Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
12:2
12:3
12:6
12:8
12:10
12:11
12:12
12:13
12:14
12:15
12:16
12:17
12:18
12:19
12:20
12:23
12:26
12:27
12:28
12:29
12:30
12:32
12:33
12:35
12:36
12:44
12:47
12:48
12:49
[Зач. 44.] Въ то́ вре́мя и́де Иису́съ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янiя: ученицы́ же Его́ взалка́ша и нача́ша востерза́ти кла́сы и я́сти.
Фарисе́е же ви́дѣвше рѣ́ша Ему́: се́, ученицы́ Твои́ творя́тъ, его́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ту.
О́нъ же рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, егда́ взалка́ са́мъ и су́щiи съ ни́мъ?
Ка́ко вни́де въ хра́мъ Бо́жiй и хлѣ́бы предложе́нiя снѣде́, и́хже не досто́йно бѣ́ ему́ я́сти, ни су́щымъ съ ни́мъ, то́кмо иере́емъ еди́нымъ?
Или́ нѣ́сте чли́ въ зако́нѣ, я́ко въ суббо́ты свяще́нницы въ це́ркви суббо́ты скверня́тъ и непови́нни су́ть?
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко це́ркве бо́лѣ е́сть здѣ́:
а́ще ли бы́сте вѣ́дали, что́ е́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы, николи́же у́бо бы́сте осужда́ли непови́нныхъ:
Госпо́дь бо е́сть и суббо́ты Сы́нъ Человѣ́ческiй.
[Зач. 45.] И преше́дъ отту́ду, прiи́де на со́нмище и́хъ.
И се́, человѣ́къ бѣ́ ту́, ру́ку имы́й су́ху. И вопроси́ша Его́, глаго́люще: а́ще досто́итъ въ суббо́ты цѣли́ти? Да на Него́ возглаго́лютъ.
О́нъ же рече́ и́мъ: кто́ е́сть от ва́съ человѣ́къ, и́же и́мать овча́ еди́но, и а́ще впаде́тъ сiе́ въ суббо́ты въ я́му, не и́метъ ли е́ и и́зметъ?
Кольми́ у́бо лу́чши е́сть человѣ́къ овча́те? Тѣ́мже досто́итъ въ суббо́ты добро́ твори́ти.
Тогда́ глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся цѣла́ я́ко друга́я.
[Зач. 46.] Фарисе́е же ше́дше совѣ́тъ сотвори́ша на Него́, ка́ко Его́ погубя́тъ. Иису́съ же разумѣ́въ отъи́де отту́ду.
[Зач..] И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ всѣ́хъ:
и запрети́ и́мъ, да не я́вѣ Его́ творя́тъ:
я́ко да сбу́дется рече́нное Иса́iемъ проро́комъ, глаго́лющимъ:
се́, О́трокъ Мо́й, Его́же изво́лихъ, Возлю́бленный Мо́й, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́: положу́ Ду́хъ Мо́й на Не́мъ, и су́дъ язы́комъ возвѣсти́тъ:
не пререче́тъ, ни возопiе́тъ, ниже́ услы́шитъ кто́ на распу́тiихъ гла́са Его́:
тро́сти сокруше́нны не прело́митъ и ле́на вне́мшася не угаси́тъ, до́ндеже изведе́тъ въ побѣ́ду су́дъ:
и на и́мя Его́ язы́цы упова́ти и́мутъ.
Тогда́ приведо́ша къ Нему́ бѣсну́ющася слѣ́па и нѣ́ма: и исцѣли́ его́, я́ко слѣпо́му и нѣмо́му глаго́лати и гля́дати.
И дивля́хуся вси́ наро́ди глаго́люще: еда́ Се́й е́сть [Христо́съ] Сы́нъ Дави́довъ?
Фарисе́е же слы́шавше рѣ́ша: Се́й не изго́нитъ бѣ́сы, то́кмо о веельзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ.
Вѣ́дый же Иису́съ мы́сли и́хъ, рече́ и́мъ: вся́кое ца́рство раздѣ́льшееся на ся́ запустѣ́етъ, и вся́къ гра́дъ или́ до́мъ раздѣли́выйся на ся́ не ста́нетъ.
И а́ще сатана́ сатану́ изго́нитъ, на ся́ раздѣли́лся е́сть: ка́ко у́бо ста́нетъ ца́рство его́?
И а́ще А́зъ о веельзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и ва́мъ бу́дутъ судiи́.
А́ще ли же А́зъ о Ду́сѣ Бо́жiи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствiе Бо́жiе.
Или́ ка́ко мо́жетъ кто́ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкаго и сосу́ды его́ расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе свя́жетъ крѣ́пкаго, и тогда́ до́мъ его́ расхи́титъ?
[Зач. 47.] И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ е́сть: и и́же не собира́етъ со Мно́ю, расточа́етъ.
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́къ грѣ́хъ и хула́ отпу́стится человѣ́комъ: а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́стится человѣ́комъ:
и и́же а́ще рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, отпу́стится ему́: а и́же рече́тъ на Ду́ха Свята́го, не отпу́стится ему́ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бу́дущiй.
Или́ сотворите́ дре́во добро́ и пло́дъ его́ до́бръ: или́ сотворите́ дре́во зло́ и пло́дъ его́ зо́лъ: от плода́ бо дре́во позна́но бу́детъ.
Порожде́нiя ехи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли́ су́ще? От избы́тка бо се́рдца уста́ глаго́лютъ.
Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища изно́ситъ блага́я: и лука́вый человѣ́къ от лука́ваго сокро́вища изно́ситъ лука́вая.
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко вся́ко сло́во пра́здное, е́же а́ще реку́тъ человѣ́цы, воздадя́тъ о не́мъ сло́во въ де́нь су́дный:
от слове́съ бо свои́хъ оправди́шися и от слове́съ свои́хъ осу́дишися.
[Зач. 48.] Тогда́ отвѣща́ша нѣ́цыи от кни́жникъ и фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щемъ от Тебе́ зна́менiе ви́дѣти.
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́й зна́менiя и́щетъ, и зна́менiе не да́стся ему́, то́кмо зна́менiе Ио́ны проро́ка:
я́коже бо бѣ́ Ио́на во чре́вѣ ки́товѣ три́ дни́ и три́ но́щы, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческiй въ се́рдцы земли́ три́ дни́ и три́ но́щы.
Му́жiе Ниневи́тстiи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дятъ его́, я́ко пока́яшася про́повѣдiю Ио́ниною: и се́, бо́лѣ Ио́ны здѣ́.
Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дитъ и́, я́ко прiи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́, бо́лѣ Соломо́на здѣ́.
Егда́ же нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я, и не обрѣта́етъ:
тогда́ рече́тъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. И прише́дъ обря́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и укра́шенъ:
тогда́ и́детъ и по́йметъ съ собо́ю се́дмь и́ныхъ духо́въ лютѣ́йшихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и бу́дутъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. Та́ко бу́детъ и ро́ду сему́ лука́вому.
[Зач. 49.] Еще́ же Ему́ глаго́лющу къ наро́домъ, се́, Ма́ти [Его́] и бра́тiя Его́ стоя́ху внѣ́, и́щуще глаго́лати Ему́.
Рече́ же нѣ́кiй Ему́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тiя Твоя́ внѣ́ стоя́тъ, хотя́ще глаго́лати Тебѣ́.
О́нъ же отвѣща́въ рече́ ко глаго́лющему Ему́: кто́ е́сть Ма́ти Моя́, и кто́ су́ть бра́тiя Моя́?
И просте́ръ ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се́, ма́ти Моя́ и бра́тiя Моя́:
и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Отца́ Моего́, И́же е́сть на небесѣ́хъ, то́й бра́тъ Мо́й, и сестра́, и Ма́ти [Ми́] е́сть.
Того часу Ісус переходив ланами в суботу.
А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу…
А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?
Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?
Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?
А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!
Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних…
Бо Син Людський Господь і суботі!
І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.
І ото, був там чоловік, що мав суху руку.
І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?
І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?
А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
А скільки ж людина вартніша за тую овечку!
Тому можна чинити добро й у суботу!
Тому можна чинити добро й у суботу!
І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку!
Той простяг, і стала здорова вона, як і друга…
Той простяг, і стала здорова вона, як і друга…
Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?…
А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти.
І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.
І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.
А Він наказав їм суворо Його не виявляти,
щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя!
Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.
Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.
Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги…
І погани надіятись будуть на Ймення Його!
Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?
Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє.
І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе;
як же втримається царство його?
як же втримається царство його?
І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші?
Тому вони стануть вам суддями.
Тому вони стануть вам суддями.
А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.
Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв́яже дужого?
І аж тоді він господу його пограбує.
І аж тоді він господу його пограбує.
Хто не зо Мною, той супроти Мене;
і хто не збирає зо Мною, той розкидає.
і хто не збирає зо Мною, той розкидає.
Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!
І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те;
а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий.
Пізнається бо дерево з плоду!
Пізнається бо дерево з плоду!
Роде зміїний!
Як ви можете мовити добре, бувши злі?
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Як ви можете мовити добре, бувши злі?
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.
Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.
А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь.
А тут ото Більший, ніж Йона!
А тут ото Більший, ніж Йона!
Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати.
А тут ото Більший, аніж Соломон!
А тут ото Більший, аніж Соломон!
А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов.
А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут.
І буде останнє людині тій гірше за перше…
Так буде й лукавому родові цьому!
І буде останнє людині тій гірше за перше…
Так буде й лукавому родові цьому!
Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.
А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя?
І хто браття Мої?
І хто браття Мої?
І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!
Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!
Узбекский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Tatar
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Ўша кезлар бир шанба куни Исо экинзордан ўтиб бораётган эди. Унинг шогирдлари оч бўлганидан, бошоқларни узиб ея бошлашди.
Фарзийлар буни кўриб, Исога:- Ана, Сенинг шогирдларинг дам олиш кунида қилиш мумкин бўлмаган ишни қиляптилар! – дейишди.
- Наҳотки сизлар Довуд ва унинг оч қолган ҳамроҳлари нималар қилганини ўқимаган бўлсангиз? – деди уларга Исо.
- Довуд Худонинг уйига кириб, ўзи ва ёнидагиларга ҳам тақиқланган, фақат руҳонийларгина ейиши мумкин бўлган бахшида нонларни еган эди.
Ёки маъбаддаги руҳонийлар шанба кунги дам олиш амрини бузсалар-да, гуноҳкор бўлмасликларини Тавротда ўқимагансизми?
Бироқ Мен сизларга айтайинки, бу ердаги Кимса маъбаддан ҳам улуғдир.
Агар сизлар Тавротдаги*: “Мен қурбон эмас, раҳм-шафқат истайман” деган оятга тушунганингизда, бегуноҳларни ҳукм қилмас эдингизлар.
Чунки Инсон Ўғли дам олиш кунининг ҳам ҳокимидир.
Исо у жойдан нарига ўтиб, яҳудий ибодатхонасига кирди.
У ерда қўли шол бўлиб қолган бир одам бор эди. Исони айблаш мақсадида Уни сўроқ қилишди:- Шанба кунида касални даволаш мумкинми?
Исо уларга айтди:- Сиздан қай бирингиз бир қўйи бўлатуриб, агар қўй шанба куни чуқурга тушиб кетса, уни тортиб чиқармайди?
Инсон эса қўйдан қанчалар улуғ! Шунга кўра, шанба кунида яхшилик қилиш мумкин.
Шундай қилиб, Исо у одамга:- Қўлингни узат! – деди. У эса узатиши биланоқ, бу қўли бошқа қўлидай соппа-соғ бўлди-қолди.
Фарзийлар эса шу заҳот ташқарига чиқиб, Исони йўқ қилишга тил бириктирдилар. Исо буни билиб, у ерни тарк этди.
Тумонат халойиқ Исонинг кетидан эргашди, У эса ҳамма касалларини соғайтирди.
Ўзини ошкор этмоқни уларга қатъий ман қилди.
Шу билан Ишаъё пайғамбарга келган қуйидаги Худо каломи бажо бўлди:
“Мана, Менинг танлаган Ўғлоним,Маҳбубим, кўнглим Унга нисор!Мен Ўз Руҳимни Унга берарман,У эса элга адл эълон этгай.
У талашмас, тортишмас ҳам,Кўча-кўйда сира бақирмас.
Синдирмагай букик қамишни,Ўчирмагай тутаётган пиликни-да,То адлу инсофни ўрнига қўйгунча.
Эллар эса Унинг исмига умид боғлар”.
Шундан сўнг Исонинг олдига жинга чалиниб кўр ва соқов бўлган кишини келтиришди. Исонинг шифолаши туфайли унинг тили ҳам чиқди, кўзи ҳам очилди.
Бундан бутун халойиқ ҳайратланиб: “Бу Довуднинг Ўғли – Масиҳ эмасмикан?” – деди.
Фарзийлар буни эшитишгач: “У инс-жинсларнинг бошлиғи – иблиснинг кучи билангина жинларни қувиб чиқаряпти-ку”, – дедилар.
Уларнинг ўй-фикрларини билиб, Исо уларга деди: “Ўз ичидан бўлиниб кетган ҳар бир подшоҳлик хароб бўлади, ўз ичидан бўлиниб кетган ҳар бир шаҳар ёки уй абгор бўлади.
Агар шайтон шайтонни қувиб чиқарса, унда у ўз-ўзидан бўлинган бўлади. Энди унинг салтанати қандай тура олади?
Агар Мен жинларни иблиснинг кучи билан қувиб чиқараётган бўлсам, у ҳолда сизларнинг ўғилларингиз кимнинг кучи билан қувиб чиқаради? Шу боис, уларнинг ўзи сизларни ҳукм қиладилар.
Магар Мен Худонинг Руҳи билан жинларни қувиб чиқараётган эканман, у демак, Худонинг Шоҳлиги сизларга етиб келган.
Уйнинг эгаси бўлган бақувват кишини аввал боғлаб қўймасдан туриб, биров унинг уйига кириб, мол-мулкини ўғирлаб кета олармиди? Фақат шундай қилибгина уйни талаш мумкин.
Ким Мен билан бирга бўлмаса, Менга қаршидир. Ким Мен билан бирга йиғмаса, сочади.
Шунинг учун сизларга айтаман: инсонларнинг ҳар қандай гуноҳи ва куфрлиги кечирилади. Лекин Муқаддас* Руҳни куфр қилганлар кечирилмайди.
Ким Инсон Ўғлига қарши сўз айтса, кечирилади. Лекин ким Муқаддас Руҳга қарши сўз айтса, икки дунёда ҳам кечирилмайди.
Ё дарахтни яхши дер экансиз, мевасини ҳам яхши денг. Ёки дарахтни ёмон дер экансиз, мевасини ҳам ёмон денг. Чунки ҳар бир дарахт ўз мевасидан билинур.
Вой илонлар зоти-ей! Сизлар ёвуз бўла туриб, қандай қилиб яхши сўзлай оласиз? Ахир, одамнинг дилида нима бўлса, тили ўшани гапиради-ку!
Яхши одам юрагининг* яхшилик хазинасидан яхшилик чиқарур. Ёмон одам юрагининг* ёмонлик хазинасидан ёмонлик чиқарур.
Мен сизга дейманки: инсонлар айтадиган ҳар бир бекор сўзи учун қиёмат кунида ҳисоб берадилар.
Сен ўз сўзларинг асосида ё оқланасан, ёки айбланасан”.
Шунда уламолар ва фарзийлардан баъзилари Исога: “Устоз, биз Сендан шуларнинг бирон бир далилини кўрмоқчимиз”, – дедилар.
Исо уларга жавобан деди: “Бу ёвуз ва субутсиз насл далил излаяпти, лекин Юнус пайғамбарнинг аломатидан бошқа унга далил берилмайди.
Юнус пайғамбар уч куну уч тун кит қорнида бўлгани каби, Инсон Ўғли ҳам худди шундай уч куну уч тун ер бағрида бўлади.
Ниневия одамлари қиёмат кунида бу насл билан бирга тирилиб, уни маҳкум этадилар. Чунки улар Юнуснинг ваъзи сабабли тавба-тазарру қилганлар. Ва мана, Юнусдан буюкроғи шу ердадир.
Жануб маликаси қиёмат кунида бу насл билан бирга кўтарилиб, уни маҳкум этади. Чунки у Сулаймоннинг ҳикматини тинглаш учун дунёнинг олис бурчидан келган эди. Ва мана, Сулаймондан буюкроғи шу ердадир.
Ёвуз руҳ инсондан чиқиб кетгандан сўнг, роҳат излаб сувсиз ерларни айланади ва тополмагач:
“Мен чиққан уйимга қайтиб бораман”, – дейди. У уйга келгач уни кимсасиз, супурилган ва йиғиштирилган ҳолда топади.
Ўшанда бориб, ўзидан ёвузроқ яна еттита руҳни ўзига эргаштиради ва уйга кириб яшайдилар. У одамнинг сўнгги аҳволи эса аввалгидан баттар бўлади. Бу ёмон насл билан ҳам шундай бўлади”.
Исо халқ оммасига ҳали гапириб турган вақтда, Унинг онаси билан укалари келиб қолишди. Улар ташқарида кутиб туриб, У билан гаплашмоқчи бўлишди.
Кимдир Исога:- Мана, онанг ва укаларинг ташқарида Сен билан гаплашмоқчи бўлиб туришибди, – деди.
Исо буни айтган кишига жавоб бериб:- Менинг онам ким? Укаларим ким? – деди.
Сўнг қўли билан шогирдларини кўрсатиб:- Мана, Менинг онам ва укаларим! – деди.
- Кимда-ким осмондаги Отамнинг иродасини бажо келтирса, у Менинг укам, синглим ва онам бўлади.
