Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
24:2
24:3
24:4
24:5
24:8
24:9
24:10
24:11
24:14
24:15
24:16
24:17
24:18
24:20
24:22
24:23
24:24
24:27
24:28
24:29
24:30
24:31
24:32
24:33
24:34
24:35
24:37
24:38
24:39
24:40
24:41
24:42
24:43
24:47
24:48
24:50
24:52
24:53
[Зач. 112.] Во еди́ну же от суббо́тъ зѣло́ ра́но прiидо́ша на гро́бъ, нося́щя я́же угото́ваша арома́ты: и другі́я съ ни́ми:
обрѣто́ша же ка́мень отвале́нъ от гро́ба,
и вше́дшя не обрѣто́ша тѣлесе́ Го́спода Иису́са.
И бы́сть не домышля́ющымся и́мъ о се́мъ, и се́ му́жа два́ ста́ста предъ ни́ми въ ри́захъ блеща́щихся.
Пристра́шнымъ же бы́вшымъ и́мъ и покло́ншымъ ли́ца на зе́млю, реко́ста къ ни́мъ: что́ и́щете жива́го съ ме́ртвыми?
Нѣ́сть здѣ́, но воста́: помяни́те, я́коже глаго́ла ва́мъ, еще́ сы́й въ Галиле́и,
глаго́ля, я́ко подоба́етъ Сы́ну Человѣ́ческому пре́дану бы́ти въ ру́цѣ человѣ́къ грѣ́шникъ, и пропя́ту бы́ти, и въ тре́тiй де́нь воскре́снути.
И помяну́ша глаго́лы Его́:
и возвра́щшяся от гро́ба, возвѣсти́ша вся́ сiя́ единомуна́десяте и всѣ́мъ про́чымъ.
Бя́ше же Магдали́на Марі́а и Иоа́нна и Марі́а Иа́ковля, и про́чыя съ ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столомъ сiя́.
И яви́шася предъ ни́ми я́ко лжа́ глаго́лы и́хъ, и не вѣ́роваху и́мъ.
[Зач. 113.] Пе́тръ же воста́въ тече́ ко гро́бу, и прини́къ ви́дѣ ри́зы еди́ны лежа́щя: и отъи́де, въ себѣ́ дивя́ся бы́вшему.
И се́ два́ от ни́хъ бѣ́ста иду́ща въ то́йже де́нь въ ве́сь, отстоя́щу ста́дiй шестьдеся́тъ от Иерусали́ма, е́йже и́мя Еммау́съ:
и та́ бесѣ́доваста къ себѣ́ о всѣ́хъ си́хъ приклю́чшихся.
И бы́сть бесѣ́дующема и́ма и совопроша́ющемася, и Са́мъ Иису́съ прибли́жився идя́ше съ ни́ма:
о́чи же ею́ держа́стѣся, да Его́ не позна́ета.
Рече́ же къ ни́ма: что́ су́ть словеса́ сiя́, о ни́хже стяза́етася къ себѣ́ иду́ща, и еста́ дря́хла?
Отвѣща́въ же еди́нъ, ему́же и́мя Клео́па, рече́ къ Нему́: Ты́ ли еди́нъ пришле́цъ еси́ во Иерусали́мъ, и не увѣ́дѣлъ еси́ бы́вшихъ въ не́мъ во дни́ сiя́?
И рече́ и́ма: кі́ихъ? О́на же рѣ́ста Ему́: я́же о Иису́сѣ Назаряни́нѣ, И́же бы́сть му́жъ проро́къ, си́ленъ дѣ́ломъ и сло́вомъ предъ Бо́гомъ и всѣ́ми людьми́:
ка́ко преда́ша Его́ архiере́и и кня́зи на́ши на осужде́нiе сме́рти, и распя́ша Его́:
мы́ же надѣ́яхомся, я́ко Се́й е́сть хотя́ изба́вити Изра́иля: но и надъ всѣ́ми си́ми, тре́тiй се́й де́нь е́сть дне́сь, отне́лиже сiя́ бы́ша.
Но и жены́ нѣ́кiя от на́съ ужаси́ша ны́, бы́вшыя ра́но у гро́ба:
и не обрѣ́тшя тѣлесе́ Его́, прiидо́ша, глаго́лющя, я́ко и явле́нiе А́нгелъ ви́дѣша, и́же глаго́лютъ Его́ жи́ва.
И идо́ша нѣ́цыи от на́съ ко гро́бу, и обрѣто́ша та́ко, я́коже и жены́ рѣ́ша: Самаго́ же не ви́дѣша.
И То́й рече́ къ ни́ма: о несмы́сленная и ко́сная се́рдцемъ, е́же вѣ́ровати о всѣ́хъ, я́же глаго́лаша проро́цы:
не сiя́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ и вни́ти въ сла́ву Свою́?
И наче́нъ от Моисе́а и от всѣ́хъ проро́къ, сказа́ше и́ма от всѣ́хъ Писа́нiй я́же о Не́мъ.
И прибли́жишася въ ве́сь, въ ню́же идя́ста: и То́й творя́шеся далеча́йше ити́.
И ну́ждаста Его́, глаго́люща: обля́зи съ на́ма, я́ко къ ве́черу е́сть, и приклони́лся е́сть де́нь. И вни́де съ ни́ма облещи́.
И бы́сть я́ко возлеже́ съ ни́ма, и прiи́мъ хлѣ́бъ благослови́, и преломи́въ дая́ше и́ма:
о́нѣма же отверзо́стѣся о́чи, и позна́ста Его́: и То́й неви́димь бы́сть и́ма.
И реко́ста къ себѣ́: не се́рдце ли на́ю горя́ бѣ́ въ на́ю, егда́ глаго́лаше на́ма на пути́ и егда́ ска́зоваше на́ма Писа́нiя?
И воста́вша въ то́й ча́съ, возврати́стася во Иерусали́мъ, и обрѣто́ста совоку́пленныхъ единона́десяте и и́же бя́ху съ ни́ми,
глаго́лющихъ, я́ко вои́стинну воста́ Госпо́дь и яви́ся Си́мону.
И та́ повѣ́даста, я́же бы́ша на пути́, и я́ко позна́ся и́ма въ преломле́нiи хлѣ́ба.
[Зач. 114.] Сiя́ же и́мъ глаго́лющымъ, [и] Са́мъ Иису́съ ста́ посредѣ́ и́хъ, и глаго́ла и́мъ: ми́ръ ва́мъ.
Убоя́вшеся же и пристра́шни бы́вше, мня́ху ду́хъ ви́дѣти:
и рече́ и́мъ: что́ смуще́ни есте́? И почто́ помышле́нiя вхо́дятъ въ сердца́ ва́ша?
Ви́дите ру́цѣ Мои́ и но́зѣ Мои́, я́ко са́мъ А́зъ е́смь: осяжи́те Мя́ и ви́дите: я́ко ду́хъ пло́ти и ко́сти не и́мать, я́коже Мене́ ви́дите иму́ща.
И сiе́ ре́къ, показа́ и́мъ ру́цѣ и но́зѣ.
Еще́ же невѣ́рующымъ и́мъ от ра́дости и чудя́щымся, рече́ и́мъ: и́мате ли что́ снѣ́дно здѣ́?
Они́ же да́ша Ему́ ры́бы пече́ны ча́сть и от пче́лъ со́тъ.
И взе́мъ предъ ни́ми яде́,
рече́ же и́мъ: сiя́ су́ть словеса́, я́же глаго́лахъ къ ва́мъ еще́ сы́й съ ва́ми, я́ко подоба́етъ сконча́тися всѣ́мъ напи́саннымъ въ зако́нѣ Моисе́овѣ и проро́цѣхъ и псалмѣ́хъ о Мнѣ́.
Тогда́ отве́рзе и́мъ у́мъ разумѣ́ти Писа́нiя
и рече́ и́мъ, я́ко та́ко пи́сано е́сть, и та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ и воскре́снути от ме́ртвыхъ въ тре́тiй де́нь,
и проповѣ́датися во и́мя Его́ покая́нiю и отпуще́нiю грѣхо́въ во всѣ́хъ язы́цѣхъ, наче́нше от Иерусали́ма:
вы́ же есте́ свидѣ́телiе си́мъ:
и се́, А́зъ послю́ обѣтова́нiе Отца́ Моего́ на вы́: вы́ же сѣди́те во гра́дѣ Иерусали́мстѣ, до́ндеже облече́теся си́лою свы́ше.
Изве́дъ же и́хъ во́нъ до Виѳа́нiи и воздви́гъ ру́цѣ Свои́, [и] благослови́ и́хъ.
И бы́сть егда́ благословля́ше и́хъ, отступи́ от ни́хъ и возноша́шеся на не́бо.
И ті́и поклони́шася Ему́ и возврати́шася во Иерусали́мъ съ ра́достiю вели́кою:
и бя́ху вы́ну въ це́ркви, хва́ляще и благословя́ще Бо́га. Ами́нь.
Коне́цъ е́же от Луки́ свята́го Ева́нгелiа: и́мать въ себѣ́ главы́ 24, зача́лъ же церко́вныхъ 114.
Коне́цъ е́же от Луки́ свята́го Ева́нгелiа: и́мать въ себѣ́ главы́ 24, зача́лъ же церко́вныхъ 114.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з́явились при них.
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Нема Його тут, бо воскрес!
Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп́ятому бути, і воскреснути третього дня.
І згадали вони ті слова Його!
А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала…
І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…
І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім́я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
І спитався Він їх: Що таке?
А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп́яли…
А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити.
І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…
І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…
А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з́явлення Анголів, які кажуть, що живий Він…
І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки;
та Його не побачили…
та Його не побачили…
Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
І наблизились вони до села, куди йшли.
А Він удавав, ніби хоче йти далі.
А Він удавав, ніби хоче йти далі.
А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день.
І Він увійшов, щоб із ними побути.
І Він увійшов, щоб із ними побути.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав…
Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його.
Але Він став для них невидимий…
Але Він став для них невидимий…
І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з́явився був Симонові.
А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
Він же промовив до них: Чого ви стривожились?
І пощо ті думки до сердець ваших входять?
І пощо ті думки до сердець ваших входять?
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам!
Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
І, взявши, Він їв перед ними.
І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
А ви свідки того.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця;
а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
І Він вивів за місто їх аж до Віфанії;
і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога.
Амінь.
Амінь.
Арабский (Arabic Van Dyke)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
ثُمَّ فِي أَوَّلِ الأُسْبُوعِ، أَوَّلَ الْفَجْرِ، أَتَيْنَ إِلَى الْقَبْرِ حَامِلاَتٍ الْحَنُوطَ الَّذِي أَعْدَدْنَهُ، وَمَعَهُنَّ أُنَاسٌ.
فَوَجَدْنَ الْحَجَرَ مُدَحْرَجًا عَنِ الْقَبْرِ،
فَدَخَلْنَ وَلَمْ يَجِدْنَ جَسَدَ الرَّبِّ يَسُوعَ.
وَفِيمَا هُنَّ مُحْتَارَاتٌ فِي ذلِكَ، إِذَا رَجُلاَنِ وَقَفَا بِهِنَّ بِثِيَابٍ بَرَّاقَةٍ.
وَإِذْ كُنَّ خَائِفَاتٍ وَمُنَكِّسَاتٍ وُجُوهَهُنَّ إِلَى الأَرْضِ، قَالاَ لَهُنَّ:«لِمَاذَا تَطْلُبْنَ الْحَيَّ بَيْنَ الأَمْوَاتِ؟
لَيْسَ هُوَ ههُنَا، لكِنَّهُ قَامَ! اُذْكُرْنَ كَيْفَ كَلَّمَكُنَّ وَهُوَ بَعْدُ فِي الْجَلِيلِ
قَائِلاً: إِنَّهُ يَنْبَغِي أَنْ يُسَلَّمَ ابْنُ الإِنْسَانِ فِي أَيْدِي أُنَاسٍ خُطَاةٍ، وَيُصْلَبَ، وَفِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ يَقُومُ».
فَتَذَكَّرْنَ كَلاَمَهُ،
وَرَجَعْنَ مِنَ الْقَبْرِ، وَأَخْبَرْنَ الأَحَدَ عَشَرَ وَجَمِيعَ الْبَاقِينَ بِهذَا كُلِّهِ.
وَكَانَتْ مَرْيَمُ الْمَجْدَلِيَّةُ وَيُوَنَّا وَمَرْيَمُ أُمُّ يَعْقُوبَ وَالْبَاقِيَاتُ مَعَهُنَّ، اللَّوَاتِي قُلْنَ هذَا لِلرُّسُلِ.
فَتَرَاءَى كَلاَمُهُنَّ لَهُمْ كَالْهَذَيَانِ وَلَمْ يُصَدِّقُوهُنَّ.
فَقَامَ بُطْرُسُ وَرَكَضَ إِلَى الْقَبْرِ، فَانْحَنَى وَنَظَرَ الأَكْفَانَ مَوْضُوعَةً وَحْدَهَا، فَمَضَى مُتَعَجِّبًا فِي نَفْسِهِ مِمَّا كَانَ.
وَإِذَا اثْنَانِ مِنْهُمْ كَانَا مُنْطَلِقَيْنِ فِي ذلِكَ الْيَوْمِ إِلَى قَرْيَةٍ بَعِيدَةٍ عَنْ أُورُشَلِيمَ سِتِّينَ غَلْوَةً، اسْمُهَا «عِمْوَاسُ».
وَكَانَا يَتَكَلَّمَانِ بَعْضُهُمَا مَعَ بَعْضٍ عَنْ جَمِيعِ هذِهِ الْحَوَادِثِ.
وَفِيمَا هُمَا يَتَكَلَّمَانِ وَيَتَحَاوَرَانِ، اقْتَرَبَ إِلَيْهِمَا يَسُوعُ نَفْسُهُ وَكَانَ يَمْشِي مَعَهُمَا.
وَلكِنْ أُمْسِكَتْ أَعْيُنُهُمَا عَنْ مَعْرِفَتِهِ.
فَقَالَ لَهُمَا:«مَا هذَا الْكَلاَمُ الَّذِي تَتَطَارَحَانِ بِهِ وَأَنْتُمَا مَاشِيَانِ عَابِسَيْنِ؟»
فَأَجَابَ أَحَدُهُمَا، الَّذِي اسْمُهُ كَِلْيُوبَاسُ وَقَالَ لَهُ:«هَلْ أَنْتَ مُتَغَرِّبٌ وَحْدَكَ فِي أُورُشَلِيمَ وَلَمْ تَعْلَمِ الأُمُورَ الَّتِي حَدَثَتْ فِيهَا فِي هذِهِ الأَيَّامِ؟»
فَقَالَ لَهُمَا:«وَمَا هِيَ؟» فَقَالاَ:«الْمُخْتَصَّةُ بِيَسُوعَ النَّاصِرِيِّ، الَّذِي كَانَ إِنْسَانًا نَبِيًّا مُقْتَدِرًا فِي الْفِعْلِ وَالْقَوْلِ أَمَامَ اللهِ وَجَمِيعِ الشَّعْبِ.
كَيْفَ أَسْلَمَهُ رُؤَسَاءُ الْكَهَنَةِ وَحُكَّامُنَا لِقَضَاءِ الْمَوْتِ وَصَلَبُوهُ.
وَنَحْنُ كُنَّا نَرْجُو أَنَّهُ هُوَ الْمُزْمِعُ أَنْ يَفْدِيَ إِسْرَائِيلَ. وَلكِنْ، مَعَ هذَا كُلِّهِ، الْيَوْمَ لَهُ ثَلاَثَةُ أَيَّامٍ مُنْذُ حَدَثَ ذلِكَ.
بَلْ بَعْضُ النِّسَاءِ مِنَّا حَيَّرْنَنَا إِذْ كُنَّ بَاكِرًا عِنْدَ الْقَبْرِ،
وَلَمَّا لَمْ يَجِدْنَ جَسَدَهُ أَتَيْنَ قَائِلاَتٍ: إِنَّهُنَّ رَأَيْنَ مَنْظَرَ مَلاَئِكَةٍ قَالُوا إِنَّهُ حَيٌّ.
وَمَضَى قَوْمٌ مِنَ الَّذِينَ مَعَنَا إِلَى الْقَبْرِ، فَوَجَدُوا هكَذَا كَمَا قَالَتْ أَيْضًا النِّسَاءُ، وَأَمَّا هُوَ فَلَمْ يَرَوْهُ».
فَقَالَ لَهُمَا:«أَيُّهَا الْغَبِيَّانِ وَالْبَطِيئَا الْقُلُوبِ فِي الإِيمَانِ بِجَمِيعِ مَا تَكَلَّمَ بِهِ الأَنْبِيَاءُ!
أَمَا كَانَ يَنْبَغِي أَنَّ الْمَسِيحَ يَتَأَلَّمُ بِهذَا وَيَدْخُلُ إِلَى مَجْدِهِ؟»
ثُمَّ ابْتَدَأَ مِنْ مُوسَى وَمِنْ جَمِيعِ الأَنْبِيَاءِ يُفَسِّرُ لَهُمَا الأُمُورَ الْمُخْتَصَّةَ بِهِ فِي جَمِيعِ الْكُتُبِ.
ثُمَّ اقْتَرَبُوا إِلَى الْقَرْيَةِ الَّتِي كَانَا مُنْطَلِقَيْنِ إِلَيْهَا، وَهُوَ تَظَاهَرَ كَأَنَّهُ مُنْطَلِقٌ إِلَى مَكَانٍ أَبْعَدَ.
فَأَلْزَمَاهُ قَائِلَيْنِ:«امْكُثْ مَعَنَا، لأَنَّهُ نَحْوُ الْمَسَاءِ وَقَدْ مَالَ النَّهَارُ». فَدَخَلَ لِيَمْكُثَ مَعَهُمَا.
فَلَمَّا اتَّكَأَ مَعَهُمَا، أَخَذَ خُبْزًا وَبَارَكَ وَكَسَّرَ وَنَاوَلَهُمَا،
فَانْفَتَحَتْ أَعْيُنُهُمَا وَعَرَفَاهُ ثُمَّ اخْتَفَى عَنْهُمَا،
فَقَالَ بَعْضُهُمَا لِبَعْضٍ:«أَلَمْ يَكُنْ قَلْبُنَا مُلْتَهِبًا فِينَا إِذْ كَانَ يُكَلِّمُنَا فِي الطَّرِيقِ وَيُوضِحُ لَنَا الْكُتُبَ؟»
فَقَامَا فِي تِلْكَ السَّاعَةِ وَرَجَعَا إِلَى أُورُشَلِيمَ، وَوَجَدَا الأَحَدَ عَشَرَ مُجْتَمِعِينَ، هُمْ وَالَّذِينَ مَعَهُمْ
وَهُمْ يَقُولُونَ:«إِنَّ الرَّبَّ قَامَ بِالْحَقِيقَةِ وَظَهَرَ لِسِمْعَانَ!»
وَأَمَّا هُمَا فَكَانَا يُخْبِرَانِ بِمَا حَدَثَ فِي الطَّرِيقِ، وَكَيْفَ عَرَفَاهُ عِنْدَ كَسْرِ الْخُبْزِ.
وَفِيمَا هُمْ يَتَكَلَّمُونَ بِهذَا وَقَفَ يَسُوعُ نَفْسُهُ فِي وَسْطِهِمْ، وَقَالَ لَهُمْ:«سَلاَمٌ لَكُمْ!»
فَجَزِعُوا وَخَافُوا، وَظَنُّوا أَنَّهُمْ نَظَرُوا رُوحًا.
فَقَالَ لَهُمْ:«مَا بَالُكُمْ مُضْطَرِبِينَ، وَلِمَاذَا تَخْطُرُ أَفْكَارٌ فِي قُلُوبِكُمْ؟
اُنْظُرُوا يَدَيَّ وَرِجْلَيَّ: إِنِّي أَنَا هُوَ! جُسُّونِي وَانْظُرُوا، فَإِنَّ الرُّوحَ لَيْسَ لَهُ لَحْمٌ وَعِظَامٌ كَمَا تَرَوْنَ لِي».
وَحِينَ قَالَ هذَا أَرَاهُمْ يَدَيْهِ وَرِجْلَيْهِ.
وَبَيْنَمَا هُمْ غَيْرُ مُصَدِّقِين مِنَ الْفَرَحِ، وَمُتَعَجِّبُونَ، قَالَ لَهُمْ:«أَعِنْدَكُمْ ههُنَا طَعَامٌ؟»
فَنَاوَلُوهُ جُزْءًا مِنْ سَمَكٍ مَشْوِيٍّ، وَشَيْئًا مِنْ شَهْدِ عَسَل.
فَأَخَذَ وَأَكَلَ قُدَّامَهُمْ.
وَقَالَ لَهُمْ:«هذَا هُوَ الْكَلاَمُ الَّذِي كَلَّمْتُكُمْ بِهِ وَأَنَا بَعْدُ مَعَكُمْ: أَنَّهُ لاَ بُدَّ أَنْ يَتِمَّ جَمِيعُ مَا هُوَ مَكْتُوبٌ عَنِّي فِي نَامُوسِ مُوسَى وَالأَنْبِيَاءِ وَالْمَزَامِيرِ».
حِينَئِذٍ فَتَحَ ذِهْنَهُمْ لِيَفْهَمُوا الْكُتُبَ.
وَقَالَ لَهُمْ:«هكَذَا هُوَ مَكْتُوبٌ، وَهكَذَا كَانَ يَنْبَغِي أَنَّ الْمَسِيحَ يَتَأَلَّمُ وَيَقُومُ مِنَ الأَمْوَاتِ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ،
وَأَنْ يُكْرَزَ بِاسْمِهِ بِالتَّوْبَةِ وَمَغْفِرَةِ الْخَطَايَا لِجَمِيعِ الأُمَمِ، مُبْتَدَأً مِنْ أُورُشَلِيمَ.
وَأَنْتُمْ شُهُودٌ لِذلِكَ.
وَهَا أَنَا أُرْسِلُ إِلَيْكُمْ مَوْعِدَ أَبِي. فَأَقِيمُوا فِي مَدِينَةِ أُورُشَلِيمَ إِلَى أَنْ تُلْبَسُوا قُوَّةً مِنَ الأَعَالِي».
وَأَخْرَجَهُمْ خَارِجًا إِلَى بَيْتِ عَنْيَا، وَرَفَعَ يَدَيْهِ وَبَارَكَهُمْ.
وَفِيمَا هُوَ يُبَارِكُهُمُ، انْفَرَدَ عَنْهُمْ وَأُصْعِدَ إِلَى السَّمَاءِ.
فَسَجَدُوا لَهُ وَرَجَعُوا إِلَى أُورُشَلِيمَ بِفَرَحٍ عَظِيمٍ،
وَكَانُوا كُلَّ حِينٍ فِي الْهَيْكَلِ يُسَبِّحُونَ وَيُبَارِكُونَ اللهَ. آمِينَ.