Ду́хъ Госпо́день на Мнѣ́: Его́же ра́ди пома́за Мя́ благовѣсти́ти ни́щымъ, посла́ Мя исцѣли́ти сокруше́нныя се́рдцемъ, проповѣ́дати плѣне́ннымъ отпуще́нiе и слѣпы́мъ прозрѣ́нiе, отпусти́ти сокруше́нныя во отра́ду,

проповѣ́дати лѣ́то Госпо́дне прiя́тно.

И согну́въ кни́гу, отда́въ слузѣ́, сѣ́де: и всѣ́мъ въ со́нмищи о́чи бѣ́ху зря́ще На́нь.

И нача́тъ глаго́лати къ ни́мъ, я́ко дне́сь сбы́стся писа́нiе сiе́ во у́шiю ва́шею.

И вси́ свидѣ́телствоваху Ему́, [Зач. 14.] и дивля́хуся о словесѣ́хъ благода́ти, исходя́щихъ изъ у́стъ Его́, и глаго́лаху: не Се́й ли е́сть Сы́нъ Ио́сифовъ?

И рече́ къ ни́мъ: вся́ко рече́те Ми́ при́тчу сiю́: врачу́, исцѣли́ся Са́мъ: ели́ка слы́шахомъ бы́вшая въ Капернау́мѣ, сотвори́ и здѣ́ во оте́чествiи Свое́мъ.

Рече́ же: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ни кото́рый проро́къ прiя́тенъ е́сть во оте́чествiи свое́мъ:

пои́стиннѣ же глаго́лю ва́мъ: мно́ги вдови́цы бѣ́ша во дни́ Илiины́ во Изра́или, егда́ заключи́ся не́бо три́ лѣ́та и ме́сяцъ ше́сть, я́ко бы́сть гла́дъ вели́къ по все́й земли́:

и ни ко еди́ной и́хъ по́сланъ бы́сть Илiа́, то́кмо въ Саре́пту Сидо́нскую къ женѣ́ вдови́цѣ.

И мно́зи прокаже́ни бѣ́ху при Елиссе́и проро́цѣ во Изра́или: и ни еди́нъ же от ни́хъ очи́стися, то́кмо Неема́нъ Сирiани́нъ.

И испо́лнишася вси́ я́рости въ со́нмищи, слы́шавшiи сiя́:

и воста́вше изгна́ша Его́ во́нъ изъ гра́да, и ведо́ша Его́ до верху́ горы́, на не́йже гра́дъ и́хъ со́зданъ бя́ше, да бы́ша Его́ низри́нули:

О́нъ же проше́дъ посредѣ́ и́хъ, идя́ше.

[Зач. 15.] И сни́де въ Капернау́мъ гра́дъ Галиле́йскiй: и бѣ́ учя́ и́хъ въ суббо́ты.

И ужаса́хуся о уче́нiи Его́: я́ко со вла́стiю бѣ́ сло́во Его́.

И въ со́нмищи бѣ́ человѣ́къ имы́й ду́ха бѣ́са нечи́ста, и возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ,

глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Иису́се Назаря́нине, прише́лъ еси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ еси́, Святы́й Бо́жiй.

И запрети́ ему́ Иису́съ, глаго́ля: премолчи́ и изы́ди изъ него́. И пове́ргъ его́ бѣ́съ посредѣ́, изы́де изъ него́, ника́коже вреди́въ его́.

И бы́сть у́жасъ на всѣ́хъ, и стяза́хуся, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще: что́ сло́во сiе́, я́ко вла́стiю и си́лою вели́тъ нечи́стымъ духово́мъ, и исхо́дятъ?

[Зач. 16.] И исхожда́ше гла́съ о Не́мъ во вся́ко мѣ́сто страны́.

Воста́въ же изъ со́нмища, вни́де въ до́мъ Си́моновъ: те́ща же Си́монова бѣ́ одержи́ма огне́мъ ве́лiимъ: и моли́ша Его́ о не́й.

И ста́въ надъ не́ю, запрети́ огню́, и оста́ви ю́: а́бiе же воста́вши служа́ше и́мъ.

Заходя́щу же со́лнцу, вси́, ели́цы имѣ́яху боля́щыя неду́ги разли́чными, привожда́ху и́хъ къ Нему́: О́нъ же на еди́наго коего́ждо и́хъ ру́цѣ возло́жь, исцѣля́ше и́хъ.

Исхожда́ху же и бѣ́си от мно́гихъ, вопiю́ще и глаго́люще, я́ко Ты́ еси́ Христо́съ Сы́нъ Бо́жiй. И запреща́я не дая́ше и́мъ глаго́лати, я́ко вѣ́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.

Бы́вшу же дни́, изше́дъ иде́ въ пу́сто мѣ́сто: и наро́ди иска́ху Его́, и прiидо́ша къ Нему́, и удержава́ху Его́, да бы́ не отше́лъ от ни́хъ.

О́нъ же рече́ къ ни́мъ, я́ко и други́мъ градово́мъ благовѣсти́ти Ми́ подоба́етъ Ца́рствiе Бо́жiе: я́ко на се́ по́сланъ е́смь.

И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ Галиле́йскихъ.

Греческий [Greek (Koine)]

Ἰησοῦς δὲ πλήρης πνεύματος ἁγίου ὑπέστρεψεν ἀπὸ τοῦ Ἰορδάνου καὶ ἤγετο ἐν τῷ πνεύματι ἐν τῇ ἐρήμῳ

ἡμέρας τεσσεράκοντα πειραζόμενος ὑπὸ τοῦ διαβόλου καὶ οὐκ ἔφαγεν οὐδὲν ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις καὶ συντελεσθεισῶν αὐτῶν ἐπείνασεν

εἶπεν δὲ αὐτῷ ὁ διάβολος εἰ υἱὸς εἶ τοῦ θεοῦ εἰπὲ τῷ λίθῳ τούτῳ ἵνα γένηται ἄρτος

καὶ ἀπεκρίθη πρὸς αὐτὸν ὁ Ἰησοῦς γέγραπται ὅτι οὐκ ἐπ᾿ ἄρτῳ μόνῳ ζήσεται ὁ ἄνθρωπος

καὶ ἀναγαγὼν αὐτὸν ἔδειξεν αὐτῷ πάσας τὰς βασιλείας τῆς οἰκουμένης ἐν στιγμῇ χρόνου

καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ διάβολος σοὶ δώσω τὴν ἐξουσίαν ταύτην ἅπασαν καὶ τὴν δόξαν αὐτῶν ὅτι ἐμοὶ παραδέδοται καὶ ᾧ ἐὰν θέλω δίδωμι αὐτήν

σὺ οὖν ἐὰν προσκυνήσῃς ἐνώπιον ἐμοῦ ἔσται σοῦ πᾶσα

καὶ ἀποκριθεὶς ὁ Ἰησοῦς εἶπεν αὐτῷ γέγραπται κύριον τὸν θεόν σου προσκυνήσεις καὶ αὐτῷ μόνῳ λατρεύσεις

ἤγαγεν δὲ αὐτὸν εἰς Ἰερουσαλὴμ καὶ ἔστησεν ἐπὶ τὸ πτερύγιον τοῦ ἱεροῦ καὶ εἶπεν αὐτῷ εἰ υἱὸς εἶ τοῦ θεοῦ βάλε σεαυτὸν ἐντεῦθεν κάτω

γέγραπται γὰρ ὅτι τοῖς ἀγγέλοις αὐτοῦ ἐντελεῖται περὶ σοῦ τοῦ διαφυλάξαι σε

καὶ ὅτι ἐπὶ χειρῶν ἀροῦσίν σε μήποτε προσκόψῃς πρὸς λίθον τὸν πόδα σου

καὶ ἀποκριθεὶς εἶπεν αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς ὅτι εἴρηται οὐκ ἐκπειράσεις κύριον τὸν θεόν σου

καὶ συντελέσας πάντα πειρασμὸν ὁ διάβολος ἀπέστη ἀπ᾿ αὐτοῦ ἄχρι καιροῦ

καὶ ὑπέστρεψεν ὁ Ἰησοῦς ἐν τῇ δυνάμει τοῦ πνεύματος εἰς τὴν Γαλιλαίαν καὶ φήμη ἐξῆλθεν καθ᾿ ὅλης τῆς περιχώρου περὶ αὐτοῦ

καὶ αὐτὸς ἐδίδασκεν ἐν ταῖς συναγωγαῖς αὐτῶν δοξαζόμενος ὑπὸ πάντων

καὶ ἦλθεν εἰς Ναζαρά οὗ ἦν τεθραμμένος καὶ εἰσῆλθεν κατὰ τὸ εἰωθὸς αὐτῷ ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῶν σαββάτων εἰς τὴν συναγωγήν καὶ ἀνέστη ἀναγνῶναι

καὶ ἐπεδόθη αὐτῷ βιβλίον τοῦ προφήτου Ἠσαΐου καὶ ἀναπτύξας τὸ βιβλίον εὗρεν τὸν τόπον οὗ ἦν γεγραμμένον

πνεῦμα κυρίου ἐπ᾿ ἐμέ οὗ εἵνεκεν ἔχρισέν με εὐαγγελίσασθαι πτωχοῖς ἀπέσταλκέν με κηρύξαι αἰχμαλώτοις ἄφεσιν καὶ τυφλοῖς ἀνάβλεψιν ἀποστεῖλαι τεθραυσμένους ἐν ἀφέσει

κηρύξαι ἐνιαυτὸν κυρίου δεκτόν

καὶ πτύξας τὸ βιβλίον ἀποδοὺς τῷ ὑπηρέτῃ ἐκάθισεν καὶ πάντων οἱ ὀφθαλμοὶ ἐν τῇ συναγωγῇ ἦσαν ἀτενίζοντες αὐτῷ

ἤρξατο δὲ λέγειν πρὸς αὐτοὺς ὅτι σήμερον πεπλήρωται ἡ γραφὴ αὕτη ἐν τοῖς ὠσὶν ὑμῶν

καὶ πάντες ἐμαρτύρουν αὐτῷ καὶ ἐθαύμαζον ἐπὶ τοῖς λόγοις τῆς χάριτος τοῖς ἐκπορευομένοις ἐκ τοῦ στόματος αὐτοῦ καὶ ἔλεγον οὐχὶ υἱός ἐστιν Ἰωσὴφ οὗτος

καὶ εἶπεν πρὸς αὐτούς πάντως ἐρεῖτέ μοι τὴν παραβολὴν ταύτην ἰατρέ θεράπευσον σεαυτόν ὅσα ἠκούσαμεν γενόμενα εἰς τὴν Καφαρναοὺμ ποίησον καὶ ὧδε ἐν τῇ πατρίδι σου

εἶπεν δέ ἀμὴν λέγω ὑμῖν ὅτι οὐδεὶς προφήτης δεκτός ἐστιν ἐν τῇ πατρίδι αὐτοῦ

ἐπ᾿ ἀληθείας δὲ λέγω ὑμῖν πολλαὶ χῆραι ἦσαν ἐν ταῖς ἡμέραις Ἠλίου ἐν τῷ Ἰσραήλ ὅτε ἐκλείσθη ὁ οὐρανὸς ἐπὶ ἔτη τρία καὶ μῆνας ἕξ ὡς ἐγένετο λιμὸς μέγας ἐπὶ πᾶσαν τὴν γῆν

καὶ πρὸς οὐδεμίαν αὐτῶν ἐπέμφθη Ἠλίας εἰ μὴ εἰς Σάρεπτα τῆς Σιδωνίας πρὸς γυναῖκα χήραν

καὶ πολλοὶ λεπροὶ ἦσαν ἐν τῷ Ἰσραὴλ ἐπὶ Ἐλισαίου τοῦ προφήτου καὶ οὐδεὶς αὐτῶν ἐκαθαρίσθη εἰ μὴ Ναιμὰν ὁ Σύρος

καὶ ἐπλήσθησαν πάντες θυμοῦ ἐν τῇ συναγωγῇ ἀκούοντες ταῦτα

καὶ ἀναστάντες ἐξέβαλον αὐτὸν ἔξω τῆς πόλεως καὶ ἤγαγον αὐτὸν ἕως ὀφρύος τοῦ ὄρους ἐφ᾿ οὗ ἡ πόλις ᾠκοδόμητο αὐτῶν ὥστε κατακρημνίσαι αὐτόν

αὐτὸς δὲ διελθὼν διὰ μέσου αὐτῶν ἐπορεύετο

καὶ κατῆλθεν εἰς Καφαρναοὺμ πόλιν τῆς Γαλιλαίας καὶ ἦν διδάσκων αὐτοὺς ἐν τοῖς σάββασιν

καὶ ἐξεπλήσσοντο ἐπὶ τῇ διδαχῇ αὐτοῦ ὅτι ἐν ἐξουσίᾳ ἦν ὁ λόγος αὐτοῦ

καὶ ἐν τῇ συναγωγῇ ἦν ἄνθρωπος ἔχων πνεῦμα δαιμονίου ἀκαθάρτου καὶ ἀνέκραξεν φωνῇ μεγάλῃ

ἔα τί ἡμῖν καὶ σοί Ἰησοῦ Ναζαρηνέ ἦλθες ἀπολέσαι ἡμᾶς οἶδά σε τίς εἶ ὁ ἅγιος τοῦ θεοῦ

καὶ ἐπετίμησεν αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς λέγων φιμώθητι καὶ ἔξελθε ἀπ᾿ αὐτοῦ καὶ ῥίψαν αὐτὸν τὸ δαιμόνιον εἰς τὸ μέσον ἐξῆλθεν ἀπ᾿ αὐτοῦ μηδὲν βλάψαν αὐτόν

καὶ ἐγένετο θάμβος ἐπὶ πάντας καὶ συνελάλουν πρὸς ἀλλήλους λέγοντες τίς ὁ λόγος οὗτος ὅτι ἐν ἐξουσίᾳ καὶ δυνάμει ἐπιτάσσει τοῖς ἀκαθάρτοις πνεύμασιν καὶ ἐξέρχονται

καὶ ἐξεπορεύετο ἦχος περὶ αὐτοῦ εἰς πάντα τόπον τῆς περιχώρου

ἀναστὰς δὲ ἀπὸ τῆς συναγωγῆς εἰσῆλθεν εἰς τὴν οἰκίαν Σίμωνος πενθερὰ δὲ τοῦ Σίμωνος ἦν συνεχομένη πυρετῷ μεγάλῳ καὶ ἠρώτησαν αὐτὸν περὶ αὐτῆς

καὶ ἐπιστὰς ἐπάνω αὐτῆς ἐπετίμησεν τῷ πυρετῷ καὶ ἀφῆκεν αὐτήν παραχρῆμα δὲ ἀναστᾶσα διηκόνει αὐτοῖς

δύνοντος δὲ τοῦ ἡλίου ἅπαντες ὅσοι εἶχον ἀσθενοῦντας νόσοις ποικίλαις ἤγαγον αὐτοὺς πρὸς αὐτόν ὁ δὲ ἑνὶ ἑκάστῳ αὐτῶν τὰς χεῖρας ἐπιτιθεὶς ἐθεράπευεν αὐτούς

ἐξήρχετο δὲ καὶ δαιμόνια ἀπὸ πολλῶν κραυγάζοντα καὶ λέγοντα ὅτι σὺ εἶ ὁ υἱὸς τοῦ θεοῦ καὶ ἐπιτιμῶν οὐκ εἴα αὐτὰ λαλεῖν ὅτι ᾔδεισαν τὸν Χριστὸν αὐτὸν εἶναι

γενομένης δὲ ἡμέρας ἐξελθὼν ἐπορεύθη εἰς ἔρημον τόπον καὶ οἱ ὄχλοι ἐπεζήτουν αὐτόν καὶ ἦλθον ἕως αὐτοῦ καὶ κατεῖχον αὐτὸν τοῦ μὴ πορεύεσθαι ἀπ᾿ αὐτῶν

ὁ δὲ εἶπεν πρὸς αὐτοὺς ὅτι καὶ ταῖς ἑτέραις πόλεσιν εὐαγγελίσασθαί με δεῖ τὴν βασιλείαν τοῦ θεοῦ ὅτι ἐπὶ τοῦτο ἀπεστάλην

καὶ ἦν κηρύσσων εἰς τὰς συναγωγὰς τῆς Ἰουδαίας

Украинский (Огієнко)

А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.

Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.

І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!

А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!

І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.

І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.

Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!

І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!

Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!

і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!

А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!

І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.

А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.

І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.

І прибув Він до Назарету, де був вихований.
І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.

І подали Йому книгу пророка Ісаї.
Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим.
Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,

щоб проповідувати рік Господнього змилування.

І, книгу згорнувши, віддав службі й сів.
А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.

І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!

І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його.
І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе!
Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.

І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.

Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.

І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.

І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.

І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його…

Але Він перейшов серед них, і віддалився.

І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.

І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:

Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине?
Ти прийшов погубити нас.
Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий…

А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього!
І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.

І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?…

І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.

А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона.
Теща ж Симонова в великій гарячці лежала.
І просили за неї Його.

І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її.
І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.

Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх.
Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.

Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий!
Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця.
А люди шукали Його.
І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.

Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.

І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Iesus autem plenus Spiritu Sancto regressus est ab Iordane et agebatur in Spiritu in deserto

diebus quadraginta et tentabatur a Diabolo. Et nihil manducavit in diebus illis et, consummatis illis, esuriit.

Dixit autem illi Diabolus: «Si Filius Dei es, dic lapidi huic, ut panis fiat».

Et respondit ad illum Iesus: «Scriptum est: "Non in pane solo vivet homo"».

