32:2
32:3
32:4
32:5
32:6
32:13
32:14
32:15
32:16
32:21
32:22
32:23
32:25
32:26
32:27
32:28
32:30
32:31
32:32
32:34
32:35
32:36
32:37
32:38
32:40
И скота́ мно́жество бя́ше сыно́мъ Руви́млимъ и сыно́мъ Га́довымъ, мно́го зѣло́. И ви́дѣша страну́ Иази́рову и страну́ Галаа́дову, и бя́ше мѣ́сто, мѣ́сто ско́тно.
И прише́дше сы́нове Руви́мли и сы́нове Га́довы реко́ша къ Моисе́ю и ко Елеаза́ру жерцу́ и ко князе́мъ со́нма, глаго́люще:
Атаро́ѳъ и Дево́нъ, и Иази́ръ и Намра́, и Есево́нъ и Елеа́ли, и Севама́ и Нава́въ и Веа́нъ,
земля́, ю́же предаде́ Госпо́дь предъ сы́ны Изра́илевыми, земля́ скотопита́телна е́сть, рабо́мъ же твои́мъ ско́тъ е́сть.
И рѣ́ша: а́ще обрѣто́хомъ благода́ть предъ тобо́ю, да да́стся на́мъ земля́ сiя́ рабо́мъ твои́мъ во одержа́нiе, и не преводи́ на́съ чрезъ Иорда́нъ.
И рече́ Моисе́й сыно́мъ Га́довымъ и сыно́мъ Руви́млимъ: бра́тiя ва́шя по́йдутъ на бра́нь, и вы́ ли ся́дете ту́?
И вску́ю развраща́ете се́рдце сыно́въ Изра́илевыхъ, не прейти́ на зе́млю, ю́же дае́тъ Госпо́дь и́мъ?
Не та́ко ли сотвори́ша отцы́ ва́ши, егда́ посла́хъ я́ от Ка́дисъ-Варни́ согля́дати зе́млю?
И взыдо́ша до де́бри Грезно́вныя, и согля́даша зе́млю, и отврати́ша се́рдце сыно́въ Изра́илевыхъ, я́ко да не вни́дутъ въ зе́млю, ю́же даде́ и́мъ Госпо́дь?
И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь въ де́нь о́нъ и кля́тся, глаго́ля:
а́ще у́зрятъ человѣ́цы сі́и изше́дшiи изъ Еги́пта, от два́десяти лѣ́тъ и вы́шше, вѣ́дущiи добро́ и зло́, зе́млю, е́юже кля́хся Авраа́му и Исаа́ку и Иа́кову: не послѣ́доваша бо вслѣ́дъ Мене́,
то́чiю Хале́въ сы́нъ Иефонні́инъ отлуче́нный и Иису́съ сы́нъ Нави́нъ, я́ко послѣ́доваша вслѣ́дъ Го́спода.
И разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на Изра́иля, и томи́ я́ въ пусты́ни четы́редесять лѣ́тъ, до́ндеже потреби́ся ве́сь ро́дъ творя́щiй зла́я предъ Го́сподемъ.
Се́, воста́сте вмѣ́сто оте́цъ ва́шихъ, сокруше́нiе человѣ́къ грѣ́шниковъ, приложи́ти еще́ къ я́рости гнѣ́ва Госпо́дня на Изра́иля:
я́ко отвратите́ся от Него́, приложи́ти еще́ оста́вити его́ въ пусты́ни, и возбеззако́ннуете на ве́сь со́нмъ се́й.
И прiидо́ша къ нему́ и глаго́лаша: огра́ды овца́мъ да согради́мъ здѣ́ ското́мъ свои́мъ, и гра́ды имѣ́ниемъ на́шымъ:
и мы́ вооруже́ни по́йдемъ на стражбу́ пе́рвiи сыно́мъ Изра́илевымъ, до́ндеже введе́мъ я́ въ мѣ́сто и́хъ: и да вселя́тся имѣ́нiя на́ша во градѣ́хъ утвержде́ныхъ ра́ди живу́щихъ на земли́:
не возврати́мся въ до́мы на́шя, до́ндеже раздѣля́тся сы́нове Изра́илтестiи, кі́йждо въ наслѣ́дiе свое́:
и ктому́ не наслѣ́димъ въ ни́хъ объ ону́ страну́ Иорда́на и да́лѣе, я́ко прiя́хомъ жре́бiя на́шя сiю́ страну́ Иорда́на на восто́ки.
И рече́ къ ни́мъ Моисе́й: а́ще сотворите́ по словеси́ сему́, а́ще вооружите́ся предъ Го́сподемъ на бра́нь,
и пре́йдетъ вся́къ ору́жникъ ва́шъ Иорда́нъ предъ Го́сподемъ на бра́нь, до́ндеже потреби́тся вра́гъ Его́ от лица́ Его́,
и облада́на бу́детъ земля́ предъ Го́сподемъ, и посе́мъ возврати́теся, и бу́дете безви́нни предъ Го́сподемъ и от Изра́иля: и бу́детъ земля́ сiя́ ва́мъ во одержа́нiе предъ Го́сподемъ:
а́ще же не сотворите́ та́ко, согрѣшите́ предъ Го́сподемъ, и увѣ́сте грѣ́хъ ва́шъ, егда́ ва́съ пости́гнутъ зла́я:
и соградите́ вы́ себѣ́ гра́ды имѣ́нiю ва́шему и огра́ды ското́мъ ва́шымъ: и исходя́щее изъ у́стъ ва́шихъ сотворите́.
И реко́ша сы́нове Руви́мли и сы́нове Га́довы къ Моисе́ю, глаго́люще: раби́ твои́ сотворя́тъ, я́коже Госпо́дь на́шъ повелѣ́лъ е́сть:
имѣ́нiе на́ше, и жены́ на́ши, и ве́сь ско́тъ на́шъ да бу́дутъ во градѣ́хъ Галаа́довыхъ:
раби́ же твои́ пре́йдутъ вси́ вооруже́ни и угото́вани предъ Го́сподемъ на бра́нь, я́коже глаго́летъ Госпо́дь.
И приста́ви и́мъ Моисе́й Елеаза́ра жерца́ и Иису́са сы́на Нави́на, и кня́зи оте́чествъ племе́нъ сыно́въ Изра́илевыхъ.
И рече́ къ ни́мъ Моисе́й: а́ще пре́йдутъ сы́нове Руви́мли и сы́нове Га́довы съ ва́ми чрезъ Иорда́нъ, вся́къ вооруже́нъ на бра́нь предъ Го́сподемъ, и облада́ете земле́ю предъ собо́ю, и дади́те и́мъ зе́млю Галаа́дову во одержа́нiе.
А́ще ли не пре́йдутъ вооруже́ни съ ва́ми на бра́нь предъ Го́сподемъ, то́ предпосли́те имѣ́нiе и́хъ и жены́ и́хъ и скоты́ и́хъ пре́жде ва́съ на зе́млю Ханаа́ню, и да наслѣ́дятъ ку́пно съ ва́ми въ земли́ Ханаа́ни.
И отвѣща́ша сы́нове Руви́мли и сы́нове Га́довы, глаго́люще: ели́ка глаго́летъ Госпо́дь рабо́мъ Свои́мъ, та́ко сотвори́мъ мы́:
пре́йдемъ вооруже́ни предъ Го́сподемъ въ зе́млю Ханаа́ню, и дади́те на́мъ во одержа́нiе страну́ сiю́ Иорда́на.
И даде́ и́мъ Моисе́й сыно́мъ Га́довымъ и сыно́мъ Руви́млимъ и полупле́мени Манассі́ину сыно́въ Ио́сифовыхъ ца́рство Сио́на царя́ Аморре́йска и ца́рство О́га царя́ Васа́нска, зе́млю и гра́ды съ предѣ́лы ея́, гра́ды окре́стныя земли́.
И согради́ша сы́нове Га́довы Дево́нъ и Атаро́ѳъ и Арои́ръ,
и Софа́нъ и Иази́ръ, и вознесо́ша и́хъ,
и Намра́мъ и Веѳара́нъ гра́ды тве́рды, и огра́ды овца́мъ.
И сы́нове Руви́мли согради́ша Есево́нъ и Елеа́ли и Карiаѳаи́мъ,
и Наво́нъ и Веельмео́нъ огражде́ны, и Севама́: и прозва́ша по имено́мъ свои́мъ имена́ градо́мъ, я́же согради́ша.
И и́де у́ръ сы́нъ Махи́ровъ, вну́къ Манассі́евъ, въ Галаа́дъ, и взя́ его́, и погуби́ Аморре́а живу́щаго въ не́мъ:
и даде́ Моисе́й Галаа́дъ Махи́ру сы́ну Манассі́ину, и всели́ся ту́.
И Иаи́ръ сы́нъ Манассі́евъ и́де и взя́ се́ла и́хъ, и прозва́ша я́ се́ла Иаи́рова.
И Нава́въ и́де и взя́ Каа́ѳа и се́ла его́, и именова́ я́ Наво́ѳъ от и́мене своего́.
А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні.
І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби.
І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:
Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел́але і Севам, і Нево, і Беон,
та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба.
І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння.
Не перепроваджуй нас через Йордан!
І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти?
І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь?
Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край.
І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь.
І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:
Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,
окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом.
І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах.
А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля.
Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.
А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей,
а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця.
А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі.
Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм.
Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід.
І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем,
і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,
то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем.
І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем.
А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!
Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар.
А що вийшло з ваших уст, те зробіть.
І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує.
Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах.
А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.
І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів.
І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.
А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї.
І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо.
Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану.
І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо.
І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,
і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,
і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари.
У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел́але, і Кір́ятаїм,
і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували.
І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому.
І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.
А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села.
А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім́ям: Новах.
Условия, на которых Рувиму, Гаду и половине колена Манассиина позволяется поселиться на восток от Иордана.
У сынов Рувимовых и у сынов Гадовых стад было весьма много; и увидели они, что земля Иазер и земля Галаад есть место годное для стад;
и пришли сыны Гадовы и сыны Рувимовы и сказали Моисею и Елеазару священнику и князьям общества, говоря:
Атароф и Дивон, и Иазер, и Нимра, и Есевон, и Елеале, и Севам, и Нево, и Веон,
земля, которую Господь поразил пред обществом Израилевым, есть земля годная для стад, а у рабов твоих есть стада.
И сказали: если мы нашли благоволение в глазах твоих, отдай землю сию рабам твоим во владение; не переводи нас чрез Иордан.
И сказал Моисей сынам Гадовым и сынам Рувимовым: братья ваши пойдут на войну, а вы останетесь здесь?
для чего вы отвращаете сердце сынов Израилевых от перехода в землю, которую дает им Господь?
так поступили отцы ваши, когда я посылал их из Кадес-Варни для обозрения земли:
они доходили до долины Есхол, и видели землю, и отвратили сердце сынов Израилевых, чтобы не шли они в землю, которую Господь дает им;
и воспылал в тот день гнев Господа, и поклялся Он, говоря:
люди сии, вышедшие из Египта, от двадцати лет и выше
[знающие добро и зло,] не увидят земли, о которой Я клялся Аврааму, Исааку и Иакову, потому что они не повиновались Мне,
кроме Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, и Иисуса, сына Навина, потому что они повиновались Господу.
И воспылал гнев Господа на Израиля, и водил Он их по пустыне сорок лет, доколе не кончился весь род, сделавший зло в очах Господних.
И вот, вместо отцов ваших восстали вы, отродье грешников, чтоб усилить еще ярость гнева Господня на Израиля.
Если вы отвратитесь от Него, то Он опять оставит его в пустыне, и вы погубите весь народ сей.
И подошли они к нему и сказали: мы построим здесь овчие дворы для стад наших и города для детей наших;
сами же мы первые вооружимся и пойдем пред сынами Израилевыми, доколе не приведем их в места их; а дети наши пусть останутся в укрепленных городах, для безопасности от жителей земли;
не возвратимся в домы наши, доколе не вступят сыны Израилевы каждый в удел свой;
ибо мы не возьмем с ними удела по ту сторону Иордана и далее, если удел нам достанется по эту сторону Иордана, к востоку.
И сказал им Моисей: если вы это сделаете, если вооруженные пойдете на войну пред Господом,
и пойдет каждый из вас вооруженный за Иордан пред Господом, доколе не истребит Он врагов Своих пред Собою,
и покорена будет земля пред Господом, то после возвратитесь и будете неповинны пред Господом и пред Израилем, и будет земля сия у вас во владении пред Господом;
если же не сделаете так, то согрешите пред Господом, и испытаете наказание за грех ваш, которое постигнет вас;
стройте себе города для детей ваших и дворы для овец ваших и делайте, что произнесено устами вашими.
И сказали сыны Гадовы и сыны Рувимовы Моисею: рабы твои сделают, как повелевает господин наш;
дети наши, жены наши, стада наши и весь скот наш останутся тут в городах Галаада,
а рабы твои, все, вооружившись, как воины, пойдут пред Господом на войну, как говорит господин наш.
И дал Моисей о них повеление Елеазару священнику и Иисусу, сыну Навину, и начальникам племен сынов Израилевых,
и сказал им Моисей: если сыны Гадовы и сыны Рувимовы перейдут с вами за Иордан, все вооружившись на войну пред Господом, и покорена будет пред вами земля, то отдайте им землю Галаад во владение;
если же не пойдут они с вами вооруженные
[на войну пред Господом, то пошлите пред собою имение их, жен их и скот их в землю Ханаанскую], и они получат владение вместе с вами в земле Ханаанской.
И отвечали сыны Гадовы и сыны Рувимовы и сказали: как сказал Господь рабам твоим, так и сделаем;
мы пойдем вооруженные пред Господом в землю Ханаанскую, а удел владения нашего пусть будет по эту сторону Иордана.
И отдал Моисей им, сынам Гадовым и сынам Рувимовым, и половине колена Манассии, сына Иосифова, царство Сигона, царя Аморрейского, и царство Ога, царя Васанского, землю с городами ее и окрестностями, – города земли во все стороны.
И построили сыны Гадовы Дивон и Атароф, и Ароер,
и Атароф-Шофан, и Иазер, и Иогбегу,
и Беф-Нимру и Беф-Гаран, города укрепленные и дворы для овец.
И сыны Рувимовы построили Есевон, Елеале, Кириафаим,
и Нево, и Ваал-Меон, которых имена переменены, и Сивму, и дали имена городам, которые они построили.
И пошли сыны Махира, сына Манассиина, в Галаад, и взяли его, и выгнали Аморреев, которые были в нем;
и отдал Моисей Галаад Махиру, сыну Манассии, и он поселился в нем.
И Иаир, сын Манассии, пошел и взял селения их, и назвал их: селения Иаировы.
И Новах пошел и взял Кенаф и зависящие от него города, и назвал его своим именем: Новах.
Испанский Reina-Valera 1995
Los hijos de Rubén y los hijos de Gad tenían una inmensa cantidad de ganado. Vieron la tierra de Jazer y de Galaad, y les pareció el país un lugar apropiado para el ganado.
Fueron, pues, los hijos de Gad y los hijos de Rubén, y dijeron a Moisés, al sacerdote Eleazar y a los príncipes de la congregación:
—Atarot, Dibón, Jazer, Nimra, Hesbón, Eleale, Sebam, Nebo y Beón,
la tierra que Jehová hirió delante de la congregación de Israel, es tierra de ganado, y tus siervos tienen ganado.
Por tanto —dijeron— si hallamos gracia a tus ojos, da esta tierra a tus siervos en heredad y no nos hagas pasar el Jordán.
Pero Moisés respondió a los hijos de Gad y a los hijos de Rubén:
—¿Irán vuestros hermanos a la guerra, y vosotros os quedaréis aquí?
¿Por qué desanimáis a los hijos de Israel para que no pasen a la tierra que les ha dado Jehová?
Así hicieron vuestros padres, cuando los envié desde Cades-barnea para que vieran la tierra.
Subieron hasta el torrente Escol y, después que vieron la tierra, desalentaron a los hijos de Israel para que no fueran a la tierra que Jehová les había dado.
La ira de Jehová se encendió entonces, y juró diciendo:
“Los hombres que subieron de Egipto, de veinte años para arriba, no verán la tierra que prometí con juramento a Abraham, Isaac y Jacob, por cuanto no me han sido fieles,
excepto Caleb hijo de Jefone, el cenezeo, y Josué hijo de Nun, que fueron fieles a Jehová.”
Así la ira de Jehová se encendió contra Israel, y los hizo andar errantes durante cuarenta años por el desierto, hasta que se extinguió toda aquella generación que había obrado mal delante de Jehová.
Y ahora vosotros, prole de hombres pecadores, ocupáis el lugar de vuestros padres para añadir aún más a la ira de Jehová contra Israel.
Si os apartáis de él, él volverá otra vez a dejaros en el desierto, y destruiréis a todo este pueblo.
Entonces fueron ellos ante Moisés, y le dijeron:
—Edificaremos aquí corrales para nuestro ganado y ciudades para nuestros niños.
Pero nosotros nos armaremos e iremos con diligencia delante de los hijos de Israel, hasta que los hagamos entrar en su territorio, mientras nuestros niños se quedan en ciudades fortificadas a causa de los habitantes del país.
No volveremos a nuestras casas hasta que cada uno de los hijos de Israel tome posesión de su heredad.
Porque no reclamaremos heredad junto con ellos al otro lado del Jordán, ni más allá, por cuanto tendremos ya nuestra heredad al oriente, a este otro lado del Jordán.
Entonces les respondió Moisés:
—Si lo hacéis así, si os disponéis para ir delante de Jehová a la guerra,
y todos vosotros pasáis armados el Jordán delante de Jehová, hasta que haya echado a sus enemigos de delante de sí,
y sea el país sojuzgado delante de Jehová, entonces podréis volver. Así quedaréis libres de culpa para con Jehová y para con Israel, y esta tierra será vuestra heredad delante de Jehová.
Pero si así no lo hacéis, entonces habréis pecado ante Jehová, y sabed que vuestro pecado os alcanzará.
Edificaos ciudades para vuestros niños y corrales para vuestras ovejas, pero haced lo que ha prometido vuestra boca.
Los hijos de Gad y los hijos de Rubén respondieron a Moisés:
—Tus siervos harán como mi señor ha mandado.
Nuestros niños, nuestras mujeres, nuestros ganados y todas nuestras bestias, estarán ahí en las ciudades de Galaad.
Pero tus siervos, armados todos para la guerra, pasarán delante de Jehová para combatir de la manera que mi señor dice.
Entonces les encomendó Moisés al sacerdote Eleazar, a Josué hijo de Nun y a los príncipes de los padres de las tribus de los hijos de Israel.
Les dijo Moisés:
—Si los hijos de Gad y los hijos de Rubén pasan con vosotros el Jordán, armados todos para la guerra delante de Jehová, luego que el país sea sojuzgado delante de vosotros, les daréis la tierra de Galaad en posesión;
pero si no pasan armados con vosotros, entonces tendrán su posesión entre vosotros, en la tierra de Canaán.
Los hijos de Gad y los hijos de Rubén respondieron:
—Haremos lo que Jehová ha dicho a tus siervos.
Nosotros pasaremos armados delante de Jehová a la tierra de Canaán, pero la heredad que poseamos estará a este lado del Jordán.
Así Moisés dio a los hijos de Gad, a los hijos de Rubén y a la media tribu de Manasés hijo de José, el reino de Sehón, rey amorreo, y el reino de Og, rey de Basán, la tierra con sus ciudades y sus territorios, o sea, las ciudades de los alrededores.
Los hijos de Gad edificaron Dibón, Atarot, Aroer,
Atarot-sofán, Jazer, Jogbeha,
Bet-nimra y Bet-arán, ciudades fortificadas; hicieron también corrales para las ovejas.
Los hijos de Rubén edificaron Hesbón, Eleale, Quiriataim,
Nebo, Baal-meón, cambiándoles sus nombres, y Sibma; y pusieron nuevos nombres a las ciudades que edificaron.
Los hijos de Maquir hijo de Manasés fueron a Galaad, la tomaron y echaron al amorreo que estaba en ella.
Entonces Moisés dio Galaad a Maquir hijo de Manasés, el cual habitó en ella.
También Jair hijo de Manasés fue y tomó sus aldeas, y las llamó Havot-jair.
Asimismo Noba fue y tomó Kenat y sus aldeas, y le puso su propio nombre: Noba.