Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це?
І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?

Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!

Бо багато хто прийде в Ім́я Моє, кажучи: Я Христос.
І зведуть багатьох.

Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому.
Але це не кінець ще.

Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.

А все це початок терпінь породільних.

На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.

І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.

Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.

І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.

А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім.
І тоді прийде кінець!

Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,

тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.

Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.

І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.

Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!

Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.

Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.

І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина;
але через вибраних дні ті вкоротяться.

Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри.

Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.

Оце Я наперед вам сказав.

А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте!

Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з́являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.

Бо де труп, там зберуться орли.

І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.

І того часу на небі з́явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.

І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.

Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.

Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!

Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.

Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!

А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.

Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.

Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,

і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.

Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.

Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.

Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.

Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.

Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?

Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!

Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.

А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,

і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п́яницями,

то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.

І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.

П́ять же з них нерозумні були, а п́ять мудрі.

Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.

А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.

А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.

А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!

Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.

Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.

Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.

І як вони купувати пішли, то прибув молодий;
і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.

А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!

Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!

Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

І одному він дав п́ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його.
І відійшов.

А той, що взяв п́ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п́ять інших талантів.

Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.

А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

І прийшов той, що взяв п́ять талантів, приніс іще п́ять талантів і сказав: Пане мій, п́ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п́ять талантів.

Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний!
Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.

казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний!
Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю.
Ото маєш своє…

І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий!
Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!

Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.

Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в́язниці Я був і прийшли ви до Мене.

Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?

Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?

Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в́язниці і до Тебе прийшли?

Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,

мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в́язниці і Мене не відвідали ви.

Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в́язниці і не послужили Тобі?

Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!

І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп́яття.

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,

і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.

І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,

підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.

Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці?
Вона ж добрий учинок зробила Мені.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам́ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам?
І вони йому виплатили тридцять срібняків.

І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.

А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?

А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене…

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?

А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

Людський Син справді йде, як про Нього написано;
але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина!
Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю?
Відказав Він йому: Ти сказав…

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.

А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї.
Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.

Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене…

Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе!
Так сказали й усі учні.

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.

І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.

Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя!
Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…

І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене…
Та проте, не як Я хочу, а як Ти…

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?…

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте?
Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський…

Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю!
І поцілував Його.

Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти?
Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.

А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.

Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?

Але як має збутись Писання, що так статися мусить?

Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене!
Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.

Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків.
Усі учні тоді залишили Його й повтікали…

А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.

А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило.
Аж ось накінець з́явилися двоє,

і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?

Ісус же мовчав.
І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?

Промовляє до нього Ісус: Ти сказав…
А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив!
Нащо нам іще свідки потрібні?
Ось ви чули тепер Його богозневагу!

Як вам іздається?
Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,

і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?…

А Петро перед домом сидів на подвір́ї.
І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!

А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш…

А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!

І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!…

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.

Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка!
І заспівав півень хвилі тієї…

І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…