On that day they read from the Book of Moses in the hearing of the people, and in it was found written that no Ammonite or Moabite should ever come into the assembly of God,

because they had not met the children of Israel with bread and water, but hired Balaam against them to curse them. However, our God turned the curse into a blessing.

So it was, when they had heard the Law, that they separated all the mixed multitude from Israel.

Now before this, Eliashib the priest, having authority over the storerooms of the house of our God, was allied with Tobiah.

And he had prepared for him a large room, where previously they had stored the grain offerings, the frankincense, the articles, the tithes of grain, the new wine and oil, which were commanded to be given to the Levites and singers and gatekeepers, and the offerings for the priests.

But during all this I was not in Jerusalem, for in the thirty-second year of Artaxerxes king of Babylon I had returned to the king. Then after certain days I obtained leave from the king,

and I came to Jerusalem and discovered the evil that Eliashib had done for Tobiah, in preparing a room for him in the courts of the house of God.

And it grieved me bitterly; therefore I threw all the household goods of Tobiah out of the room.

Then I commanded them to cleanse the rooms; and I brought back into them the articles of the house of God, with the grain offering and the frankincense.

I also realized that the portions for the Levites had not been given them; for each of the Levites and the singers who did the work had gone back to his field.

So I contended with the rulers, and said, «Why is the house of God forsaken?» And I gathered them together and set them in their place.

Then all Judah brought the tithe of the grain and the new wine and the oil to the storehouse.

And I appointed as treasurers over the storehouse Shelemiah the priest and Zadok the scribe, and of the Levites, Pedaiah; and next to them was Hanan the son of Zaccur, the son of Mattaniah; for they were considered faithful, and their task was to distribute to their brethren.

Remember me, O my God, concerning this, and do not wipe out my good deeds that I have done for the house of my God, and for its services!

In those days I saw people in Judah treading wine presses on the Sabbath, and bringing in sheaves, and loading donkeys with wine, grapes, figs, and all kinds of burdens, which they brought into Jerusalem on the Sabbath day. And I warned them about the day on which they were selling provisions.

Men of Tyre dwelt there also, who brought in fish and all kinds of goods, and sold them on the Sabbath to the children of Judah, and in Jerusalem.

Then I contended with the nobles of Judah, and said to them, «What evil thing is this that you do, by which you profane the Sabbath day?

Did not your fathers do thus, and did not our God bring all this disaster on us and on this city? Yet you bring added wrath on Israel by profaning the Sabbath.»

So it was, at the gates of Jerusalem, as it began to be dark before the Sabbath, that I commanded the gates to be shut, and charged that they must not be opened till after the Sabbath. Then I posted some of my servants at the gates, so that no burdens would be brought in on the Sabbath day.

Now the merchants and sellers of all kinds of wares lodged outside Jerusalem once or twice.

Then I warned them, and said to them, «Why do you spend the night around the wall? If you do so again, I will lay hands on you!» From that time on they came no more on the Sabbath.

And I commanded the Levites that they should cleanse themselves, and that they should go and guard the gates, to sanctify the Sabbath day. Remember me, O my God, concerning this also, and spare me according to the greatness of Your mercy!

In those days I also saw Jews who had married women of Ashdod, Ammon, and Moab.

And half of their children spoke the language of Ashdod, and could not speak the language of Judah, but spoke according to the language of one or the other people.

So I contended with them and cursed them, struck some of them and pulled out their hair, and made them swear by God, saying, «You shall not give your daughters as wives to their sons, nor take their daughters for your sons or yourselves.

Did not Solomon king of Israel sin by these things? Yet among many nations there was no king like him, who was beloved of his God; and God made him king over all Israel. Nevertheless pagan women caused even him to sin.

Should we then hear of your doing all this great evil, transgressing against our God by marrying pagan women?»

And one of the sons of Joiada, the son of Eliashib the high priest, was a son-in-law of Sanballat the Horonite; therefore I drove him from me.

Remember them, O my God, because they have defiled the priesthood and the covenant of the priesthood and the Levites.

Thus I cleansed them of everything pagan. I also assigned duties to the priests and the Levites, each to his service,

and to bringing the wood offering and the firstfruits at appointed times. Remember me, O my God, for good!

Церковнославянский (рус)

Въ де́нь то́й чте́но бы́сть въ кни́зѣ Моисе́овѣ во слы́шанiе лю́демъ, и обрѣ́теся напи́сано въ не́й: да не и́мутъ вни́ти Аммани́тяне и Моави́тяне въ це́рковь Бо́жiю да́же до вѣ́ка,

поне́же не срѣто́ша сыно́въ Изра́илевыхъ со хлѣ́бомъ и водо́ю и ная́ша на ни́хъ Валаа́ма на прокля́тiе и́хъ: и обрати́ Бо́гъ на́шъ прокля́тство на благослове́нiе.

И бы́сть егда́ слы́шаху зако́нъ, и отлучи́ша всѣ́хъ чужди́хъ от Изра́иля.

И пре́жде сего́ Елiаси́въ свяще́нникъ живя́ше въ сокро́вищнѣмъ дому́ Бо́га на́шего, сро́дникъ тові́инъ,

и сотвори́ ему́ сокро́вищный до́мъ вели́къ: та́може бя́ху пре́жде принося́ще же́ртву и Лива́нъ, и сосу́ды и десяти́ну пшени́цы и вина́ и еле́а, уста́вленая леви́томъ и пѣвце́мъ и две́рникомъ, и нача́тки свяще́нническiя.

Во всѣ́хъ же си́хъ не бы́хъ во Иерусали́мѣ, поне́же въ лѣ́то три́десять второ́е Артаксе́ркса царя́ Вавило́нскаго прiидо́хъ ко царю́: и по сконча́нiи дні́й испроси́хъ от царя́

и прiидо́хъ во Иерусали́мъ, и уразумѣ́хъ зло́, е́же сотвори́ Елiаси́въ тові́и, сотвори́ти ему́ сокро́вищный до́мъ во дворѣ́ до́му Бо́жiя,

и зло́ яви́ся ми́ зѣло́: и изверго́хъ вся́ сосу́ды до́му тові́ева во́нъ изъ до́му сокро́вищнаго,

и реко́хъ, и очи́стиша сокро́вищный до́мъ: и возврати́хъ она́мо сосу́ды до́му Бо́жiя, же́ртву и Лива́нъ.

И позна́хъ, я́ко ча́сти Леви́тскiя не бы́ша даны́, и побѣго́ша кі́йждо на село́ свое́ леви́ти и пѣвцы́ творя́щiи дѣ́ло.

И пря́хся со страти́гами и реко́хъ: чесо́ ра́ди оста́вленъ бы́сть до́мъ Бо́жiй? И собра́хъ и́хъ и поста́вихъ о́ныхъ во стоя́нiихъ свои́хъ.

И ве́сь Иу́да принесо́ша десяти́ну пшени́цы и вина́ и еле́а въ сокро́вища подъ ру́ку селемі́и свяще́нника и садо́ка писца́ и фадаі́и от Леви́тъ,

и при ни́хъ Ана́нъ сы́нъ закху́ровъ, сы́нъ Матѳані́евъ, я́ко вѣ́рни искуше́ни су́ть надъ ни́ми раздѣля́ти бра́тiямъ свои́мъ.

Помяни́ мя, Бо́же, того́ ра́ди, и да не поги́бнетъ ми́лость моя́, ю́же сотвори́хъ въ дому́ Го́спода Бо́га моего́ и въ чинѣ́хъ его́.

Во дне́хъ тѣ́хъ ви́дѣхъ во Иу́дѣ то́пчущихъ точи́ло въ суббо́ту, и нося́щихъ снопы́, и возлага́ющихъ на ослы́ и вино́, и гро́здiе, и смо́квы, и вся́кое бре́мя, и нося́щихъ во Иерусали́мъ во дни́ суббо́тныя: и засвидѣ́телствовахъ и́мъ въ де́нь продая́нiя и́хъ.

И ти́ряне обита́ша въ не́мъ принося́ще ры́бы, и вся́ продае́мая продаю́ще въ суббо́ты сыново́мъ Иу́динымъ и во Иерусали́мѣ.

И обличи́хъ сыно́въ Иу́диныхъ свобо́дныхъ и реко́хъ и́мъ: что́ сiя́ ве́щь зла́я, ю́же вы́ творите́, и скверните́ де́нь суббо́тный?

не сiя́ ли сотвори́ша отцы́ ва́ши, и наведе́ на ни́хъ Бо́гъ на́шъ и на на́съ вся́ зла́я сiя́, и на гра́дъ се́й, и вы́ прилага́ете гнѣ́въ на Изра́иля, скверня́ще суббо́ту?

Бы́сть же егда́ поста́вишася врата́ во Иерусали́мѣ пре́жде суббо́ты, и реко́хъ, и запро́ша две́ри и повелѣ́хъ, да не отверза́ютъ и́хъ да́же по суббо́тѣ: и от о́трокъ мои́хъ поста́вихъ надъ враты́, да ни еди́нъ вно́ситъ бре́мя въ де́нь суббо́тный.

И ста́ша вси́ и творя́ху ку́плю внѣ́ Иерусали́ма еди́нощи и два́щи.

И засвидѣ́телствовахъ о ни́хъ и реко́хъ и́мъ: что́ вы́ пребыва́ете предъ стѣно́ю? а́ще втори́цею сiе́ сотворите́, простру́ ру́ку мою́ на ва́съ. И от вре́мене того́ не прiидо́ша въ суббо́ту.

И реко́хъ леви́томъ, и́же бя́ху очище́ни, дабы́ приходи́ли храни́ти вра́тъ и святи́ти де́нь суббо́тный. И си́хъ ра́ди помяни́ мя, Бо́же, и прости́ ми по мно́жеству ми́лости твоея́.

И во дне́хъ о́нѣхъ ви́дѣхъ Иуде́евъ пое́мшихъ жены́ азо́тскiя, Аммани́тяны, Моави́тскiя,

и сы́нове и́хъ от полу́ глаго́лаху азо́тскимъ язы́комъ и не умѣ́яху глаго́лати Иуде́йски:

и запрети́хъ и́мъ, и прокля́хъ и́хъ, и порази́хъ от ни́хъ муже́й, и оплѣши́хъ и́хъ, и закля́хъ и́хъ Бо́гомъ, а́ще дади́те дще́ри ва́шя сыново́мъ и́хъ и а́ще по́ймете от дще́рей и́хъ сыново́мъ ва́шымъ и себѣ́:

не та́ко ли согрѣши́ Соломо́нъ ца́рь Изра́илевъ? и во язы́цѣхъ мно́зѣхъ не бы́сть ца́рь подо́бенъ ему́, и возлю́бленъ Бо́гу бѣ́, и поста́ви его́ Бо́гъ царе́мъ надъ всѣ́мъ Изра́илемъ, и того́ прельсти́ша жены́ чужді́я:

и мы́ послу́шаемъ ли ва́съ твори́ти вся́ко зло́ сiе́, согрѣши́ти Бо́гу на́шему, е́же поя́ти жены́ иноплеме́нничи?

И от сыно́въ Иоа́да сы́на Ельту́ва свяще́нника вели́каго, зя́тя санавалла́това урани́тина, и изгна́хъ его́ от мене́.

Помяни́ и́мъ, Бо́же, за оскверне́нiе свяще́нства и завѣ́та свяще́нническа и леви́тска.

И очи́стихъ и́хъ от вся́кiя чужді́я нечистоты́, и поста́вихъ чреды́ свяще́нникомъ и леви́томъ, кому́ждо по дѣ́лу его́,

и дая́нiе древе́съ во временѣ́хъ уста́вленыхъ и перворо́дныхъ. Помяни́ мя, Бо́же на́шъ, во благо́е.

Украинский (Огієнко)

Языки

Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки,

бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення.

І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже.

А перед тим священик Ел́яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн,

то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення.

А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя.

І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл́яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір́ях Божого дому.

І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори.

І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.

І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю.

І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий?
І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях.

І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць.

І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних.
І на них покладено ділити частки для їхніх братів.

Пам́ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!

Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав́ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня.
І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто?
А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи.

І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами.
І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі.
А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня!

І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру?
Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас!
Від того часу вони не приходили в суботу.

І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день.
Також це запам́ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.

А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.

І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.

Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?

І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?

А один із синів Йояди, сина Ел́яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!

Запам́ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!

І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів.
Запам́ятай же мене, боже мій, на добро!