Скрыть
8:1
8:3
8:6
8:7
8:8
8:9
8:10
8:11
8:13
8:15
8:18
8:20
8:21
8:24
8:25
8:26
8:27
8:30
8:31
8:32
8:33
8:34
Рус. (еп. Кассиан)
Когда же сошел Он с горы, за Ним последовало много народа.
И вот, прокаженный подошел и кланялся Ему, говоря: Господи, если Ты хочешь, можешь меня очистить,
И протянув руку, Он коснулся его и сказал: хочу, очистись. И тотчас очистился он от проказы.
И говорит ему Иисус: смотри, никому не говори; но иди, покажись священнику и принеси дар, какой повелел Моисей, во свидетельство им.
Когда же вошел Он в Капернаум, подошел к Нему сотник и просил Его:
Господи, отрок мой лежит дома расслабленный и жестоко страдает.
Иисус говорит ему: Я приду и исцелю его.
Но сотник ответил: Господи, я недостоин, чтобы Ты ко мне вошел под кров, но только скажи, и будет исцелен отрок мой;
ведь я человек подвластный, имеющий в своем подчинении воинов, и говорю одному: «пойди», и идет; и другому: «приходи», и приходит; и этому рабу моему: «сделай это», и делает.
Услышав же Иисус удивился и сказал сопровождающим: истинно говорю вам: Я и в Израиле не нашел такой веры.
Говорю же вам, что многие придут с востока и запада и возлягут с Авраамом, Исааком и Иаковом в Царстве Небесном;
сыны же Царства извержены будут во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов.
И сказал Иисус сотнику: иди; как ты поверил, да будет тебе. И исцелен был отрок в час тот.
И придя в дом Петра, Иисус увидел, что теща его лежит в горячке.
И Он коснулся руки ее, и оставила ее горячка; и она встала и служила Ему.
С наступлением же вечера привели к Нему многих бесноватых, и Он изгнал духов словом и всех недужных исцелил.
Дабы исполнилось сказанное чрез Исаию пророка: Он взял наши немощи и понес болезни.
Увидев же вокруг себя народ, Иисус повелел переправиться на другую сторону.
И подошел один книжник и сказал Ему: Учитель, я буду следовать за Тобой, куда бы Ты ни шел.
И говорит ему Иисус: у лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда. Сыну же Человеческому некуда голову приклонить.
Другой же из учеников сказал Ему: Господи, позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего.
Но Иисус говорит ему: следуй за Мною и предоставь мертвым хоронить своих мертвых.
И когда вошел Он в лодку, последовали за Ним ученики Его.
И вот, сделалось великое волнение в море, так что лодку заливало волнами; Он же спал.
И подойдя, разбудили Его, говоря: Господи! Спаси: погибаем.
И говорит им: как вы боязливы, маловерные! Тогда, встав, Он возбранил ветрам и морю, и настала великая тишина.
Люди же удивились и говорили: Кто это, что и ветры и море повинуются Ему?
И когда Он прибыл на другой берег в страну Гадаринскую, Его встретили, выходя из могильных пещер, два бесноватых, столь свирепых, что тем путем никто не мог пройти.
И вот они закричали: что Тебе до нас, Сын Божий? Пришел Ты сюда прежде времени мучить нас.
Вдали же от них паслось большое стадо свиней.
И бесы просили Его: если Ты изгоняешь нас, пошли нас в стадо свиней.
И Он сказал им: идите. Они, выйдя, пошли в свиней. И вот ринулось всё стадо с крутизны в море, и свиньи погибли в воде.
А пастухи побежали и, придя в город, объявили о всём, и о бесноватых.
И вот весь город вышел навстречу Иисусу. И когда они увидели Его, попросили удалиться из области их.
Церковнославянский (рус)
Сше́дшу же Ему́ съ горы́, вслѣ́дъ Его́ идя́ху наро́ди мно́зи.
И се́, прокаже́нъ при­­ше́дъ кла́няшеся Ему́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити.
И просте́ръ ру́ку Иису́съ, косну́ся ему́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. И а́бiе очи́стися ему́ прока́за.
И глаго́ла ему́ Иису́съ: ви́ждь, ни кому́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́ся иере́ови и при­­неси́ да́ръ, его́же повелѣ́ [въ зако́нѣ] Моисе́й, во свидѣ́тел­ст­во и́мъ.
[Зач. 25.] Вше́дшу же Ему́ въ Капернау́мъ, при­­ступи́ къ Нему́ со́тникъ, моля́ Его́
и глаго́ля: Го́споди, о́трокъ мо́й лежи́тъ въ дому́ разсла́бленъ, лю́тѣ стражда́.
И глаго́ла ему́ Иису́съ: А́зъ при­­ше́дъ исцѣлю́ его́.
И от­вѣща́въ со́тникъ, рече́ [Ему́]: Го́споди, нѣ́смь досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й:
и́бо а́зъ человѣ́къ е́смь подъ вла́стiю, имы́й подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и и́детъ: и друго́му: прiиди́, и при­­хо́дитъ: и рабу́ мо­ему́: сотвори́ сiе́, и сотвори́тъ.
