Скрыть
22:8
22:9
22:10
22:12
22:13
22:14
22:15
22:16
22:17
22:19
22:20
22:21
22:22
22:23
22:24
22:25
22:26
22:27
22:29
22:30
22:32
22:33
22:34
22:35
22:36
22:37
22:38
22:39
22:40
22:41
Церковнославянский (рус)
И воз­дви́гшеся сы́нове Изра́илтестiи, ополчи́шася на за́пады Моа́ва у Иорда́на ко Иерихо́ну.
И ви́дѣвъ Вала́къ сы́нъ Сепфо́ровъ вся́, ели́ка сотвори́ Изра́иль Аморре́ю,
и убоя́ся Моа́въ люді́й зѣло́, я́ко мно́зи бя́ху, и оскорбѣ́ Моа́въ от­ лица́ сыно́въ Изра́илевыхъ,
и рече́ Моа́въ старѣ́йшинамъ Мадiа́млимъ: ны́нѣ потреби́тъ со́нмъ се́й всѣ́хъ, и́же о́крестъ на́съ, я́коже потребля́етъ теле́цъ зла́къ на по́ли. И Вала́къ, сы́нъ Сепфо́ровъ, бя́ше ца́рь Моа́вль въ то́ вре́мя,
и посла́ послы́ къ Валаа́му, сы́ну Вео́рову, во Фаѳу́ру я́же е́сть у рѣки́ земли́ сыно́въ люді́й его́, при­­зва́ти его́, глаго́ля: се́, лю́дiе изыдо́ша изъ Еги́пта, и се́, покры́ша лице́ земли́, и сі́и сѣдя́тъ при­­ одержа́нiи мо­е́мъ:
и ны́нѣ прiиди́, проклени́ мнѣ́ лю́ди сiя́, поне́же крѣ́пльшiи су́ть па́че на́съ, а́ще воз­мо́жемъ си́хъ изби́ти, и изжену́ и́хъ изъ земли́: я́ко вѣ́мъ, и́хже а́ще благослови́ши ты́, благослове́ни су́ть, и и́хже а́ще проклене́ши ты́, про́кляти.
И идо́ша старѣ́йшины Моа́вли и старѣ́йшины Мадiа́мли, и волхвова́нiя въ рука́хъ и́хъ: и прiидо́ша къ Валаа́му и глаго́лаша ему́ словеса́ Вала́кова.
И рече́ къ ни́мъ: препочі́йте здѣ́ но́щь [сiю́], и от­вѣща́ю ва́мъ дѣя́нiя, я́же а́ще воз­глаго́летъ Госпо́дь ко мнѣ́. И пребы́ша кня́зи Моа́вли у Валаа́ма.
И прiи́де Бо́гъ къ Валаа́му и рече́ ему́: что́ человѣ́цы сі́и у тебе́?
И рече́ Валаа́мъ къ Бо́гу: Вала́къ сы́нъ Сепфо́ровъ, ца́рь Моа́вль, посла́ и́хъ ко мнѣ́, глаго́ля:
се́, лю́дiе изыдо́ша изъ Еги́пта и покры́ша лице́ земли́, и сі́и сѣдя́тъ при­­ одержа́нiи мо­е́мъ: и ны́нѣ прiиди́, проклени́ ми и́хъ, не́гли воз­могу́ изби́ти и́хъ и изгна́ти я́ от­ земли́.
И рече́ Бо́гъ къ Валаа́му: да не и́деши съ ни́ми, ниже́ да клене́ши люді́й: су́ть бо благослове́ни.
И воста́въ Валаа́мъ зау́тра, рече́ князе́мъ Вала́ковымъ: воз­врати́теся къ господи́ну сво­ему́: не попуща́етъ ми́ Бо́гъ ити́ съ ва́ми.
И воста́в­ше кня́зи Моа́вли прiидо́ша къ Вала́ку и реко́ша ему́: не хо́щетъ Валаа́мъ прiити́ съ на́ми.
И при­­ложи́ Вала́къ еще́ посла́ти кня́зи мно́жайшiи и честнѣ́йшiи си́хъ.
И прiидо́ша къ Валаа́му и глаго́лаша ему́: сiя́ глаго́летъ Вала́къ, сы́нъ Сепфо́ровъ: молю́ тя, не облѣни́ся прiити́ ко мнѣ́:
че́стнѣ бо тя́ почту́, и вся́, ели́ка а́ще рече́ши ми́, сотворю́ тебѣ́: и прiиди́, и проклени́ ми лю́ди сiя́.
И от­вѣща́ Валаа́мъ и рече́ князе́мъ Вала́ковымъ: а́ще ми́ да́стъ Вала́къ по́лну хра́мину свою́ зла́та и сребра́, не могу́ преступи́ти сло́ва Го́спода Бо́га, е́же сотвори́ти то́ ма́ло или́ вели́ко въ ра́зумѣ мо­е́мъ:
и ны́нѣ потерпи́те здѣ́ и вы́ но́щь сiю́, и увѣ́мъ, что́ при­­ложи́тъ Госпо́дь глаго́лати ко мнѣ́.
И прiи́де Бо́гъ къ Валаа́му но́щiю и рече́ ему́: а́ще зва́ти тя́ прiидо́ша человѣ́цы сі́и, воста́въ иди́ вслѣ́дъ и́хъ, но сло́во, е́же а́ще реку́ тебѣ́, то́ да сотвори́ши.
И воста́въ Валаа́мъ зау́тра, осѣдла́ осля́ свое́ и и́де со кня́зи Моа́вли.
И разгнѣ́вася я́ростiю Бо́гъ, я́ко и́де се́й: и воста́ А́нгелъ Бо́жiй препя́ти ему́ на пути́. Се́й же сѣдя́ше на осля́ти сво­е́мъ и два́ раба́ его́ съ ни́мъ.
И узрѣ́въ осе́лъ А́нгела Бо́жiя супроти́въ стоя́ща на пути́, и ме́чь извлече́нъ въ руцѣ́ его́, и соврати́ся осе́лъ съ пути́ и идя́ше на по́ле: и бiя́ше [Валаа́мъ] осля́ жезло́мъ сво­и́мъ, е́же напра́вити е́ на пу́ть:
и ста́ А́нгелъ Бо́жiй на брозда́хъ виногра́дныхъ: огражде́нiе от­сю́ду, и огражде́нiе от­ону́ду:
и узрѣ́въ осе́лъ А́нгела Бо́жiя, при­­ложи́ся ко огра́дѣ и при­­жме́ но́гу Валаа́му ко огра́дѣ, и при­­ложи́ еще́ би́ти его́:
и при­­ложи́ А́нгелъ Бо́жiй, и ше́дъ ста́ въ мѣ́стѣ у́зкомъ, въ не́мже не бя́ше уклони́тися ни на де́сно, ни на лѣ́во:
и ви́дя осля́ А́нгела Бо́жiя, паде́ подъ Валаа́момъ: и разгнѣ́вася Валаа́мъ, и бiя́ше осля́ жезло́мъ.
И от­ве́рзе Бо́гъ уста́ осля́ти, и рече́ Валаа́му: что́ сотвори́хъ тебѣ́, я́ко се́, въ тре́тiе бiе́ши мя́?
И рече́ Валаа́мъ осля́ти: я́ко поруга́лося ми́ еси́: и а́ще бы́хъ ме́чь имѣ́лъ въ руку́ мое́ю, пробо́лъ бы́хъ тя́.
И рече́ осля́ Валаа́му: не а́зъ ли осли́ца твоя́, на не́йже ты́ ѣ́здиши от­ ю́ности сво­ея́ до дне́шняго дне́? Еда́ презо́р­ст­вомъ презрѣ́в­ши сотвори́хъ тебѣ́ сiе́? О́нъ же рече́: ни́.
Отве́рзе же Бо́гъ о́чи Валаа́му, и узрѣ́ А́нгела Бо́жiя противостоя́ща на пути́, и ме́чь извлече́нъ въ руцѣ́ его́: и при­­клони́вся поклони́ся ему́ лице́мъ сво­и́мъ.
И рече́ ему́ А́нгелъ Бо́жiй: почто́ бiе́ши осля́ твое́ сiе́ въ тре́тiе? И се́, А́зъ прiидо́хъ на препя́тiе твое́, я́ко непрiя́тенъ пу́ть тво́й предо Мно́ю: и ви́дя Мя́ осли́ца, соврати́ся от­ Мене́ се́ тре́тiе:
и а́ще бы не уклони́лася от­ Мене́, ны́нѣ тя́ у́бо уби́лъ бы́хъ, сiю́ же сохрани́лъ бы́хъ.
И рече́ Валаа́мъ ко А́нгелу Госпо́дню: согрѣши́хъ, не вѣ́дѣхъ бо, я́ко Ты́ мнѣ́ противостоя́лъ еси́ на пути́: и ны́нѣ а́ще Тебѣ́ не уго́дно, воз­вращу́ся.
И рече́ А́нгелъ Бо́жiй къ Валаа́му: иди́ ты́ съ человѣ́ки: оба́че сло́во, е́же а́ще реку́ тебѣ́, сiе́ сохрани́ глаго́лати. И и́де Валаа́мъ со кня́зи Вала́ковы.
И услы́шавъ Вала́къ, я́ко при­­хо́дитъ Валаа́мъ, изы́де во срѣ́тенiе ему́ во гра́дъ Моа́вль, и́же е́сть въ предѣ́лѣхъ Арно́нихъ, и́же е́сть на краи́ предѣ́ловъ.
И рече́ Вала́къ къ Валаа́му: не посла́хъ ли къ тебѣ́ зва́ти тя́? Почто́ не при­­ше́лъ еси́ ко мнѣ́? Или́ не воз­могу́ почти́ти тебе́?
И рече́ Валаа́мъ къ Вала́ку: се́, при­­хожду́ къ тебѣ́ ны́нѣ: мо́щенъ ли бу́ду глаго́лати что́? Сло́во, е́же а́ще вложи́ть Бо́гъ во уста́ моя́, сiе́ реку́.
И и́де Валаа́мъ съ Вала́комъ, и внидо́ша во Гра́ды Се́лныя.
И закла́ Вала́къ телцы́ и о́вцы, и посла́ Валаа́му и князе́мъ и́же съ ни́мъ.
И бы́сть зау́тра, и взя́въ Вала́къ Валаа́ма, воз­веде́ его́ на сто́лпъ Ваа́ловъ, и показа́ ему́ от­ту́ду ча́сть нѣ́кую люді́й.
Украинский (Огієнко)
І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.
І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.
І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий.
І настрашився Моав Ізраїлевих синів.
І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину.
А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.
І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.
А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене.
Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.
І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.
А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене.
І зостались моавські вельможі в Валаама.
І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?
І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:
Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі;
тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.
І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!
І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.
І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.
А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.
І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,
бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю.
І ходи ж, прокляни мені народ той!
І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.
А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.
І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними.
Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.
І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.
І запалився гнів Божий, що він іде.
І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.
І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його.
І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.
І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.
І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу.
І він далі її бив.
І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.
І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом.
І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.
І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?
І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх.
Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!
І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня?
Чи ж справді звикла я робити тобі так?
І він відказав: Ні!
І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його.
І схилився він, і впав на обличчя своє.
І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі?
Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.
І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі.
І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.
І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене.
А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.
І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити.
І пішов Валаам з Балаковими вельможами.
І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.
І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене?
Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?
І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер.
Чи потраплю я сказати щось?
Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.
І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір́ят-Хуцоту.
І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.
І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.
Немецкий (GNB)
Das Volk Israel zog wieder südwärts und schlug im moabitischen Steppengebiet, in der Jordanebene gegenüber von Jericho, sein Lager auf.
Der König der Moabiter, Balak, der Sohn Zippors, wusste genau, was für eine Niederlage die Israeliten seinen Nachbarn, den Amoritern, bereitet hatten.
Als er und sein Volk die Menge der Israeliten sahen, erschraken sie und verloren allen Mut.
Sie ließen den Sippenältesten der Midianiter sagen: »Diese Riesenmenge wird rings um uns das ganze Land in Besitz nehmen. Sie sind wie eine Rinderherde, die noch den letzten Grashalm abfrisst.«
König Balak schickte Boten in die Stadt Petor am Eufrat, um Bileam, den Sohn Beors, zu Hilfe zu rufen. Er ließ ihm sagen: »Ein großes Volk bedroht mich! Sie sind aus Ägypten gekommen und haben sich hier niedergelassen; direkt an meiner Grenze haben sie ein riesiges Lager aufgeschlagen.
Ich kann nicht mit ihnen fertig werden; deshalb komm bitte und hilf mir!

Wenn du einen Fluch gegen sie aussprichst, wird es mir vielleicht gelingen, sie zu besiegen und zu vertreiben. Ich weiß, was dein Wort bewirken kann. Wen du segnest, dem muss alles glücken, und wen du verfluchst, der rennt in sein Verderben.«

Die Ältesten der Moabiter und der Midianiter gingen zu Bileam und nahmen den Lohn für seine Dienste gleich mit. Sie richteten ihm die Botschaft Balaks aus.
Bileam antwortete ihnen: »Bleibt die Nacht über hier! Morgen kann ich euch sagen, welche Anweisung der HERR mir gegeben hat.«

So blieben die Abgesandten der Moabiter bei Bileam.

In der Nacht kam Gott zu Bileam und fragte: »Was für Männer hast du da bei dir zu Gast?«
Bileam antwortete: »Der Moabiterkönig Balak, der Sohn Zippors, hat sie zu mir geschickt.
Das Volk, das aus Ägypten gekommen ist, macht ihm Angst. Nun soll ich hingehen und es mit einem Fluch belegen, damit er es vertreiben kann.«
Gott aber sagte zu Bileam: »Geh nicht mit ihnen! Du darfst dieses Volk nicht verfluchen, denn ich habe es gesegnet.«
Am Morgen sagte Bileam zu den Abgesandten des Königs: »Ihr müsst allein heimkehren. Der HERR hat mir verboten, mit euch zu gehen.«
Die Abgesandten kehrten zu Balak zurück und berichteten ihm das.
Da schickte Balak eine noch größere Gesandtschaft und wählte dafür noch angesehenere Männer aus.
Sie kamen zu Bileam und richteten ihm aus: »Balak, der Sohn Zippors, lässt dir sagen: ́Nichts darf dich abhalten zu kommen!
Ich werde dich reich belohnen und alles tun, was du von mir verlangst. Tu mir nur den einen Gefallen und verfluche dieses Volk!́«
Bileam antwortete ihnen: »Balak mag mir alles Silber und Gold geben, das er besitzt – gegen den Befehl des HERRN, meines Gottes, kann ich auch nicht den kleinsten Schritt tun.
Aber bleibt auch ihr die Nacht über bei mir zu Gast. Ich will sehen, was der HERR mir diesmal sagt.«
In der Nacht kam Gott und sagte zu Bileam: »Wenn die Männer gekommen sind und dich holen wollen, dann geh ruhig mit ihnen; aber tu nur das, was ich dir sagen werde.«
Am Morgen sattelte Bileam seine Eselin und machte sich mit den Abgesandten der Moabiter auf den Weg.
Darüber wurde Gott zornig. Während Bileam mit seinen beiden Dienern dahinritt, stellte sich ihm der Engel des HERRN in den Weg.
Die Eselin sah den Engel mit dem gezogenen Schwert dastehen und wich ihm aus. Sie ging vom Weg ab ins Feld hinein. Bileam schlug sie und trieb sie wieder auf den Weg zurück.
Da stellte sich der Engel an eine Stelle, wo der Weg rechts und links von Weinbergmauern begrenzt war.
Die Eselin sah den Engel und suchte ihm auszuweichen; sie drückte sich an die Mauer. Bileams Fuß wurde eingequetscht und wieder schlug er sie.
Der Engel ging nochmals ein Stück weiter und suchte eine Stelle, wo es keine Möglichkeit zum Ausweichen gab, weder rechts noch links.
Als die Eselin ihn sah, ging sie in die Knie und legte sich auf die Erde. Bileam wurde vom Zorn gepackt und er schlug mit dem Stock auf sie ein.
Da gab der HERR der Eselin die Fähigkeit zu sprechen und sie sagte zu Bileam: »Du hast mich jetzt schon dreimal geschlagen. Was habe ich dir denn getan?«
»Zum Narren hältst du mich!«, schrie Bileam. »Wenn ich ein Schwert hätte, wäre es schon längst um dich geschehen.«
Die Eselin sagte: »Schon so lange reitest du nun auf mir und kennst mich genau. Warst du bisher jemals unzufrieden mit mir?«

»Nein, nie«, antwortete Bileam.

Da öffnete der HERR ihm die Augen und er sah den Engel mit dem Schwert mitten auf dem Weg stehen. Bileam warf sich vor ihm nieder, das Gesicht zur Erde.
»Warum hast du deine Eselin nun schon dreimal geschlagen?«, fragte ihn der Engel des HERRN. »Ich selbst habe mich dir entgegengestellt, weil du auf einem verkehrten Weg bist.
Aber deine Eselin hat mich gesehen und ist dreimal vor mir ausgewichen. Du verdankst ihr dein Leben, denn wenn du weitergeritten wärst, hätte ich dich getötet; nur sie hätte ich verschont.«
»Ich habe Unrecht getan«, sagte Bileam. »Ich habe nicht gewusst, dass du dich mir in den Weg gestellt hattest. Ich werde sofort umkehren, wenn du mit dieser Reise nicht einverstanden bist.«
»Geh ruhig mit diesen Männern«, sagte der Engel des HERRN. »Aber du darfst nur sagen, was ich dir auftrage.«

So folgte Bileam weiter den Abgesandten des Königs.

Als Balak hörte, dass Bileam zu ihm unterwegs war, ging er ihm bis zur Grenzstadt Moabs am Arnonfluss entgegen.
»Warum bist du nicht gleich gekommen?«, fragte er ihn. »Ich habe doch so dringend nach dir geschickt. Meinst du vielleicht, ich könnte dich nicht angemessen belohnen?«
»Jetzt bin ich ja hier!«, erwiderte Bileam. »Aber ich weiß nicht, ob ich deinen Wunsch erfüllen kann. Ich kann nur sagen, was Gott mir zu sagen befiehlt.«
Bileam folgte Balak nach Kirjat-Huzot.
Dort schlachtete der König Rinder, Schafe und Ziegen für ein Opfermahl und ließ einen Anteil davon zu Bileam und den moabitischen Abgesandten bringen.
Am anderen Morgen ging Balak mit Bileam auf die Baalshöhen; von dort konnte er den Rand des israelitischen Lagers sehen.
1 Валак, царь Моавитский, приводит Валаама, чтобы проклясть Израиля, расположенного в долине Моавитской; 21 ослица Валаама и ангел Господень.
И отправились сыны Израилевы, и остановились на равнинах Моава, при Иордане, против Иерихона.
И видел Валак, сын Сепфоров, все, что сделал Израиль Аморреям;
и весьма боялись Моавитяне народа сего, потому что он был многочислен; и устрашились Моавитяне сынов Израилевых.
И сказали Моавитяне старейшинам Мадиамским: этот народ поедает теперь все вокруг нас, как вол поедает траву полевую. Валак же, сын Сепфоров, был царем Моавитян в то время.
И послал он послов к Валааму, сыну Веорову, в Пефор, который на реке Евфрате, в земле сынов народа его, чтобы позвать его и сказать: вот, народ вышел из Египта и покрыл лице земли, и живет он подле меня;
итак приди, прокляни мне народ сей, ибо он сильнее меня: может быть, я тогда буду в состоянии поразить его и выгнать его из земли; я знаю, что кого ты благословишь, тот благословен, и кого ты проклянешь, тот проклят.
И пошли старейшины Моавитские и старейшины Мадиамские, с подарками в руках за волхвование, и пришли к Валааму, и пересказали ему слова Валаковы.
И сказал он им: переночуйте здесь ночь, и дам вам ответ, как скажет мне Господь. И остались старейшины Моавитские у Валаама.
И пришел Бог к Валааму и сказал: какие это люди у тебя?
Валаам сказал Богу: Валак, сын Сепфоров, царь Моавитский, прислал [их] ко мне [сказать]:
вот, народ вышел из Египта и покрыл лице земли, [и живет подле меня]; итак приди, прокляни мне его; может быть я тогда буду в состоянии сразиться с ним и выгнать его [из земли].
И сказал Бог Валааму: не ходи с ними, не проклинай народа сего, ибо он благословен.
И встал Валаам поутру и сказал князьям Валаковым: пойдите в землю вашу, ибо не хочет Господь позволить мне идти с вами.
И встали князья Моавитские, и пришли к Валаку, и сказали [ему]: не согласился Валаам идти с нами.
Валак послал еще князей, более и знаменитее тех.
И пришли они к Валааму и сказали ему: так говорит Валак, сын Сепфоров: не откажись прийти ко мне;
я окажу тебе великую почесть и сделаю [тебе] все, что ни скажешь мне; приди же, прокляни мне народ сей.
И отвечал Валаам и сказал рабам Валаковым: хотя бы Валак давал мне полный свой дом серебра и золота, не могу преступить повеления Господа, Бога моего, и сделать что-либо малое или великое [по своему произволу];
впрочем, останьтесь здесь и вы на ночь, и я узнаю, что еще скажет мне Господь.
И пришел Бог к Валааму ночью и сказал ему: если люди сии пришли звать тебя, встань, пойди с ними; но только делай то, что Я буду говорить тебе.
Валаам встал поутру, оседлал ослицу свою и пошел с князьями Моавитскими.
И воспылал гнев Божий за то, что он пошел, и стал Ангел Господень на дороге, чтобы воспрепятствовать ему. Он ехал на ослице своей и с ними двое слуг его.
И увидела ослица Ангела Господня, стоящего на дороге с обнаженным мечом в руке, и своротила ослица с дороги, и пошла на поле; а Валаам стал бить ослицу, чтобы возвратить ее на дорогу.
И стал Ангел Господень на узкой дороге, между виноградниками, где с одной стороны стена и с другой стороны стена.
Ослица, увидев Ангела Господня, прижалась к стене и прижала ногу Валаамову к стене; и он опять стал бить ее.
Ангел Господень опять перешел и стал в тесном месте, где некуда своротить, ни направо, ни налево.
Ослица, увидев Ангела Господня, легла под Валаамом. И воспылал гнев Валаама, и стал он бить ослицу палкою.
И отверз Господь уста ослицы, и она сказала Валааму: что я тебе сделала, что ты бьешь меня вот уже третий раз?
Валаам сказал ослице: за то, что ты поругалась надо мною; если бы у меня в руке был меч, то я теперь же убил бы тебя.
Ослица же сказала Валааму: не я ли твоя ослица, на которой ты ездил сначала до сего дня? имела ли я привычку так поступать с тобою? Он сказал: нет.
И открыл Господь глаза Валааму, и увидел он Ангела Господня, стоящего на дороге с обнаженным мечом в руке, и преклонился, и пал на лице свое.
И сказал ему Ангел Господень: за что ты бил ослицу твою вот уже три раза? Я вышел, чтобы воспрепятствовать [тебе], потому что путь [твой] не прав предо Мною;
и ослица, видев Меня, своротила от Меня вот уже три раза; если бы она не своротила от Меня, то Я убил бы тебя, а ее оставил бы живою.
И сказал Валаам Ангелу Господню: согрешил я, ибо не знал, что Ты стоишь против меня на дороге; итак, если это неприятно в очах Твоих, то я возвращусь.
И сказал Ангел Господень Валааму: пойди с людьми сими, только говори то, что Я буду говорить тебе. И пошел Валаам с князьями Валаковыми.
Валак, услышав, что идет Валаам, вышел навстречу ему в город Моавитский, который на границе при Арноне, что у самого предела.
И сказал Валак Валааму: не посылал ли я к тебе, звать тебя? почему ты не шел ко мне? неужели я в самом деле не могу почтить тебя?
И сказал Валаам Валаку: вот, я и пришел к тебе, но могу ли я что от себя сказать? что вложит Бог в уста мои, то и буду говорить.
И пошел Валаам с Валаком и пришли в Кириаф-Хуцоф.
И заколол Валак волов и овец, и послал к Валааму и князьям, которые были с ним.
На другой день утром Валак взял Валаама и возвел его на высоты Вааловы, чтобы он увидел оттуда часть народа.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible