Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Евангелие по Марку

 
  • [Зач. 22.] И изы́де от­ту́ду и прiи́де во оте́че­ст­вiе свое́: и по не́мъ идо́ша ученицы́ его́.
  • И бы́в­шей суббо́тѣ, нача́тъ на со́нмищи учи́ти. И мно́зи слы́шащiи дивля́хуся, глаго́люще: от­ку́ду сему́ сiя́? и что́ прему́дрость да́н­ная ему́, и си́лы таковы́ рука́ма его́ быва́ютъ?
  • не се́й ли е́сть текто́нъ, Сы́нъ Марі́инъ, бра́тъ же Иа́кову и Иосі́и и Иу́дѣ и Си́мону? и не сестры́ ли его́ здѣ́ [су́ть] въ на́съ? И блажня́хуся о не́мъ.
  • Глаго́лаше же и́мъ Иису́съ, я́ко нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́че­ст­вiи сво­е́мъ, и въ сро́д­ст­вѣ и въ дому́ сво­е́мъ.
  • И не можа́­ше ту́ ни еди́ныя си́лы сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жныхъ, воз­ло́жь ру́цѣ, исцѣли́.
  • И дивля́шеся за невѣ́р­ст­вiе и́хъ: и обхожда́­ше ве́си о́крестъ учя́.
  • [Зач. 23.] И при­­зва́ оба­на́­де­ся­те, и нача́тъ и́хъ посыла́ти два́ два́, и дая́ше и́мъ вла́сть надъ ду́хи нечи́стыми.
  • И заповѣ́да и́мъ, да ничесо́же во́змутъ на пу́ть, то́кмо же́злъ еди́нъ: ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни при­­ по́ясѣ мѣ́ди:
  • но обуве́ни въ санда́лiя: и не облачи́тися въ двѣ́ ри́зѣ.
  • И глаго́лаше и́мъ: идѣ́же а́ще вни́дете въ до́мъ, ту́ пребыва́йте, до́ндеже изы́дете от­ту́ду:
  • и ели́цы а́ще не прiи́мутъ вы́, ниже́ послу́шаютъ ва́съ, исходя́ще от­ту́ду, от­тряси́те пра́хъ, и́же подъ нога́ми ва́шими, во свидѣ́тел­ст­во и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, от­ра́днѣе бу́детъ Cодо́момъ и Гомо́рромъ въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́.
  • И изше́дше проповѣ́даху, да пока́ют­ся:
  • и бѣ́сы мно́ги изгоня́ху: и ма́заху ма́сломъ мно́ги неду́жныя, и исцѣлѣва́ху.
  • [Зач. 24.] И услы́ша ца́рь И́родъ: я́вѣ бо бы́сть и́мя его́: и глаго́лаше, я́ко Иоа́н­нъ крести́тель от­ ме́ртвыхъ воста́, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ют­ся о не́мъ.
  • Ині́и глаго́лаху, я́ко илiа́ е́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко проро́къ е́сть, или́ я́ко еди́нъ от­ проро́къ.
  • Слы́шавъ же И́родъ рече́, я́ко, его́же а́зъ усѣ́кнухъ Иоа́н­на, то́й е́сть: то́й воста́ от­ ме́ртвыхъ.
  • То́й бо И́родъ посла́въ, я́тъ Иоа́н­на и связа́ его́ въ темни́цѣ, Иродiа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та сво­его́, я́ко ожени́ся е́ю.
  • Глаго́лаше бо Иоа́н­нъ И́родови: не досто­и́тъ тебѣ́ имѣ́ти жену́ [фили́ппа] бра́та тво­его́.
  • Ироді́а же гнѣ́вашеся на него́ и хотя́ше его́ уби́ти: и не можа́­ше.
  • И́родъ бо боя́шеся Иоа́н­на, вѣ́дый его́ му́жа пра́ведна и свя́та, и соблюда́­ше его́: и послу́шавъ его́, мно́га творя́ше, и въ сла́дость его́ послу́шаше.
  • И при­­клю́чшуся дню́ потре́бну {удо́бну}, егда́ И́родъ рожде­ст­ву́ сво­ему́ ве́черю творя́ше князе́мъ сво­и́мъ и ты́сящникомъ и старѣ́йшинамъ Галиле́йскимъ:
  • и в­ше́дши дще́рь тоя́ Иродiа́ды, и пляса́в­ши, и уго́ждши И́родови и воз­лежа́щымъ съ ни́мъ, рече́ ца́рь дѣви́цѣ: проси́ у мене́ его́же а́ще хо́щеши, и да́мъ ти́.
  • И кля́т­ся е́й: я́ко его́же а́ще попроси́ши у мене́, да́мъ ти́, и до по́лъ ца́р­ст­вiя моего́.
  • Она́ же изше́дши рече́ ма́тери сво­е́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: главы́ Иоа́н­на крести́теля.
  • И в­ше́дши а́бiе со тща́нiемъ къ царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да ми́ да́си от­ него́ {а́бiе} на блю́дѣ главу́ Иоа́н­на крести́теля.
  • И при­­ско́рбенъ бы́въ ца́рь, кля́твы [же] ра́ди и за воз­лежа́щихъ съ ни́мъ не восхотѣ́ от­рѣщи́ е́й.
  • И а́бiе посла́въ ца́рь спекула́тора, повелѣ́ при­­нести́ главу́ его́.
  • О́нъ же ше́дъ усѣ́кну его́ въ темни́цѣ, и при­­несе́ главу́ его́ на блю́дѣ, и даде́ ю́ дѣви́цѣ: и дѣви́ца даде́ ю́ ма́тери сво­е́й.
  • И слы́шав­ше ученицы́ его́, прiидо́ша и взя́ша тру́пъ его́, и положи́ша его́ во гро́бѣ.
  • [Зач. 25.] И собраша́ся апо́столи ко Иису́су и воз­вѣсти́ша ему́ вся́, и ели́ка сотвори́ша, и ели́ка научи́ша.
  • И рече́ и́мъ: прiиди́те вы́ са́ми въ пу́сто мѣ́сто еди́ни {осо́бь} и почі́йте ма́ло. Бя́ху бо при­­ходя́щiи и от­ходя́щiи мно́зи, и ни я́сти и́мъ бѣ́ когда́.
  • И идо́ша въ пу́сто мѣ́сто корабле́мъ еди́ни.
  • И ви́дѣша и́хъ иду́щихъ наро́ди, и позна́ша и́хъ мно́зи: и пѣ́ши от­ всѣ́хъ градо́въ стица́хуся та́мо, и предвари́ша и́хъ, и снидо́шася къ нему́.
  • И изше́дъ ви́дѣ Иису́съ наро́дъ мно́гъ и милосе́рдова о ни́хъ, зане́ бя́ху я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря: и нача́тъ и́хъ учи́ти мно́го.
  • И уже́ часу́ мно́гу бы́в­шу, при­­сту́пльше къ нему́ ученицы́ его́, глаго́лаша, я́ко пу́сто е́сть мѣ́сто, и уже́ ча́съ мно́гъ:
  • от­пусти́ и́хъ, да ше́дше во окре́стныхъ се́лѣхъ и ве́сехъ ку́пятъ себѣ́ хлѣ́бы: не и́мутъ бо чесо́ я́сти.
  • О́нъ же от­вѣща́въ рече́ и́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. И глаго́лаша ему́: да ше́дше ку́пимъ двѣма́ сто́ма пѣ́нязь хлѣ́бы и да́мы и́мъ я́сти?
  • О́нъ же рече́ и́мъ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? иди́те и ви́дите. И увѣ́дѣв­ше глаго́лаша: пя́ть [хлѣ́бъ], и двѣ́ ры́бѣ.
  • И повелѣ́ и́мъ посади́ти вся́ на спо́ды на спо́ды {во окру́гъ} на травѣ́ зеленѣ́.
  • И воз­лего́ша на лѣ́хи на лѣ́хи {на ку́чы} по сту́ и по пяти́десятъ.
  • И прiе́мь пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ, воз­зрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́ хлѣ́бы, и дая́ше ученико́мъ сво­и́мъ, да предлага́ютъ предъ ни́ми: и о́бѣ ры́бѣ раздѣли́ всѣ́мъ.
  • И ядо́ша вси́ и насы́тишася:
  • и взя́ша укру́хи, два­на́­де­ся­те ко́шя испо́лнь, и от­ ры́бу.
  • Бя́ше же я́дшихъ хлѣ́бы я́ко пя́ть ты́сящъ муже́й.
  • [Зач. 26.] И а́бiе пону́ди ученики́ своя́ вни́ти въ кора́бль и вари́ти {предвари́ти} его́ на о́нъ по́лъ къ Виѳсаи́дѣ, до́ндеже са́мъ от­пу́ститъ наро́ды.
  • И от­ре́кся и́мъ {и от­пусти́въ я́}, и́де въ го́ру помоли́тися.
  • И ве́черу бы́в­шу, бѣ́ кора́бль посредѣ́ мо́ря, и са́мъ еди́нъ на земли́.
  • И ви́дѣ и́хъ стра́ждущихъ въ пла́ванiи: бѣ́ бо вѣ́тръ проти́венъ и́мъ: и о четве́ртѣй стра́жи нощнѣ́й прiи́де къ ни́мъ, по мо́рю ходя́й, и хотя́ше мину́ти и́хъ.
  • Они́ же ви́дѣв­ше его́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху при­­зра́къ бы́ти и возопи́ша.
  • Вси́ бо его́ ви́дѣша и смути́шася. И а́бiе глаго́ла съ ни́ми и рече́ и́мъ: дерза́йте: а́зъ е́смь, не бо́йтеся.
  • И вни́де къ ни́мъ въ кора́бль: и уле́же вѣ́тръ. И зѣло́ и́злиха въ себѣ́ ужаса́хуся и дивля́хуся.
  • Не разумѣ́ша бо о хлѣ́бѣхъ: бѣ́ бо се́рдце и́хъ окамене́но.
  • И преше́дше прiидо́ша въ зе́млю ген­нисаре́тску и при­­ста́ша.
  • [Зач. 27.] И изше́дшымъ и́мъ изъ корабля́, а́бiе позна́ша его́,
  • обте́кше всю́ страну́ ту́, нача́ша на одрѣ́хъ при­­носи́ти боля́щыя, идѣ́же слы́шаху, я́ко ту́ е́сть.
  • И а́може а́ще вхожда́­ше въ ве́си, или́ во гра́ды, или́ се́ла, на распу́тiихъ полага́ху неду́жныя и моля́ху его́, да поне́ воскри́лiю ри́зы его́ при­­ко́снут­ся: и ели́цы а́ще при­­каса́хуся ему́, спаса́хуся.
  • [Зач. 22.] Оттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его.
  • Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
  • Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сестры? И соблазнялись о Нем.
  • Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем.
  • И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
  • И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
  • [Зач. 23.] И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
  • И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
  • но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
  • И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места.
  • И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
  • Они пошли и проповедовали покаяние;
  • изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
  • [Зач. 24.] Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им.
  • Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
  • Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых.
  • Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
  • Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
  • Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
  • Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
  • Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, –
  • дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
  • и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
  • Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
  • И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
  • Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
  • И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
  • Он пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей.
  • Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
  • [Зач. 25.] И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
  • Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, – ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
  • И отправились в пустынное место в лодке одни.
  • Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
  • Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
  • И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, –
  • отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
  • Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
  • Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
  • Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве.
  • И сели рядами, по сто и по пятидесяти.
  • Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
  • И ели все, и насытились.
  • И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
  • Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
  • [Зач. 26.] И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
  • И, отпустив их, пошел на гору помолиться.
  • Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
  • И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
  • Они, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
  • Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
  • И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
  • ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
  • И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
  • [Зач. 27.] Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
  • обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
  • И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.
  • وخرج من هناك وجاء الى وطنه وتبعه تلاميذه .

  • ولما كان السبت ابتدأ يعلم في المجمع .وكثيرون اذ سمعوا بهتوا قائلين من اين لهذا هذه .وما هذه الحكمة التي أعطيت له حتى تجري على يديه قوات مثل هذه .

  • أليس هذا هو النجار ابن مريم واخو يعقوب ويوسي ويهوذا وسمعان .أوليست اخواته ههنا عندنا .فكانوا يعثرون به .

  • فقال لهم يسوع ليس نبي بلا كرامة الا في وطنه وبين اقربائه وفي بيته .

  • ولم يقدر ان يصنع هناك ولا قوة واحدة غير انه وضع يديه على مرضى قليلين فشفاهم .

  • وتعجب من عدم ايمانهم .وصار يطوف القرى المحيطة يعلم

  • ودعا الاثني عشر وابتدأ يرسلهم اثنين اثنين .واعطاهم سلطانا على الارواح النجسة .

  • واوصاهم ان لا يحملوا شيئا للطريق غير عصا فقط .لا مزودا ولا خبزا ولا نحاسا في المنطقة .

  • بل يكونوا مشدودين بنعال ولا يلبسوا ثوبين .

  • وقال لهم حيثما دخلتم بيتا فاقيموا فيه حتى تخرجوا من هناك .

  • وكل من لا يقبلكم ولا يسمع لكم فاخرجوا من هناك وانفضوا التراب الذي تحت ارجلكم شهادة عليهم .الحق اقول لكم ستكون لارض سدوم وعمورة يوم الدين حالة اكثر احتمالا مما لتلك المدينة .

  • فخرجوا وصاروا يكرزون ان يتوبوا .

  • واخرجوا شياطين كثيرة ودهنوا بزيت مرضى كثيرين فشفوهم

  • فسمع هيرودس الملك .لان اسمه صار مشهورا .وقال ان يوحنا المعمدان قام من الاموات ولذلك تعمل به القوات .

  • قال آخرون انه ايليا .وقال آخرون انه نبي او كأحد الانبياء .

  • ولكن لما سمع هيرودس قال هذا هو يوحنا الذي قطعت انا راسه .انه قام من الاموات

  • لان هيرودس نفسه كان قد ارسل وامسك يوحنا واوثقه في السجن من اجل هيروديا امرأة فيلبس اخيه اذ كان قد تزوج بها .

  • لان يوحنا كان يقول لهيرودس لا يحل ان تكون لك امرأة اخيك .

  • فحنقت هيروديا عليه وارادت ان تقتله ولم تقدر .

  • لان هيرودس كان يهاب يوحنا عالما انه رجل بار وقديس وكان يحفظه .واذ سمعه فعل كثيرا وسمعه بسرور .

  • واذ كان يوم موافق لما صنع هيرودس في مولده عشاء لعظمائه وقواد الالوف ووجوه الجليل

  • دخلت ابنة هيروديا ورقصت فسرّت هيرودس والمتكئين معه .فقال الملك للصبية مهما اردت اطلبي مني فاعطيك .

  • واقسم لها ان مهما طلبت مني لأعطينّك حتى نصف مملكتي .

  • فخرجت وقالت لامها ماذا اطلب .فقالت راس يوحنا المعمدان .

  • فدخلت للوقت بسرعة الى الملك وطلبت قائلة اريد ان تعطيني حالا راس يوحنا المعمدان على طبق .

  • فحزن الملك جدا .ولاجل الاقسام والمتكئين لم يرد ان يردها .

  • فللوقت ارسل الملك سيافا وامر ان يؤتى براسه .

  • فمضى وقطع راسه في السجن .وأتى برأسه على طبق واعطاه للصبية والصبية اعطته لامها .

  • ولما سمع تلاميذه جاءوا ورفعوا جثته ووضعوها في قبر

  • واجتمع الرسل الى يسوع واخبروه بكل شيء كل ما فعلوا وكل ما علّموا .

  • فقال لهم تعالوا انتم منفردين الى موضع خلاء واستريحوا قليلا .لان القادمين والذاهبين كانوا كثيرين .ولم تتيسر لهم فرصة للاكل .

  • فمضوا في السفينة الى موضع خلاء منفردين .

  • فرآهم الجموع منطلقين وعرفه كثيرون فتراكضوا الى هناك من جميع المدن مشاة وسبقوهم واجتمعوا اليه .

  • فلما خرج يسوع رأى جمعا كثيرا فتحنن عليهم اذ كانوا كخراف لا راعي لها فابتدأ يعلمهم كثيرا .

  • وبعد ساعات كثيرة تقدم اليه تلاميذه قائلين الموضع خلاء والوقت مضى .

  • اصرفهم لكي يمضوا الى الضياع والقرى حوالينا ويبتاعوا لهم خبزا .لان ليس عندهم ما ياكلون .

  • فاجاب وقال لهم اعطوهم انتم ليأكلوا .فقالوا له أنمضي ونبتاع خبزا بمئتي دينار ونعطيهم ليأكلوا .

  • فقال لهم كم رغيفا عندكم .اذهبوا وانظروا .ولما علموا قالوا خمسة وسمكتان .

  • فأمرهم ان يجعلوا الجميع يتكئون رفاقا رفاقا على العشب الاخضر .

  • فاتكأوا صفوفا صفوفا مئة مئة وخمسين خمسين .

  • فاخذ الارغفة الخمسة والسمكتين ورفع نظره نحو السماء وبارك ثم كسر الارغفة واعطى تلاميذه ليقدموا اليهم .وقسم السمكتين للجميع .

  • فاكل الجميع وشبعوا .

  • ثم رفعوا من الكسر اثنتي عشرة قفة مملوءة ومن السمك .

  • وكان الذين اكلوا من الارغفة نحو خمسة آلاف رجل

  • وللوقت ألزم تلاميذه ان يدخلوا السفينة ويسبقوا الى العبر الى بيت صيدا حتى يكون قد صرف الجمع .

  • وبعدما ودعهم مضى الى الجبل ليصلّي .

  • ولما صار المساء كانت السفينة في وسط البحر وهو على البر وحده .

  • ورآهم معذبين في الجذف .لان الريح كانت ضدهم .ونحو الهزيع الرابع من الليل اتاهم ماشيا على البحر واراد ان يتجاوزهم .

  • فلما رأوه ماشيا على البحر ظنوه خيالا فصرخوا .

  • لان الجميع رأوه واضطربوا .فللوقت كلمهم وقال لهم ثقوا .انا هو .لا تخافوا .

  • فصعد اليهم الى السفينة فسكنت الريح .فبهتوا وتعجبوا في انفسهم جدا الى الغاية .

  • لانهم لم يفهموا بالارغفة اذ كانت قلوبهم غليظة .

  • فلما عبروا جاءوا الى ارض جنيسارت وارسوا

  • ولما خرجوا من السفينة للوقت عرفوه .

  • فطافوا جميع تلك الكورة المحيطة وابتدأوا يحملون المرضى على اسرّة الى حيث سمعوا انه هناك .

  • وحيثما دخل الى قرى او مدن او ضياع وضعوا المرضى في الاسواق وطلبوا اليه ان يلمسوا ولو هدب ثوبه .وكل من لمسه شفي

  • І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
  • Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі.
    І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце?
    І що за мудрість, що дана Йому?
    І що за чуда, що стаються руками Його?
  • Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові?
    А сестри Його хіба тут не між нами?
    І вони спокушалися Ним…
  • А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.
  • І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.
  • І Він дивувавсь їх невірству.
    І ходив Він по селах навкруг та навчав.
  • І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
  • І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
  • а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.
  • І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
  • А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них.
    Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!
  • І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
  • І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.
  • І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім́я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
  • Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
  • А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!
  • Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в́язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
  • Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!
  • А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
  • Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його.
    І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
  • Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
  • і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
  • І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!
  • Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити?
    А та відказала: Голови Івана Христителя…
  • І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!
  • І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
  • І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
  • І пішов він, і стяв у в́язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері…
  • А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.
  • І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
  • І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте.
    Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
  • І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
  • І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали.
    І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
  • І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха.
    І зачав їх багато навчати.
  • І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.
  • Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.
  • А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви.
    Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?
  • А Він їх запитав: Скільки маєте хліба?
    Ідіть, побачте!
    І розізнавши, сказали: П́ять хлібів та дві рибі.
  • І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
  • І розсілись рядами вони, по сто та по п́ятдесят.
  • І Він узяв п́ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
  • І всі їли й наїлися!
  • А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
  • А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п́ять чоловіка!
  • І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
  • І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.
  • А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.
  • Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.
  • А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
  • бо Його всі побачили та налякались.
    А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!
  • І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих.
    А вони здивувалися дуже в собі,
  • бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
  • Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.
  • І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,
  • і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.
  • І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його.
    І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!