И рече́ Госпо́дь ко Ааро́ну, глаго́ля: ты́ и сы́нове твои́, и до́мъ отца́ твоего́ съ тобо́ю, возми́те грѣхи́ святы́хъ, ты́ же и сы́нове твои́ возми́те грѣхи́ жре́чества ва́шего:

и бра́тiю твою́, пле́мя Леві́ино, со́нмъ отца́ твоего́ приведи́ къ себѣ́, и да приложа́тся къ тебѣ́, и да слу́жатъ тебѣ́, и ты́ и сы́нове твои́ съ тобо́ю предъ ски́нiею свидѣ́нiя,

и да блюду́тъ стражбы́ твоя́ и стражбы́ ски́нiи: то́кмо къ сосу́домъ святы́мъ и ко олтарю́ да не приступа́ютъ, да не и́змрутъ и сі́и, и вы́:

и приложа́тся къ тебѣ́ и да блюду́тъ стражбы́ ски́нiи свидѣ́нiя по всѣ́мъ слу́жбамъ ски́нiи, и иноплеме́нникъ да не присту́питъ къ тебѣ́:

и соблюде́те стражбы́ святы́хъ и стражбы́ олтаря́, и не бу́детъ ктому́ гнѣ́ва на сынѣ́хъ Изра́илевыхъ:

и А́зъ взя́хъ бра́тiю ва́шу леви́ты от среды́ сыно́въ Изра́илевыхъ въ да́ръ да́нный Го́споду служи́ти слу́жбы ски́нiи свидѣ́нiя.

И ты́ и сы́нове твои́ съ тобо́ю сохрани́те жре́чество ва́ше по всему́ о́бразу олтаря́, и е́же вну́трь завѣ́сы, и да слу́жите слу́жбы въ да́ръ жре́чества ва́шего: и иноплеме́нникъ приступа́яй у́мретъ.

И рече́ Госпо́дь ко Ааро́ну: и се́, А́зъ да́хъ ва́мъ снабдѣ́нiе нача́тковъ Мои́хъ от всѣ́хъ освяще́нныхъ Мнѣ́ от сыно́въ Изра́илевыхъ: тебѣ́ да́хъ я́ въ че́сть, и сыно́мъ твои́мъ по тебѣ́ зако́нно вѣ́чно:

и сiе́ да бу́детъ ва́мъ от освяще́нныхъ святы́хъ приноше́нiй, от всѣ́хъ даро́въ и́хъ и от всѣ́хъ же́ртвъ и́хъ, и от вся́каго преступле́нiя и́хъ и от всѣ́хъ грѣ́хъ и́хъ, ели́ка отдаю́тъ Мнѣ́, от всѣ́хъ святы́нь, тебѣ́ да бу́дутъ и сыно́мъ твои́мъ.

Во святѣ́мъ святы́хъ яди́те я́: вся́къ му́жескiй по́лъ да я́стъ я́, ты́ и сы́нове твои́: свя́та бу́дутъ тебѣ́.

И сiе́ да бу́детъ ва́мъ от нача́тковъ дая́нiй и́хъ, от всѣ́хъ возложе́нiй сыно́въ Изра́илевыхъ: тебѣ́ да́хъ я́, и сыно́мъ твои́мъ и дще́ремъ твои́мъ съ тобо́ю, зако́нно вѣ́чно: вся́къ чи́стый въ дому́ твое́мъ да я́стъ я́.

Вся́къ нача́токъ еле́а, и вся́къ нача́токъ вина́ и пшени́цы, нача́токъ и́хъ, ели́ка а́ще отдадя́тъ Го́споду, тебѣ́ да́хъ я́: перворо́дная вся́ ели́ка въ земли́ и́хъ, ели́ка а́ще принесу́тъ Го́споду, тебѣ́ да бу́дутъ:

вся́къ чи́стый въ дому́ твое́мъ да я́стъ я́.

Вся́ко освяще́нное въ сынѣ́хъ Изра́илевыхъ тебѣ́ да бу́детъ,

и вся́кое разверза́ющее вся́ка ложесна́ от вся́кiя пло́ти, ели́ка прино́сятъ Го́споду, от человѣ́ка до скота́, тебѣ́ да бу́дутъ: но то́кмо искупле́нiемъ иску́пятся пе́рвенцы человѣ́честiи, и пе́рвенцы ското́въ нечи́стыхъ да иску́пятся:

и иску́пъ его́ от еди́наго ме́сяца, сцѣне́нiе пя́ть си́кль, по си́клю свято́му: два́десять мѣ́дницъ е́сть:

оба́че перворо́дная телце́въ и перворо́дная ове́цъ и перворо́дная ко́зъ да не иску́пятся: свя́та су́ть: и кро́вь и́хъ пролiе́ши у олтаря́, и ту́къ принесе́ши прино́съ въ воню́ благово́нiя Го́споду.

И мяса́ тебѣ́ да бу́дутъ, я́коже и гру́ди возложе́нiя: и по ра́му десно́му тебѣ́ да бу́дутъ.

Вся́ко уча́стiе святы́хъ, ели́ка а́ще отлуча́тъ сы́нове Изра́илтестiи Го́споду, тебѣ́ да́хъ и сыно́мъ твои́мъ и дще́ремъ твои́мъ съ тобо́ю, зако́нно вѣ́чно: завѣ́тъ со́ли вѣ́чныя е́сть предъ Го́сподемъ, тебѣ́ и сѣ́мени твоему́ по тебѣ́.

И рече́ Госпо́дь ко Ааро́ну: въ земли́ и́хъ да не наслѣ́диши наслѣ́дiя, и ча́сти да не бу́детъ тебѣ́ въ ни́хъ: я́ко А́зъ ча́сть твоя́ и наслѣ́дiе твое́ посредѣ́ сыно́въ Изра́илевыхъ.

И сыно́мъ Леві́инымъ, се́, да́хъ всю́ десяти́ну во Изра́или въ жре́бiй за слу́жбы и́хъ, ели́ко слу́жатъ ті́и служе́нiе въ ски́нiи свидѣ́нiя:

и да не приступа́ютъ по се́мъ сы́нове Изра́илтестiи къ ски́нiи свидѣ́нiя прiя́ти грѣ́хъ смертоно́сный:

и да слу́жатъ леви́ти са́ми слу́жбу ски́нiи свидѣ́нiя, и ті́и во́змутъ грѣхи́ и́хъ: зако́нно вѣ́чно въ ро́ды и́хъ: и посредѣ́ сыно́въ Изра́илевыхъ да не наслѣ́дятъ наслѣ́дiя:

я́ко десяти́ны сыно́въ Изра́илевыхъ, ели́ки а́ще отлуча́тъ Го́споду, уча́стiе да́хъ леви́томъ въ жре́бiй: сего́ ра́ди реко́хъ и́мъ: среди́ сыно́въ Изра́илевыхъ да не наслѣ́дятъ жре́бiя.

И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:

и леви́томъ да глаго́леши и рече́ши къ ни́мъ: а́ще во́змете десяти́ну от сыно́въ Изра́илевыхъ, ю́же да́хъ ва́мъ от ни́хъ во жре́бiй, и отдѣли́те вы́ от нея́ уча́стiе Го́споду, десяти́ну от десяти́ны ея́,

и вмѣня́тся ва́мъ уча́стiя ва́ша я́ко пшени́ца от гумна́ и я́ко уча́стiе от точи́ла:

та́ко отдѣли́те и́хъ и вы́ от всѣ́хъ уча́стiй Госпо́днихъ, от всѣ́хъ десяти́нъ ва́шихъ, ели́ки а́ще во́змете от сыно́въ Изра́илевыхъ, и дади́те от ни́хъ уча́стiе Го́споду, Ааро́ну жерцу́:

от всѣ́хъ дая́нiй ва́шихъ отдѣли́те уча́стiе Го́споду, или́ от всѣ́хъ нача́тковъ освяще́нное от него́.

И рече́ши къ ни́мъ: егда́ отдѣли́те нача́токъ от него́, и вмѣни́тся леви́томъ а́ки жи́то от гумна́ и я́ко уча́стiе от точи́ла:

и яди́те то́ во вся́комъ мѣ́стѣ вы́ и сы́нове ва́ши и до́мове ва́ши, я́ко мзда́ сiя́ ва́мъ е́сть за слу́жбы ва́шя, я́же въ ски́нiи свидѣ́нiя:

и не прiи́мете за сiе́ грѣха́, я́ко а́ще отлучите́ нача́токъ от него́: и святы́нь сыно́въ Изра́илевыхъ не оскверни́те, да не у́мрете.

Украинский (Огієнко)

І сказав Господь до Аарона: Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині;
і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства.

А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем́я Левіїне, плем́я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва.

І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви.

І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас.

І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів.

А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту.

А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити.
Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий.

І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми.
Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.

Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів!

На найсвятішому місці будеш ти їсти оце.
Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе.

А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.

Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі.

Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.

Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.

Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе.
Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш.

А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п́ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.

Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров́ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа.

А їхнє м́ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе.

Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою.
Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.

І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!

А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.

І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не понести гріха, і не вмерти.

І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе вину свою.
Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину,

бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину.
Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину.

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини.

І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила.

Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин, що візьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові.

Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення, зо всього найкращого посвячення з нього.

І скажи їм: коли ви будете приносити найкраще з нього, то це порахується Левитам, як урожай току, і як урожай кадки чавила.

І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту.

І ви не понесете через це гріха, коли будете приносити найкраще з нього, а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите, і не повмираєте.

Таджикский

Языки

Ва Парвардигор ба Ҳорун гуфт: «Ту, ва писаронат ва хонадони падарат бо ту, барои ҳар гуноҳи оид ба покгоҳ ҷавобгар хоҳед буд; ва ту, ва писаронат бо ту, барои ҳар гуноҳи оид ба каҳонати шумо ҷавобгар хоҳед буд.

Ва бародарони худро низ, яъне сибти Левиро, ки сибти падари туст, ба худ наздик бикун, то ки бо ту ҳамроҳӣ намоянд ва хизматгузорони ту бошанд; валекин ту, ва писаронат бо ту, пеши хаймаи шаҳодат хоҳед буд.

Бигзор онҳо хизмати ту ва хизмати тамоми хаймаро ба ҷо оваранд, аммо ба колои пок ва ба қурбонгоҳ наздик нашаванд, то ки на шумо бимиред, на онҳо.

Ва бигзор онҳо бо ту ҳамроҳӣ намуда, хизматгузории хаймаи ҷомеъ ва ҳар кори хаймаро ба ҷо оваранд; ва каси бегонае набояд ба шумо наздик ояд.

Ва шумо хизмати покгоҳ ва хизмати қурбонгоҳро ҳамин тавр ба ҷо оваред, то ки ғазаб бар банӣ Исроил дигар рӯй надиҳад.

Валекин Ман, инак бародарони шумо левизодагонро аз миёни банӣ Исроил гирифтаам, ки онҳо ба шумо барои Парвардигор ҳадия карда шудаанд, то ки корҳои хаймаи ҷомеъро иҷро кунанд.

Вале ту, ва писаронат бо ту, каҳонати худро аз ҷиҳати ҳар кори қурбонгоҳ ва он чи андарун, дар пушти парда аст, риоя намуда, хизмат кунед; кори каҳонатро Ман ба шумо ҳадия мекунам, ва ҳар бегонае ки наздик ояд, кушта хоҳад шуд».

Ва Парвардигор ба Ҳорун гуфт: «Инак, Ман бақияи ҳадияҳои Худро аз ҳамаи қурбониҳои поки банӣ Исроил ба ту бахшидам, онҳоро ба ту ва писаронат ба фаризаи доимӣ насиб кардам.

Аз вақфҳои поке ки аз оташ боқӣ мемонад, инҳо аз они ту хоҳад буд: ҳар қурбонии онҳо, яъне ҳар ҳадияи ордии онҳо ва ҳар қурбонии гуноҳи онҳо ва ҳар қурбонии ҷурми онҳо, ки ба Ман тақдим мекунанд; инҳо барои ту ва писаронат чизи поктарин аст.

Онро дар макони пок бихӯред; ҳар мардина метавонад аз он бихӯрад. Он барои ту пок аст.

Ва ин ҳам барои ту ҳиссаи бахшиши онҳо аз ҳамаи ҳадияҳои ҷунбонидании банӣ Исроил хоҳад буд: онро Ман ба ту, ва ба писаронат ва духтаронат бо ту, ба фаризаи доимӣ бахшидам; ҳар касе ки дар хонаи ту пок бошад, метавонад аз он бихӯрад.

Тамоми баргузидаи равғанро, ва тамоми баргузидаи шароб ва ғалларо, яъне навбарҳои онҳоро, ки ба Парвардигор тақдим менамоянд, ба ту бахшидам.

Ҳамаи меваҳои аввалини замини онҳо, ки ба Парвардигор меоваранд, бигзор аз они ту бошад; ҳар касе ки дар хонаи ту пок бошад, метавонад аз онҳо бихӯрад.

Ҳар он чи дар Исроил вақф карда мешавад, бигзор аз они ту бошад.

Ҳар раҳимкушои ҳар ҷондор, ки аз одамон ва аз чорпоён ба Парвардигор тақдим менамоянд, бигзор аз они ту бошад; аммо барои нахустзодаи одамон албатта фидия бигир, ва барои нахустзодаи чорпоёни нопок фидия бигир.

Ва онҳое ки барояшон фидия дода мешавад, бояд як моҳа бошанд, ва барояшон мувофиқи арзишдиҳии худат панҷ сиқл нуқра бо сиқли пок, ки аз бист ҷеро иборат аст, фидия бигир.

Аммо барои нахустзодаи говон ё нахустзодаи гӯсфандон ё нахустзодаи бузон фидия нагир: онҳо пок аст; хуни онҳоро бар қурбонгоҳ бипош, ва чарбуи онҳоро ҳамчун қурбонии оташин бисӯзон, то ки атри хушбӯй барои Парвардигор бошад.

Ва гӯшти онҳо аз они ту хоҳад буд; мисли синаи ҷунбониданӣ ва мисли рони рост аз они ту хоҳад буд.

Ҳамаи ҳадияҳоро аз қурбониҳое ки банӣ Исроил ба Парвардигор тақдим менамоянд, ба ту, ва ба писарону духтаронат бо ту, ба фаризаи доимӣ медиҳам; ин ба ҳузури Парвардигор барои ту, ва барои насли ту бо ту, паймони намак то абад хоҳад буд».

Ва Парвардигор ба Ҳорун гуфт: «Ту дар замини онҳо мулке нахоҳӣ дошт, ва ҳиссае барои ту дар миёни онҳо нахоҳад буд; Ман ҳиссаи ту ва мулки ту дар миёни банӣ Исроил ҳастам.

Вале ба банӣ Левӣ, инак, Ман тамоми даҳяки банӣ Исроилро барои моликият додам, дар ивази хизмате ки онҳоба ҷо меоваранд, яъне хизмати хаймаи ҷомеъ.

Ва банӣ Исроил дигар ба хаймаи ҷомеъ наздик нахоҳанд шуд, то ки гуноҳкор нашаванд ва намиранд.

Ва левизодагон бигзор хизмати хаймаи ҷомеъро ба ҷо оваранд, вале онҳо барои гуноҳашон ҷазо хоҳанд ёфт; ин барои наслҳои шумо фаризаи доимӣ хоҳад буд, ва дар миёни банӣ Исроил онҳо мулке нахоҳанд дошт,

зеро ки даҳяки банӣ Исроилро, ки барои Парвардигор ҳадия мекунанд, Ман ба левизодагон ҳамчун мулк медиҳам; бинобар ин Ман ба онҳо гуфтам, ки дар миёни банӣ Исроил мулке нахоҳанд дошт».

Ва Парвардигор ба Мусо сухан ронда, гуфт:

«Ба левизодагон сухан ронда, ба онҳо бигӯ: вақте ки даҳякеро, ки аз банӣ Исроил ба шумо ҳамчун моликият додаам, аз онҳо мегиред, шумо ҳадияи Парвардигорро аз он, яъне даҳяке аз даҳяк тақдим намоед.

Ва ҳадияи шумо барои шумо мисли гандуми хирман ва мисли маҳсули фаровони чархушт ба шумор хоҳад рафт.

Ҳамин тавр шумо низ аз ҳамаи даҳякҳое ки аз банӣ Исроил мегиред, ҳадияи Парвардигорро тақдим хоҳед кард, ва ҳадияи Парвардигорро аз он ба Ҳоруни коҳин хоҳед дод.

Аз ҳамаи ҳадияҳое ки мегиред, ҳар ҳадияи Парвардигорро аз тамоми чарбуи онҳо, аз қисми тақдисёфтаи онҳо тақдим намоед.

Ва ба онҳо бигӯ: вақте ки шумо чарбуи онҳоро аз онҳо тақдим менамоед, ин барои левизодагон мисли гандуми хирман ва мисли маҳсули чархушт ба шумор хоҳад рафт.

Ва онро шумо ва аҳли хонаи шумо метавонед дар ҳар ҷо бихӯред, зеро ки ин музди шумост дар ивази хизмате ки дар хаймаи ҷомеъ ба ҷо меоваред.

Ва агар чарбуи онҳоро аз онҳо ҷудо карда тақдим намуда бошед, шумо ба сабаби онҳо гуноҳкор нахоҳед буд; ва он чиро, ки банӣ Исроил тақдис менамоянд, палид нагардонед, то ки намиред».