Скрыть
14:2
14:4
14:5
14:6
14:7
14:8
14:9
14:11
14:13
14:14
14:15
14:16
14:17
14:19
14:20
14:21
14:23
14:24
14:25
14:26
14:29
14:31
14:33
14:34
14:35
14:37
14:39
14:40
14:41
14:42
14:44
14:45
14:46
14:47
14:48
14:50
14:51
14:52
14:54
14:56
14:57
14:59
14:60
14:63
14:64
14:65
14:67
14:68
14:69
14:70
14:71
Церковнославянский (рус)
Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архiере́е и кни́жницы, ка́ко Его́ ле́стiю е́мше убiю́тъ:
глаго́лаху же: [но] не въ пра́здникъ, еда́ {да не} ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска.
[Зач. 63.] И су́щу Ему́ въ Виѳа́нiи, въ дому́ Си́мона прокаже́н­наго, воз­лежа́щу Ему́, прiи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пистикі́а многоцѣ́н­на: и сокру́шши алава́стръ, воз­лива́­ше Ему́ на главу́.
Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сiя́ ми́рная бы́сть?
можа́­ше бо сiе́ продано́ бы́ти вя́щше трiе́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху е́й.
Иису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ е́й труды́ даете́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́.
Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и егда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате.
Е́же имѣ́ {воз­мо́же} сiя́, сотвори́: предвари́ пома́зати Мое́ тѣ́ло на погребе́нiе.
Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́ст­ся Ева́нгелiе сiе́ во все́мъ мíрѣ, и е́же сотвори́ сiя́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять ея́.
[Зач. 64.] И Иу́да Искарiо́тскiй, еди́нъ от­ обою­на́­де­ся­те, и́де ко архiере́емъ, да преда́стъ Его́ и́мъ.
Они́ же слы́шав­ше воз­ра́довашася и обѣща́ша ему́ сре́бреники да́ти. И иска́­ше, ка́ко Его́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ.
И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, егда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Ему́ ученицы́ Его́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваемъ, да я́си па́сху?
И посла́ два́ от­ учени́къ Сво­и́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та,
и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ е́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мо­и́ми снѣ́мъ?
И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лiю, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ.
И изыдо́ста ученика́ Его́, и прiидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху.
И ве́черу бы́в­шу прiи́де со обѣма­на́­де­ся­те.
И воз­лежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Иису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко еди́нъ от­ ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю.
Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Ему́ еди́нъ по еди́ному: еда́ а́зъ? И другі́й: еда́ а́зъ?
О́нъ же от­вѣща́въ рече́ и́мъ: еди́нъ от­ обою­на́­де­ся­те, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло.
Сы́нъ у́бо Человѣ́ческiй и́детъ, я́коже е́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческiй преда́ст­ся: до́брѣе бы́ло бы ему́, а́ще не бы́ роди́л­ся человѣ́къ то́й.
И яду́щымъ и́мъ, прiе́мь Иису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: прiими́те, яди́те: сiе́ е́сть Тѣ́ло Мое́.
И прiи́мъ ча́шу, хвалу́ воз­да́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от­ нея́ вси́.
И рече́ и́мъ: сiя́ е́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́ема:
ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от­ плода́ ло́знаго до дне́ того́, егда́ е́ пiю́ но́во во Ца́р­ст­вiи Бо́жiи.
И воспѣ́в­ше изыдо́ша въ го́ру Елео́нскую.
И глаго́ла и́мъ Иису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сiю́: пи́сано бо е́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дут­ся о́вцы.
Но пото́мъ, егда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галиле́и.
Пе́тръ же рече́ Ему́: а́ще и вси́ соблазня́т­ся, но не а́зъ.
И глаго́ла ему́ Иису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сiю́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не воз­гласи́тъ, трикра́ты от­ве́ржешися Мене́.
О́нъ же мно́жае глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ е́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не от­ве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху.
И прiидо́ша въ ве́сь, е́йже и́мя Геѳсима́нiа: и глаго́ла ученико́мъ Сво­и́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся.
И поя́тъ Петра́ и Иа́кова и Иоа́н­на съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти.
И глаго́ла и́мъ: при­­ско́рбна е́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те.
И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще воз­мо́жно е́сть, ми́мо и́детъ от­ Него́ ча́съ:
и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ воз­мо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от­ Мене́ ча́шу сiю́: но не е́же А́зъ хощу́, но е́же Ты́.
И прiи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Си́моне, спи́ши ли? Не воз­мо́глъ еси́ еди́наго часа́ побдѣ́ти?
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́.
И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ.
И воз­вра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Ему́ от­вѣща́ли.
И прiи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чее и почива́йте: при­­спѣ́ коне́цъ, прiи́де ча́съ: се́, предае́т­ся Сы́нъ Человѣ́ческiй въ ру́ки грѣ́шникомъ:
воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ при­­бли́жися.
[Зач. 65.] И а́бiе, еще́ Ему́ глаго́лющу, прiи́де Иу́да, еди́нъ сы́й от­ обою­на́­де­ся­те, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жiемъ и дреко́льми, от­ архiере́й и кни́жникъ и ста́рецъ.
Даде́ же предая́й Его́ зна́менiе и́мъ, глаго́ля: Его́же а́ще лобжу́, То́й е́сть: ими́те Его́ и веди́те [Его́] сохра́н­но.
И при­­ше́дъ, а́бiе при­­сту́пль къ Нему́, глаго́ла [Ему́]: Равви́, Равви́. И облобыза́ Его́.
Они́ же воз­ложи́ша ру́цѣ Сво­и́ на него́ и я́ша Его́.
Еди́нъ же нѣ́кто от­ стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архiере́ова и урѣ́за ему́ у́хо.
И от­вѣща́въ Иису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жiемъ и дреко́льми я́ти Мя́?
По вся́ дни́ бѣ́хъ при­­ ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дет­ся Писа́нiе.
И оста́вльше Его́, вси́ бѣжа́ша.
И еди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу.
О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от­ ни́хъ.
И ведо́ша Иису́са ко архiере́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архiере́е и кни́жницы и ста́рцы.
И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Его́ и́де до вну́трь во дво́ръ архiере́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́ {при огни́}.
Архiере́е же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Иису́са свидѣ́тел­ст­ва, да умертвя́тъ Его́: и не обрѣта́ху.
Мно́зи бо лжесвидѣ́тел­ст­воваху на Него́, и ра́вна свидѣ́тел­ст­ва не бя́ху.
И нѣ́цыи воста́в­ше лжесвидѣ́тел­ст­воваху на Него́, глаго́люще:
я́ко мы́ слы́шахомъ Его́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сiю́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду.
И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́тел­ст­во и́хъ.
И воста́въ архiере́й посредѣ́, вопроси́ Иису́са, глаго́ля: не от­вѣщава́еши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́тел­ст­вуютъ?
О́нъ же молча́­ше и ничто́же от­вѣщава́­ше. Па́ки архiере́й вопроси́ Его́ и глаго́ла Ему́: Ты́ ли еси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́н­наго?
Иису́съ же рече́: А́зъ е́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными.
Архiере́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ еще́ тре́буемъ свидѣ́телей?
Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́т­ся? Они́ же вси́ осуди́ша Его́ бы́ти пови́н­на сме́рти.
И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и при­­крыва́ти лице́ Его́, и му́чити Его́, и глаго́лати Ему́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Его́ бiя́ху.
И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, прiи́де еди́на от­ рабы́нь архiере́овыхъ,
и ви́дѣв­ши Петра́ грѣ́ющася, воз­зрѣ́в­ши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Иису́сомъ бы́лъ еси́.
О́нъ же от­ве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́рiе: и але́кторъ воз­гласи́.
И рабы́ня ви́дѣв­ши его́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от­ ни́хъ е́сть.
О́нъ же па́ки от­мета́­шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щiи глаго́лаху Петро́ви: во­и́стин­ну от­ ни́хъ еси́: и́бо Галиле́анинъ еси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бит­ся.
О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Его́же вы́ глаго́лете.
И второ́е але́кторъ воз­гласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, его́же рече́ ему́ Иису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не воз­гласи́тъ двакра́ты, от­ве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся.
Синодальный
1 Помазание Иисуса Христа драгоценным миром. 10 Тайная Вечеря; Хлеб и Вино. 26 Предсказание об отречении Петра. 32 Молитва в Гефсимании. 43 Предательство Иуды; бегство учеников; 53 Иисус Христос пред первосвященниками и Синедрионом; отречение Петра.
Через два дня надлежало быть празднику Пасхи и опресноков. И искали первосвященники и книжники, как бы взять Его хитростью и убить;
но говорили: только не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.
[Зач. 63.] И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, – пришла женщина с алавастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного и, разбив сосуд, возлила Ему на голову.
Некоторые же вознегодовали и говорили между собою: к чему сия трата мира?
Ибо можно было бы продать его более нежели за триста динариев и раздать нищим. И роптали на нее.
Но Иисус сказал: оставьте ее; что́ ее смущаете? Она доброе дело сделала для Меня.
Ибо нищих всегда имеете с собою и, когда захотите, можете им благотворить; а Меня не всегда имеете.
Она сделала, что́ могла: предварила помазать тело Мое к погребению.
Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет, в память ее, и о том, что́ она сделала.
[Зач. 64.] И пошел Иуда Искариот, один из двенадцати, к первосвященникам, чтобы предать Его им.
Они же, услышав, обрадовались, и обещали дать ему сребреники. И он искал, как бы в удобное время предать Его.
В первый день опресноков, когда заколали пасхального агнца, говорят Ему ученики Его: где хочешь есть пасху? мы пойдем и приготовим.
И посылает двух из учеников Своих и говорит им: пойдите в город; и встретится вам человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним
и куда он войдет, скажите хозяину дома того: Учитель говорит: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?
И он покажет вам горницу большую, устланную, готовую: там приготовьте нам.
И пошли ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху.
Когда настал вечер, Он приходит с двенадцатью.
И, когда они возлежали и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас, ядущий со Мною, предаст Меня.
Они опечалились и стали говорить Ему, один за другим: не я ли? и другой: не я ли?
Он же сказал им в ответ: один из двенадцати, обмакивающий со Мною в блюдо.
Впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем; но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы тому человеку не родиться.
И когда они ели, Иисус, взяв хлеб, благословил, преломил, дал им и сказал: приимите, ядите; сие есть Тело Мое.
И, взяв чашу, благодарив, подал им: и пили из нее все.
И сказал им: сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая.
Истинно говорю вам: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда буду пить новое вино в Царствии Божием.
И, воспев, пошли на гору Елеонскую.
И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь; ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы.
По воскресении же Моем, Я предварю вас в Галилее.
Петр сказал Ему: если и все соблазнятся, но не я.
И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты ныне, в эту ночь, прежде нежели дважды пропоет петух, трижды отречешься от Меня.
Но он еще с бо́льшим усилием говорил: хотя бы мне надлежало и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. То́ же и все говорили.
Пришли в селение, называемое Гефсимания; и Он сказал ученикам Своим: посидите здесь, пока Я помолюсь.
И взял с Собою Петра, Иакова и Иоанна; и начал ужасаться и тосковать.
И сказал им: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте.
И, отойдя немного, пал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его час сей;
и говорил: Авва Отче! всё возможно Тебе; пронеси чашу сию мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты.
Возвращается и находит их спящими, и говорит Петру: Симон! ты спишь? не мог ты бодрствовать один час?
Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.
И, опять отойдя, молился, сказав то же слово.
И, возвратившись, опять нашел их спящими, ибо глаза у них отяжелели, и они не знали, что́ Ему отвечать.
И приходит в третий раз и говорит им: вы всё еще спите и почиваете? Кончено, пришел час: вот, предается Сын Человеческий в руки грешников.
Встаньте, пойдем; вот, приблизился предающий Меня.
[Зач. 65.] И тотчас, как Он еще говорил, приходит Иуда, один из двенадцати, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин.
Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его и ведите осторожно.
И, придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви́! Равви́! и поцеловал Его.
А они возложили на Него руки свои и взяли Его.
Один же из стоявших тут извлек меч, ударил раба первосвященникова и отсек ему ухо.
Тогда Иисус сказал им: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня.
Каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не брали Меня. Но да сбудутся Писания.
Тогда, оставив Его, все бежали.
Один юноша, завернувшись по нагому телу в покрывало, следовал за Ним; и воины схватили его.
Но он, оставив покрывало, нагой убежал от них.
И привели Иисуса к первосвященнику; и собрались к нему все первосвященники и старейшины и книжники.
Петр издали следовал за Ним, даже внутрь двора первосвященникова; и сидел со служителями, и грелся у огня.
Первосвященники же и весь синедрион искали свидетельства на Иисуса, чтобы предать Его смерти; и не находили.
Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства сии не были достаточны.
И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него и говорили:
мы слышали, как Он говорил: Я разрушу храм сей рукотворенный, и через три дня воздвигну другой, нерукотворенный.
Но и такое свидетельство их не было достаточно.
Тогда первосвященник стал посреди и спросил Иисуса: что́ Ты ничего не отвечаешь? что́ они против Тебя свидетельствуют?
Но Он молчал и не отвечал ничего. Опять первосвященник спросил Его и сказал Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного?
Иисус сказал: Я; и вы у́зрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.
Тогда первосвященник, разодрав одежды свои, сказал: на что еще нам свидетелей?
Вы слышали богохульство; как вам кажется? Они же все признали Его повинным смерти.
И некоторые начали плевать на Него и, закрывая Ему лицо, ударять Его и говорить Ему: прореки. И слуги били Его по ланитам.
Когда Петр был на дворе внизу, пришла одна из служанок первосвященника
и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него, сказала: и ты был с Иисусом Назарянином.
Но он отрекся, сказав: не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор; и запел петух.
Служанка, увидев его опять, начала говорить стоявшим тут: этот из них.
Он опять отрекся. Спустя немного, стоявшие тут опять стали говорить Петру: точно ты из них; ибо ты Галилеянин, и наречие твое сходно.
Он же начал клясться и божиться: не знаю Человека Сего, о Котором говорите.
Тогда петух запел во второй раз. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели петух пропоет дважды, трижды отречешься от Меня; и начал плакать.
А праз два дні была́ Пасха і свята праснако́ў; і шукалі першасвятары́ і кніжнікі, як узяць Яго хітрасцю і забіць;
але казалі: толькі не ў свята, каб не было абурэ́ння ў народзе.
І калі быў Ён у Віфа́ніі, у доме Сíмана пракажонага, і ўзляжа́ў, — прыйшла жанчына з алеба́стравай пасу́дзінай мíра з на́рду чыстага і шматкашто́ўнага і, разбíўшы пасу́дзіну, узліва́ла Яму на галаву.
Былí ж некаторыя, што абу́рыліся і гаварылі паміж сабою: навошта гэтая тра́та мíра?
Бо можна было б прадаць яго больш чым за трыста дынарыяў і раздаць убогім. І папракалі яе.
Але Іісус сказаў: пакіньце яе, навошта яе бянтэ́жыце? Яна добрую справу зрабіла для Мяне.
Бо ўбогіх вы заўсёды ма́еце з сабою і, калі хочаце, можаце дабро ім рабіць; а Мяне не заўсёды ма́еце.
Яна зрабіла, што магла: за́гадзя пама́зала Маё це́ла для пахава́ння.
Праўду кажу вам: дзе толькі будзе прапаве́дана Ева́нгелле гэтае ва ўсім свеце, дык і пра тое, што́ зрабіла яна, ска́зана будзе ў памяць аб ёй.
І пайшоў Іуда Іскарыёт, адзін з двана́ццаці, да першасвятаро́ў, каб вы́даць Яго ім.
Яны ж, пачуўшы, узра́даваліся і абяцалі яму даць срэбранікі. І ён шукаў, як пры нагодзе вы́даць Яго.
І ў першы дзень праснако́ў, калі прыно́сілі пасхальную ахвяру, кажуць Яму вучні Яго: дзе хочаш, каб мы пайшлі і прыгатавалі Табе есці пасху?
І пасылае двух з вучняў Сваіх і кажа ім: ідзіце ў горад; і сустрэне вас чалавек, які будзе не́сці збан вады; ідзіце за ім.
І, куды ён увойдзе, скажы́це гаспадару́ таго дома: “Настаўнік кажа: дзе святлíца, у якой Мне есці пасху з вучнямі Маімі?”
І ён вам пакажа верхні пакой вялікі, засла́ны, гатовы; там прыгату́йце нам.
І пайшлі вучні Яго, і прыйшлі ў горад, і знайшлі, як сказаў ім; і прыгатава́лі пасху.
І калі звечарэ́ла, прыходзіць Ён з двана́ццаццю.
І калі ўзляжа́лі яны і елі, сказаў Іісус: праўду кажу вам, адзін з вас, які есць са Мною, вы́дасць Мяне.
Яны ж засмуцíліся і пачалí гаварыць Яму адзін за адным: ці не я? і другі: ці не я?
Ён жа сказаў ім у адказ: адзін з двана́ццаці, хто мача́е са Мною ў блю́да.
Зрэшты, Сын Чалавечы ідзе, як напíсана пра Яго; але го́ра таму чалавеку, які выдае́ Сына Чалавечага: лепш было б таму чалавеку не радзíцца.
І калі яны елі, Іісус, узяўшы хлеб і благаславіўшы, пераламíў і даў ім, і сказаў: прыміце, ежце: гэта Цела Маё.
І, узяўшы чашу, узнёс падзяку і даў ім; і пілí з яе ўсе.
І сказаў ім: гэта Кроў Мая́ новага запаве́ту, якая за многіх праліва́ецца.
Праўду кажу вам, што больш не буду піць ад плоду вінагра́днага да таго дня, калі буду піць новае віно ў Царстве Божым.
І, праспяваўшы хвалу́, яны пайшлі на гару́ Елео́нскую.
І кажа ім Іісус: усе вы ўсумніце́ся ўва Мне ў гэтую ноч, бо напíсана: “паражу́ па́стыра і рассе́юцца авечкі”.
Але пасля ўваскрасе́ння Майго Я апярэ́джу вас у Галіле́і.
А Пётр сказаў Яму: хоць і ўсе ўсумня́цца, але не я.
І кажа яму Іісус: праўду кажу табе, што ты сёння, у гэтую ноч, перш чым двойчы заспявае певень, тройчы адрачэ́шся ад Мяне.
А ён яшчэ насто́йлівей гаварыў: калі б мне трэба было і паме́рці з Табою, не адраку́ся ад Цябе. Гэтаксама і ўсе гаварылі.
І прыйшлі ў мясціну пад назвай Гефсіма́нія, і кажа Ён вучням Сваім: пасядзíце тут, пакуль Я пайду памалю́ся.
І бярэ Пятра, Іакава і Іаана з Сабою; і пачаў журы́цца і тужы́ць.
І кажа ім: смутку́е душа́ Мая́ смяро́тна; пабу́дзьце тут і не спíце.
І, адышоўшы крыху́, упаў на зямлю́ і маліўся, каб, калі магчыма, абміну́ў Яго час гэты;
і гаварыў: Авва Ойча! усё магчыма Табе; пранясі чашу гэтую міма Мяне, але не чаго Я хачу, а чаго Ты.
І прыхо́дзіць, і знахо́дзіць, што яны спяць, і кажа Пятру: Сíмане, ты спіш? не змог ты адной гадзíны не паспаць?
Не спíце і маліцеся, каб не ўпа́сці ў спакусу: дух бадзёры, а плоць не́мачная.
І зноў, адышоўшы, маліўся, ка́жучы тое ж слова.
І, вярнуўшыся, знайшоў, што зноў яны спяць; бо вочы ў іх ацяжэ́лі; і не ведалі яны, што Яму адказаць.
І прыхо́дзіць трэці раз і кажа ім: вы ўсё яшчэ спіце́ і спачыва́еце. Го́дзе, настаў час: вось, аддае́цца Сын Чалавечы ў ру́кі грэшнікаў.
Уставайце, хадзе́м; вось, наблізіўся той, хто выдае́ Мяне.
І адразу, калі яшчэ Ён гаварыў, прыхо́дзіць Іуда, адзін з двана́ццаці, і з ім мноства людзей з мяча́мі і кала́мі, ад першасвятаро́ў, і кніжнікаў, і старэйшын.
А той, хто выдава́ў Яго, даў ім знак, ка́жучы: Каго я пацалую, Той і ёсць, вазьмíце Яго і вядзіце пíльна.
І, прыйшоўшы, адразу падышоў да Яго і кажа: Раввí, Раввí! і пацалаваў Яго.
А яны ўскла́лі ру́кі свае на Яго і ўзялí Яго.
Адзін жа з тых, што стаялі тут, дастаў меч, ударыў раба́ першасвятаровага і адсе́к яму ву́ха.
І, звярну́ўшыся да іх, Іісус сказаў: бы́ццам на разбойніка выйшлі вы з мяча́мі і кала́мі, каб узяць Мяне?
Штодня́ бываў Я з вамі ў храме, навуча́ючы, і вы не ўзялí Мяне; але няхай збу́дуцца Пісанні.
І, пакінуўшы Яго, усе паўцяка́лі.
І адзін юнак, накінуўшы палатно на голае це́ла, ішоў за Ім; і юнакí хапа́юць яго.
Ён жа, пакінуўшы палатно, голы ўцёк ад іх.
І прывялі Іісуса да першасвятара́; і збіраюцца да яго ўсе першасвятары́, і кніжнікі, і старэйшыны.
І Пётр воддаль услед за Ім ішоў аж усярэ́дзіну двара́ першасвятаро́вага, і сядзеў са слу́гамі, і грэўся каля агню.
А першасвятары́ і ўвесь сінедрыён шукалі све́дчання су́праць Іісуса, каб аддаць Яго на смерць, і не знаходзілі.
Бо многія лжыва све́дчылі су́праць Яго, але све́дчанні іх не супада́лі.
І некаторыя, устаўшы, ілжыва све́дчылі су́праць Яго, ка́жучы:
мы чулі, як Ён казаў: “Я разбуру́ храм гэты рукатво́рны і праз тры дні ўзвяду́ іншы, нерукатворны”.
Але і так све́дчанне іх не супада́ла.
Тады першасвятар, стаўшы пасярэ́дзіне, спытаў Іісуса, ка́жучы: не адказваеш нічога? што́ яны су́праць Цябе све́дчаць?
Ён жа маўчаў і нічога не адказваў. Зноў першасвятар спытаў Яго і кажа Яму: ці Ты Хрыстос, Сын Благаславёнага?
Іісус жа сказаў: Я. І вы ўбачыце Сы́на Чалавечага, што сядзíць правару́ч сілы і пры́йдзе на во́блаках нябесных.
Першасвятар жа, разадра́ўшы адзе́нне сваё, кажа: якую яшчэ патрэбу мы ма́ем у све́дках?
Вы чулі блюзне́рства: як вам здае́цца́ Яны ж усе прысудзíлі, што Ён ва́рты смерці.
І пачалí некаторыя пляваць на Яго і, закрываць Яму твар, і біць Яго, і казаць Яму: прароч. І слу́гі білі Яго па шчоках.
І калі Пётр быў на двары ўнíзе, падыходзіць адна са служанак першасвятара́
і, убачыўшы, як Пётр грэ́ецца, углядзе́лася ў яго і кажа: і ты быў з Назаранíнам Іісусам.
Ён жа адрокся, ка́жучы: не ведаю і не разумею, што́ ты гаворыш. і выйшаў адтуль на пярэдні двор; і заспяваў певень.
І служанка, убачыўшы яго зноў, пачала́ казаць тым, што стаялі тут: гэты з іх.
Ён жа зноў адрака́ўся. І неўзаба́ве зноў тыя, што стаялі там, казалі Пятру: сапраўды́ ты з іх, бо ты галіле́янін, і гаворка твая падобная.
Ён жа пачаў кля́сціся і бажы́цца: не ведаю Гэтага Чалавека, пра Якога вы гаворыце.
І другі раз заспяваў певень. І ўспомніў Пётр слова, якое сказаў яму Іісус: перш чым певень двойчы заспявае, ты адрачэшся ад Мяне тройчы. І пачаў плакаць.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible