«You are the salt of the earth; but if the salt loses its flavor, how shall it be seasoned? It is then good for nothing but to be thrown out and trampled underfoot by men.

«You are the light of the world. A city that is set on a hill cannot be hidden.

Nor do they light a lamp and put it under a basket, but on a lampstand, and it gives light to all who are in the house.

Let your light so shine before men, that they may see your good works and glorify your Father in heaven.

«Do not think that I came to destroy the Law or the Prophets. I did not come to destroy but to fulfill.

For assuredly, I say to you, till heaven and earth pass away, one jot or one tittle will by no means pass from the law till all is fulfilled.

Whoever therefore breaks one of the least of these commandments, and teaches men so, shall be called least in the kingdom of heaven; but whoever does and teaches them, he shall be called great in the kingdom of heaven.

For I say to you, that unless your righteousness exceeds the righteousness of the scribes and Pharisees, you will by no means enter the kingdom of heaven.

«You have heard that it was said to those of old, «You shall not murder, and whoever murders will be in danger of the judgment.́

But I say to you that whoever is angry with his brother without a cause shall be in danger of the judgment. And whoever says to his brother, «Raca!́ shall be in danger of the council. But whoever says, «You fool!́ shall be in danger of hell fire.

Therefore if you bring your gift to the altar, and there remember that your brother has something against you,

leave your gift there before the altar, and go your way. First be reconciled to your brother, and then come and offer your gift.

Agree with your adversary quickly, while you are on the way with him, lest your adversary deliver you to the judge, the judge hand you over to the officer, and you be thrown into prison.

Assuredly, I say to you, you will by no means get out of there till you have paid the last penny.

«You have heard that it was said to those of old, «You shall not commit adultery.́

But I say to you that whoever looks at a woman to lust for her has already committed adultery with her in his heart.

If your right eye causes you to sin, pluck it out and cast it from you; for it is more profitable for you that one of your members perish, than for your whole body to be cast into hell.

And if your right hand causes you to sin, cut it off and cast it from you; for it is more profitable for you that one of your members perish, than for your whole body to be cast into hell.

«Furthermore it has been said, «Whoever divorces his wife, let him give her a certificate of divorce.́

But I say to you that whoever divorces his wife for any reason except sexual immorality causes her to commit adultery; and whoever marries a woman who is divorced commits adultery.

«Again you have heard that it was said to those of old, «You shall not swear falsely, but shall perform your oaths to the Lord.́

But I say to you, do not swear at all: neither by heaven, for it is God́s throne;

nor by the earth, for it is His footstool; nor by Jerusalem, for it is the city of the great King.

Nor shall you swear by your head, because you cannot make one hair white or black.

But let your «Yeś be «Yes,́ and your «No,́ «No.́ For whatever is more than these is from the evil one.

«You have heard that it was said, «An eye for an eye and a tooth for a tooth.́

But I tell you not to resist an evil person. But whoever slaps you on your right cheek, turn the other to him also.

If anyone wants to sue you and take away your tunic, let him have your cloak also.

And whoever compels you to go one mile, go with him two.

Give to him who asks you, and from him who wants to borrow from you do not turn away.

«You have heard that it was said, «You shall love your neighbor and hate your enemy.́

But I say to you, love your enemies, bless those who curse you, do good to those who hate you, and pray for those who spitefully use you and persecute you,

that you may be sons of your Father in heaven; for He makes His sun rise on the evil and on the good, and sends rain on the just and on the unjust.

For if you love those who love you, what reward have you? Do not even the tax collectors do the same?

And if you greet your brethren only, what do you do more than others? Do not even the tax collectors do so?

Therefore you shall be perfect, just as your Father in heaven is perfect.

Церковнославянский (рус)

Узрѣ́въ же наро́ды, взы́де на гору́: и сѣ́дшу Ему́, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Его́.

И отве́рзъ уста́ Своя́, уча́ше и́хъ, глаго́ля:

блаже́ни ни́щiи ду́хомъ: я́ко тѣ́хъ е́сть Ца́рствiе Небе́сное.

Блаже́ни пла́чущiи: я́ко ті́и утѣ́шатся.

Блаже́ни кро́тцыи: я́ко ті́и наслѣ́дятъ зе́млю.

Блаже́ни а́лчущiи и жа́ждущiи пра́вды: я́ко ті́и насы́тятся.

Блаже́ни ми́лостивiи: я́ко ті́и поми́ловани бу́дутъ.

Блаже́ни чи́стiи се́рдцемъ: я́ко ті́и Бо́га у́зрятъ.

Блаже́ни миротво́рцы: я́ко ті́и сы́нове Бо́жiи нареку́тся.

Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди: я́ко тѣ́хъ е́сть Ца́рствiе Небе́сное.

Блаже́ни есте́, егда́ поно́сятъ ва́мъ, и иждену́тъ, и реку́тъ вся́къ зо́лъ глаго́лъ на вы́ лжу́ще, Мене́ ра́ди:

ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесѣ́хъ: та́ко бо изгна́ша проро́ки, и́же [бѣ́ша] пре́жде ва́съ.

Вы́ есте́ со́ль земли́: а́ще же со́ль обуя́етъ, чи́мъ осоли́тся? Ни во что́же бу́детъ ктому́, то́чiю да изсы́пана бу́детъ во́нъ и попира́ема человѣ́ки.

[Зач. 11.] Вы́ есте́ свѣ́тъ мíра: не мо́жетъ гра́дъ укры́тися верху́ горы́ стоя́:

ниже́ вжига́ютъ свѣти́лника и поставля́ютъ его́ подъ спу́домъ, но на свѣ́щницѣ, и свѣ́титъ всѣ́мъ, и́же въ хра́минѣ [су́ть].

Та́ко да просвѣти́тся свѣ́тъ ва́шъ предъ человѣ́ки, я́ко да ви́дятъ ва́ша до́брая дѣла́ и просла́вятъ Отца́ ва́шего, И́же на небесѣ́хъ.

[Да] не мни́те, я́ко прiидо́хъ разори́ти зако́нъ, или́ проро́ки: не прiидо́хъ разори́ти, но испо́лнити.

Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: до́ндеже пре́йдетъ не́бо и земля́, Ио́та еди́на, или́ еди́на черта́ не пре́йдетъ от зако́на, до́ндеже вся́ бу́дутъ.

И́же а́ще разори́тъ еди́ну за́повѣдiй си́хъ ма́лыхъ и научи́тъ та́ко человѣ́ки, мні́й нарече́тся въ Ца́рствiи Небе́снѣмъ: а и́же сотвори́тъ и научи́тъ, се́й ве́лiй нарече́тся въ Ца́рствiи Небе́снѣмъ.

[Зач. 12.] Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко а́ще не избу́детъ пра́вда ва́ша па́че кни́жникъ и фарисе́й, не вни́дете въ Ца́рствiе Небе́сное.

Слы́шасте, я́ко рече́но бы́сть дре́внимъ: не убiе́ши: и́же [бо] а́ще убiе́тъ, пови́ненъ е́сть суду́.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ гнѣ́ваяйся на бра́та своего́ всу́е пови́ненъ е́сть суду́: и́же бо а́ще рече́тъ бра́ту своему́: рака́, пови́ненъ е́сть со́нмищу: а и́же рече́тъ: уро́де, пови́ненъ е́сть гее́ннѣ о́гненнѣй.

А́ще у́бо принесе́ши да́ръ тво́й ко олтарю́ и ту́ помяне́ши, я́ко бра́тъ тво́й и́мать нѣ́что на тя́:

оста́ви ту́ да́ръ тво́й предъ олтаре́мъ и ше́дъ пре́жде смири́ся съ бра́томъ твои́мъ, и тогда́ прише́дъ принеси́ да́ръ тво́й.

Бу́ди увѣщава́яся съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́ро, до́ндеже еси́ на пути́ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебе́ сопе́рникъ судiи́, и судiя́ тя́ преда́стъ слузѣ́, и въ темни́цу вве́рженъ бу́деши:

ами́нь глаго́лю тебѣ́: не изы́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послѣ́днiй кодра́нтъ.

[Зач. 13.] Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не прелюбы́ сотвори́ши.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ, и́же воззри́тъ на жену́ ко е́же вожделѣ́ти ея́, уже́ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы свое́мъ:

а́ще же о́ко твое́ десно́е соблажня́етъ тя́, изми́ е́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ е́сть, да поги́бнетъ еди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твое́ вве́ржено бу́детъ въ гее́нну [о́гненную]:

и а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́етъ тя́, усѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ е́сть, да поги́бнетъ еди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твое́ вве́ржено бу́детъ въ гее́нну.

Рече́но же бы́сть, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, да да́стъ е́й кни́гу распу́стную.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ отпуща́яй жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ любодѣ́йнаго, твори́тъ ю́ прелюбодѣ́йствовати: и и́же пущени́цу по́йметъ, прелюбодѣ́йствуетъ.

[Зач. 14.] Па́ки слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не во лжу́ клене́шися, возда́си же Го́сподеви кля́твы твоя́.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ не кля́тися вся́ко: ни не́бомъ, я́ко престо́лъ е́сть Бо́жiй:

ни земле́ю, я́ко подно́жiе е́сть нога́ма Его́: ни Иерусали́момъ, я́ко гра́дъ е́сть вели́каго Царя́:

ниже́ главо́ю твое́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са еди́наго бѣ́ла или́ че́рна сотвори́ти:

бу́ди же сло́во ва́ше: е́й, е́й: ни́, ни́: ли́шше же сею́ от непрiя́зни е́сть.

Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть: о́ко за о́ко, и зу́бъ за зу́бъ.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ не проти́витися злу́: но а́ще тя́ кто́ уда́ритъ въ десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ ему́ и другу́ю:

и хотя́щему суди́тися съ тобо́ю и ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ ему́ и срачи́цу:

и а́ще кто́ тя́ по́йметъ по си́лѣ по́прище еди́но, иди́ съ ни́мъ два́.

[Зач. 15.] Прося́щему у тебе́ да́й, и хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.

Слы́шасте, я́ко рѣче́но е́сть: возлю́биши и́скренняго твоего́ и возненави́диши врага́ твоего́.

А́зъ же глаго́лю ва́мъ: люби́те враги́ ва́шя, благослови́те клену́щыя вы́, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ напа́сть и изгоня́щыя вы́,

я́ко да бу́дете сы́нове Отца́ ва́шего, И́же е́сть на небесѣ́хъ: я́ко со́лнце Свое́ сiя́етъ на злы́я и благі́я и дожди́тъ на пра́ведныя и на непра́ведныя.

А́ще бо лю́бите лю́бящихъ ва́съ, ку́ю мзду́ и́мате? Не и мытари́ ли то́жде творя́тъ?

И а́ще цѣлу́ете дру́ги ва́шя то́кмо, что́ ли́шше творите́? Не и язы́чницы ли та́кожде творя́тъ?

Бу́дите у́бо вы́ соверше́ни, я́коже Оте́цъ ва́шъ Небе́сный соверше́нъ е́сть.

Украинский (Огієнко)

І, побачивши натовп, Він вийшов на гору.
А як сів, підійшли Його учні до Нього.

І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах!
Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

Ви сіль землі.
Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?
Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

Ви світло для світу.
Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім;
а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб́є, підпадає він судові.

А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові.
А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.

Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,

залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в́язниці не вкинули.

Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.

А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу.
І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо підніжок для ніг Його це;
ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні.
А що більше над це, то те від лукавого.

Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

А Я вам кажу не противитись злому.
І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.

А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?
Хіба не те саме й митники роблять?

І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите?
Чи й погани не чинять отак?

Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Таджикский

Языки

Чун мардумро дид, бар фарози кӯҳе баромад ва биншаст; ва шогирдонаш назди Ӯ ҳозир шуданд.

Он гоҳ Ӯ даҳони Худро кушода, онҳоро таълим дод ва гуфт:

«Хушо мискинони рӯҳ, зеро ки Малакути Осмон аз они онҳост.

Хушо мотамзадагон, зеро ки онҳо тасаллӣ хоҳанд ёфт.

Хушо ҳалимон, зеро ки онҳо вориси замин хоҳанд шуд.

Хушо гуруснагон ва ташнагони адолат, зеро ки онҳо сер хоҳанд шуд.

Хушо раҳимон, зеро ки онҳо раҳм хоҳанд ёфт.

Хушо покдилон, зеро ки онҳо Худоро хоҳанд дид.

Хушо сулҳҷӯён, зеро ки онҳо фарзандони Худо хонда хоҳанд шуд.

Хушо таъқибшудагон дар роҳи адолат, зеро ки Малакути Осмон аз они онҳост.

Хушо шумо, вақте ки шуморо ба хотири Ман дашном диҳанд ва таъқиб намоянд ва барноҳақ ҳар навъ ғайбат кунанд.

Шод ва хушҳол бошед, чунки мукофоти шумо дар осмон бузург аст: зеро ки пайғамбарони пеш аз шуморо низ ҳамин тавр таъқиб мекарданд.

Шумо намаки ҷаҳон ҳастед. Лекин агар намак қувваташро гум кунад, ба кадом чиз боз намакин шавад? Дигар ҳеҷ кор намеояд, ҷуз он ки ба берун партофта шавад ва поймоли мардум гардад.

Шумо нури ҷаҳон ҳастед. Шаҳре ки дар фарози кӯҳ воқеъ аст, наметавонад аз назар пинҳон шавад.

Шамъро низ даргиронда, на дар зери зарфе, балки бар шамъдон мегузоранд, ва он гоҳ ба ҳама касоне ки дар хонаанд, рӯшноӣ медиҳад.

Ҳамчунин бигзор нури шумо ба мардум битобад, то ки корҳои неки шуморо дида, ба Падари шумо, ки дар осмон аст, ҳамду сано хонанд.

Гумон накунед, ки барои байрон кардани Таврот ё суҳафи пайғамбарон омадаам; наомадаам, ки вайрон кунам, балки ба ҷо оварам.

Зеро ки ба ростӣ ба шумо мегӯям: то осмон ва замин фано нашавад, ҳеҷ як ҳарфе ё нуқтае аз Таврот ба фано нахоҳад рафт, то даме ки ҳамааш иҷро шавад.

Пас, ҳар кӣ яке аз ин аҳкоми хурдтаринро вайрон кунад ва ба мардум чуни таълим диҳад, вай дар Малакути Осмон хурдтарин шумурда хоҳад шуд; вале ҳар кӣ ба амал оварад ва таълим диҳад, вай дар Малакути Осмон бузург хонда хоҳад шуд.

Зеро ки ба шумо мегӯям: агар адолати шумо аз адолати китобдонон ва фарисиён бартарӣ надошта бошад, ба Малакути Осмон дохил нахоҳед шуд.

Шунидаед, ки ба қадимиён гуфта шудааст: ́Қатл накун; ҳар кӣ қатл кунад, лоиқи ҳукми дорулқазо хоҳад буд́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: ҳар кӣ ба бародари худ беҳуда хашм гирад, лоиқи ҳукми дорулқазо хоҳад буд: ҳар кӣ бародари худро ́реқо́ гӯяд, лоиқи ҳукми шӯрои пирон хоҳад буд; ва ҳар кӣ ́аҳмақ́ гӯяд, лоиқи оташи дӯзах хоҳад шуд.

Пас, ҳангоме ки қурбонии худро назди қурбонгоҳ меоварӣ, ва дар он ҷо ба хотират ояд, ки бародарат аз ту норозист,

Қурбонии худро дар он ҷо назди қурбонгоҳ бимон, ва рафта, аввал бо бародари худ мувосо кун, ва баъд омада, қурбонии худро тақдим кун.

Ҳанӯз ки бо даъвогари худ дар роҳ ҳастӣ, зуд бо вай оштӣ шав, то ки даъвогар туро ба қозӣ насупорад, ва қозӣ туро ба мулозим насупорад, ва туро ба зиндон наандозанд;

Ба ростӣ ба ту мегӯям: то фулуси охиринро адо накунӣ, аз он ҷо берун нахоҳӣ рафт.́

Шунидаед, ки ба қадимиён гуфта шудааст: ́Зино накун́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: ҳар кӣ ба зане бо чашми шаҳватомез нигоҳ кунад, дар дили худ бо вай зино карда бошад.

Пас агар чашми ростат туро ба васваса андозад, онро канда, аз худ дур кун; зеро барои ту беҳтар аст, ки яке аз андомат талаф гардад, ва тамоми ҷисмат ба дӯзах андохта нашавад.

Ва агар дасти ростат туро ба васваса андозад, онро бурида, аз худ дур кун; зеро барои ту беҳтар аст, ки яке аз андомат талаф гардад, ва тамоми ҷисмат ба дӯзах андохта нашавад.

Ҳамчунин гуфта шудааст: ́Ҳар кӣ аз зани худ ҷудо мешавад, бояд талоқномае ба вай диҳад́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: ҳар кӣ аз зани худ, ғайр аз айби зино, ҷудо шавад, боиси зинокории вай мегардад; ва ҳар кӣ зани талоқшударо гирад, зино карда бошад.́

Боз шунидаед, ки ба қадимиён гуфта шудааст: ́Қасами дурӯғ ёд накун ва ба қасами худ дар назди Худованд вафо кун́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: ҳаргиз қасам ёд накун: на ба осмон, зеро ки тахти Худост;

На ба замин, чунки пойандози Ӯст; на ба Уршалим, чунки шаҳри Подшоҳи бузург аст;

Ва на ба сари худ қасам ёд кун, чунки қодир нестӣ як тори мӯйро сафед ё сиёҳ кунӣ.

Балки сухани шумо: ́оре, оре́ ва ́не, не́ бошад; он чи зиёда аз ин бошад, аз иблис аст.

Шунидаед, ки гуфта шудааст: ́Чашме дар ивази чашме, дандоне дар ивази дандоне́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: ба бадӣ муқобилат накунед. Балки агар касе ба рухсораи рости ту торсакӣ занад, дигарашро низ ба сӯи ӯ бигардон;

Ва агар касе ба та даъво карда, куртаатро гирифтанӣ шавад, ҷомаи худро низ ба ӯ бидеҳ;

Ва ҳар кӣ туро ба тай кадани як фарсанг роҳ маҷбур кунад, ҳамроҳи ӯ ду фарсанг бирав.

Ба касе ки аз ту металабад, бидеҳ, аз касе ки мехоҳад аз ту қарз гирад, рӯ нагардон.

Шунидаед, ки гуфта шудааст: ́Ёри худро дӯст бидор ва аз душмани худ нафрат кун́.

Лекин Ман ба шумо мегӯям: душманони худро дӯст бидоред, барои лаънаткунандагони худ баракат бихоҳед, ба нафраткунандагони худ некӣ кунед ва барои озордиҳандагону таъқибкунандагони худ дуо гӯед,

То ки фарзандони Падари худ, ки дар осмон аст, гардед; зеро Ӯ офтоби Худро бар бадону некон тулӯъ мекунонад ва борон бар одилону золимон меборонад.

Зеро ки агар дӯстдорандагони худро дӯст бидоред, чӣ мукофоте хоҳед ёфт? Оё боҷгирон низ чунин намекунанд?

Ва агар танҳо ба бародарони худ салом гӯед, чӣ бартарие доред? Оё боҷгирон низ чунин намекунанд?

Пас, комил бошед, чунон ки Падари шумо, ки дар осмон аст, комил аст».