И прiи́де ме́сяцъ седмы́й, сы́нове же Изра́илевы бя́ху во градѣ́хъ свои́хъ: и собра́шася вси́ лю́дiе я́ко му́жъ еди́нъ на простра́нство, е́же предъ враты́ водны́ми, и реко́ша е́здрѣ пи́сарю, да принесе́тъ кни́гу зако́на Моисе́ова, его́же заповѣ́да Госпо́дь Изра́илю.

И принесе́ Е́здра свяще́нникъ зако́нъ предъ мно́жество от муже́й да́же до же́нъ, и всѣ́мъ, и́же можа́ху разумѣ́ти слы́шаще, въ де́нь пе́рвый ме́сяца седма́го,

и чте́ въ не́мъ [я́вно на простра́нствѣ, е́же предъ враты́ водны́ми], от у́тра да́же до полу́дне, предъ му́жи и жена́ми, и сі́и бя́ху разумѣ́юще, и у́ши всѣ́хъ люді́й ко кни́зѣ зако́на.

И ста́ Е́здра писе́цъ на степе́ни древя́нѣмъ, его́же сотвори́ша къ народовѣща́нiю, и ста́ша бли́зъ его́ Матѳаѳі́а и саме́а, и Анані́а и урі́а, и хелкі́а и маасі́а одесну́ю его́, ошу́юю же фадаі́а и Мисаи́лъ, и Мелхі́а и оса́мъ, и Асавадма́ и Заха́рiа и Месолла́мъ.

И разгну́ Е́здра кни́гу предъ всѣ́ми людьми́, я́ко то́й бѣ́ надъ людьми́, и бы́сть егда́ разгиба́ше ю́, ста́ша вси́ лю́дiе.

И благослови́ Е́здра Го́спода Бо́га вели́каго, и отвѣща́ша вси́ лю́дiе и рѣ́ша ами́нь, воздви́гше ру́цѣ свои́, и преклони́шася и поклони́шася Го́сподеви лице́мъ на зе́млю.

Иису́съ же и ванаі́а и сараві́а, ака́нъ, Савате́й, кампта́съ, Азарі́а, Иозавада́нъ, Анифане́съ и леви́ти бя́ху вразумля́юще люді́й въ зако́нѣ: лю́дiе же стоя́ху на стоя́нiи свое́мъ.

И что́ша въ кни́зѣ зако́на Бо́жiя, и поуча́ше Е́здра и изъясня́ше ко разумѣ́нiю Госпо́дню, и разумѣ́ша лю́дiе чте́нiе.

Рече́ же Неемі́а и Е́здра свяще́нникъ и писе́цъ, и леви́ти и толку́ющiи лю́демъ, и рѣ́ша всѣ́мъ лю́демъ: де́нь свя́тъ е́сть Го́споду Бо́гу на́шему, не рыда́йте и не пла́чите. Поне́же пла́каша вси́ лю́дiе, егда́ услы́шаша словеса́ зако́на.

И рече́ и́мъ: иди́те и яди́те ту́чная и пі́йте сла́дкая, и посли́те ча́сти не иму́щымъ, я́ко свя́тъ е́сть де́нь Го́сподеви на́шему, и не печа́литеся, и́бо ра́дость Госпо́дня сiя́ е́сть си́ла на́ша.

Леви́ти же молча́нiе творя́ху во всѣ́хъ лю́дехъ, глаго́люще: молчи́те, я́ко де́нь свя́тъ е́сть, и не тужи́те.

И отидо́ша вси́ лю́дiе я́сти и пи́ти, и посла́ти ча́сти, и сотвори́ти весе́лiе вели́ко, я́ко разумѣ́ша словеса́, и́мже научи́ша и́хъ.

И въ де́нь вторы́й собра́шася кня́зiе оте́чествъ со всѣ́ми людьми́, свяще́нницы и леви́ти ко е́здрѣ писцу́, да протолку́етъ всѣ́мъ словеса́ зако́нная.

И обрѣто́ша пи́сано въ зако́нѣ, его́же заповѣ́да Госпо́дь руко́ю Моисе́овою, да обита́ютъ сы́нове Изра́илевы въ ку́щахъ въ пра́здникъ ме́сяца седма́го,

и да проповѣ́дятъ труба́ми во всѣ́хъ градѣ́хъ и́хъ и во Иерусали́мѣ. И рече́ Е́здра: изыди́те на го́ру, и принеси́те вѣ́тви ма́сличны, и вѣ́тви древе́съ кипари́сныхъ, и вѣ́тви мирси́нныя, и вѣ́тви фи́никовы, и вѣ́тви древе́съ дубра́вныхъ, сотвори́ти ку́щы по пи́саному.

И изыдо́ша лю́дiе, и принесо́ша, и сотвори́ша себѣ́ ку́щы кі́йждо на кро́вѣ свое́мъ и во дво́рѣхъ свои́хъ, и во дво́рѣхъ до́му Бо́жiя и на простра́нствѣ вра́тъ во́дныхъ и на простра́нствѣ вра́тъ Ефре́млихъ.

И сотвори́ша ве́сь со́нмъ возврати́выйся от плѣне́нiя ку́щы, и сѣдо́ша въ ку́щахъ, я́ко не сотвори́ша от дні́й Иису́са сы́на нави́на та́ко сы́нове Изра́илевы да́же до дне́ того́. И бы́сть весе́лiе вели́ко.

И чита́ху въ кни́зѣ зако́на Бо́жiя на вся́къ де́нь, от дне́ пе́рваго да́же до дне́ послѣ́дняго. И сотвори́ша пра́здникъ се́дмь дні́й, и въ де́нь осмы́й собра́нiе по обы́чаю.

Еврейский

וַיֵּאָסְפוּ כָל־הָעָם כְּאִישׁ אֶחָד, אֶל־הָרְחוֹב, אֲשֶׁר לִפְנֵי שַׁעַר־הַמָּיִם; וַיֹּאמְרוּ לְעֶזְרָא הַסֹּפֵר, לְהָבִיא, אֶת־סֵפֶר תּוֹרַת מֹשֶׁה, אֲשֶׁר־צִוָּה יְהוָה אֶת־יִשְׂרָאֵל׃

וַיָּבִיא עֶזְרָא הַכֹּהֵן אֶת־הַתּוֹרָה לִפְנֵי הַקָּהָל מֵאִישׁ וְעַד־אִשָּׁה, וְכֹל מֵבִין לִשְׁמֹעַ; בְּיוֹם אֶחָד לַחֹדֶשׁ הַשְּׁבִיעִי׃

וַיִּקְרָא־בוֹ לִפְנֵי הָרְחוֹב אֲשֶׁר לִפְנֵי שַׁעַר־הַמַּיִם, מִן־הָאוֹר עַד־מַחֲצִית הַיּוֹם, נֶגֶד הָאֲנָשִׁים וְהַנָּשִׁים וְהַמְּבִינִים; וְאָזְנֵי כָל־הָעָם אֶל־סֵפֶר הַתּוֹרָה׃

וַיַּעֲמֹד עֶזְרָא הַסֹּפֵר, עַל־מִגְדַּל־עֵץ אֲשֶׁר עָשׂוּ לַדָּבָר, וַיַּעֲמֹד אֶצְלוֹ מַתִּתְיָה וְשֶׁמַע וַעֲנָיָה וְאוּרִיָּה וְחִלְקִיָּה וּמַעֲשֵׂיָה עַל־יְמִינוֹ; וּמִשְּׂמֹאלוֹ, פְּדָיָה וּמִישָׁאֵל וּמַלְכִּיָּה וְחָשֻׁם וְחַשְׁבַּדָּנָה זְכַרְיָה מְשֻׁלָּם׃ פ

וַיִּפְתַּח עֶזְרָא הַסֵּפֶר לְעֵינֵי כָל־הָעָם, כִּי־מֵעַל כָּל־הָעָם הָיָה; וּכְפִתְחוֹ עָמְדוּ כָל־הָעָם׃

וַיְבָרֶךְ עֶזְרָא, אֶת־יְהוָה הָאֱלֹהִים הַגָּדוֹל; וַיַּעֲנוּ כָל־הָעָם אָמֵן אָמֵן בְּמֹעַל יְדֵיהֶם, וַיִּקְּדוּ וַיִּשְׁתַּחֲוֻּ לַיהוָה אַפַּיִם אָרְצָה׃

וְיֵשׁוּעַ וּבָנִי וְשֵׁרֵבְיָה יָמִין עַקּוּב שַׁבְּתַי הוֹדִיָּה מַעֲשֵׂיָה קְלִיטָא עֲזַרְיָה יוֹזָבָד חָנָן פְּלָאיָה וְהַלְוִיִּם, מְבִינִים אֶת־הָעָם לַתּוֹרָה; וְהָעָם עַל־עָמְדָם׃

וַיִּקְרְאוּ בַסֵּפֶר בְּתוֹרַת הָאֱלֹהִים מְפֹרָשׁ; וְשׂוֹם שֶׂכֶל, וַיָּבִינוּ בַּמִּקְרָא׃ ס

וַיֹּאמֶר נְחֶמְיָה הוּא הַתִּרְשָׁתָא וְעֶזְרָא הַכֹּהֵן הַסֹּפֵר וְהַלְוִיִּם הַמְּבִינִים אֶת־הָעָם לְכָל־הָעָם, הַיּוֹם קָדֹשׁ־הוּא לַיהוָה אֱלֹהֵיכֶם, אַל־תִּתְאַבְּלוּ וְאַל־תִּבְכּוּ; כִּי בוֹכִים כָּל־הָעָם, כְּשָׁמְעָם אֶת־דִּבְרֵי הַתּוֹרָה׃

וַיֹּאמֶר לָהֶם לְכוּ אִכְלוּ מַשְׁמַנִּים וּשְׁתוּ מַמְתַקִּים, וְשִׁלְחוּ מָנוֹת לְאֵין נָכוֹן לוֹ, כִּי־קָדוֹשׁ הַיּוֹם לַאֲדֹנֵינוּ; וְאַל־תֵּעָצֵבוּ, כִּי־חֶדְוַת יְהוָה הִיא מָעֻזְּכֶם׃

וְהַלְוִיִּם מַחְשִׁים לְכָל־הָעָם לֵאמֹר הַסּוּ, כִּי הַיּוֹם קָדֹשׁ; וְאַל־תֵּעָצֵבוּ׃

וַיֵּלְכוּ כָל־הָעָם לֶאֱכֹל וְלִשְׁתּוֹת וּלְשַׁלַּח מָנוֹת, וְלַעֲשׂוֹת שִׂמְחָה גְדוֹלָה; כִּי הֵבִינוּ בַּדְּבָרִים, אֲשֶׁר הוֹדִיעוּ לָהֶם׃ ס

וּבַיּוֹם הַשֵּׁנִי נֶאֶסְפוּ רָאשֵׁי הָאָבוֹת לְכָל־הָעָם, הַכֹּהֲנִים וְהַלְוִיִּם, אֶל־עֶזְרָא הַסֹּפֵר; וּלְהַשְׂכִּיל אֶל־דִּבְרֵי הַתּוֹרָה׃

וַיִּמְצְאוּ כָּתוּב בַּתּוֹרָה; אֲשֶׁר צִוָּה יְהוָה בְּיַד־מֹשֶׁה, אֲשֶׁר יֵשְׁבוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל בַּסֻּכּוֹת בֶּחָג בַּחֹדֶשׁ הַשְּׁבִיעִי׃

וַאֲשֶׁר יַשְׁמִיעוּ, וְיַעֲבִירוּ קוֹל בְּכָל־עָרֵיהֶם וּבִירוּשָׁלִַם לֵאמֹר, צְאוּ הָהָר, וְהָבִיאוּ עֲלֵי־זַיִת וַעֲלֵי־עֵץ שֶׁמֶן, וַעֲלֵי הֲדַס וַעֲלֵי תְמָרִים, וַעֲלֵי עֵץ עָבֹת; לַעֲשֹׂת סֻכֹּת כַּכָּתוּב׃ פ

וַיֵּצְאוּ הָעָם וַיָּבִיאוּ, וַיַּעֲשׂוּ לָהֶם סֻכּוֹת אִישׁ עַל־גַּגּוֹ וּבְחַצְרֹתֵיהֶם, וּבְחַצְרוֹת בֵּית הָאֱלֹהִים; וּבִרְחוֹב שַׁעַר הַמַּיִם, וּבִרְחוֹב שַׁעַר אֶפְרָיִם׃

וַיַּעֲשׂוּ כָל־הַקָּהָל הַשָּׁבִים מִן־הַשְּׁבִי סֻכּוֹת וַיֵּשְׁבוּ בַסֻּכּוֹת, כִּי לֹא־עָשׂוּ מִימֵי יֵשׁוּעַ בִּן־נוּן כֵּן בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, עַד הַיּוֹם הַהוּא; וַתְּהִי שִׂמְחָה גְּדוֹלָה מְאֹד׃

וַיִּקְרָא בְּסֵפֶר תּוֹרַת הָאֱלֹהִים יוֹם בְּיוֹם, מִן־הַיּוֹם הָרִאשׁוֹן, עַד הַיּוֹם הָאַחֲרוֹן; וַיַּעֲשׂוּ־חָג שִׁבְעַת יָמִים, וּבַיּוֹם הַשְּׁמִינִי עֲצֶרֶת כַּמִּשְׁפָּט׃ פ

Украинский (Огієнко)

І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві.

І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця.

І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону.

І стояв учитель Ездра на дерев́яному підвищенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на правиці його, а на лівиці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам.

І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав.

І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: Амінь, Амінь!
з піднесенням своїх рук.
І всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі!

А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали народові Закона, а народ був на своєму місці.

І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.

І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали народові, до всього народу: День цей святий він для Господа, Бога вашого, не будьте в жалобі й не плачте!
Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону…

І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого.
Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!

І Левити потішали ввесь народ, говорячи: Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте!

І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.

А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону.

І знайшли написане в Законі, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця,

і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі, говорячи: Вийдіть на гору, і понаносьте галуззя оливкового, і галуззя дерева оливкового, і галуззя миртового, і галуззя пальмового, і галуззя густолистого дерева, щоб поробити кучки, як написано.

І вийшов народ, і поназношували, і поробили собі кучки кожен на даху своїм, і в подвір́ях своїх, і в подвір́ях Божого дому, і на майдані Водної брами, і на майдані брами Єфремової.

І поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього.
І була дуже велика радість!

І читали в книзі Божого Закону щоденно, від першого дня аж до дня останнього.
І справляли свято сім день;
а восьмого дня віддання, за уставом.

Немецкий (GNB)

Языки

versammelte sich das ganze Volk vollzählig auf dem Platz vor dem Wassertor. Sie sagten zu Esra, dem Lehrer des Gesetzes: »Bring doch das Buch her, in dem das Gesetz steht, das der HERR den Israeliten durch Mose gegeben hat!«

Da brachte der Priester Esra das Gesetzbuch vor die Gemeinde, die Männer und Frauen und alle Kinder, die es schon verstehen konnten. Am 1. Tag des 7. Monats,

vom frühen Morgen bis zum Mittag, verlas er das Gesetzbuch auf dem Platz vor dem Wassertor und das ganze Volk hörte gespannt auf die Worte des Buches.

Esra, der Lehrer des Gesetzes, stand dabei auf einem hölzernen Podest, das man zu diesem Zweck errichtet hatte. Neben ihm standen auf der rechten Seite Mattitja, Schema, Anaja, Urija, Hilkija und Maaseja, auf der linken Pedaja, Mischaël, Malkija, Haschum, Haschbaddana, Secharja und Meschullam.

Esra öffnete die Buchrolle, und weil er höher stand als das Volk, konnten es alle sehen. Da stand das ganze Volk auf.

Zuerst pries Esra den HERRN, den großen Gott, und alle antworteten mit zum Gebet erhobenen Händen: »Amen, Amen!« Sie warfen sich auf die Knie und berührten mit der Stirn die Erde, um dem HERRN Ehre zu erweisen.

Die Leviten Jeschua, Bani, Scherebja, Jamin, Akkub, Schabbetai, Hodija, Maaseja, Kelita, Asarja, Josabad, Hanan und Pelaja gingen zu den Leuten hin und halfen ihnen, das Gelesene zu verstehen.

Sie gaben eine mündliche Übersetzung des Gesetzes und erklärten es den Leuten so, dass sie es verstehen konnten.

Als das Volk die strengen Forderungen des Gesetzes hörte, fingen alle an laut zu weinen. Da sagten der Statthalter Nehemia, der Priester und Lehrer Esra und die Leviten zu ihnen: »Seid nicht traurig und weint nicht! Heute ist ein heiliger Tag, ein Festtag zur Ehre des HERRN, eures Gottes!«

Esra sagte zu ihnen: »Geht nun, esst und trinkt! Nehmt das Beste, was ihr habt, und gebt auch denen etwas, die nichts haben. Der heutige Tag ist ein Festtag zur Ehre des HERRN! Macht euch keine Sorgen, denn die Freude am HERRN umgibt euch wie eine schützende Mauer.«

Auch die Leviten redeten den Leuten zu: »Beruhigt euch, denn dieser Tag ist ein Festtag des HERRN! Macht euch nur keine Sorgen!«

Da gingen alle nach Hause und feierten ein großes Freudenfest. Sie aßen und tranken und teilten ihr Festmahl mit denen, die nichts hatten. Denn sie hatten begriffen, was ihnen vorgelesen worden war.

Am zweiten Tag kamen die Sippenoberhäupter des ganzen Volkes mit den Priestern und den Leviten zu Esra, dem Lehrer, um die Worte des Gesetzes noch genauer zu studieren.

Da fanden sie im Gesetz, was Mose auf Befehl des HERRN geschrieben hatte:

»Die Israeliten sollen während des Festes im siebten Monat in Laubhütten wohnen

und sie sollen in Jerusalem und in allen ihren Städten ausrufen und bekannt machen: ́Geht auf die umliegenden Berge und holt frische Zweige von edlen und wilden Ölbäumen, Myrten, Dattelpalmen und anderen dicht belaubten Bäumen, damit wir Laubhütten bauen können, wie das Gesetz es vorschreibt!́«

Da ging das Volk hinaus, holte Zweige und baute sich Laubhütten, die einen auf den flachen Dächern ihrer Häuser, andere in ihren Höfen, in den Vorhöfen des Tempels und auf den freien Plätzen am Wassertor und am Efraïmtor.

Die ganze Gemeinde der Heimkehrer baute Laubhütten und wohnte in ihnen. Das hatten die Israeliten seit der Zeit Josuas, des Sohnes Nuns, bis zu diesem Tag nicht mehr getan. Alle waren glücklich und voller Freude.

Täglich, vom ersten bis zum letzten Festtag, las Esra laut aus dem Gesetzbuch Gottes vor. Sieben Tage wurde das Fest gefeiert. Am achten Tag fand die im Gesetz vorgeschriebene Festversammlung statt.