Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Евангелие по Матфею

 
  • Въ де́нь же то́й изше́дъ Иису́съ изъ до́му, сѣдя́ше при­­ мо́ри.
  • И собра́шася къ нему́ наро́ди мно́зи, я́коже ему́ въ кора́бль влѣ́зти и сѣ́сти: и ве́сь наро́дъ на бре́зѣ стоя́ше.
  • И глаго́ла и́мъ при́тчами мно́го, глаго́ля: [Зач. 50.] се́, изы́де сѣ́яй, да сѣ́етъ:
  • и сѣ́ющу ему́, о́ва падо́ша при­­ пути́, и прiидо́ша пти́цы и позоба́ша я́:
  • друга́я же падо́ша на ка́мен­ныхъ, идѣ́же не имѣ́яху земли́ мно́ги, и а́бiе прозябо́ша, зане́ не имѣ́яху глубины́ земли́:
  • со́лнцу же воз­сiя́в­шу при­­свя́нуша, и зане́ не имѣ́яху коре́нiя, изсхо́ша:
  • друга́я же падо́ша въ те́рнiи, и взы́де те́рнiе и подави́ и́хъ:
  • друга́я же падо́ша на земли́ до́брѣй и дая́ху пло́дъ, о́во у́бо сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во же три́десять:
  • имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
  • [Зач. 51.] И при­­ступи́в­ше ученицы́ [его́] реко́ша ему́: почто́ при́тчами глаго́леши и́мъ?
  • О́нъ же от­вѣща́въ рече́ и́мъ: я́ко ва́мъ дано́ е́сть разумѣ́ти та́йны ца́р­ст­вiя небе́снаго, о́нѣмъ же не дано́ е́сть:
  • и́же бо и́мать, да́ст­ся ему́ и преизбу́детъ [ему́]: а и́же не и́мать, и е́же и́мать, во́змет­ся от­ него́:
  • сего́ ра́ди въ при́тчахъ глаго́лю и́мъ, я́ко ви́дяще не ви́дятъ, и слы́шаще не слы́шатъ, ни разумѣ́ютъ:
  • и сбыва́ет­ся въ ни́хъ проро́че­с­т­во Иса́iино, глаго́лющее: слу́хомъ услы́шите, и не и́мате разумѣ́ти: и зря́ще у́зрите, и не и́мате ви́дѣти:
  • отолстѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи сво­и́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́т­ся, и исцѣлю́ и́хъ.
  • Ва́ша же блаже́н­на очеса́, я́ко ви́дятъ, и у́ши ва́ши, я́ко слы́шатъ:
  • ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и пра́ведницы вожделѣ́ша ви́дѣти, я́же ви́дите, и не ви́дѣша, и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша.
  • Вы́ же услы́шите при́тчу сѣ́ющаго:
  • вся́кому слы́шащему сло́во ца́р­ст­вiя и не разумѣва́ющу, при­­хо́дитъ лука́вый и восхища́етъ всѣ́ян­ное въ се́рдцы его́: сiе́ е́сть, е́же при­­ пути́ сѣ́ян­ное.
  • А на ка́мени сѣ́ян­ное, сiе́ е́сть слы́шай сло́во и а́бiе съ ра́достiю прiе́млетъ е́:
  • не и́мать же ко́рене въ себѣ́, но при­­вре́мененъ е́сть: бы́в­ши же печа́ли или́ гоне́нiю словесе́ ра́ди, а́бiе соблажня́ет­ся.
  • А сѣ́ян­ное въ те́рнiи, се́ е́сть слы́шай сло́во, и печа́ль вѣ́ка сего́ и ле́сть бога́т­ст­ва подавля́етъ сло́во, и безъ плода́ быва́етъ.
  • А сѣ́ян­ное на до́брѣй земли́, се́ е́сть слы́шай сло́во и разумѣва́я: и́же у́бо пло́дъ при­­но́ситъ и твори́тъ о́во сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во три́десять.
  • [Зач. 52.] И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: уподо́бися ца́р­ст­вiе небе́сное человѣ́ку, сѣ́яв­шу до́брое сѣ́мя на селѣ́ сво­е́мъ:
  • спя́щымъ же человѣ́комъ, прiи́де вра́гъ его́ и всѣ́я пле́велы посредѣ́ пшени́цы и отъи́де:
  • егда́ же прозябе́ трава́ и пло́дъ сотвори́, тогда́ яви́шася и пле́велiе.
  • Прише́дше же раби́ господи́на, рѣ́ша ему́: го́споди, не до́брое ли сѣ́мя сѣ́ялъ еси́ на селѣ́ тво­е́мъ? от­ку́ду у́бо и́мать пле́велы?
  • О́нъ же рече́ и́мъ: вра́гъ человѣ́къ сiе́ сотвори́. Раби́ же рѣ́ша ему́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше исплеве́мъ я́?
  • О́нъ же рече́ [и́мъ]: ни́: да не когда́ восторга́юще пле́велы, восто́ргнете ку́пно съ ни́ми [и] пшени́цу:
  • оста́вите расти́ обое́ ку́пно до жа́твы: и во вре́мя жа́твы реку́ жа́телемъ: собери́те пе́рвѣе пле́велы и свяжи́те и́хъ въ снопы́, я́ко сожещи́ я́: а пшени́цу собери́те въ жи́тницу мою́.
  • [Зач. 53.] И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: подо́бно е́сть ца́р­ст­вiе небе́сное зе́рну гору́шичну, е́же взе́мъ человѣ́къ всѣ́я на селѣ́ сво­е́мъ,
  • е́же ма́лѣйше у́бо е́сть от­ всѣ́хъ сѣ́менъ: егда́ же воз­расте́тъ, бо́лѣе [всѣ́хъ] зе́лiй е́сть и быва́етъ дре́во, я́ко прiити́ пти́цамъ небе́снымъ и вита́ти на вѣ́твехъ его́.
  • И́ну при́тчу глаго́ла и́мъ: подо́бно е́сть ца́р­ст­вiе небе́сное ква́су, его́же взе́мши жена́ скры́ въ са́тѣхъ трiе́хъ муки́, до́ндеже вскисо́ша вся́.
  • Сiя́ вся́ глаго́ла Иису́съ въ при́тчахъ наро́домъ, и безъ при́тчи ничесо́же глаго́лаше къ ни́мъ:
  • я́ко да сбу́дет­ся рече́н­ное проро́комъ, глаго́лющимъ: от­ве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́: от­ры́гну сокрове́н­ная от­ сложе́нiя мíра.
  • Тогда́ оста́вль наро́ды, прiи́де въ до́мъ Иису́съ. [Зач. 54.] И при­­ступи́ша къ нему́ ученицы́ его́, глаго́люще: скажи́ на́мъ при́тчу пле́велъ се́лныхъ.
  • О́нъ же от­вѣща́въ рече́ и́мъ: сѣ́явый до́брое сѣ́мя е́сть Сы́нъ человѣ́ческiй:
  • а село́ е́сть мíръ: до́брое же сѣ́мя, сі́и су́ть сы́нове ца́р­ст­вiя, а пле́велiе су́ть сы́нове непрiя́знен­нiи:
  • а вра́гъ всѣ́явый и́хъ е́сть дiа́волъ: а жа́тва кончи́на вѣ́ка е́сть: а жа́тели а́нгели су́ть.
  • Я́коже у́бо собира́ютъ пле́велы и огне́мъ сожига́ютъ, та́ко бу́детъ въ сконча́нiе вѣ́ка сего́:
  • по́слетъ Сы́нъ человѣ́ческiй а́нгелы своя́, и соберу́тъ от­ ца́р­ст­вiя его́ вся́ собла́зны и творя́щихъ беззако́нiе
  • и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гнен­ну: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ:
  • тогда́ пра́ведницы просвѣтя́т­ся я́ко со́лнце въ ца́р­ст­вiи Отца́ и́хъ. Имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
  • [Зач. 55.] Па́ки подо́бно е́сть ца́р­ст­вiе небе́сное сокро́вищу сокрове́ну на селѣ́, е́же обрѣ́тъ человѣ́къ скры́, и от­ ра́дости его́ и́детъ, и вся́, ели́ка и́мать, продае́тъ, и купу́етъ село́ то́.
  • Па́ки подо́бно е́сть ца́р­ст­вiе небе́сное человѣ́ку купцу́, и́щущу до́брыхъ би́серей,
  • и́же обрѣ́тъ еди́нъ многоцѣ́ненъ би́серъ, ше́дъ продаде́ вся́, ели́ка имя́ше, и купи́ его́.
  • Па́ки подо́бно е́сть ца́р­ст­вiе небе́сное не́воду вве́ржену въ мо́ре и от­ вся́каго ро́да собра́в­шу,
  • и́же егда́ испо́лнися, извлеко́ша и́ на кра́й, и сѣ́дше избра́ша до́брыя въ сосу́ды, а злы́я изверго́ша во́нъ.
  • Та́ко бу́детъ въ сконча́нiе вѣ́ка: изы́дутъ а́нгели, и от­луча́тъ злы́я от­ среды́ пра́ведныхъ,
  • и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гнен­ную: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ.
  • Глаго́ла и́мъ Иису́съ: разумѣ́сте ли сiя́ вся́? Глаго́лаша ему́: е́й, Го́споди.
  • О́нъ же рече́ и́мъ: сего́ ра́ди вся́къ кни́жникъ, научи́вся ца́р­ст­вiю небе́сному, подо́бенъ е́сть человѣ́ку домови́ту, и́же изно́ситъ от­ сокро́вища сво­его́ но́вая и ве́тхая.
  • [Зач. 56.] И бы́сть, егда́ сконча́ Иису́съ при́тчи сiя́, пре́йде от­ту́ду.
  • И при­­ше́дъ во оте́че­ст­вiе свое́, уча́­ше и́хъ на со́нмищи и́хъ, я́ко диви́тися и́мъ и глаго́лати: от­ку́ду сему́ прему́дрость сiя́ и си́лы?
  • не се́й ли е́сть текто́новъ Сы́нъ? не Ма́ти ли его́ нарица́ет­ся Марiа́мъ, и бра́тiя его́ Иа́ковъ и Иосі́й, и Си́монъ и Иу́да?
  • и сестры́ его́ не вся́ ли въ на́съ су́ть? от­ку́ду у́бо сему́ сiя́ вся́?
  • И блажня́хуся о не́мъ. Иису́съ же рече́ и́мъ: нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́че­ст­вiи сво­е́мъ и въ дому́ сво­е́мъ.
  • И не сотвори́ ту́ си́лъ мно́гихъ за невѣ́р­ст­во и́хъ.
  • Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря.
  • И собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сел; а весь народ стоял на берегу.
  • И поучал их много притчами, говоря: [Зач. 50.] вот, вышел сеятель сеять;
  • и когда он сеял, иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то;
  • иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока.
  • Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло;
  • иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его;
  • иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать.
  • Кто имеет уши слышать, да слышит!
  • [Зач. 51.] И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчами говоришь им?
  • Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано,
  • ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет;
  • потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;
  • и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: слухом услышите – и не уразумеете, и глазами смотреть будете – и не увидите,
  • ибо огрубело сердце людей сих и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их.
  • Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат,
  • ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что́ вы видите, и не видели, и слышать, что́ вы слышите, и не слышали.
  • Вы же выслушайте значение притчи о сеятеле:
  • ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его – вот кого означает посеянное при дороге.
  • А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его;
  • но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется.
  • А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно.
  • Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, иной в шестьдесят, а иной в тридцать.
