Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Евангелие по Луке

 
  • [Зач. 22.] Бы́сть же въ суббо́ту второпе́рвую ити́ ему́ сквоз­ѣ́ сѣ́янiя: и восторга́ху ученицы́ его́ кла́сы, и ядя́ху, стира́юще рука́ми.
  • Нѣ́цыи же от­ фарисе́й рѣ́ша и́мъ: что́ творите́, его́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ты?
  • И от­вѣща́въ Иису́съ рече́ къ ни́мъ: ни ли́ сего́ чли́ есте́, е́же сотвори́ Дави́дъ, егда́ взалка́ся са́мъ и и́же съ ни́мъ бя́ху?
  • ка́ко вни́де въ до́мъ Бо́жiй, и хлѣ́бы предложе́нiя взе́мъ, и яде́, и даде́ и су́щымъ съ ни́мъ, и́хже не досто́яше я́сти, то́кмо еди́нымъ иере́емъ?
  • И глаго́лаше и́мъ, я́ко госпо́дь е́сть Сы́нъ человѣ́ческiй и суббо́тѣ.
  • Бы́сть же и въ другу́ю суббо́ту вни́ти ему́ въ со́нмище и учи́ти: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, и рука́ ему́ десна́я бѣ́ суха́.
  • Назира́ху же кни́жницы и фарисе́и, а́ще въ суббо́ту исцѣли́тъ, да обря́щутъ рѣ́чь на́нь.
  • О́нъ же вѣ́дяше помышле́нiя и́хъ, и рече́ человѣ́ку иму́щему су́ху ру́ку: воста́ни и ста́ни посредѣ́. О́нъ же воста́въ ста́.
  • Рече́ же Иису́съ къ ни́мъ: вопрошу́ вы́: что́ досто́итъ въ суббо́ты, добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.
  • И воз­зрѣ́въ на всѣ́хъ и́хъ, рече́ ему́: простри́ ру́ку твою́. О́нъ же сотвори́ та́ко: и утверди́ся рука́ его́ здра́ва я́ко друга́я.
  • Они́ же испо́лнишася безу́мiя, и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу, что́ бы́ша сотвори́ли Иису́сови.
  • [Зач. 23.] Бы́сть же во дни́ ты́я, изы́де въ го́ру помоли́тися: и бѣ́ объ но́щь въ моли́твѣ Бо́жiи.
  • И егда́ бы́сть де́нь, при­­зва́ ученики́ своя́: и избра́ от­ ни́хъ два­на́­де­ся­те, и́хже и апо́столы нарече́:
  • Си́мона, его́же именова́ Петра́, и Андре́а бра́та его́, Иа́кова и Иоа́н­на, Фили́ппа и Варѳоломе́а,
  • Матѳе́а и Ѳому́, Иа́кова алфе́ева и Симо́на нарица́емаго зило́та,
  • Иу́ду Иа́ковля, и Иу́ду Искарiо́тскаго, и́же и бы́сть преда́тель.
  • [Зач. 24.] Изше́дъ съ ни́ми, ста́ на мѣ́стѣ ра́внѣ: и наро́дъ учени́къ его́, и мно́же­с­т­во мно́го люде́й от­ всея́ Иуде́и и Иерусали́ма и помо́рiя ти́рска и Сидо́нска,
  • и́же прiидо́ша послу́шати его́ и исцѣли́тися от­ неду́гъ сво­и́хъ, и стра́ждущiи от­ ду́хъ нечи́стыхъ: и исцѣля́хуся.
  • И ве́сь наро́дъ иска́­ше при­­каса́тися ему́: я́ко си́ла от­ него́ исхожда́­ше и исцѣля́ше вся́.
  • И то́й воз­ве́дъ о́чи сво­и́ на ученики́ своя́, глаго́лаше: блаже́ни ни́щiи ду́хомъ: я́ко ва́­ше е́сть ца́р­ст­вiе Бо́жiе.
  • Блаже́ни, а́лчущiи ны́нѣ: я́ко насы́титеся. Блаже́ни, пла́чущiи ны́нѣ: я́ко воз­смѣе́теся.
  • Блаже́ни бу́дете, егда́ воз­ненави́дятъ ва́съ человѣ́цы, и егда́ разлуча́тъ вы́, и поно́сятъ, и пронесу́тъ и́мя ва́­ше я́ко зло́, Сы́на человѣ́ческаго ра́ди.
  • Возра́дуйтеся въ то́й де́нь и взыгра́йте: се́ бо мзда́ ва́ша мно́га на небеси́. По си́мъ бо творя́ху проро́комъ отцы́ и́хъ.
  • [Зач. 25.] Оба́че го́ре ва́мъ бога́тымъ: я́ко от­сто­ите́ утѣше́нiя ва́­шего {я́ко воспрiе́млете утѣше́нiе ва́­ше}.
