Въ де́нь то́й чте́но бы́сть въ кни́зѣ Моисе́овѣ во слы́шанiе лю́демъ, и обрѣ́теся напи́сано въ не́й: да не и́мутъ вни́ти Аммани́тяне и Моави́тяне въ це́рковь Бо́жiю да́же до вѣ́ка,

поне́же не срѣто́ша сыно́въ Изра́илевыхъ со хлѣ́бомъ и водо́ю и ная́ша на ни́хъ Валаа́ма на прокля́тiе и́хъ: и обрати́ Бо́гъ на́шъ прокля́тство на благослове́нiе.

И бы́сть егда́ слы́шаху зако́нъ, и отлучи́ша всѣ́хъ чужди́хъ от Изра́иля.

И пре́жде сего́ Елiаси́въ свяще́нникъ живя́ше въ сокро́вищнѣмъ дому́ Бо́га на́шего, сро́дникъ тові́инъ,

и сотвори́ ему́ сокро́вищный до́мъ вели́къ: та́може бя́ху пре́жде принося́ще же́ртву и Лива́нъ, и сосу́ды и десяти́ну пшени́цы и вина́ и еле́а, уста́вленая леви́томъ и пѣвце́мъ и две́рникомъ, и нача́тки свяще́нническiя.

Во всѣ́хъ же си́хъ не бы́хъ во Иерусали́мѣ, поне́же въ лѣ́то три́десять второ́е Артаксе́ркса царя́ Вавило́нскаго прiидо́хъ ко царю́: и по сконча́нiи дні́й испроси́хъ от царя́

и прiидо́хъ во Иерусали́мъ, и уразумѣ́хъ зло́, е́же сотвори́ Елiаси́въ тові́и, сотвори́ти ему́ сокро́вищный до́мъ во дворѣ́ до́му Бо́жiя,

и зло́ яви́ся ми́ зѣло́: и изверго́хъ вся́ сосу́ды до́му тові́ева во́нъ изъ до́му сокро́вищнаго,

и реко́хъ, и очи́стиша сокро́вищный до́мъ: и возврати́хъ она́мо сосу́ды до́му Бо́жiя, же́ртву и Лива́нъ.

И позна́хъ, я́ко ча́сти Леви́тскiя не бы́ша даны́, и побѣго́ша кі́йждо на село́ свое́ леви́ти и пѣвцы́ творя́щiи дѣ́ло.

И пря́хся со страти́гами и реко́хъ: чесо́ ра́ди оста́вленъ бы́сть до́мъ Бо́жiй? И собра́хъ и́хъ и поста́вихъ о́ныхъ во стоя́нiихъ свои́хъ.

И ве́сь Иу́да принесо́ша десяти́ну пшени́цы и вина́ и еле́а въ сокро́вища подъ ру́ку селемі́и свяще́нника и садо́ка писца́ и фадаі́и от Леви́тъ,

и при ни́хъ Ана́нъ сы́нъ закху́ровъ, сы́нъ Матѳані́евъ, я́ко вѣ́рни искуше́ни су́ть надъ ни́ми раздѣля́ти бра́тiямъ свои́мъ.

Помяни́ мя, Бо́же, того́ ра́ди, и да не поги́бнетъ ми́лость моя́, ю́же сотвори́хъ въ дому́ Го́спода Бо́га моего́ и въ чинѣ́хъ его́.

Во дне́хъ тѣ́хъ ви́дѣхъ во Иу́дѣ то́пчущихъ точи́ло въ суббо́ту, и нося́щихъ снопы́, и возлага́ющихъ на ослы́ и вино́, и гро́здiе, и смо́квы, и вся́кое бре́мя, и нося́щихъ во Иерусали́мъ во дни́ суббо́тныя: и засвидѣ́телствовахъ и́мъ въ де́нь продая́нiя и́хъ.

И ти́ряне обита́ша въ не́мъ принося́ще ры́бы, и вся́ продае́мая продаю́ще въ суббо́ты сыново́мъ Иу́динымъ и во Иерусали́мѣ.

И обличи́хъ сыно́въ Иу́диныхъ свобо́дныхъ и реко́хъ и́мъ: что́ сiя́ ве́щь зла́я, ю́же вы́ творите́, и скверните́ де́нь суббо́тный?

не сiя́ ли сотвори́ша отцы́ ва́ши, и наведе́ на ни́хъ Бо́гъ на́шъ и на на́съ вся́ зла́я сiя́, и на гра́дъ се́й, и вы́ прилага́ете гнѣ́въ на Изра́иля, скверня́ще суббо́ту?

Бы́сть же егда́ поста́вишася врата́ во Иерусали́мѣ пре́жде суббо́ты, и реко́хъ, и запро́ша две́ри и повелѣ́хъ, да не отверза́ютъ и́хъ да́же по суббо́тѣ: и от о́трокъ мои́хъ поста́вихъ надъ враты́, да ни еди́нъ вно́ситъ бре́мя въ де́нь суббо́тный.

И ста́ша вси́ и творя́ху ку́плю внѣ́ Иерусали́ма еди́нощи и два́щи.

И засвидѣ́телствовахъ о ни́хъ и реко́хъ и́мъ: что́ вы́ пребыва́ете предъ стѣно́ю? а́ще втори́цею сiе́ сотворите́, простру́ ру́ку мою́ на ва́съ. И от вре́мене того́ не прiидо́ша въ суббо́ту.

И реко́хъ леви́томъ, и́же бя́ху очище́ни, дабы́ приходи́ли храни́ти вра́тъ и святи́ти де́нь суббо́тный. И си́хъ ра́ди помяни́ мя, Бо́же, и прости́ ми по мно́жеству ми́лости твоея́.

И во дне́хъ о́нѣхъ ви́дѣхъ Иуде́евъ пое́мшихъ жены́ азо́тскiя, Аммани́тяны, Моави́тскiя,

и сы́нове и́хъ от полу́ глаго́лаху азо́тскимъ язы́комъ и не умѣ́яху глаго́лати Иуде́йски:

и запрети́хъ и́мъ, и прокля́хъ и́хъ, и порази́хъ от ни́хъ муже́й, и оплѣши́хъ и́хъ, и закля́хъ и́хъ Бо́гомъ, а́ще дади́те дще́ри ва́шя сыново́мъ и́хъ и а́ще по́ймете от дще́рей и́хъ сыново́мъ ва́шымъ и себѣ́:

не та́ко ли согрѣши́ Соломо́нъ ца́рь Изра́илевъ? и во язы́цѣхъ мно́зѣхъ не бы́сть ца́рь подо́бенъ ему́, и возлю́бленъ Бо́гу бѣ́, и поста́ви его́ Бо́гъ царе́мъ надъ всѣ́мъ Изра́илемъ, и того́ прельсти́ша жены́ чужді́я:

и мы́ послу́шаемъ ли ва́съ твори́ти вся́ко зло́ сiе́, согрѣши́ти Бо́гу на́шему, е́же поя́ти жены́ иноплеме́нничи?

И от сыно́въ Иоа́да сы́на Ельту́ва свяще́нника вели́каго, зя́тя санавалла́това урани́тина, и изгна́хъ его́ от мене́.

Помяни́ и́мъ, Бо́же, за оскверне́нiе свяще́нства и завѣ́та свяще́нническа и леви́тска.

И очи́стихъ и́хъ от вся́кiя чужді́я нечистоты́, и поста́вихъ чреды́ свяще́нникомъ и леви́томъ, кому́ждо по дѣ́лу его́,

и дая́нiе древе́съ во временѣ́хъ уста́вленыхъ и перворо́дныхъ. Помяни́ мя, Бо́же на́шъ, во благо́е.

Французский (LSG)

Dans ce temps, on lut en présence du peuple dans le livre de Moïse, et l'on y trouva écrit que l'Ammonite et le Moabite ne devraient jamais entrer dans l'assemblée de Dieu,

parce qu'ils n'étaient pas venus au-devant des enfants d'Israël avec du pain et de l'eau, et parce qu'ils avaient appelé contre eux à prix d'argent Balaam pour qu'il les maudît; mais notre Dieu changea la malédiction en bénédiction.

Lorsqu'on eut entendu la loi, on sépara d'Israël tous les étrangers.

Avant cela, le sacrificateur Éliaschib, établi dans les chambres de la maison de notre Dieu, et parent de Tobija,

avait disposé pour lui une grande chambre où l'on mettait auparavant les offrandes, l'encens, les ustensiles, la dîme du blé, du moût et de l'huile, ce qui était ordonné pour les Lévites, les chantres et les portiers, et ce qui était prélevé pour les sacrificateurs.

Je n'étais point à Jérusalem quand tout cela eut lieu, car j'étais retourné auprès du roi la trente-deuxième année d'Artaxerxès, roi de Babylone.

A la fin de l'année, j'obtins du roi la permission de revenir à Jérusalem, et je m'aperçus du mal qu'avait fait Éliaschib, en disposant une chambre pour Tobija dans les parvis de la maison de Dieu.

J'en éprouvai un vif déplaisir, et je jetai hors de la chambre tous les objets qui appartenaient à Tobija;

j'ordonnai qu'on purifiât les chambres, et j'y replaçai les ustensiles de la maison de Dieu, les offrandes et l'encens.

J'appris aussi que les portions des Lévites n'avaient point été livrées, et que les Lévites et les chantres chargés du service s'étaient enfuis chacun dans son territoire.

Je fils des réprimandes aux magistrats, et je dis: Pourquoi la maison de Dieu a-t-elle été abandonnée? Et je rassemblai les Lévites et les chantres, et je les remis à leur poste.

Alors tout Juda apporta dans les magasins la dîme du blé, du moût et de l'huile.

Je confiai la surveillance des magasins à Schélémia, le sacrificateur, à Tsadok, le scribe, et à Pedaja, l'un des Lévites, et je leur adjoignis Hanan, fils de Zaccur, fils de Matthania, car ils avaient la réputation d'être fidèles. Ils furent chargés de faire les distributions à leurs frères.

Souviens-toi de moi, ô mon Dieu, à cause de cela, et n'oublie pas mes actes de piété à l'égard de la maison de mon Dieu et des choses qui doivent être observées!

A cette époque, je vis en Juda des hommes fouler au pressoir pendant le sabbat, rentrer des gerbes, charger sur des ânes même du vin, des raisins et des figues, et toutes sortes de choses, et les amener à Jérusalem le jour du sabbat; et je leur donnai des avertissements le jour où ils vendaient leurs denrées.

Il y avait aussi des Tyriens, établis à Jérusalem, qui apportaient du poisson et toutes sortes de marchandises, et qui les vendaient aux fils de Juda le jour du sabbat et dans Jérusalem.

Je fis des réprimandes aux grands de Juda, et je leur dis: Que signifie cette mauvaise action que vous faites, en profanant le jour du sabbat?

N'est-ce pas ainsi qu'ont agi vos père, et n'est-ce pas à cause de cela que notre Dieu a fait venir tous ces malheurs sur nous et sur cette ville? Et vous, vous attirez de nouveau sa colère contre Israël, en profanant le sabbat!

Puis j'ordonnai qu'on fermât les portes de Jérusalem avant le sabbat, dès qu'elles seraient dans l'ombre, et qu'on ne les ouvrît qu'après le sabbat. Et je plaçai quelques-uns de mes serviteurs aux portes, pour empêcher l'entrée des fardeaux le jour du sabbat.

Alors les marchands et les vendeurs de toutes sortes de choses passèrent une ou deux fois la nuit hors de Jérusalem.

Je les avertis, en leur disant: Pourquoi passez-vous la nuit devant la muraille? Si vous le faites encore, je mettrai la main sur vous. Dès ce moment, ils ne vinrent plus pendant le sabbat.

J'ordonnai aussi aux Lévites de se purifier et de venir garder les portes pour sanctifier le jour du sabbat. Souviens-toi de moi, ô mon Dieu, à cause de cela, et protège-moi selon ta grande miséricorde!

A cette même époque, je vis des Juifs qui avaient pris des femmes asdodiennes, ammonites, moabites.

La moitié de leurs fils parlaient l'asdodien, et ne savaient pas parler le juif; ils ne connaissaient que la langue de tel ou tel peuple.

Je leur fis des réprimandes, et je les maudis; j'en frappai quelques-uns, je leur arrachai les cheveux, et je les fis jurer au nom de Dieu, en disant: Vous ne donnerez pas vos filles à leurs fils, et vous ne prendrez leurs filles ni pour vos fils ni pour vous.

N'est-ce pas en cela qu'a péché Salomon, roi d'Israël? Il n'y avait point de roi semblable à lui parmi la multitude des nations, il était aimé de son Dieu, et Dieu l'avait établi roi sur tout Israël; néanmoins, les femmes étrangères l'entraînèrent aussi dans le péché.

Faut-il donc apprendre à votre sujet que vous commettez un aussi grand crime et que vous péchez contre notre Dieu en prenant des femmes étrangères?

Un des fils de Jojada, fils d'Éliaschib, le souverain sacrificateur, était gendre de Sanballat, le Horonite. Je le chassai loin de moi.

Souviens-toi d'eux, ô mon Dieu, car ils ont souillé le sacerdoce et l'alliance contractée par les sacrificateurs et les Lévites.

Je les purifiai de tout étranger, et je remis en vigueur ce que devaient observer les sacrificateurs et les Lévites, chacun dans sa fonction,

et ce qui concernait l'offrande du bois aux époques fixées, de même que les prémices. Souviens-toi favorablement de moi, ô mon Dieu!

Украинский (Огієнко)

Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки,

бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення.

І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже.

А перед тим священик Ел́яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн,

то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення.

А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя.

І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл́яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір́ях Божого дому.

І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори.

І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.

І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю.

І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий?
І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях.

І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць.

І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних.
І на них покладено ділити частки для їхніх братів.

Пам́ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!

Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав́ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня.
І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто?
А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи.

І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами.
І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі.
А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня!

І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру?
Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас!
Від того часу вони не приходили в суботу.

І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день.
Також це запам́ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.

А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.

І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.

Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?

І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?

А один із синів Йояди, сина Ел́яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!

Запам́ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!

І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів.
Запам́ятай же мене, боже мій, на добро!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

In die autem illo lectum est in volumine Moysi, audiente populo, et inventum est scriptum in eo quod non debeant introire Ammonites et Moabites in ecclesiam Dei usque in aeternum,

eo quod non occurrerint filiis Israel cum pane et aqua et conduxerint adversum eos Balaam ad maledicendum eis, et convertit Deus noster maledictionem in benedictionem.

Factum est autem, cum audissent legem, separaverunt omnem promiscuum ab Israel.

Ante hoc autem erat Eliasib sacerdos, qui fuerat praepositus in gazophylacio domus Dei nostri et proximus Thobiae;

fecerat ei gazophylacium grande, ubi antea reponebant munera et tus et vasa et decimam frumenti, vini et olei, partes Levitarum et cantorum et ianitorum et tributa sacerdotum.

In omnibus autem his non fui in Ierusalem, quia anno tricesimo secundo Artaxerxis regis Babylonis veni ad regem et in fine dierum rogavi, ut abirem a rege,

et veni in Ierusalem. Et intellexi malum, quod fecerat Eliasib Thobiae: fecerat enim ei thesaurum in vestibulis domus Dei.

Et malum mihi visum est valde, et proieci vasa domus Thobiae foras de gazophylacio;

praecepique, et emundaverunt gazophylacia, et rettuli ibi vasa domus Dei, oblationem et tus.

Et cognovi quod partes Levitarum non fuissent datae, et fugisset unusquisque in campum suum de Levitis et cantoribus, qui ministrabant.

Et egi causam adversus magistratus et dixi: «Quare dereliquimus domum Dei?». Et congregavi eos et feci stare in stationibus suis.

Et omnis Iuda apportabat decimam frumenti, vini et olei in horrea.

Et constitui super horrea Selemiam sacerdotem et Sadoc scribam et Phadaiam de Levitis et iuxta eos Hanan filium Zacchur, filium Matthaniae, quoniam fideles comprobati sunt; et ipsi curam habebant distribuendi partes fratribus suis.

Memento mei, Deus meus, pro hoc; et ne deleas opera mea bona, quae feci in domo Dei mei et in ministeriis eius!

In diebus illis vidi in Iuda calcantes torcularia in sabbato, portantes acervos et onerantes super asinos vinum et uvas et ficus et omne onus et inferentes in Ierusalem die sabbati; et contestatus sum, quando vendebant cibaria.

Et ibi Tyrii habitaverunt in ea inferentes pisces et omnia venalia et vendebant in sabbatis filiis Iudae in Ierusalem.

Et obiurgavi optimates Iudae et dixi eis: «Quae est haec res mala, quam vos facitis, et profanatis diem sabbati?

Numquid non haec fecerunt patres nostri, et adduxit Deus noster super nos omne malum hoc et super civitatem hanc? Et vos additis iracundiam super Israel profanando sabbatum!».

Factum est autem, cum obscuratae essent portae Ierusalem ante diem sabbati, dixi, et clauserunt ianuas; et praecepi, ut non aperirent eas usque post sabbatum. Et de pueris meis constitui super portas, ut nullus inferret onus in die sabbati.

Et manserunt negotiatores et vendentes universa venalia foris Ierusalem semel et bis.

Et contestatus sum eos et dixi eis: «Quare manetis ex adverso muri? Si iterum hoc feceritis, manum mittam in vos». Itaque ex tempore illo non venerunt in sabbato.

Dixi quoque Levitis, ut mundarentur et venirent ad custodiendas portas et sanctificandam diem sabbati. Et pro hoc ergo memento mei, Deus meus, et parce mihi secundum multitudinem miserationum tuarum!

Sed et in diebus illis vidi Iudaeos, qui duxerant uxores Azotidas, Ammonitidas et Moabitidas.

Et filii eorum ex media parte loquebantur Azotice et nesciebant loqui Iudaice vel loquebantur iuxta linguam unius vel alterius populi.

Et obiurgavi eos et maledixi et cecidi quosdam ex eis et decalvavi eos; et adiuravi in Deo, ut non darent filias suas filiis eorum et non acciperent de filiabus eorum filiis suis et sibimetipsis dicens:

«Numquid non in huiuscemodi re peccavit Salomon rex Israel? Et certe in gentibus multis non erat rex similis ei, et dilectus Deo suo erat, et posuit eum Deus regem super omnem Israel; et ipsum ergo duxerunt ad peccatum mulieres alienigenae.

Numquid et vobis obsequentes faciemus omne malum grande hoc, ut praevaricemur in Deo nostro et ducamus uxores peregrinas?».

Unus autem de filiis Ioiada filii Eliasib sacerdotis magni gener erat Sanaballat Horonites, quem fugavi a me.

Recordare, Domine Deus meus, adversum eos, qui polluunt sacerdotium et pactum sacerdotale et leviticum!

Igitur mundavi eos ab omnibus alienigenis et constitui ordines pro sacerdotibus et Levitis, unumquemque in ministerio suo,

et pro oblatione lignorum in temporibus constitutis et pro primitiis. Memento mei, Deus meus, in bonum.