Скрыть

Неемі́и, Глава 4

Толкования
4:2
4:4
4:6
4:7
4:8
4:9
4:10
4:11
4:12
4:13
4:16
4:17
4:18
4:19
4:21
4:22
4:23
Церковнославянский (рус)
И бы́сть егда́ услы́ша санавалла́тъ, я́ко мы́ созида́емъ стѣ́ны, и зло́ ему́ вмѣни́ся, и разгнѣ́вася зѣло́, и посмѣя́шеся Иуде́омъ,
и рече́ предъ бра́тiею сво­е́ю, и́же бя́ху си́ла сомо́ровъ, и рече́: что́ Иуде́е сі́и созида́ютъ сво́й гра́дъ?* еда́ жре́ти бу́дутъ? или́ воз­мо́гутъ? или́ дне́сь изцѣля́тъ ка́менiе, повнегда́ бы́ти и́мъ въ пра́хъ земли́ сожже́н­нымъ?
И тові́а Аммани́тянинъ бли́зъ его́ прiи́де и рече́ и́мъ: еда́ пожру́тъ, или́ я́сти и́мутъ на мѣ́стѣ сво­е́мъ? не взы́детъ ли лиси́ца и разори́тъ стѣ́ну ка́меней и́хъ?
И рече́ Неемі́а: услы́ши, Бо́же на́шъ, я́ко сотворе́ни есмы́ въ посмѣя́нiе,
и обрати́ поноше́нiе и́хъ на главу́ и́хъ, и да́ждь и́хъ въ посмѣя́нiе въ зе́млю плѣне́нiя, и не покры́й беззако́нiя и́хъ.
Бы́сть же егда́ услы́ша санавалла́тъ и тові́а, и Ара́вляне и Аммани́те, я́ко взы́де от­ра́сль стѣ́нъ Иерусали́мскихъ, зане́ нача́ша разсѣ́лины загражда́ти, и зло́ и́мъ яви́ся зѣло́.
И собра́шася вси́ вку́пѣ, да прiи́дутъ и ополча́т­ся на Иерусали́мъ и разоря́тъ его́.
И моли́хомся ко Бо́гу на́­шему и поста́вихомъ стра́жы на стѣнѣ́ проти́ву и́хъ де́нь и но́щь от­ лица́ и́хъ.
Рече́ же Иу́да: истомле́на е́сть си́ла [от­] вра́гъ, и земля́ мно́га е́сть, и мы́ не мо́жемъ созида́ти стѣны́.
И реко́ша оскорбля́ющiи на́съ: не позна́ютъ и не уви́дятъ, до́ндеже прiи́демъ посредѣ́ и́хъ и убiе́мъ и́хъ, и преста́ти сотвори́мъ дѣ́лу.
И бы́сть егда́ прiидо́ша Иуде́е, и́же обита́ху бли́зъ и́хъ, и рѣ́ша на́мъ: восхо́дятъ от­ всѣ́хъ язы́къ на ны́.
И поста́вихъ въ нижа́йшихъ мѣ́стѣхъ созади́ стѣ́нъ въ закрове́нiи, и поста́вихъ лю́ди по племено́мъ съ мечи́ и́хъ и съ су́лицами и́хъ и съ лу́ками.
И ви́дѣхъ, и воста́хъ, и реко́хъ ко честны́мъ и къ во­ево́дамъ и ко про́чымъ лю́демъ: не убо́йтеся от­ лица́ и́хъ, помяни́те Го́спода Бо́га на́­шего вели́каго и стра́шнаго, и ополчи́теся за бра́тiю ва́шу, за сы́ны ва́шя и дще́ри ва́шя, жены́ ва́шя и до́мы ва́шя.
Бы́сть же егда́ услы́шаша врази́ на́ши, я́ко вѣ́домо бы́сть на́мъ, и разори́ Бо́гъ совѣ́тъ и́хъ: и воз­врати́хомся вси́ мы́ на стѣ́ны, кі́йждо ко дѣ́лу сво­ему́.
И бы́сть от­ дне́ того́, по́лъ вчине́ныхъ дѣ́лаху дѣ́ло, и полови́на и́хъ угото́вана бы́сть ко бра́ни съ су́лицами и щита́ми, и лу́ки и броня́ми, и нача́лницы созади́ всего́ до́му Иу́дина.
Созида́ющiи стѣ́ну и нося́щiи бремена́ со ору́жiемъ: еди́ною руко́ю сво­е́ю творя́ху дѣ́ло, а друго́ю держа́ху ме́чь.
Созида́ющымъ же еди́ному ко­ему́ждо ме́чь бы́сть опоя́санъ при­­ бедрѣ́ его́, и созида́ху, и трубя́ху труба́ми бли́зъ и́хъ.
И реко́хъ ко честны́мъ и ко старѣ́йшинамъ и ко про́чымъ лю́демъ: дѣ́ло вели́ко е́сть и простра́н­но, и мы́ разлуче́ни есмы́ на стѣнѣ́ дале́че кі́йждо от­ бра́та сво­его́:
на мѣ́стѣ идѣ́же услы́шите гла́съ тру́бный, та́мо тецы́те къ на́мъ, и Бо́гъ на́шъ ополчи́т­ся о на́съ.
И мы́ бы́хомъ творя́ще дѣ́ло, и по́лъ на́съ держа́ху су́лицы от­ восхо́да зари́ у́трен­нiя да́же до восхо́да звѣ́здъ.
Во вре́мя же то́ реко́хъ лю́демъ: кі́йждо со о́трокомъ сво­и́мъ да пребыва́етъ въ средѣ́ Иерусали́ма: и бу́детъ ва́мъ но́щь на стра́жу, а де́нь на дѣ́ланiе.
А́зъ же и бра́тiя мо­и́ и о́троцы и му́жiе стра́жи, и́же бя́ху созади́ мене́, не снима́хомъ одѣя́нiй на́шихъ та́мо ни еди́нъ от­ на́съ.
Еврейский
3:33וַיְהִי כַּאֲשֶׁר שָׁמַע סַנְבַלַּט, כִּי־אֲנַחְנוּ בוֹנִים אֶת־הַחוֹמָה, וַיִּחַר לוֹ, וַיִּכְעַס הַרְבֵּה; וַיַּלְעֵג עַל־הַיְּהוּדִים׃
3:34וַיֹּאמֶר לִפְנֵי אֶחָיו, וְחֵיל שֹׁמְרוֹן, וַיֹּאמֶר מָה הַיְּהוּדִים הָאֲמֵלָלִים עֹשִׂים; הֲיַעַזְבוּ לָהֶם הֲיִזְבָּחוּ הַיְכַלּוּ בַיּוֹם, הַיְחַיּוּ אֶת־הָאֲבָנִים מֵעֲרֵמוֹת הֶעָפָר וְהֵמָּה שְׂרוּפוֹת׃
3:35וְטוֹבִיָּה הָעַמֹּנִי אֶצְלוֹ; וַיֹּאמֶר, גַּם אֲשֶׁר־הֵם בּוֹנִים, אִם־יַעֲלֶה שׁוּעָל, וּפָרַץ חוֹמַת אַבְנֵיהֶם׃ פ
3:36שְׁמַע אֱלֹהֵינוּ כִּי־הָיִינוּ בוּזָה, וְהָשֵׁב חֶרְפָּתָם אֶל־רֹאשָׁם; וּתְנֵם לְבִזָּה בְּאֶרֶץ שִׁבְיָה׃
3:37וְאַל־תְּכַס עַל־עֲוֹנָם, וְחַטָּאתָם מִלְּפָנֶיךָ אַל־תִּמָּחֶה; כִּי הִכְעִיסוּ לְנֶגֶד הַבּוֹנִים׃
3:38וַנִּבְנֶה אֶת־הַחוֹמָה, וַתִּקָּשֵׁר כָּל־הַחוֹמָה עַד־חֶצְיָהּ; וַיְהִי לֵב לָעָם לַעֲשׂוֹת׃ פ
1וַיְהִי כַאֲשֶׁר שָׁמַע סַנְבַלַּט וְטוֹבִיָּה וְהָעַרְבִים וְהָעַמֹּנִים וְהָאַשְׁדּוֹדִים, כִּי־עָלְתָה אֲרוּכָה לְחֹמוֹת יְרוּשָׁלִַם, כִּי־הֵחֵלּוּ הַפְּרֻצִים לְהִסָּתֵם; וַיִּחַר לָהֶם מְאֹד׃
2וַיִּקְשְׁרוּ כֻלָּם יַחְדָּו, לָבוֹא לְהִלָּחֵם בִּירוּשָׁלִָם; וְלַעֲשׂוֹת לוֹ תּוֹעָה׃
3וַנִּתְפַּלֵּל אֶל־אֱלֹהֵינוּ; וַנַּעֲמִיד מִשְׁמָר עֲלֵיהֶם יוֹמָם וָלַיְלָה מִפְּנֵיהֶם׃
4וַיֹּאמֶר יְהוּדָה, כָּשַׁל כֹּחַ הַסַּבָּל, וְהֶעָפָר הַרְבֵּה; וַאֲנַחְנוּ לֹא נוּכַל, לִבְנוֹת בַּחוֹמָה׃
5וַיֹּאמְרוּ צָרֵינוּ, לֹא יֵדְעוּ וְלֹא יִרְאוּ, עַד אֲשֶׁר־נָבוֹא אֶל־תּוֹכָם וַהֲרַגְנוּם; וְהִשְׁבַּתְנוּ אֶת־הַמְּלָאכָה׃
6וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־בָּאוּ הַיְּהוּדִים, הַיֹּשְׁבִים אֶצְלָם; וַיֹּאמְרוּ לָנוּ עֶשֶׂר פְּעָמִים, מִכָּל־הַמְּקֹמוֹת אֲשֶׁר־תָּשׁוּבוּ עָלֵינוּ׃
7וָאַעֲמִיד מִתַּחְתִּיּוֹת לַמָּקוֹם מֵאַחֲרֵי לַחוֹמָה בַּצְּחִחִיִּים (בַּצְּחִיחִים); וָאַעֲמִיד אֶת־הָעָם לְמִשְׁפָּחוֹת, עִם־חַרְבֹתֵיהֶם רָמְחֵיהֶם וְקַשְּׁתֹתֵיהֶם׃
8וָאֵרֶא וָאָקוּם, וָאֹמַר אֶל־הַחֹרִים וְאֶל־הַסְּגָנִים וְאֶל־יֶתֶר הָעָם, אַל־תִּירְאוּ מִפְּנֵיהֶם; אֶת־אֲדֹנָי הַגָּדוֹל וְהַנּוֹרָא זְכֹרוּ, וְהִלָּחֲמוּ, עַל־אֲחֵיכֶם בְּנֵיכֶם וּבְנֹתֵיכֶם, נְשֵׁיכֶם וּבָתֵּיכֶם׃ פ
9וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־שָׁמְעוּ אוֹיְבֵינוּ כִּי־נוֹדַע לָנוּ, וַיָּפֶר הָאֱלֹהִים אֶת־עֲצָתָם; וַנָּשׁוּב (וַנָּשָׁב) כֻּלָּנוּ אֶל־הַחוֹמָה, אִישׁ אֶל־מְלַאכְתּוֹ׃
10וַיְהִי מִן־הַיּוֹם הַהוּא, חֲצִי נְעָרַי עֹשִׂים בַּמְּלָאכָה, וְחֶצְיָם, מַחֲזִיקִים וְהָרְמָחִים הַמָּגִנִּים, וְהַקְּשָׁתוֹת וְהַשִּׁרְיֹנִים; וְהַשָּׂרִים, אַחֲרֵי כָּל־בֵּית יְהוּדָה׃
11הַבּוֹנִים בַּחוֹמָה וְהַנֹּשְׂאִים בַּסֶּבֶל עֹמְשִׂים; בְּאַחַת יָדוֹ עֹשֶׂה בַמְּלָאכָה, וְאַחַת מַחֲזֶקֶת הַשָּׁלַח׃
12וְהַבּוֹנִים, אִישׁ חַרְבּוֹ אֲסוּרִים עַל־מָתְנָיו וּבוֹנִים; וְהַתּוֹקֵעַ בַּשּׁוֹפָר אֶצְלִי׃
13וָאֹמַר אֶל־הַחֹרִים וְאֶל־הַסְּגָנִים וְאֶל־יֶתֶר הָעָם, הַמְּלָאכָה הַרְבֵּה וּרְחָבָה; וַאֲנַחְנוּ, נִפְרָדִים עַל־הַחוֹמָה, רְחוֹקִים אִישׁ מֵאָחִיו׃
14בִּמְקוֹם, אֲשֶׁר תִּשְׁמְעוּ אֶת־קוֹל הַשּׁוֹפָר, שָׁמָּה תִּקָּבְצוּ אֵלֵינוּ; אֱלֹהֵינוּ יִלָּחֶם לָנוּ׃
15וַאֲנַחְנוּ עֹשִׂים בַּמְּלָאכָה; וְחֶצְיָם, מַחֲזִיקִים בָּרְמָחִים, מֵעֲלוֹת הַשַּׁחַר, עַד צֵאת הַכּוֹכָבִים׃
16גַּם בָּעֵת הַהִיא אָמַרְתִּי לָעָם, אִישׁ וְנַעֲרוֹ, יָלִינוּ בְּתוֹךְ יְרוּשָׁלִָם; וְהָיוּ־לָנוּ הַלַּיְלָה מִשְׁמָר וְהַיּוֹם מְלָאכָה׃
17וְאֵין אֲנִי וְאַחַי וּנְעָרַי, וְאַנְשֵׁי הַמִּשְׁמָר אֲשֶׁר אַחֲרַי, אֵין־אֲנַחְנוּ פֹשְׁטִים בְּגָדֵינוּ; אִישׁ שִׁלְחוֹ הַמָּיִם׃ ס
Арабский (Arabic Van Dyke)
ولما سمع سنبلط اننا آخذون في بناء السور غضب واغتاظ كثيرا وهزأ باليهود
وتكلم امام اخوته وجيش السامرة وقال ماذا يعمل اليهود الضعفاء. هل يتركونهم. هل يذبحون. هل يكملون في يوم. هل يحيون الحجارة من كوم التراب وهي محرقة.
وكان طوبيا العموني بجانبه فقال ان ما يبنونه اذا صعد ثعلب فانه يهدم حجارة حائطهم.
اسمع يا الهنا لاننا قد صرنا احتقارا ورد تعييرهم على رؤوسهم واجعلهم نهبا في ارض السبي
ولا تستر ذنوبهم ولا تمح خطيتهم من امامك لانهم اغضبوك امام البانين.
فبنينا السور واتّصل كل السور الى نصفه وكان للشعب قلب في العمل
ولما سمع سنبلّط وطوبيا والعرب والعمونيون والاشدوديون ان اسوار اورشليم قد رممت والثغر ابتدأت تسد غضبوا جدا.
وتآمروا جميعهم معا ان ياتوا ويحاربوا اورشليم ويعملوا بها ضررا.
فصلّينا الى الهنا واقمنا حراسا ضدهم نهارا وليلا بسببهم.
وقال يهوذا قد ضعفت قوة الحمالين والتراب كثير ونحن لا نقدر ان نبني السور.
وقال اعداؤنا لا يعلمون ولا يرون حتى ندخل الى وسطهم ونقتلهم ونوقف العمل.
ولما جاء اليهود الساكنون بجانبهم قالوا لنا عشر مرات من جميع الاماكن التي منها رجعوا الينا.
فاوقفت الشعب من اسفل الموضع وراء السور وعلى القمم اوقفتهم حسب عشائرهم بسيوفهم ورماحهم وقسيهم.
ونظرت وقمت وقلت للعظماء والولاة ولبقية الشعب لا تخافوهم بل اذكروا السيد العظيم المرهوب وحاربوا من اجل اخوتكم وبنيكم وبناتكم ونسائكم وبيوتكم
ولما سمع اعداؤنا اننا قد عرفنا وابطل الله مشورتهم رجعنا كلنا الى السور كل واحد الى شغله.
ومن ذلك اليوم كان نصف غلماني يشتغلون في العمل ونصفهم يمسكون الرماح والاتراس والقسي والدروع. والرؤساء وراء كل بيت يهوذا.
البانون على السور بنوا وحاملو الاحمال حملوا. باليد الواحدة يعملون العمل وبالاخرى يمسكون السلاح.
وكان البانون يبنون وسيف كل واحد مربوط على جنبه وكان النافخ بالبوق بجانبي.
فقلت للعظماء والولاة ولبقية الشعب العمل كثير ومتسع ونحن متفرقون على السور وبعيدون بعضنا عن بعض.
فالمكان الذي تسمعون منه صوت البوق هناك تجتمعون الينا. الهنا يحارب عنا.
فكنا نحن نعمل العمل وكان نصفهم يمسكون الرماح من طلوع الفجر الى ظهور النجوم.
وقلت في ذلك الوقت ايضا للشعب ليبت كل واحد مع غلامه في وسط اورشليم ليكونوا لنا حراسا في الليل وللعمل في النهار.
ولم اكن انا ولا اخوتي ولا غلماني ولا الحراس الذين ورائي نخلع ثيابنا. كان كل واحد يذهب بسلاحه الى الماء
1 Санаваллат и Товия смеются над попыткой Иудеев по постройке; Иудеи молятся и работают; 7 враги усилились, чтобы остановить работы; 15 Неемия готовится к нападению.
Когда услышал Санаваллат, что мы строим стену, он рассердился и много досадовал и издевался над Иудеями;
и говорил при братьях своих и при Самарийских военных людях, и сказал: что делают эти жалкие Иудеи? неужели им это дозволят? *неужели будут они приносить жертвы? неужели они когда-либо кончат? неужели они оживят камни из груд праха, и притом пожженные?
А Товия Аммонитянин, бывший подле него, сказал: пусть их строят; пойдет лисица, и разрушит их каменную стену.
Услыши, Боже наш, в каком мы презрении, и обрати ругательство их на их голову, и предай их презрению в земле пленения;
и не покрой беззаконий их,* и грех их да не изгладится пред лицем Твоим, потому что они огорчили строящих!
Мы однако же строили стену, и сложена была вся стена до половины ее. И у народа доставало усердия работать.
Когда услышал Санаваллат и Товия, и Аравитяне, и Аммонитяне, и Азотяне, что стены Иерусалимские восстановляются, что повреждения начали заделываться, то им было весьма досадно.
И сговорились все вместе пойти войною на Иерусалим и разрушить его.
И мы молились Богу нашему, и ставили против них стражу днем и ночью, для спасения от них.
Но Иудеи сказали: ослабела сила у носильщиков, а мусору много; мы не в состоянии строить стену.
А неприятели наши говорили: не узнают и не увидят, как вдруг мы войдем в средину их и перебьем их, и остановим дело.
Когда приходили Иудеи, жившие подле них, и говорили нам раз десять, со всех мест, что они нападут на нас:
тогда в низменных местах у города, за стеною, на местах сухих поставил я народ поплеменно с мечами их, с копьями их и луками их.
И осмотрел я, и стал, и сказал знатнейшим и начальствующим и прочему народу: не бойтесь их; помните Господа великого и страшного и сражайтесь за братьев своих, за сыновей своих и за дочерей своих, за жен своих и за домы свои.
Когда услышали неприятели наши, что нам известно намерение их, тогда разорил Бог замысел их, и все мы возвратились к стене, каждый на свою работу.
С того дня половина молодых людей у меня занималась работою, а другая половина их держала копья, щиты и луки и латы; и начальствующие находились позади всего дома Иудина.
Строившие стену и носившие тяжести, которые налагали на них, одною рукою производили работу, а другою держали копье.
Каждый из строивших препоясан был мечом по чреслам своим, и так они строили. Возле меня находился трубач.
И сказал я знатнейшим и начальствующим и прочему народу: работа велика и обширна, и мы рассеяны по стене и отдалены друг от друга;
поэтому, откуда услышите вы звук трубы, в то место собирайтесь к нам: Бог наш будет сражаться за нас.
Так производили мы работу; и половина держала копья от восхода зари до появления звезд.
Сверх сего, в то же время я сказал народу, чтобы в Иерусалиме ночевали все с рабами своими, – и будут они у нас ночью на страже, а днем на работе.
И ни я, ни братья мои, ни слуги мои, ни стражи, сопровождавшие меня, не снимали с себя одеяния своего, у каждого были под рукою меч и вода.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible