Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
2:1
2:2
2:3
2:5
2:6
2:8
2:9
2:10
2:11
2:12
2:13
2:15
2:16
2:17
2:18
2:19
2:20
2:22
2:24
см.:Лев.12:6:8;
2:26
2:27
2:28
2:29
2:31
2:33
2:36
2:38
2:39
2:42
2:43
2:44
2:45
2:46
2:48
2:51
[Зач. 5.] Бы́сть же во дни́ ты́я, изы́де повелѣ́нiе от ке́саря А́вгуста написа́ти всю́ вселе́нную.
Сiе́ написа́нiе пе́рвое бы́сть владя́щу Сирі́ею Кирині́ю.
И идя́ху вси́ написа́тися, ко́ждо во сво́й гра́дъ.
Взы́де же и Ио́сифъ от Галиле́и, изъ гра́да Назаре́та, во Иуде́ю, во гра́дъ Дави́довъ, и́же нарица́ется Виѳлее́мъ, зане́ бы́ти ему́ от до́му и оте́чества Дави́дова,
написа́тися съ Марі́ею обруче́ною ему́ жено́ю, су́щею непра́здною.
Бы́сть же, егда́ бы́ста та́мо, испо́лнишася дні́е роди́ти Е́й:
и роди́ Сы́на своего́ Пе́рвенца, и пови́тъ Его́, и положи́ Его́ въ я́слехъ: зане́ не бѣ́ и́мъ мѣ́ста во оби́тели.
И па́стырiе бѣ́ху въ то́йже странѣ́, бдя́ще и стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́дѣ свое́мъ.
И се́ А́нгелъ Госпо́день ста́ въ ни́хъ, и сла́ва Госпо́дня осiя́ и́хъ: и убоя́шася стра́хомъ ве́лiимъ.
И рече́ и́мъ А́нгелъ: не бо́йтеся: се́ бо благовѣству́ю ва́мъ ра́дость ве́лiю, я́же бу́детъ всѣ́мъ лю́демъ:
я́ко роди́ся ва́мъ дне́сь Спа́съ, И́же е́сть Христо́съ Госпо́дь, во гра́дѣ Дави́довѣ:
и се́ ва́мъ зна́менiе: обря́щете Младе́нца пови́та, лежа́ща въ я́слехъ.
И внеза́пу бы́сть со А́нгеломъ мно́жество во́й небе́сныхъ, хва́лящихъ Бо́га и глаго́лющихъ:
сла́ва въ вы́шнихъ Бо́гу, и на земли́ ми́ръ, во человѣ́цѣхъ благоволе́нiе.
И бы́сть, я́ко отидо́ша от ни́хъ на не́бо А́нгели, и человѣ́цы па́стырiе рѣ́ша дру́гъ ко дру́гу: пре́йдемъ до Виѳлее́ма и ви́димъ глаго́лъ се́й бы́вшiй, его́же Госпо́дь сказа́ на́мъ.
И прiидо́ша поспѣ́шшеся, и обрѣто́ша Марiа́мь же и Ио́сифа, и Младе́нца лежа́ща во я́слехъ.
Ви́дѣвше же сказа́ша о глаго́лѣ глаго́ланнѣмъ и́мъ о Отроча́ти Се́мъ.
И вси́ слы́шавшiи диви́шася о глаго́ланныхъ от па́стырей къ ни́мъ.
Марiа́мь же соблюда́ше вся́ глаго́лы сiя́, слага́ющи въ се́рдцы Свое́мъ.
[Зач. 6.] И возврати́шася па́стырiе, сла́вяще и хва́ляще Бо́га о всѣ́хъ, я́же слы́шаша и ви́дѣша, я́коже глаго́лано бы́сть къ ни́мъ.
И егда́ испо́лнишася о́смь дні́й, да обрѣ́жутъ Его́, и нареко́ша и́мя Ему́ Иису́съ, нарече́нное А́нгеломъ пре́жде да́же не зача́тся во чре́вѣ.
