о, дабы́ у́мерли бы́хомъ въ земли́ Еги́петстѣй, или́ въ пусты́ни се́й да бы́хомъ у́мерли: и вску́ю вво́дитъ на́съ Госпо́дь въ зе́млю сiю́, е́же па́сти на бра́ни? Жены́ на́шя и дѣ́ти на́шя бу́дутъ въ разграбле́нiе: ны́нѣ у́бо лу́чше е́сть на́мъ возврати́тися во Еги́петъ.

И рече́ дру́гъ ко дру́гу: поста́вимъ себѣ́ старѣ́йшину, и возврати́мся во Еги́петъ.

И падо́ста Моисе́й и Ааро́нъ ни́цъ предъ всѣ́мъ со́нмомъ сыно́въ Изра́илевыхъ.

Иису́съ же сы́нъ Нави́нъ и Хале́въ сы́нъ Иефонні́инъ от согля́давшихъ зе́млю, растерза́ста ри́зы своя́

и реко́ста ко всему́ со́нму сыно́въ Изра́илевыхъ, глаго́люще: земля́, ю́же согля́дахомъ, добра́ е́сть зѣло́ зѣло́:

а́ще лю́битъ на́съ Госпо́дь, введе́тъ на́съ въ зе́млю ту́ и да́стъ ю́ на́мъ: земля́ же е́сть кипя́щая ме́домъ и млеко́мъ:

но от Го́спода не бу́дите отсту́пницы: вы́ же не убо́йтеся люді́й земли́ тоя́, поне́же въ снѣ́дь на́мъ е́сть: отступи́ло бо вре́мя от ни́хъ, Госпо́дь же съ на́ми: не убо́йтеся и́хъ.

И рече́ ве́сь со́нмъ поби́ти и́хъ ка́менiемъ: и сла́ва Госпо́дня яви́ся во о́блацѣ надъ ски́нiею свидѣ́нiя всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: доко́лѣ преогорчева́ютъ Мя́ лю́дiе сі́и? И доко́лѣ не вѣ́руютъ Мнѣ́ во всѣ́хъ зна́менiихъ, я́же сотвори́хъ въ ни́хъ?

поражу́ и́хъ сме́ртiю и погублю́ и́хъ: и сотворю́ тя и до́мъ отца́ твоего́ въ язы́къ вели́къ и мно́гъ па́че не́жели се́й.

И рече́ Моисе́й ко Го́споду: и услы́шатъ Еги́птяне, я́ко возве́лъ еси́ крѣ́постiю Твое́ю лю́ди Твоя́ сiя́ от ни́хъ:

но и вси́ живу́щiи на земли́ се́й слы́шаша, я́ко Ты́ еси́ Госпо́дь въ лю́дехъ си́хъ, и́же очи́ма ко очесе́мъ явля́ешися, Го́споди, и о́блакъ Тво́й ста́ надъ ни́ми, и столпо́мъ о́блачнымъ и́деши Ты́ предъ ни́ми въ де́нь, и столпо́мъ о́гненнымъ въ нощи́:

и потреби́ши лю́ди сiя́ а́ки еди́наго человѣ́ка: и реку́тъ вси́ язы́цы, ели́цы слы́шаша и́мя Твое́, глаго́люще:

зане́же не возмо́же Госпо́дь люді́й Свои́хъ ввести́ въ зе́млю, о не́йже кля́тся и́мъ, погуби́ и́хъ въ пусты́ни:

и ны́нѣ да вознесе́тся рука́ Твоя́, Го́споди, я́коже ре́клъ еси́, глаго́ля:

Госпо́дь долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ и и́стиненъ, отъе́мляй беззако́нiя и непра́вды и грѣхи́, и очище́нiемъ не очи́ститъ пови́ннаго, отдая́ грѣхи́ отце́въ на ча́да, до тре́тiяго и четве́ртаго ро́да:

оста́ви грѣ́хъ лю́демъ си́мъ по вели́цѣй ми́лости Твое́й, я́коже ми́лостивъ бы́лъ еси́ и́мъ от Еги́пта да́же до ны́нѣ.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: ми́лостивъ и́мъ е́смь по словеси́ твоему́:

но живу́ А́зъ, и при́сно живе́тъ и́мя Мое́, и напо́лнитъ сла́ва Госпо́дня всю́ зе́млю:

я́ко вси́ му́жiе ви́дящiи сла́ву Мою́ и зна́менiя, я́же сотвори́хъ во Еги́птѣ и въ пусты́ни се́й, и искуси́ша Мя́, се́, деся́тое, и не послу́шаша гла́са Моего́,

и́стинно не у́зрятъ земли́, е́юже кля́хся отце́мъ и́хъ: ра́звѣ ча́домъ и́хъ, я́же су́ть со Мно́ю здѣ́, и́же не вѣ́дятъ добра́ и зла́, вся́къ ю́ноша не вѣ́дый, си́мъ да́мъ зе́млю: вси́ же разгнѣ́вавшiи Мя́ не у́зрятъ ю́:

ра́бъ же Мо́й Хале́въ, я́ко бы́сть ду́хъ и́нъ въ не́мъ, и возслѣ́дова Мнѣ́, введу́ его́ въ зе́млю, въ ню́же ходи́лъ та́мо, и сѣ́мя его́ наслѣ́дитъ ю́:

Амали́къ же и Ханане́й живу́тъ во юдо́ли: у́трѣ возврати́теся и подви́гнитеся вы́ въ пусты́ню путе́мъ мо́ря Чермна́го.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну, глаго́ля:

доко́лѣ со́нмъ се́й злы́й? Я́же они́ ро́пщутъ проти́ву Мнѣ́, ропта́нiе сыно́въ Изра́илевыхъ, и́мже возропта́ша о ва́съ, слы́шахъ:

рцы́ и́мъ: живу́ А́зъ, глаго́летъ Госпо́дь: и́стинно, я́коже глаго́ласте во у́шы Мои́, та́ко сотворю́ ва́мъ:

въ пусты́ни се́й паду́тъ тѣлеса́ ва́ша, и все́ согля́данiе ва́ше, и сочте́нiя ва́ша, от два́десяти лѣ́тъ и вы́шше, ели́цы ропта́ша на Мя́:

а́ще вы́ вни́дете въ зе́млю, на ню́же простро́хъ ру́ку Мою́, всели́ти ва́съ на не́й, ра́звѣ Хале́въ сы́нъ Иефонні́инъ и Иису́съ сы́нъ Нави́нъ:

и ча́да ва́ша, и́хже рѣ́сте въ разграбле́нiи бы́ти, введу́ я́ въ зе́млю, и наслѣ́дятъ зе́млю, от нея́же вы́ отверго́стеся:

и тѣлеса́ ва́ша паду́тъ въ пусты́ни се́й:

сы́нове же ва́ши пасо́ми бу́дутъ въ пусты́ни четы́редесять лѣ́тъ, и носи́ти и́мутъ блуже́нiе ва́ше, до́ндеже потребя́тся тѣлеса́ ва́ша въ пусты́ни:

по числу́ дні́й, въ ни́хже согля́дасте зе́млю, четы́редесять дні́й, за де́нь лѣ́то цѣ́лое, понесе́те грѣхи́ ва́шя четы́редесять лѣ́тъ, и увѣ́сте я́рость гнѣ́ва Моего́:

А́зъ Госпо́дь глаго́лахъ ва́мъ: и́стинно та́ко сотворю́ со́нму сему́ зло́му, воста́вшему на Мя́: въ пусты́ни се́й потребя́тся, и та́мо и́змрутъ.

И му́жiе, и́хже посыла́ Моисе́й согля́дати зе́млю, и прише́дше возропта́ша на ню́ къ со́нму, е́же бы изнести́ словеса́ зла́ о земли́,

и изомро́ша му́жи, глаго́лавшiи о земли́ зло́, я́звою предъ Го́сподемъ:

и Иису́съ сы́нъ Нави́нъ и Хале́въ сы́нъ Иефонні́инъ жи́вы оста́стася от муже́й тѣ́хъ ходи́вшихъ согля́дати зе́млю.

И глаго́ла Моисе́й словеса́ сiя́ ко всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ: и воспла́кашася лю́дiе зѣло́,

и воста́вше зау́тра, взыдо́ша на ве́рхъ горы́, глаго́люще: се́, мы́ взы́демъ на мѣ́сто, е́же рече́ Госпо́дь, я́ко согрѣши́хомъ.

И рече́ Моисе́й: вску́ю вы́ преступа́ете сло́во Госпо́дне? Не благопоспѣ́шно бу́детъ ва́мъ:

не восходи́те: нѣ́сть бо Госпо́дь съ ва́ми: и паде́те предъ лице́мъ вра́гъ ва́шихъ:

зане́ Амали́къ и Ханане́й та́мо предъ ва́ми, и паде́те мече́мъ, поне́же отврати́стеся, не покаря́ющеся Го́споду, и не бу́детъ Госпо́дь съ ва́ми.

И пону́дившеся взыдо́ша на ве́рхъ горы́: киво́тъ же завѣ́та Госпо́дня и Моисе́й не дви́гнушася изъ среды́ полка́.

И сни́де Амали́къ и Ханане́й сѣдя́й въ горѣ́ то́й, и сотро́ша и́хъ, и изсѣко́ша и́хъ да́же до Ерма́на: и возврати́шася въ по́лкъ.

Французский (LSG)

Toute l'assemblée éleva la voix et poussa des cris, et le peuple pleura pendant la nuit.

Tous les enfants d'Israël murmurèrent contre Moïse et Aaron, et toute l'assemblée leur dit: Que ne sommes-nous morts dans le pays d'Égypte, ou que ne sommes-nous morts dans ce désert!

Pourquoi l'Éternel nous fait-il aller dans ce pays, où nous tomberons par l'épée, où nos femmes et nos petits enfants deviendront une proie? Ne vaut-il pas mieux pour nous retourner en Égypte?

Et ils se dirent l'un à l'autre: Nommons un chef, et retournons en Égypte.

Moïse et Aaron tombèrent sur leur visage, en présence de toute l'assemblée réunie des enfants d'Israël.

Et, parmi ceux qui avaient exploré le pays, Josué, fils de Nun, et Caleb, fils de Jephunné, déchirèrent leurs vêtements,

et parlèrent ainsi à toute l'assemblée des enfants d'Israël: Le pays que nous avons parcouru, pour l'explorer, est un pays très bon, excellent.

Si l'Éternel nous est favorable, il nous mènera dans ce pays, et nous le donnera: c'est un pays où coulent le lait et le miel.

Seulement, ne soyez point rebelles contre l'Éternel, et ne craignez point les gens de ce pays, car ils nous serviront de pâture, ils n'ont plus d'ombrage pour les couvrir, l'Éternel est avec nous, ne les craignez point!

Toute l'assemblée parlait de les lapider, lorsque la gloire de l'Éternel apparut sur la tente d'assignation, devant tous les enfants d'Israël.

Et l'Éternel dit à Moïse: Jusqu'à quand ce peuple me méprisera-t-il? Jusqu'à quand ne croira-t-il pas en moi, malgré tous les prodiges que j'ai faits au milieu de lui?

Je le frapperai par la peste, et je le détruirai; mais je ferai de toi une nation plus grande et plus puissante que lui.

Moïse dit à l'Éternel: Les Égyptiens l'apprendront, eux du milieu desquels tu as fait monter ce peuple par ta puissance,

et ils le diront aux habitants de ce pays. Ils savaient que toi, l'Éternel, tu es au milieu de ce peuple; que tu apparais visiblement, toi, l'Éternel; que ta nuée se tient sur lui; que tu marches devant lui le jour dans une colonne de nuée, et la nuit dans une colonne de feu.

Si tu fais mourir ce peuple comme un seul homme, les nations qui ont entendu parler de toi diront:

L'Éternel n'avait pas le pouvoir de mener ce peuple dans le pays qu'il avait juré de lui donner: c'est pour cela qu'il l'a égorgé dans le désert.

Maintenant, que la puissance du Seigneur se montre dans sa grandeur, comme tu l'as déclaré en disant:

L'Éternel est lent à la colère et riche en bonté, il pardonne l'iniquité et la rébellion; mais il ne tient point le coupable pour innocent, et il punit l'iniquité des pères sur les enfants jusqu'à la troisième et la quatrième génération.

Pardonne l'iniquité de ce peuple, selon la grandeur de ta miséricorde, comme tu as pardonné à ce peuple depuis l'Égypte jusqu'ici.

Et l'Éternel dit: Je pardonne, comme tu l'as demandé.

Mais, je suis vivant! et la gloire de l'Éternel remplira toute la terre.

Tous ceux qui ont vu ma gloire, et les prodiges que j'ai faits en Égypte et dans le désert, qui m'ont tenté déjà dix fois, et qui n'ont point écouté ma voix,

tous ceux-là ne verront point le pays que j'ai juré à leurs pères de leur donner, tous ceux qui m'ont méprisé ne le verront point.

Et parce que mon serviteur Caleb a été animé d'un autre esprit, et qu'il a pleinement suivi ma voie, je le ferai entrer dans le pays où il est allé, et ses descendants le posséderont.

Les Amalécites et les Cananéens habitent la vallée: demain, tournez-vous, et partez pour le désert, dans la direction de la mer Rouge.

L'Éternel parla à Moïse et à Aaron, et dit:

Jusqu'à quand laisserai-je cette méchante assemblée murmurer contre moi? J'ai entendu les murmures des enfants d'Israël qui murmuraient contre moi.

Dis-leur: Je suis vivant! dit l'Éternel, je vous ferai ainsi que vous avez parlé à mes oreilles.

Vos cadavres tomberont dans ce désert. Vous tous, dont on a fait le dénombrement, en vous comptant depuis l'âge de vingt ans et au-dessus, et qui avez murmuré contre moi,

vous n'entrerez point dans le pays que j'avais juré de vous faire habiter, excepté Caleb, fils de Jephunné, et Josué, fils de Nun.

Et vos petits enfants, dont vous avez dit: Ils deviendront une proie! je les y ferai entrer, et ils connaîtront le pays que vous avez dédaigné.

Vos cadavres, à vous, tomberont dans le désert;

et vos enfants paîtront quarante années dans le désert, et porteront la peine de vos infidélités, jusqu'à ce que vos cadavres soient tous tombés dans le désert.

De même que vous avez mis quarante jours à explorer le pays, vous porterez la peine de vos iniquités quarante années, une année pour chaque jour; et vous saurez ce que c'est que d'être privé de ma présence.

Moi, l'Éternel, j'ai parlé! et c'est ainsi que je traiterai cette méchante assemblée qui s'est réunie contre moi; ils seront consumés dans ce désert, ils y mourront.

Les hommes que Moïse avait envoyés pour explorer le pays, et qui, à leur retour, avaient fait murmurer contre lui toute l'assemblée, en décriant le pays;

ces hommes, qui avaient décrié le pays, moururent frappés d'une plaie devant l'Éternel.

Josué, fils de Nun, et Caleb, fils de Jephunné, restèrent seuls vivants parmi ces hommes qui étaient allés pour explorer le pays.

Moïse rapporta ces choses à tous les enfants d'Israël, et le peuple fut dans une grande désolation.

Ils se levèrent de bon matin, et montèrent au sommet de la montagne, en disant: Nous voici! nous monterons au lieu dont a parlé l'Éternel, car nous avons péché.

Moïse dit: Pourquoi transgressez-vous l'ordre de l'Éternel? Cela ne réussira point.

Ne montez pas! car l'Éternel n'est pas au milieu de vous. Ne vous faites pas battre par vos ennemis.

Car les Amalécites et les Cananéens sont là devant vous, et vous tomberez par l'épée. Parce que vous vous êtes détournés de l'Éternel, l'Éternel ne sera point avec vous.

Ils s'obstinèrent à monter au sommet de la montagne; mais l'arche de l'alliance et Moïse ne sortirent point du milieu du camp.

Alors descendirent les Amalécites et les Cananéens qui habitaient cette montagne; ils les battirent, et les taillèrent en pièces jusqu'à Horma.

Еврейский

וַתִּשָּׂא כָּל־הָעֵדָה, וַיִּתְּנוּ אֶת־קוֹלָם; וַיִּבְכּוּ הָעָם בַּלַּיְלָה הַהוּא׃

וַיִּלֹּנוּ עַל־מֹשֶׁה וְעַל־אַהֲרֹן, כֹּל בְּנֵי יִשְׂרָאֵל; וַיֹּאמְרוּ אֲלֵהֶם כָּל־הָעֵדָה, לוּ־מַתְנוּ בְּאֶרֶץ מִצְרַיִם, אוֹ בַּמִּדְבָּר הַזֶּה לוּ־מָתְנוּ׃

וְלָמָה יְהוָה מֵבִיא אֹתָנוּ אֶל־הָאָרֶץ הַזֹּאת לִנְפֹּל בַּחֶרֶב, נָשֵׁינוּ וְטַפֵּנוּ יִהְיוּ לָבַז; הֲלוֹא טוֹב לָנוּ שׁוּב מִצְרָיְמָה׃

וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־אָחִיו; נִתְּנָה רֹאשׁ וְנָשׁוּבָה מִצְרָיְמָה׃

וַיִּפֹּל מֹשֶׁה וְאַהֲרֹן עַל־פְּנֵיהֶם; לִפְנֵי כָּל־קְהַל עֲדַת בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃

וִיהוֹשֻׁעַ בִּן־נוּן, וְכָלֵב בֶּן־יְפֻנֶּה, מִן־הַתָּרִים אֶת־הָאָרֶץ; קָרְעוּ בִּגְדֵיהֶם׃

וַיֹּאמְרוּ, אֶל־כָּל־עֲדַת בְּנֵי־יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר; הָאָרֶץ, אֲשֶׁר עָבַרְנוּ בָהּ לָתוּר אֹתָהּ, טוֹבָה הָאָרֶץ מְאֹד מְאֹד׃

אִם־חָפֵץ בָּנוּ יְהוָה, וְהֵבִיא אֹתָנוּ אֶל־הָאָרֶץ הַזֹּאת, וּנְתָנָהּ לָנוּ; אֶרֶץ אֲשֶׁר־הִוא זָבַת חָלָב וּדְבָשׁ׃

אַךְ בַּיהוָה אַל־תִּמְרֹדוּ, וְאַתֶּם, אַל־תִּירְאוּ אֶת־עַם הָאָרֶץ, כִּי לַחְמֵנוּ הֵם; סָר צִלָּם מֵעֲלֵיהֶם וַיהוָה אִתָּנוּ אַל־תִּירָאֻם׃

וַיֹּאמְרוּ כָּל־הָעֵדָה, לִרְגּוֹם אֹתָם בָּאֲבָנִים; וּכְבוֹד יְהוָה, נִרְאָה בְּאֹהֶל מוֹעֵד, אֶל־כָּל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃ פ

וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־מֹשֶׁה, עַד־אָנָה יְנַאֲצֻנִי הָעָם הַזֶּה; וְעַד־אָנָה לֹא־יַאֲמִינוּ בִי, בְּכֹל הָאֹתוֹת, אֲשֶׁר עָשִׂיתִי בְּקִרְבּוֹ׃

אַכֶּנּוּ בַדֶּבֶר וְאוֹרִשֶׁנּוּ; וְאֶעֱשֶׂה אֹתְךָ, לְגוֹי־גָּדוֹל וְעָצוּם מִמֶּנּוּ׃

וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה אֶל־יְהוָה; וְשָׁמְעוּ מִצְרַיִם, כִּי־הֶעֱלִיתָ בְכֹחֲךָ אֶת־הָעָם הַזֶּה מִקִּרְבּוֹ׃

וְאָמְרוּ, אֶל־יוֹשֵׁב הָאָרֶץ הַזֹּאת, שָׁמְעוּ כִּי־אַתָּה יְהוָה, בְּקֶרֶב הָעָם הַזֶּה; אֲשֶׁר־עַיִן בְּעַיִן נִרְאָה אַתָּה יְהוָה, וַעֲנָנְךָ עֹמֵד עֲלֵהֶם, וּבְעַמֻּד עָנָן, אַתָּה הֹלֵךְ לִפְנֵיהֶם יוֹמָם, וּבְעַמּוּד אֵשׁ לָיְלָה׃

וְהֵמַתָּה אֶת־הָעָם הַזֶּה כְּאִישׁ אֶחָד; וְאָמְרוּ הַגּוֹיִם, אֲשֶׁר־שָׁמְעוּ אֶת־שִׁמְעֲךָ לֵאמֹר׃

מִבִּלְתִּי יְכֹלֶת יְהוָה, לְהָבִיא אֶת־הָעָם הַזֶּה, אֶל־הָאָרֶץ אֲשֶׁר־נִשְׁבַּע לָהֶם; וַיִּשְׁחָטֵם בַּמִּדְבָּר׃

וְעַתָּה יִגְדַּל־נָא כֹּחַ אֲדֹנָי; כַּאֲשֶׁר דִּבַּרְתָּ לֵאמֹר׃

יְהוָה, אֶרֶךְ אַפַּיִם וְרַב־חֶסֶד, נֹשֵׂא עָוֹן וָפָשַׁע; וְנַקֵּה לֹא יְנַקֶּה, פֹּקֵד עֲוֹן אָבוֹת עַל־בָּנִים, עַל־שִׁלֵּשִׁים וְעַל־רִבֵּעִים׃

סְלַח־נָא, לַעֲוֹן הָעָם הַזֶּה כְּגֹדֶל חַסְדֶּךָ; וְכַאֲשֶׁר נָשָׂאתָה לָעָם הַזֶּה, מִמִּצְרַיִם וְעַד־הֵנָּה׃

וַיֹּאמֶר יְהוָה, סָלַחְתִּי כִּדְבָרֶךָ׃

וְאוּלָם חַי־אָנִי; וְיִמָּלֵא כְבוֹד־יְהוָה אֶת־כָּל־הָאָרֶץ׃

כִּי כָל־הָאֲנָשִׁים, הָרֹאִים אֶת־כְּבֹדִי וְאֶת־אֹתֹתַי, אֲשֶׁר־עָשִׂיתִי בְמִצְרַיִם וּבַמִּדְבָּר; וַיְנַסּוּ אֹתִי, זֶה עֶשֶׂר פְּעָמִים, וְלֹא שָׁמְעוּ בְּקוֹלִי׃

אִם־יִרְאוּ אֶת־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר נִשְׁבַּעְתִּי לַאֲבֹתָם; וְכָל־מְנַאֲצַי לֹא יִרְאוּהָ׃

וְעַבְדִּי כָלֵב, עֵקֶב הָיְתָה רוּחַ אַחֶרֶת עִמּוֹ, וַיְמַלֵּא אַחֲרָי; וַהֲבִיאֹתִיו, אֶל־הָאָרֶץ אֲשֶׁר־בָּא שָׁמָּה, וְזַרְעוֹ יוֹרִשֶׁנָּה׃

וְהָעֲמָלֵקִי וְהַכְּנַעֲנִי יוֹשֵׁב בָּעֵמֶק; מָחָר, פְּנוּ וּסְעוּ לָכֶם הַמִּדְבָּר דֶּרֶךְ יַם־סוּף׃ פ

וַיְדַבֵּר יְהוָה, אֶל־מֹשֶׁה וְאֶל־אַהֲרֹן לֵאמֹר׃

עַד־מָתַי, לָעֵדָה הָרָעָה הַזֹּאת, אֲשֶׁר הֵמָּה מַלִּינִים עָלָי; אֶת־תְּלֻנּוֹת בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, אֲשֶׁר הֵמָּה מַלִּינִים עָלַי שָׁמָעְתִּי׃

אֱמֹר אֲלֵהֶם, חַי־אָנִי נְאֻם־יְהוָה, אִם־לֹא כַּאֲשֶׁר דִּבַּרְתֶּם בְּאָזְנָי; כֵּן אֶעֱשֶׂה לָכֶם׃

בַּמִּדְבָּר הַזֶּה יִפְּלוּ פִגְרֵיכֶם וְכָל־פְּקֻדֵיכֶם לְכָל־מִסְפַּרְכֶם, מִבֶּן עֶשְׂרִים שָׁנָה וָמָעְלָה; אֲשֶׁר הֲלִינֹתֶם עָלָי׃

אִם־אַתֶּם תָּבֹאוּ אֶל־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר נָשָׂאתִי אֶת־יָדִי, לְשַׁכֵּן אֶתְכֶם בָּהּ; כִּי אִם־כָּלֵב בֶּן־יְפֻנֶּה, וִיהוֹשֻׁעַ בִּן־נוּן׃

וְטַפְּכֶם, אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם לָבַז יִהְיֶה; וְהֵבֵיאתִי אֹתָם, וְיָדְעוּ אֶת־הָאָרֶץ, אֲשֶׁר מְאַסְתֶּם בָּהּ׃

וּפִגְרֵיכֶם אַתֶּם; יִפְּלוּ בַּמִּדְבָּר הַזֶּה׃

וּבְנֵיכֶם יִהְיוּ רֹעִים בַּמִּדְבָּר אַרְבָּעִים שָׁנָה, וְנָשְׂאוּ אֶת־זְנוּתֵיכֶם; עַד־תֹּם פִּגְרֵיכֶם בַּמִּדְבָּר׃

בְּמִסְפַּר הַיָּמִים אֲשֶׁר־תַּרְתֶּם אֶת־הָאָרֶץ אַרְבָּעִים יוֹם, יוֹם לַשָּׁנָה יוֹם לַשָּׁנָה, תִּשְׂאוּ אֶת־עֲוֹנֹתֵיכֶם, אַרְבָּעִים שָׁנָה; וִידַעְתֶּם אֶת־תְּנוּאָתִי׃

אֲנִי יְהוָה דִּבַּרְתִּי, אִם־לֹא זֹאת אֶעֱשֶׂה, לְכָל־הָעֵדָה הָרָעָה הַזֹּאת, הַנּוֹעָדִים עָלָי; בַּמִּדְבָּר הַזֶּה יִתַּמּוּ וְשָׁם יָמֻתוּ׃

וְהָאֲנָשִׁים, אֲשֶׁר־שָׁלַח מֹשֶׁה לָתוּר אֶת־הָאָרֶץ; וַיָּשֻׁבוּ, וַיִּלּוֹנוּ (וַיַּלִּינוּ) עָלָיו אֶת־כָּל־הָעֵדָה, לְהוֹצִיא דִבָּה עַל־הָאָרֶץ׃

וַיָּמֻתוּ הָאֲנָשִׁים, מוֹצִאֵי דִבַּת־הָאָרֶץ רָעָה; בַּמַּגֵּפָה לִפְנֵי יְהוָה׃

וִיהוֹשֻׁעַ בִּן־נוּן, וְכָלֵב בֶּן־יְפֻנֶּה; חָיוּ מִן־הָאֲנָשִׁים הָהֵם, הַהֹלְכִים לָתוּר אֶת־הָאָרֶץ׃

וַיְדַבֵּר מֹשֶׁה אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, אֶל־כָּל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל; וַיִּתְאַבְּלוּ הָעָם מְאֹד׃

וַיַּשְׁכִּמוּ בַבֹּקֶר, וַיַּעֲלוּ אֶל־רֹאשׁ־הָהָר לֵאמֹר; הִנֶּנּוּ, וְעָלִינוּ אֶל־הַמָּקוֹם אֲשֶׁר־אָמַר יְהוָה כִּי חָטָאנוּ׃

וַיֹּאמֶר מֹשֶׁה, לָמָּה זֶּה אַתֶּם עֹבְרִים אֶת־פִּי יְהוָה; וְהִוא לֹא תִצְלָח׃

אַל־תַּעֲלוּ, כִּי אֵין יְהוָה בְּקִרְבְּכֶם; וְלֹא תִּנָּגְפוּ, לִפְנֵי אֹיְבֵיכֶם׃

כִּי הָעֲמָלֵקִי וְהַכְּנַעֲנִי שָׁם לִפְנֵיכֶם, וּנְפַלְתֶּם בֶּחָרֶב; כִּי־עַל־כֵּן שַׁבְתֶּם מֵאַחֲרֵי יְהוָה, וְלֹא־יִהְיֶה יְהוָה עִמָּכֶם׃

וַיַּעְפִּלוּ לַעֲלוֹת אֶל־רֹאשׁ הָהָר; וַאֲרוֹן בְּרִית־יְהוָה וּמֹשֶׁה, לֹא־מָשׁוּ מִקֶּרֶב הַמַּחֲנֶה׃

וַיֵּרֶד הָעֲמָלֵקִי וְהַכְּנַעֲנִי, הַיֹּשֵׁב בָּהָר הַהוּא; וַיַּכּוּם וַיַּכְּתוּם עַד־הַחָרְמָה׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

І зняла зойк уся та громада, та й заголосила.
І плакав народ той тієї ночі.

І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини.
І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча?
Жінки наші та діти наші стануть здобиччю…
Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас!
Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам…

І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

якщо заб́єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині…

А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам.
І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині.
Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене?
Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

Скажи їм: Живий Я!
Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів́я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній?
Таж це не вдасться!

Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

Але вони осмілилися вийти на верхів́я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.