Et sustulit illum et ostendit illi omnia regna orbis terrae in momento temporis;

et ait ei Diabolus: «Tibi dabo potestatem hanc universam et gloriam illorum, quia mihi tradita est, et, cui volo, do illam:

tu ergo, si adoraveris coram me, erit tua omnis».

Et respondens Iesus dixit illi: «Scriptum est: "Dominum Deum tuum adorabis et illi soli servies"».

Duxit autem illum in Ierusalem et statuit eum supra pinnam templi et dixit illi: «Si Filius Dei es, mitte te hinc deorsum.

Scriptum est enim: "Angelis suis mandabit de te, ut conservent te"

et: "In manibus tollent te, ne forte offendas ad lapidem pedem tuum"».

Et respondens Iesus ait illi: «Dictum est: "Non tentabis Dominum Deum tuum"».

Et consummata omni tentatione, Diabolus recessit ab illo usque ad tempus.

Et regressus est Iesus in virtute Spiritus in Galilaeam. Et fama exiit per universam regionem de illo.

Et ipse docebat in synagogis eorum et magnificabatur ab omnibus.

Et venit Nazareth, ubi erat nutritus, et intravit secundum consuetudinem suam die sabbati in synagogam et surrexit legere.

Et tradi tus est illi liber prophetae Isaiae; et ut revolvit librum, invenit locum, ubi scriptum erat:

«Spiritus Domini super me; propter quod unxit me evangelizare pauperibus, misit me praedicare captivis remissionem et caecis visum, dimittere confractos in remissione,

praedicare annum Domini acceptum».

Et cum plicuisset librum, reddidit ministro et sedit; et omnium in synagoga oculi erant intendentes in eum.

Coepit autem dicere ad illos: «Hodie impleta est haec Scriptura in auribus vestris».

Et omnes testimonium illi dabant et mirabantur in verbis gratiae, quae procedebant de ore ipsius, et dicebant: «Nonne hic filius est Ioseph?».

Et ait illis: «Utique dicetis mihi hanc similitudinem: "Medice, cura teipsum; quanta audivimus facta in Capharnaum, fac et hic in patria tua"».

Ait autem: «Amen dico vobis: Nemo propheta acceptus est in patria sua.

In veritate autem dico vobis: Multae viduae erant in diebus Eliae in Israel, quando clausum est caelum annis tribus et mensibus sex, cum facta est fames magna in omni terra;

et ad nullam illarum missus est Elias nisi in Sarepta Sidoniae ad mulierem viduam.

Et multi leprosi erant in Israel sub Eliseo propheta; et nemo eorum mundatus est nisi Naaman Syrus».

Et repleti sunt omnes in synagoga ira haec audientes;

et surrexerunt et eiecerunt illum extra civitatem et duxerunt illum usque ad supercilium montis, supra quem civitas illorum erat aedificata, ut praecipitarent eum.

Ipse autem transiens per medium illorum ibat.

Et descendit in Capharnaum civitatem Galilaeae. Et docebat illos sabbatis;

et stupebant in doctrina eius, quia in potestate erat sermo ipsius.

Et in synagoga erat homo habens spiritum daemonii immundi; et exclamavit voce magna:

«Sine; quid nobis et tibi, Iesu Nazarene? Venisti perdere nos? Scio te qui sis: Sanctus Dei».

Et increpavit illi Iesus dicens: «Obmutesce et exi ab illo!». Et cum proiecisset illum daemonium in medium, exiit ab illo nihilque illum nocuit.

Et factus est pavor in omnibus; et colloquebantur ad invicem dicentes: «Quod est hoc verbum, quia in potestate et virtute imperat immundis spiritibus, et exeunt?».

Et divulgabatur fama de illo in omnem locum regionis.

Surgens autem de synagoga introivit in domum Simonis. Socrus autem Simonis tenebatur magna febri; et rogaverunt illum pro ea.

Et stans super illam imperavit febri, et dimisit illam; et continuo surgens ministrabat illis.

Cum sol autem occidisset, omnes, qui habebant infirmos variis languoribus, ducebant illos ad eum; at ille singulis manus imponens curabat eos.

Exibant autem daemonia a multis clamantia et dicentia: «Tu es Filius Dei». Et increpans non sinebat ea loqui, quia sciebant ipsum esse Christum.

Facta autem die, egressus ibat in desertum locum; et turbae requirebant eum et venerunt usque ad ipsum et detinebant illum, ne discederet ab eis.

Quibus ille ait: «Et aliis civitatibus oportet me evangelizare regnum Dei, quia ideo missus sum».

Et erat praedicans in synagogis Iudaeae.