Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
15:3
15:4
15:5
15:6
15:7
15:8
15:9
15:10
15:12
15:13
15:14
15:16
15:17
15:18
15:19
15:20
15:25
15:27
15:30
15:31
15:32
15:33
15:35
15:37
15:38
15:39
15:40
15:41
15:44
15:45
15:46
[Зач. 66.] И а́бiе нау́трiе совѣ́тъ сотвори́ша архiере́е со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Иису́са ведо́ша и преда́ша [Его́] Пила́ту.
И вопроси́ Его́ Пила́тъ: Ты́ ли еси́ Ца́рь Иуде́йскiй? О́нъ же отвѣща́въ рече́ ему́: ты́ глаго́леши.
И глаго́лаху на Него́ архiере́е мно́го.
Пила́тъ же па́ки вопроси́ Его́, глаго́ля: не отвѣщава́еши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ.
Иису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Пила́ту.
На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ еди́наго свя́зня, его́же проша́ху.
Бѣ́ же нарица́емый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша.
И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ.
Пила́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Иуде́йска?
Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Его́ архiере́е.
Архiере́е же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ.
Пила́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Его́же глаго́лете Царя́ Иуде́йска?
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Его́.
Пила́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопiя́ху: пропни́ Его́.
Пила́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́нiе сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Иису́са, би́въ, да про́пнутъ Его́.
[Зач. 67.] Во́ини же ведо́ша Его́ вну́трь двора́, е́же е́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спи́ру,
и облеко́ша Его́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ,
и нача́ша цѣлова́ти Его́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Иуде́йскiй.
И бiя́ху Его́ по главѣ́ тро́стiю, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Ему́.
И егда́ поруга́шася Ему́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Его́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Его́, да про́пнутъ Его́.
И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коему Си́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Его́.
[Зач. 68.] И приведо́ша Его́ на Голго́ѳу мѣ́сто, е́же е́сть сказа́емо Ло́бное мѣ́сто.
И дая́ху Ему́ пи́ти есмирнисме́но вино́: О́нъ же не прiя́тъ.
И распе́ншiи Его́ раздѣли́ша ри́зы Его́, мета́юще жре́бiй о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ.
Бѣ́ же ча́съ тре́тiй, и распя́ша Его́.
И бѣ́ написа́нiе вины́ Его́ напи́сано: Ца́рь Иуде́йскъ.
И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, еди́наго о десну́ю и еди́наго о шу́юю Его́.
И сбы́стся Писа́нiе, е́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся.
И мимоходя́щiи ху́ляху Его́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй,
спаси́ся Са́мъ и сни́ди со кре́ста́.
Та́кожде и архiере́е руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́?
Христо́съ, Ца́рь Изра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со кре́ста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Ему́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Ему́.
Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго.
И въ ча́съ девя́тый возопи́ Иису́съ гла́сомъ ве́лiимъ, глаго́ля: Елои́, Елои́, лама́ савахѳани́? Е́же е́сть сказа́емо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ еси́?
И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илiю́ гласи́тъ.
Те́къ же еди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Его́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще прiи́детъ Илiа́ сня́ти Его́.
Иису́съ же пу́щь гла́съ ве́лiй, и́здше.
И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́е, свы́ше до ни́зу.
Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Ему́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жiй.
Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Иа́кова ма́лаго и Иосі́и ма́ти, и Саломі́а,
я́же, и егда́ бѣ́ въ Галиле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Ему́: и и́ны мно́гiя, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Иерусали́мъ.
И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, е́же е́сть къ суббо́тѣ,
[Зач. 69.] прiи́де Ио́сифъ, и́же от Аримаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствiя Бо́жiя, дерзну́въ вни́де къ Пила́ту, и проси́ тѣлесе́ Иису́сова.
Пила́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ его́: а́ще уже́ у́мре?
И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Ио́сифови.
И купи́въ плащани́цу и сне́мь Его́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Его́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба.
Марі́а же Магдали́на и Марі́а Иосі́ева зря́стѣ, гдѣ́ Его́ полага́ху.
А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв́язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський?
А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш…
А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш…
А первосвященики міцно Його винуватили.
Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш?
Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
На свято ж він їм відпускав був одного із в́язнів, котрого просили вони.
Був же один, що звався Варавва, ув́язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?
Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!
Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він?
А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…
А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…
Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву.
І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп́ятий був.
І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп́ятий був.
Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!
І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього.
І навколішки кидалися та вклонялись Йому…
І навколішки кидалися та вклонялись Йому…
І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його.
І Його повели, щоб розп́ясти Його.
І Його повели, щоб розп́ясти Його.
І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
І Його розп́яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.
Була ж третя година, як Його розп́яли.
І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
Тоді розп́ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак!
Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!
Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували.
Навіть ті, що разом із Ним були розп́яті, насміхалися з Нього…
Навіть ті, що разом із Ним були розп́яті, насміхалися з Нього…
А як шоста година настала, то аж до години дев́ятої темрява стала по цілій землі.
О годині ж дев́ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…
І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували;
і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти.
І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп́ятий помер.
І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп́ятий помер.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений.
І каменя привалив до могильних дверей.
І каменя привалив до могильних дверей.
Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.
1 Иисус пред Пилатом; «распни Его». 16 Бичевание, насмешки; Голгофа. 22 Смерть на Кресте и её свидетели. 42 Погребение Иисуса Христа.
[Зач. 66.] Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату.
Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь.
И первосвященники обвиняли Его во многом.
Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений.
Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился.
На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили.
Тогда был в узах некто, по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство.
И народ начал кричать и просить Пилата о том, что́ он всегда делал для них.
Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского?
Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти.
Но первосвященники возбудили народ просить, чтобы отпустил им лучше Варавву.
Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царем Иудейским?
Они опять закричали: распни Его.
Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее закричали: распни Его.
Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
[Зач. 67.] А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк,
и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него;
и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский!
И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.
Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его.
И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его.
[Зач. 68.] И привели Его на место Голгофу, что́ значит: Лобное место.
И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял.
Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что́ взять.
Был час третий, и распяли Его.
И была надпись вины Его: Царь Иудейский.
С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его.
И сбылось слово Писания: и к злодеям причтен.
Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! Разрушающий храм, и в три дня Созидающий!
спаси Себя Самого и сойди со креста.
Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти.
Христос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.
В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого.
В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои́! Элои́! ламма́ савахфани́? – что значит: Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?
Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет.
А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придет ли Илия снять Его.
Иисус же, возгласив громко, испустил дух.
И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу.
Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, та́к возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий.
Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия,
которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.
И как уже настал вечер, – потому что была пятница, то есть день перед субботою, –
[Зач. 69.] пришел Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова.
Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер?
И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу.
Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба.
Мария же Магдалина и Мария Иосиева смотрели, где Его полагали.
Белорусский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
І адразу раніцай зрабілі нара́ду першасвятары́ са старэйшынамі і кніжнікамі, і ўвесь сінедрыён, і, звяза́ўшы Іісуса, павялі і перадалí Пілату.
І запытаў Яго Пілат: Ты Цар Іудзейскі? Ён жа сказаў яму ў адказ: ты кажаш.
І абвінава́чвалі Яго першасвятары́ ў многім.
Пілат жа зноў запытаў Яго, ка́жучы: Ты нічога не адказваеш? глядзі, колькі су́праць Цябе све́дчаць.
Іісус жа больш нічога не адка́зваў, так што Пілат здзіўляўся.
На свята ж ён адпускаў ім аднаго вя́зня, за якога прасілі.
Быў жа адзін нехта, зва́ны Вара́вва, зняво́лены з саўдзе́льнікамі сваімі, якія пад час бу́нту ўчынíлі забойства.
І натоўп пачаў крычаць і прасіць Пілата аб тым, што ён заўсёды рабіў для іх.
Пілат жа адказаў ім, гаворачы: хочаце, адпушчу вам Цара Іудзейскага?
Бо ведаў, што па за́йздрасці вы́далі Яго першасвятары́.
Але першасвятары́ падбухто́рылі натоўп прасіць, каб лепш адпусціў ім Вара́вву.
Пілат жа зноў сказаў ім у адказ: а што́ хочаце, каб я зрабіў з Тым, Каго вы называеце Царом Іудзейскім?
Яны ж зноў закрычалі: распнí Яго!
Пілат сказаў ім: якое ж зло Ён учыніў? А яны яшчэ мацней закрычалі: распнí Яго!
Тады Пілат, хочучы дагадзíць натоўпу, адпусціў ім Вара́вву, а Іісуса, пасля бічава́ння, аддаў на распя́цце.
Воіны ж адвялі Яго ўсярэ́дзіну двара, гэта значыць, у прэто́рыю, і скліка́юць увесь полк,
і апрана́юць Яго ў багранíцу, і, сплёўшы цярновы вяне́ц, усклада́юць на Яго;
і пачалí віта́ць Яго: радуйся, Цар Іудзейскі!
І білі Яго па галаве кíем, і плявалі на Яго, і, стано́вячыся на калені, кла́няліся Яму.
І калі наглумíліся з Яго, знялí з Яго багранíцу і апрану́лі Яго ў адзе́жу Ягоную; і выводзяць Яго, каб распя́ць Яго.
І прымушаюць прахо́жага нейкага Сíмана Кірыне́яніна, які ішоў з поля, бацьку Аляксандра і Ру́фа, не́сці крыж Яго.
І прыводзяць Яго на месца Галгофу, што значыць: “месца чэ́рапа”.
І давалі Яму піць віно са смíрнаю, але Ён не ўзяў.
І тыя, што распіна́лі Яго, дзялíлі адзе́жу Яго, кíдаючы жэ́рабя на яе, каму што ўзяць.
Была́ ж трэцяя гадзíна, і распя́лі Яго.
І быў зроблены надпіс віны́ Яго: Цар Іудзейскі.
І з Ім распіна́юць двух разбойнікаў, аднаго справа, а другога злева ад Яго.
І збыло́ся Пісанне, якое кажа: “і да злачы́нцаў залíчаны”.
І тыя, што праходзілі міма, блюзне́рылі на Яго, ківа́ючы гало́вамі сваімі і ка́жучы: гэй! Ты, Які разбура́еш храм і за тры дні будуеш!
Уратуй Самога Сябе і сыдзí з крыжа́.
Гэтакса́ма і першасвятары́ з кніжнікамі, насміха́ючыся, адзін аднаму казалі: іншых ратава́ў, а Сябе не можа ўратава́ць.
Хрыстос, Цар Ізра́ілеў, няхай сы́дзе цяпер з крыжа́, каб мы ўбачылі, і ўве́равалі ў Яго. І распя́тыя з Ім га́ньбілі Яго.
Калі ж надышла шостая гадзíна, це́мра настала па ўсёй зямлі да гадзíны дзевятай.
І ў дзевятай гадзíне ўскрыкнуў Іісус моцным голасам, ка́жучы: “Элаí, Элаí! ламма́ савахфанí?” што азначае: ”Божа мой, Божа Мой! чаму Ты Мяне пакінуў?”
І некато́рыя з тых, што стаялі там, чуючы гэта, казалі: вось, Ілію́ кліча.
А адзін пабег, намачыў губку во́цатам і, насадзíўшы на кій, даваў Яму піць, ка́жучы: чакайце, пабачым, ці пры́йдзе Ілія́ зняць Яго.
Іісус жа, ускрыкнуўшы моцна, вы́пусціў дух.
І заве́са ў храме разадра́лася напала́м зве́рху данíзу.
Сотнік жа, які стаяў насу́праць Яго і бачыў, што Ён, так ускрыкнуўшы, вы́пусціў дух, сказаў: сапраўды́ Чалавек Гэты быў Сын Божы.
Былí і жанчыны, што глядзелі здалёк, сярод іх была́ Марыя Магдалíна, і Марыя, маці Іа́кава Меншага і Іасíі, і Саламíя,
якія і тады, калі Ён быў у Галіле́і, хадзілі за Ім і служылі Яму; і іншыя многія, што прыйшлі разам з Ім у Іерусалім.
І калі ўжо настаў вечар, — паколькі была́ пятніца, гэта значыць, пярэ́дадзень суботы, —
прыйшоў Іосіф, што з Арымафе́і, паважа́ны саветнік, які і сам чакаў Царства Божага, і, адва́жыўшыся, увайшоў да Пілата і папрасіў це́ла Іісусава.
Пілат жа здзівіўся, што Ён ужо памёр; і, паклікаўшы сотніка, спытаў яго: ці даўно памёр?
І, даве́даўшыся ад сотніка, аддаў це́ла Іосіфу.
Ён, купіўшы плашчанíцу і, зняўшы Яго, загарну́ў у плашчанíцу і паклаў Яго ў магілу, што была́ вы́сечана ў скале́, і прывалíў ка́мень да дзвярэй магілы.
Марыя ж Магдалíна і Марыя Іасíева глядзелі, дзе Яго пакла́лі.