И егда́ испо́лнишася дні́е очище́нiя ею́, по зако́ну Моисе́ову, [Зач. 7.] вознесо́ста Его́ во Иерусали́мъ, поста́вити Его́ предъ Го́сподемъ,
я́коже е́сть пи́сано въ зако́нѣ Госпо́дни: я́ко вся́къ младе́нецъ му́жеска по́лу, разверза́я ложесна́, свято Го́сподеви нарече́тся:
и е́же да́ти же́ртву, по рече́нному въ зако́нѣ Госпо́дни, два́ го́рличища или́ два́ птенца́ голуби́на.
[Зач. 8.] И се́, бѣ́ человѣ́къ во Иерусали́мѣ, ему́же и́мя Симео́нъ: и человѣ́къ се́й пра́веденъ и благоче́сти́въ, ча́я утѣ́хи Изра́илевы: и Ду́хъ бѣ́ Свя́тъ въ не́мъ.
И бѣ́ ему́ обѣ́щано Ду́хомъ Святы́мъ, не ви́дѣти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дитъ Христа́ Госпо́дня.
И прiи́де Ду́хомъ въ це́рковь. И егда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Иису́са, сотвори́ти и́ма по обы́чаю зако́нному о Не́мъ,
и то́й прiе́мъ Его́ на руку́ свое́ю, и благослови́ Бо́га, и рече́:
ны́нѣ отпуща́еши раба́ Твоего́, Влады́ко, по глаго́лу Твоему́, съ ми́ромъ:
я́ко ви́дѣстѣ о́чи мои́ спасе́нiе Твое́,
е́же еси́ уго́товалъ предъ лице́мъ всѣ́хъ люде́й:
свѣ́тъ во открове́нiе язы́комъ, и сла́ву люде́й Твои́хъ Изра́иля.
И бѣ́ Ио́сифъ и Ма́ти Его́ чудя́щася о глаго́лемыхъ о Не́мъ.
И благослови́ я́ Симео́нъ, и рече́ къ Марі́и Ма́тери Его́: се́ лежи́тъ Се́й на паде́нiе и на воста́нiе мно́гимъ во Изра́или, и въ зна́менiе пререка́емо:
и Тебѣ́ же Само́й ду́шу про́йдетъ ору́жiе: я́ко да откры́ются от мно́гихъ серде́цъ помышле́нiя.
И бѣ́ А́нна проро́чица, дщи́ Фану́илева, от колѣ́на Аси́рова: сiя́ заматорѣ́вши во дне́хъ мно́зѣхъ, жи́вши съ му́жемъ се́дмь лѣ́тъ от дѣ́вства своего́:
и та́ вдова́ я́ко лѣ́тъ о́смьдесятъ и четы́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́мъ и моли́твами служа́щи де́нь и но́щь.
И та́ въ то́й ча́съ приста́вши исповѣ́дашеся Го́сподеви, и глаго́лаше о Не́мъ всѣ́мъ ча́ющымъ избавле́нiя во Иерусали́мѣ.
И я́ко сконча́шася вся́ по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася въ Галиле́ю, во гра́дъ сво́й Назаре́тъ.
Отроча́ же растя́ше и крѣпля́шеся ду́хомъ, исполня́яся прему́дрости: и благода́ть Бо́жiя бѣ́ на Не́мъ.
И хожда́ста роди́теля Его́ на вся́ко лѣ́то во Иерусали́мъ въ пра́здникъ Па́схи.
И егда́ бы́сть двоюна́десяти лѣ́ту, восходя́щымъ и́мъ во Иерусали́мъ по обы́чаю пра́здника,
и сконча́вшымъ дни́, и возвраща́ющымся и́мъ, оста́ О́трокъ Иису́съ во Иерусали́мѣ: и не разумѣ́ Ио́сифъ и Ма́ти Его́:
мнѣ́вша же Его́ въ дружи́нѣ су́ща, преидо́ста дне́ пу́ть, и иска́ста Его́ во сро́дницѣхъ и въ зна́емыхъ:
и не обрѣ́тша Его́, возврати́стася во Иерусали́мъ, взыска́юща Его́.
И бы́сть по трiе́хъ дне́хъ, обрѣто́ста Его́ въ це́ркви, сѣдя́щаго посредѣ́ учи́телей, и послу́шающаго и́хъ, и вопроша́ющаго и́хъ:
ужаса́хуся же вси́ послу́шающiи Его́ о ра́зумѣ и о отвѣ́тѣхъ Его́.
И ви́дѣвша Его́, диви́стася: и къ Нему́ Ма́ти Его́ рече́: Ча́до, что́ сотвори́ на́ма та́ко? Се́ оте́цъ Тво́й и А́зъ боля́ща иска́хома Тебе́.
И рече́ къ ни́ма: что́ я́ко иска́ста Мене́? Не вѣ́ста ли, я́ко въ тѣ́хъ, я́же Отца́ Моего́, досто́итъ бы́ти Ми́?
И та́ не разумѣ́ста глаго́ла, его́же глаго́ла И́ма.
И сни́де съ ни́ма, и прiи́де въ Назаре́тъ: и бѣ́ повину́яся и́ма. И Ма́ти Его́ соблюда́ше вся́ глаго́лы сiя́ въ се́рдцы Свое́мъ.
И Иису́съ преспѣва́ше прему́дростiю и во́зрастомъ и благода́тiю у Бо́га и человѣ́къ.
ἐγένετο δὲ ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις ἐξῆλθεν δόγμα παρὰ Καίσαρος Αὐγούστου ἀπογράφεσθαι πᾶσαν τὴν οἰκουμένην
αὕτη ἀπογραφὴ πρώτη ἐγένετο ἡγεμονεύοντος τῆς Συρίας Κυρηνίου
καὶ ἐπορεύοντο πάντες ἀπογράφεσθαι ἕκαστος εἰς τὴν ἑαυτοῦ πόλιν
ἀνέβη δὲ καὶ Ἰωσὴφ ἀπὸ τῆς Γαλιλαίας ἐκ πόλεως Ναζαρὲθ εἰς τὴν Ἰουδαίαν εἰς πόλιν Δαυὶδ ἥτις καλεῖται Βηθλέεμ διὰ τὸ εἶναι αὐτὸν ἐξ οἴκου καὶ πατριᾶς Δαυίδ
ἀπογράψασθαι σὺν Μαριὰμ τῇ ἐμνηστευμένῃ αὐτῷ οὔσῃ ἐγκύῳ
ἐγένετο δὲ ἐν τῷ εἶναι αὐτοὺς ἐκεῖ ἐπλήσθησαν αἱ ἡμέραι τοῦ τεκεῖν αὐτήν
καὶ ἔτεκεν τὸν υἱὸν αὐτῆς τὸν πρωτότοκον καὶ ἐσπαργάνωσεν αὐτὸν καὶ ἀνέκλινεν αὐτὸν ἐν φάτνῃ διότι οὐκ ἦν αὐτοῖς τόπος ἐν τῷ καταλύματι
καὶ ποιμένες ἦσαν ἐν τῇ χώρᾳ τῇ αὐτῇ ἀγραυλοῦντες καὶ φυλάσσοντες φυλακὰς τῆς νυκτὸς ἐπὶ τὴν ποίμνην αὐτῶν
καὶ ἄγγελος κυρίου ἐπέστη αὐτοῖς καὶ δόξα κυρίου περιέλαμψεν αὐτούς καὶ ἐφοβήθησαν φόβον μέγαν
καὶ εἶπεν αὐτοῖς ὁ ἄγγελος μὴ φοβεῖσθε ἰδοὺ γὰρ εὐαγγελίζομαι ὑμῖν χαρὰν μεγάλην ἥτις ἔσται παντὶ τῷ λαῷ
ὅτι ἐτέχθη ὑμῖν σήμερον σωτὴρ ὅς ἐστιν Χριστὸς κύριος ἐν πόλει Δαυίδ
καὶ τοῦτο ὑμῖν τὸ σημεῖον εὑρήσετε βρέφος ἐσπαργανωμένον καὶ κείμενον ἐν φάτνῃ
καὶ ἐξαίφνης ἐγένετο σὺν τῷ ἀγγέλῳ πλῆθος στρατιᾶς οὐρανίου αἰνούντων τὸν θεὸν καὶ λεγόντων
δόξα ἐν ὑψίστοις θεῷ καὶ ἐπὶ γῆς εἰρήνη ἐν ἀνθρώποις εὐδοκίας
καὶ ἐγένετο ὡς ἀπῆλθον ἀπ᾿ αὐτῶν εἰς τὸν οὐρανὸν οἱ ἄγγελοι οἱ ποιμένες ἐλάλουν πρὸς ἀλλήλους διέλθωμεν δὴ ἕως Βηθλέεμ καὶ ἴδωμεν τὸ ῥῆμα τοῦτο τὸ γεγονὸς ὃ ὁ κύριος ἐγνώρισεν ἡμῖν
καὶ ἦλθαν σπεύσαντες καὶ ἀνεῦραν τήν τε Μαριὰμ καὶ τὸν Ἰωσὴφ καὶ τὸ βρέφος κείμενον ἐν τῇ φάτνῃ
ἰδόντες δὲ ἐγνώρισαν περὶ τοῦ ῥήματος τοῦ λαληθέντος αὐτοῖς περὶ τοῦ παιδίου τούτου
καὶ πάντες οἱ ἀκούσαντες ἐθαύμασαν περὶ τῶν λαληθέντων ὑπὸ τῶν ποιμένων πρὸς αὐτούς
ἡ δὲ Μαριὰμ πάντα συνετήρει τὰ ῥήματα ταῦτα συμβάλλουσα ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτῆς
καὶ ὑπέστρεψαν οἱ ποιμένες δοξάζοντες καὶ αἰνοῦντες τὸν θεὸν ἐπὶ πᾶσιν οἷς ἤκουσαν καὶ εἶδον καθὼς ἐλαλήθη πρὸς αὐτούς
καὶ ὅτε ἐπλήσθησαν ἡμέραι ὀκτὼ τοῦ περιτεμεῖν αὐτόν καὶ ἐκλήθη τὸ ὄνομα αὐτοῦ Ἰησοῦς τὸ κληθὲν ὑπὸ τοῦ ἀγγέλου πρὸ τοῦ συλλημφθῆναι αὐτὸν ἐν τῇ κοιλίᾳ
καὶ ὅτε ἐπλήσθησαν αἱ ἡμέραι τοῦ καθαρισμοῦ αὐτῶν κατὰ τὸν νόμον Μωϋσέως ἀνήγαγον αὐτὸν εἰς Ἱεροσόλυμα παραστῆσαι τῷ κυρίῳ
καθὼς γέγραπται ἐν νόμῳ κυρίου ὅτι πᾶν ἄρσεν διανοῖγον μήτραν ἅγιον τῷ κυρίῳ κληθήσεται
καὶ τοῦ δοῦναι θυσίαν κατὰ τὸ εἰρημένον ἐν τῷ νόμῳ κυρίου ζεῦγος τρυγόνων ἢ δύο νοσσοὺς περιστερῶν
καὶ ἰδοὺ ἄνθρωπος ἦν ἐν Ἰερουσαλὴμ ᾧ ὄνομα Συμεών καὶ ὁ ἄνθρωπος οὗτος δίκαιος καὶ εὐλαβής προσδεχόμενος παράκλησιν τοῦ Ἰσραήλ καὶ πνεῦμα ἦν ἅγιον ἐπ᾿ αὐτόν
καὶ ἦν αὐτῷ κεχρηματισμένον ὑπὸ τοῦ πνεύματος τοῦ ἁγίου μὴ ἰδεῖν θάνατον πρὶν ἢ ἂν ἴδῃ τὸν Χριστὸν κυρίου
καὶ ἦλθεν ἐν τῷ πνεύματι εἰς τὸ ἱερόν καὶ ἐν τῷ εἰσαγαγεῖν τοὺς γονεῖς τὸ παιδίον Ἰησοῦν τοῦ ποιῆσαι αὐτοὺς κατὰ τὸ εἰθισμένον τοῦ νόμου περὶ αὐτοῦ
καὶ αὐτὸς ἐδέξατο αὐτὸ εἰς τὰς ἀγκάλας καὶ εὐλόγησεν τὸν θεὸν καὶ εἶπεν
νῦν ἀπολύεις τὸν δοῦλόν σου δέσποτα κατὰ τὸ ῥῆμά σου ἐν εἰρήνῃ
ὅτι εἶδον οἱ ὀφθαλμοί μου τὸ σωτήριόν σου
ὃ ἡτοίμασας κατὰ πρόσωπον πάντων τῶν λαῶν
φῶς εἰς ἀποκάλυψιν ἐθνῶν καὶ δόξαν λαοῦ σου Ἰσραήλ
καὶ ἦν ὁ πατὴρ αὐτοῦ καὶ ἡ μήτηρ θαυμάζοντες ἐπὶ τοῖς λαλουμένοις περὶ αὐτοῦ
καὶ εὐλόγησεν αὐτοὺς Συμεὼν καὶ εἶπεν πρὸς Μαριὰμ τὴν μητέρα αὐτοῦ ἰδοὺ οὗτος κεῖται εἰς πτῶσιν καὶ ἀνάστασιν πολλῶν ἐν τῷ Ἰσραὴλ καὶ εἰς σημεῖον ἀντιλεγόμενον
καὶ σοῦ δὲ αὐτῆς τὴν ψυχὴν διελεύσεται ῥομφαία ὅπως ἂν ἀποκαλυφθῶσιν ἐκ πολλῶν καρδιῶν διαλογισμοί
καὶ ἦν Ἅννα προφῆτις θυγάτηρ Φανουήλ ἐκ φυλῆς Ἀσήρ αὕτη προβεβηκυῖα ἐν ἡμέραις πολλαῖς ζήσασα μετὰ ἀνδρὸς ἔτη ἑπτὰ ἀπὸ τῆς παρθενίας αὐτῆς
καὶ αὐτὴ χήρα ἕως ἐτῶν ὀγδοήκοντα τεσσάρων ἣ οὐκ ἀφίστατο τοῦ ἱεροῦ νηστείαις καὶ δεήσεσιν λατρεύουσα νύκτα καὶ ἡμέραν
καὶ αὐτῇ τῇ ὥρᾳ ἐπιστᾶσα ἀνθωμολογεῖτο τῷ θεῷ καὶ ἐλάλει περὶ αὐτοῦ πᾶσιν τοῖς προσδεχομένοις λύτρωσιν Ἰερουσαλήμ
καὶ ὡς ἐτέλεσαν πάντα τὰ κατὰ τὸν νόμον κυρίου ἐπέστρεψαν εἰς τὴν Γαλιλαίαν εἰς πόλιν ἑαυτῶν Ναζαρέθ
τὸ δὲ παιδίον ηὔξανεν καὶ ἐκραταιοῦτο πληρούμενον σοφίᾳ καὶ χάρις θεοῦ ἦν ἐπ᾿ αὐτό
καὶ ἐπορεύοντο οἱ γονεῖς αὐτοῦ κατ᾿ ἔτος εἰς Ἰερουσαλὴμ τῇ ἑορτῇ τοῦ πάσχα
καὶ ὅτε ἐγένετο ἐτῶν δώδεκα ἀναβαινόντων αὐτῶν κατὰ τὸ ἔθος τῆς ἑορτῆς
καὶ τελειωσάντων τὰς ἡμέρας ἐν τῷ ὑποστρέφειν αὐτοὺς ὑπέμεινεν Ἰησοῦς ὁ παῖς ἐν Ἰερουσαλήμ καὶ οὐκ ἔγνωσαν οἱ γονεῖς αὐτοῦ
νομίσαντες δὲ αὐτὸν εἶναι ἐν τῇ συνοδίᾳ ἦλθον ἡμέρας ὁδὸν καὶ ἀνεζήτουν αὐτὸν ἐν τοῖς συγγενεῦσιν καὶ τοῖς γνωστοῖς
καὶ μὴ εὑρόντες ὑπέστρεψαν εἰς Ἰερουσαλὴμ ἀναζητοῦντες αὐτόν
καὶ ἐγένετο μετὰ ἡμέρας τρεῖς εὗρον αὐτὸν ἐν τῷ ἱερῷ καθεζόμενον ἐν μέσῳ τῶν διδασκάλων καὶ ἀκούοντα αὐτῶν καὶ ἐπερωτῶντα αὐτούς
ἐξίσταντο δὲ πάντες οἱ ἀκούοντες αὐτοῦ ἐπὶ τῇ συνέσει καὶ ταῖς ἀποκρίσεσιν αὐτοῦ
καὶ ἰδόντες αὐτὸν ἐξεπλάγησαν καὶ εἶπεν πρὸς αὐτὸν ἡ μήτηρ αὐτοῦ τέκνον τί ἐποίησας ἡμῖν οὕτως ἰδοὺ ὁ πατήρ σου κἀγὼ ὀδυνώμενοι ἐζητοῦμέν σε
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτούς τί ὅτι ἐζητεῖτέ με οὐκ ᾔδειτε ὅτι ἐν τοῖς τοῦ πατρός μου δεῖ εἶναί με
καὶ αὐτοὶ οὐ συνῆκαν τὸ ῥῆμα ὃ ἐλάλησεν αὐτοῖς
καὶ κατέβη μετ᾿ αὐτῶν καὶ ἦλθεν εἰς Ναζαρέθ καὶ ἦν ὑποτασσόμενος αὐτοῖς καὶ ἡ μήτηρ αὐτοῦ διετήρει πάντα τὰ ῥήματα ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτῆς
καὶ Ἰησοῦς προέκοπτεν ἐν τῇ σοφίᾳ καὶ ἡλικίᾳ καὶ χάριτι παρὰ θεῷ καὶ ἀνθρώποις
И было во дни те: от императора Августа вышел указ о том, чтобы по всей земле шла перепись.
Это была первая перепись, когда наместником Сирии был Квириний.
Все шли на перепись, каждый в свой город.
Направился также Иосиф из Галилейского города Назарета в Иудею, в Давидов город, именуемый Вифлеем, потому что был он из рода и дома Давида;
он шел на перепись вместе с обрученной ему Марией, Которая ожидала ребенка.
И вот, когда они находились там, пришло Ей время для родов,
и родила Она Сына Своего, первенца, и спеленала Его, и положила в ясли для скота, потому что на постоялом дворе не нашлось для них места.
И были в округе пастухи, которые проводили ночь под открытым небом и стерегли свои стада.
И предстал им ангел Господень, и озарила их слава Господня, и устрашились они великим страхом.
Но ангел сказал им:
«Не страшитесь, ибо я возвещаю вам великую радость, которая дается всему народу Божьему:
«Не страшитесь, ибо я возвещаю вам великую радость, которая дается всему народу Божьему:
сегодня в городе Давида родился для вас Спаситель, Который есть Христос Господь.
И вот что будет для вас знаком: вы найдете в яслях Дитя спеленутое».
И внезапно рядом с ангелом явилось во множестве воинство небесное, хвалившее Бога и возглашавшее:
«Слава в вышних Богу,
и на земле мир избранникам Его!»
и на земле мир избранникам Его!»
И было, когда удалились ангелы на небо, пастухи стали говорить друг другу:
«Дойдем до Вифлеема, поглядим, что это там случилось, о чем известил нас Господь?»
«Дойдем до Вифлеема, поглядим, что это там случилось, о чем известил нас Господь?»
И вышли они поспешно в путь, и нашли Мариам, и Иосифа, и Дитя, лежащее в яслях,
а увидев, поведали, что было им сказано об этом Младенце.
И все, кто слышал это, дивились речам пастухов.
Мариам же все эти слова сберегала в сокровищнице сердца Своего.
И пошли пастухи домой, славя и восхваляя Бога за все, что им довелось видеть и слышать, как им было обещано.
И когда исполнились восемь дней и должно было обрезать Младенца, Ему дали имя Иисус, которое было наречено ангелом прежде Его зачатия.