  • Го́ре ва́мъ, насы́щен­нiи ны́нѣ: я́ко вза́лчете. Го́ре ва́мъ смѣю́щымся ны́нѣ: я́ко воз­рыда́ете и воспла́чете.
  • Го́ре, егда́ до́брѣ реку́тъ ва́мъ вси́ человѣ́цы: по си́мъ бо творя́ху лжепроро́комъ отцы́ и́хъ.
  • Но ва́мъ глаго́лю слы́шащымъ: люби́те враги́ ва́шя, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ,
  • благослови́те клену́щыя вы́, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ оби́ду.
  • Бiю́щему тя́ въ лани́ту, пода́ждь и другу́ю: и от­ взима́ющаго ти́ ри́зу, и срачи́цу не воз­брани́.
  • Вся́кому же прося́щему у тебе́, да́й: и от­ взима́ющаго твоя́, не истязу́й.
  • [Зач. 26.] И я́коже хо́щете да творя́тъ ва́мъ человѣ́цы, и вы́ твори́те и́мъ та́кожде.
  • И а́ще лю́бите лю́бящыя вы́, ка́я ва́мъ благода́ть е́сть? и́бо и грѣ́шницы лю́бящыя и́хъ лю́бятъ.
  • И а́ще благотворите́ благотворя́щымъ ва́мъ, ка́я ва́мъ благода́ть е́сть? и́бо и грѣ́шницы то́жде творя́тъ.
  • И а́ще взаи́мъ даете́, от­ ни́хже ча́ете воспрiя́ти, ка́я ва́мъ благода́ть е́сть, и́бо и грѣ́шницы грѣ́шникомъ взаи́мъ дава́ютъ, да воспрiи́мутъ ра́вная.
  • Оба́че люби́те враги́ ва́шя, и благотвори́те, и взаи́мъ да́йте, ничесо́же ча́юще: и бу́детъ мзда́ ва́ша мно́га, и бу́дете сы́нове вы́шняго: я́ко то́й бла́гъ е́сть на безблагода́тныя {неблагода́рныя} и злы́я.
  • Бу́дите у́бо милосе́рди, я́коже и Оте́цъ ва́шъ милосе́рдъ е́сть.
  • [Зач. 27.] И не суди́те, и не су́дятъ ва́мъ: [и] не осужда́йте, да не осужде́ни бу́дете: от­пуща́йте, и от­пу́стятъ ва́мъ:
  • да́йте, и да́ст­ся ва́мъ: мѣ́ру добру́, натка́ну и потря́сну и прелива́ющуся дадя́тъ на ло́но ва́­ше: то́ю бо мѣ́рою, е́юже мѣ́рите, воз­мѣ́рит­ся ва́мъ.
  • Рече́ же при́тчу и́мъ: еда́ мо́жетъ слѣпе́цъ слѣпца́ води́ти? не о́ба ли въ я́му впаде́тася?
  • Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля сво­его́: соверше́нъ же вся́къ бу́детъ, я́коже [и] учи́тель его́.
  • Что́ же ви́диши суче́цъ, и́же е́сть во очеси́ бра́та тво­его́, бервна́ же, е́же е́сть во очеси́ тво­е́мъ, не чу́еши?
  • Или́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту тво­ему́: бра́те, оста́ви, да изму́ суче́цъ, и́же е́сть во очеси́ тво­е́мъ, са́мъ су́щаго во очеси́ тво­е́мъ бервна́ не ви́дя? Лицемѣ́ре, изми́ пе́рвѣе бервно́ изъ очесе́ тво­его́, и тогда́ про́зриши изъя́ти суче́цъ изъ очесе́ бра́та тво­его́.
  • Нѣ́сть бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла́: ниже́ дре́во зло́, творя́ плода́ добра́.
  • Вся́ко бо дре́во от­ плода́ сво­его́ познае́т­ся: не от­ те́рнiя бо че́шутъ смо́квы, ни от­ купины́ е́млютъ гро́здiя.
  • Благі́й человѣ́къ от­ блага́го сокро́вища се́рдца сво­его́ изно́ситъ благо́­е: и злы́й человѣ́къ от­ зла́го сокро́вища се́рдца сво­его́ изно́ситъ зло́­е: от­ избы́тка бо се́рдца глаго́лютъ уста́ его́.
  • [Зач. 28.] Что́ же мя́ зовете́: Го́споди, Го́споди, и не творите́, я́же глаго́лю?
  • Вся́къ гряды́й ко мнѣ́ и слы́шай словеса́ моя́ и творя́ я́, скажу́ ва́мъ, кому́ е́сть подо́бенъ:
  • подо́бенъ е́сть человѣ́ку зи́ждущу хра́мину, и́же ископа́ и углуби́, и положи́ основа́нiе на ка́мени: наводне́нiю же бы́в­шу, при­­паде́ рѣка́ ко хра́минѣ то́й, и не мо́же поколеба́ти ея́: основана́ бо бѣ́ на ка́мени.
  • Слы́шавый же и не сотвори́вый подо́бенъ е́сть человѣ́ку созда́в­шему хра́мину на земли́ безъ основа́нiя: къ не́йже при­­паде́ рѣка́, и а́бiе паде́ся, и бы́сть разруше́нiе хра́мины тоя́ ве́лiе.
  • [Зач. 22.] В субботу, первую по втором дне Пасхи, случилось Ему проходить засеянными полями, и ученики Его срывали колосья и ели, растирая руками.
  • Некоторые же из фарисеев сказали им: зачем вы делаете то, чего не должно делать в субботы?
  • Иисус сказал им в ответ: разве вы не читали, что сделал Давид, когда взалкал сам и бывшие с ним?
  • Ка́к он вошел в дом Божий, взял хлебы предложения, которых не должно было есть никому, кроме одних священников, и ел, и дал бывшим с ним?
  • И сказал им: Сын Человеческий есть господин и субботы.
  • Случилось же и в другую субботу войти Ему в синагогу и учить. Там был человек, у которого правая рука была сухая.
  • Книжники же и фарисеи наблюдали за Ним, не исцелит ли в субботу, чтобы найти обвинение против Него.
  • Но Он, зная помышления их, сказал человеку, имеющему сухую руку: встань и выступи на средину. И он встал и выступил.
  • Тогда сказал им Иисус: спрошу Я вас: что́ должно делать в субботу? добро, или зло? спасти душу, или погубить? Они молчали.
  • И, посмотрев на всех их, сказал тому человеку: протяни руку твою. Он так и сделал; и стала рука его здорова, как другая.
  • Они же пришли в бешенство и говорили между собою, что́ бы им сделать с Иисусом.
  • [Зач. 23.] В те дни взошел Он на гору помолиться и пробыл всю ночь в молитве к Богу.
  • Когда же настал день, призвал учеников Своих и избрал из них двенадцать, которых и наименовал Апостолами:
  • Симона, которого и назвал Петром, и Андрея, брата его, Иакова и Иоанна, Филиппа и Варфоломея,
  • Матфея и Фому, Иакова Алфеева и Симона, прозываемого Зилотом,
  • Иуду Иаковлева и Иуду Искариота, который потом сделался предателем.
  • [Зач. 24.] И, сойдя с ними, стал Он на ровном месте, и множество учеников Его, и много народа из всей Иудеи и Иерусалима и приморских мест Тирских и Сидонских,
  • которые пришли послушать Его и исцелиться от болезней своих, также и страждущие от нечистых духов; и исцелялись.
  • И весь народ искал прикасаться к Нему, потому что от Него исходила сила и исцеляла всех.
  • И Он, возведя очи Свои на учеников Своих, говорил: Блаженны нищие духом, ибо ваше есть Царствие Божие.
  • Блаженны алчущие ныне, ибо насытитесь. Блаженны плачущие ныне, ибо воссмеетесь.
  • Блаженны вы, когда возненавидят вас люди и когда отлучат вас, и будут поносить, и пронесут имя ваше, как бесчестное, за Сына Человеческого.
  • Возрадуйтесь в тот день и возвеселитесь, ибо велика вам награда на небесах. Так поступали с пророками отцы их.
  • [Зач. 25.] Напротив, горе вам, богатые! ибо вы уже получили свое утешение.
  • Горе вам, пресыщенные ныне! ибо взалчете. Горе вам, смеющиеся ныне! ибо восплачете и возрыдаете.
  • Горе вам, когда все люди будут говорить о вас хорошо! ибо так поступали с лжепророками отцы их.
  • Но вам, слушающим, говорю: люби́те врагов ваших, благотворите ненавидящим вас,
  • благословляйте проклинающих вас и молитесь за обижающих вас.
  • Ударившему тебя по щеке подставь и другую, и отнимающему у тебя верхнюю одежду не препятствуй взять и рубашку.
  • Всякому, просящему у тебя, давай, и от взявшего твое не требуй назад.
  • [Зач. 26.] И ка́к хотите, чтобы с вами поступали люди, та́к и вы поступайте с ними.
  • И если любите любящих вас, какая вам за то благодарность? ибо и грешники любящих их любят.
  • И если делаете добро тем, которые вам делают добро, какая вам за то благодарность? ибо и грешники то́ же делают.
  • И если взаймы даёте тем, от которых надеетесь получить обратно, какая вам за то благодарность? ибо и грешники дают взаймы грешникам, чтобы получить обратно столько же.
  • Но вы люби́те врагов ваших, и благотворите, и взаймы давайте, не ожидая ничего; и будет вам награда великая, и будете сынами Всевышнего; ибо Он благ и к неблагодарным и злым.
  • Итак, будьте милосерды, как и Отец ваш милосерд.
  • [Зач. 27.] Не суди́те, и не будете судимы; не осуждайте, и не будете осуждены; прощайте, и прощены будете;
  • давайте, и дастся вам: мерою доброю, утрясенною, нагнетенною и переполненною отсыплют вам в лоно ваше; ибо, какою мерою мерите, такою же отмерится и вам.
  • Сказал также им притчу: может ли слепой водить слепого? не оба ли упадут в яму?
  • Ученик не бывает выше своего учителя; но, и усовершенствовавшись, будет всякий, как учитель его.
  • Что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь?
  • Или, как можешь сказать брату твоему: брат! дай, я выну сучок из глаза твоего, когда сам не видишь бревна в твоем глазе? Лицемер! вынь прежде бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть сучок из глаза брата твоего.
  • Нет доброго дерева, которое приносило бы худой плод; и нет худого дерева, которое приносило бы плод добрый,
  • ибо всякое дерево познаётся по плоду своему, потому что не собирают смокв с терновника и не снимают винограда с кустарника.
  • Добрый человек из доброго сокровища сердца своего выносит доброе, а злой человек из злого сокровища сердца своего выносит злое, ибо от избытка сердца говорят уста его.
  • [Зач. 28.] Что́ вы зовете Меня: Господи! Господи! – и не делаете того, что́ Я говорю?
  • Всякий, приходящий ко Мне и слушающий слова Мои и исполняющий их, скажу вам, кому подобен.
  • Он подобен человеку, строящему дом, который копал, углубился и положил основание на камне; почему, когда случилось наводнение и вода напёрла на этот дом, то не могла поколебать его, потому что он основан был на камне.
  • А слушающий и неисполняющий подобен человеку, построившему дом на земле без основания, который, когда напёрла на него вода, тотчас обрушился; и разрушение дома сего было великое.
  • وفي السبت الثاني بعد الاول اجتاز بين الزروع .وكان تلاميذه يقطفون السنابل ويأكلون وهم يفركونها بايديهم .

  • فقال لهم قوم من الفريسيين لماذا تفعلون ما لا يحل فعله في السبوت .

  • فاجاب يسوع وقال لهم أما قرأتم ولا هذا الذي فعله داود حين جاع هو والذين كانوا معه .

  • كيف دخل بيت الله واخذ خبز التقدمة وأكل واعطى الذين معه ايضا .الذي لا يحل اكله الا للكهنة فقط .

  • وقال لهم ان ابن الانسان هو رب السبت ايضا

  • وفي سبت آخر دخل المجمع وصار يعلم .وكان هناك رجل يده اليمنى يابسة .

  • وكان الكتبة والفريسيون يراقبونه هل يشفي في السبت لكي يجدوا عليه شكاية .

  • اما هو فعلم افكارهم وقال للرجل الذي يده يابسة قم وقف في الوسط .فقام ووقف .

  • ثم قال لهم يسوع اسألكم شيئا .هل يحل في السبت فعل الخير او فعل الشر .تخليص نفس او اهلاكها .

  • ثم نظر حوله الى جميعهم وقال للرجل مدّ يدك .ففعل هكذا .فعادت يده صحيحة كالاخرى .

  • فامتلأوا حمقا وصاروا يتكالمون فيما بينهم ماذا يفعلون بيسوع

  • وفي تلك الايام خرج الى الجبل ليصلّي .وقضى الليل كله في الصلاة لله .

  • ولما كان النهار دعا تلاميذه واختار منهم اثني عشر الذين سماهم ايضا رسلا .

  • سمعان الذي سماه ايضا بطرس واندراوس اخاه .يعقوب ويوحنا .فيلبس وبرثولماوس .

  • متّى وتوما .يعقوب بن حلفى وسمعان الذي يدعى الغيور .

  • يهوذا اخا يعقوب ويهوذا الاسخريوطي الذي صار مسلما ايضا

  • ونزل معهم ووقف في موضع سهل هو وجمع من تلاميذه وجمهور كثير من الشعب من جميع اليهودية واورشليم وساحل صور وصيدا الذين جاءوا ليسمعوه ويشفوا من امراضهم .

  • والمعذبون من ارواح نجسة .وكانوا يبرأون .

  • وكل الجمع طلبوا ان يلمسوه لان قوة كانت تخرج منه وتشفي الجميع

  • ورفع عينيه الى تلاميذه وقال طوباكم ايها المساكين لان لكم ملكوت الله .

  • طوباكم ايها الجياع الآن لانكم تشبعون .طوباكم ايها الباكون الآن لانكم ستضحكون .

  • طوباكم اذا ابغضكم الناس واذا افرزوكم وعيّروكم واخرجوا اسمكم كشرير من اجل ابن الانسان .

  • افرحوا في ذلك اليوم وتهللوا .فهوذا اجركم عظيم في السماء .لان آباءهم هكذا كانوا يفعلون بالانبياء .

  • ولكن ويل لكم ايها الاغنياء .لانكم قد نلتم عزاءكم .

  • ويل لكم ايها الشباعى لانكم ستجوعون .ويل لكم ايها الضاحكون الآن لانكم ستحزنون وتبكون .

  • ويل لكم اذا قال فيكم جميع الناس حسنا .لانه هكذا كان آباؤهم يفعلون بالانبياء الكذبة

  • لكني اقول لكم ايها السامعون احبوا اعداءكم .احسنوا الى مبغضيكم .

  • باركوا لاعنيكم .وصلّوا لاجل الذين يسيئون اليكم .

  • من ضربك على خدك فاعرض له الآخر ايضا .ومن اخذ رداءك فلا تمنعه ثوبك ايضا .

  • وكل من سألك فاعطه .ومن اخذ الذي لك فلا تطالبه .

  • وكما تريدون ان يفعل الناس بكم افعلوا انتم ايضا بهم هكذا .

  • وان احببتم الذين يحبونكم فاي فضل لكم .فان الخطاة ايضا يحبون الذين يحبونهم .

  • واذا احسنتم الى الذين يحسنون اليكم فاي فضل لكم .فان الخطاة ايضا يفعلون هكذا .

  • وان اقرضتم الذين ترجون ان تستردوا منهم فاي فضل لكم .فان الخطاة ايضا يقرضون الخطاة لكي يستردوا منهم المثل .

  • بل احبوا اعداءكم واحسنوا واقرضوا وانتم لا ترجون شيئا فيكون اجركم عظيما وتكونوا بني العلي فانه منعم على غير الشاكرين والاشرار .

  • فكونوا رحماء كما ان اباكم ايضا رحيم .

  • ولا تدينوا فلا تدانوا .لا تقضوا على احد فلا يقضى عليكم .اغفروا يغفر لكم .

  • اعطوا تعطوا .كيلا جيدا ملبدا مهزوزا فائضا يعطون في احضانكم .لانه بنفس الكيل الذي به تكيلون يكال لكم .

  • وضرب لهم مثلا .هل يقدر اعمى ان يقود اعمى .أما يسقط الاثنان في حفرة .

  • ليس التلميذ افضل من معلمه .بل كل من صار كاملا يكون مثل معلمه .

  • لماذا تنظر القذى الذي في عين اخيك .واما الخشبة التي في عينك فلا تفطن لها .

  • او كيف تقدر ان تقول لاخيك يا اخي دعني اخرج القذى الذي في عينك .وانت لا تنظر الخشبة التي في عينك .يا مرائي اخرج اولا الخشبة من عينك وحينئذ تبصر جيدا ان تخرج القذى الذي في عين اخيك .

  • لانه ما من شجرة جيدة تثمر ثمرا رديّا .ولا شجرة ردية تثمر ثمرا جيدا .

  • لان كل شجرة تعرف من ثمرها .فانهم لا يجتنون من الشوك تينا ولا يقطفون من العليق عنبا .

  • الانسان الصالح من كنز قلبه الصالح يخرج الصلاح .والانسان الشرير من كنز قلبه الشرير يخرج الشر .فانه من فضلة القلب يتكلم فمه .

  • ولماذا تدعونني يا رب يا رب وانتم لا تفعلون ما اقوله .

  • كل من يأتي اليّ ويسمع كلامي ويعمل به اريكم من يشبه .

  • يشبه انسانا بنى بيتا وحفر وعمّق ووضع الاساس على الصخر .فلما حدث سيل صدم النهر ذلك البيت فلم يقدر ان يزعزعه لانه كان مؤسسا على الصخر .

  • واما الذي يسمع ولا يعمل فيشبه انسانا بنى بيته على الارض من دون اساس .فصدمه النهر فسقط حالا وكان خراب ذلك البيت عظيما
  • Aconteció que un sábado, pasando Jesús por los sembrados, sus discípulos arrancaban espigas y, restregándolas con las manos, comían.
  • Algunos de los fariseos les dijeron:

    —¿Por qué hacéis lo que no es lícito hacer en sábado?

  • Respondiendo Jesús, les dijo:

    —¿Ni aun esto habéis leído, lo que hizo David cuando él y los que con él estaban tuvieron hambre?,

  • ¿como entró en la casa de Dios y tomó los panes de la proposición, de los cuales no es lícito comer sino sólo a los sacerdotes, y comió, y dio también a los que estaban con él?
  • Y les decía:

    —El Hijo del hombre es Señor aun del sábado.

  • Aconteció también en otro sábado que él entró en la sinagoga y enseñaba; y estaba allí un hombre que tenía seca la mano derecha.
  • Y lo acechaban los escribas y los fariseos para ver si en sábado lo sanaría, a fin de hallar de qué acusarlo.
  • Pero él, que conocía sus pensamientos, dijo al hombre que tenía la mano seca:

    —Levántate y ponte en medio.

    Él, levantándose, se quedó en pie.

  • Entonces Jesús les dijo:

    —Os preguntaré una cosa: En sábado, ¿es lícito hacer bien o hacer mal?, ¿salvar la vida o quitarla?

  • Y, mirándolos a todos alrededor, dijo al hombre:

    —Extiende tu mano.

    Él lo hizo y su mano fue restaurada.

  • Ellos se llenaron de furor y hablaban entre sí qué podrían hacer contra Jesús.

  • En aquellos días él fue al monte a orar, y pasó la noche orando a Dios.
  • Cuando llegó el día, llamó a sus discípulos y escogió a doce de ellos, a los cuales también llamó apóstoles:
  • Simón, a quien también llamó Pedro, su hermano Andrés, Jacobo y Juan, Felipe y Bartolomé,
  • Mateo, Tomás, Jacobo, hijo de Alfeo, Simón llamado Zelote,
  • Judas hermano de Jacobo, y Judas Iscariote, que llegó a ser el traidor.

  • Descendió con ellos y se detuvo en un lugar llano, en compañía de sus discípulos y de una gran multitud de gente de toda Judea, de Jerusalén y de la costa de Tiro y de Sidón que había venido para oírlo y para ser sanados de sus enfermedades;
  • también los que habían sido atormentados por espíritus impuros eran sanados.
  • Toda la gente procuraba tocarlo, porque poder salía de él y sanaba a todos.

  • Alzando los ojos hacia sus discípulos, decía:

    «Bienaventurados vosotros los pobres,
    porque vuestro es el reino de Dios.

  • Bienaventurados los que ahora tenéis hambre,
    porque seréis saciados.
    Bienaventurados los que ahora lloráis,
    porque reiréis.
  • Bienaventurados seréis cuando los hombres os odien, os aparten de sí, os insulten y desechen vuestro nombre como malo por causa del Hijo del hombre.

  • »Gozaos en aquel día y alegraos, porque vuestra recompensa es grande en los cielos, porque así hacían sus padres con los profetas.
  • »Pero ¡ay de vosotros, ricos!, porque ya tenéis vuestro consuelo.
  • »¡Ay de vosotros, los que ahora estáis saciados!, porque tendréis hambre.

    »¡Ay de vosotros, los que ahora reís!, porque lamentaréis y lloraréis.

  • »¡Ay de vosotros, cuando todos los hombres hablen bien de vosotros!, porque así hacían sus padres con los falsos profetas.

  • »Pero a vosotros los que oís, os digo: Amad a vuestros enemigos, haced bien a los que os odian;
  • bendecid a los que os maldicen y orad por los que os calumnian.
  • Al que te hiera en una mejilla, preséntale también la otra; y al que te quite la capa, ni aun la túnica le niegues.
  • A cualquiera que te pida, dale; y al que tome lo que es tuyo, no pidas que te lo devuelva.
  • Y como queréis que hagan los hombres con vosotros, así también haced vosotros con ellos.
  • »Si amáis a los que os aman, ¿qué mérito tenéis? También los pecadores aman a los que los aman.
  • Y si hacéis bien a los que os hacen bien, ¿qué mérito tenéis? También los pecadores hacen lo mismo.
  • Y si prestáis a aquellos de quienes esperáis recibir, ¿qué mérito tenéis?, pues también los pecadores prestan a los pecadores para recibir otro tanto.
  • Amad, pues, a vuestros enemigos, haced bien, y prestad, no esperando de ello nada; y vuestra recompensa será grande, y seréis hijos del Altísimo, porque él es benigno para con los ingratos y malos.
  • Sed, pues, misericordiosos, como también vuestro Padre es misericordioso.

  • »No juzguéis y no seréis juzgados; no condenéis y no seréis condenados; perdonad y seréis perdonados.
  • Dad y se os dará; medida buena, apretada, remecida y rebosando darán en vuestro regazo, porque con la misma medida con que medís, os volverán a medir.»
  • Les dijo también una parábola: «¿Acaso puede un ciego guiar a otro ciego? ¿No caerán ambos en el hoyo?
  • El discípulo no es superior a su maestro; pero todo el que sea perfeccionado, será como su maestro.
  • »¿Por qué miras la paja que está en el ojo de tu hermano y no echas de ver la viga que está en tu propio ojo?
  • ¿O cómo puedes decir a tu hermano: “Hermano, déjame sacar la paja que está en tu ojo”, no mirando tú la viga que está en el tuyo? Hipócrita, saca primero la viga de tu propio ojo y entonces verás bien para sacar la paja que está en el ojo de tu hermano.

  • »No es buen árbol el que da malos frutos, ni árbol malo el que da buen fruto,
  • pues todo árbol se conoce por su fruto, ya que no se cosechan higos de los espinos ni de las zarzas se vendimian uvas.
  • El hombre bueno, del buen tesoro de su corazón saca lo bueno; y el hombre malo, del mal tesoro de su corazón saca lo malo, porque de la abundancia del corazón habla la boca.

  • »¿Por qué me llamáis “Señor, Señor”, y no hacéis lo que yo digo?
  • Todo aquel que viene a mí y oye mis palabras y las obedece, os indicaré a quién es semejante.
  • Semejante es al hombre que, al edificar una casa, cavó y ahondó y puso el fundamento sobre la roca; y cuando vino una inundación, el río dio con ímpetu contra aquella casa, pero no la pudo mover porque estaba fundada sobre la roca.
  • Pero el que las oyó y no las obedeció, semejante es al hombre que edificó su casa sobre tierra, sin fundamento; contra la cual el río dio con ímpetu, y luego cayó y fue grande la ruina de aquella casa.»