Совоста́ша на Моисе́а и Ааро́на и рѣ́ша къ ни́мъ: довлѣ́етъ ва́мъ, я́ко ве́сь со́нмъ вси́ святи, и въ ни́хъ Госпо́дь: и чесо́ ра́ди востае́те на со́нмъ Госпо́день?

И слы́шавъ Моисе́й, паде́ ни́цъ.

И глаго́ла къ Коре́ю и ко всему́ со́нму его́, глаго́ля: согля́да и позна́ Госпо́дь су́щихъ Его́ и святы́хъ, и приведе́ къ Себѣ́: и и́хже не избра́ Себѣ́, не приведе́ къ Себѣ́:

сiе́ сотвори́те: возми́те себѣ́ са́ми кади́лники, Коре́й и ве́сь со́нмъ его́,

и вложи́те о́гнь въ ня́, и вложи́те въ ня́ ѳимiа́мъ предъ Го́сподемъ у́трѣ: и бу́детъ му́жъ, его́же а́ще избере́тъ Госпо́дь, се́й свя́тъ: да довлѣ́ютъ ва́мъ сы́нове Леві́ины.

И рече́ Моисе́й Коре́ю: послу́шайте мене́, сы́нове Леві́ини:

еда́ ма́ло е́сть сiе́ ва́мъ, я́ко отлучи́ ва́съ Бо́гъ от со́нма Изра́илева и приведе́ ва́съ къ Себѣ́ служи́ти слу́жбы въ ски́нiи Госпо́дни и стоя́ти предъ со́нмомъ Госпо́днимъ, е́же служи́ти и́мъ?

и приведе́ тя и всю́ бра́тiю твою́, сы́ны Леві́ины съ тобо́ю, и про́сите свяще́нствовати?

Та́ко ты́ и ве́сь со́нмъ тво́й собра́вшiйся на Бо́га: и Ааро́нъ кто́ есть, я́ко ро́пщете на́нь?

И посла́ Моисе́й призва́ти Даѳа́на и Авиро́на, сы́ны Елiа́вли. И рѣ́ша: не и́демъ:

еда́ ма́ло се́, я́ко изве́лъ еси́ ны́ изъ земли́ кипя́щiя млеко́мъ и ме́домъ, е́же погуби́ти на́съ въ пусты́ни, я́ко владѣ́еши на́ми? Кня́зь еси́:

и ты́ ли въ зе́млю кипя́щую ме́домъ и млеко́мъ вве́лъ еси́ на́съ и да́лъ еси́ на́мъ ча́сть села́ и виногра́да? О́чи человѣ́къ тѣ́хъ исткну́лъ еси́: не и́демъ.

И отягча́ Моисе́й гнѣ́вомъ зѣло́ и рече́ къ Го́споду: не внемли́ на же́ртву и́хъ: ни еди́наго похотѣ́нiя от ни́хъ прiя́хъ, ниже́ озло́бихъ кого́ от ни́хъ.

И рече́ Моисе́й къ Коре́ю: освяти́ со́нмъ тво́й, и бу́дите гото́ви предъ Го́спода ты́ и Ааро́нъ и они́ зау́тра:

и возми́те кі́йждо кади́лникъ сво́й, и возложи́те на ня́ ѳимiа́мъ, и принеси́те предъ Го́спода кі́йждо кади́лникъ сво́й, двѣ́сти и пятьдеся́тъ кади́лниковъ, и ты́ и Ааро́нъ кі́йждо кади́лникъ сво́й.

И взя́ша кі́йждо сво́й кади́лникъ, и возложи́ша на ня́ о́гнь, и вложи́ша въ ня́ ѳимiа́мъ, и ста́ша предъ две́рьми ски́нiи свидѣ́нiя Моисе́й и Ааро́нъ.

И собра́ на ня́ Коре́й ве́сь со́нмъ сво́й предъ две́рьми ски́нiи свидѣ́нiя: и яви́ся сла́ва Госпо́дня всему́ со́нму.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну, глаго́ля:

отступи́те кі́йждо от среды́ со́нма сего́, и потреблю́ я́ а́бiе.

И падо́ста на ли́ца своя́ и реко́ста: Бо́же, Бо́же духо́въ и вся́кiя пло́ти: а́ще человѣ́къ еди́нъ согрѣши́, на ве́сь ли со́нмъ гнѣ́въ Госпо́день?

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:

рцы́ со́нму, глаго́ля: отступи́те о́крестъ от со́нма Коре́ева и Даѳа́ня и Авиро́ня.

И воста́ Моисе́й, и и́де къ Даѳа́ну и Авиро́ну: и идо́ша съ ни́мъ вси́ ста́рцы Изра́илтестiи.

И рече́ къ со́нму, глаго́ля: отступи́те от ку́щъ человѣ́къ жестокосе́рдыхъ си́хъ, и не прикосни́теся ко всѣ́мъ, ели́ка су́ть и́мъ, да не поги́бнете ку́пно во все́мъ грѣсѣ́ и́хъ.

И отступи́ша от ку́щъ Коре́а и Даѳа́на и Авиро́на о́крестъ: Даѳа́нъ же и Авиро́нъ изыдо́ста и ста́ста предъ две́рьми ку́щъ свои́хъ, и жены́ и́хъ, и дѣ́ти и́хъ и имѣ́нiе и́хъ.

И рече́ Моисе́й: въ се́мъ позна́ете, я́ко Госпо́дь посла́ мя сотвори́ти вся́ дѣла́ сiя́, я́ко не от себе́ [а́зъ творю́ сiя́]:

а́ще сме́ртiю всѣ́хъ люді́й у́мрутъ сі́и, и а́ще по присѣще́нiю всѣ́хъ человѣ́къ посѣще́нiе бу́детъ и́хъ, то́ не Госпо́дь посла́ мене́:

но я́вно пока́жетъ Госпо́дь, и отве́рзши земля́ уста́ своя́ пожре́тъ я́ и до́мы и́хъ, и ку́щы и́хъ и вся́, ели́ка су́ть и́хъ, и сни́дутъ жи́ви во а́дъ, и увѣ́дите, я́ко разгнѣ́ваша человѣ́цы сі́и Го́спода.

Егда́ же преста́ глаго́ля вся́ словеса́ сiя́, разсѣ́деся земля́ подъ нога́ми и́хъ:

и разве́рзеся земля́, и пожре́ я́ и до́мы и́хъ, и вся́ лю́ди су́щыя съ Коре́омъ, и скоты́ и́хъ:

и снидо́ша ті́и, и вся́, ели́ка су́ть и́хъ, жи́ви во а́дъ, и покры́ и́хъ земля́, и погибо́ша от среды́ со́нма:

и ве́сь Изра́иль, и и́же о́крестъ и́хъ, отбѣго́ша от во́пля и́хъ, зане́ реко́ша, глаго́люще: да не пожре́тъ на́съ земля́.

И о́гнь изы́де от Го́спода и пояде́ двѣ́сти и пятьдеся́тъ муже́й прине́сшихъ ѳимiа́мъ.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю

и ко Елеаза́ру сы́ну Ааро́нову жерцу́: собери́те кади́лники мѣ́дяныя от среды́ изгорѣ́вшихъ, и о́гнь чужді́й се́й разсы́плите та́мо, я́ко освяти́шася кади́лницы грѣ́шныхъ си́хъ въ душа́хъ и́хъ:

и сотвори́те я́ дщи́цы ко́ваны, обложе́нiе у олтаря́, я́ко принесо́шася предъ Го́спода и освяти́шася, и бы́ша въ зна́менiе сыно́мъ Изра́илевымъ.

И взя́ Елеаза́ръ сы́нъ Ааро́на жерца́ кади́лники мѣ́дяныя, ели́ки принесо́ша изгорѣ́вшiи, и обложи́ша я́ во обложе́нiе олтаря́,

въ па́мять сыно́мъ Изра́илевымъ, я́ко да никто́же прiи́детъ иноплеме́нникъ, и́же нѣ́сть от сѣ́мене Ааро́ня, е́же возложи́ти ѳимiа́мъ предъ Го́сподемъ, и да не бу́детъ, я́коже Коре́й и совѣ́тницы его́, я́коже глаго́ла ему́ Госпо́дь руко́ю Моисе́овою.

И возропта́ша сы́нове Изра́илтестiи на у́трiе на Моисе́а и Ааро́на, глаго́люще: вы́ изби́сте лю́ди Госпо́дни.

И бы́сть егда́ нападе́ со́нмъ на Моисе́а и Ааро́на, и устреми́шася къ ски́нiи свидѣ́нiя:

и покры́ о́ную о́блакъ, и яви́ся сла́ва Госпо́дня: и вни́де Моисе́й и Ааро́нъ предъ ски́нiю свидѣ́нiя.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю и Ааро́ну, глаго́ля:

уступи́те от среды́ со́нма сего́, и потреблю́ я́ еди́ницею. И падо́ста на ли́ца своя́.

И рече́ Моисе́й ко Ааро́ну: возми́ кади́лникъ, и вложи́ въ него́ о́гнь от олтаря́, и возложи́ на́нь ѳимiа́мъ, и понеси́ ско́ро въ по́лкъ, и помоли́ся о ни́хъ: изы́де бо гнѣ́въ от лица́ Госпо́дня, и нача́ губи́ти лю́ди.

И взя́ Ааро́нъ, я́коже глаго́ла ему́ Моисе́й, и тече́ въ со́нмъ, уже́ бо нача́ся па́губа въ лю́дехъ: и возложи́ ѳимiа́мъ, и помоли́ся о лю́дехъ:

и ста́ между́ ме́ртвыми и живы́ми, и преста́ па́губа.

И бы́сть уме́ршихъ въ па́губѣ четырена́десять ты́сящъ и се́дмь со́тъ, кромѣ́ уме́ршихъ Коре́а ра́ди.

И возврати́ся Ааро́нъ къ Моисе́ю, къ две́ремъ ски́нiи свидѣ́нiя, и преста́ па́губа.

Французский (LSG)

Koré, fils de Jitsehar, fils de Kehath, fils de Lévi, se révolta avec Dathan et Abiram, fils d'Éliab, et On, fils de Péleth, tous trois fils de Ruben.

Ils se soulevèrent contre Moïse, avec deux cent cinquante hommes des enfants d'Israël, des principaux de l'assemblée, de ceux que l'on convoquait à l'assemblée, et qui étaient des gens de renom.

Ils s'assemblèrent contre Moïse et Aaron, et leur dirent: C'en est assez! car toute l'assemblée, tous sont saints, et l'Éternel est au milieu d'eux. Pourquoi vous élevez-vous au-dessus de l'assemblée de l'Éternel?

Quand Moïse eut entendu cela, il tomba sur son visage.

Il parla à Koré et à toute sa troupe, en disant: Demain, l'Éternel fera connaître qui est à lui et qui est saint, et il le fera approcher de lui; il fera approcher de lui celui qu'il choisira.

Faites ceci. Prenez des brasiers, Koré et toute sa troupe.

Demain, mettez-y du feu, et posez-y du parfum devant l'Éternel; celui que l'Éternel choisira, c'est celui-là qui sera saint. C'en est assez, enfants de Lévi!

Moïse dit à Koré: Écoutez donc, enfants de Lévi:

Est-ce trop peu pour vous que le Dieu d'Israël vous ait choisis dans l'assemblée d'Israël, en vous faisant approcher de lui, afin que vous soyez employés au service du tabernacle de l'Éternel, et que vous vous présentiez devant l'assemblée pour la servir?

Il vous a fait approcher de lui, toi, et tous tes frères, les enfants de Lévi, et vous voulez encore le sacerdoce!

C'est à cause de cela que toi et toute ta troupe, vous vous assemblez contre l'Éternel! car qui est Aaron, pour que vous murmuriez contre lui?

Moïse envoya appeler Dathan et Abiram, fils d'Éliab. Mais ils dirent: Nous ne monterons pas.

N'est-ce pas assez que tu nous aies fait sortir d'un pays où coulent le lait et le miel pour nous faire mourir au désert, sans que tu continues à dominer sur nous?

Et ce n'est pas dans un pays où coulent le lait et le miel que tu nous as menés, ce ne sont pas des champs et des vignes que tu nous as donnés en possession. Penses-tu crever les yeux de ces gens? Nous ne monterons pas.

Moïse fut très irrité, et il dit à l'Éternel: N'aie point égard à leur offrande. Je ne leur ai pas même pris un âne, et je n'ai fait de mal à aucun d'eux.

Moïse dit à Koré: Toi et toute ta troupe, trouvez-vous demain devant l'Éternel, toi et eux, avec Aaron.

Prenez chacun votre brasier, mettez-y du parfum, et présentez devant l'Éternel chacun votre brasier: il y aura deux cent cinquante brasiers; toi et Aaron, vous prendrez aussi chacun votre brasier.

Ils prirent chacun leur brasier, y mirent du feu et y posèrent du parfum, et ils se tinrent à l'entrée de la tente d'assignation, avec Moïse et Aaron.

Et Koré convoqua toute l'assemblée contre Moïse et Aaron, à l'entrée de la tente d'assignation. Alors la gloire de l'Éternel apparut à toute l'assemblée.

Et l'Éternel parla à Moïse et à Aaron, et dit:

Séparez-vous du milieu de cette assemblée, et je les consumerai en un seul instant.

Ils tombèrent sur leur visage, et dirent: O Dieu, Dieu des esprits de toute chair! un seul homme a péché, et tu t'irriterais contre toute l'assemblée?

L'Éternel parla à Moïse, et dit:

Parle à l'assemblée, et dis: Retirez-vous de toutes parts loin de la demeure de Koré, de Dathan et d'Abiram.

Moïse se leva, et alla vers Dathan et Abiram; et les anciens d'Israël le suivirent.

Il parla à l'assemblée, et dit: Éloignez-vous des tentes de ces méchants hommes, et ne touchez à rien de ce qui leur appartient, de peur que vous ne périssiez en même temps qu'ils seront punis pour tous leurs péchés.

Ils se retirèrent de toutes parts loin de la demeure de Koré, de Dathan et d'Abiram. Dathan et Abiram sortirent, et se tinrent à l'entrée de leurs tentes, avec leurs femmes, leurs fils et leurs petits-enfants.

Moïse dit: A ceci vous connaîtrez que l'Éternel m'a envoyé pour faire toutes ces choses, et que je n'agis pas de moi-même.

Si ces gens meurent comme tous les hommes meurent, s'ils subissent le sort commun à tous les hommes, ce n'est pas l'Éternel qui m'a envoyé;

mais si l'Éternel fait une chose inouïe, si la terre ouvre sa bouche pour les engloutir avec tout ce qui leur appartient, et qu'ils descendent vivants dans le séjour des morts, vous saurez alors que ces gens ont méprisé l'Éternel.

Comme il achevait de prononcer toutes ces paroles, la terre qui était sous eux se fendit.

La terre ouvrit sa bouche, et les engloutit, eux et leurs maisons, avec tous les gens de Koré et tous leurs biens.

Ils descendirent vivants dans le séjour des morts, eux et tout ce qui leur appartenait; la terre les recouvrit, et ils disparurent au milieu de l'assemblée.

Tout Israël, qui était autour d'eux, s'enfuit à leur cri; car ils disaient: Fuyons, de peur que la terre ne nous engloutisse!

Un feu sortit d'auprès de l'Éternel, et consuma les deux cent cinquante hommes qui offraient le parfum.

L'Éternel parla à Moïse, et dit:

Dis à Éléazar, fils du sacrificateur Aaron, de retirer de l'incendie les brasiers et d'en répandre au loin le feu, car ils sont sanctifiés.

Avec les brasiers de ces gens qui ont péché au péril de leur vie, que l'on fasse des lames étendues dont on couvrira l'autel. Puisqu'ils ont été présentés devant l'Éternel et qu'ils sont sanctifiés, ils serviront de souvenir aux enfants d'Israël.

Le sacrificateur Éléazar prit les brasiers d'airain qu'avaient présentés les victimes de l'incendie, et il en fit des lames pour couvrir l'autel.

C'est un souvenir pour les enfants d'Israël, afin qu'aucun étranger à la race d'Aaron ne s'approche pour offrir du parfum devant l'Éternel et ne soit comme Koré et comme sa troupe, selon ce que l'Éternel avait déclaré par Moïse.

Dès le lendemain, toute l'assemblée des enfants d'Israël murmura contre Moïse et Aaron, en disant: Vous avez fait mourir le peuple de l'Éternel.

Comme l'assemblée se formait contre Moïse et Aaron, et comme ils tournaient les regards vers la tente d'assignation, voici, la nuée la couvrit, et la gloire de l'Éternel apparut.

Moïse et Aaron arrivèrent devant la tente d'assignation.

Et l'Éternel parla à Moïse, et dit:

Retirez-vous du milieu de cette assemblée, et je les consumerai en un instant. Ils tombèrent sur leur visage;

et Moïse dit à Aaron: Prends le brasier, mets-y du feu de dessus l'autel, poses-y du parfum, va promptement vers l'assemblée, et fais pour eux l'expiation; car la colère de l'Éternel a éclaté, la plaie a commencé.

Aaron prit le brasier, comme Moïse avait dit, et courut au milieu de l'assemblée; et voici, la plaie avait commencé parmi le peuple. Il offrit le parfum, et il fit l'expiation pour le peuple.

Il se plaça entre les morts et les vivants, et la plaie fut arrêtée.

Il y eut quatorze mille sept cents personnes qui moururent de cette plaie, outre ceux qui étaient morts à cause de Koré.

Aaron retourna auprès de Moïse, à l'entrée de la tente d'assignation. La plaie était arrêtée.

Украинский (Огієнко)

І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п́ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь!
І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе;
а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра.
І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий.
Досить вам, Левієві сини!

І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою;
а ти будеш домагатися ще й священства?.

Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа.
А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині?
Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники.
Чи ти вибереш очі цим людям?
Не вийдемо!

А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення!
Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п́ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту.
І показалася слава Господня всій громаді!

І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла!
Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків;
а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п́ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَأَخَذَ قُورَحُ بْنُ يِصْهَارَ بْنِ قَهَاتَ بْنِ لاَوِي، وَدَاثَانُ وَأَبِيرَامُ ابْنَا أَلِيآبَ، وَأُونُ بْنُ فَالَتَ، بَنُو رَأُوبَيْنَ،

يُقَاوِمُونَ مُوسَى مَعَ أُنَاسٍ مِنْ بَنِي إِسْرَائِيلَ، مِئَتَيْنِ وَخَمْسِينَ رُؤَسَاءِ الْجَمَاعَةِ مَدْعُوِّينَ لِلاجْتِمَاعِ ذَوِي اسْمٍ.

فَاجْتَمَعُوا عَلَى مُوسَى وَهَارُونَ وَقَالُوا لَهُمَا: «كَفَاكُمَا! إِنَّ كُلَّ الْجَمَاعَةِ بِأَسْرِهَا مُقَدَّسَةٌ وَفِي وَسَطِهَا الرَّبُّ. فَمَا بَالُكُمَا تَرْتَفِعَانِ عَلَى جَمَاعَةِ الرَّبِّ؟».

فَلَمَّا سَمِعَ مُوسَى سَقَطَ عَلَى وَجْهِهِ.

ثُمَّ كَلَّمَ قُورَحَ وَجَمِيعَ قَوْمِهِ قَائِلاً: «غَدًا يُعْلِنُ الرَّبُّ مَنْ هُوَ لَهُ، وَمَنِ الْمُقَدَّسُ حَتَّى يُقَرِّبَهُ إِلَيْهِ. فَالَّذِي يَخْتَارُهُ يُقَرِّبُهُ إِلَيْهِ.

اِفْعَلُوا هذَا: خُذُوا لَكُمْ مَجَامِرَ. قُورَحُ وَكُلُّ جَمَاعَتِهِ.

وَاجْعَلُوا فِيهَا نَارًا، وَضَعُوا عَلَيْهَا بَخُورًا أَمَامَ الرَّبِّ غَدًا. فَالرَّجُلُ الَّذِي يَخْتَارُهُ الرَّبُّ هُوَ الْمُقَدَّسُ. كَفَاكُمْ يَا بَنِي لاَوِي!».

وَقَالَ مُوسَى لِقُورَحَ: «اسْمَعُوا يَا بَنِي لاَوِي.

أَقَلِيلٌ عَلَيْكُمْ أَنَّ إِلهَ إِسْرَائِيلَ أَفْرَزَكُمْ مِنْ جَمَاعَةِ إِسْرَائِيلَ لِيُقَرِّبَكُمْ إِلَيْهِ لِكَيْ تَعْمَلُوا خِدْمَةَ مَسْكَنِ الرَّبِّ، وَتَقِفُوا قُدَّامَ الْجَمَاعَةِ لِخِدْمَتِهَا؟

فَقَرَّبَكَ وَجَمِيعَ إِخْوَتِكَ بَنِي لاَوِي مَعَكَ، وَتَطْلُبُونَ أَيْضًا كَهَنُوتًا!

إِذَنْ أَنْتَ وَكُلُّ جَمَاعَتِكَ مُتَّفِقُونَ عَلَى الرَّبِّ. وَأَمَّا هَارُونُ فَمَا هُوَ حَتَّى تَتَذَمَّرُوا عَلَيْهِ؟»

فَأَرْسَلَ مُوسَى لِيَدْعُوَ دَاثَانَ وَأَبِيرَامَ ابْنَيْ أَلِيآبَ. فَقَالاَ: «لاَ نَصْعَدُ!

أَقَلِيلٌ أَنَّكَ أَصْعَدْتَنَا مِنْ أَرْضٍ تَفِيضُ لَبَنًا وَعَسَلاً لِتُمِيتَنَا فِي الْبَرِّيَّةِ حَتَّى تَتَرَأَسَ عَلَيْنَا تَرَّؤُسًا؟

كَذلِكَ لَمْ تَأْتِ بِنَا إِلَى أَرْضٍ تَفِيضُ لَبَنًا وَعَسَلاً، وَلاَ أَعْطَيْتَنَا نَصِيبَ حُقُول وَكُرُومٍ. هَلْ تَقْلَعُ أَعْيُنَ هؤُلاَءِ الْقَوْمِ؟ لاَ نَصْعَدُ!».

فَاغْتَاظَ مُوسَى جِدًّا وَقَالَ لِلرَّبِّ: «لاَ تَلْتَفِتْ إِلَى تَقْدِمَتِهِمَا. حِمَارًا وَاحِدًا لَمْ آخُذْ مِنْهُمْ، وَلاَ أَسَأْتُ إِلَى أَحَدٍ مِنْهُمْ».

وَقَالَ مُوسَى لِقُورَحَ: «كُنْ أَنْتَ وَكُلُّ جَمَاعَتِكَ أَمَامَ الرَّبِّ، أَنْتَ وَهُمْ وَهَارُونُ غَدًا،

وَخُذُوا كُلُّ وَاحِدٍ مِجْمَرَتَهُ، وَاجْعَلُوا فِيهَا بَخُورًا، وَقَدِّمُوا أَمَامَ الرَّبِّ كُلُّ وَاحِدٍ مِجْمَرَتَهُ. مِئَتَيْنِ وَخَمْسِينَ مِجْمَرَةً. وَأَنْتَ وَهَارُونُ كُلُّ وَاحِدٍ مِجْمَرَتَهُ».

فَأَخَذُوا كُلُّ وَاحِدٍ مِجْمَرَتَهُ وَجَعَلُوا فِيهَا نَارًا وَوَضَعُوا عَلَيْهَا بَخُورًا، وَوَقَفُوا لَدَى بَابِ خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ مَعَ مُوسَى وَهَارُونَ.

وَجَمَعَ عَلَيْهِمَا قُورَحُ كُلَّ الْجَمَاعَةِ إِلَى بَابِ خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ، فَتَرَاءَى مَجْدُ الرَّبِّ لِكُلِّ الْجَمَاعَةِ.

وَكَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى وَهَارُونَ قَائِلاً:

«افْتَرِزَا مِنْ بَيْنِ هذِهِ الْجَمَاعَةِ فَإِنِّي أُفْنِيهِمْ فِي لَحْظَةٍ».

فَخَرَّا عَلَى وَجْهَيْهِمَا وَقَالاَ: «اللّهُمَّ، إِلهَ أَرْوَاحِ جَمِيعِ الْبَشَرِ، هَلْ يُخْطِئُ رَجُلٌ وَاحِدٌ فَتَسْخَطَ عَلَى كُلِّ الْجَمَاعَةِ؟»

فَكَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى قَائِلاً:

«كَلِّمِ الْجَمَاعَةَ قَائِلاً: اطْلَعُوا مِنْ حَوَالَيْ مَسْكَنِ قُورَحَ وَدَاثَانَ وَأَبِيرَامَ».

فَقَامَ مُوسَى وَذَهَبَ إِلَى دَاثَانَ وَأَبِيرَامَ، وَذَهَبَ وَرَاءَهُ شُيُوخُ إِسْرَائِيلَ.

فَكَلَّمَ الْجَمَاعَةَ قَائِلاً: «اعْتَزِلُوا عَنْ خِيَامِ هؤُلاَءِ الْقَوْمِ الْبُغَاةِ، وَلاَ تَمَسُّوا شَيْئًا مِمَّا لَهُمْ لِئَلاَّ تَهْلِكُوا بِجَمِيعِ خَطَايَاهُمْ».

فَطَلَعُوا مِنْ حَوَالَيْ مَسْكَنِ قُورَحَ وَدَاثَانَ وَأَبِيرَامَ، وَخَرَجَ دَاثَانُ وَأَبِيرَامُ وَوَقَفَا فِي بَابِ خَيْمَتَيْهِمَا مَعَ نِسَائِهِمَا وَبَنِيهِمَا وَأَطْفَالِهِمَا.

فَقَالَ مُوسَى: «بِهذَا تَعْلَمُونَ أَنَّ الرَّبَّ قَدْ أَرْسَلَنِي لأَعْمَلَ كُلَّ هذِهِ الأَعْمَالِ، وَأَنَّهَا لَيْسَتْ مِنْ نَفْسِي.

إِنْ مَاتَ هؤُلاَءِ كَمَوْتِ كُلِّ إِنْسَانٍ، وَأَصَابَتْهُمْ مَصِيبَةُ كُلِّ إِنْسَانٍ، فَلَيْسَ الرَّبُّ قَدْ أَرْسَلَنِي.

وَلكِنْ إِنِ ابْتَدَعَ الرَّبُّ بِدْعَةً وَفَتَحَتِ الأَرْضُ فَاهَا وَابْتَلَعَتْهُمْ وَكُلَّ مَا لَهُمْ، فَهَبَطُوا أَحْيَاءً إِلَى الْهَاوِيَةِ، تَعْلَمُونَ أَنَّ هؤُلاَءِ الْقَوْمَ قَدِ ازْدَرَوْا بِالرَّبِّ».

فَلَمَّا فَرَغَ مِنَ التَّكَلُّمِ بِكُلِّ هذَا الْكَلاَمِ، انْشَقَّتِ الأَرْضُ الَّتِي تَحْتَهُمْ،

وَفَتَحَتِ الأَرْضُ فَاهَا وَابْتَلَعَتْهُمْ وَبُيُوتَهُمْ وَكُلَّ مَنْ كَانَ لِقُورَحَ مَعَ كُلِّ الأَمْوَالِ،

فَنَزَلُوا هُمْ وَكُلُّ مَا كَانَ لَهُمْ أَحْيَاءً إِلَى الْهَاوِيَةِ، وَانْطَبَقَتْ عَلَيْهِمِ الأَرْضُ، فَبَادُوا مِنْ بَيْنِ الْجَمَاعَةِ.

وَكُلُّ إِسْرَائِيلَ الَّذِينَ حَوْلَهُمْ هَرَبُوا مِنْ صَوْتِهِمْ، لأَنَّهُمْ قَالُوا: «لَعَلَّ الأَرْضَ تَبْتَلِعُنَا».

وَخَرَجَتْ نَارٌ مِنْ عِنْدِ الرَّبِّ وَأَكَلَتِ الْمِئَتَيْنِ وَالْخَمْسِينَ رَجُلاً الَّذِينَ قَرَّبُوا الْبَخُورَ.

ثُمَّ كَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى قَائِلاً:

«قُلْ لأَلِعَازَارَ بْنِ هَارُونَ الْكَاهِنِ أَنْ يَرْفَعَ الْمَجَامِرَ مِنَ الْحَرِيقِ، وَاذْرِ النَّارَ هُنَاكَ فَإِنَّهُنَّ قَدْ تَقَدَّسْنَ.

مَجَامِرَ هؤُلاَءِ الْمُخْطِئِينَ ضِدَّ نُفُوسِهِمْ، فَلْيَعْمَلُوهَا صَفَائِحَ مَطْرُوقَةً غِشَاءً لِلْمَذْبَحِ، لأَنَّهُمْ قَدْ قَدَّمُوهَا أَمَامَ الرَّبِّ فَتَقَدَّسَتْ. فَتَكُونُ عَلاَمَةً لِبَنِي إِسْرَائِيلَ».

فَأَخَذَ أَلِعَازَارُ الْكَاهِنُ مَجَامِرَ النُّحَاسِ الَّتِي قَدَّمَهَا الْمُحْتَرِقُونَ، وَطَرَقُوهَا غِشَاءً لِلْمَذْبَحِ،

تَذْكَارًا لِبَنِي إِسْرَائِيلَ، لِكَيْ لاَ يَقْتَرِبَ رَجُلٌ أَجْنَبِيٌّ لَيْسَ مِنْ نَسْلِ هَارُونَ لِيُبَخِّرَ بَخُورًا أَمَامَ الرَّبِّ، فَيَكُونَ مِثْلَ قُورَحَ وَجَمَاعَتِهِ، كَمَا كَلَّمَهُ الرَّبُّ عَنْ يَدِ مُوسَى.

فَتَذَمَّرَ كُلُّ جَمَاعَةِ بَنِي إِسْرَائِيلَ فِي الْغَدِ عَلَى مُوسَى وَهَارُونَ قَائِلِينَ: «أَنْتُمَا قَدْ قَتَلْتُمَا شَعْبَ الرَّبِّ».

وَلَمَّا اجْتَمَعَتِ الْجَمَاعَةُ عَلَى مُوسَى وَهَارُونَ انْصَرَفَا إِلَى خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ وَإِذَا هِيَ قَدْ غَطَّتْهَا السَّحَابَةُ وَتَرَاءَى مَجْدُ الرَّبِّ.

فَجَاءَ مُوسَى وَهَارُونُ إِلَى قُدَّامِ خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ.

فَكَلَّمَ الرَّبُّ مُوسَى قَائِلاً:

«اِطْلَعَا مِنْ وَسَطِ هذِهِ الْجَمَاعَةِ، فَإِنِّي أُفْنِيهِمْ بِلَحْظَةٍ». فَخَرَّا عَلَى وَجْهَيْهِمَا.

ثُمَّ قَالَ مُوسَى لِهَارُونَ: «خُذِ الْمِجْمَرَةَ وَاجْعَلْ فِيهَا نَارًا مِنْ عَلَى الْمَذْبَحِ، وَضَعْ بَخُورًا، وَاذْهَبْ بِهَا مُسْرِعًا إِلَى الْجَمَاعَةِ وَكَفِّرْ عَنْهُمْ، لأَنَّ السَّخَطَ قَدْ خَرَجَ مِنْ قِبَلِ الرَّبِّ. قَدِ ابْتَدَأَ الْوَبَأُ».

فَأَخَذَ هَارُونُ كَمَا قَالَ مُوسَى، وَرَكَضَ إِلَى وَسَطِ الْجَمَاعَةِ، وَإِذَا الْوَبَأُ قَدِ ابْتَدَأَ فِي الشَّعْبِ. فَوَضَعَ الْبَخُورَ وَكَفَّرَ عَنِ الشَّعْبِ.

وَوَقَفَ بَيْنَ الْمَوْتَى وَالأَحْيَاءِ فَامْتَنَعَ الْوَبَأُ.

فَكَانَ الَّذِينَ مَاتُوا بِالْوَبَإِ أَرْبَعَةَ عَشَرَ أَلْفًا وَسَبْعَ مِئَةٍ، عَدَا الَّذِينَ مَاتُوا بِسَبَبِ قُورَحَ.

ثُمَّ رَجَعَ هَارُونُ إِلَى مُوسَى إِلَى بَابِ خَيْمَةِ الاجْتِمَاعِ وَالْوَبَأُ قَدِ امْتَنَعَ.