Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Евангелие по Марку

 
  • [Зач. 53.] И нача́тъ и́мъ въ при́тчахъ глаго́лати: виногра́дъ насади́ человѣ́къ, и огради́ опло́томъ, и ископа́ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и предаде́ его́ тяжа́телемъ {дѣ́лателемъ}, и отъи́де.
  • И посла́ къ тяжа́телемъ во вре́мя раба́, да от­ тяжа́тель прiи́метъ от­ плода́ виногра́да:
  • они́ же е́мше его́ би́ша и отосла́ша тща́.
  • И па́ки посла́ къ ни́мъ друга́го раба́: и того́ ка́менiемъ би́в­ше, проби́ша главу́ ему́ и посла́ша безче́стна.
  • И па́ки ино́го посла́: и того́ уби́ша: и мно́ги и́ны, о́вы у́бо бiю́ще, о́вы же убива́юще.
  • Еще́ у́бо еди́наго сы́на имѣ́ воз­лю́блен­наго сво­его́, посла́ и того́ къ ни́мъ послѣди́, глаго́ля, я́ко усрамя́т­ся сы́на мо­его́.
  • О́ни же тяжа́теле рѣ́ша къ себѣ́, я́ко се́й е́сть наслѣ́дникъ: прiиди́те, убiе́мъ его́, и на́­ше бу́детъ наслѣ́д­ст­вiе.
  • И е́мше его́ уби́ша и изверго́ша его́ во́нъ изъ виногра́да.
  • Что́ у́бо сотвори́тъ госпо́дь виногра́да? Прiи́детъ и погуби́тъ тяжа́тели и да́стъ виногра́дъ инѣ́мъ.
  • Ни писа́нiя ли сего́ чли́ есте́: ка́мень, его́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущiи, се́й бы́сть во главу́ у́гла:
  • от­ Го́спода бы́сть сiе́, и е́сть ди́вно во о́чiю на́шею?
  • И иска́ху его́ я́ти, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу рече́: и оста́вльше его́ от­идо́ша.
  • [Зач. 54.] И посла́ша къ нему́ нѣ́кiя от­ фарисе́й и Иродiа́нъ, да его́ обольстя́тъ сло́вомъ.
  • Они́ же при­­ше́дше глаго́лаша ему́: учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ еси́ и не ради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́ковъ, но во­и́стин­ну пути́ Бо́жiю учи́ши: досто́итъ ли кинсо́нъ ке́сареви да́ти, или́ ни́? да́мы ли, или́ не да́мы?
  • О́нъ же вѣ́дый и́хъ лицемѣ́рiе, рече́ и́мъ: что́ мя искуша́ете? при­­неси́те ми́ пѣ́нязь, да ви́жу.
  • Они́ же при­­несо́ша. И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ сі́й и написа́нiе? Они́ же рѣ́ша ему́: ке́саревъ.
  • И от­вѣща́въ Иису́съ рече́ и́мъ: воз­дади́те ке́сарева ке́сареви и Бо́жiя богови. И чуди́шася о не́мъ.
  • [Зач. 55.] И прiидо́ша саддуке́е къ нему́, и́же глаго́лютъ воскресе́нiю не бы́ти: и вопроси́ша его́, глаго́люще:
  • учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ, я́ко а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ и оста́витъ жену́, а ча́дъ не оста́витъ: да по́йметъ бра́тъ его́ жену́ его́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́ту сво­ему́.
  • Се́дмь бра́тiй бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́ и умира́я не оста́ви сѣ́мене:
  • и вторы́й поя́тъ ю́ и у́мре, и ни то́й оста́ви сѣ́мене: и тре́тiй та́кожде:
  • и поя́ша ю́ се́дмь и не оста́виша сѣ́мене: послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́.
  • Въ воскресе́нiе у́бо, егда́ воскре́снутъ, кото́рому и́хъ бу́детъ жена́: се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́.
  • И от­вѣща́въ Иису́съ рече́ и́мъ: не сего́ ли ра́ди прельща́етеся, не вѣ́дуще писа́нiя, ни си́лы Бо́жiя?
  • егда́ бо изъ ме́ртвыхъ воскре́снутъ, ни же́нят­ся, ни посяга́ютъ, но су́ть я́ко а́нгели на небесѣ́хъ:
  • о ме́ртвыхъ же, я́ко востаю́тъ, нѣ́сте ли чли́ въ кни́гахъ Моисе́овыхъ, при­­ купинѣ́ я́ко рече́ ему́ Бо́гъ, глаго́ля: а́зъ Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Исаа́ковъ и Бо́гъ Иа́ковль?
  • нѣ́сть Бо́гъ ме́ртвыхъ, но Бо́гъ живы́хъ: вы́ у́бо мно́го прельща́етеся.
  • [Зач. 56.] И при­­сту́пль еди́нъ от­ кни́жникъ, слы́шавъ и́хъ стяза́ющихся и ви́дѣвъ, я́ко до́брѣ от­вѣща́ и́мъ, вопроси́ его́: ка́я е́сть пе́рвая всѣ́хъ за́повѣдiй?
  • Иису́съ же от­вѣща́ ему́: я́ко пе́рвѣйши всѣ́хъ за́повѣдiй: слы́ши, Изра́илю, Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ Госпо́дь еди́нъ е́сть:
  • и воз­лю́биши Го́спода Бо́га тво­его́ всѣ́мъ се́рдцемъ тво­и́мъ, и все́ю душе́ю тво­е́ю, и всѣ́мъ умо́мъ тво­и́мъ, и все́ю крѣ́постiю тво­е́ю: сiя́ е́сть пе́рвая за́повѣдь.
  • И втора́я подо́бна е́й: воз­лю́биши бли́жняго сво­его́ я́ко са́мъ себе́. Бо́лшая сею́ и́на за́повѣдь нѣ́сть.
  • И рече́ ему́ кни́жникъ: до́брѣ, учи́телю, во­и́стин­ну ре́клъ еси́, я́ко еди́нъ е́сть Бо́гъ, и нѣ́сть и́нъ ра́звѣ его́:
  • и е́же люби́ти его́ всѣ́мъ се́рдцемъ, и всѣ́мъ ра́зумомъ, и все́ю душе́ю, и все́ю крѣ́постiю: и е́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лѣ е́сть всѣ́хъ всесожже́нiй и же́ртвъ.
  • Иису́съ же ви́дѣвъ, я́ко смы́слен­но от­вѣща́, рече́ ему́: не дале́че еси́ от­ ца́р­ст­вiя Бо́жiя. И никто́же смѣ́яше ктому́ его́ вопроси́ти.
  • И от­вѣща́въ Иису́съ глаго́лаше, учя́ въ це́ркви: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Христо́съ Сы́нъ е́сть Дави́довъ?
  • То́й бо Дави́дъ рече́ Ду́хомъ святы́мъ: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеви мо­ему́: сѣди́ о десну́ю мене́, до́ндеже положу́ враги́ твоя́ подно́жiе нога́ма тво­и́ма.
  • Са́мъ у́бо Дави́дъ глаго́летъ его́ Го́спода: и от­ку́ду Сы́нъ ему́ е́сть? И мно́гъ наро́дъ послу́шаше его́ въ сла́дость.
  • [Зач. 57.] И глаго́лаше и́мъ во уче́нiи сво­е́мъ: блюди́теся от­ кни́жникъ, хотя́щихъ во одѣя́нiихъ ходи́ти, и цѣлова́нiя на то́ржищихъ,
  • и преждесѣда́нiя на со́нмищихъ, и первовоз­лежа́нiя на ве́черяхъ:
  • пояда́юще до́мы вдови́цъ и непщева́нiемъ надо́лзѣ моля́щеся, сі́и прiи́мутъ ли́шшее осужде́нiе.
  • И сѣ́дъ Иису́съ пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́дъ ме́щетъ мѣ́дь въ сокро́вищное храни́лище. И мно́зи бога́тiи вмета́ху мно́га.
  • И при­­ше́дши еди́на вдови́ца убо́га, вве́рже ле́птѣ двѣ́, е́же е́сть кодра́нтъ.
  • И при­­зва́въ ученики́ своя́, рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вдови́ца сiя́ убо́гая мно́жае всѣ́хъ вве́рже вмета́ющихъ въ сокро́вищное храни́лище:
  • вси́ бо от­ избы́тка сво­его́ вверго́ша: сiя́ же от­ лише́нiя сво­его́ вся́, ели́ка имѣ́яше, вве́рже, все́ житiе́ свое́.
  • [Зач. 53.] И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.
  • И послал в свое время к виноградарям слугу – принять от виноградарей плодов из виноградника.
  • Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.
  • Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.
  • И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.
  • Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.
  • Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.
  • И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.
  • Что же сделает хозяин виноградника? – Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.
  • Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;
  • это от Господа, и есть дивно в очах наших.
  • И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.
  • [Зач. 54.] И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.
  • Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать по́дать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?
  • Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.
  • Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.
  • Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.
  • [Зач. 55.] Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:
  • Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.
  • Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.
  • Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.
  • Брали ее за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.
  • Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою.
  • Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?
  • Ибо, когда из мертвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.
  • А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?
  • Бог не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.
  • [Зач. 56.] Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?
  • Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;
  • и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, – вот первая заповедь!
  • Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.
  • Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;
  • и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.
  • Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.
  • Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?
  • Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.
  • Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.
  • [Зач. 57.] И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,
  • сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, –
  • сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.
  • И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.
  • Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.
  • Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,
  • ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.
  • وابتدأ يقول لهم بامثال انسان غرس كرما واحاطه بسياج وحفر حوض معصرة وبنى برجا وسلمه الى كرامين وسافر

  • ثم ارسل الى الكرامين في الوقت عبدا ليأخذ من الكرامين من ثمر الكرم

  • فاخذوه وجلدوه وارسلوه فارغا

  • ثم ارسل اليهم ايضا عبدا آخر فرجموه وشجوه وارسلوه مهانا

  • ثم ارسل ايضا آخر فقتلوه ثم آخرين كثيرين فجلدوا منهم بعضا وقتلوا بعضا

  • فاذ كان له ايضا ابن واحد حبيب اليه ارسله ايضا اليهم اخيرا قائلا انهم يهابون ابني

  • ولكن اولئك الكرامين قالوا فيما بينهم هذا هو الوارث هلموا نقتله فيكون لنا الميراث

  • فأخذوه وقتلوه واخرجوه خارج الكرم

  • فماذا يفعل صاحب الكرم يأتي ويهلك الكرامين ويعطي الكرم الى آخرين

  • أما قرأتم هذا المكتوب الحجر الذي رفضه البناؤون هو قد صار راس الزاوية

  • من قبل الرب كان هذا وهو عجيب في اعيننا

  • فطلبوا ان يمسكوه ولكنهم خافوا من الجمع لانهم عرفوا انه قال المثل عليهم فتركوه ومضوا

  • ثم ارسلوا اليه قوما من الفريسيين والهيرودسيين لكي يصطادوه بكلمة

  • فلما جاءوا قالوا له يا معلّم نعلم انك صادق ولا تبالي باحد لانك لا تنظر الى وجوه الناس بل بالحق تعلّم طريق الله أيجوز ان تعطى جزية لقيصر ام لا نعطي ام لا نعطي

  • فعلم رياءهم وقال لهم لماذا تجربونني ايتوني بدينار لانظره

  • فأتوا به فقال لهم لمن هذه الصورة والكتابة فقالوا له لقيصر

  • فاجاب يسوع وقال لهم اعطوا ما لقيصر لقيصر وما للّه للّه فتعجبوا منه

  • وجاء اليه قوم من الصدوقيين الذين يقولون ليس قيامة وسألوه قائلين

  • يا معلّم كتب لنا موسى ان مات لاحد اخ وترك امرأة ولم يخلف اولادا ان ياخذ اخوه امرأته ويقيم نسلا لاخيه

  • فكان سبعة اخوة اخذ الاول امرأة ومات ولم يترك نسلا

  • فاخذها الثاني ومات ولم يترك هو ايضا نسلا وهكذا الثالث

  • فاخذها السبعة ولم يتركوا نسلا وآخر الكل ماتت المرأة ايضا

  • ففي القيامة متى قاموا لمن منهم تكون زوجة لانها كانت زوجة للسبعة

  • فاجاب يسوع وقال لهم أليس لهذا تضلون اذ لا تعرفون الكتب ولا قوة الله

  • لانهم متى قاموا من الاموات لا يزوجون ولا يزوجون بل يكونون كملائكة في السموات

  • واما من جهة الاموات انهم يقومون أفما قرأتم في كتاب موسى في أمر العلّيقة كيف كلمه الله قائلا انا اله ابراهيم واله اسحق واله يعقوب

  • ليس هو اله اموات بل اله احياء فانتم اذا تضلون كثيرا

  • فجاء واحد من الكتبة وسمعهم يتحاورون فلما رأى انه اجابهم حسنا سأله اية وصية هي اول الكل

  • فاجابه يسوع ان اول كل الوصايا هي اسمع يا اسرائيل الرب الهنا رب واحد

  • وتحب الرب الهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل فكرك ومن كل قدرتك هذه هي الوصية الاولى

  • وثانية مثلها هي تحب قريبك كنفسك ليس وصية اخرى اعظم من هاتين

  • فقال له الكاتب جيدا يا معلّم بالحق قلت لانه الله واحد وليس آخر سواه

  • ومحبته من كل القلب ومن كل الفهم ومن كل النفس ومن كل القدرة ومحبة القريب كالنفس هي افضل من جميع المحرقات والذبائح

  • فلما رآه يسوع انه اجاب بعقل قال له لست بعيدا عن ملكوت الله ولم يجسر احد بعد ذلك ان يسأله

  • ثم اجاب يسوع وقال وهو يعلّم في الهيكل كيف يقول الكتبة ان المسيح ابن داود

  • لان داود نفسه قال بالروح القدس قال الرب لربي اجلس عن يميني حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك

  • فداود نفسه يدعوه ربا فمن اين هو ابنه وكان الجمع الكثير يسمعه بسرور

  • وقال لهم في تعليمه تحرزوا من الكتبة الذين يرغبون المشي بالطيالسة والتحيات في الاسواق

  • والمجالس الاولى في المجامع والمتكآت الأولى في الولائم

  • الذين ياكلون بيوت الارامل ولعلة يطيلون الصلوات هؤلاء يأخذون دينونة اعظم

  • وجلس يسوع تجاه الخزانة ونظر كيف يلقي الجمع نحاسا في الخزانة كان اغنياء كثيرون يلقون كثيرا

  • فجاءت ارملة فقيرة والقت فلسين قيمتهما ربع

  • فدعا تلاميذه وقال لهم الحق اقول لكم ان هذه الارملة الفقيرة قد القت اكثر من جميع الذين القوا في الخزانة

  • لان الجميع من فضلتهم ألقوا واما هذه فمن اعوازها القت كل ما عندها كل معيشتها

  • І пачаў гаварыць ім прытчамі: пасадзíў чалавек вінаграднік і абнёс агаро́джаю, і вы́капаў выціска́льню, і збудаваў ве́жу, і аддаў яго вінагра́дарам, і адлучы́ўся.
  • І паслаў да вінагра́дараў у пэўны час раба́, каб узяць ад вінагра́дараў пладоў з вінаградніка.
  • А яны, схапіўшы яго, набілі і адасла́лі ні з чым.
  • І зноў паслаў да іх іншага раба́, і таго каме́ннем пабілі, разбілі галаву і адпусцілі знява́жанага.
  • І зноў іншага паслаў, і таго забілі; і многіх іншых каго білі, а каго забівалі.
  • Яшчэ аднаго меў ён, сына ўзлю́бленага свайго, паслаў і яго нарэшце да іх, ка́жучы: пасаро́меюцца сы́на майго.
  • Тыя ж вінагра́дары, сказалі адзін аднаму: гэта спадкае́мец; хадзе́м, заб’ём яго, і спа́дчына будзе наша.
  • І, схапіўшы яго, забілі і вы́кінулі прэч з вінагра́дніка.
  • Што ж зробіць гаспадар вінагра́дніка? Пры́йдзе і знíшчыць вінагра́дараў, і аддасць вінагра́днік іншым.
  • Няўжо не чыталі вы гэтага Пісання: ка́мень, які адкінулі будаўнікі, той самы стаў галавою вугла́;
  • ад Госпада ста́лася гэта, і яно дзіўнае ў вачах нашых.
  • І наме́рваліся схапіць Яго, ды пабаяліся народу; бо зразуме́лі, што пра іх сказаў прытчу; і, пакінуўшы Яго, адышлі.
  • І пасыла́юць да Яго некато́рых з фарысеяў і ірадыя́н, каб злавíць Яго на слове.
  • Яны, прыйшоўшы, кажуць Яму: “Настаўнік! мы ведаем, што Ты праўдзівы і нікому не дагаджа́еш, бо не глядзíш на аблічча людзей, а па праўдзе шля́ху Божаму вучыш. Дазволена даваць пада́так ке́сару ці не? даваць нам ці не даваць?
  • Ён жа, ве́даючы іх крываду́шнасць, сказаў ім: што́ Мяне спакуша́еце? прынясíце Мне дына́рый, каб Я пабачыў.
  • Яны прыне́слі. І кажа ім: чыя́ гэта выя́ва і на́дпіс? Яны сказалі Яму: ке́саравы.
  • І сказаў ім Іісус у адказ: аддавайце ке́сарава ке́сару, а Божае Богу. І дзівіліся Яму.
  • І прыйшлі да Яго садукеі, якія кажуць, што няма ўваскрасе́ння, і спыталіся ў Яго, ка́жучы:
  • Настаўнік! Маісей напісаў нам: “калі ў каго брат памрэ і пакіне жонку, а дзяцей не пакіне, то няхай брат яго возьме жонку яго і адро́дзіць се́мя брату свайму”.
  • Было́ сем братоў; і першы ўзяў жонку і, паміраючы, не пакінуў се́мені.
  • І другі ўзяў яе, і памёр, і ён не пакінуў се́мені; і трэці таксама.
  • І бра́лі яе сямёра, і не пакінулі се́мені. Пасля ўсіх паме́рла і жонка.
  • Дык вось, ва ўваскрасе́нні, калі яны ўваскрэ́снуць, катораму з іх будзе яна жонкаю? бо сямёра мелі яе жонкаю.
  • І сказаў ім Іісус у адказ: ці не таму вы памыля́ецеся, што не ведаеце ні Пісанняў, ні сілы Божае?
  • Бо калі з мёртвых уваскрэ́снуць, не будуць ні жаніцца, ні замуж выходзіць, а будуць, як Ангелы на нябёсах.
    26 Пра мёртвых жа, што яны ўваскрэ́снуць, хіба́ не чыталі вы ў кнізе Маісея пра купіну́, як Бог гаварыў яму, ка́жучы: “Я Бог Аўраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Іа́кава”?
  • Ён не ёсць Бог мёртвых, але Бог жывы́х. Таму вы вельмі памыля́ецеся.
  • І, падышоўшы, адзін з кніжнікаў, які чуў, як яны спрача́юцца, і, ведаючы, што Іісус добра адказаў ім, спытаў у Яго: якая першая з усіх за́паведзяў?
  • Іісус адказаў яму: першая з усіх за́паведзяў: “слухай, Ізра́ілю! Гасподзь Бог наш ёсць Гасподзь адзіны;
  • і ўзлюбí Госпада Бога твайго ўсім сэрцам тваім, і ўсёй душою тваёю, і ўсім разуме́ннем тваім, і ўсёй сілаю тваёю”; гэта першая за́паведзь.
  • І другая падобная да яе: “узлюбí бліжняга твайго, як само́га сябе”. Большай за гэтыя іншай за́паведзі няма.
  • І сказаў Яму кніжнік: добра, Настаўнік! па праўдзе сказаў Ты, што адзіны ёсць Бог, і няма іншага, акрамя Яго;
  • і любíць Яго ўсім сэ́рцам, і ўсім розумам, і ўсёю душою, і ўсёю сілаю, і любíць бліжняга, як самога сябе, — гэта больш за ўсе ўсеспале́нні і ахвя́ры.
  • Іісус жа, убачыўшы, што той разумна адказваў, сказаў яму: недалёка ты ад Царства Божага. І ніхто не адважваўся болей пытацца ў Яго.
  • І, праця́гваючы вучы́ць у храме, Іісус казаў: я́к гэта кажуць кніжнікі, што Хрыстос — сын Давідаў?
  • Бо сам Давід сказаў Духам Святым: “сказаў Гасподзь Госпаду майму: сядзí правару́ч Мяне, пакуль пакладу ворагаў Тваіх у падно́жжа ног Тваіх.”
  • Сам Давід называе Яго Госпадам: я́к жа Ён сын яму? І мноства народу слухала Яго з прыемнасцю.
  • І казаў ім у вучэнні Сваім: сцеражы́цеся кніжнікаў, якія любяць хадзіць у доўгіх убо́рах і каб віталі іх на плошчах,
  • і напе́радзе сядзе́ць у сінагогах і ўзляжа́ць напе́радзе на гасцíнах.
  • Тыя, што паяда́юць дамы́ ўдоў і напака́з доўга моляцца, пры́муць бо́льшае асуджэ́нне.
  • І сеў Іісус насу́праць ска́рбніцы, і глядзеў, як народ кладзе́ грошы ў ска́рбніцу, і многія багацеі кла́лі шмат.
  • І, прыйшоўшы, адна бедная ўдава́ пакла́ла дзве ле́пты, гэта значыць кадра́нт.
  • І, паклíкаўшы вучняў сваіх, Іісус гаворыць ім: праўду кажу вам, удава́ гэтая бедная пакла́ла больш за ўсіх, хто клаў у ска́рбніцу:
  • бо ўсе кла́лі ад дастатку свайго, а яна з няста́чы сваёй пакла́ла ўсё, што мела, увесь пражы́так свой.