Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Евангелие по Матфею

 
  • [Зач. 29.] И влѣ́зъ въ кора́бль, пре́йде и прiи́де во сво́й гра́дъ.
  • И се́, при­­несо́ша ему́ разсла́блена [жи́лами], на одрѣ́ лежа́ща: и ви́дѣвъ Иису́съ вѣ́ру и́хъ, рече́ разсла́блен­ному: дерза́й, ча́до, от­пуща́ют­ся ти́ грѣси́ тво­и́.
  • И се́, нѣ́цыи от­ кни́жникъ рѣ́ша въ себѣ́: се́й ху́литъ.
  • И ви́дѣвъ Иису́съ помышле́нiя и́хъ, рече́: вску́ю вы́ мы́слите лука́вая въ сердца́хъ сво­и́хъ?
  • что́ бо е́сть удо́бѣе рещи́: от­пуща́ют­ся ти́ грѣси́: или́ рещи́: воста́ни и ходи́?
  • но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ человѣ́ческiй на земли́ от­пуща́ти грѣхи́: тогда́ глаго́ла разсла́блен­ному: воста́ни, воз­ми́ тво́й о́дръ и иди́ въ до́мъ тво́й.
  • И воста́въ, [взе́мъ о́дръ сво́й,] и́де въ до́мъ сво́й.
  • Ви́дѣв­ше же наро́ди чуди́шася и просла́виша Бо́га, да́в­шаго вла́сть такову́ю человѣ́комъ.
  • [Зач. 30.] И преходя́ Иису́съ от­ту́ду, ви́дѣ человѣ́ка сѣдя́ща на мы́тницѣ, Матѳе́а глаго́лема: и глаго́ла ему́: по мнѣ́ гряди́. И воста́въ по не́мъ и́де.
  • И бы́сть ему́ воз­лежа́щу въ дому́, и се́, мно́зи мытари́ и грѣ́шницы при­­ше́дше воз­лежа́ху со Иису́сомъ и со ученики́ его́.
  • И ви́дѣв­ше фарисе́е, глаго́лаху ученико́мъ его́: почто́ съ мытари́ и грѣ́шники учи́тель ва́шъ я́стъ и пiе́тъ?
  • Иису́съ же слы́шавъ рече́ и́мъ: не тре́буютъ здра́вiи врача́, но боля́щiи:
  • ше́дше же научи́теся, что́ е́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы? не прiидо́хъ бо при­­зва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́нiе.
  • [Зач. 31.] Тогда́ при­­ступи́ша къ нему́ ученицы́ Иоа́н­новы, глаго́люще: почто́ мы́ и фарисе́е пости́мся мно́го, ученицы́ же тво­и́ не постя́т­ся?
  • И рече́ и́мъ Иису́съ: еда́ мо́гутъ сы́нове бра́чнiи пла́кати, ели́ко вре́мя съ ни́ми е́сть жени́хъ? Прiи́дутъ же дні́е, егда́ отъ­и́мет­ся от­ ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́т­ся.
  • Никто́же бо при­­ставля́етъ при­­ставле́нiя пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́ну свою́ от­ ри́зы {от­то́ргнетъ бо при­­ставле́нiе его́ от­ ри́зы [нѣ́что]}, и го́рша дира́ бу́детъ.
  • Ниже́ влива́ютъ вина́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, то́ просадя́т­ся мѣ́си, и вино́ пролiе́т­ся, и мѣ́си поги́бнутъ: но влива́ютъ вино́ но́во въ мѣ́хи но́вы, и обое́ соблюде́т­ся.
  • [Зач. 32.] Сiя́ ему́ глаго́лющу къ ни́мъ, се́, кня́зь нѣ́кiй при­­ше́дъ кла́няшеся ему́, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ ны́нѣ у́мре: но при­­ше́дъ воз­ложи́ на ню́ ру́ку твою́, и оживе́тъ.
  • И воста́въ Иису́съ по не́мъ и́де, и ученицы́ его́.
  • И се́, жена́ кровоточи́ва два­на́­де­ся­те лѣ́тъ, при­­сту́пльши созади́, при­­косну́ся воскри́лiю ри́зы его́,
  • глаго́лаше бо въ себѣ́: а́ще то́кмо при­­косну́ся ри́зѣ его́, спасе́на бу́ду.
  • Иису́съ же обра́щься и ви́дѣвъ ю́, рече́: дерза́й, дщи́, вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И спасе́на бы́сть жена́ от­ часа́ того́.
  • И при­­ше́дъ Иису́съ въ до́мъ кня́жь, и ви́дѣвъ сопцы́ и наро́дъ мо́лвящь,
  • глаго́ла и́мъ: от­иди́те, не у́мре бо дѣви́ца, но спи́тъ. И руга́хуся ему́.
  • Егда́ же изгна́нъ бы́сть наро́дъ, в­ше́дъ я́тъ ю́ за ру́ку: и воста́ дѣви́ца.
  • И изы́де вѣ́сть сiя́ по все́й земли́ то́й.
  • [Зач. 33.] И преходя́щу от­ту́ду Иису́сови, по не́мъ идо́ста два́ слѣпца́, зову́ща и глаго́люща: поми́луй ны́, [Иису́се] Сы́не Дави́довъ.
  • Прише́дшу же ему́ въ до́мъ, при­­ступи́ста къ нему́ слѣпца́, и глаго́ла и́ма Иису́съ: вѣ́руета ли, я́ко могу́ сiе́ сотвори́ти? Глаго́ласта ему́: е́й, Го́споди.
  • Тогда́ при­­косну́ся о́чiю и́хъ, глаго́ля: по вѣ́рѣ ва́ю бу́ди ва́ма.
  • И от­верзо́стася о́чи и́ма: и запрети́ и́ма Иису́съ, глаго́ля: блюди́та, да никто́же увѣ́сть.
  • О́на же изше́дша просла́виста его́ по все́й земли́ то́й.
  • Тѣ́ма же исходя́щема, се́, при­­ведо́ша къ нему́ человѣ́ка нѣ́ма бѣсну́ема.
  • И изгна́ну бѣ́су, проглаго́ла нѣмы́й. И диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко николи́же яви́ся та́ко во Изра́или.
  • Фарисе́е же глаго́лаху: о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы.
  • И прохожда́­ше Иису́съ гра́ды вся́ и ве́си, учя́ на со́нмищихъ и́хъ, и проповѣ́дая ева́нгелiе ца́р­ст­вiя, и цѣля́ вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ.
  • [Зач. 34.] Ви́дѣвъ же наро́ды, милосе́рдова о ни́хъ, я́ко бя́ху смяте́ни и от­ве́ржени, я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря.
  • Тогда́ глаго́ла ученико́мъ сво­и́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло:
  • моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твы, я́ко да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву свою́.
  • [Зач. 29.] Тогда Он, войдя в лодку, переправился обратно и прибыл в Свой город.
  • И вот, принесли к Нему расслабленного, положенного на постели. И, видя Иисус веру их, сказал расслабленному: дерзай, чадо! прощаются тебе грехи твои.
  • При сем некоторые из книжников сказали сами в себе: Он богохульствует.
  • Иисус же, видя помышления их, сказал: для чего вы мыслите худое в сердцах ваших?
  • ибо что легче сказать: прощаются тебе грехи, или сказать: встань и ходи?
  • Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, – тогда говорит расслабленному: встань, возьми постель твою, и иди в дом твой.
  • И он встал, взял постель свою и пошел в дом свой.
  • Народ же, видев это, удивился и прославил Бога, давшего такую власть человекам.
  • [Зач. 30.] Проходя оттуда, Иисус увидел человека, сидящего у сбора пошлин, по имени Матфея, и говорит ему: следуй за Мною. И он встал и последовал за Ним.
  • И когда Иисус возлежал в доме, многие мытари и грешники пришли и возлегли с Ним и учениками Его.
  • Увидев то, фарисеи сказали ученикам Его: для чего Учитель ваш ест и пьет с мытарями и грешниками?
  • Иисус же, услышав это, сказал им: не здоровые имеют нужду во враче, но больные,
  • пойдите, научитесь, что́ значит: милости хочу, а не жертвы? Ибо Я пришел призвать не праведников, но грешников к покаянию.
  • [Зач. 31.] Тогда приходят к Нему ученики Иоанновы и говорят: почему мы и фарисеи постимся много, а Твои ученики не постятся?
  • И сказал им Иисус: могут ли печалиться сыны чертога брачного, пока с ними жених? Но придут дни, когда отнимется у них жених, и тогда будут поститься.
  • И никто к ветхой одежде не приставляет заплаты из небеленой ткани, ибо вновь пришитое отдерет от старого, и дыра будет еще хуже.
  • Не вливают также вина молодого в мехи ветхие; а иначе прорываются мехи, и вино вытекает, и мехи пропадают, но вино молодое вливают в новые мехи, и сберегается то и другое.
  • [Зач. 32.] Когда Он говорил им сие, подошел к Нему некоторый начальник и, кланяясь Ему, говорил: дочь моя теперь умирает; но приди, возложи на нее руку Твою, и она будет жива.
  • И встав, Иисус пошел за ним, и ученики Его.
  • И вот, женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением, подойдя сзади, прикоснулась к краю одежды Его,
  • ибо она говорила сама в себе: если только прикоснусь к одежде Его, выздоровею.
  • Иисус же, обратившись и увидев ее, сказал: дерзай, дщерь! вера твоя спасла тебя. Женщина с того часа стала здорова.
  • И когда пришел Иисус в дом начальника и увидел свирельщиков и народ в смятении,
  • сказал им: выйдите вон, ибо не умерла девица, но спит. И смеялись над Ним.
  • Когда же народ был выслан, Он, войдя, взял ее за руку, и девица встала.
  • И разнесся слух о сем по всей земле той.
  • [Зач. 33.] Когда Иисус шел оттуда, за Ним следовали двое слепых и кричали: помилуй нас, Иисус, сын Давидов!
  • Когда же Он пришел в дом, слепые приступили к Нему. И говорит им Иисус: веруете ли, что Я могу это сделать? Они говорят Ему: ей, Господи!
  • Тогда Он коснулся глаз их и сказал: по вере вашей да будет вам.
  • И открылись глаза их; и Иисус строго сказал им: смотрите, чтобы никто не узнал.
  • А они, выйдя, разгласили о Нем по всей земле той.
  • Когда же те выходили, то привели к Нему человека немого бесноватого.
  • И когда бес был изгнан, немой стал говорить. И народ, удивляясь, говорил: никогда не бывало такого явления в Израиле.
  • А фарисеи говорили: Он изгоняет бесов силою князя бесовского.
  • И ходил Иисус по всем городам и селениям, уча в синагогах их, проповедуя Евангелие Царствия и исцеляя всякую болезнь и всякую немощь в людях.
  • [Зач. 34.] Видя толпы народа, Он сжалился над ними, что они были изнурены и рассеяны, как овцы, не имеющие пастыря.
  • Тогда говорит ученикам Своим: жатвы много, а делателей мало;
  • итак молите Господина жатвы, чтобы выслал делателей на жатву Свою.
  • فدخل السفينة واجتاز وجاء الى مدينته

  • واذا مفلوج يقدمونه اليه مطروحا على فراش فلما رأى يسوع ايمانهم قال للمفلوج ثق يا بني مغفورة لك خطاياك

  • واذا قوم من الكتبة قد قالوا في انفسهم هذا يجدّف

  • فعلم يسوع افكارهم فقال لماذا تفكرون بالشر في قلوبكم

  • ايما ايسر ان يقال مغفورة لك خطاياك او ان يقال قم وامش

  • ولكن لكي تعلموا ان لابن الانسان سلطانا على الارض ان يغفر الخطايا حينئذ قال للمفلوج قم احمل فراشك واذهب الى بيتك

  • فقام ومضى الى بيته

  • فلما رأى الجموع تعجبوا ومجدوا الله الذي اعطى الناس سلطانا مثل هذا

  • وفيما يسوع مجتاز من هناك رأى انسانا جالسا عند مكان الجباية اسمه متى فقال له اتبعني فقام وتبعه

  • وبينما هو متكئ في البيت اذا عشارون وخطاة كثيرون قد جاءوا واتكأوا مع يسوع وتلاميذه

  • فلما نظر الفريسيون قالوا لتلاميذه لماذا ياكل معلمكم مع العشارين والخطاة

  • فلما سمع يسوع قال لهم لا يحتاج الاصحاء الى طبيب بل المرضى

  • فاذهبوا وتعلّموا ما هواني اريد رحمة لا ذبيحة لاني لم آت لادعو ابرارا بل خطاة الى التوبة

  • حينئذ اتى اليه تلاميذ يوحنا قائلين لماذا نصوم نحن والفريسيون كثيرا واما تلاميذك فلا يصومون

  • فقال لهم يسوع هل يستطيع بنو العرس ان ينوحوا ما دام العريس معهم ولكن ستأتي ايام حين يرفع العريس عنهم فحينئذ يصومون

  • ليس احد يجعل رقعة من قطعة جديدة على ثوب عتيق لان الملء ياخذ من الثوب فيصير الخرق اردأ

  • ولا يجعلون خمرا جديدة في زقاق عتيقة لئلا تنشقّ الزقاق فالخمر تنصب والزقاق تتلفبل يجعلون خمرا جديدة في زقاق جديدة فتحفظ جميعا

  • وفيما هو يكلمهم بهذا اذا رئيس قد جاء فسجد له قائلا ان ابنتي الآن ماتت لكن تعال وضع يدك عليها فتحيا

  • فقام يسوع وتبعه هو وتلاميذه

  • واذا امرأة نازفة دم منذ اثنتي عشرة سنة قد جاءت من ورائه ومسّت هدب ثوبه

  • لانها قالت في نفسها ان مسست ثوبه فقط شفيت

  • فالتفت يسوع وابصرها فقال ثقي يا ابنة ايمانك قد شفاك فشفيت المرأة من تلك الساعة

  • ولما جاء يسوع الى بيت الرئيس ونظر المزمرين والجمع يضجون

  • قال لهم تنحوا فان الصبية لم تمت لكنها نائمة فضحكوا عليه

  • فلما اخرج الجمع دخل وامسك بيدها فقامت الصبية

  • فخرج ذلك الخبر الى تلك الارض كلها

  • وفيما يسوع مجتاز من هناك تبعه اعميان يصرخان ويقولان ارحمنا يا ابن داود

  • ولما جاء الى البيت تقدم اليه الاعميان فقال لهما يسوع أتؤمنان اني اقدر ان افعل هذا قالا له نعم يا سيد

  • حينئذ لمس اعينهما قائلا بحسب ايمانكما ليكن لكما

  • فانفتحت اعينهما فانتهرهما يسوع قائلا انظرا لا يعلم احد

  • ولكنهما خرجا واشاعاه في تلك الارض كلها

  • وفيما هما خارجان اذا انسان اخرس مجنون قدموه اليه

  • فلما اخرج الشيطان تكلم الاخرس فتعجب الجموع قائلين لم يظهر قط مثل هذا في اسرائيل

  • اما الفريسيون فقالوا برئيس الشياطين يخرج الشياطين

  • وكان يسوع يطوف المدن كلها والقرى يعلّم في مجامعها ويكرز ببشارة الملكوت ويشفي كل مرض وكل ضعف في الشعب

  • ولما رأى الجموع تحنن عليهم اذ كانوا منزعجين ومنطرحين كغنم لا راعي لها

  • حينئذ قال لتلاميذه الحصاد كثير ولكن الفعلة قليلون

  • فاطلبوا من رب الحصاد ان يرسل فعلة الى حصاده
  • Entonces, entrando Jesús en la barca, pasó al otro lado y vino a su ciudad.
  • Y sucedió que le llevaron un paralítico tendido sobre una camilla. Al ver Jesús la fe de ellos, dijo al paralítico:

    —Ten ánimo, hijo; tus pecados te son perdonados.

  • Entonces algunos de los escribas se decían a sí mismos: «Éste blasfema».
  • Conociendo Jesús los pensamientos de ellos, dijo:

    —¿Por qué pensáis mal en vuestros corazones?

  • ¿Qué es más fácil, decir: “Los pecados te son perdonados”, o decir: “Levántate y anda”?
  • Pues para que sepáis que el Hijo del hombre tiene potestad en la tierra para perdonar pecados —dijo entonces al paralítico—: Levántate, toma tu camilla y vete a tu casa.
  • Entonces él se levantó y se fue a su casa.
  • La gente, al verlo, se maravilló y glorificó a Dios, que había dado tal potestad a los hombres.

  • Saliendo Jesús de allí, vio a un hombre llamado Mateo que estaba sentado en el banco de los tributos públicos, y le dijo:

    —Sígueme.

    Él se levantó y lo siguió.

  • Aconteció que estando él sentado a la mesa en la casa, muchos publicanos y pecadores, que habían llegado, se sentaron juntamente a la mesa con Jesús y sus discípulos.
  • Cuando vieron esto los fariseos, dijeron a los discípulos:

    —¿Por qué come vuestro Maestro con los publicanos y pecadores?

  • Al oír esto Jesús, les dijo:

    —Los sanos no tienen necesidad de médico, sino los enfermos.

  • Id, pues, y aprended lo que significa: “Misericordia quiero y no sacrificios”, porque no he venido a llamar a justos, sino a pecadores al arrepentimiento.

  • Entonces se le acercaron los discípulos de Juan y le preguntaron:

    —¿Por qué nosotros y los fariseos ayunamos muchas veces, y tus discípulos no ayunan?

  • Jesús les dijo:

    —¿Acaso pueden los que están de bodas tener luto entre tanto que el esposo está con ellos? Pero vendrán días cuando el esposo les será quitado, y entonces ayunarán.

  • Nadie pone remiendo de paño nuevo en vestido viejo, porque tal remiendo tira del vestido y se hace peor la rotura.
  • Ni echan vino nuevo en odres viejos; de otra manera los odres se rompen, el vino se derrama y los odres se pierden; pero echa el vino nuevo en odres nuevos, y lo uno y lo otro se conservan juntamente.

  • Mientras él les decía estas cosas, llegó un dignatario y se postró ante él, diciendo:

    —Mi hija acaba de morir; pero ven y pon tu mano sobre ella, y vivirá.

  • Jesús se levantó y lo siguió con sus discípulos.
  • En esto, una mujer enferma de flujo de sangre desde hacía doce años se le acercó por detrás y tocó el borde de su manto,
  • porque se decía a sí misma: «Con sólo tocar su manto, seré salva.»
  • Pero Jesús, volviéndose y mirándola, dijo:

    —Ten ánimo, hija; tu fe te ha salvado.

    Y la mujer fue salva desde aquella hora.

  • Cuando entró Jesús en la casa del dignatario y vio a los que tocaban flautas y a la gente que hacía alboroto,
  • les dijo:

    —Apartaos, porque la niña no está muerta, sino que duerme.

    Y se burlaban de él.

  • Pero cuando la gente fue echada fuera, entró y tomó de la mano a la niña, y ella se levantó.
  • Y se difundió esta noticia por toda aquella tierra.

  • Cuando salió Jesús, lo siguieron dos ciegos, diciéndole a gritos:

    —¡Ten misericordia de nosotros, Hijo de David!

  • Al llegar a la casa, se le acercaron los ciegos y Jesús les preguntó:

    —¿Creéis que puedo hacer esto?

    Ellos dijeron:

    —Sí, Señor.

  • Entonces les tocó los ojos, diciendo:

    —Conforme a vuestra fe os sea hecho.

  • Y los ojos de ellos fueron abiertos. Jesús les encargó rigurosamente, diciendo:

    —Mirad que nadie lo sepa.

  • Pero cuando salieron, divulgaron la fama de él por toda aquella tierra.

  • Tan pronto ellos salieron, le trajeron un mudo endemoniado.
  • Una vez expulsado el demonio, el mudo habló. La gente se maravillaba y decía:

    —Nunca se ha visto cosa semejante en Israel.

  • Pero los fariseos decían:

    —Por el príncipe de los demonios echa fuera los demonios.

  • Recorría Jesús todas las ciudades y aldeas, enseñando en las sinagogas de ellos, predicando el evangelio del Reino y sanando toda enfermedad y toda dolencia en el pueblo.
  • Al ver las multitudes tuvo compasión de ellas, porque estaban desamparadas y dispersas como ovejas que no tienen pastor.
  • Entonces dijo a sus discípulos: «A la verdad la mies es mucha, pero los obreros pocos.
  • Rogad, pues, al Señor de la mies, que envíe obreros a su mies.»