І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш…

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ.
А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам.
І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

Отже я покараю Його й відпущу.

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в́язниці.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він?
Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов.
Отже я покараю Його й відпущу.

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп́ясти Його.
І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в́язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі…

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували…

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір́ям: Покрийте нас!

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп́яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…
А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

А люди стояли й дивились…
Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

А один із розп́ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос?
То спаси Себе й нас!

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев́ятої…

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє…

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!
І це прорікши, Він духа віддав…

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався…

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це…

І ось муж, на ім́я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

День той був Приготування, і наставала субота.

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.