Но у́бо вмѣня́ю вся́ тщету́ бы́ти за превосходя́щее разумѣ́нiе Христа́ Иису́са Го́спода моего́, [Зач. 245.] Его́же ра́ди всѣ́хъ отщети́хся, и вмѣня́ю вся́ уме́ты бы́ти, да Христа́ приобря́щу

и обря́щуся въ Не́мъ, не имы́й моея́ пра́вды, я́же от зако́на, но я́же вѣ́рою [Иису́съ] Христо́вою, су́щую от Бо́га пра́вду въ вѣ́рѣ:

я́ко {е́же} разумѣ́ти Его́, и си́лу воскресе́нiя Его́, и сообще́нiе стра́сте́й Его́, сообразу́яся сме́рти Его́,

а́ще ка́ко дости́гну въ воскресе́нiе ме́ртвыхъ.

Не зане́ уже́ достиго́хъ, или́ уже́ соверши́хся: гоню́ же, а́ще и пости́гну, о не́мже и постиже́нъ бы́хъ от Христа́ Иису́са.

Бра́тiе, а́зъ себе́ не у́ помышля́ю дости́гша: еди́но же, за́дняя у́бо забыва́я, въ пре́дняя же простира́яся,

со усе́рдiемъ гоню́ {къ намѣ́ренному теку́}, къ по́чести вы́шняго зва́нiя Бо́жiя о Христѣ́ Иису́сѣ.

Ели́цы у́бо соверше́нни, сiе́ да му́дрствуимъ: и е́же а́ще и́но что́ мы́слите, и сiе́ Бо́гъ ва́мъ откры́етъ.

Оба́че въ не́же достиго́хомъ, то́же да му́дрствуемъ и тѣ́мже пра́виломъ жи́телствуемъ.

Подо́бни ми́ быва́йте, бра́тiе, и смотря́йте та́ко ходя́щыя, я́коже и́мате о́бразъ на́съ.

Мно́зи бо хо́дятъ, и́хже мно́гажды глаго́лахъ ва́мъ, ны́нѣ же и пла́чя глаго́лю, враги́ кре́ста́ Христо́ва:

и́мже кончи́на поги́бель, и́мже бо́гъ чре́во, и сла́ва въ студѣ́ и́хъ, и́же земна́я му́дрствуютъ.

[Зач. 246.] На́ше бо житiе́ на небесѣ́хъ е́сть, отону́дуже и Спаси́теля жде́мъ, Го́спода [на́шего] Иису́са Христа́,

И́же преобрази́тъ тѣ́ло смире́нiя на́шего, я́ко бы́ти сему́ сообра́зну тѣ́лу сла́вы Его́, по дѣ́йству е́же возмога́ти Ему́ и покори́ти Себѣ́ вся́ческая.

Украинский (Огієнко)

Зрештою, браття мої, радійте у Господі!
Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне.

Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання!

Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,

хоч і я міг би мати надію на тіло.
Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я,

обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.

Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі.

Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав.

Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,

щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,

щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті,

аби досягнути якось воскресення з мертвих.

Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.

Браття, я себе не вважаю, що я досягнув.
Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,

я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

Тож усі, хто досконалий, думаймо це;
коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.

Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.

Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас.

Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.

Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі…
Вони думають тільки про земне!

Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,

Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

Синодальный

1 «Что для меня было преимуществом, то ради Христа я почел тщетою»; «простираюсь вперед... к почести вышнего звания Божия». 15 До чего мы достигли, по тому правилу должны жить.

[Зач. 244.] Впрочем, братия мои, радуйтесь о Господе. Писать вам о том же для меня не тягостно, а для вас назидательно.

Берегитесь псов, берегитесь злых делателей, берегитесь обрезания,

потому что обрезание – мы, служащие Богу духом и хвалящиеся Христом Иисусом, и не на плоть надеющиеся,

хотя я могу надеяться и на плоть. Если кто другой думает надеяться на плоть, то более я,

обрезанный в восьмой день, из рода Израилева, колена Вениаминова, Еврей от Евреев, по учению фарисей,

по ревности – гонитель Церкви Божией, по правде законной – непорочный.

Но что для меня было преимуществом, то ради Христа я почел тщетою.

Да и все почитаю тщетою ради превосходства познания Христа Иисуса, Господа моего: [Зач. 245.] для Него я от всего отказался, и все почитаю за сор, чтобы приобрести Христа

и найтись в Нем не со своею праведностью, которая от закона, но с тою, которая через веру во Христа, с праведностью от Бога по вере;

чтобы познать Его, и силу воскресения Его, и участие в страданиях Его, сообразуясь смерти Его,

чтобы достигнуть воскресения мертвых.

Говорю так не потому, чтобы я уже достиг, или усовершился; но стремлюсь, не достигну ли я, как достиг меня Христос Иисус.

Братия, я не почитаю себя достигшим; а только, забывая заднее и простираясь вперед,

стремлюсь к цели, к почести вышнего звания Божия во Христе Иисусе.

Итак, кто из нас совершен, так должен мыслить; если же вы о чем иначе мыслите, то и это Бог вам откроет.

Впрочем, до чего мы достигли, так и должны мыслить и по тому правилу жить.

Подражайте, братия, мне и смотрите на тех, которые поступают по образу, какой имеете в нас.

Ибо многие, о которых я часто говорил вам, а теперь даже со слезами говорю, поступают как враги креста Христова.

Их конец – погибель, их бог – чрево, и слава их – в сраме, они мыслят о земном.

[Зач. 246.] Наше же жительство – на небесах, откуда мы ожидаем и Спасителя, Господа нашего Иисуса Христа,

Который уничиженное тело наше преобразит так, что оно будет сообразно славному телу Его, силою, которою Он действует и покоряет Себе всё.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Por lo demás, hermanos, gozaos en el Señor. Para mí no es molestia el escribiros las mismas cosas, y para vosotros es útil.

Guardaos de los perros, guardaos de los malos obreros, guardaos de los que mutilan el cuerpo.

Nosotros somos la circuncisión, los que en espíritu servimos a Dios y nos gloriamos en Cristo Jesús, no teniendo confianza en la carne,

aunque yo tengo también de qué confiar en la carne. Si alguno piensa que tiene de qué confiar en la carne, yo más:

circuncidado al octavo día, del linaje de Israel, de la tribu de Benjamín, hebreo de hebreos; en cuanto a la Ley, fariseo;

en cuanto a celo, perseguidor de la iglesia; en cuanto a la justicia que se basa en la Ley, irreprochable.

Pero cuantas cosas eran para mí ganancia, las he estimado como pérdida por amor de Cristo.

Y ciertamente, aun estimo todas las cosas como pérdida por la excelencia del conocimiento de Cristo Jesús, mi Señor. Por amor a él lo he perdido todo y lo tengo por basura, para ganar a Cristo

y ser hallado en él, no teniendo mi propia justicia, que se basa en la Ley, sino la que se adquiere por la fe en Cristo, la justicia que procede de Dios y se basa en la fe.

Quiero conocerlo a él y el poder de su resurrección, y participar de sus padecimientos hasta llegar a ser semejante a él en su muerte,

si es que en alguna manera logro llegar a la resurrección de entre los muertos.

No que lo haya alcanzado ya, ni que ya sea perfecto; sino que prosigo, por ver si logro asir aquello para lo cual fui también asido por Cristo Jesús.

Hermanos, yo mismo no pretendo haberlo ya alcanzado; pero una cosa hago: olvidando ciertamente lo que queda atrás y extendiéndome a lo que está delante,

prosigo a la meta, al premio del supremo llamamiento de Dios en Cristo Jesús.

Así que, todos los que somos perfectos, esto mismo sintamos; y si otra cosa sentís, esto también os lo revelará Dios.

Pero en aquello a que hemos llegado, sigamos una misma regla, sintamos una misma cosa.

Hermanos, sed imitadores de mí y mirad a los que así se conducen según el ejemplo que tenéis en nosotros,

porque por ahí andan muchos, de los cuales os dije muchas veces, y aun ahora lo digo llorando, que son enemigos de la cruz de Cristo.

El fin de ellos será la perdición. Su dios es el vientre, su gloria es aquello que debería avergonzarlos, y sólo piensan en lo terrenal.

Pero nuestra ciudadanía está en los cielos, de donde también esperamos al Salvador, al Señor Jesucristo.

Él transformará nuestro cuerpo mortal en un cuerpo glorioso semejante al suyo, por el poder con el cual puede también sujetar a sí mismo todas las cosas.