А когда исполнились дни очищения их согласно Закону Моисееву, принесли они Дитя в Иерусалим, чтобы представить Его пред лицо Господа,
как написано в Законе Господнем: »Всякий первенец мужского пола да будет посвящен Господу», –
и чтобы принести в жертву, в соответствии со словом Закона Господнего, »чету горлиц или двух голубиных птенцов».
И вот, был тогда в Иерусалиме человек по имени Симеон, и человек этот был праведный и благоговейный и ожидал утешения для Израиля, и был на нем Дух Святой.
И было ему открыто Духом Святым, что он не увидит смерти прежде, чем увидит Христа Господня.
И пришел он по внушению от Духа в Храм; и когда принесли родители Младенца Иисуса, чтобы совершить над Ним то, что велит Закон,
он взял Дитя на руки и возблагодарил Бога в таких словах:
«Ныне отпускаешь Ты с миром слугу Твоего,
исполнив слово Твое, Владыка,
исполнив слово Твое, Владыка,
ибо видели очи мои спасение Твое,
уготованное Тобою для всех народов –
свет для просвещения язычников
и славу народа Твоего Израиля».
и славу народа Твоего Израиля».
И отец Его, и Матерь изумлялись тому, что было сказано о Нем. И благословил Его Симеон, и сказал Мариам, Матери Его:
«Вот, Он лежит, Знамение, о Котором будет спор, чтобы через Него многие во Израиле пали, и многие встали, –
и Тебе Самой душу рассечет меч, – чтобы обнажены были помышления многих сердец».
И была там пророчица Анна, дочь Фануила, из колена Асирова; она достигла глубокой старости, прожив после девичества своего семь лет с мужем,
а после овдовев и дожив во вдовстве до восьмидесяти четырех лет. Она не оставляла Храма, день и ночь служа Богу постом и молитвой.
И она в этот час подошла к ним и благодарила Бога и рассказывала о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.
И когда совершили они все, чего требовал Закон Господень, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.
А Дитя росло и укреплялось, исполнялось мудрости, и благодать Божия была на Нем.
И ходили каждый год родители Его в Иерусалим на праздник Пасхи.
И когда исполнилось Ему двенадцать лет, совершали они обычное паломничество в Иерусалим на праздник,
и после положенного числа дней пошли назад; а Отрок Иисус остался в Иерусалиме. Родители этого не заметили,
думая, что Он идет с другими, и прошли дневной путь, а тогда стали искать Его среди родичей и знакомых. Не найдя Его, они вернулись для розысков в Иерусалим.
И вот, через три дня нашли они Его в Храме; Он сидел посреди учителей, слушал их и задавал им вопросы,
и все, кто слышал Его, дивились Его уму и Его ответам.
И увидев Его, родители были изумлены, и Матерь Его сказала Ему:
«Сын, зачем Ты так поступил с нами? Посмотри, как отец Твой и Я в скорби искали Тебя?»
«Сын, зачем Ты так поступил с нами? Посмотри, как отец Твой и Я в скорби искали Тебя?»
И сказал Он им:
«Что же вы искали Меня? Разве вы не знали, что Мне должно быть в доме Отца Моего?»
«Что же вы искали Меня? Разве вы не знали, что Мне должно быть в доме Отца Моего?»
Но они не поняли слов, которые Он сказал им.
И Он пошел с ними, и пришел в Назарет, и во всем их слушался; а Матерь Его сохраняла все это в сердце Своем.
Меж тем Иисус возрастал, и возрастали Его мудрость и любовь к Нему от Бога и от людей.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
Аж ось Ангол Господній з́явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх.
І вони перестрашились страхом великим…
І вони перестрашились страхом великим…
Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
І ось раптом з́явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили…
А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля.
І Святий Дух був на ньому.
І Святий Дух був на ньому.
І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
І Дух у храм припровадив його.
І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
яке Ти приготував перед всіма народами,
Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости.
І благодать Божа на Ній пробувала.
І благодать Божа на Ній пробувала.
А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
Вони думали, що Він із подорожніми йде;
пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам?
Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе…
Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе…
А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене?
Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний.
А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.