Слы́шавъ же Иису́съ, удиви́ся, и рече́ гряду́щымъ по Не́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: ни во Изра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ.
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко мно́зи от­ восто́къ и за́падъ прiи́дутъ и воз­ля́гутъ со Авраа́момъ и Исаа́комъ и Иа́ковомъ во Ца́р­ст­вiи Небе́снѣмъ:
сы́нове же ца́р­ст­вiя изгна́ни бу́дутъ во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ.
И рече́ Иису́съ со́тнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ еси́, бу́ди тебѣ́. И исцѣлѣ́ о́трокъ его́ въ то́й ча́съ.
[Зач. 26.] И при­­ше́дъ Иису́съ въ до́мъ Петро́въ, ви́дѣ те́щу его́ лежа́щу и огне́мъ жего́му,
и при­­косну́ся руцѣ́ ея́, и оста́ви ю́ о́гнь: и воста́ и служа́­ше ему́.
По́здѣ же бы́в­шу, при­­ведо́ша къ Нему́ бѣ́сны мно́ги: и изгна́ ду́хи сло́вомъ и вся́ боля́щыя исцѣли́:
да сбу́дет­ся рѣче́н­ное Иса́iемъ проро́комъ, глаго́лющимъ: То́й неду́ги на́шя прiя́тъ и болѣ́зни понесе́.
Ви́дѣвъ же Иису́съ мно́ги наро́ды о́крестъ Себе́, повелѣ́ [ученико́мъ] ити́ на о́нъ по́лъ.
И при­­сту́пль еди́нъ кни́жникъ, рече́ Ему́: Учи́телю, иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши.
Глаго́ла ему́ Иису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческiй не и́мать гдѣ́ главы́ подклони́ти.
Другі́й же от­ учени́къ Его́ рече́ Ему́: Го́споди, повели́ ми пре́жде ити́ и погребсти́ отца́ мо­его́.
Иису́съ же рече́ ему́: гряди́ по Мнѣ́ и оста́ви ме́ртвыхъ погребсти́ своя́ мертвецы́.
[Зач. 27.] И влѣ́зшу Ему́ въ кора́бль, по Не́мъ идо́ша ученицы́ Его́.
И се́, тру́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, я́коже кораблю́ покрыва́тися волна́ми: То́й же спа́­ше.
И при­­ше́дше ученицы́ Его́ воз­буди́ша Его́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ны, погиба́емъ.
И глаго́ла и́мъ: что́ страшли́ви есте́, маловѣ́ри? Тогда́ воста́въ запрети́ вѣ́тромъ и мо́рю, и бы́сть тишина́ ве́лiя.
Человѣ́цы же чуди́шася, глаго́люще: кто́ е́сть Се́й, я́ко и вѣ́три и мо́ре послу́шаютъ Его́?
[Зач. 28.] И при­­ше́дшу Ему́ на о́нъ по́лъ, въ страну́ Гергеси́нскую, срѣто́ста Его́ два́ бѣ́сна от­ гро́бъ исходя́ща, лю́та зѣло́, я́ко не мощи́ никому́ мину́ти путе́мъ тѣ́мъ.
И се́, возопи́ста глаго́люща: что́ на́ма и Тебѣ́, Иису́се Сы́не Бо́жiй? При­­ше́лъ еси́ сѣ́мо пре́жде вре́мене му́чити на́съ.
Бя́ше же дале́че от­ нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
Бѣ́си же моля́ху Его́, глаго́люще: а́ще изго́ниши ны́, повели́ на́мъ ити́ въ ста́до свино́е.
И рече́ и́мъ: иди́те. Они́ же изше́дше идо́ша въ ста́до свино́­е: и се́, [а́бiе] устреми́ся ста́до все́ по бре́гу въ мо́ре, и утопо́ша въ вода́хъ.
Пасу́щiи же бѣжа́ша, и ше́дше во гра́дъ, воз­вѣсти́ша вся́, и о бѣсно́ю.
И се́, ве́сь гра́дъ изы́де въ срѣ́тенiе Иису́сови: и ви́дѣв­ше Его́, моли́ша, я́ко дабы́ преше́лъ от­ предѣ́лъ и́хъ.
Украинский (Огієнко)
А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий!
І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому.
Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою…
Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю;
і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!…
І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!
І тієї ж години одужав слуга його.
Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту…
І встала вона, та й Йому прислуговувала!
А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…
А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями.
А Він спав…
І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні?
Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…
А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас?
Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
А Він відповів їм: Ідіть.
І вийшли вони, і пішли в гурт свиней.
І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
Пастухи ж повтікали;
а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові.
Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
Jesus stieg vom Berg herab und zog weiter. Eine große Menschenmenge folgte ihm.
Da kam ein Aussätziger zu ihm, warf sich vor ihm nieder und sagte: »Herr, wenn du willst, kannst du mich gesund machen!«
Jesus streckte die Hand aus und berührte ihn. »Ich will«, sagte er. »Sei gesund!« Im selben Augenblick war der Kranke von seinem Aussatz geheilt.
Jesus befahl ihm: »Sieh zu, dass du niemand etwas sagst, sondern geh zum Priester, lass dir von ihm deine Heilung bestätigen und bring das Opfer, das Mose vorgeschrieben hat. Die Verantwortlichen sollen wissen, dass ich das Gesetz ernst nehme.«
Jesus kam nach Kafarnaum. Da trat ein Hauptmann, ein Nichtjude, an ihn heran und bat ihn um Hilfe:
»Herr«, sagte er, »mein Diener liegt gelähmt bei mir zu Hause und hat furchtbare Schmerzen!«
Jesus fragte ihn: »Soll ich etwa kommen und ihn gesund machen?«
Der Hauptmann erwiderte: »Herr, ich weiß, dass ich dir, einem Juden, nicht zumuten kann, mein Haus zu betreten. Aber sag nur ein Wort und mein Diener wird gesund.
Auch ich unterstehe höherem Befehl und kann meinen Soldaten Befehle erteilen. Wenn ich zu einem sage: ́Geh!́, dann geht er; wenn ich zu einem andern sage: ́Komm!́, dann kommt er; und wenn ich meinem Diener befehle: ́Tu das!́, dann tut eŕs.«
Als Jesus das hörte, staunte er und sagte zu den Leuten, die ihm folgten: »Wahrhaftig, solch ein Vertrauen habe ich in Israel nirgends gefunden!
Doch ich sage euch: Viele werden kommen, aus Ost und West, und zusammen mit Abraham, Isaak und Jakob in Gottes neuer Welt zu Tisch sitzen.
Aber die Menschen, die bis jetzt das Anrecht darauf hatten, werden in die Dunkelheit hinausgestoßen. Dort gibt es nur noch Jammern und Zähneknirschen.«
Dann sagte Jesus zu dem Hauptmann: »Geh nach Hause! Wie du es im Vertrauen von mir erwartet hast, soll es geschehen.«

Zur selben Stunde wurde sein Diener gesund.

Jesus ging in das Haus von Petrus und fand dort dessen Schwiegermutter mit Fieber im Bett.
Er berührte ihre Hand; da verließ sie das Fieber, und sie stand auf und bewirtete ihn.
Am Abend brachten die Leute viele Besessene zu Jesus. Mit seinem Wort trieb er die bösen Geister aus und heilte alle Kranken.
Damit ging in Erfüllung, was Gott durch den Propheten Jesaja angekündigt hatte: »Er hat unsere Leiden von uns genommen und unsere Krankheiten weggeschafft.«
Als Jesus die vielen Menschen sah, die ihn umdrängten, befahl er seinen Jüngern, mit ihm auf die andere Seite des Sees hinüberzufahren.
Da kam ein Gesetzeslehrer zu ihm und sagte: »Lehrer, ich bin bereit, dir zu folgen, ganz gleich, wohin du gehst!«
Jesus antwortete ihm: »Die Füchse haben ihren Bau und die Vögel ihr Nest; aber der Menschensohn hat keinen Platz, wo er sich hinlegen und ausruhen kann.«
Ein anderer, einer von den Jüngern, sagte zu Jesus: »Herr, erlaube mir, dass ich erst noch hingehe und meinen Vater begrabe.«
Aber Jesus sagte zu ihm: »Komm, folge mir! Überlass es den Toten, ihre Toten zu begraben!«
Jesus stieg in das Boot und seine Jünger folgten ihm.
Als sie auf dem See waren, kam ein schwerer Sturm auf, und die Wellen drohten das Boot unter sich zu begraben. Aber Jesus schlief.
Die Jünger gingen zu ihm, weckten ihn und riefen: »Rette uns, Herr, wir gehen unter!«
Jesus sagte zu ihnen: »Warum habt ihr solche Angst? Ihr habt zu wenig Vertrauen!« Dann stand er auf und sprach ein Machtwort zu dem Wind und den Wellen. Da wurde es ganz still.
Die Leute aber fragten voller Staunen: »Was muss das für einer sein, dass ihm sogar Wind und Wellen gehorchen!«
Auf der anderen Seite des Sees kam Jesus in das Gebiet von Gadara. Dort liefen ihm zwei Männer aus den Grabhöhlen entgegen. Sie waren von bösen Geistern besessen und so gefährlich, dass niemand es wagte, jenen Weg zu benutzen.
Sie fingen an zu schreien: »Was hast du bei uns zu suchen, du Sohn Gottes? Bist du hergekommen, um uns schon vor der Zeit zu quälen?«
In der Ferne weidete eine große Schweineherde.
Die bösen Geister in den beiden Männern baten Jesus: »Wenn du uns schon austreibst, dann schick uns doch in die Schweineherde!«
»Geht!«, sagte Jesus; und die bösen Geister kamen aus den beiden heraus und fuhren in die Schweine. Da raste die ganze Herde das steile Ufer hinab in den See, und alle ertranken im Wasser.
Die Schweinehirten liefen davon und erzählten in der Stadt, was sie erlebt hatten und dass die beiden Besessenen aus der Gewalt der bösen Geister befreit seien.
Da zogen alle Leute hinaus, um Jesus zu begrüßen. Doch als sie ihn sahen, baten sie ihn, ihr Gebiet zu verlassen.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible