е́й, молю́ и тебе́, супру́жниче при́сный, споспѣ́шествуй и́мъ, я́же во благовѣствова́нiи сподвиза́шася со мно́ю и съ Кли́ментомъ и съ про́чими споспѣ́шники мои́ми, и́хже имена́ въ кни́гахъ живо́тныхъ.

[Зач. 247.] Ра́дуйтеся всегда́ о Го́сподѣ: и па́ки реку́: ра́дуйтеся.

Кро́тость ва́ша разу́мна да бу́детъ всѣ́мъ человѣ́комъ. Госпо́дь бли́зъ.

Ни о че́мже пецы́теся, но во все́мъ моли́твою и моле́нiемъ со благодаре́нiемъ проше́нiя ва́ша да сказу́ются къ Бо́гу:

и ми́ръ Бо́жiй, превосходя́й вся́къ у́мъ, да соблюде́тъ сердца́ ва́ша и разумѣ́нiя ва́ша о Христѣ́ Иису́сѣ.

Про́чее же, бра́тiе [моя́], ели́ка су́ть и́стинна, ели́ка честна, ели́ка пра́ведна, ели́ка пречи́ста, ели́ка прелюбе́зна, ели́ка доброхва́льна, а́ще ка́я добродѣ́тель и а́ще ка́я похвала́, сiя́ помышля́йте.

И́мже и научи́стеся, и прiя́сте, и слы́шасте, и ви́дѣсте во мнѣ́, сiя́ твори́те: и Бо́гъ ми́ра бу́детъ съ ва́ми.

[Зач. 248.] Возра́довахся же о Го́сподѣ вельми́, я́ко уже́ когда́ воспомяну́сте пещи́ся о мнѣ́: поне́же и печа́стеся, но непого́днымъ {неудо́бнымъ} вре́менемъ обдержа́стеся.

Не я́ко по ску́дости глаго́лю: а́зъ бо навыко́хъ, въ ни́хже е́смь, дово́ленъ бы́ти:

вѣ́мъ и смири́тися, вѣ́мъ и избы́точествовати: во все́мъ и во всѣ́хъ навыко́хъ, и насыща́тися и алка́ти, и избы́точествовати и лиша́тися.

Вся́ могу́ о укрѣпля́ющемъ мя́ [Иису́сѣ] Христѣ́.

Оба́че до́брѣ сотвори́сте, сприобщи́вшеся печа́ли мое́й.

Вѣ́сте же и вы́, Филипписі́ане, я́ко въ нача́лѣ благовѣствова́нiя, егда́ изыдо́хъ от Македо́нiи, ни еди́на ми́ це́рковь общева́ся въ сло́во дая́нiя и прiя́тiя, то́чiю вы́ еди́ни:

я́ко и въ Солу́нь и еди́ною и два́щи въ тре́бованiе [мое́] посла́сте ми́.

Не я́ко ищу́ дая́нiя, но ищу́ плода́ мно́жащагося въ сло́во ва́ше {въ по́льзу ва́шу}.

Прiя́хъ же вся́ и избы́точествую: испо́лнихся, прiе́мь от Епафроди́та по́сланная от ва́съ, воню́ благоуха́нiя, же́ртву прiя́тну, благоуго́дну Бо́гу.

Бо́гъ же мо́й да испо́лнитъ вся́кое тре́бованiе ва́ше по бога́тству Своему́ въ сла́вѣ, о Христѣ́ Иису́сѣ.

Бо́гу же и Отцу́ на́шему сла́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.

Цѣлу́йте вся́каго свя́та о Христѣ́ Иису́сѣ. Цѣлу́ютъ вы́ су́щая со мно́ю бра́тiя.

Цѣлу́ютъ вы́ святі́и вси́, па́че же и́же от ке́сарева до́му.

Благода́ть Го́спода на́шего Иису́са Христа́ со всѣ́ми ва́ми. Ами́нь.

Коне́цъ посла́нiю е́же къ Филипписи́емъ: и́мать въ себѣ́ главы́ 4, зача́лъ же церко́вныхъ 14.

Украинский (Огієнко)

Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!

Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.

Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.

Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!

Ваша лагідність хай буде відома всім людям.
Господь близько!

Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.

Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!

Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те!
І Бог миру буде з вами!

Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене;
ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.

Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.

Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку.
Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.

Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.

Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.

І знаєте й ви, филип́яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,

що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.

Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.

Та все я одержав, і маю достаток.
Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.

А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.

А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків.
Амінь.

Вітайте кожного святого у Христі Ісусі.
Вітають вас браття, присутні зо мною.

Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами!
Амінь.

Немецкий (GNB)

Языки

Also, meine geliebten Brüder und Schwestern, nach denen ich mich sehne, meine Freude und mein Siegeskranz: Steht fest in der Kraft, die der Herr euch schenkt, meine Lieben!

Ich ermahne Evodia und ich ermahne Syntyche, dass sie sich als Schwestern im Glauben vertragen.

Dich aber, mein bewährter Syzygus, bitte ich, dass du ihnen dabei hilfst. Die beiden haben sich mit mir für die Verbreitung der Guten Nachricht eingesetzt, zusammen mit Klemens und meinen anderen Mitarbeitern, deren Namen im Buch des Lebens stehen.

Freut euch immerzu, mit der Freude, die vom Herrn kommt! Und noch einmal sage ich: Freut euch!

Alle in eurer Umgebung sollen zu spüren bekommen, wie freundlich und gütig ihr seid. Der Herr kommt bald!

Macht euch keine Sorgen, sondern wendet euch in jeder Lage an Gott und bringt eure Bitten vor ihn. Tut es mit Dank für das, was er euch geschenkt hat.

Dann wird der Frieden Gottes, der alles menschliche Begreifen weit übersteigt, euer Denken und Wollen im Guten bewahren, geborgen in der Gemeinschaft mit Jesus Christus.

Im Übrigen, meine Brüder und Schwestern: Richtet eure Gedanken auf das, was schon bei euren Mitmenschen als rechtschaffen, ehrbar und gerecht gilt, was rein, liebenswert und ansprechend ist, auf alles, was Tugend heißt und Lob verdient.

Lebt so, wie ich es euch gelehrt und euch als verbindliche Weisung weitergegeben habe und wie ihr es von mir gehört und an mir gesehen habt. Gott, der Frieden schenkt, wird euch beistehen!

Es war mir eine große Freude und ein Geschenk vom Herrn, dass eure Fürsorge für mich wieder einmal so richtig aufgeblüht ist. Ihr wolltet ja schon die ganze Zeit etwas für mich tun, aber es ergab sich keine Gelegenheit.

Ich sage das nicht, weil ich in Not war. Ich habe gelernt, in jeder Lage zurechtzukommen und nicht von äußeren Umständen abhängig zu sein:

Ich kann Not leiden,
ich kann im Wohlstand leben;
mit jeder Lage bin ich vertraut.
Ich kenne Sattsein und Hungern,
ich kenne Mangel und Überfluss.

Allem bin ich gewachsen
durch den, der mich stark macht.

Aber es war freundlich von euch, dass ihr an meiner Notlage Anteil genommen und mir geholfen habt.

Ihr wisst ja selbst, ihr in Philippi: Am Anfang meiner Missionstätigkeit, als ich die Gute Nachricht von Mazedonien aus weitertrug, wart ihr die einzige Gemeinde, von der ich als Gegenleistung für meinen Dienst etwas annahm.

Schon nach Thessalonich habt ihr mir etwas für meinen Unterhalt geschickt und auch später bei der einen oder andern Gelegenheit.

Denkt nicht, dass es mir auf euer Geld ankommt! Mir liegt daran, dass sich euer eigenes Guthaben vermehrt – ich meine: dass euer Glaube einen Ertrag bringt, der euch bei Gott gutgeschrieben wird.

Ich bestätige, dass ich durch Epaphroditus den ganzen Betrag erhalten habe. Es ist mehr als genug; ich habe nun wirklich alles, was ich brauche. Diese Gabe ist wie ein Opfer, dessen Duft zu Gott aufsteigt und an dem er seine Freude hat.

Gott, dem ich diene, wird euch alles geben, was ihr braucht, so gewiss er euch durch Jesus Christus am Reichtum seiner Herrlichkeit teilhaben lässt.

Unserem Gott und Vater, gehört die Herrlichkeit für alle Ewigkeit. Amen.

Grüßt alle, die zur Gemeinde gehören – alle, die mit Jesus Christus verbunden sind! Die Brüder, die bei mir sind, lassen euch grüßen.

Es grüßen euch alle Christen hier am Ort, die ganze hiesige Gemeinde, besonders die, die im kaiserlichen Dienst stehen.

Die Gnade des Herrn Jesus Christus sei mit euch!