Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
12:2
12:4
12:5
12:6
12:9
12:11
см.:Пс.117:22-23;
12:12
12:14
12:15
12:16
12:20
12:21
12:22
12:23
12:24
12:25
12:27
12:30
см.:Втор.6:4-5;
12:32
12:33
12:34
12:37
12:38
12:42
12:43
12:44
1 Притча о злых виноградарях. 13 Вопрос о подати кесарю. 18 Вопрос саддукеев о браке на Небесах. 28 Наибольшие заповеди. 35 Вопросы книжникам и предостережение против них; 41 две лепты бедной вдовы.
[Зач. 53.] И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.
И послал в свое время к виноградарям слугу – принять от виноградарей плодов из виноградника.
Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.
Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.
И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.
Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.
Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.
И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.
Что же сделает хозяин виноградника? – Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.
Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;
это от Господа, и есть дивно в очах наших.
И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.
[Зач. 54.] И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.
Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лицо, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать по́дать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?
Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.
Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.
Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.
[Зач. 55.] Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:
Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.
Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.
Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.
Брали ее за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.
Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою.
Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?
Ибо, когда из мертвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.
А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?
Бог не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.
[Зач. 56.] Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?
Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;
и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, – вот первая заповедь!
Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.
Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;
и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душою, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.
Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.
Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?
Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.
Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.
[Зач. 57.] И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,
сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, –
сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.
И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.
Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.
Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,
ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.
[Зач. 53.] И нача́тъ и́мъ въ при́тчахъ глаго́лати: виногра́дъ насади́ человѣ́къ, и огради́ опло́томъ, и ископа́ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и предаде́ его́ тяжа́телемъ {дѣ́лателемъ}, и отъи́де.
И посла́ къ тяжа́телемъ во вре́мя раба́, да от тяжа́тель прiи́метъ от плода́ виногра́да:
они́ же е́мше его́ би́ша и отосла́ша тща́.
И па́ки посла́ къ ни́мъ друга́го раба́: и того́ ка́менiемъ би́вше, проби́ша главу́ ему́ и посла́ша безче́стна.
И па́ки ино́го посла́: и того́ уби́ша: и мно́ги и́ны, о́вы у́бо бiю́ще, о́вы же убива́юще.
Еще́ у́бо еди́наго сы́на имѣ́ возлю́бленнаго своего́, посла́ и того́ къ ни́мъ послѣди́, глаго́ля, я́ко усрамя́тся сы́на моего́.
О́ни же тяжа́теле рѣ́ша къ себѣ́, я́ко се́й е́сть наслѣ́дникъ: прiиди́те, убiе́мъ его́, и на́ше бу́детъ наслѣ́дствiе.
И е́мше его́ уби́ша и изверго́ша его́ во́нъ изъ виногра́да.
Что́ у́бо сотвори́тъ госпо́дь виногра́да? Прiи́детъ и погуби́тъ тяжа́тели и да́стъ виногра́дъ инѣ́мъ.
Ни Писа́нiя ли сего́ чли́ есте́: ка́мень, его́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущiи, се́й бы́сть во главу́ у́гла:
от Го́спода бы́сть сiе́, и е́сть ди́вно во о́чiю на́шею?
И иска́ху Его́ я́ти, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу рече́: и оста́вльше Его́ отидо́ша.
[Зач. 54.] И посла́ша къ Нему́ нѣ́кiя от фарисе́й и иродiа́нъ, да Его́ обольстя́тъ сло́вомъ.
Они́ же прише́дше глаго́лаша Ему́: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ еси́ и не ради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́ковъ, но вои́стинну пути́ Бо́жiю учи́ши: досто́итъ ли кинсо́нъ ке́сареви да́ти, или́ ни́? Да́мы ли, или́ не да́мы?
О́нъ же вѣ́дый и́хъ лицемѣ́рiе, рече́ и́мъ: что́ Мя искуша́ете? Принеси́те Ми́ пѣ́нязь, да ви́жу.
Они́ же принесо́ша. И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ сі́й и написа́нiе? Они́ же рѣ́ша Ему́: ке́саревъ.
И отвѣща́въ Иису́съ рече́ и́мъ: воздади́те ке́сарева ке́сареви и Бо́жiя Богови. И чуди́шася о Не́мъ.
[Зач. 55.] И прiидо́ша саддуке́е къ Нему́, и́же глаго́лютъ воскресе́нiю не бы́ти: и вопроси́ша Его́, глаго́люще:
Учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ, я́ко а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ и оста́витъ жену́, а ча́дъ не оста́витъ: да по́йметъ бра́тъ его́ жену́ его́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́ту своему́.
Се́дмь бра́тiй бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́ и умира́я не оста́ви сѣ́мене:
и вторы́й поя́тъ ю́ и у́мре, и ни то́й оста́ви сѣ́мене: и тре́тiй та́кожде:
и поя́ша ю́ се́дмь и не оста́виша сѣ́мене: послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́.
Въ воскресе́нiе у́бо, егда́ воскре́снутъ, кото́рому и́хъ бу́детъ жена́: се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́.
И отвѣща́въ Иису́съ рече́ и́мъ: не сего́ ли ра́ди прельща́етеся, не вѣ́дуще Писа́нiя, ни си́лы Бо́жiя?
Егда́ бо изъ ме́ртвыхъ воскре́снутъ, ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но су́ть я́ко а́нгели на небесѣ́хъ:
о ме́ртвыхъ же, я́ко востаю́тъ, нѣ́сте ли чли́ въ кни́гахъ Моисе́овыхъ, при купинѣ́ я́ко рече́ ему́ Бо́гъ, глаго́ля: А́зъ Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Исаа́ковъ и Бо́гъ Иа́ковль?
Нѣ́сть Бо́гъ ме́ртвыхъ, но Бо́гъ живы́хъ: вы́ у́бо мно́го прельща́етеся.
[Зач. 56.] И присту́пль еди́нъ от кни́жникъ, слы́шавъ и́хъ стяза́ющихся и ви́дѣвъ, я́ко до́брѣ отвѣща́ и́мъ, вопроси́ Его́: ка́я е́сть пе́рвая всѣ́хъ за́повѣдiй?
Иису́съ же отвѣща́ ему́: я́ко пе́рвѣйши всѣ́хъ за́повѣдiй: слы́ши, Изра́илю, Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ Госпо́дь еди́нъ е́сть:
и возлю́биши Го́спода Бо́га твоего́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твое́ю, и всѣ́мъ умо́мъ твои́мъ, и все́ю крѣ́постiю твое́ю: сiя́ е́сть пе́рвая за́повѣдь.
И втора́я подо́бна е́й: возлю́биши бли́жняго своего́ я́ко са́мъ себе́. Бо́лшая сею́ и́на за́повѣдь нѣ́сть.
И рече́ Ему́ кни́жникъ: до́брѣ, Учи́телю, вои́стинну ре́клъ еси́, я́ко еди́нъ е́сть Бо́гъ, и нѣ́сть и́нъ ра́звѣ его́:
и е́же люби́ти Его́ всѣ́мъ се́рдцемъ, и всѣ́мъ ра́зумомъ, и все́ю душе́ю, и все́ю крѣ́постiю: и е́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лѣ е́сть всѣ́хъ всесожже́нiй и же́ртвъ.
Иису́съ же ви́дѣвъ, я́ко смы́сленно отвѣща́, рече́ ему́: не дале́че еси́ от Ца́рствiя Бо́жiя. И никто́же смѣ́яше ктому́ Его́ вопроси́ти.
И отвѣща́въ Иису́съ глаго́лаше, учя́ въ це́ркви: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Христо́съ Сы́нъ е́сть Дави́довъ?
То́й бо Дави́дъ рече́ Ду́хомъ Святы́мъ: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеви моему́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жiе нога́ма Твои́ма.
Са́мъ у́бо Дави́дъ глаго́летъ Его́ Го́спода: и отку́ду Сы́нъ ему́ е́сть? И мно́гъ наро́дъ послу́шаше Его́ въ сла́дость.
[Зач. 57.] И глаго́лаше и́мъ во уче́нiи Свое́мъ: блюди́теся от кни́жникъ, хотя́щихъ во одѣя́нiихъ ходи́ти, и цѣлова́нiя на то́ржищихъ,
и преждесѣда́нiя на со́нмищихъ, и первовозлежа́нiя на ве́черяхъ:
пояда́юще до́мы вдови́цъ и непщева́нiемъ надо́лзѣ моля́щеся, сі́и прiи́мутъ ли́шшее осужде́нiе.
И сѣ́дъ Иису́съ пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́дъ ме́щетъ мѣ́дь въ сокро́вищное храни́лище. И мно́зи бога́тiи вмета́ху мно́га.
И прише́дши еди́на вдови́ца убо́га, вве́рже ле́птѣ двѣ́, е́же е́сть кодра́нтъ.
И призва́въ ученики́ Своя́, рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вдови́ца сiя́ убо́гая мно́жае всѣ́хъ вве́рже вмета́ющихъ въ сокро́вищное храни́лище:
вси́ бо от избы́тка своего́ вверго́ша: сiя́ же от лише́нiя своего́ вся́, ели́ка имѣ́яше, вве́рже, все́ житiе́ свое́.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
Тоді вислав він іншого, і того вони вбили.
І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
І він мав ще одного, сина улюбленого.
Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець;
ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник…
Отож, що пан виноградника зробить?
Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу.
Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав.
І, лишивши Його, відійшли.
Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав.
І, лишивши Його, відійшли.
І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво.
Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
Давати нам, чи не давати?
Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
Давати нам, чи не давати?
А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте?
Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
І принесли вони.
А Він каже до них: Чий це образ і напис?
Ті ж Йому відказали: Кесарів.
А Він каже до них: Чий це образ і напис?
Ті ж Йому відказали: Кесарів.
Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
І дивувалися з Нього вони…
І дивувалися з Нього вони…
І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.
Було сім братів.
І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей.
Так само і третій.
Так само і третій.
І всі семеро не полишили дітей.
А по всіх вмерла й жінка.
А по всіх вмерла й жінка.
А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде?
Бо семеро мали за дружину її.
Бо семеро мали за дружину її.
Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,
Бо Він є Бог не мертвих, а живих!
Тим то ви помиляєтесь дуже.
Тим то ви помиляєтесь дуже.
А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.
І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!
Це заповідь перша!
Це заповідь перша!
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе!
Нема іншої більшої заповіді над оці!
Нема іншої більшої заповіді над оці!
І сказав Йому книжник: Добре, Учителю!
Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!
Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства!
І ніхто не насмілювався вже питати Його.
І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син?
І багато людей залюбки Його слухали.
І багато людей залюбки Його слухали.
Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає.
І багато заможних укидали багато.
І багато заможних укидали багато.
І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь…