Скрыть
5:1
5:4
5:5
5:11
5:30
Церковнославянский (рус)
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:
повели́ сыно́мъ Изра́илевымъ, и да изго́нятъ изъ полка́ вся́каго прокаже́н­наго, и вся́каго пролива́ющаго сѣ́мя, и вся́каго нечи́стаго душе́ю:
от­ му́жеска по́лу до же́нска, изгони́те внѣ́ полка́, и да не оскверня́тъ полко́въ сво­и́хъ, въ ни́хже а́зъ пребыва́ю.
И сотвори́ша сы́нове Изра́илевы та́ко, и изгна́ша и́хъ внѣ́ полка́: я́коже глаго́ла Госпо́дь Моисе́ю, та́ко сотвори́ша сы́нове Изра́илевы.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:
рцы́ сыно́мъ Изра́илевымъ, глаго́ля: му́жъ или́ жена́, и́же а́ще сотвори́тъ от­ всѣ́хъ грѣхо́въ человѣ́ческихъ и презира́я пре́зритъ Го́спода, и престу́питъ душа́ о́на:
да исповѣ́сть грѣ́хъ, его́же сотвори́, и да от­да́стъ преступле́нiе и́стое, и пя́тую ча́сть его́ да при­­ложи́тъ къ тому́, и да от­да́стъ, ему́же согрѣши́.
А́ще же нѣ́сть человѣ́ку у́жика, я́ко от­да́ти ему́ преступле́нiе, преступле́нiе от­дае́мое Го́споду, жерцу́ да бу́детъ, кромѣ́ овна́ очище́нiя, и́мже помо́лит­ся о не́мъ.
И вся́къ нача́токъ, и вся́ освяща́емая въ сынѣ́хъ Изра́илевыхъ, ели́ка а́ще при­­но́сятъ Го́споду, жерцу́ самому́ да бу́дутъ:
и ко­его́ждо освяще́ная, тому́ да бу́дутъ и му́жъ а́ще да́стъ жерцу́, тому́ да бу́детъ.
И рече́ Госпо́дь къ Моисе́ю, глаго́ля:
глаго́ли сыно́мъ Изра́илевымъ и рече́ши къ ни́мъ: му́жа, му́жа а́ще престу́питъ жена́ его́, и презира́ющи пре́зритъ его́,
и бу́детъ кто́ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и утаи́т­ся от­ о́чiю му́жа ея́, и укры́ет­ся, она́ же бу́детъ оскверне́на, и свидѣ́теля не бу́детъ на ню́ и сiя́ нѣ́сть я́та,
и прiи́детъ на него́ ду́хъ ревнова́нiя, и воз­ревну́етъ къ женѣ́ сво­е́й, она́ же оскверне́на е́сть, или́ прiи́детъ ему́ ду́хъ ревнова́нiя, и воз­ревну́етъ къ женѣ́ сво­е́й, она́ же не бу́детъ оскверне́на,
и да при­­веде́тъ му́жъ жену́ свою́ къ жерцу́, и да при­­несе́тъ да́ръ за ню́, деся́тую ча́сть мѣ́ры е́фи муки́ я́чныя: да не воз­лiе́тъ на ню́ еле́а, ниже́ да воз­ложи́тъ на ню́ Лива́на: же́ртва бо ревнова́нiя е́сть, же́ртва па́мяти воспомина́ющая грѣ́хъ.
И при­­веде́тъ ю́ жре́цъ и поста́витъ ю́ предъ Го́сподемъ:
и да во́зметъ жре́цъ во́ду жи́ву чи́сту въ сосу́дѣ гли́нянѣ, и от­ пе́рсти на земли́ су́щiя у ски́нiи свидѣ́нiя, и взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́ду:
и да поста́витъ жре́цъ жену́ предъ Го́сподемъ, и да от­кры́етъ главу́ женѣ́, и да да́стъ въ ру́цѣ ея́ же́ртву па́мяти, же́ртву ревнова́нiя: въ руцѣ́ же жерца́ да бу́детъ вода́ обличе́нiя кля́твен­ная сiя́.
И да заклене́тъ ю́ жре́цъ и рече́тъ женѣ́: а́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и нѣ́си преступи́ла оскверни́тися подъ му́жемъ тво­и́мъ, неви́н­на бу́ди от­ воды́ обличе́нiя кля́твен­ныя сея́:
а́ще же преступи́ла еси́, мужа́та су́щи, или́ оскверне́на еси́, и даде́ кто́ тебѣ́ ло́же свое́, кромѣ́ му́жа тво­его́.
И заклене́тъ жре́цъ жену́ кля́твами кля́твы сея́, и рече́тъ жре́цъ женѣ́: да да́стъ тя́ Госпо́дь въ кля́тву и прокля́тiе среди́ люді́й тво­и́хъ, внегда́ да́ти Го́споду стегну́ тво­ему́ от­па́сти и чре́ву тво­ему́ разсѣ́стися:
и вни́детъ вода́ кля́твен­ная сiя́ во чре́во твое́, е́же расто́ргнути утро́бу твою́, и от­па́сти стегну́ тво­ему́. И от­вѣща́етъ жена́: бу́ди, бу́ди.
И да напи́шетъ жре́цъ кля́твы сiя́ въ кни́зѣ, и изгла́дитъ въ водѣ́ обличе́нiя кля́твен­наго:
и напо­и́тъ жену́ водо́ю обличе́нiя кля́твен­ною, и вни́детъ въ ню́ вода́ кля́твен­ная обличе́нiя.
И да во́зметъ жре́цъ от­ руки́ же́нски же́ртву ревнова́нiя, и да воз­ложи́тъ же́ртву предъ Го́сподемъ, и да при­­несе́тъ ю́ ко олтарю́:
и да во́зметъ жре́цъ го́рстiю от­ же́ртвы па́мять ея́, и да при­­несе́тъ ю́ на олта́рь, и по се́мъ напо­и́тъ водо́ю жену́:
и бу́детъ а́ще е́сть оскверне́на, и а́ще утае́нiемъ утаи́ся от­ му́жа сво­его́, и вни́детъ въ ню́ вода́ кля́твен­ная обличе́нiя, и надме́тъ чре́во ея́, и от­паде́тъ стегно́ ея́, и бу́детъ жена́ въ прокля́тiе въ лю́дехъ сво­и́хъ:
а́ще же не бу́детъ оскверне́на жена́, и чиста́ е́сть, и неви́н­на бу́детъ, и пло́д­ст­вовати бу́детъ сѣ́мя.
Се́й зако́нъ ревнова́нiя, кому́-либо а́ще престу́питъ жена́, мужа́та су́щи, и оскверни́т­ся:
или́ человѣ́къ, ему́же а́ще на́йдетъ на́нь ду́хъ ревнова́нiя, и воз­ревну́етъ къ женѣ́ сво­е́й, и поста́витъ жену́ свою́ предъ Го́сподемъ, и да сотвори́тъ е́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й:
и чи́стъ бу́детъ человѣ́къ от­ грѣха́, и жена́ та́ во́зметъ грѣ́хъ сво́й.
Синодальный
И сказал Господь Моисею, говоря:
повели сынам Израилевым выслать из стана всех прокаженных, и всех имеющих истечение, и всех осквернившихся от мертвого,
и мужчин и женщин вышлите, за стан вышлите их, чтобы не оскверняли они станов своих, среди которых Я живу.
И сделали так сыны Израилевы, и выслали их вон из стана; как говорил Господь Моисею, так и сделали сыны Израилевы.
И сказал Господь Моисею, говоря:
скажи сынам Израилевым: если мужчина или женщина сделает какой-либо грех против человека, и чрез это сделает преступление против Господа, и виновна будет душа та,
то пусть исповедаются во грехе своем, который они сделали, и возвратят сполна то, в чем виновны, и прибавят к тому пятую часть и отдадут тому, против кого согрешили;
если же у него нет наследника, которому следовало бы возвратить за вину: то посвятить это Господу; пусть будет это священнику, сверх овна очищения, которым он очистит его;
и всякое возношение из всех святынь сынов Израилевых, которые они приносят к священнику, ему принадлежит,
и посвященное кем-либо ему принадлежит; все, что даст кто священнику, ему принадлежит.
И сказал Господь Моисею, говоря:
объяви сынам Израилевым и скажи им: если изменит кому жена, и нарушит верность к нему,
и переспит кто с ней и излиет семя, и это будет скрыто от глаз мужа ее, и она осквернится тайно, и не будет на нее свидетеля, и не будет уличена,
и найдет на него дух ревности, и будет ревновать жену свою, когда она осквернена, или найдет на него дух ревности, и он будет ревновать жену свою, когда она не осквернена, –
пусть приведет муж жену свою к священнику и принесет за нее в жертву десятую часть ефы ячменной муки, но не возливает на нее елея и не кладет ливана, потому что это приношение ревнования, приношение воспоминания, напоминающее о беззаконии;
а священник пусть приведет и поставит ее пред лице Господне,
и возьмет священник святой воды в глиняный сосуд, и возьмет священник земли с полу скинии и положит в воду;
и поставит священник жену пред лице Господне, и обнажит голову жены, и даст ей в руки приношение воспоминания, – это приношение ревнования, в руке же у священника будет горькая вода, наводящая проклятие.
И заклянет ее священник и скажет жене: если никто не переспал с тобою, и ты не осквернилась и не изменила мужу своему, то невредима будешь от сей горькой воды, наводящей проклятие;
но если ты изменила мужу твоему и осквернилась, и если кто переспал с тобою кроме мужа твоего, –
тогда священник пусть заклянет жену клятвою проклятия и скажет священник жене: да предаст тебя Господь проклятию и клятве в народе твоем, и да соделает Господь лоно твое опавшим и живот твой опухшим;
и да пройдет вода сия, наводящая проклятие, во внутренность твою, чтобы опух живот [твой] и опало лоно [твое]. И скажет жена: аминь, аминь.
И напишет священник заклинания сии на свитке, и смоет их в горькую воду;
и даст жене выпить горькую воду, наводящую проклятие, и войдет в нее вода, наводящая проклятие, ко вреду ее.
И возьмет священник из рук жены хлебное приношение ревнования, и вознесет сие приношение пред Господом, и отнесет его к жертвеннику;
и возьмет священник горстью из хлебного приношения часть в память, и сожжет на жертвеннике, и потом даст жене выпить воды;
и когда напоит ее водою, тогда, если она нечиста и сделала преступление против мужа своего, горькая вода, наводящая проклятие, войдет в нее, ко вреду ее, и опухнет чрево ее и опадет лоно ее, и будет эта жена проклятою в народе своем;
если же жена не осквернилась и была чиста, то останется невредимою и будет оплодотворяема семенем.
Вот закон о ревновании, когда жена изменит мужу своему и осквернится,
или когда на мужа найдет дух ревности, и он будет ревновать жену свою, тогда пусть он поставит жену пред лицем Господа, и сделает с нею священник все по сему закону, –
и будет муж чист от греха, а жена понесет на себе грех свой.
Арабский
وكلم الرب موسى قائلا

اوصي بني اسرائيل ان ينفوا من المحلّة كل ابرص وكل ذي سيل وكل متنجس لميت

الذكر والانثى تنفون. الى خارج المحلّة تنفوهم لكي لا ينجسوا محلاتهم حيث انا ساكن في وسطهم.

ففعل هكذا بنو اسرائيل ونفوهم الى خارج المحلّة كما كلّم الرب موسى هكذا فعل بنو اسرائيل

وكلم الرب موسى قائلا

قل لبني اسرائيل اذا عمل رجل او امرأة شيئا من جميع خطايا الانسان وخان خيانة بالرب فقد اذنبت تلك النفس

فلتقرّ بخطيتها التي عملت وتردّ ما اذنبت به بعينه وتزد عليه خمسه وتدفعه للذي اذنبت اليه.

وان كان ليس للرجل وليّ ليرد اليه المذنب به فالمذنب به المردود يكون للرب لاجل الكاهن فضلا عن كبش الكفّارة الذي يكفّر به عنه.

وكل رفيعة مع كل اقداس بني اسرائيل التي يقدمونها للكاهن تكون له.

والانسان اقداسه تكون له. اذا اعطى انسان شيئا للكاهن فله يكون

وكلم الرب موسى قائلا

كلم بني اسرائيل وقل لهم اذا زاغت امرأة رجل وخانته خيانة

واضطجع معها رجل اضطجاع زرع وأخفي ذلك عن عيني رجلها واستترت وهي نجسة وليس شاهد عليها وهي لم تؤخذ.

فاعتراه روح الغيرة وغار على امرأته وهي نجسة او اعتراه روح الغيرة وغار على امرأته وهي ليست نجسة

ياتي الرجل بامرأته الى الكاهن وياتي بقربانها معها عشر الإيفة من طحين شعير لا يصبّ عليه زيتا ولا يجعل عليه لبانا لانه تقدمة غيرة تقدمة تذكار تذكّر ذنبا.

فيقدّمها الكاهن ويوقفها امام الرب

ويأخذ الكاهن ماء مقدسا في اناء خزف ويأخذ الكاهن من الغبار الذي في ارض المسكن ويجعل في الماء

ويوقف الكاهن المرأة امام الرب ويكشف راس المرأة ويجعل في يديها تقدمة التذكار التي هي تقدمة الغيرة وفي يد الكاهن يكون ماء اللعنة المرّ.

ويستحلف الكاهن المرأة ويقول لها ان كان لم يضطجع معك رجل وان كنت لم تزيغي الى نجاسة من تحت رجلك فكوني بريئة من ماء اللعنة هذا المرّ.

ولكن ان كنت قد زغت من تحت رجلك وتنجست وجعل معك رجل غير رجلك مضجعه.

يستحلف الكاهن المرأة بحلف اللعنة ويقول الكاهن للمرأة يجعلك الرب لعنة وحلفا بين شعبك بان يجعل الرب فخذك ساقطة وبطنك وارما.

ويدخل ماء اللعنة هذا في احشائك لورم البطن ولاسقاط الفخذ. فتقول المرأة آمين آمين.

ويكتب الكاهن هذه اللعنات في الكتاب ثم يمحوها في الماء المرّ

ويسقي المرأة ماء اللعنة المرّ فيدخل فيها ماء اللعنة للمرارة.

ويأخذ الكاهن من يد المرأة تقدمة الغيرة ويردد التقدمة امام الرب ويقدمها الى المذبح.

ويقبض الكاهن من التقدمة تذكارها ويوقده على المذبح وبعد ذلك يسقي المرأة الماء.

ومتى سقاها الماء فان كانت قد تنجست وخانت رجلها يدخل فيها ماء اللعنة للمرارة فيرم بطنها وتسقط فخذها فتصير المرأة لعنة في وسط شعبها.

وان لم تكن المرأة قد تنجست بل كانت طاهرة تتبرأ وتحبل بزرع

هذه شريعة الغيرة. اذا زاغت امرأة من تحت رجلها وتنجست

او اذا اعترى رجلا روح غيرة فغار على امرأته يوقف المرأة امام الرب ويعمل لها الكاهن كل هذه الشريعة

فيتبرّأ الرجل من الذنب وتلك المرأة تحمل ذنبها

 Jehová habló a Moisés y le dijo:
«Manda a los hijos de Israel que echen del campamento a todo leproso, a todos los que padecen flujo de semen y a todo impuro por contacto con muerto.
Tanto a hombres como a mujeres echaréis; fuera del campamento los echaréis, para que no contaminen el campamento de aquellos entre los cuales yo habito.»
Así lo hicieron los hijos de Israel: los echaron fuera del campamento. Como Jehová lo dijo a Moisés, así lo hicieron los hijos de Israel.

Jehová habló a Moisés y le dijo:
«Di a los hijos de Israel: El hombre o la mujer que cometa cualquiera de los pecados con que los hombres son infieles contra Jehová, se hace culpable.
Aquella persona confesará el pecado que cometió, compensará enteramente el daño, añadirá sobre ello la quinta parte y lo dará a aquel contra quien pecó.
Y si aquel hombre no tiene pariente al cual sea compensado el daño, se dará la indemnización del agravio a Jehová entregándola al sacerdote, además del carnero de las expiaciones, con que el sacerdote hará expiación por él.
»Cualquier ofrenda de todas las cosas santas que los hijos de Israel presenten al sacerdote, suya será.
Y lo santificado por cualquiera será suyo; asimismo lo que cualquiera dé al sacerdote, suyo será.»

Jehová habló a Moisés y le dijo:
«Habla a los hijos de Israel y diles: Si la mujer de alguien se descarría y le es infiel,
y alguien cohabita con ella sin que su marido lo haya visto, por haberse ella mancillado ocultamente, ni haya ningún testigo contra ella ni ella haya sido sorprendida en el acto;
si viene sobre él un espíritu de celos y siente celos de su mujer, habiéndose ella mancillado; o bien, si viene sobre él un espíritu de celos y siente celos de su mujer, aunque ella no se haya mancillado,
entonces el marido llevará su mujer al sacerdote, y con ella presentará su ofrenda, la décima parte de un efa de harina de cebada. No derramará sobre ella aceite ni pondrá sobre ella incienso, porque es ofrenda de celos, ofrenda recordativa, que trae a la memoria el pecado.
»El sacerdote hará que ella se acerque y se ponga delante de Jehová.
Luego echará el sacerdote un poco de agua santa en un vaso de barro, y tomando del polvo que haya en el suelo del Tabernáculo, lo mezclará con el agua.
Asimismo el sacerdote hará que la mujer se mantenga en pie delante de Jehová, descubrirá la cabeza de la mujer y pondrá sobre sus manos la ofrenda recordativa, que es la ofrenda de celos. El sacerdote sostendrá en sus manos las aguas amargas que acarrean maldición.
Entonces el sacerdote le tomará juramento y le dirá: “Si ninguno ha dormido contigo, y si no te has apartado de tu marido ni te has mancillado, libre seas de estas aguas amargas que traen maldición;
pero si te has descarriado de tu marido y te has mancillado, y ha cohabitado contigo alguien que no sea tu marido
(el sacerdote proferirá sobre la mujer este juramento de maldición, y le dirá): Que Jehová te haga objeto de maldición y execración en medio de tu pueblo, y haga Jehová que tu muslo caiga y que tu vientre se hinche,
que estas aguas que dan maldición entren en tus entrañas y hagan hinchar tu vientre y caer tu muslo.” Y la mujer dirá: “Amén, amén”.
»El sacerdote escribirá estas maldiciones en un libro y las borrará con las aguas amargas.
Dará a beber a la mujer las aguas amargas que traen maldición, y las aguas que obran maldición entrarán en ella para provocarle amargura.
Después el sacerdote tomará de la mano de la mujer la ofrenda de los celos, la mecerá en presencia de Jehová y la ofrecerá delante del altar.
El sacerdote tomará un puñado de la ofrenda en memoria de ella y lo quemará sobre el altar.

»Después que el sacerdote le haya dado a beber las aguas a la mujer,

si ésta es impura y ha sido infiel a su marido, las aguas que obran maldición entrarán en ella para provocarle amargura, su vientre se hinchará, caerá su muslo y la mujer será objeto de maldición en medio de su pueblo.
Pero si la mujer no es impura, sino que está limpia, quedará libre y será fecunda.
ȃsta es la ley de los celos, cuando la mujer cometa infidelidad contra su marido y se mancille,
o cuando del marido se apodere un espíritu de celos y sienta celos de su mujer: entonces la presentará delante de Jehová, y el sacerdote hará con ella como manda esta ley.
El hombre quedará libre de culpa y la mujer cargará con su pecado.»


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки