Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
1:2
1:4
1:8
см.:Втор.28:64;
1:10
1:11
Глава 2
2:2
2:4
2:5
2:7
2:9
2:11
2:12
2:13
2:15
2:16
2:17
2:18
1 Неемия в Сузах узнает о великом бедствии оставшихся в Иудее и Иерусалиме; 4 его молитва покаяния и прошение о помощи Божией.
Слова́ Неемии, сына Ахалиина. В месяце Кислеве, в двадцатом году, я находился в Сузах, престольном городе.
И пришел Ханани, один из братьев моих, он и несколько человек из Иудеи. И спросил я их об уцелевших Иудеях, которые остались от плена, и об Иерусалиме.
И сказали они мне: оставшиеся, которые остались от плена, находятся там, в стране своей, в великом бедствии и в уничижении; и стена Иерусалима разрушена, и ворота его сожжены огнем.
Услышав эти слова, я сел и заплакал, и печален был несколько дней, и постился и молился пред Богом небесным
и говорил: Господи Боже небес, Боже великий и страшный, хранящий завет и милость к любящим Тебя и соблюдающим заповеди Твои!
Да будут уши Твои внимательны и очи Твои отверсты, чтобы услышать молитву раба Твоего, которою я теперь день и ночь молюсь пред Тобою о сынах Израилевых, рабах Твоих, и исповедуюсь во грехах сынов Израилевых, которыми согрешили мы пред Тобою, согрешили – и я и дом отца моего.
Мы стали преступны пред Тобою и не сохранили заповедей и уставов и определений, которые Ты заповедал Моисею, рабу Твоему.
Но помяни слово, которое Ты заповедал Моисею, рабу Твоему, говоря: если вы сделаетесь преступниками, то Я рассею вас по народам;
когда же обратитесь ко Мне и будете хранить заповеди Мои и исполнять их, то хотя бы вы изгнаны были на край неба, и оттуда соберу вас и приведу вас на место, которое избрал Я, чтобы водворить там имя Мое.
Они же рабы Твои и народ Твой, который Ты искупил силою Твоею великою и рукою Твоею могущественною.
Молю Тебя, Господи! Да будет ухо Твое внимательно к молитве раба Твоего и к молитве рабов Твоих, любящих благоговеть пред именем Твоим. И благопоспеши рабу Твоему теперь, и введи его в милость у человека сего. Я был виночерпием у царя.
1 Неемия говорит царю об опустошении Иерусалима и просит разрешения на его восстановление; 9 Неемия приходит в Иерусалим, встречает сопротивление со стороны Самарян и побуждает начальствующих и священников к помощи при постройке.
В месяце Нисане, в двадцатый год царя Артаксеркса, было перед ним вино. И я взял вино и подал царю, и, казалось, не был печален перед ним.
Но царь сказал мне: отчего лице у тебя печально; ты не болен, этого нет, а верно печаль на сердце? Я сильно испугался
и сказал царю: да живет царь во веки! Как не быть печальным лицу моему, когда город, дом гробов отцов моих, в запустении, и ворота его сожжены огнем!
И сказал мне царь: чего же ты желаешь? Я помолился Богу небесному
и сказал царю: если царю благоугодно, и если в благоволении раб твой пред лицем твоим, то пошли меня в Иудею, в город, где гробы отцов моих, чтоб я обстроил его.
И сказал мне царь и царица, которая сидела подле него: сколько времени продлится путь твой, и когда возвратишься? И благоугодно было царю послать меня, после того как я назначил время.
И сказал я царю: если царю благоугодно, то дал бы мне письма к заречным областеначальникам, чтоб они давали мне пропуск, доколе я не дойду до Иудеи,
и письмо к Асафу, хранителю царских лесов, чтоб он дал мне дерев для ворот крепости, которая при доме Божием, и для городской стены, и для дома, в котором бы мне жить. И дал мне царь, так как благодеющая рука Бога моего была надо мною.
И пришел я к заречным областеначальникам и отдал им царские письма. Послал же со мною царь воинских начальников со всадниками.
Когда услышал сие Санаваллат, Хоронит и Товия, Аммонитский раб, то им было весьма досадно, что пришел человек заботиться о благе сынов Израилевых.
И пришел я в Иерусалим. И пробыв там три дня,
встал я ночью с немногими людьми, бывшими при мне, и никому не сказал, что́ Бог мой положил мне на сердце сделать для Иерусалима; животного же не было со мною никакого, кроме того, на котором я ехал.
И проехал я ночью через ворота Долины перед источником Драконовым к воротам Навозным, и осмотрел я стены Иерусалима разрушенные и его ворота, сожженные огнем.
И подъехал я к воротам Источника и к царскому водоему, но там не было места пройти животному, которое было подо мною, –
и я поднялся назад по лощине ночью и осматривал стену, и проехав опять воротами Долины, возвратился.
И начальствующие не знали, куда я ходил и что я делаю: ни Иудеям, ни священникам, ни знатнейшим, ни начальствующим, ни прочим производителям работ я дотоле ничего не открывал.
И сказал я им: вы видите бедствие, в каком мы находимся; Иерусалим пуст и ворота его сожжены огнем; пойдем, построим стену Иерусалима, и не будем впредь в таком уничижении.
И я рассказал им о благодеявшей мне руке Бога моего, а также и слова царя, которые он говорил мне. И сказали они: будем строить, – и укрепили руки свои на благое дело.
Услышав это, Санаваллат, Хоронит и Товия, Аммонитский раб, и Гешем Аравитянин смеялись над нами и с презрением говорили: что это за дело, которое вы делаете? уже не думаете ли возмутиться против царя?
Я дал им ответ и сказал им: Бог Небесный, Он благопоспешит нам, и мы, рабы Его, станем строить, а вам нет части и права и памяти в Иерусалиме.
Словеса́ Неемі́и сы́на Ахалі́ина. И бы́сть въ ме́сяцѣ хаселе́въ, двадеся́таго лѣ́та, и а́зъ бѣ́хъ въ суса́нъ-авирѣ́.
И прiи́де [ко мнѣ́] Анані́а еди́нъ от бра́тiй мои́хъ съ му́жи Иу́довы, и вопроси́хъ и́хъ о спа́сшихся, и́же оста́шася от плѣне́нiя, и о Иерусали́мѣ.
И реко́ша ми́: оста́вшiися от плѣне́нiя та́мо во странѣ́, во озлобле́нiи вели́цѣ и въ поноше́нiи, и стѣ́ны Иерусали́мскiя разоре́ны, и врата́ его́ сожже́на огне́мъ.
И бы́сть егда́ услы́шахъ словеса́ сiя́, сѣдо́хъ и пла́кахъ и рыда́хъ дни́ [мно́ги], и бѣ́хъ постя́ся и моля́ся предъ лице́мъ Бо́га небе́снаго,
и реко́хъ: молю́ тя́, Го́споди Бо́же небе́сный, крѣ́пкiй, вели́кiй и стра́шный, храня́й завѣ́тъ и милосе́рдiе лю́бящымъ тя́ и храня́щымъ за́повѣди твоя́:
да бу́дутъ у́ши твои́ вне́млющѣ и о́чи твои́ отве́рстѣ, е́же слы́шати моли́тву раба́ твоего́, е́юже а́зъ молю́ся предъ тобо́ю дне́сь, де́нь и но́щь, о сынѣ́хъ Изра́илевыхъ рабѣ́хъ твои́хъ: и исповѣ́даюся о грѣсѣ́хъ сыно́въ Изра́илевыхъ, и́миже согрѣши́хомъ предъ тобо́ю, и а́зъ и до́мъ отца́ моего́ согрѣши́хомъ:
преступле́нiемъ преступи́хомъ тебѣ́ и не сохрани́хомъ за́повѣдiй [твои́хъ] и повелѣ́нiй и суде́бъ, я́же повелѣ́лъ еси́ Моисе́ю рабу́ твоему́:
помяни́ у́бо сло́во, е́же заповѣ́далъ еси́ Моисе́ю рабу́ твоему́ глаго́ля: а́ще престу́пите вы́, а́зъ расточу́ вы́ въ лю́ди,
и а́ще обратите́ся ко мнѣ́ и сохраните́ за́повѣди моя́ и сотворите́ я́, а́ще бу́детъ разсѣ́янiе ва́ше до конца́ небесе́, отту́ду соберу́ вы́ и введу́ вы́ въ мѣ́сто, е́же избра́хъ всели́тися и́мени моему́ та́мо:
и ті́и раби́ твои́ и лю́дiе твои́, и́хже искупи́лъ еси́ си́лою твое́й вели́кою и руко́ю твое́ю крѣ́пкою:
молю́, Го́споди, да бу́детъ у́хо твое́ вне́млющее на моли́тву раба́ твоего́ и на моли́тву рабо́въ твои́хъ хотя́щихъ боя́тися и́мене твоего́: и благопоспѣши́ у́бо рабу́ твоему́ дне́сь, и да́ждь его́ въ щедро́ты предъ му́жемъ си́мъ. И а́зъ бы́хъ виноче́рпчiй царе́въ.
И бы́сть въ ме́сяцѣ ниса́нѣ лѣ́та двадеся́таго Артаксе́ркса царя́, и вино́ бѣ́ предо мно́ю: и взя́хъ вино́ и да́хъ царю́, и не бѣ́ и́нъ предъ ни́мъ.
И рече́ ми ца́рь: чесо́ ра́ди лице́ твое́ приско́рбно е́сть, а нѣ́си болѣ́знуяй? и нѣ́сть сiе́, ра́звѣ ско́рбь се́рдца. И убоя́хся зѣло́
и реко́хъ царю́: царю́, во вѣ́ки живи́: ка́ко не бы́ти приско́рбну лицу́ моему́, поне́же гра́дъ, до́мъ гробо́въ оте́цъ мои́хъ опустѣ́, и врата́ его́ сожже́на су́ть огне́мъ.
И рече́ ми ца́рь: почто́ о се́мъ ты́ вопроша́еши? И помоли́хся Го́споду Бо́гу небе́сному
и реко́хъ ко царю́: а́ще царю́ ви́дится бла́го, и а́ще уго́денъ бу́детъ ра́бъ тво́й предъ тобо́ю, да по́слеши мене́ во Иуде́ю, во гра́дъ гробо́въ оте́цъ мои́хъ, и возсози́жду его́.
Рече́ же ми́ ца́рь, и нало́жница сѣдя́ше бли́зъ его́: до ко́его вре́мене бу́детъ пу́ть тво́й, и когда́ возврати́шися? И уго́дно бы́сть предъ лице́мъ царе́вымъ, и посла́ мя, и положи́хъ ему́ вре́мя.
И реко́хъ царю́: а́ще царю́ ви́дится бла́го, да́ждь мнѣ́ посла́нiе ко воево́дамъ стра́нъ за рѣко́ю, да преведу́тъ мене́, до́ндеже прiиду́ во Иуде́ю,
и посла́нiе ко Аса́фу стра́жу дубра́вы царе́вы, да да́стъ ми́ древа́ покры́ти врата́ столпа́ до́му, и на стѣ́ны гра́дныя, и на до́мъ, въ о́ньже вни́ду. И даде́ ми ца́рь, я́коже рука́ Бо́жiя блага́я [бѣ́] со мно́ю.
И прiидо́хъ ко воево́дамъ стра́нъ за рѣко́ю и да́хъ и́мъ посла́нiе царе́во: посла́ же ца́рь со мно́ю нача́лники си́лы и ко́нницы.
И услы́ша санавалла́тъ Арони́тинъ и тові́а ра́бъ Аммони́тинъ, и зло́ и́ма бы́сть, я́ко прiи́де человѣ́къ взыска́ти бла́га сыново́мъ Изра́илевымъ.
И прiидо́хъ во Иерусали́мъ и бы́хъ ту́ три́ дни́.
И воста́хъ но́щiю а́зъ и му́жiе не мно́зи со мно́ю, и ни кому́же возвѣсти́хъ, что́ Бо́гъ дае́тъ въ се́рдце мое́ сотвори́ти со Изра́илемъ, и скота́ не бѣ́ со мно́ю, то́кмо ско́тъ, на не́мже а́зъ сѣдя́хъ.
И внидо́хъ во врата́ юдо́ли но́щiю, ко у́стiю исто́чника смоко́вничнаго и ко врато́мъ гно́йнымъ, и бы́хъ размышля́я о стѣнѣ́ Иерусали́мстѣй разоре́нѣй и о врата́хъ его́ пояде́ныхъ огне́мъ.
И прiидо́хъ ко врато́мъ исто́чника и ко купѣ́ли царе́вѣ, и не бы́сть мѣ́ста скоту́, на не́мже сѣдя́хъ, да про́йдетъ.
И взыдо́хъ на стѣ́ну пото́ка но́щiю, и размышля́хъ о стѣнѣ́, и бѣ́хъ во вратѣ́хъ юдо́ли, и возврати́хся.
Стрегу́щiи же не вѣ́дяху, ка́мо ходи́хъ и что́ а́зъ творю́, и Иуде́омъ и свяще́нникомъ, и честны́мъ и воево́дамъ и про́чымъ творя́щымъ дѣла́ да́же до тогда́ не сказа́хъ.
И реко́хъ и́мъ: вы́ ви́дите озлобле́нiе сiе́, въ не́мже есмы́, ка́ко Иерусали́мъ опустоше́нъ, и врата́ его́ пре́дана огню́: прiиди́те, и сози́ждемъ стѣ́ны Иерусали́ма, и не бу́демъ ктому́ въ поноше́нiе.
И сказа́хъ и́мъ ру́ку Бо́жiю, я́же е́сть блага́ со мно́ю, и словеса́ царе́ва, я́же глаго́ла мнѣ́, и реко́хъ: воста́немъ и сози́ждемъ. И укрѣпи́шася ру́цы и́хъ во благо́е.
И услы́ша санавалла́тъ Арони́тинъ и тові́а ра́бъ Аммони́тинъ и гиса́мъ Арави́тинъ, и посмѣя́шася на́мъ, и прiидо́ша къ на́мъ, и уничижи́ша, и реко́ша: что́ дѣ́ло сiе́, е́же вы́ творите́? еда́ вы́ проти́ву царя́ отмета́етеся?
И возда́хъ и́мъ сло́во и реко́хъ къ ни́мъ: Бо́гъ небесе́, то́й благопоспѣши́тъ на́мъ, и мы́ раби́ его́ чи́стiи, [воста́немъ] и сози́ждемъ: ва́мъ же нѣ́сть ча́сти и пра́вды и па́мяти во Иерусали́мѣ.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан.
І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї.
І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.
І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.
А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем…
І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.
І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої,
нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили!
Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.
Пам́ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами!
Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім́я Моє!
А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.
Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого!
І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!
А я був чашником царевим.
І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!
А я був чашником царевим.
І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним.
І взяв я те вино й дав цареві.
І я, здавалося, не був сумний перед ним.
І взяв я те вино й дав цареві.
І я, здавалося, не був сумний перед ним.
Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий?
Це не інше що, як тільки сум серця…
І я вельми сильно злякався!
Це не інше що, як тільки сум серця…
І я вельми сильно злякався!
І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки!
Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!…
Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!…
І сказав мені цар: Чого ж ти просиш?
І я помолився до Небесного Бога,
І я помолився до Небесного Бога,
і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!
І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся?
І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.
І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.
І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,
і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду.
І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи.
А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.
А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.
І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.
І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму.
А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової.
І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.
І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.
І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.
І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура.
Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.
І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем.
Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!…
Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!…
І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені.
І сказали вони: Станемо й збудуємо!
І зміцнили вони руки свої на добре діло.
І сказали вони: Станемо й збудуємо!
І зміцнили вони руки свої на добре діло.
І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите?
Чи проти царя ви бунтуєтесь?
Чи проти царя ви бунтуєтесь?
А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо!
А вам нема ані частки, ані права, ані пам́ятки в Єрусалимі!
А вам нема ані частки, ані права, ані пам́ятки в Єрусалимі!