а и́же а́ще соблазни́тъ еди́наго ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, у́не е́сть ему́, да обѣ́сится же́рновъ осе́лскiй на вы́и его́, и пото́нетъ въ пучи́нѣ морстѣ́й.

Го́ре мíру от собла́знъ: ну́жда бо е́сть прiити́ собла́зномъ: оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже собла́знъ прихо́дитъ.

А́ще ли рука́ твоя́ или́ нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ е́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му или́ бѣ́дну {безъ руки́}, не́же двѣ́ ру́цѣ и двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти во о́гнь вѣ́чный:

и а́ще о́ко твое́ соблажня́етъ тя́, изми́ е́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ е́сть со еди́нѣмъ о́комъ въ живо́тъ вни́ти, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ гее́нну о́гненную.

[Зач. 75.] Блюди́те, да не пре́зрите еди́наго [от] ма́лыхъ си́хъ: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко А́нгели и́хъ на небесѣ́хъ вы́ну ви́дятъ лице́ Отца́ Моего́ Небе́снаго.

Прiи́де бо Сы́нъ Человѣ́ческiй [взыска́ти и] спасти́ поги́бшаго.

Что́ ва́мъ мни́тся? А́ще бу́детъ нѣ́коему человѣ́ку сто́ ове́цъ, и заблу́дитъ еди́на от ни́хъ: не оста́витъ ли де́вятьдесятъ и де́вять въ гора́хъ и ше́дъ и́щетъ заблу́ждшiя?

и а́ще бу́детъ {приключи́тся} обрѣсти́ ю́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ра́дуется о не́й па́че, не́же о девяти́десятихъ и девяти́ не заблу́ждшихъ.

Та́ко нѣ́сть во́ля предъ Отце́мъ ва́шимъ Небе́снымъ, да поги́бнетъ еди́нъ от ма́лыхъ си́хъ.

А́ще же согрѣши́тъ къ тебѣ́ бра́тъ тво́й, иди́ и обличи́ его́ между́ тобо́ю и тѣ́мъ еди́нѣмъ: а́ще тебе́ послу́шаетъ, прiобрѣ́лъ еси́ бра́та твоего́:

а́ще ли тебе́ не послу́шаетъ, поими́ съ собо́ю еще́ еди́наго или́ два́, да при устѣ́хъ двою́ или́ трiе́хъ свидѣ́телей ста́нетъ вся́къ глаго́лъ:

а́ще же не послу́шаетъ и́хъ, повѣ́ждь це́ркви: а́ще же и це́рковь преслу́шаетъ, бу́ди тебѣ́ я́коже язы́чникъ и мыта́рь.

[Зач. 76.] Ами́нь [бо] глаго́лю ва́мъ: ели́ка а́ще свя́жете на земли́, бу́дутъ свя́зана на небеси́: и ели́ка а́ще разрѣшите́ на земли́, бу́дутъ разрѣше́на на небесѣ́хъ.

Па́ки ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко а́ще два́ от ва́съ совѣща́ета на земли́ о вся́цѣй ве́щи, ея́же а́ще про́сита, бу́детъ и́ма от Отца́ Моего́, И́же на небесѣ́хъ:

идѣ́же бо еста́ два́ или́ трiе́ со́брани во и́мя Мое́, ту́ е́смь посредѣ́ и́хъ.

Тогда́ присту́пль къ Нему́ Пе́тръ рече́: Го́споди, колькра́ты а́ще согрѣши́тъ въ мя́ бра́тъ мо́й, и отпущу́ ли ему́ до се́дмь кра́тъ?

Глаго́ла ему́ Иису́съ: не глаго́лю тебѣ́: до се́дмь кра́тъ, но до се́дмьдесятъ кра́тъ седмери́цею.

[Зач. 77.] Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствiе Небе́сное человѣ́ку царю́, и́же восхотѣ́ стяза́тися о словеси́ съ рабы́ свои́ми.

Наче́ншу же ему́ стяза́тися, приведо́ша ему́ еди́наго должника́ тмо́ю тала́нтъ:

не иму́щу же ему́ возда́ти, повелѣ́ и́ госпо́дь его́ прода́ти, и жену́ его́, и ча́да, и вся́, ели́ка имѣ́яше, и отда́ти.

Па́дъ у́бо ра́бъ то́й, кла́няшеся ему́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мнѣ́, и вся́ ти́ возда́мъ.

Милосе́рдовавъ же госпо́дь раба́ того́, прости́ его́ и до́лгъ отпусти́ ему́.

Изше́дъ же ра́бъ то́й, обрѣ́те еди́наго [от] клевре́тъ свои́хъ, и́же бѣ́ до́лженъ ему́ сто́мъ пѣ́нязь: и е́мь его́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь ми́, и́мже [ми́] еси́ до́лженъ.

Па́дъ у́бо клевре́тъ его́ на но́зѣ его́, моля́ше его́, глаго́ля: потерпи́ на мнѣ́, и вся́ возда́мъ ти́.

О́нъ же не хотя́ше, но ве́дъ всади́ его́ въ темни́цу, до́ндеже возда́стъ до́лжное.

Ви́дѣвше же клевре́ти его́ бы́вшая, сжа́лиша си́ зѣло́ и прише́дше сказа́ша господи́ну своему́ вся́ бы́вшая.

Тогда́ призва́въ его́ господи́нъ его́, глаго́ла ему́: ра́бе лука́вый, ве́сь до́лгъ о́нъ отпусти́хъ тебѣ́, поне́же умоли́лъ мя́ еси́:

не подоба́ше ли и тебѣ́ поми́ловати клевре́та твоего́, я́коже и а́зъ тя́ поми́ловахъ?

И прогнѣ́вався госпо́дь его́, предаде́ его́ мучи́телемъ, до́ндеже возда́стъ ве́сь до́лгъ сво́й.

Та́ко и Оте́цъ Мо́й Небе́сный сотвори́тъ ва́мъ, а́ще не отпустите́ кі́йждо бра́ту своему́ от серде́цъ ва́шихъ прегрѣше́нiя и́хъ.

Украинский (Огієнко)

Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?

Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині…

Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти;
надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих;
кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев́ятдесятьох і дев́ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев́ятдесятьох і дев́ятьох незаблудлих.

Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим;
як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

А коли не послухає їх, скажи Церкві;
коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

Поправді кажу вам: Що тільки зв́яжете на землі, зв́язане буде на небі, і що тільки розв́яжете на землі, розв́язане буде на небі.

Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

Бо де двоє чи троє в Ім́я Моє зібрані, там Я серед них.

Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому?
Чи до семи раз?

Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв.
І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

Та той не схотів, а пішов і всадив до в́язниці його, аж поки він боргу не верне.

Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Латинский (Nova Vulgata)

In illa hora accesserunt di scipuli ad Iesum dicentes: «Quis putas maior est in regno caelorum?».

Et advocans parvulum, statuit eum in medio eorum

et dixit: «Amen dico vobis: Nisi conversi fueritis et efiiciamini sicut parvuli, non intrabitis in regnum caelorum.

Quicumque ergo humiliaverit se sicut parvulus iste, hic est maior in regno caelorum.

Et, qui susceperit unum parvulum talem in nomine meo, me suscipit.

Qui autem scandalizaverit unum de pusillis istis, qui in me credunt, expedit ei, ut suspendatur mola asinaria in collo eius et demergatur in profundum maris.

Vae mundo ab scandalis! Necesse est enim ut veniant scandala; verumtamen vae homini, per quem scandalum venit!

Si autem manus tua vel pes tuus scandalizat te, abscide eum et proice abs te: bonum tibi est ad vitam ingredi debilem vel claudum, quam duas manus vel duos pedes habentem mitti in ignem aeternum.

Et si oculus tuus scandalizat te, erue eum et proice abs te: bonum tibi est unoculum in vitam intrare, quam duos oculos habentem mitti in gehennam ignis.

Videte, ne contemnatis unum ex his pusillis; dico enim vobis quia angeli eorum in caelis semper vident faciem Patris mei, qui in caelis est.

Quid vobis videtur? Si fuerint alicui centum oves, et erraverit una ex eis, nonne relinquet nonaginta novem in montibus et vadit quaerere eam, quae erravit?

Et si contigerit ut inveniat eam, amen dico vobis quia gaudebit super eam magis quam super nonaginta novem, quae non erraverunt.

Sic non est voluntas ante Patrem vestrum, qui in caelis est, ut pereat unus de pusillis istis.

Si autem peccaverit in te frater tuus, vade, corripe eum inter te et ipsum solum. Si te audierit, lucratus es fratrem tuum;

si autem non audierit, adhibe tecum adhuc unum vel duos, ut in ore duorum testium vel trium stet omne verbum;

quod si noluerit audire eos, dic ecclesiae; si autem et ecclesiam noluerit audire, sit tibi sicut ethnicus et publicanus.

Amen dico vobis: Quaecumque alligaveritis super terram, erunt ligata in caelo; et, quaecumque solveritis super terram, erunt soluta in caelo.

Iterum dico vobis: Si duo ex vobis consenserint super terram de omni re, quamcumque petierint, fiet illis a Patre meo, qui in caelis est.

Ubi enim sunt duo vel tres congregati in nomine meo, ibi sum in medio eorum».

Tunc accedens Petrus dixit ei: «Domine, quotiens peccabit in me frater meus, et dimittam ei? Usque septies?».

Dicit illi Iesus: «Non dico tibi usque septies sed usque septuagies septies.

Ideo assimilatum est regnum caelorum homini regi, qui voluit rationem ponere cum servis suis.

Et cum coepisset rationem ponere, oblatus est ei unus, qui debebat decem milia talenta.

Cum autem non haberet, unde redderet, iussit eum dominus venumdari et uxorem et filios et omnia, quae habebat, et reddi.

Procidens igitur servus ille adorabat eum dicens: "Patientiam habe in me, et omnia reddam tibi".

Misertus autem dominus servi illius dimisit eum et debitum dimisit ei.

Egressus autem servus ille invenit unum de conservis suis, qui debebat ei centum denarios, et tenens suffocabat eum dicens: "Redde, quod debes!".

Procidens igitur conservus eius rogabat eum dicens: "Patientiam habe in me, et reddam tibi".

Ille autem noluit, sed abiit et misit eum in carcerem, donec redderet debitum.

Videntes autem conservi eius, quae fiebant, contristati sunt valde et venerunt et narraverunt domino suo omnia, quae facta erant.

Tunc vocavit illum dominus suus et ait illi: "Serve nequam, omne debitum illud dimisi tibi, quoniam rogasti me;

non oportuit et te misereri conservi tui, sicut et ego tui misertus sum?".

Et iratus dominus eius tradidit eum tortoribus, quoadusque redderet universum debitum.

Sic et Pater meus caelestis faciet vobis, si non remiseritis unusquisque fratri suo de cordibus vestris».

Немецкий (GNB)

Языки

Um diese Zeit kamen die Jünger zu Jesus und fragten ihn: »Wer ist in der neuen Welt Gottes der Größte?«

Da rief Jesus ein Kind herbei, stellte es in ihre Mitte

und sagte: »Ich versichere euch: Wenn ihr euch nicht ändert und den Kindern gleich werdet, dann könnt ihr in Gottes neue Welt überhaupt nicht hineinkommen.

Wer es auf sich nimmt, vor den Menschen so klein und unbedeutend dazustehen wie dieses Kind, ist in der neuen Welt Gottes der Größte.

Und wer einen solchen Menschen in meinem Namen aufnimmt, nimmt mich auf.«

»Wer dagegen einen dieser kleinen, unbedeutenden Menschen, die zu mir halten und mir vertrauen, an mir irrewerden lässt, käme noch gut weg, wenn er mit einem Mühlstein um den Hals im Meer versenkt würde, dort, wo es am tiefsten ist.

Wehe der Welt, in der Menschen an mir irrewerden. Das muss zwar so kommen; aber wehe dem, der dazu beiträgt!

Wenn deine Hand oder dein Fuß dich zur Sünde verführen, dann hau sie ab und wirf sie weg. Es ist besser für dich, mit nur einer Hand oder einem Fuß ewig bei Gott zu leben, als mit beiden Händen und Füßen ins ewige Feuer geworfen zu werden.

Und wenn dich dein Auge zur Sünde verführt, dann reiß es aus und wirf es weg. Es ist besser für dich, mit nur einem Auge ewig bei Gott zu leben, als mit beiden Augen in das Feuer der Hölle geworfen zu werden.«

»Hütet euch davor, einen dieser kleinen, unbedeutenden Menschen überheblich zu behandeln. Denn ich versichere euch: Ihre Engel haben immer Zugang zu meinem Vater im Himmel!

[]

Was meint ihr: Was wird ein Mann tun, der hundert Schafe hat, und eines davon hat sich verlaufen? Wird er nicht die neunundneunzig allein im Bergland weitergrasen lassen und wird losziehen und das verirrte suchen?

Und wenn er es dann findet – ich versichere euch: Er wird sich über das eine Schaf mehr freuen als über die neunundneunzig, die sich nicht verlaufen haben.

Genauso ist es mit eurem Vater im Himmel: Er will nicht, dass einer dieser kleinen, unbedeutenden Menschen verloren geht.«

»Wenn dein Bruder – und das gilt entsprechend für die Schwester – ein Unrecht begangen hat, dann geh hin und stell ihn unter vier Augen zur Rede. Wenn er mit sich reden lässt, hast du ihn zurückgewonnen.

Wenn er aber nicht auf dich hört, dann geh wieder hin, diesmal mit ein oder zwei anderen; denn jede Sache soll ja aufgrund der Aussagen von zwei oder drei Zeugen entschieden werden.

Wenn er immer noch nicht hören will, dann bring die Angelegenheit vor die Gemeinde. Wenn er nicht einmal auf die Gemeinde hört, dann behandle ihn wie einen Ungläubigen oder Betrüger.

Ich versichere euch: Was ihr hier auf der Erde für verbindlich erklären werdet, das wird auch vor Gott verbindlich sein; und was ihr hier für nicht verbindlich erklären werdet, das wird auch vor Gott nicht verbindlich sein.

Aber auch das versichere ich euch: Wenn zwei von euch auf der Erde gemeinsam um irgendetwas bitten, wird es ihnen von meinem Vater im Himmel gegeben werden.

Denn wo zwei oder drei in meinem Namen zusammenkommen, da bin ich selbst in ihrer Mitte.«

Da wandte sich Petrus an Jesus und fragte ihn: »Herr, wenn mein Bruder oder meine Schwester an mir schuldig wird, wie oft muss ich ihnen verzeihen? Siebenmal?«

Jesus antwortete: »Nein, nicht siebenmal, sondern siebzigmal siebenmal!«

Jesus fuhr fort: »Macht euch klar, was es bedeutet, dass Gott angefangen hat, seine Herrschaft aufzurichten! Er handelt dabei wie jener König, der mit den Verwaltern seiner Güter abrechnen wollte.

Gleich zu Beginn brachte man ihm einen Mann, der ihm einen Millionenbetrag schuldete.

Da er nicht zahlen konnte, befahl der Herr, ihn zu verkaufen, auch seine Frau und seine Kinder und seinen ganzen Besitz, und den Erlös für die Tilgung der Schulden zu verwenden.

Aber der Schuldner warf sich vor ihm nieder und bat: ́Hab doch Geduld mit mir! Ich will dir ja alles zurückzahlen.́

Da bekam der Herr Mitleid; er gab ihn frei und erließ ihm auch noch die ganze Schuld.

Kaum draußen, traf dieser Mann auf einen Kollegen, der ihm einen geringen Betrag schuldete. Den packte er an der Kehle, würgte ihn und sagte: ́Gib zurück, was du mir schuldest!́

Der Schuldner fiel auf die Knie und bettelte: ́Hab Geduld mit mir! Ich will es dir ja zurückgeben!́

Aber sein Gläubiger wollte nichts davon hören, sondern ließ ihn ins Gefängnis werfen, bis er die Schuld beglichen hätte.

Als das seine anderen Kollegen sahen, konnten sie es nicht fassen. Sie liefen zu ihrem Herrn und erzählten ihm, was geschehen war.

Er ließ den Mann kommen und sagte: ́Was bist du für ein böser Mensch! Ich habe dir die ganze Schuld erlassen, weil du mich darum gebeten hast.

Hättest du nicht auch Erbarmen haben können mit deinem Kollegen, so wie ich es mit dir gehabt habe?́

Dann übergab er ihn voller Zorn den Folterknechten zur Bestrafung, bis er die ganze Schuld zurückgezahlt haben würde.

So wird euch mein Vater im Himmel auch behandeln, wenn ihr eurem Bruder oder eurer Schwester nicht von Herzen verzeiht.«