Евангелие от Матфея, глава 10 (Мф.10) на церковнославянском (русскими буквами), украинском (огієнко), узбекском языках в параллельном переводе

Двана́десятихъ же апо́столовъ имена́ су́ть сiя́: пе́рвый Си́монъ, и́же нарица́ется Пе́тръ, и Андре́й бра́тъ его́: Иа́ковъ Зеведе́евъ и Иоа́ннъ бра́тъ его́:

Фили́ппъ и Варѳоломе́й: Ѳома́ и Матѳе́й мыта́рь: Иа́ковъ Алфе́евъ и Левве́й, нарѣче́нный Ѳадде́й:

Си́монъ Канани́тъ и Иу́да Искарiо́тскiй, и́же и предаде́ Его́.

Сiя́ обана́десять посла́ Иису́съ, заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: на пу́ть язы́къ не иди́те и во гра́дъ Самаря́нскiй не вни́дите:

иди́те же па́че ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева:

ходя́ще же проповѣ́дуйте, глаго́люще, я́ко прибли́жися Ца́рствiе Небе́сное:

боля́щыя исцѣля́йте, прокаже́нныя очища́йте, ме́ртвыя воскреша́йте, бѣ́сы изгоня́йте: ту́не прiя́сте, ту́не дади́те.

[Зач. 35.] Не стяжи́те зла́та, ни сребра́, ни мѣ́ди при поясѣ́хъ ва́шихъ,

ни пи́ры въ пу́ть, ни двою́ ри́зу, ни сапо́гъ, ни жезла́: досто́инъ бо е́сть дѣ́латель мзды́ своея́.

Въ о́ньже а́ще [коли́ждо] гра́дъ или́ ве́сь вни́дете, испыта́йте, кто́ въ не́мъ досто́инъ е́сть, и ту́ пребу́дите, до́ндеже изы́дете:

входя́ще же въ до́мъ цѣлу́йте его́, глаго́люще: ми́ръ до́му сему́:

и а́ще у́бо бу́детъ до́мъ досто́инъ, прiи́детъ ми́ръ ва́шъ на́нь: а́ще ли же не бу́детъ досто́инъ, ми́ръ ва́шъ къ ва́мъ возврати́тся.

И и́же а́ще не прiи́метъ ва́съ, ниже́ послу́шаетъ слове́съ ва́шихъ, исходя́ще изъ до́му или́ изъ гра́да того́, оттряси́те пра́хъ но́гъ ва́шихъ:

ами́нь глаго́лю ва́мъ: отра́днѣе бу́детъ земли́ Cодо́мстѣй и Гомо́ррстѣй въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́.

[Зач. 36.] Се́, А́зъ посыла́ю ва́съ я́ко о́вцы посредѣ́ волко́въ: бу́дите у́бо му́дри я́ко змiя́, и цѣ́ли я́ко го́лубiе.

Внемли́те же от человѣ́къ: предадя́тъ бо вы́ на со́нмы, и на собо́рищихъ и́хъ бiю́тъ ва́съ,

и предъ влады́ки же и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ и язы́комъ.

Егда́ же предаю́тъ вы́, не пецы́теся, ка́ко или́ что́ возглаго́лете: да́стбося ва́мъ въ то́й ча́съ, что́ возглаго́лете:

не вы́ бо бу́дете глаго́лющiи, но Ду́хъ Отца́ ва́шего глаго́ляй въ ва́съ.

Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убiю́тъ и́хъ:

и бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моего́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ.

[Зач. 37.] Егда́ же го́нятъ вы́ во гра́дѣ се́мъ, бѣ́гайте въ другі́й. Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: не и́мате сконча́ти гра́ды Изра́илевы, до́ндеже прiи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческiй.

Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля [своего́], ниже́ ра́бъ надъ господи́на своего́:

довлѣ́етъ ученику́, да бу́детъ я́ко учи́тель его́, и ра́бъ я́ко госпо́дь его́. А́ще господи́на до́му веельзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнiя его́?

Не убо́йтеся у́бо и́хъ: ничто́же бо е́сть покрове́но, е́же не откры́ется, и та́йно, е́же не увѣ́дѣно бу́детъ.

Е́же глаго́лю ва́мъ во тмѣ́, рцы́те во свѣ́тѣ: и е́же во у́шы слы́шите, проповѣ́дите на кро́вѣхъ.

И не убо́йтеся от убива́ющихъ тѣ́ло, души́ же не могу́щихъ уби́ти: убо́йтеся же па́че могу́щаго и ду́шу и тѣ́ло погуби́ти въ гее́ннѣ.

Не двѣ́ ли пти́цѣ цѣни́тѣся еди́ному асса́рiю? И ни еди́на от ни́хъ паде́тъ на земли́ безъ Отца́ ва́шего:

ва́мъ же и вла́си главні́и вси́ изочте́ни су́ть:

не убо́йтеся у́бо: мно́зѣхъ пти́цъ лу́чши есте́ вы́.

[Зач. 38.] Вся́къ у́бо и́же исповѣ́сть Мя́ предъ человѣ́ки, исповѣ́мъ его́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ:

а и́же отве́ржется Мене́ предъ человѣ́ки, отве́ргуся его́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ.

Не мни́те, я́ко прiидо́хъ воврещи́ ми́ръ на зе́млю: не прiидо́хъ воврещи́ ми́ръ, но ме́чь:

прiидо́хъ бо разлучи́ти человѣ́ка на отца́ своего́, и дще́рь на ма́терь свою́, и невѣ́сту на свекро́вь свою́.

И врази́ человѣ́ку дома́шнiи его́.

[Зач. 39.] И́же лю́битъ отца́ или́ ма́терь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ: и и́же лю́битъ сы́на или́ дще́рь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ:

и и́же не прiи́метъ креста́ своего́ и вслѣ́дъ Мене́ гряде́тъ, нѣ́сть Мене́ досто́инъ.

Обрѣты́й ду́шу свою́ погуби́тъ ю́: а и́же погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́.

И́же ва́съ прiе́млетъ, Мене́ прiе́млетъ: и и́же прiе́млетъ Мене́, прiе́млетъ Посла́вшаго Мя́:

прiе́мляй проро́ка во и́мя проро́чо, мзду́ проро́чу прiи́метъ: и прiе́мляй пра́ведника во и́мя пра́ведничо, мзду́ пра́ведничу прiи́метъ:

и и́же а́ще напои́тъ еди́наго от ма́лыхъ си́хъ ча́шею студены́ воды́ то́кмо, во и́мя ученика́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своея́.

Украинский (Огієнко)

І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його;
Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;

Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій;
Яків, син Алфеїв, і Тадей;

Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,

але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.

Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів.
Ви дармо дістали, дармо й давайте.

Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,

ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці.
Бо вартий робітник своєї поживи.

А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.

А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!

І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир;
а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

Оце посилаю Я вас, як овець між вовки.
Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.

І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.

А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,

бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.

І видасть на смерть брата брат, а батько дитину.
І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.

І за Ім́я Моє будуть усі вас ненавидіти.
А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.

А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого.
Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.

Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його.
Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!

Але не лякайтеся їх.
Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.

Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.

І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може;
але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

Чи не два горобці продаються за гріш?
А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.

А вам і волосся все на голові пораховано.

Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.

Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.

Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір́ю, і невістку з свекрухою її.

І: вороги чоловікові домашні його!

Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний.
І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.

І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.

Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.

І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

Узбекский

Языки

Исо Ўзининг ўн икки шогирдини ёнига чақириб, одамлардан ёмон руҳларни қувиб чиқариш ва ҳар қандай дарду иллатни соғайтириш учун уларга қудрат ато этди.

Ушбу ўн икки ҳаворийнинг исмлари эса қуйидагича: биринчиси Бутрус деб аталган Симун ва унинг укаси Идрис, кейин Забадийнинг ўғиллари Ёқуб билан укаси Юҳанно,

Филип, Бартолмей, Тўма, солиқчи Матто, Алфейнинг ўғли Ёқуб ва Таддей деб аталган Левий,

ватанпарвар Симун ҳамда Исонинг хоини Яҳудо Ишқариёт.

Исо бу ўн икковини жўнатиб, буйруқ берди: “Мажусийлар йўлига оёқ босманглар ва самарияликларнинг бирон шаҳрига кирманглар.

Аксинча, адашган қўйларга ўхшаган Исроил халқи олдига боринглар.

Йўлингиз қайга тушмасин, элга: “Осмон Шоҳлиги яқинлаб қолди”, – деб эълон қилинглар.

Хасталарни соғайтиринглар, моховларни пок қилинглар, ўликларни тирилтиринглар, жинларни қувиб чиқаринглар. Текин олдингизлар, текин беринглар.

Белбоғларингизга олтин, кумуш ёки мис пул ҳам тугманглар.

Йўл учун на тўрва, на бир жуфт кўйлак, на чориқ ва на ҳасса олинглар. Чунки меҳнаткаш ўзининг нон-насибасига муносибдир.

Қайси шаҳар ёки қишлоққа кирсангиз, у ерда ўзингизга муносибларнигина йўқлаб боринг ва жўнагунингизча ўша ерда қолинглар.

Уйга кираётганингизда уй аҳлига салом беринглар.

Агар у уй аҳли ниятингизга муносиб бўлса, уларнинг боши саломат бўлади. Агарда муносиб бўлмаса, саломингиз сизга қайтиб келади.

Агар ким сизни қабул қилмаса ва сўзларингизга қулоқ солмаса, у уйдан ёки шаҳардан чиқиб кетаётганингизда оёқларингиздан чангни ҳам қоқиб кетинглар.

Сизга чинини айтайин: қиёмат кунида бундай шаҳардан кўра Садўм ва Ғамўра ерининг аҳволи енгилроқ бўлади”.

“Мана, Мен сизларни бўриларнинг орасига қўйлар каби юборяпман. Сиз илондай зийрак, каптардай содда бўлинглар.

Инсонлардан эҳтиёт бўлинглар; чунки сизларни адлияга топшириб, ибодатхоналарда калтаклайдилар.

Менинг номим учун сизларни ҳокимлар ва подшоҳлар қошига олиб борадилар, сиз эса улар ва турли халқлар олдида Менинг гувоҳларим бўласизлар.

Сизни тутиб беришаётганда эса нимани айтамиз, қандай гапирамиз, деб ўйлаб қайғурманглар. Нима айтишингиз кераклиги ўша онда сизларга уқтирилади.

Чунки ўзларингиз эмас, ичингиздаги Отангизнинг Руҳи гапиради.

Ака укасини, ота ўғлини ўлимга топширади. Болалар ўз ота-оналарига қарши чиқиб, уларни ўлдиртирадилар.

Менинг номим туфайли ҳамма сизлардан нафратланади. Лекин охиригача чидаган қутулади.

Агар сизларни бир шаҳардан қувсалар, бошқасига қочиб ўтинглар. Сизларга чинини айтайин: сизлар Исроилнинг шаҳарларини айланиб чиқишга улгурмасингиздан, Инсон Ўғли ер юзига* қайтиб келади.

Шогирд ўзининг устозидан юқори бўлмас, хизматкор ўзининг хўжайинидан юқори бўлмас.

Шогирдга ўзининг устозидай, хизматкорга ўзининг хўжайинидай бўлса кифоядир. Агар уй эгасига иблис деб ном қўйишган бўлса, унда уй аҳлини яна нималар дейишмайди!”

“Шундай қилиб, улардан қўрқманглар! Чунки очилмай қоладиган ҳеч қандай яширин нарса йўқ, маълум бўлмайдиган ҳеч қандай сир ҳам йўқдир.

Сизга қоронғиликда гапираётганларимни ёруғликда айтаверинглар. Қулоғингизга шивирлаб айтилаётганларни томларнинг устидан эълон қилаверинглар.

Танни ўлдириб, жонни эса ўлдира олмайдиганлардан қўрқманглар. Яхшиси, жонни ҳам, танни ҳам жаҳаннамда ҳалок этишга қодир бўлган Худодан* қўрқинглар.

Иккита чумчуқ бир тангага сотилмайдими? Аммо Отангиз рози бўлмасдан, уларнинг биттаси ҳам ерга тушмайди.

Сизларга келганда, бошингиздаги сочларнинг ҳаммаси ҳам саналгандир.

Шунинг учун қўрқманглар, сизлар талай чумчуқлардан кўра қадрлироқсиз”.

“Кимда-ким инсонлар олдида Мени тан олса, Мен ҳам осмондаги Отамнинг олдида уни тан оламан.

Бироқ, ким инсонлар олдида Мени инкор этса, Мен ҳам осмондаги Отамнинг олдида уни инкор этаман.

Мени ер юзига тинчлик келтириш учун келган, деб ўйламанглар. Мен тинчлик эмас, балки қилич келтиргани келганман.

Одамни отасидан, қизни онасидан, келинни қайнонасидан ажратиш учун келганман.

Одамнинг душманлари ўз уйидагилар бўлади.

Ота ёки онасини Мендан ортиқ севган Менга лойиқ эмас. Ўғли ёки қизини Мендан ортиқ севган Менга лойиқ эмас.

Кимки ўз хочини олиб, ортимдан эргашмаса, Менга лойиқ эмас.

Ўз жонини аямоқчи бўлган уни йўқотади. Мен учун жонини йўқотган эса жон топади.

Сизни қабул қилган Мени қабул қилади. Мени қабул қилган эса Мени Юборганни қабул қилган бўлади.

Ким пайғамбарни пайғамбар деб қабул қилса, у пайғамбарга яраша эҳсон олади. Ким солиҳни солиҳ деб қабул қилса, у солиҳга яраша эҳсон олади.

Кимки шогирдлик ҳурмати деб, буларнинг ҳатто энг кичигига бир пиёла совуқ сувгина ичирса ҳам, чиндан сизларга айтаманки, у эҳсонига сазовор бўлур”.

От Матѳе́а, Глава 10