Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
9:2
9:4
9:5
9:8
9:9
9:11
9:12
9:13
9:15
9:16
9:19
9:21
9:22
9:23
см.:Неем.10:28;
9:25
1 Евеи из Гаваона обманули Иисуса Навина, который вступил с ними в союз мира; 16 отныне они будут «рубить дрова и черпать воду».
Услышав сие, все цари [Аморрейские], которые за Иорданом, на горе и на равнине и по всему берегу великого моря, [и которые] близ Ливана, Хеттеи, Аморреи, [Гергесеи,] Хананеи, Ферезеи, Евеи и Иевусеи,
собрались вместе, дабы единодушно сразиться с Иисусом и Израилем.
Но жители Гаваона, услышав, что Иисус сделал с Иерихоном и Гаем,
употребили хитрость: пошли, запаслись хлебом на дорогу и положили ветхие мешки на ослов своих и ветхие, изорванные и заплатанные мехи вина;
и обувь на ногах их была ветхая с заплатами, и одежда на них ветхая; и весь дорожный хлеб их был сухой и заплесневелый [и раскрошенный].
Они пришли к Иисусу в стан [Израильский] в Галгал и сказали ему и всем Израильтянам: из весьма дальней земли пришли мы; итак заключите с нами союз.
Израильтяне же сказали Евеям: может быть, вы живете близ нас? как нам заключить с вами союз?
Они сказали Иисусу: мы рабы твои. Иисус же сказал им: кто вы и откуда пришли?
Они сказали ему: из весьма дальней земли пришли рабы твои во имя Господа Бога твоего; ибо мы слышали славу Его и все, что сделал Он в Египте,
и все, что Он сделал двум царям Аморрейским, которые [были] по ту сторону Иордана, Сигону, царю Есевонскому, и Огу, царю Васанскому, который [жил] в Астарофе [и Едреи].
[Слыша сие,] старейшины наши и все жители нашей земли сказали нам: возьмите в руки ваши хлеба на дорогу и пойдите навстречу им и скажите им: «мы рабы ваши; итак заключите с нами союз».
Этот хлеб наш из домов наших мы взяли теплый в тот день, когда пошли к вам, а теперь вот, он сделался сухой и заплесневелый;
и эти мехи с вином, которые мы налили новые, вот, изорвались; и эта одежда наша и обувь наша обветшала от весьма дальней дороги.
Израильтяне взяли их хлеба, а Господа не вопросили.
И заключил Иисус с ними мир и постановил с ними условие в том, что он сохранит им жизнь; и поклялись им начальники общества.
А чрез три дня, как заключили они с ними союз, услышали, что они соседи их и живут близ них;
ибо сыны Израилевы, отправившись в путь, пришли в города их на третий день; города же их [были]: Гаваон, Кефира, Беероф и Кириаф-Иарим.
[Иисус и] сыны Израилевы не побили их, потому что [все] начальники общества клялись им Господом Богом Израилевым. За это все общество [Израилево] возроптало на начальников.
Все начальники сказали всему обществу: мы клялись им Господом Богом Израилевым и потому не можем коснуться их;
а вот что сделаем с ними: оставим их в живых, чтобы не постиг нас гнев за клятву, которою мы клялись им.
И сказали им начальники: пусть они живут, но будут рубить дрова и черпать воду для всего общества. [И сделало все общество] так, как сказали им начальники.
Иисус призвал их и сказал: для чего вы обманули нас, сказав: «мы весьма далеко от вас», тогда как вы живете близ нас?
за это прокляты вы! без конца вы будете рабами, будете рубить дрова и черпать воду для [меня и для] дома Бога моего!
Они в ответ Иисусу сказали: дошло до сведения рабов твоих, что Господь Бог твой повелел Моисею, рабу Своему, дать вам всю землю и погубить [нас и] всех жителей сей земли пред лицем вашим; посему мы весьма боялись, чтобы вы не лишили нас жизни, и сделали это дело;
теперь вот мы в руке твоей: как лучше и справедливее тебе покажется поступить с нами, так и поступи.
И поступил с ними так: избавил их от руки сынов Израилевых, и они не умертвили их;
и определил в тот день Иисус, чтобы они рубили дрова и черпали воду для [всего] общества и для жертвенника Господня; [посему жители Гаваона сделались дровосеками и водоносами для жертвенника Божия] даже до сего дня, на месте, какое ни избрал бы [Господь].
Егда́ же услы́шаша вси́ ца́рiе Аморре́йстiи, и́же объ ону́ страну́ Иорда́на, и́же въ го́рнѣй и и́же въ ра́внѣй, и и́же во все́мъ примо́рiи мо́ря вели́каго и и́же при антилива́нѣ, и Хетте́и и Аморре́и, и гергесе́и и Ханане́и, и ферезе́и и Еве́и и Иевусе́и,
снидо́шася вку́пѣ сѣщи́ся со Иису́сомъ и со Изра́илемъ единомы́сленно.
И живу́щiи въ хо́лмѣ въ гавао́нѣ слы́шаша вся́, ели́ка сотвори́ Госпо́дь иерихо́ну и га́ю,
и сотвори́ша и сі́и съ лука́вствомъ, и ше́дше угото́ваша бра́шна и угото́вашася: и взе́мше вре́тища ве́тха на ослы́ своя́, и мѣ́хи вина́ ве́тхи и разсѣ́дшыяся завя́заны:
и сапоги́ ве́тхи и запла́чены на ногу́ и́хъ, и ри́зы обветша́ны на ни́хъ, и хлѣ́бы бра́шна и́хъ бѣ́ша пресо́хли и сплѣ́снѣли и сдро́блени.
И прiидо́ша ко Иису́су въ по́лкъ Изра́илевъ въ Галга́лы, и реко́ша ко Иису́су и всему́ Изра́илю: от земли́ да́льнiя прiидо́хомъ, и ны́нѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ.
И реко́ша сы́нове Изра́илевы къ Хорре́ю: ви́ждь, не посредѣ́ ли на́съ живе́ши, и ка́ко тебѣ́ завѣща́ю завѣ́тъ?
И реко́ша ко Иису́су: раби́ есмы́ твои́. И рече́ къ ни́мъ Иису́съ: отку́ду есте́? и отку́ду прiидо́сте?
И реко́ша къ нему́: от да́льнiя земли́ зѣло́ прiидо́хомъ раби́ твои́ во и́мя Го́спода Бо́га твоего́: слы́шахомъ бо и́мя его́ и вся́, ели́ка сотвори́ во Еги́птѣ,
и вся́, ели́ка сотвори́ двои́мъ царе́мъ Аморре́йскимъ, и́же бы́ша объ ону́ страну́ Иорда́на, сио́ну царю́ есево́нску и о́гу царю́ Васа́нску, и́же живя́ше во Астаро́ѳѣ и во едраи́нѣ.
И слы́шавше реко́ша къ на́мъ ста́рцы на́ши и вси́ живу́щiи на земли́ на́шей, глаго́люще: возми́те себѣ́ бра́шно на пу́ть и иди́те проти́ву и́мъ, и рцы́те къ ни́мъ: раби́ есмы́ ва́ши, и ны́нѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ:
сі́и хлѣ́бы на́ши, те́плыя на пу́ть взя́хомъ и́хъ от домо́въ на́шихъ, въ о́ньже де́нь изыдо́хомъ прiити́ къ ва́мъ: ны́нѣ же пресхо́ша и бы́ша содро́блени:
и сі́и мѣ́си вина́, и́хже налiя́хомъ но́вы, и сі́и разсѣдо́шася: и ри́зы на́шя сiя́ и обу́вища на́ша обетша́ша от до́лгаго пути́ зѣло́.
И взя́ша кня́зи бра́шно и́хъ, а Го́спода не вопроси́ша.
И сотвори́ Иису́съ съ ни́ми ми́ръ, и уста́ви къ ни́мъ завѣ́тъ, е́же снабдѣ́ти и́хъ: и кля́шася и́мъ кня́зи со́нма.
И бы́сть по трiе́хъ дне́хъ по завѣща́нiи къ ни́мъ завѣ́та, услы́шаша, я́ко бли́зъ и́хъ су́ть и я́ко посредѣ́ и́хъ живу́тъ.
И воста́ша сы́нове Изра́илевы и внидо́ша во гра́ды и́хъ въ тре́тiй де́нь: гра́ди же и́хъ [бя́ху] гавао́нъ и кефира́, и виро́тъ и гра́дъ Иари́мъ.
И не сотвори́ша съ ни́ми ра́ти [иису́съ и] сы́нове Изра́илевы, я́ко кля́шася и́мъ вси́ кня́зи со́нма Го́сподемъ Бо́гомъ Изра́илевымъ. И ропта́ша ве́сь со́нмъ Изра́илевъ на князе́й.
И реко́ша вси́ кня́зи всему́ со́нму: мы́ кля́хомся и́мъ Го́сподемъ Бо́гомъ Изра́илевымъ, и ны́нѣ не возмо́жемъ косну́тися и́хъ:
сiе́ сотвори́мъ и́мъ, е́же живи́ти и́хъ, и снабди́мъ и́хъ, и не бу́детъ на на́съ гнѣ́ва кля́твы ра́ди, е́юже кля́хомся и́мъ.
И реко́ша и́мъ кня́зи: да живу́тъ сі́и, и бу́дутъ древосѣ́чцы и водоно́сцы всему́ со́нму. И сотвори́ ве́сь со́нмъ, я́коже реко́ша и́мъ кня́зи.
И созва́ и́хъ Иису́съ и рече́ и́мъ, глаго́ля: почто́ прельсти́сте мя́, глаго́люще: дале́че есмы́ от тебе́ зѣло́? вы́ же насе́лницы есте́ от живу́щихъ въ на́съ:
и ны́нѣ про́кляти есте́: и не оскудѣ́етъ от ва́съ ра́бъ, ниже́ древосѣ́чецъ, ниже́ водоно́сецъ мнѣ́ и Бо́гу моему́.
И отвѣща́ша Иису́су, глаго́люще: поне́же возвѣсти́ся на́мъ [рабо́мъ твои́мъ], ели́ка заповѣ́да Госпо́дь Бо́гъ тво́й Моисе́ю рабу́ своему́, да́ти ва́мъ зе́млю сiю́ и потреби́ти на́съ и вся́ живу́щыя на не́й от лица́ ва́шего, сего́ ра́ди убоя́хомся зѣло́ о душа́хъ на́шихъ от лица́ ва́шего, и сотвори́хомъ дѣ́ло сiе́:
и ны́нѣ, се́, мы́ подру́чни ва́мъ, я́коже уго́дно е́сть ва́мъ, и я́коже ва́мъ мни́тся, твори́те на́мъ.
И сотвори́ша и́мъ си́це: и изба́ви я́ Иису́съ въ то́й де́нь от руку́ сыно́въ Изра́илевыхъ, и не уби́ша и́хъ.
И поста́ви я́ Иису́съ въ то́й де́нь древосѣ́чцы и водоно́сцы всему́ со́нму и олтарю́ Бо́жiю. Сего́ ра́ди бы́ша живу́щiи въ гавао́нѣ древосѣ́чцы и водоно́сцы олтарю́ Бо́жiю, да́же до дне́шняго дне́, и на мѣ́стѣ е́же а́ще избере́тъ Госпо́дь.
Греческий [Greek (Koine)]
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
ὡς δ᾿ ἤκουσαν οἱ βασιλεῖς τῶν Αμορραίων οἱ ἐν τῷ πέραν τοῦ Ιορδάνου οἱ ἐν τῇ ὀρεινῇ καὶ οἱ ἐν τῇ πεδινῇ καὶ οἱ ἐν πάσῃ τῇ παραλίᾳ τῆς θαλάσσης τῆς μεγάλης καὶ οἱ πρὸς τῷ ᾿Αντιλιβάνῳ καὶ οἱ Χετταῖοι καὶ οἱ Χαναναῖοι καὶ οἱ Φερεζαῖοι καὶ οἱ Ευαῖοι καὶ οἱ Αμορραῖοι καὶ οἱ Γεργεσαῖοι καὶ οἱ Ιεβουσαῖοι
συνήλθοσαν ἐπὶ τὸ αὐτὸ ἐκπολεμῆσαι ᾿Ιησοῦν καὶ Ισραηλ ἅμα πάντες
aτότε ᾠκοδόμησεν ᾿Ιησοῦς θυσιαστήριον κυρίῳ τῷ θεῷ Ισραηλ ἐν ὄρει Γαιβαλ
bκαθότι ἐνετείλατο Μωυσῆς ὁ θεράπων κυρίου τοῖς υἱοῖς Ισραηλ καθὰ γέγραπται ἐν τῷ νόμῳ Μωυσῆ θυσιαστήριον λίθων ὁλοκλήρων ἐφ᾿ οὓς οὐκ ἐπεβλήθη σίδηρος καὶ ἀνεβίβασεν ἐκεῖ ὁλοκαυτώματα κυρίῳ καὶ θυσίαν σωτηρίου
cκαὶ ἔγραψεν ᾿Ιησοῦς ἐπὶ τῶν λίθων τὸ δευτερονόμιον νόμον Μωυσῆ ὃν ἔγραψεν ἐνώπιον υἱῶν Ισραηλ
dκαὶ πᾶς Ισραηλ καὶ οἱ πρεσβύτεροι αὐτῶν καὶ οἱ δικασταὶ καὶ οἱ γραμματεῖς αὐτῶν παρεπορεύοντο ἔνθεν καὶ ἔνθεν τῆς κιβωτοῦ ἀπέναντι καὶ οἱ ἱερεῖς καὶ οἱ Λευῖται ἦραν τὴν κιβωτὸν τῆς διαθήκης κυρίου καὶ ὁ προσήλυτος καὶ ὁ αὐτόχθων οἳ ἦσαν ἥμισυ πλησίον ὄρους Γαριζιν καὶ οἳ ἦσαν ἥμισυ πλησίον ὄρους Γαιβαλ καθότι ἐνετείλατο Μωυσῆς ὁ θεράπων κυρίου εὐλογῆσαι τὸν λαὸν ἐν πρώτοις
eκαὶ μετὰ ταῦτα οὕτως ἀνέγνω ᾿Ιησοῦς πάντα τὰ ῥήματα τοῦ νόμου τούτου τὰς εὐλογίας καὶ τὰς κατάρας κατὰ πάντα τὰ γεγραμμένα ἐν τῷ νόμῳ Μωυσῆ
fοὐκ ἦν ῥῆμα ἀπὸ πάντων ὧν ἐνετείλατο Μωυσῆς τῷ ᾿Ιησοῖ ὃ οὐκ ἀνέγνω ᾿Ιησοῦς εἰς τὰ ὦτα πάσης ἐκκλησίας υἱῶν Ισραηλ τοῖς ἀνδράσιν καὶ ταῖς γυναιξὶν καὶ τοῖς παιδίοις καὶ τοῖς προσηλύτοις τοῖς προσπορευομένοις τῷ Ισραηλ
aτότε ᾠκοδόμησεν ᾿Ιησοῦς θυσιαστήριον κυρίῳ τῷ θεῷ Ισραηλ ἐν ὄρει Γαιβαλ
bκαθότι ἐνετείλατο Μωυσῆς ὁ θεράπων κυρίου τοῖς υἱοῖς Ισραηλ καθὰ γέγραπται ἐν τῷ νόμῳ Μωυσῆ θυσιαστήριον λίθων ὁλοκλήρων ἐφ᾿ οὓς οὐκ ἐπεβλήθη σίδηρος καὶ ἀνεβίβασεν ἐκεῖ ὁλοκαυτώματα κυρίῳ καὶ θυσίαν σωτηρίου
cκαὶ ἔγραψεν ᾿Ιησοῦς ἐπὶ τῶν λίθων τὸ δευτερονόμιον νόμον Μωυσῆ ὃν ἔγραψεν ἐνώπιον υἱῶν Ισραηλ
dκαὶ πᾶς Ισραηλ καὶ οἱ πρεσβύτεροι αὐτῶν καὶ οἱ δικασταὶ καὶ οἱ γραμματεῖς αὐτῶν παρεπορεύοντο ἔνθεν καὶ ἔνθεν τῆς κιβωτοῦ ἀπέναντι καὶ οἱ ἱερεῖς καὶ οἱ Λευῖται ἦραν τὴν κιβωτὸν τῆς διαθήκης κυρίου καὶ ὁ προσήλυτος καὶ ὁ αὐτόχθων οἳ ἦσαν ἥμισυ πλησίον ὄρους Γαριζιν καὶ οἳ ἦσαν ἥμισυ πλησίον ὄρους Γαιβαλ καθότι ἐνετείλατο Μωυσῆς ὁ θεράπων κυρίου εὐλογῆσαι τὸν λαὸν ἐν πρώτοις
eκαὶ μετὰ ταῦτα οὕτως ἀνέγνω ᾿Ιησοῦς πάντα τὰ ῥήματα τοῦ νόμου τούτου τὰς εὐλογίας καὶ τὰς κατάρας κατὰ πάντα τὰ γεγραμμένα ἐν τῷ νόμῳ Μωυσῆ
fοὐκ ἦν ῥῆμα ἀπὸ πάντων ὧν ἐνετείλατο Μωυσῆς τῷ ᾿Ιησοῖ ὃ οὐκ ἀνέγνω ᾿Ιησοῦς εἰς τὰ ὦτα πάσης ἐκκλησίας υἱῶν Ισραηλ τοῖς ἀνδράσιν καὶ ταῖς γυναιξὶν καὶ τοῖς παιδίοις καὶ τοῖς προσηλύτοις τοῖς προσπορευομένοις τῷ Ισραηλ
καὶ οἱ κατοικοῦντες Γαβαων ἤκουσαν πάντα ὅσα ἐποίησεν κύριος τῇ Ιεριχω καὶ τῇ Γαι
καὶ ἐποίησαν καί γε αὐτοὶ μετὰ πανουργίας καὶ ἐλθόντες ἐπεσιτίσαντο καὶ ἡτοιμάσαντο καὶ λαβόντες σάκκους παλαιοὺς ἐπὶ τῶν ὄνων αὐτῶν καὶ ἀσκοὺς οἴνου παλαιοὺς καὶ κατερρωγότας ἀποδεδεμένους
καὶ τὰ κοῖλα τῶν ὑποδημάτων αὐτῶν καὶ τὰ σανδάλια αὐτῶν παλαιὰ καὶ καταπεπελματωμένα ἐν τοῖς ποσὶν αὐτῶν καὶ τὰ ἱμάτια αὐτῶν πεπαλαιωμένα ἐπάνω αὐτῶν καὶ ὁ ἄρτος αὐτῶν τοῦ ἐπισιτισμοῦ ξηρὸς καὶ εὐρωτιῶν καὶ βεβρωμένος
καὶ ἤλθοσαν πρὸς ᾿Ιησοῦν εἰς τὴν παρεμβολὴν Ισραηλ εἰς Γαλγαλα καὶ εἶπαν πρὸς ᾿Ιησοῦν καὶ Ισραηλ ἐκ γῆς μακρόθεν ἥκαμεν καὶ νῦν διάθεσθε ἡμῖν διαθήκην
καὶ εἶπαν οἱ υἱοὶ Ισραηλ πρὸς τὸν Χορραῖον ὅρα μὴ ἐν ἐμοὶ κατοικεῖς καὶ πῶς σοι διαθῶμαι διαθήκην
καὶ εἶπαν πρὸς ᾿Ιησοῦν οἰκέται σού ἐσμεν καὶ εἶπεν πρὸς αὐτοὺς ᾿Ιησοῦς πόθεν ἐστὲ καὶ πόθεν παραγεγόνατε
καὶ εἶπαν ἐκ γῆς μακρόθεν σφόδρα ἥκασιν οἱ παῖδές σου ἐν ὀνόματι κυρίου τοῦ θεοῦ σου ἀκηκόαμεν γὰρ τὸ ὄνομα αὐτοῦ καὶ ὅσα ἐποίησεν ἐν Αἰγύπτῳ
καὶ ὅσα ἐποίησεν τοῖς βασιλεῦσιν τῶν Αμορραίων οἳ ἦσαν πέραν τοῦ Ιορδάνου τῷ Σηων βασιλεῖ Εσεβων καὶ τῷ Ωγ βασιλεῖ τῆς Βασαν ὃς κατῴκει ἐν Ασταρωθ καὶ ἐν Εδραϊν
καὶ ἀκούσαντες εἶπαν πρὸς ἡμᾶς οἱ πρεσβύτεροι ἡμῶν καὶ πάντες οἱ κατοικοῦντες τὴν γῆν ἡμῶν λέγοντες λάβετε ἑαυτοῖς ἐπισιτισμὸν εἰς τὴν ὁδὸν καὶ πορεύθητε εἰς συνάντησιν αὐτῶν καὶ ἐρεῖτε πρὸς αὐτούς οἰκέται σού ἐσμεν καὶ νῦν διάθεσθε ἡμῖν διαθήκην
οὗτοι οἱ ἄρτοι θερμοὺς ἐφωδιάσθημεν αὐτοὺς ἐν τῇ ἡμέρᾳ ᾗ ἐξήλθομεν παραγενέσθαι πρὸς ὑμᾶς νῦν δὲ ἐξηράνθησαν καὶ γεγόνασιν βεβρωμένοι
καὶ οὗτοι οἱ ἀσκοὶ τοῦ οἴνου οὓς ἐπλήσαμεν καινούς καὶ οὗτοι ἐρρώγασιν καὶ τὰ ἱμάτια ἡμῶν καὶ τὰ ὑποδήματα ἡμῶν πεπαλαίωται ἀπὸ τῆς πολλῆς ὁδοῦ σφόδρα
καὶ ἔλαβον οἱ ἄρχοντες τοῦ ἐπισιτισμοῦ αὐτῶν καὶ κύριον οὐκ ἐπηρώτησαν
καὶ ἐποίησεν ᾿Ιησοῦς πρὸς αὐτοὺς εἰρήνην καὶ διέθετο πρὸς αὐτοὺς διαθήκην τοῦ διασῶσαι αὐτούς καὶ ὤμοσαν αὐτοῖς οἱ ἄρχοντες τῆς συναγωγῆς
καὶ ἐγένετο μετὰ τρεῖς ἡμέρας μετὰ τὸ διαθέσθαι πρὸς αὐτοὺς διαθήκην ἤκουσαν ὅτι ἐγγύθεν αὐτῶν εἰσιν καὶ ὅτι ἐν αὐτοῖς κατοικοῦσιν
καὶ ἀπῆραν οἱ υἱοὶ Ισραηλ καὶ ἦλθον εἰς τὰς πόλεις αὐτῶν αἱ δὲ πόλεις αὐτῶν Γαβαων καὶ Κεφιρα καὶ Βηρωθ καὶ πόλις Ιαριν
καὶ οὐκ ἐμαχέσαντο αὐτοῖς οἱ υἱοὶ Ισραηλ ὅτι ὤμοσαν αὐτοῖς πάντες οἱ ἄρχοντες κύριον τὸν θεὸν Ισραηλ καὶ διεγόγγυσαν πᾶσα ἡ συναγωγὴ ἐπὶ τοῖς ἄρχουσιν
καὶ εἶπαν οἱ ἄρχοντες πάσῃ τῇ συναγωγῇ ἡμεῖς ὠμόσαμεν αὐτοῖς κύριον τὸν θεὸν Ισραηλ καὶ νῦν οὐ δυνησόμεθα ἅψασθαι αὐτῶν
τοῦτο ποιήσομεν ζωγρῆσαι αὐτούς καὶ περιποιησόμεθα αὐτούς καὶ οὐκ ἔσται καθ᾿ ἡμῶν ὀργὴ διὰ τὸν ὅρκον ὃν ὠμόσαμεν αὐτοῖς
ζήσονται καὶ ἔσονται ξυλοκόποι καὶ ὑδροφόροι πάσῃ τῇ συναγωγῇ καθάπερ εἶπαν αὐτοῖς οἱ ἄρχοντες
καὶ συνεκάλεσεν αὐτοὺς ᾿Ιησοῦς καὶ εἶπεν αὐτοῖς διὰ τί παρελογίσασθέ με λέγοντες μακρὰν ἀπὸ σοῦ ἐσμεν σφόδρα ὑμεῖς δὲ ἐγχώριοί ἐστε τῶν κατοικούντων ἐν ἡμῖν
καὶ νῦν ἐπικατάρατοί ἐστε οὐ μὴ ἐκλίπῃ ἐξ ὑμῶν δοῦλος οὐδὲ ξυλοκόπος ἐμοὶ καὶ τῷ θεῷ μου
καὶ ἀπεκρίθησαν τῷ ᾿Ιησοῖ λέγοντες ἀνηγγέλη ἡμῖν ὅσα συνέταξεν κύριος ὁ θεός σου Μωυσῇ τῷ παιδὶ αὐτοῦ δοῦναι ὑμῖν τὴν γῆν ταύτην καὶ ἐξολεθρεῦσαι ἡμᾶς καὶ πάντας τοὺς κατοικοῦντας ἐπ᾿ αὐτῆς ἀπὸ προσώπου ὑμῶν καὶ ἐφοβήθημεν σφόδρα περὶ τῶν ψυχῶν ἡμῶν ἀπὸ προσώπου ὑμῶν καὶ ἐποιήσαμεν τὸ πρᾶγμα τοῦτο
καὶ νῦν ἰδοὺ ἡμεῖς ὑποχείριοι ὑμῖν ὡς ἀρέσκει ὑμῖν καὶ ὡς δοκεῖ ὑμῖν ποιήσατε ἡμῖν
καὶ ἐποίησαν αὐτοῖς οὕτως καὶ ἐξείλατο αὐτοὺς ᾿Ιησοῦς ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἐκ χειρῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ οὐκ ἀνεῖλον αὐτούς
καὶ κατέστησεν αὐτοὺς ᾿Ιησοῦς ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ξυλοκόπους καὶ ὑδροφόρους πάσῃ τῇ συναγωγῇ καὶ τῷ θυσιαστηρίῳ τοῦ θεοῦ διὰ τοῦτο ἐγένοντο οἱ κατοικοῦντες Γαβαων ξυλοκόποι καὶ ὑδροφόροι τοῦ θυσιαστηρίου τοῦ θεοῦ ἕως τῆς σήμερον ἡμέρας καὶ εἰς τὸν τόπον ὃν ἐὰν ἐκλέξηται κύριος