И реко́ша ми́: оста́вшiися от плѣне́нiя та́мо во странѣ́, во озлобле́нiи вели́цѣ и въ поноше́нiи, и стѣ́ны Иерусали́мскiя разоре́ны, и врата́ его́ сожже́на огне́мъ.

И бы́сть егда́ услы́шахъ словеса́ сiя́, сѣдо́хъ и пла́кахъ и рыда́хъ дни́ [мно́ги], и бѣ́хъ постя́ся и моля́ся предъ лице́мъ Бо́га небе́снаго,

и реко́хъ: молю́ тя́, Го́споди Бо́же небе́сный, крѣ́пкiй, вели́кiй и стра́шный, храня́й завѣ́тъ и милосе́рдiе лю́бящымъ тя́ и храня́щымъ за́повѣди твоя́:

да бу́дутъ у́ши твои́ вне́млющѣ и о́чи твои́ отве́рстѣ, е́же слы́шати моли́тву раба́ твоего́, е́юже а́зъ молю́ся предъ тобо́ю дне́сь, де́нь и но́щь, о сынѣ́хъ Изра́илевыхъ рабѣ́хъ твои́хъ: и исповѣ́даюся о грѣсѣ́хъ сыно́въ Изра́илевыхъ, и́миже согрѣши́хомъ предъ тобо́ю, и а́зъ и до́мъ отца́ моего́ согрѣши́хомъ:

преступле́нiемъ преступи́хомъ тебѣ́ и не сохрани́хомъ за́повѣдiй [твои́хъ] и повелѣ́нiй и суде́бъ, я́же повелѣ́лъ еси́ Моисе́ю рабу́ твоему́:

помяни́ у́бо сло́во, е́же заповѣ́далъ еси́ Моисе́ю рабу́ твоему́ глаго́ля: а́ще престу́пите вы́, а́зъ расточу́ вы́ въ лю́ди,

и а́ще обратите́ся ко мнѣ́ и сохраните́ за́повѣди моя́ и сотворите́ я́, а́ще бу́детъ разсѣ́янiе ва́ше до конца́ небесе́, отту́ду соберу́ вы́ и введу́ вы́ въ мѣ́сто, е́же избра́хъ всели́тися и́мени моему́ та́мо:

и ті́и раби́ твои́ и лю́дiе твои́, и́хже искупи́лъ еси́ си́лою твое́й вели́кою и руко́ю твое́ю крѣ́пкою:

молю́, Го́споди, да бу́детъ у́хо твое́ вне́млющее на моли́тву раба́ твоего́ и на моли́тву рабо́въ твои́хъ хотя́щихъ боя́тися и́мене твоего́: и благопоспѣши́ у́бо рабу́ твоему́ дне́сь, и да́ждь его́ въ щедро́ты предъ му́жемъ си́мъ. И а́зъ бы́хъ виноче́рпчiй царе́въ.

Украинский (Огієнко)

Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан.

І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї.
І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.

А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем…

І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.

І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої,

нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили!

Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.

Пам́ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами!

Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім́я Моє!

А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.

Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого!
І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!
А я був чашником царевим.

Немецкий (GNB)

Языки

Dies ist der Bericht von Nehemia, dem Sohn von Hachalja:

Im 20. Regierungsjahr des Perserkönigs Artaxerxes, im Monat Kislew, war ich in der königlichen Residenz Susa.

Da kam Hanani, einer meiner Brüder, mit einigen Männern aus Judäa zu mir. Ich fragte sie, wie es den Juden dort gehe, den Überlebenden, die nicht verschleppt worden waren, und erkundigte mich nach dem Zustand Jerusalems.

Sie berichteten mir: »Die Menschen in der Provinz Juda, die der Verschleppung entgangen sind, leben in großer Not und Schande. Die Stadtmauer Jerusalems liegt in Trümmern, die Tore sind durch Feuer zerstört.«

Als ich das hörte, setzte ich mich nieder und weinte. Tagelang trauerte ich, fastete und flehte den Gott des Himmels an.

Ich betete:

»Ach HERR, du Gott des Himmels, du großer und Ehrfurcht gebietender Gott! Du stehst in unerschütterlicher Treue zu deinem Bund und zu denen, die dich lieben und nach deinen Geboten leben.

Sieh mich, deinen Diener, freundlich an und habe ein offenes Ohr für mein Gebet! Tag und Nacht flehe ich zu dir für die Menschen, die dir dienen, dein Volk Israel!

Ich bekenne dir die Sünden, die wir Israeliten gegen dich begangen haben. Wir haben Unrecht getan; auch ich und meine Verwandten haben sich verfehlt.

Wir haben große Schuld auf uns geladen: Wir haben die Gebote und Gesetze missachtet, die du uns durch Mose, deinen Diener und Bevollmächtigten, gegeben hast.

Aber denk doch daran, dass du ausdrücklich zu deinem Diener Mose gesagt hast: ́Wenn ihr mir untreu werdet, will ich euch unter die fremden Völker zerstreuen;

wenn ihr aber zu mir zurückkehrt, auf meine Gebote achtet und sie befolgt, werde ich sogar die, die ich bis ans äußerste Ende der Erde verstoßen habe, von dort zurückholen. Ich will sie heimbringen an den Ort, den ich erwählt und zum Wohnsitz meines Namens bestimmt habe.́ So hast du gesagt –

und sie sind ja trotz allem deine Diener, dein Volk, das du einst durch deine große Macht und mit deiner starken Hand aus Ägypten befreit hast!

Ach Herr, erhöre mein Flehen und das Flehen aller, die dir bereitwillig und voll Ehrfurcht dienen! Lass mich doch heute Erfolg haben und hilf, dass der König mir gnädig ist!«

Ich war nämlich der Mundschenk des Königs.