  • [Зач. 52.] Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своем;
  • когда же люди спали, пришел враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушел;
  • когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы.
  • Придя же, рабы домовладыки сказали ему: господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоем? откуда же на нем плевелы?
  • Он же сказал им: враг человек сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их?
  • Но он сказал: нет – чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы,
  • оставьте расти вместе то́ и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в снопы, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою.
  • [Зач. 53.] Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем,
  • которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его.
  • Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.
  • Всё сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им,
  • да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира.
  • Тогда Иисус, отпустив народ, вошел в дом. ||[Зач. 54.] И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле.
  • Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий;
  • поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы – сыны лукавого;
  • враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы.
  • Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего:
  • пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,
  • и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов;
  • тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!
  • [Зач. 55.] Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает всё, что имеет, и покупает поле то.
  • Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин,
  • который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал всё, что имел, и купил ее.
  • Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода,
  • который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон.
  • Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных,
  • и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.
  • И спросил их Иисус: поняли ли вы всё это? Они говорят Ему: та́к, Господи!
  • Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое.
  • [Зач. 56.] И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда.
  • И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?
  • не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда?
  • и сестры Его не все ли между нами? откуда же у Него всё это?
  • И соблазнялись о Нем. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и в доме своем.
  • И не совершил там многих чудес по неверию их.
  • В тот же день, выйдя из дома, сидел Иисус возле моря.
  • И собралось к Нему множество народа, так что Ему пришлось сесть в лодку, между тем как весь народ стоял на берегу.
  • И Он много говорил к ним притчами:
    »Вот, вышел сеятель сеять;
  • и когда сеял он, часть семян упала возле дороги, и птицы, слетевшись,
  • поклевали их; часть упала на камень, где мало было земли, и эти семена проросли быстро, ибо земля была неглубокая,
  • но чуть взошло солнце, ростки были обожжены и, не укоренясь, засохли;
  • часть упала среди терния, и терние, поднимаясь, заглушило их.
  • Но часть семян упала на землю добрую, и приносили семена плод – какие стократный, какие шестидесятикратный, а какие тридцатикратный.
  • Имеющий уши да слышит!»
  • И ученики, приблизясь, спросили Его:
    »Почему Ты говоришь для них притчами?»
  • И Он сказал им в ответ:
    »Потому что вам дано познать тайны Царствия Небесного, а им не дано;
  • ибо каждому, кто имеет, будет дано в преизбытке, но у каждого, кто не имеет, отнято будет и то, что у него есть.
  • Я потому говорю им притчами, что они, видя, не видят, а слыша, не слышат и не разумеют,
  • и исполняется на них пророчество Исаии, гласящее:
    »Слухом услышите и не уразумеете,
    очами поглядите, и не увидите;
  • ибо отучнело сердце народа сего,
    и туги стали они на ухо,
    и прикрыли они глаза свои,
    чтобы глазами не увидеть,
    и ушами не услышать,
    и не уразуметь сердцем,
    и чтобы Я не исцелил их».
  • Но у вас блаженны очи, ибо видят, и уши, ибо слышат.
  • Воистину говорю вам, что многие пророки и праведники вожделели видеть то, что видите вы, – и не увидели, и слышать то, что слышите вы, – но не услышали.
  • Итак, послушайте вы, что значит притча о сеятеле.
  • Ко всякому, кто слышит слово о Царствии, не разумея, приходит Лукавый и уносит то, что было посеяно у него в сердце; это значит сеять возле дороги.
  • А сеять на камень – это как с тем, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его,
  • но не дает ему укорениться в себе и непостоянен; а когда приходят утеснения и гонения за слово, тотчас впадает в соблазн.
  • А сеять в тернии – это как с тем, кто слышит слово, однако заботы мира сего и обольщение богатства заглушают в нем слово, и оно делается бесплодно.
  • А сеять в землю добрую – это как с тем, кто слышит слово и разумеет его: он и плод принесет, кто стократный, кто шестидесятикратный, кто тридцатикратный».
  • И другую притчу предложил Он им:
    »Царствие Небесное можно уподобить тому, как если бы некто сеял доброе семя на поле своем;
  • а когда люди заснули, пришел враг его, и посеял посреди пшеницы плевелы, и ушел.
  • А когда взошла зелень и стала приносить плод свой, тогда явились и плевелы.
  • И рабы, придя к хозяину, сказали ему: «Господин, разве не доброе семя посеял ты на поле твоем? Откуда же на нем плевелы?»
  • А он сказал им: «Некий враг сделал это». А рабы говорят ему: «Хочешь, мы пойдем и выполем их?»
  • Он же сказал: «Нет, чтобы, выпалывая плевелы, вы не повыдергали с корнем вместе с ними и пшеницу.
  • Дайте им произрастать рядом до самой жатвы, а во время жатвы я скажу жнецам: «Соберите сначала плевелы и свяжите их в вязанки, чтобы сжечь их; а пшеницу соберите в житницу мою!»»
  • Другую притчу предложил Он им:
    »Царствие Небесное можно уподобить тому, как если бы взял человек зерно горчичное и посеял на поле своем.
  • Зерно это – изо всех семян самое малое; но когда посев разрастется, он делается как дерево, больше всех огородных растений, и птицы небесные, слетев, вьют гнезда в ветвях его».
  • Другую притчу сказал Он им:
    »Царствие Небесное можно уподобить тому, как если бы взяла женщина закваску и положила ее в три меры муки, чтобы поднялось все тесто».
  • Все это Иисус сказал народу притчами, а без притчи не говорил им ничего,
  • дабы исполнилось реченное через пророка:
    »В притчах отверзу уста Мои,
    от сложения мира сокрытое поведаю».
  • Затем, отпустив народ, пришел Он в дом, и приблизились к Нему ученики Его, говоря:
    »Изъясни нам притчу о плевелах на поле!»
  • Он же сказал им в ответ:
    »Сеющий семя доброе – Сын Человеческий,
  • а поле – мир; семя доброе – это сыны Царствия, а плевелы – сыны Лукавого;
  • враг, сеющий их, – диавол. Жатва – скончание века, а жнецы – ангелы.
  • Потому, как плевелы собраны и огнем сожжены, так будет и при скончании века:
  • пошлет Сын Человеческий ангелов своих, и соберут они из Царствия Его все соблазны и творящих беззаконие,
  • и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубовный.
  • Тогда праведные просияют, как солнце, во Царствии Отца своего. Имеющий уши да слышит!
  • Царствие Небесное можно уподобить тому, как нашел бы человек зарытое в безлюдном месте сокровище, утаил его и от радости о нем продает все, что имеет, чтобы купить участок тот.
  • И еще можно уподобить Царствие Небесное тому, как если бы некий купец искал хорошие жемчужины,
  • и он, найдя одну жемчужину великой цены, пошел и продал все, чтобы ее купить.
  • И еще можно уподобить Царствие Небесное тому, как если бы сеть, закинутая в море, захватила рыб всяческого рода;
  • а когда она наполнилась, вытащили ее на берег и, присев, стали отбирать хороших рыб в сосуды, а негодных выбрасывать вон.
  • Так будет при скончании века: выйдут ангелы, и обособят злых от праведников,
  • и ввергнут их в печь огненную; будет там плач и скрежет зубовный.
  • Все ли это вы поняли?»
    Говорят они Ему:
    »Да!»
  • А Он сказал им:
    »Вот поэтому всякого книжника, ставшего учеником Царствия Небесного, можно уподобить домохозяину, который выносит из запасов своих и новое, и старое».
  • И было: когда досказал Иисус притчи эти, Он ушел оттуда.
  • И придя в родной Свой город, учил Он их в их синагоге, а они говорили в изумлении:
    »Откуда у Него эта премудрость и эти чудеса?
  • Разве Он – не сын плотника? Разве мать Его не зовется Мариам, а братья Его – не Иаков, Иосиф, Симон и Иуда?
  • Разве сестры Его не живут все с нами? Откуда же у Него все это?»
  • И не могли уверовать в Него. А Иисус сказал им:
    »Не бывает пророк без чести, кроме как в отечестве своем и в дому своем».
    И по причине неверия их не сотворил там многих чудес.
  • 当 那 一 天 , 耶 稣 从 房 子 里 出 来 , 坐 在 海 边 。
  • 有 许 多 人 到 他 那 里 聚 集 , 他 只 得 上 船 坐 下 。 众 人 都 站 在 岸 上 。
  • 他 用 比 喻 对 他 们 讲 许 多 道 里 , 说 , 有 一 个 撒 种 的 出 去 撒 种 。
  • 撒 种 的 时 候 , 有 落 在 路 旁 的 , 飞 鸟 来 吃 尽 了 。
  • 有 落 在 土 浅 石 头 地 上 的 。 土 既 不 深 , 发 苗 最 快 。
  • 日 头 出 来 一 晒 , 因 为 没 有 根 , 就 枯 乾 了 。
  • 有 落 在 荆 棘 里 的 。 荆 棘 长 起 来 , 把 他 济 住 了 。
  • 又 有 落 在 好 土 里 的 , 就 结 实 , 有 一 百 倍 的 , 有 六 十 倍 的 , 有 三 十 倍 的 。
  • 有 耳 可 听 的 , 就 应 当 听 。
  • 门 徒 进 前 来 , 问 耶 稣 说 , 对 众 人 讲 话 , 为 什 么 用 比 喻 呢 。
  • 耶 稣 回 答 说 , 因 为 天 国 的 奥 秘 , 只 叫 你 们 知 道 , 不 叫 他 们 知 道 。
  • 凡 有 的 , 还 要 加 给 他 , 叫 他 有 馀 。 凡 没 有 的 , 连 他 所 有 的 , 也 要 夺 去 。
  • 所 以 我 用 比 喻 对 他 们 讲 , 是 因 他 们 看 也 看 不 见 , 听 也 听 不 见 , 也 不 明 白 。
  • 在 他 们 身 上 , 正 应 了 以 赛 亚 的 豫 言 说 , 你 们 听 是 要 听 见 , 却 不 明 白 。 看 是 要 看 见 , 却 不 晓 得 。
  • 因 为 这 百 姓 油 蒙 了 心 , 耳 朵 发 沉 , 眼 睛 闭 着 。 恐 怕 眼 睛 看 见 , 耳 朵 听 见 , 心 里 明 白 , 回 转 过 来 , 我 就 医 治 他 们 。
  • 但 你 们 的 眼 睛 是 有 福 的 , 因 为 看 见 了 。 你 们 的 耳 朵 也 是 有 福 的 , 因 为 听 见 了 。
  • 我 实 在 告 诉 你 们 , 从 前 有 许 多 先 知 和 义 人 , 要 看 你 们 所 看 的 , 却 没 有 看 见 。 要 听 你 们 所 听 见 的 , 却 没 有 听 见 。
  • 所 以 你 们 当 听 这 撒 种 的 比 喻 。
  • 凡 听 见 天 国 道 里 不 明 白 的 , 那 恶 者 就 来 , 把 所 撒 在 他 心 里 的 夺 去 了 。 这 就 是 撒 在 路 旁 的 了 。
  • 撒 在 石 头 地 上 的 , 就 是 人 听 了 道 , 当 下 欢 喜 领 受 。
  • 只 因 心 里 没 有 根 , 不 过 是 暂 时 的 。 及 至 为 道 遭 了 患 难 , 或 是 受 了 逼 迫 , 立 刻 就 倒 了 。
  • 撒 在 荆 棘 里 的 , 就 是 人 听 了 道 , 后 来 有 世 上 的 思 虑 , 钱 财 的 迷 惑 , 把 道 挤 住 了 , 不 能 结 实 。
  • 撒 在 好 土 地 上 的 , 就 是 人 听 了 道 明 白 了 , 后 来 结 实 , 有 一 百 倍 的 , 有 六 十 倍 的 , 有 三 十 倍 的 。
  • 耶 稣 又 设 个 比 喻 对 他 们 说 , 天 国 好 像 人 撒 好 种 在 田 里 。
  • 及 至 人 睡 觉 的 时 候 , 有 仇 敌 来 , 将 稗 子 撒 在 麦 子 里 , 就 走 了 。
  • 到 长 苗 吐 穗 的 时 候 , 稗 子 也 显 出 来 。
  • 田 主 的 仆 人 来 告 诉 他 说 , 主 阿 , 你 不 是 撒 好 种 在 田 里 麽 。 从 那 里 来 的 稗 子 呢 。
  • 主 人 说 , 这 是 仇 敌 作 的 。 仆 人 说 , 你 要 我 们 去 薅 出 来 麽 。
  • 主 人 说 , 不 必 , 恐 怕 薅 稗 子 , 连 麦 子 也 拔 出 来 。
  • 这 两 样 一 齐 长 , 等 着 收 割 。 当 收 割 的 时 候 , 我 要 对 收 割 的 人 说 , 先 将 稗 子 薅 出 来 , 捆 成 捆 , 留 着 烧 。 惟 有 麦 子 , 要 收 在 仓 里 。
  • 他 又 设 个 比 喻 对 他 们 说 , 天 国 好 像 一 粒 芥 菜 种 , 有 人 拿 去 种 在 田 里 。
  • 这 原 是 百 种 里 最 小 的 。 等 到 长 起 来 , 却 比 各 样 的 菜 都 大 , 且 成 了 树 。 天 上 的 飞 鸟 来 宿 在 他 的 枝 上 。
  • 他 又 对 他 们 讲 个 比 喻 说 , 天 国 好 像 面 酵 , 有 妇 人 拿 来 , 藏 在 三 斗 面 里 , 直 等 全 团 都 发 起 来 。
  • 这 都 是 耶 稣 用 比 喻 对 众 人 说 的 话 。 若 不 用 比 喻 , 就 不 对 他 们 说 什 么 。
  • 这 是 要 应 验 先 知 的 话 说 , 我 要 开 口 用 比 喻 , 把 创 世 以 来 所 隐 藏 的 事 发 明 出 来 。
  • 当 下 耶 稣 离 开 众 人 , 进 了 房 子 。 他 的 门 徒 进 前 来 说 , 请 把 田 间 稗 子 的 比 喻 , 讲 给 我 们 听 。
  • 他 回 答 说 , 那 撒 好 种 的 , 就 是 人 子 。
  • 田 地 , 就 是 世 界 。 好 种 , 就 是 天 国 之 子 。 稗 子 , 就 是 那 恶 者 之 子 。
  • 撒 稗 子 的 仇 敌 , 就 是 魔 鬼 。 收 割 的 时 候 , 就 是 世 界 的 末 了 。 收 割 的 人 , 就 是 天 使 。
  • 将 稗 子 薅 出 来 , 用 火 焚 烧 。 世 界 的 末 了 , 也 要 如 此 。
  • 人 子 要 差 遣 使 者 , 把 一 切 叫 人 跌 倒 的 , 和 作 恶 的 , 从 他 国 里 挑 出 来 ,
  • 丢 在 火 炉 里 。 在 那 里 必 要 哀 哭 切 齿 了 。
  • 那 时 义 人 在 他 们 父 的 国 里 , 要 发 出 光 来 , 像 太 阳 一 样 。 有 耳 可 听 的 , 就 应 当 听 。
  • 天 国 好 像 宝 贝 藏 在 地 里 。 人 遇 见 了 , 就 把 他 藏 起 来 。 欢 欢 喜 喜 的 去 变 卖 一 切 所 有 的 买 这 块 地 。
  • 天 国 又 好 像 买 卖 人 , 寻 梢 好 珠 子 。
  • 遇 见 一 颗 重 价 的 珠 子 , 就 去 变 卖 他 一 切 所 有 的 , 买 了 这 颗 珠 子 。
  • 天 国 又 好 像 网 撒 在 海 里 , 聚 拢 各 样 水 族 。
  • 网 既 满 了 , 人 就 拉 上 岸 来 。 坐 下 , 拣 好 的 收 在 器 具 里 , 将 不 好 的 丢 弃 了 。
  • 世 界 的 末 了 , 也 要 这 样 。 天 使 要 出 来 , 从 义 人 中 , 把 恶 人 分 别 出 来 ,
  • 丢 在 火 炉 里 。 在 那 里 必 要 哀 哭 切 齿 了 。
  • 耶 稣 说 , 这 一 切 的 话 , 你 们 都 明 白 了 麽 。 他 们 说 , 我 们 明 白 了 ,
  • 他 说 , 凡 文 士 受 教 作 天 国 的 门 徒 , 就 像 一 个 家 主 , 从 他 库 里 拿 出 新 旧 的 东 西 来 。
  • 耶 稣 说 完 了 这 些 比 喻 , 就 离 开 那 里 ,
  • 来 到 自 己 的 家 乡 , 在 会 堂 里 教 训 人 , 甚 至 他 们 都 希 奇 说 , 这 人 从 那 里 有 这 等 智 慧 , 和 异 能 呢 。
  • 这 不 是 木 匠 的 儿 子 麽 。 他 母 亲 不 是 叫 马 利 亚 麽 。 他 弟 兄 们 不 是 叫 雅 各 , 约 西 , ( 有 古 卷 作 约 瑟 ) , 西 门 , 犹 大 麽 。
  • 他 妹 妹 们 不 是 都 在 我 们 这 里 麽 。 这 人 从 那 里 有 这 一 切 的 事 呢 。
  • 他 们 就 厌 弃 他 。 ( 厌 弃 他 原 文 作 因 他 跌 倒 ) 耶 稣 对 他 们 说 , 大 凡 先 知 , 除 了 本 地 本 家 之 外 , 没 有 不 被 人 尊 敬 的 。
  • 耶 稣 因 为 他 们 不 信 , 就 在 那 里 不 多 行 异 能 了 。

  • Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
  • І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
  • І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
  • І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
  • Другі ж упали на ґрунт кам́янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
  • а як сонце зійшло, то зів́яли, і коріння не мавши, посохли.
  • А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
  • Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
  • Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
  • І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
  • А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
  • Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
  • Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
  • І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…
  • Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
  • Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
  • Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
  • Послухайте ж притчу про сіяча.
  • До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його;
    це те, що посіяне понад дорогою.
  • А посіяне на кам́янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
  • але кореня в ньому нема, тому він непостійний;
    коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
  • А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
  • А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
  • Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
  • А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
  • А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
  • І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм?
    Звідки ж узявся кукіль?
  • А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце.
    А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
  • Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
  • Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив;
    а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов́яжіть у снопки, щоб їх попалити;
    пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
  • Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
  • Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
  • Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
  • Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
  • щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
  • Тоді відпустив Він народ і додому прийшов.
    І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
  • А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
  • а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
  • а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
  • І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
  • Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
  • і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
  • Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця.
    Хто має вуха, нехай слухає!
  • Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
  • Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
  • а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
  • Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
  • Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
  • Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
  • і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
  • Чи ви зрозуміли це все?
    Так!
    відказали Йому.
  • І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
  • І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
  • І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
  • Чи ж Він не син теслі?
    Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
  • І чи ж сестри Його не всі з нами?
    Звідки ж Йому все оте?
  • І вони спокушалися Ним.
    А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
  • І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.