Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Прит. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » От Матѳе́а » гл.8

От Матѳе́а, Глава 8

Толкования
Толкования главы
8:1
8:2
см.:Мк.1:40;Лк.5:12;
8:3
8:4
см.:Лев.14:3-4;Мк.1:44;Лк.5:14;
8:5
см.:Лк.7:2;
8:6
8:7
8:8
8:9
8:10
8:11
8:12
см.:Мф.22:13;
8:13
8:14
см.:Мк.1:29-30;Лк.4:38;
8:15
8:16
см.:Мк.1:32;Лк.4:40;
8:17
см.:Ис.53:4;1Пет.2:24;
8:18
8:19
см.:Лк.9:57;
8:20
8:21
8:22
см.:Лк.9:60;
8:23
см.:Мк.4:35-36;Лк.8:22;
8:24
8:25
8:26
8:27
8:28
см.:Мк.5:1-2;Лк.8:27;
8:29
см.:Мк.1:24;
8:30
8:31
8:32
8:33
8:34
Церковнославянский (рус)
Сше́дшу же Ему́ съ горы́, вслѣ́дъ Его́ идя́ху наро́ди мно́зи.
И се́, прокаже́нъ при­­ше́дъ кла́няшеся Ему́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити.
И просте́ръ ру́ку Иису́съ, косну́ся ему́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. И а́бiе очи́стися ему́ прока́за.
И глаго́ла ему́ Иису́съ: ви́ждь, ни кому́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́ся иере́ови и при­­неси́ да́ръ, его́же повелѣ́ [въ зако́нѣ] Моисе́й, во свидѣ́тел­ст­во и́мъ.
[Зач. 25.] Вше́дшу же Ему́ въ Капернау́мъ, при­­ступи́ къ Нему́ со́тникъ, моля́ Его́
и глаго́ля: Го́споди, о́трокъ мо́й лежи́тъ въ дому́ разсла́бленъ, лю́тѣ стражда́.
И глаго́ла ему́ Иису́съ: А́зъ при­­ше́дъ исцѣлю́ его́.
И от­вѣща́въ со́тникъ, рече́ [Ему́]: Го́споди, нѣ́смь досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й:
и́бо а́зъ человѣ́къ е́смь подъ вла́стiю, имы́й подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и и́детъ: и друго́му: прiиди́, и при­­хо́дитъ: и рабу́ мо­ему́: сотвори́ сiе́, и сотвори́тъ.
Слы́шавъ же Иису́съ, удиви́ся, и рече́ гряду́щымъ по Не́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: ни во Изра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ.
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко мно́зи от­ восто́къ и за́падъ прiи́дутъ и воз­ля́гутъ со Авраа́момъ и Исаа́комъ и Иа́ковомъ во Ца́р­ст­вiи Небе́снѣмъ:
сы́нове же ца́р­ст­вiя изгна́ни бу́дутъ во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ.
И рече́ Иису́съ со́тнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ еси́, бу́ди тебѣ́. И исцѣлѣ́ о́трокъ его́ въ то́й ча́съ.
[Зач. 26.] И при­­ше́дъ Иису́съ въ до́мъ Петро́въ, ви́дѣ те́щу его́ лежа́щу и огне́мъ жего́му,
и при­­косну́ся руцѣ́ ея́, и оста́ви ю́ о́гнь: и воста́ и служа́­ше ему́.
По́здѣ же бы́в­шу, при­­ведо́ша къ Нему́ бѣ́сны мно́ги: и изгна́ ду́хи сло́вомъ и вся́ боля́щыя исцѣли́:
да сбу́дет­ся рѣче́н­ное Иса́iемъ проро́комъ, глаго́лющимъ: То́й неду́ги на́шя прiя́тъ и болѣ́зни понесе́.
Ви́дѣвъ же Иису́съ мно́ги наро́ды о́крестъ Себе́, повелѣ́ [ученико́мъ] ити́ на о́нъ по́лъ.
И при­­сту́пль еди́нъ кни́жникъ, рече́ Ему́: Учи́телю, иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши.
Глаго́ла ему́ Иису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческiй не и́мать гдѣ́ главы́ подклони́ти.
Другі́й же от­ учени́къ Его́ рече́ Ему́: Го́споди, повели́ ми пре́жде ити́ и погребсти́ отца́ мо­его́.
Иису́съ же рече́ ему́: гряди́ по Мнѣ́ и оста́ви ме́ртвыхъ погребсти́ своя́ мертвецы́.
[Зач. 27.] И влѣ́зшу Ему́ въ кора́бль, по Не́мъ идо́ша ученицы́ Его́.
И се́, тру́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, я́коже кораблю́ покрыва́тися волна́ми: То́й же спа́­ше.
И при­­ше́дше ученицы́ Его́ воз­буди́ша Его́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ны, погиба́емъ.
И глаго́ла и́мъ: что́ страшли́ви есте́, маловѣ́ри? Тогда́ воста́въ запрети́ вѣ́тромъ и мо́рю, и бы́сть тишина́ ве́лiя.
Человѣ́цы же чуди́шася, глаго́люще: кто́ е́сть Се́й, я́ко и вѣ́три и мо́ре послу́шаютъ Его́?
[Зач. 28.] И при­­ше́дшу Ему́ на о́нъ по́лъ, въ страну́ Гергеси́нскую, срѣто́ста Его́ два́ бѣ́сна от­ гро́бъ исходя́ща, лю́та зѣло́, я́ко не мощи́ никому́ мину́ти путе́мъ тѣ́мъ.
И се́, возопи́ста глаго́люща: что́ на́ма и Тебѣ́, Иису́се Сы́не Бо́жiй? При­­ше́лъ еси́ сѣ́мо пре́жде вре́мене му́чити на́съ.
Бя́ше же дале́че от­ нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
Бѣ́си же моля́ху Его́, глаго́люще: а́ще изго́ниши ны́, повели́ на́мъ ити́ въ ста́до свино́е.
И рече́ и́мъ: иди́те. Они́ же изше́дше идо́ша въ ста́до свино́­е: и се́, [а́бiе] устреми́ся ста́до все́ по бре́гу въ мо́ре, и утопо́ша въ вода́хъ.
Пасу́щiи же бѣжа́ша, и ше́дше во гра́дъ, воз­вѣсти́ша вся́, и о бѣсно́ю.
И се́, ве́сь гра́дъ изы́де въ срѣ́тенiе Иису́сови: и ви́дѣв­ше Его́, моли́ша, я́ко дабы́ преше́лъ от­ предѣ́лъ и́хъ.
Украинский (Огієнко)
А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий!
І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому.
Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою…
Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю;
і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!…
І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!
І тієї ж години одужав слуга його.
Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту…
І встала вона, та й Йому прислуговувала!
А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…
А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями.
А Він спав…
І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні?
Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…
А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас?
Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
А Він відповів їм: Ідіть.
І вийшли вони, і пішли в гурт свиней.
І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
Пастухи ж повтікали;
а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові.
Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
Исо тоғдан тушгач, тумонат халойиқ Унинг орқасидан эргашди.
Шу ўртада бир мохов Унга яқинлашиб, сажда қилди-да:- Ҳазрат, агар истасанг, мени моховликдан пок қила оласан, – деди.
Исо қўлини узатди ва унга тегизиб:- Истайман, пок бўл! – деди. Мохов шу заҳоти дардидан фориғ бўлди.
Исо унга:- Эҳтиёт бўл, буни ҳеч кимга айтма. Лекин бориб, ўзингни руҳонийга кўрсат ва соғайганингни тасдиқлатгин, Мусо пайғамбар буюрган қурбонликни келтириб бер, – деди.
Исо Кафарнаҳум шаҳрига кириб келаётганда, бир юзбоши Унинг олдига келди ва ёлвориб:
- Ҳазрат, менинг хизматкорим уйда шол бўлиб ғоят қийналиб ётибди, – деди.
Исо унга:- Мен бориб уни соғайтираман, – деди.
Юзбоши жавоб бериб:- Ҳазрат! – деди, – Кулбамга оёқ босишинг учун мен муносиб эмасман. Сен биргина сўз айтсанг, бас, хизматкорим соғайиб кетади.
Чунки мен ҳам буйруққа тобе одамман, шунингдек, менинг буйруғимга бўйсунувчи аскарларим ҳам бор. Бирига “кет” десам, кетади. Бошқасига “кел” десам, келади. Бирон хизматкоримга “шуни қил” десам, қилади.
Исо буни эшитгач ҳайрон қолди. Орқасидан эргашиб келаётганларга:- Сизларга чинини айтайин, – деди, – Мен бунчалик буюк ишончни Исроилнинг бирон жойида ҳам топмадим.
Сизларга шуни айтаман: қиёматда* шарқу ғарбдан кўплар келиб, Осмон Шоҳлигида Иброҳим, Исҳоқ ва Ёқуб билан бирга зиёфатга ўтиришади.
Лекин Шоҳ аҳлининг ўзлари эса ташқи қоронғиликка отиладилар. У ерда зор йиғлаб, тиш ғичирлатадилар.
Кейин Исо юзбошига:- Бор, сен ишонганингдек бўлсин, – деди. Юзбошининг хизматкори эса ўша заҳоти соғайиб кетди.
Исо Бутруснинг уйига келганда, унинг қайнонаси иситмалаб ётганини кўрди.
Исо унинг қўлига тегиши билан иситмаси тушди. Аёл эса туриб, Унга хизмат қила бошлади.
Кеч кириши билан, жинга чалинган бир талай кишини Исонинг олдига келтиришди. У сўз билан ёмон руҳларни қувиб чиқарди, дардга йўлиққанларнинг ҳаммасини соғайтирди.
Шу тариқа Ишаъё пайғамбарга ваҳий бўлган ушбу оят бажо келди:“У бизнинг касалликларимизни кўтарди,Дардларимизни эса Ўзи чекди”.
Исо атрофида кўп халойиқни кўргач, шогирдларига нариги томонга сузиб ўтишни буюрди.
Шу вақтда бир уламо Унга яқинлашиб:- Устоз, қаерга борма, мен Сенинг орқангдан юраман, – деди.
Исо унга:- Тулкиларнинг инлари бор, осмон қушларининг уялари бор. Лекин Инсон Ўғлининг бош суқадиган жойи йўқ, – деди.
Шогирдлардан бошқа бири Исога:- Ҳазрат, олдин бориб отамни кўмиб келишимга ижозат бер, – деди.
Лекин Исо унга:- Сен Менинг орқамдан юр. Ўликларни қўй, уларни ўзича ўлик бўлганлар кўмсин, – деди.
Исо қайиққа тушганда, Унинг кетидан шогирдлари ҳам тушишди.
Қўққисдан кўлда кучли тўфон кўтарилди, қайиқ тўлқинлар оғушида қолди. Исо эса уйқуда эди.
Шогирдлари Унинг ёнига борди-да, Уни уйғотишиб:- Ё Раббий, бизларни қутқар, ҳалок бўляпмиз! – дейишди.
Исо уларга:- Ҳой имони сустлар, бунча қўрқоқ бўлмасангиз?! – деди. Сўнг туриб, шамолга ва кўлга дўқ урди. Шу заҳоти чуқур сукунат чўкди.
Одамлар эса бир-бирига:- Бу қанақа кишики, шамол ҳам, кўл ҳам Унга бўйсунса? – деб ҳайратланишди.
Исо нариги қирғоққа, Гергеса юртига етиб келганида, қабристон лаҳадларидан чиқиб келган, жинга чалинган икки киши Унга рўбарў бўлди. Улар жуда ваҳший бўлганликлари учун, ҳеч ким бу йўлдан ўтолмас эди.
Улар шундай бақира бошлашди:- Эй Худонинг Ўғли Исо, бизда нима ишинг бор? Бу ерга бизларни вақтидан олдин қийнагани келдингми?
Улардан узоқроқда катта тўнғиз подаси ўтлаб юрган эди.
Жинлар Исога ёлвориб:- Агар бизларни қувиб чиқарадиган бўлсанг, унда тўнғиз подасига юборгин, – дейишди.
Исо уларга:- Боринглар! – дейиши биланоқ, улар одамлардан чиқиб кетиб, тўнғиз подасига кириб олдилар. Шу онда бутун тўнғиз подаси тик қияликдан кўл томон ёпирилиб, сувда нобуд бўлди.
Тўнғиз боқувчилар эса қочиб шаҳарга боришди ва юз берган ҳамма ҳодисани, шунингдек, жинга чалинганлар билан бўлиб-ўтган воқеани гапириб беришди.
Шунда бутун шаҳар аҳолиси Исонинг қаршисига чиқди. Уни кўргач, юртлари ҳудудидан чиқиб кетишини илтимос қилишди.
Глава:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible