И ста́ша на стоя́нiи свое́мъ и что́ша въ кни́зѣ зако́на Го́спода Бо́га своего́ четвери́цею въ де́нь, и бя́ху исповѣ́дающеся Го́сподеви и покланя́ющеся Го́споду Бо́гу своему́.

И ста́ша на степе́ни леви́товъ Иису́съ и сы́нове кадмiи́ли, сахані́а сы́нъ сараві́инъ, сы́нове хана́ни, и возопи́ша гла́сомъ вели́кимъ ко Го́споду Бо́гу своему́,

и реко́ша леви́ти, Иису́съ и кадмiи́лъ: воста́ните, благослови́те Го́спода Бо́га на́шего от вѣ́ка да́же до вѣ́ка: и благословя́тъ и́мя сла́вы твоея́, и вознесу́тъ во вся́цѣмъ благослове́нiи и хвалѣ́.

И рече́ Е́здра: ты́ еси́ са́мъ Госпо́дь еди́нъ, ты́ сотвори́лъ еси́ небо и небо небесе́ и вся́ во́и и́хъ, зе́млю и вся́, ели́ка на не́й су́ть, моря́ и вся́, я́же въ ни́хъ, и ты́ оживля́еши вся́, и во́и небе́снiи покланя́ются тебѣ́:

ты́ еси́ Госпо́дь Бо́гъ, ты́ избра́лъ еси́ Авра́ма и изве́лъ еси́ его́ от страны́ Халде́йскiя, и положи́лъ еси́ и́мя ему́ Авраа́мъ,

и обрѣ́лъ еси́ се́рдце его́ вѣ́рно предъ тобо́ю, и завѣща́лъ еси́ съ ни́мъ завѣ́тъ да́ти ему́ зе́млю Ханане́йску и Хетте́йску, и Аморре́йску и Ферезе́йску, и Иевусе́йску и Гергесе́йску, и сѣ́мени его́: и утверди́лъ еси́ словеса́ твоя́, я́ко пра́веденъ еси́:

и ви́дѣлъ еси́ озлобле́нiе оте́цъ на́шихъ во Еги́птѣ, и во́пль и́хъ услы́шалъ еси́ на мо́ри чермнѣ́мъ,

и да́лъ еси́ зна́менiя и чудеса́ во Еги́птѣ на фарао́на и на вся́ рабы́ его́ и на вся́ лю́ди земли́ его́: позна́лъ бо еси́, я́ко возгордѣ́шася на ни́хъ, и сотвори́лъ еси́ себѣ́ и́мя, я́коже де́нь се́й:

и мо́ре расто́рглъ еси́ предъ ни́ми, и проидо́ша посредѣ́ мо́ря по су́ху, и гони́тели и́хъ вве́рглъ еси́ въ глубину́, я́ко ка́мень въ водѣ́ зѣ́лнѣй:

и въ столпѣ́ о́блачнѣ води́лъ еси́ и́хъ во дни́ и въ столпѣ́ о́гненнѣ въ нощи́, е́же освѣти́ти и́мъ пу́ть, по нему́же идо́ша:

и на го́ру Сина́йскую сше́лъ еси́, и глаго́лалъ еси́ къ ни́мъ съ небесе́, и да́лъ еси́ и́мъ судьбы́ пра́вы и зако́нъ и́стинный, повелѣ́нiя и за́повѣди бла́ги:

и суббо́ту святу́ю твою́ яви́лъ еси́ и́мъ, за́повѣди, повелѣ́нiя и зако́нъ повелѣ́лъ еси́ и́мъ руко́ю Моисе́а раба́ твоего́:

хлѣ́бъ же съ небесе́ да́лъ еси́ и́мъ во а́лчбѣ и́хъ въ пи́щу и́мъ, и во́ду изъ ка́мене изве́лъ еси́ и́мъ въ жа́жди и́хъ, и ре́клъ еси́ и́мъ, да вни́дутъ и наслѣ́дятъ зе́млю, на ню́же просте́рлъ еси́ ру́ку твою́ да́ти и́мъ:

ті́и же и отцы́ на́ши возгордѣ́шася и ожесточи́ша вы́я своя́ и не послу́шаша за́повѣдiй твои́хъ,

и не восхотѣ́ша слы́шати, и не воспомяну́ша чуде́съ твои́хъ, я́же сотвори́лъ еси́ и́мъ: и ожесточи́ша вы́ю свою́, и да́ша нача́ло возврати́тися на рабо́ту свою́ во Еги́петъ: ты́ же, Бо́же, ми́лостивъ и ще́дръ, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ, и не оста́вилъ еси́ и́хъ:

еще́ же сотвори́ша себѣ́ и телца́ слiя́на и реко́ша: сі́и бо́зи изведо́ша на́съ изъ Еги́пта: и сотвори́ша раздраже́нiя ве́лiя:

ты́ же въ щедро́тахъ твои́хъ мно́гихъ не оста́вилъ еси́ и́хъ въ пусты́ни, сто́лпъ о́блачный не уклони́лъ еси́ от ни́хъ во дни́, е́же наста́вити и́хъ на пу́ть, и сто́лпъ о́гненный въ нощи́, е́же освѣти́ти и́мъ пу́ть по нему́же идо́ша,

и Ду́хъ тво́й благі́й да́лъ еси́, е́же научи́ти и́хъ, и ма́нны твоея́ не лиши́лъ еси́ от у́стъ и́хъ, и во́ду да́лъ еси́ и́мъ въ жа́жди и́хъ,

и четы́редесять лѣ́тъ препита́лъ еси́ и́хъ въ пусты́ни, ничто́же и́мъ оскудѣ́: одѣя́нiя и́хъ не состарѣ́шася, и сапози́ и́хъ не раздра́шася:

и да́лъ еси́ и́мъ ца́рства, и лю́ди раздѣли́лъ еси́ и́мъ, и наслѣ́диша зе́млю сио́на царя́ есево́нска и зе́млю о́га царя́ Васа́нска:

и умно́жилъ еси́ сы́ны и́хъ я́ко звѣ́зды небе́сныя, и вве́лъ еси́ и́хъ въ зе́млю, о не́йже глаго́лалъ еси́ отце́мъ и́хъ вни́ти и наслѣ́дити ю́:

[и внидо́ша сы́нове и́хъ] и наслѣ́диша зе́млю: и сокруши́лъ еси́ предъ ни́ми обита́ющихъ въ земли́ Ханане́йстѣй, и да́лъ еси́ и́хъ въ ру́ку и́хъ, и цари́ и́хъ и лю́ди земли́, да сотворя́тъ и́мъ я́коже уго́дно предъ ни́ми:

и взя́ша гра́ды высо́кiя, и одержа́ша до́мы по́лны всѣ́хъ благи́хъ, кла́дязи огражде́ны ка́менiемъ, виногра́ды и ма́слины и вся́ко дре́во снѣ́дное во мно́жество, и ядо́ша и насы́тишася, и утолстѣ́ша и разшири́шася во бла́гости твое́й вели́цѣй:

и измѣни́шася и отступи́ша от тебе́, и поверго́ша зако́нъ тво́й созади́ пло́ти своея́, и проро́ки твоя́ изби́ша, и́же засвидѣ́телствоваху и́мъ, да обратя́тся къ тебѣ́, и сотвори́ша хулы́ вели́ки:

и да́лъ еси́ и́хъ въ ру́ку оскорбля́ющихъ я́, и озло́биша и́хъ: и во бре́мя печа́ли своея́ возопи́ша къ тебѣ́, и ты́ съ небесе́ твоего́ услы́шалъ еси́, и по щедро́тамъ твои́мъ мно́гимъ да́лъ еси́ и́мъ спаси́телей, и спо́столъ еси́ и́хъ от ру́къ вра́гъ и́хъ:

и егда́ упоко́ишася, возврати́шася сотвори́ти лука́вое предъ тобо́ю: и оста́вилъ еси́ и́хъ въ рука́хъ вра́гъ и́хъ, и облада́ша и́ми: и па́ки возопи́ша къ тебѣ́, ты́ же от небесе́ услы́шалъ еси́, и изба́вилъ еси́ и́хъ въ щедро́тахъ твои́хъ мно́зѣхъ,

и засвидѣ́телствовалъ еси́ и́мъ, да обратя́тся къ зако́ну твоему́: они́ же возгордѣ́шася и не послу́шаша, но въ за́повѣдехъ твои́хъ и въ судьба́хъ твои́хъ согрѣши́ша, я́же сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бу́детъ въ ни́хъ: и да́ша плещы́ непокори́выя, и вы́ю свою́ ожесточи́ша, и не послу́шаша:

и продолжи́лъ еси́ на ни́хъ лѣ́та мно́га, и засвидѣ́телствовалъ еси́ и́мъ Ду́хомъ твои́мъ и руко́ю проро́къ твои́хъ, и не вня́ша, и пре́далъ еси́ и́хъ въ ру́ку люді́й земны́хъ:

въ милосе́рдiихъ же твои́хъ мно́гихъ не сотвори́лъ еси́ и́хъ въ сконча́нiе, ниже́ оста́вилъ еси́ и́хъ, я́ко Бо́гъ си́ленъ еси́ и ми́лостивъ и ще́дръ:

и ны́нѣ, Бо́же на́шъ крѣ́пкiй, вели́кiй, держа́вный и стра́шный, храня́й завѣ́тъ тво́й и ми́лость твою́, да не яви́тся ма́лъ предъ тобо́ю вся́къ тру́дъ, и́же обрѣ́те на́съ и цари́ на́шя, и нача́лники на́шя и свяще́нники на́шя, и проро́ки на́шя и отцы́ на́шя и вся́ лю́ди твоя́, от дні́й царе́й Ассу́рскихъ и да́же до дне́ сего́:

и ты́ пра́веденъ во всѣ́хъ, я́же прiидо́ша на на́съ, я́ко и́стину сотвори́лъ еси́, мы́ же согрѣши́хомъ:

и ца́рiе на́ши и нача́лницы на́ши, и свяще́нницы на́ши и отцы́ на́ши не сотвори́ша зако́на твоего́ и не внима́ша повелѣ́ниемъ твои́мъ и свидѣ́ниемъ твои́мъ, и́миже засвидѣ́телствовалъ еси́ и́мъ,

и ті́и во ца́рствiи твое́мъ и во благосты́ни твое́й мно́зѣ, ю́же да́лъ еси́ и́мъ, и въ земли́ широ́цѣй и ту́чнѣй, ю́же да́лъ еси́ предъ ни́ми, не послужи́ша тебѣ́ и не отврати́шася от начина́нiй свои́хъ лука́выхъ:

се́, мы́ дне́сь есмы́ раби́, и земля́, ю́же да́лъ еси́ отце́мъ на́шымъ я́сти пло́дъ ея́ и блага́я ея́, се́, есмы́ раби́ на не́й:

и плоды́ ея́ мно́зи царе́мъ, и́мже пре́далъ еси́ на́съ за грѣхи́ на́шя, и тѣлесы́ на́шими влады́чествуютъ и скоты́ на́шими, я́коже уго́дно и́мъ, и въ печа́ли вели́цѣй есмы́:

и во всѣ́хъ си́хъ мы́ полага́емъ завѣ́тъ вѣ́ренъ и пи́шемъ, и печа́таютъ вси́ нача́лницы на́ши, леви́ти на́ши и свяще́нницы на́ши.

И въ печатлѣ́ющихъ бы́ша сі́и: Неемі́а Артаса́ста сы́нъ Ахалі́евъ и седекі́а

сы́нъ Араі́евъ, и Азарі́а и Иеремі́а,

фасу́ръ, Амарі́а, Мелхі́а,

атту́съ, Севані́а, маллу́хъ,

Ира́мъ, Мерамо́ѳъ, Авді́а,

данiи́лъ, ганаѳо́нъ, Вару́хъ,

месулла́мъ, Аві́а, Мiами́нъ,

маазі́а, велгаи́, самаі́а: сі́и свяще́нницы.

Леви́ти же: Иису́съ сы́нъ азарі́инъ, ване́й от сыно́въ инада́довыхъ, кадмiи́лъ

и бра́тiя его́ Савані́а, одуі́а, калита́нъ, фелі́а, Ана́нъ,

Миха́, роо́въ, Асеві́а,

закхо́ръ, сараві́а, Севані́а,

оду́а, сы́нове вануи́ни.

Нача́лницы люді́й: форо́съ, фаа́ѳъ-моа́въ, Ила́мъ, заѳуі́а,

сы́нове ванні́ины азга́дъ, вива́й,

Анані́а, ваго́й, иди́нъ,

ати́ръ, езекі́а, азу́ръ,

одуві́а, Иса́мъ, висі́й,

Ари́фъ, Анаѳо́ѳъ, нова́й,

мегафи́съ, месулла́мъ, изи́ръ,

месозеви́лъ, саду́къ, Иедду́а,

Фалті́а, Ана́нъ, Анаі́а,

осі́а, Анані́а, Асу́въ,

Адо́й, Фала́а, сови́къ,

рау́мъ, Ессавана́, маасі́а

и Аі́а, Ена́нъ, ина́мъ,

малу́хъ, Ира́мъ, Ваана́.

И про́чiи от люді́й, свяще́нницы, леви́ти, две́рницы, пѣвцы́, наѳини́ми и вся́къ приходя́й от люді́й зе́мскихъ ко зако́ну Бо́жiю, жены́ и́хъ, сы́нове и́хъ, дще́ри и́хъ, вся́къ вѣ́дяй и разумѣ́яй,

укрѣпля́хуся надъ бра́тiею свое́ю, и заклина́ша и́хъ, и внидо́ша въ кля́тву и въ роту́, е́же ходи́ти въ зако́нѣ Бо́жiи, и́же да́нъ е́сть руко́ю Моисе́а раба́ Бо́жiя, да сотворя́тъ и сохраня́тъ вся́ за́повѣди Госпо́дни и судьбы́ его́ и повелѣ́нiя его́,

и е́же не да́ти дще́рей на́шихъ лю́демъ зе́мскимъ, и дще́рей и́хъ не во́змемъ сыново́мъ на́шымъ:

лю́дiе же земли́ нося́щiи продае́мая и вся́ купу́емая во дни́ суббо́ты продава́ти, не ку́пимъ от ни́хъ въ суббо́ты, ни въ де́нь святы́й: и оста́вимъ лѣ́то седмо́е, и дая́нiе всѣ́хъ ру́къ.

И поста́вимъ надъ на́ми за́повѣдь дая́ти на́мъ тре́тiю ча́сть дидра́хмы на лѣ́то, на дѣ́ло до́му Бо́га на́шего,

на хлѣ́бы предложе́нiя и на же́ртвы повседне́вныя, и во всесожже́нiе присное суббо́тъ, новоме́сячiй, въ пра́здники и во свята́я, и я́же о грѣсѣ́хъ, помоли́тися за Изра́иля, и на дѣла́ до́му Бо́га на́шего.

И жре́бiй метну́хомъ о ноше́нiи древе́съ, свяще́нницы и леви́ти и лю́дiе, носи́ти въ до́мъ Бо́га на́шего, по домо́мъ оте́чествъ на́шихъ, от вре́мене до вре́мене, от лѣ́та до лѣ́та возжига́ти на олтари́ Го́споду Бо́гу на́шему, я́коже пи́сано е́сть въ зако́нѣ,

и приноси́ти перворо́дная земли́ на́шея и перворо́дная плода́ вся́каго дре́ва, от лѣ́та до лѣ́та, въ до́мъ Госпо́день,

и пе́рвенцы сыно́въ на́шихъ и ското́въ на́шихъ, я́коже пи́сано е́сть въ зако́нѣ, и пе́рвенцы воло́въ на́шихъ и ста́дъ на́шихъ приноси́ти въ до́мъ Бо́га на́шего, свяще́нникомъ служа́щымъ въ дому́ Бо́га на́шего:

и нача́тки жи́тъ на́шихъ и пло́дъ вся́каго дре́ва, вина́ и еле́а, приноси́ти бу́демъ свяще́нникомъ въ сокро́вище до́му Бо́жiя, и десяти́ну земли́ на́шея леви́томъ, и ті́и леви́ти десяти́ну прiе́млютъ во всѣ́хъ градѣ́хъ дѣ́лъ на́шихъ.

Бу́детъ же свяще́нникъ сы́нъ Ааро́новъ съ Леви́ты въ десяти́нахъ леви́товъ, и леви́ти и́мутъ приноси́ти деся́тую ча́сть десяти́ны въ до́мъ Бо́га на́шего въ сокро́вище до́му Бо́жiя,

я́ко въ сокро́вища принесу́тъ сы́нове Изра́илевы и сы́нове леви́тстiи нача́тки пшени́цы и вина́ и еле́а, и та́мо [бу́дутъ] сосу́ди святі́и, и свяще́нницы и служи́телiе и две́рницы и пѣвцы́, и не оста́вимъ до́му Бо́га на́шего.

Украинский (Огієнко)

А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох.

А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.

І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.

І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого.

І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку!
І нехай благословляють Ім́я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!

Ти Господь єдиний!
Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!

Ти то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім́я Авраам.

І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його.
І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!

І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.

І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім́я, як видно цього дня.

І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.

І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.

І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.

І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.

І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу.
І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.

Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.

І відмовлялися вони слухати, і не пам́ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху.
Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи,

та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.

І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення.

І сорок літ живив Ти їх у пустині.
Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.

І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.

А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти.

І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею.

І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев.
І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром.

І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе.
І чинили вони великі образи.

І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх.
А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.

Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними.
І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.

І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.

І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.

І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!

А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня!

А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі.

А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них.

І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.

Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому!

І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!

Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя,

Серая, Азарія, Єремія,

Пашхур, Амарія, Малкійя,

Хаттуш, Шеванія, Маллух,

Харім, Меремот, Овадія,

Даніїл, Ґіннетон, Барух,

Мешуллам, Авійя, Мійямін,

Маазія, Білґай, Шемая, оце священики.

А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл.

А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан,

Міха, Рехов, Хашавія,

Заккур, Шеревія, Шеванія,

Годійя, Бані, Беніну.

Голови народу: Пар́ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,

Бунні, Аз́дад, Бевай,

Адонійя, Біґвай, Адін,

Атер, Хізкійя, Аззур,

Годійя, Хашум, Бецай,

Харіф, Анатот, Невай,

Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,

Мешезав́їл, Садок, Яддуя,

Пелатія, Ханан, Аная,

Осія, Хананія, Хашшув,

Галлохеш, Пілха, Шовек,

Рехум, Хашавна, Маасея,

і Ахійя, Ханан, Анан,

Маллух, Харім, Баана.

І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий,

зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його,

і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів.

А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.

І поставили ми собі за обов́язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога,

на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога.

І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі,

і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому,

і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога,

і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам.
А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи.

І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці.

Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки.
І ми не опустимо дому нашого Бога!

Арабский (Arabic Van Dyke)

وَفِي الْيَوْمِ الرَّابعِ وَالْعِشْرِينَ مِنْ هذَا الشَّهْرِ اجْتَمَعَ بَنُو إِسْرَائِيلَ بِالصَّوْمِ، وَعَلَيْهِمْ مُسُوحٌ وَتُرَابٌ.

وَانْفَصَلَ نَسْلُ إِسْرَائِيلَ مِنْ جَمِيعِ بَنِي الْغُرَبَاءِ، وَوَقَفُوا وَاعْتَرَفُوا بِخَطَايَاهُمْ وَذُنُوبِ آبَائِهِمْ.

وَأَقَامُوا فِي مَكَانِهِمْ وَقَرَأُوا فِي سِفْرِ شَرِيعَةِ الرَّبِّ إِلهِهِمْ رُبْعَ النَّهَارِ، وَفِي الرُّبْعِ الآخَرِ كَانُوا يَحْمَدُونَ وَيَسْجُدُونَ لِلرَّبِّ إِلهِهِمْ.

وَوَقَفَ عَلَى دَرَجِ اللاََّوِيِّينَ: يَشُوعُ وَبَانِي وَقَدْمِيئِيلُ وَشَبَنْيَا وَبُنِّي وَشَرَبْيَا وَبَانِي وَكَنَانِي، وَصَرَخُوا بِصَوْتٍ عَظِيمٍ إِلَى الرَّبِّ إِلهِهِمْ.

وَقَالَ اللاَّوِيُّونَ: يَشُوعُ وَقَدْمِيئِيلُ وَبَانِي وَحَشَبْنِيَا وَشَرَبْيَا وَهُودِيَّا وَشَبَنْيَا وَفَتَحْيَا: « قُومُوا بَارِكُوا الرَّبَّ إِلهَكُمْ مِنَ الأَزَلِ إِلَى الأَبَدِ، وَلْيَتَبَارَكِ اسْمُ جَلاَلِكَ الْمُتَعَالِي عَلَى كُلِّ بَرَكَةٍ وَتَسْبِيحٍ.

أَنْتَ هُوَ الرَّبُّ وَحْدَكَ. أَنْتَ صَنَعْتَ السَّمَاوَاتِ وَسَمَاءَ السَّمَاوَاتِ وَكُلَّ جُنْدِهَا، وَالأَرْضَ وَكُلَّ مَا عَلَيْهَا، وَالْبِحَارَ وَكُلَّ مَا فِيهَا، وَأَنْتَ تُحْيِيهَا كُلَّهَا. وَجُنْدُ السَّمَاءِ لَكَ يَسْجُدُ.

أَنْتَ هُوَ الرَّبُّ الإِلهُ الَّذِي اخْتَرْتَ أَبْرَامَ وَأَخْرَجْتَهُ مِنْ أُورِ الْكَلْدَانِيِّينَ وَجَعَلْتَ اسْمَهُ إِبْرَاهِيمَ.

وَوَجَدْتَ قَلْبَهُ أَمِينًا أَمَامَكَ، وَقَطَعْتَ مَعَهُ الْعَهْدَ أَنْ تُعْطِيَهُ أَرْضَ الْكَنْعَانِيِّينَ وَالْحِثِّيِّينَ وَالأَمُورِيِّينَ وَالْفَرِزِّيِّينَ وَالْيَبُوسِيِّينَ وَالْجِرْجَاشِيِّينَ وَتُعْطِيَهَا لِنَسْلِهِ. وَقَدْ أَنْجَزْتَ وَعْدَكَ لأَنَّكَ صَادِقٌ.

وَرَأَيْتَ ذُلَّ آبَائِنَا فِي مِصْرَ، وَسَمِعْتَ صُرَاخَهُمْ عِنْدَ بَحْرِ سُوفٍ،

وَأَظْهَرْتَ آيَاتٍ وَعَجَائِبَ عَلَى فَرْعَوْنَ وَعَلَى جَمِيعِ عَبِيدِهِ وَعَلَى كُلِّ شَعْبِ أَرْضِهِ، لأَنَّكَ عَلِمْتَ أَنَّهُمْ بَغَوْا عَلَيْهِمْ، وَعَمِلْتَ لِنَفْسِكَ اسْمًا كَهذَا الْيَوْمِ.

وَفَلَقْتَ الْيَمَّ أَمَامَهُمْ، وَعَبَرُوا فِي وَسَطِ الْبَحْرِ عَلَى الْيَابِسَةِ، وَطَرَحْتَ مُطَارِدِيهِمْ فِي الأَعْمَاقِ كَحَجَرٍ فِي مِيَاهٍ قَوِيَّةٍ.

وَهَدَيْتَهُمْ بِعَمُودِ سَحَابٍ نَهَارًا، وَبِعَمُودِ نَارٍ لَيْلاً لِتَضِيءَ لَهُمْ فِي الطَّرِيقِ الَّتِي يَسِيرُونَ فِيهَا.

وَنَزَلْتَ عَلَى جَبَلِ سِينَاءَ، وَكَلَّمْتَهُمْ مِنَ السَّمَاءِ، وَأَعْطَيْتَهُمْ أَحْكَامًا مُسْتَقِيمَةً وَشَرَائِعَ صَادِقَةً، فَرَائِضَ وَوَصَايَا صَالِحَةً.

وَعَرَّفْتَهُمْ سَبْتَكَ الْمُقَدَّسَ، وَأَمَرْتَهُمْ بِوَصَايَا وَفَرَائِضَ وَشَرَائِعَ عَنْ يَدِ مُوسَى عَبْدِكَ.

وَأَعْطَيْتَهُمْ خُبْزًا مِنَ السَّمَاءِ لِجُوعِهِمْ، وَأَخْرَجْتَ لَهُمْ مَاءً مِنَ الصَّخْرَةِ لِعَطَشِهِمْ، وَقُلْتَ لَهُمْ أَنْ يَدْخُلُوا وَيَرِثُوا الأَرْضَ الَّتِي رَفَعْتَ يَدَكَ أَنْ تُعْطِيَهُمْ إِيَّاهَا.

«وَلكِنَّهُمْ بَغَوْا هُمْ وَآبَاؤُنَا، وَصَلَّبُوا رِقَابَهُمْ وَلَمْ يَسْمَعُوا لِوَصَايَاكَ،

وَأَبَوْا الاسْتِمَاعَ، وَلَمْ يَذْكُرُوا عَجَائِبَكَ الَّتِي صَنَعْتَ مَعَهُمْ، وَصَلَّبُوا رِقَابَهُمْ. وَعِنْدَ تَمَرُّدِهِمْ أَقَامُوا رَئِيسًا لِيَرْجِعُوا إِلَى عُبُودِيَّتِهِمْ. وَأَنْتَ إِلهٌ غَفُورٌ وَحَنَّانٌ وَرَحِيمٌ، طَوِيلُ الرُّوحِ وَكَثِيرُ الرَّحْمَةِ، فَلَمْ تَتْرُكْهُمْ.

مَعَ أَنَّهُمْ عَمِلُوا لأَنْفُسِهِمْ عِجْلاً مَسْبُوكًا وَقَالُوا: هذَا إِلهُكَ الَّذِي أَخْرَجَكَ مِنْ مِصْرَ، وَعَمِلُوا إِهَانَةً عَظِيمَةً.

أَنْتَ بِرَحْمَتِكَ الْكَثِيرَةِ لَمْ تَتْرُكْهُمْ فِي الْبَرِّيَّةِ، وَلَمْ يَزُلْ عَنْهُمْ عَمُودُ السَّحَابِ نَهَارًا لِهِدَايَتِهِمْ فِي الطَّرِيقِ، وَلاَ عَمُودُ النَّارِ لَيْلاً لِيُضِيءَ لَهُمْ فِي الطَّرِيقِ الَّتِي يَسِيرُونَ فِيهَا.

وَأَعْطَيْتَهُمْ رُوحَكَ الصَّالِحَ لِتَعْلِيمِهِمْ، وَلَمْ تَمْنَعْ مَنَّكَ عَنْ أَفْوَاهِهِمْ، وَأَعْطَيْتَهُمْ مَاءً لِعَطَشِهِمْ.

وَعُلْتَهُمْ أَرْبَعِينَ سَنَةً فِي الْبَرِّيَّةِ فَلَمْ يَحْتَاجُوا. لَمْ تَبْلَ ثِيَابُهُمْ، وَلَمْ تَتَوَرَّمْ أَرْجُلُهُمْ.

وَأَعْطَيْتَهُمْ مَمَالِكَ وَشُعُوبًا، وَفَرَّقْتَهُمْ إِلَى جِهَاتٍ، فَامْتَلَكُوا أَرْضَ سِيحُونَ، وَأَرْضَ مَلِكِ حَشْبُونَ، وَأَرْضَ عُوجٍ مَلِكِ بَاشَانَ.

وَأَكْثَرْتَ بَنِيهِمْ كَنُجُومِ السَّمَاءِ، وَأَتَيْتَ بِهِمْ إِلَى الأَرْضِ الَّتِي قُلْتَ لآبَائِهِمْ أَنْ يَدْخُلُوا وَيَرِثُوهَا.

فَدَخَلَ الْبَنُونَ وَوَرِثُوا الأَرْضَ، وَأَخْضَعْتَ لَهُمْ سُكَّانَ أَرْضِ الْكَنْعَانِيِّينَ، وَدَفَعْتَهُمْ لِيَدِهِمْ مَعَ مُلُوكِهِمْ وَشُعُوبِ الأَرْضِ لِيَعْمَلُوا بِهِمْ حَسَبَ إِرَادَتِهِمْ.

وَأَخَذُوا مُدُنًا حَصِينَةً وَأَرْضًا سَمِينَةً، وَوَرِثُوا بُيُوتًا مَلآنَةً كُلَّ خَيْرٍ، وَآبَارًا مَحْفُورَةً وَكُرُومًا وَزَيْتُونًا وَأَشْجَارًا مُثْمِرَةً بِكَثْرَةٍ، فَأَكَلُوا وَشَبِعُوا وَسَمِنُوا وَتَلَذَّذُوا بِخَيْرِكَ الْعَظِيمِ.

وَعَصَوْا وَتَمَرَّدُوا عَلَيْكَ، وَطَرَحُوا شَرِيعَتَكَ وَرَاءَ ظُهُورِهِمْ، وَقَتَلُوا أَنْبِيَاءَكَ الَّذِينَ أَشْهَدُوا عَلَيْهِمْ لِيَرُدُّوهُمْ إِلَيْكَ، وَعَمِلُوا إِهَانَةً عَظِيمَةً.

فَدَفَعْتَهُمْ لِيَدِ مُضَايِقِيهِمْ فَضَايَقُوهُمْ. وَفِي وَقْتِ ضِيقِهِمْ صَرَخُوا إِلَيْكَ، وَأَنْتَ مِنَ السَّمَاءِ سَمِعْتَ، وَحَسَبَ مَرَاحِمِكَ الْكَثِيرَةِ أَعْطَيْتَهُمْ مُخَلِّصِينَ خَلَّصُوهُمْ مِنْ يَدِ مُضَايِقِيهِمْ.

وَلكِنْ لَمَّا اسْتَرَاحُوا رَجَعُوا إِلَى عَمَلِ الشَّرِّ قُدَّامَكَ، فَتَرَكْتَهُمْ بِيَدِ أَعْدَائِهِمْ، فَتَسَلَّطُوا عَلَيْهِمْ ثُمَّ رَجَعُوا وَصَرَخُوا إِلَيْكَ، وَأَنْتَ مِنَ السَّمَاءِ سَمِعْتَ وَأَنْقَذْتَهُمْ حَسَبَ مَرَاحِمِكَ الْكَثِيرَةِ أَحْيَانًا كَثِيرَةً.

وَأَشْهَدْتَ عَلَيْهِمْ لِتَرُدَّهُمْ إِلَى شَرِيعَتِكَ، وَأَمَّا هُمْ فَبَغَوْا وَلَمْ يَسْمَعُوا لِوَصَايَاكَ وَأَخْطَأُوا ضِدَّ أَحْكَامِكَ، الَّتِي إِذَا عَمِلَهَا إِنْسَانٌ يَحْيَا بِهَا. وَأَعْطَوْا كَتِفًا مُعَانِدَةً، وَصَلَّبُوا رِقَابَهُمْ وَلَمْ يَسْمَعُوا.

فَاحْتَمَلْتَهُمْ سِنِينَ كَثِيرَةً، وَأَشْهَدْتَ عَلَيْهِمْ بِرُوحِكَ عَنْ يَدِ أَنْبِيَائِكَ فَلَمْ يُصْغُوا، فَدَفَعْتَهُمْ لِيَدِ شُعُوبِ الأَرَاضِي.

وَلكِنْ لأَجْلِ مَرَاحِمِكَ الْكَثِيرَةِ لَمْ تُفْنِهِمْ وَلَمْ تَتْرُكْهُمْ، لأَنَّكَ إِلهٌ حَنَّانٌ وَرَحِيمٌ.

«وَالآنَ يَا إِلهَنَا، الإِلهَ الْعَظِيمَ الْجَبَّارَ الْمَخُوفَ، حَافِظَ الْعَهْدِ وَالرَّحْمَةِ، لاَ تَصْغُرْ لَدَيْكَ كُلُّ الْمَشَقَّاتِ الَّتِي أَصَابَتْنَا نَحْنُ وَمُلُوكَنَا وَرُؤَسَاءَنَا وَكَهَنَتَنَا وَأَنْبِيَاءَنَا وَآبَاءَنَا وَكُلَّ شَعْبِكَ، مِنْ أَيَّامِ مُلُوكِ أَشُّورَ إِلَى هذَا الْيَوْمِ.

وَأَنْتَ بَارٌّ فِي كُلِّ مَا أَتَى عَلَيْنَا لأَنَّكَ عَمِلْتَ بِالْحَقِّ، وَنَحْنُ أَذْنَبْنَا.

وَمُلُوكُنَا وَرُؤَسَاؤُنَا وَكَهَنَتُنَا وَآبَاؤُنَا لَمْ يَعْمَلُوا شَرِيعَتَكَ، وَلاَ أَصْغَوْا إِلَى وَصَايَاكَ وَشَهَادَاتِكَ الَّتِي أَشْهَدْتَهَا عَلَيْهِمْ.

وَهُمْ لَمْ يَعْبُدُوكَ فِي مَمْلَكَتِهِمْ وَفِي خَيْرِكَ الْكَثِيرِ الَّذِي أَعْطَيْتَهُمْ، وَفِي الأَرْضِ الْوَاسِعَةِ السَّمِينَةِ الَّتِي جَعَلْتَهَا أَمَامَهُمْ، وَلَمْ يَرْجِعُوا عَنْ أَعْمَالِهِمِ الرَّدِيَّةِ.

هَا نَحْنُ الْيَوْمَ عَبِيدٌ، وَالأَرْضَ الَّتِي أَعْطَيْتَ لآبَائِنَا لِيَأْكُلُوا أَثْمَارَهَا وَخَيْرَهَا، هَا نَحْنُ عَبِيدٌ فِيهَا.

وَغَلاَّتُهَا كَثِيرَةٌ لِلْمُلُوكِ الَّذِينَ جَعَلْتَهُمْ عَلَيْنَا لأَجْلِ خَطَايَانَا، وَهُمْ يَتَسَلَّطُونَ عَلَى أَجْسَادِنَا وَعَلَى بَهَائِمِنَا حَسَبَ إِرَادَتِهِمْ، وَنَحْنُ فِي كَرْبٍ عَظِيمٍ.

«وَمِنْ أَجْلِ كُلِّ ذلِكَ نَحْنُ نَقْطَعُ مِيثَاقًا وَنَكْتُبُهُ. وَرُؤَسَاؤُنَا وَلاَوِيُّونَا وَكَهَنَتُنَا يَخْتِمُونَ».

وَالَّذِينَ خَتَمُوا هُمْ: نَحَمْيَا التِّرْشَاثَا ابْنُ حَكَلْيَا. وَصِدْقِيَّا،

وَسَرَايَا وَعَزَرْيَا وَيَرْمِيَا،

وَفَشْحُورُ وَأَمَرْيَا وَمَلْكِيَّا،

وَحَطُّوشُ وَشَبَنْيَا وَمَلُّوخُ،

وَحَارِيمُ وَمَرِيمُوثُ وَعُوبَدْيَا،

وَدَانِيآلُ وَجِنْثُونُ وَبَارُوخُ،

وَمَشُلاَّمُ وَأَبِيَّا وَمِيَّامِينُ،

وَمَعَزْيَا وَبِلْجَايُ وَشَمَعْيَا، هؤُلاَءِ هُمُ الْكَهَنَةُ.

وَاللاََّوِيُّونَ: يَشُوعُ بْنُ أَزَنْيَا وَبِنُّويُ مِنْ بَنِي حِينَادَادَ وَقَدْمِيئِيلُ،

وَإِخْوَتُهُمْ: شَبَنْيَا وَهُودِيَّا وَقَلِيطَا وَفَلاَيَا وَحَانَانُ،

وَمِيخَا وَرَحُوبُ وَحَشَبْيَا،

وَزَكُّورُ وَشَرَبْيَا وَشَبَنْيَا،

وَهُودِيَّا وَبَانِي وَبَنِينُو.

رُؤُوسُ الشَّعْبِ: فَرْعُوشُ وَفَحَثُ مُوآبَ وَعِيلاَمُ وَزَتُّو وَبَانِي،

وَبُنِّي وَعَزْجَدُ وَبِيبَايُ،

وَأَدُونِيَّا وَبَغْوَايُ وَعَادِينُ،

وَآطِيرُ وَحَزَقِيَّا وَعَزُّورُ،

وَهُودِيَّا وَحَشُومُ وَبِيصَايُ،

وَحَارِيفُ وَعَنَاثُوثُ وَنِيبَايُ،

وَمَجْفِيعَاشُ وَمَشُلاَّمُ وَحَزِيرُ،

وَمَشِيزَبْئِيلُ وَصَادُوقُ وَيَدُّوعُ،

وَفَلَطْيَا وَحَانَانُ وَعَنَايَا،

وَهُوشَعُ وَحَنَنْيَا وَحَشُّوبُ،

وَهَلُوحِيشُ وَفِلْحَا وشُوبِيقُ،

وَرَحُومُ وَحَشَبْنَا وَمَعْسِيَّا،

وَأَخِيَا وَحَانَانُ وَعَانَانُ،

وَمَلُّوخُ وَحَرِيمُ وَبَعْنَةُ.

وَبَاقِي الشَّعْبِ وَالْكَهَنَةِ وَاللاََّوِيِّينَ وَالْبَوَّابِينَ وَالْمُغَنِّينَ وَالنَّثِينِيمَ، وَكُلِّ الَّذِينَ انْفَصَلُوا مِنْ شُعُوبِ الأَرَاضِي إِلَى شَرِيعَةِ اللهِ، وَنِسَائِهِمْ وَبَنِيهِمْ وَبَنَاتِهِمْ، كُلِّ أَصْحَابِ الْمَعْرِفَةِ وَالْفَهْمِ،

لَصِقُوا بِإِخْوَتِهِمْ وَعُظَمَائِهِمْ وَدَخَلُوا فِي قَسَمٍ وَحِلْفٍ أَنْ يَسِيرُوا فِي شَرِيعَةِ اللهِ الَّتِي أُعْطِيَتْ عَنْ يَدِ مُوسَى عَبْدِ اللهِ، وَأَنْ يَحْفَظُوا وَيَعْمَلُوا جَمِيعَ وَصَايَا الرَّبِّ سَيِّدِنَا، وَأَحْكَامِهِ وَفَرَائِضِهِ،

وَأَنْ لاَ نُعْطِيَ بَنَاتِنَا لِشُعُوبِ الأَرْضِ، وَلاَ نَأْخُذَ بَنَاتِهِمْ لِبَنِينَا.

وَشُعُوبُ الأَرْضِ الَّذِينَ يَأْتُونَ بِالْبَضَائِعِ وَكُلِّ طَعَامِ يَوْمِ السَّبْتِ لِلْبَيْعِ، لاَ نَأْخُذُ مِنْهُمْ فِي سَبْتٍ وَلاَ فِي يَوْمٍ مُقَدَّسٍ، وَأَنْ نَتْرُكَ السَّنَةَ السَّابِعَةَ، وَالْمُطَالَبَةَ بِكُلِّ دَيْنٍ.

وَأَقَمْنَا عَلَى أَنْفُسِنَا فَرَائِضَ: أَنْ نَجْعَلَ عَلَى أَنْفُسِنَا ثُلْثَ شَاقِل كُلَّ سَنَةٍ لِخِدْمَةِ بَيْتِ إِلهِنَا،

لِخُبْزِ الْوُجُوهِ وَالتَّقْدِمَةِ الدَّائِمَةِ وَالْمُحْرَقَةِ الدَّائِمَةِ وَالسُّبُوتِ وَالأَهِلَّةِ وَالْمَوَاسِمِ وَالأَقْدَاسِ وَذَبَائِحِ الْخَطِيَّةِ، لِلتَّكْفِيرِ عَنْ إِسْرَائِيلَ، وَلِكُلِّ عَمَلِ بَيْتِ إِلهِنَا.

وَأَلْقَيْنَا قُرَعًا عَلَى قُرْبَانِ الْحَطَبِ بَيْنَ الْكَهَنَةِ وَاللاََّوِيِّينَ وَالشَّعْبِ، لإِدْخَالِهِ إِلَى بَيْتِ إِلهِنَا حَسَبَ بُيُوتِ آبَائِنَا، فِي أَوْقَاتٍ مُعَيَّنَةٍ سَنَةً فَسَنَةً، لأَجْلِ إِحْرَاقِهِ عَلَى مَذْبَحِ الرَّبِّ إِلهِنَا كَمَا هُوَ مَكْتُوبٌ فِي الشَّرِيعَةِ،

وَلإِدْخَالِ بَاكُورَاتِ أَرْضِنَا، وَبَاكُورَاتِ ثَمَرِ كُلِّ شَجَرَةٍ سَنَةً فَسَنَةً إِلَى بَيْتِ الرَّبِّ،

وَأَبْكَارِ بَنِينَا وَبَهَائِمِنَا، كَمَا هُوَ مَكْتُوبٌ فِي الشَّرِيعَةِ، وَأَبْكَارِ بَقَرِنَا وَغَنَمِنَا لإِحْضَارِهَا إِلَى بَيْتِ إِلهِنَا، إِلَى الْكَهَنَةِ الْخَادِمِينَ فِي بَيْتِ إِلهِنَا.

وَأَنْ نَأْتِيَ بِأَوَائِلِ عَجِينِنَا وَرَفَائِعِنَا وَأَثْمَارِ كُلِّ شَجَرَةٍ مِنَ الْخَمْرِ وَالزَّيْتِ إِلَى الْكَهَنَةِ، إِلَى مَخَادِعِ بَيْتِ إِلهِنَا، وَبِعُشْرِ أَرْضِنَا إِلَى اللاََّوِيِّينَ، وَاللاََّوِيُّونَ هُمُ الَّذِينَ يُعَشِّرُونَ فِي جَمِيعِ مُدُنِ فَلاَحَتِنَا.

وَيَكُونُ الْكَاهِنُ ابْنُ هَارُونَ مَعَ اللاََّوِيِّينَ حِينَ يُعَشِّرُ اللاََّوِيُّونَ، وَيُصْعِدُ اللاَّوِيُّونَ عُشْرَ الأَعْشَارِ إِلَى بَيْتِ إِلهِنَا، إِلَى الْمَخَادِعِ، إِلَى بَيْتِ الْخَزِينَةِ.

لأَنَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ وَبَنِي لاَوِي يَأْتُونَ بِرَفِيعَةِ الْقَمْحِ وَالْخَمْرِ وَالزَّيْتِ إِلَى الْمَخَادِعِ، وَهُنَاكَ آنِيَةُ الْقُدْسِ وَالْكَهَنَةُ الْخَادِمُونَ وَالْبَوَّابُونَ وَالْمُغَنُّونَ، وَلاَ نَتْرُكُ بَيْتَ إِلهِنَا.

Синодальный

Языки

1 Чтение закона продолжается, и народ постится и исповедует свои грехи; 5 народ под руководством левитов славит Господа; 9 историческая молитва, описывающая милости Господни и грехи Израиля от Египетского рабства до настоящих дней.

В двадцать четвертый день этого месяца собрались все сыны Израилевы, постящиеся и во вретищах и с пеплом на головах своих.

И отделилось семя Израилево от всех инородных, и встали и исповедовались во грехах своих и в преступлениях отцов своих.

И стояли на своем месте, и четверть дня читали из книги закона Господа Бога своего, и четверть исповедовались и поклонялись Господу Богу своему.

И стали на возвышенное место левитов: Иисус, Вания, Кадмиил, Шевания, Вунний, Шеревия, Вания, Хенани, и громко взывали к Господу Богу своему.

И сказали левиты – Иисус, Кадмиил, Вания, Хашавния, Шеревия, Годия, Шевания, Петахия: встаньте, славьте Господа Бога вашего, от века и до века. Да славословят достославное и превысшее всякого славословия и хвалы имя Твое!

[И сказал Ездра:] Ты, Господи, един, Ты создал небо, небеса небес и все воинство их, землю и все, что на ней, моря и все, что в них, и Ты живишь все сие, и небесные воинства Тебе поклоняются.

Ты Сам, Господи Боже, избрал Аврама, и вывел его из Ура Халдейского, и дал ему имя Авраама,

и нашел сердце его верным пред Тобою, и заключил с ним завет, чтобы дать [ему и] семени его землю Хананеев, Хеттеев, Аморреев, Ферезеев, Иевусеев и Гергесеев. И Ты исполнил слово Свое, потому что Ты праведен.

Ты увидел бедствие отцов наших в Египте и услышал вопль их у Чермного моря,

и явил знамения и чудеса над фараоном и над всеми рабами его, и над всем народом земли его, так как Ты знал, что они надменно поступали с ними, и сделал Ты Себе имя до сего дня.

Ты рассек пред ними море, и они среди моря прошли посуху, и гнавшихся за ними Ты поверг в глубины, как камень в сильные воды.

В столпе облачном Ты вел их днем и в столпе огненном – ночью, чтоб освещать им путь, по которому идти им.

И снисшел Ты на гору Синай и говорил с ними с неба, и дал им суды справедливые, законы верные, уставы и заповеди добрые.

И указал им святую Твою субботу и заповеди, и уставы и закон преподал им чрез раба Твоего Моисея.

И хлеб с неба Ты давал им в голоде их, и воду из камня источал им в жажде их, и сказал им, чтоб они пошли и овладели землею, которую Ты, подняв руку Твою, клялся дать им.

Но они и отцы наши упрямствовали, и шею свою держали упруго, и не слушали заповедей Твоих;

не захотели повиноваться и не вспомнили чудных дел Твоих, которые Ты делал с ними, и держали шею свою упруго, и, по упорству своему, поставили над собою вождя, чтобы возвратиться в рабство свое. Но Ты Бог, любящий прощать, благий и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый, и Ты не оставил их.

И хотя они сделали себе литого тельца, и сказали: вот бог твой, который вывел тебя из Египта, и хотя делали великие оскорбления,

но Ты, по великому милосердию Твоему, не оставлял их в пустыне; столп облачный не отходил от них днем, чтобы вести их по пути, и столп огненный – ночью, чтобы светить им на пути, по которому им идти.

И Ты дал им Духа Твоего благого, чтобы наставлять их, и манну Твою не отнимал от уст их, и воду давал им для утоления жажды их.

Сорок лет Ты питал их в пустыне; они ни в чем не терпели недостатка; одежды их не ветшали, и ноги их не пухли.

И Ты дал им царства и народы и разделил им, и они овладели землею Сигона, и землею царя Есевонского, и землею Ога, царя Васанского.

И сыновей их Ты размножил, как звезды небесные, и ввел их в землю, о которой Ты говорил отцам их, что они придут владеть ею.

И вошли сыновья их, и овладели землею. И Ты покорил им жителей земли, Хананеев, и отдал их в руки их, и царей их, и народы земли, чтобы они поступали с ними по своей воле.

И заняли они укрепленные города и тучную землю, и взяли во владение домы, наполненные всяким добром, водоемы, высеченные из камня, виноградные и масличные сады и множество дерев с плодами для пищи. Они ели, насыщались, тучнели и наслаждались по великой благости Твоей;

и сделались упорны и возмутились против Тебя, и презрели закон Твой, убивали пророков Твоих, которые увещевали их обратиться к Тебе, и делали великие оскорбления.

И Ты отдал их в руки врагов их, которые теснили их. Но когда, в тесное для них время, они взывали к Тебе, Ты выслушивал их с небес и, по великому милосердию Твоему, давал им спасителей, и они спасали их от рук врагов их.

Когда же успокаивались, то снова начинали делать зло пред лицем Твоим, и Ты отдавал их в руки неприятелей их, и они господствовали над ними. Но когда они опять взывали к Тебе, Ты выслушивал их с небес и, по великому милосердию Твоему, избавлял их многократно.

Ты напоминал им обратиться к закону Твоему, но они упорствовали и не слушали заповедей Твоих, и отклонялись от уставов Твоих, которыми жил бы человек, если бы исполнял их, и хребет свой сделали упорным, и шею свою держали упруго, и не слушали.

Ожидая их обращения, Ты медлил многие годы и напоминал им Духом Твоим чрез пророков Твоих, но они не слушали. И Ты предал их в руки иноземных народов.

Но, по великому милосердию Твоему, Ты не истребил их до конца, и не оставлял их, потому что Ты Бог благий и милостивый.

И ныне, Боже наш, Боже великий, сильный и страшный, хранящий завет и милость! да не будет малым пред лицем Твоим все страдание, которое постигло нас, царей наших, князей наших, и священников наших, и пророков наших, и отцов наших и весь народ Твой от дней царей Ассирийских до сего дня.

Во всем постигшем нас Ты праведен, потому что Ты делал по правде, а мы виновны.

Цари наши, князья наши, священники наши и отцы наши не исполняли закона Твоего, и не внимали заповедям Твоим и напоминаниям Твоим, которыми Ты напоминал им.

И в царстве своем, при великом добре Твоем, которое Ты давал им, и на обширной и тучной земле, которую Ты отделил им, они не служили Тебе и не обращались от злых дел своих.

И вот, мы ныне рабы; на той земле, которую Ты дал отцам нашим, чтобы питаться ее плодами и ее добром, вот, мы рабствуем.

И произведения свои она во множестве приносит для царей, которым Ты покорил нас за грехи наши. И телами нашими и скотом нашим они владеют по своему произволу, и мы в великом стеснении.

По всему этому мы даем твердое обязательство и подписываем, и на подписи печать князей наших, левитов наших и священников наших.

1 Приложившие печати к новому завету: правитель, главные над священниками и левитами и также над народом по их семействам; 28 остальной народ присоеденился к завету с клятвою и проклятием; 32 решение давать десятины и приношения для поддержки храма, священников и левитов.

Приложившие печати были: Неемия-Тиршафа, сын Гахалии, и Седекия,

Сераия, Азария, Иеремия,

Пашхур, Амария, Малхия,

Хаттуш, Шевания, Маллух,

Харим, Меремоф, Овадия,

Даниил, Гиннефон, Варух,

Мешуллам, Авия, Миямин,

Маазия, Вилгай, Шемаия: это священники.

Левиты: Иисус, сын Азании, Биннуй, из сыновей Хенадада, Кадмиил,

и братья их: Шевания, Годия, Клита, Фелаия, Ханан,

Миха, Рехов, Хашавия,

Закхур, Шеревия, Шевания,

Годия, Ваний, Венинуй.

Главы народа: Парош, Пахаф-Моав, Елам, Заффу, Вания,

Вунний, Азгар, Бевай,

Адония, Бигвай, Адин,

Атер, Езекия, Азур,

Годия, Хашум, Бецай,

Хариф, Анафоф, Невай,

Магпиаш, Мешуллам, Хезир,

Мешезавел, Садок, Иаддуй,

Фелатия, Ханан, Анаия,

Осия, Ханания, Хашшув,

Лохеш, Пилха, Шовек,

Рехум, Хашавна, Маасея,

Ахия, Ханан, Анан,

Маллух, Харим, Ваана.

И прочий народ, священники, левиты, привратники, певцы, нефинеи и все, отделившиеся от народов иноземных к закону Божию, жены их, сыновья их и дочери их, все, которые могли понимать,

пристали к братьям своим, к почетнейшим из них, и вступили в обязательство с клятвою и проклятием – поступать по закону Божию, который дан рукою Моисея, раба Божия, и соблюдать и исполнять все заповеди Господа Бога нашего, и уставы Его и предписания Его,

и не отдавать дочерей своих иноземным народам, и их дочерей не брать за сыновей своих;

и когда иноземные народы будут привозить товары и все продажное в субботу, не брать у них в субботу и в священный день, и в седьмой год оставлять долги всякого рода.

И поставили мы себе в закон давать от себя по трети сикля в год на потребности для дома Бога нашего:

на хлебы предложения, на всегдашнее хлебное приношение и на всегдашнее всесожжение, на субботы, на новомесячия, на праздники, на священные вещи и на жертвы за грех для очищения Израиля, и на все, совершаемое в доме Бога нашего.

И бросили мы жребии о доставке дров, священники, левиты и народ, когда которому поколению нашему в назначенные времена, из года в год, привозить их к дому Бога нашего, чтоб они горели на жертвеннике Господа Бога нашего, по написанному в законе.

И обязались мы каждый год приносить в дом Господень начатки с земли нашей и начатки всяких плодов со всякого дерева;

также приводить в дом Бога нашего к священникам, служащим в доме Бога нашего, первенцев из сыновей наших и из скота нашего, как написано в законе, и первородное от крупного и мелкого скота нашего.

И начатки из молотого хлеба нашего и приношений наших, и плодов со всякого дерева, вина и масла мы будем доставлять священникам в кладовые при доме Бога нашего и десятину с земли нашей левитам. Они, левиты, будут брать десятину во всех городах, где у нас земледелие.

При левитах, когда они будут брать левитскую десятину, будет находиться священник, сын Аарона, чтобы левиты десятину из своих десятин отвозили в дом Бога нашего в комнаты, отделенные для кладовой,

потому что в эти комнаты как сыны Израилевы, так и левиты должны доставлять приносимое в дар: хлеб, вино и масло. Там священные сосуды, и служащие священники, и привратники, и певцы. И мы не оставим до́ма Бога нашего.