Скрыть
22:1
22:3
22:4
22:5
22:6
22:8
22:9
22:10
22:11
22:12
22:13
22:16
22:17
22:18
22:19
22:20
22:22
22:25
22:26
22:27
22:28
22:29
22:31
22:33
22:34
22:36
22:38
22:40
22:41
22:43
22:45
22:46
Церковнославянский (рус)
[Зач. 89.] И от­вѣща́въ Иису́съ, па́ки рече́ и́мъ въ при́тчахъ, глаго́ля:
уподо́бися Ца́р­ст­вiе Небе́сное человѣ́ку царю́, и́же сотвори́ бра́ки сы́ну сво­ему́
и посла́ рабы́ своя́ при­­зва́ти зва́н­ныя на бра́ки: и не хотя́ху прiити́.
Па́ки посла́ и́ны рабы́, глаго́ля: рцы́те зва́н­нымъ: се́, обѣ́дъ мо́й угото́вахъ, юнцы́ мо­и́ и упита́н­ная исколе́на, и вся́ гото́ва: прiиди́те на бра́ки.
Они́ же небре́гше от­идо́ша, о́въ у́бо на село́ свое́, о́въ же на ку́пли своя́:
про́чiи же е́мше рабо́въ его́, досади́ша и́мъ и уби́ша и́хъ.
И слы́шавъ ца́рь то́й разгнѣ́вася, и посла́въ во́я своя́, погуби́ уби́йцы о́ны и гра́дъ и́хъ зажже́.
Тогда́ глаго́ла рабо́мъ сво­и́мъ: бра́къ у́бо гото́въ е́сть, зва́н­нiи же не бы́ша досто́йни:
иди́те у́бо на исхо́дища путі́й, и ели́цѣхъ а́ще обря́щете, при­­зови́те на бра́ки.
И изше́дше раби́ о́ни на распу́тiя, собра́ша всѣ́хъ, ели́цѣхъ обрѣто́ша, злы́хъ же и до́брыхъ: и испо́лнися бра́къ воз­лежа́щихъ.
Вше́дъ же ца́рь ви́дѣти воз­лежа́щихъ, ви́дѣ ту́ человѣ́ка не оболче́на во одѣя́нiе бра́чное,
и глаго́ла ему́: дру́же, ка́ко в­ше́лъ еси́ сѣ́мо не имы́й одѣя́нiя бра́чна? О́нъ же умолча́.
Тогда́ рече́ ца́рь слуга́мъ: связа́в­ше ему́ ру́цѣ и но́зѣ, воз­ми́те его́ и вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ:
мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́н­ныхъ.
[Зач. 90.] Тогда́ ше́дше фарисе́е, совѣ́тъ воспрiя́ша, я́ко да обольстя́тъ Его́ сло́вомъ.
И посыла́ютъ къ Нему́ ученики́ своя́ со иродiа́ны, глаго́люще: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ еси́, и пути́ Бо́жiю во­и́стин­ну учи́ши, и неради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́комъ:
рцы́ у́бо на́мъ, что́ Ти́ ся мни́тъ? Досто́йно ли е́сть да́ти кинсо́нъ ке́сареви, или́ ни́?
Разумѣ́въ же Иису́съ лука́в­ст­во и́хъ, рече́: что́ Мя искуша́ете, лицемѣ́ри?
покажи́те Ми́ злати́цу кинсо́н­ную. Они́ же при­­несо́ша Ему́ пѣ́нязь.
И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ се́й и написа́нiе?
[И] глаго́лаша Ему́: ке́саревъ. Тогда́ глаго́ла и́мъ: воз­дади́те у́бо ке́сарева ке́сареви, и Бо́жiя Богови.
И слы́шав­ше диви́шася: и оста́вльше Его́ от­идо́ша.
[Зач. 91.] Въ то́й де́нь при­­ступи́ша къ Нему́ саддуке́е, и́же глаго́лютъ не бы́ти воскресе́нiю, и вопроси́ша Его́,
глаго́люще: Учи́телю, Моисе́й рече́: а́ще кто́ у́мретъ не имы́й ча́дъ, [да] по́йметъ бра́тъ его́ жену́ его́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́та сво­его́:
бѣ́ша же въ на́съ се́дмь бра́тiя: и пе́рвый оже́нься у́мре, и не имы́й сѣ́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту сво­ему́:
та́кожде же и вторы́й, и тре́тiй, да́же до седма́го:
послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́:
въ воскресе́нiе у́бо, кото́раго от­ седми́хъ бу́детъ жена́? Вси́ бо имѣ́ша ю́.
Отвѣща́въ же Иису́съ рече́ и́мъ: прельща́етеся, не вѣ́дуще Писа́нiя, ни си́лы Бо́жiя:
въ воскресе́нiе бо ни же́нят­ся, ни посяга́ютъ, но я́ко А́нгели Бо́жiи на небеси́ су́ть:
о воскресе́нiи же ме́ртвыхъ нѣ́сте ли чли́ рече́н­наго ва́мъ Бо́гомъ, глаго́лющимъ:
А́зъ е́смь Бо́гъ Авраа́мовъ, и Бо́гъ Исаа́ковъ, и Бо́гъ Иа́ковль? Нѣ́сть Бо́гъ Бо́гъ ме́ртвыхъ, но [Бо́гъ] живы́хъ.
И слы́шав­ше наро́ди дивля́хуся о уче́нiи Его́.
[Зач. 92.] Фарисе́е же слы́шав­ше, я́ко посрами́ саддуке́и, собра́шася вку́пѣ.
И вопроси́ еди́нъ от­ ни́хъ законо­учи́тель, искуша́я Его́ и глаго́ля:
Учи́телю, ка́я за́повѣдь бо́лши [е́сть] въ зако́нѣ?
Иису́съ же рече́ ему́: воз­лю́биши Го́спода Бо́га тво­его́ всѣ́мъ се́рдцемъ тво­и́мъ, и все́ю душе́ю тво­е́ю, и все́ю мы́слiю тво­е́ю:
сiя́ е́сть пе́рвая и бо́лшая за́повѣдь:
втора́я же подо́бна е́й: воз­лю́биши и́скрен­няго тво­его́ я́ко са́мъ себе́:
въ сiю́ обою́ за́повѣдiю ве́сь зако́нъ и проро́цы ви́сятъ.
Собра́в­шымся же фарисе́омъ, вопроси́ и́хъ Иису́съ,
глаго́ля: что́ ва́мъ мни́т­ся о Христѣ́? Чі́й е́сть Сы́нъ? Глаго́лаша Ему́: Дави́довъ.
Глаго́ла и́мъ: ка́ко у́бо Дави́дъ Ду́хомъ Го́спода Его́ нарица́етъ, глаго́ля:
рече́ Госпо́дь Го́сподеви мо­ему́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жiе нога́ма Тво­и́ма?
А́ще у́бо Дави́дъ нарица́етъ Его́ Го́спода, ка́ко Сы́нъ ему́ е́сть?
И никто́же можа́­ше от­вѣща́ти Ему́ словесе́: ниже́ смѣ́яше кто́ от­ того́ дне́ вопроси́ти Его́ ктому́.
Украинский (Огієнко)
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове.
Ідіть на весілля!
Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих.
І весільна кімната гістьми переповнилась.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?
Той же мовчав.
Тоді цар сказав своїм слугам: Зв́яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…
Бо багато покликаних, та вибраних мало.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
Покажіть Мені гріш податковий.
І принесли динарія Йому.
А Він каже до них: Чий це образ і напис?
Ті відказують: Кесарів.
Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
А почувши таке, вони диву далися.
І, лишивши Його, відійшли.
Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
Було ж у нас сім братів.
І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
А по всіх вмерла й жінка.
Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде?
Бо всі мали її.
Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів;
Бог не є Богом мертвих, а живих.
А народ, чувши це, дивувався науці Його.
Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Це найбільша й найперша заповідь.
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
і сказав: Що ви думаєте про Христа?
Чий Він син?
Вони Йому кажуть: Давидів.
Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова…
І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Синодальный
1 Притча о брачном пире. 15 «Кесарево кесарю, а Божие Богу». 23 О воскресении. 34 Наибольшая заповедь. 41 Вопросы Иисуса Христа фарисеям.
[Зач. 89.] Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:
Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего
и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели прийти.
Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и всё готово; приходите на брачный пир.
Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою;
прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их.
Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска́ свои, истребил убийц оных и сжег город их.
Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны;
итак, пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир.
И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими.
Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,
и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал.
Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов;
ибо много званых, а мало избранных.
[Зач. 90.] Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.
И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лицо;
итак, скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю, или нет?
Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?
покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.
И говорит им: чье это изображение и надпись?
Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.
[Зач. 91.] В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:
Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему;
было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;
подобно и второй, и третий, даже до седьмого;
после же всех умерла и жена;
итак, в воскресении, которого из семи будет она женою? ибо все имели ее.
Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,
ибо в воскресении ни женятся, ни выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.
А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом:
Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых.
И, слыша, народ дивился учению Его.
[Зач. 92.] А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе.
И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:
Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумением твоим:
сия есть первая и наибольшая заповедь;
вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:
что́ вы думаете о Христе? чей Он Сын? Говорят Ему: Давидов.
Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:
сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он Сын ему?
И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.
And Jesus answered and spoke to them again by parables and said:
«The kingdom of heaven is like a certain king who arranged a marriage for his son,
and sent out his servants to call those who were invited to the wedding; and they were not willing to come.
Again, he sent out other servants, saying, «Tell those who are invited, «See, I have prepared my dinner; my oxen and fatted cattle are killed, and all things are ready. Come to the wedding.»́
But they made light of it and went their ways, one to his own farm, another to his business.
And the rest seized his servants, treated them spitefully, and killed them.
But when the king heard about it, he was furious. And he sent out his armies, destroyed those murderers, and burned up their city.
Then he said to his servants, «The wedding is ready, but those who were invited were not worthy.
Therefore go into the highways, and as many as you find, invite to the wedding.́
So those servants went out into the highways and gathered together all whom they found, both bad and good. And the wedding hall was filled with guests.
«But when the king came in to see the guests, he saw a man there who did not have on a wedding garment.
So he said to him, «Friend, how did you come in here without a wedding garment?́ And he was speechless.
Then the king said to the servants, «Bind him hand and foot, take him away, and cast him into outer darkness; there will be weeping and gnashing of teeth.́
«For many are called, but few are chosen.»
Then the Pharisees went and plotted how they might entangle Him in His talk.
And they sent to Him their disciples with the Herodians, saying, «Teacher, we know that You are true, and teach the way of God in truth; nor do You care about anyone, for You do not regard the person of men.
Tell us, therefore, what do You think? Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?»
But Jesus perceived their wickedness, and said, «Why do you test Me, you hypocrites?
Show Me the tax money.» So they brought Him a denarius.
And He said to them, «Whose image and inscription is this?»
They said to Him, «Caesaŕs.» And He said to them, «Render therefore to Caesar the things that are Caesaŕs, and to God the things that are God́s.»
When they had heard these words, they marveled, and left Him and went their way.
The same day the Sadducees, who say there is no resurrection, came to Him and asked Him,
saying: «Teacher, Moses said that if a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up offspring for his brother.
Now there were with us seven brothers. The first died after he had married, and having no offspring, left his wife to his brother.
Likewise the second also, and the third, even to the seventh.
Last of all the woman died also.
Therefore, in the resurrection, whose wife of the seven will she be? For they all had her.»
Jesus answered and said to them, «You are mistaken, not knowing the Scriptures nor the power of God.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like angels of God in heaven.
But concerning the resurrection of the dead, have you not read what was spoken to you by God, saying,
«I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob́? God is not the God of the dead, but of the living.»
And when the multitudes heard this, they were astonished at His teaching.
But when the Pharisees heard that He had silenced the Sadducees, they gathered together.
Then one of them, a lawyer, asked Him a question, testing Him, and saying,
«Teacher, which is the great commandment in the law?»
Jesus said to him, «»You shall love the LORD your God with all your heart, with all your soul, and with all your mind.́
This is the first and great commandment.
And the second is like it: «You shall love your neighbor as yourself.́
On these two commandments hang all the Law and the Prophets.»
While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,
saying, «What do you think about the Christ? Whose Son is He?» They said to Him, «The Son of David.»
He said to them, «How then does David in the Spirit call Him «Lord,́ saying:
«The LORD said to my Lord, «Sit at My right hand, Till I make Your enemies Your footstool»́?
If David then calls Him «Lord,́ how is He his Son?»
And no one was able to answer Him a word, nor from that day on did anyone dare question Him anymore.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible