Азбука веры » Би́блия » Чи́сла » гл.17

Чи́сла, Глава 17

Толкования

Толкования главы

17:1

17:2

17:3

17:4

см.:Исх.25:22;

17:5

17:6

17:7

17:8

см.:Евр.9:4;Ис.11:1;

17:9

17:10

см.:Евр.9:10;

17:11

17:12

17:13

см.:Ис.64:12;

17:14

17:15

17:16

17:17

17:18

17:19

17:20

17:21

17:22

17:23

17:24

17:25

17:26

17:27

17:28

Церковнославянский (рус)

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:

глаго́ли сыно́мъ Изра́илевымъ, и возми́ от ни́хъ по еди́ному жезлу́, же́злъ от всѣ́хъ князе́й и́хъ, по домо́мъ оте́чества и́хъ, двана́десять жезло́въ, и́мя же коего́ждо напиши́ на жезлѣ́ его́,

и и́мя Ааро́не напиши́ на жезлѣ́ Леві́инѣ: е́сть бо же́злъ еди́нъ: по пле́мени до́му оте́чествъ свои́хъ да дадя́тъ:

и да положи́ши и́хъ въ ски́нiи свидѣ́нiя, пря́мо свидѣ́нiю, въ ни́хже явлю́ся тебѣ́ ту́:

и бу́детъ человѣ́къ, его́же а́ще изберу́, же́злъ его́ прозя́бнетъ: и отиму́ от мене́ ропта́нiе сыно́въ Изра́илевыхъ, ели́ка сі́и ро́пщутъ на вы́.

И глаго́ла Моисе́й сыно́мъ Изра́илевымъ: и да́ша ему́ вси́ кня́зи и́хъ по жезлу́, кня́зя еди́наго же́злъ, по княже́нiю, по домо́мъ оте́чествъ и́хъ, двана́десять жезло́въ: и же́злъ Ааро́нь посредѣ́ жезло́въ и́хъ.

И положи́ Моисе́й жезлы́ предъ Го́сподемъ въ ски́нiи свидѣ́нiя.

И бы́сть на у́трiе, и вни́де Моисе́й и Ааро́нъ въ ски́нiю свидѣ́нiя: и се́, прозябе́ же́злъ Ааро́нь въ дому́ Леві́инѣ, и израсти́ вѣ́твь, и процвѣто́ша цвѣ́ти, и израсти́ орѣ́хи:

и изнесе́ Моисе́й вся́ жезлы́ от лица́ Госпо́дня ко всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ: и ви́дѣша, и взя́ кі́йждо же́злъ сво́й.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю: отложи́ же́злъ Ааро́нь предъ свидѣ́нiемъ въ сохране́нiе, въ зна́менiе сыно́въ ослушли́выхъ: и да преста́нетъ ропта́нiе и́хъ от Мене́, и не и́змрутъ.

И сотвори́ Моисе́й и Ааро́нъ, я́коже повелѣ́ Госпо́дь Моисе́ю, та́ко сотвори́ша.

И реко́ша сы́нове Изра́илевы къ Моисе́ю, глаго́люще: се́, потреби́хомся, погибо́хомъ, исчезо́хомъ:

вся́къ прикаса́яйся ко ски́нiи свидѣ́нiя Госпо́дня умира́етъ: да́же до конца́ ли умира́юще поги́бнемъ?

Украинский (Огієнко)

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

кадильниці тих грішників, їхньою смертю.
І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися.
І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

пам́ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить!
І вони попадали на обличчя свої.

І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу!
І він поклав кадила, і очистив народ.

І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць;
і напиши ймення кожного на палиці його.

А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.

І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.

І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте.
І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.

І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць.
А палиця Ааронова серед їхніх палиць.

І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп́янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!

І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.

І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.

І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.

І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!

Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре.
Чи ж ми дорешти вимремо?

Латинский (Nova Vulgata)

Locutusque est Dominus ad Moysen dicens:

«Praecipe Eleazaro filio Aaron sacerdoti, ut tollat turibula, quae iacent in incendio, et ignem huc illucque dispergat, quoniam sanctificata sunt

in mortibus peccatorum; producatque ea in laminas et affigat altari, eo quod attulerunt ea Domino, et sanctificata sunt, ut sint pro signo filiis Israel».

Tulit ergo Eleazar sacerdos turibula aenea, in quibus obtulerant hi, quos incendium devoravit, et produxit ea in laminas affigens altari,

ut haberent postea filii Israel, quibus commonerentur, ne quis accedat alienigena et, qui non est de semine Aaron, ad offerendum incensum Domino, ne patiatur sicut passus est Core et omnis congregatio eius, loquente Domino ad Moysen.

Murmuravit autem omnis congregatio filiorum Israel sequenti die contra Moysen et Aaron dicens: «Vos interfecistis populum Domini».

Cumque oriretur seditio contra Moysen et Aaron, converterunt se ad tabernaculum conventus; quod operuit nubes, et apparuit gloria Domini.

Moyses et Aaron venerunt ante tabernaculum conventus.

Dixitque Dominus ad Moysen:

«Recedite de medio congregationis huius, nam extemplo delebo eos». Et ceciderunt in faciem suam.

Dixit Moyses ad Aaron: «Tolle turibulum et, hausto igne de altari, mitte incensum desuper pergens cito ad populum, ut expies pro eis; iam enim egressa est ira a Domino, et plaga desaevit».

Quod cum fecisset Aaron et cucurrisset ad mediam congregationem, quam iam vastabat plaga, obtulit thymiama et expiavit pro populo;

et stetit inter mortuos ac viventes, et plaga cessavit.

Fuerunt autem, qui percussi sunt, quattuordecim milia hominum et septingenti, absque his, qui perierant in seditione Core.

Reversusque est Aaron ad Moysen ad ostium tabernaculi conventus, postquam quievit interitus.

Et locutus est Dominus ad Moysen dicens:

«Loquere ad filios Israel et accipe ab eis virgas singulas per cognationes suas, a cunctis principibus tribuum virgas duodecim, et uniuscuiusque nomen superscribes virgae suae.

Nomen autem Aaron scribes in virga Levi, et una virga cunctas seorsum familias continebit.

Ponesque eas in tabernaculo conventus coram testimonio, ubi conveniam cum vobis.

Quem ex his elegero, germinabit virga eius; et cohibebo a me querimonias filiorum Israel, quibus contra vos murmurant».

Locutusque est Moyses ad filios Israel, et dederunt ei omnes principes virgas per singulas tribus; fueruntque virgae duodecim, et virga Aaron in medio earum.

Quas cum posuisset Moyses coram Domino in tabernaculo testimonii,

sequenti die regressus invenit germinasse virgam Aaron in domo Levi; et turgentibus gemmis eruperant flores, qui, foliis dilatatis, in amygdalas deformati sunt.

Protulit ergo Moyses omnes virgas de conspectu Domini ad cunctos filios Israel; videruntque et receperunt singuli virgas suas.

Dixitque Dominus ad Moysen: «Refer virgam Aaron coram testimonio, ut servetur ibi in signum rebellium filiorum Israel, et quiescant querelae eorum a me, ne moriantur».

Fecitque Moyses, sicut praeceperat Dominus.

Dixerunt autem filii Israel ad Moysen: «Ecce consumpti sumus, perimus, omnes perimus!

Quicumque accedit ad habitaculum Domini, moritur. Num usque ad internecionem cuncti delendi sumus?».

Синодальный

Языки

Расцветший жезл Ааронов подтвердил его право быть главою колена Левиина.

И сказал Господь Моисею, говоря:

скажи сынам Израилевым и возьми у них по жезлу от колена, от всех начальников их по коленам, двенадцать жезлов, и каждого имя напиши на жезле его;

имя Аарона напиши на жезле Левиином, ибо один жезл от начальника колена их [должны они дать];

и положи их в скинии собрания, пред ковчегом откровения, где являюсь Я вам;

и кого Я изберу, того жезл расцветет; и так Я успокою ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на вас.

И сказал Моисей сынам Израилевым, и дали ему все начальники их, от каждого начальника по жезлу, по коленам их двенадцать жезлов, и жезл Ааронов был среди жезлов их.

И положил Моисей жезлы пред лицем Господа в скинии откровения.

На другой день вошел Моисей [и Аарон] в скинию откровения, и вот, жезл Ааронов, от дома Левиина, расцвел, пустил почки, дал цвет и принес миндали.

И вынес Моисей все жезлы от лица Господня ко всем сынам Израилевым. И увидели они это и взяли каждый свой жезл.

И сказал Господь Моисею: положи опять жезл Ааронов пред ковчегом откровения на сохранение, в знамение для непокорных, чтобы прекратился ропот их на Меня, и они не умирали.

Моисей сделал это; как повелел ему Господь, так он и сделал.

И сказали сыны Израилевы Моисею: вот, мы умираем, погибаем, все погибаем!

всякий, приближающийся к скинии Господней, умирает: не придется ли всем нам умереть?