Скрыть
1:2
1:3
1:4
1:6
1:8
1:13
1:14
1:17
1:19
1:22
1:23
1:25
1:27
1:30
1:32
Церковнославянский (рус)
При́тчи Соломо́на сы́на дави́дова, и́же ца́р­ст­вова во Изра́или,
позна́ти прему́дрость и наказа́нiе и уразумѣ́ти словеса́ му́дрости,
прiя́ти же изви́тiя слове́съ и разрѣше́нiя гада́нiй, уразумѣ́ти же пра́вду и́стин­ную и су́дъ исправля́ти:
да да́стъ незло́бивымъ кова́р­ст­во, отроча́ти же ю́ну чу́в­ст­во же и смы́слъ.
Си́хъ бо послу́шавъ, му́дрый прему́дрѣе бу́детъ, а разу́мный стро­и́тел­ст­во стя́жетъ:
уразумѣ́етъ же при́тчу и те́мное сло́во, рѣче́нiя же прему́дрыхъ и гада́нiя.
Нача́ло прему́дрости стра́хъ Госпо́день, ра́зумъ же бла́гъ всѣ́мъ творя́щымъ его́: благо­че́стiе же въ Бо́га нача́ло чу́в­ст­ва, прему́дрость же и наказа́нiе нечести́вiи уничижа́тъ.
Слы́ши, сы́не, наказа́нiе отца́ тво­его́ и не от­ри́ни завѣ́товъ ма́тере тво­ея́:
вѣне́цъ бо благода́тей прiи́меши на тво­е́мъ версѣ́ и гри́вну зла́ту о тво­е́й вы́и.
Сы́не, да не прельстя́тъ тебе́ му́жiе нечести́вiи, ниже́ да восхо́щеши,
а́ще помо́лятъ тя́, глаго́люще: иди́ съ на́ми, при­­общи́ся кро́ве, скры́емъ же въ зе́млю му́жа пра́ведна непра́ведно:
пожре́мъ же его́ я́коже а́дъ жи́ва, и во́змемъ па́мять его́ от­ земли́,
стяжа́нiе его́ многоцѣ́н­ное прiи́мемъ, испо́лнимъ же до́мы на́шя коры́стей:
жре́бiй же тво́й положи́ съ на́ми: о́бще же влага́лище стя́жемъ вси́, и мѣше́цъ еди́нъ да бу́детъ всѣ́мъ на́мъ.
Не иди́ въ пу́ть съ ни́ми: уклони́ же но́гу твою́ от­ сте́зь и́хъ:
но́зѣ бо и́хъ на зло́ теку́тъ, и ско́ри су́ть излiя́ти кро́вь.
Не безъ пра́вды бо простира́ют­ся мре́жи перна́тымъ:
ті́и бо убі́й­ст­ву при­­обща́ющеся, сокро́вищ­ст­вуютъ себѣ́ зла́я: разруше́нiе же муже́й законопресту́пныхъ зло́.
Сі́и путiе́ су́ть всѣ́хъ творя́щихъ беззако́н­ная: нече́стiемъ бо свою́ ду́шу отъ­е́млютъ.
Прему́дрость во исхо́дѣхъ по­е́т­ся, въ сто́гнахъ же дерзнове́нiе во́дитъ,
на кра́ехъ же стѣ́нъ проповѣ́дует­ся, у вра́тъ же си́льныхъ при­­сѣди́тъ, во вратѣ́хъ же гра́да дерза́ющи глаго́летъ:
ели́ко у́бо вре́мя незло́бивiи держа́т­ся пра́вды, не постыдя́т­ся: безу́мнiи же доса́ды су́ще жела́телiе, нечести́вiи бы́в­ше, воз­ненави́дѣша чу́в­ст­во
и пови́н­ни бы́ша обличе́ниемъ. Се́, предложу́ ва́мъ мо­его́ дыха́нiя рѣче́нiе, научу́ же ва́съ мо­ему́ словеси́.
Поне́же зва́хъ, и не послу́шасте, и простира́хъ словеса́, и не внима́сте,
но от­мета́сте моя́ совѣ́ты и мо­и́мъ обличе́ниемъ не внима́сте:
у́бо и а́зъ ва́­шей поги́бели посмѣю́ся, пора́дуюся же, егда́ прiи́детъ ва́мъ па́губа,
и егда́ прiи́детъ на вы́ внеза́пу мяте́жъ, низвраще́нiе же подо́бно бу́ри прiи́детъ, или́ егда́ прiи́детъ ва́мъ печа́ль и градоразоре́нiе, или́ егда́ на́йдетъ на вы́ па́губа.
Бу́детъ бо егда́ при­­зове́те мя́, а́зъ же не послу́шаю ва́съ: взы́щутъ мене́ злі́и и не обря́щутъ.
Возненави́дѣша бо прему́дрость, словесе́ же Госпо́дня не прiя́ша:
ниже́ хотѣ́ша внима́ти мо­и́мъ совѣ́томъ, руга́хуся же мо­и́мъ обличе́ниемъ.
Тѣ́мже снѣдя́тъ сво­и́хъ путі́й плоды́ и сво­его́ нече́стiя насы́тят­ся:
и́бо, зане́ оби́дѣша младе́нцевъ, убiе́ни бу́дутъ, и истяза́нiе нечести́выя погуби́тъ.
Мене́ же слу́шаяй всели́т­ся на упова́нiи и почі́етъ безъ стра́ха от­ вся́каго зла́.
Рус. (Юнгеров)
Притчи Соломона, сына Давидова, который царствовал во Израиле,
чтобы познать мудрость и наставление и понять слова мудрости,
Усвоить обороты слов, уразуметь разрешение загадок, истинную правду и производить правильный суд,
чтобы незлобивым дать прозорливость, а юному отроку познание и разсудительность.
Ибо мудрый, послушав их, будет мудрее, а разумный приобретет (для себя) руководство,
И будет он понимать притчу, прикровенное слово, изречения мудрых и загадки.
Начало мудрости - страх Господень (доброе разумение - у всех, водящихся им), благочестие же пред Богом – начало познания; а нечестивые презирают мудрость и наставление.
Слушай, сын, наставление отца твоего и не отвергай заветов матери твоей,
Потому что чрез это приобретешь прекрасный венок для головы твоей и золотую цепь для шеи твоей.
Сын мой! да не соблазняют тебя нечестивые люди и сам не соглашайся,
Если будут звать тебя, говоря: «иди с нами, будь сообщником убийства, беззаконно скроем в землю мужа праведного,
Поглотим, как ад, его живого и удалим память о нем с земли,
Овладеем дрогоценным его имуществом и наполним дома наши добычею,
Жребий свой бросай с нами, склад у всех будет общий и кошелек у всех нас будет один».
Не ходи в путь с ними, удали ногу твою от тропы их,
Потому что ноги их стремятся на зло и спешат на пролитие крови.
Ибо не напрасно разставляются сети на птиц.
Они, делаясь сообщниками убийства, собирают самим себе гнусное сокровище: конец беззаконных людей - бедственный.
Таковы пути всех, совершающих беззаконие, ибо нечестием они губят свою душу.
Мудрость воспевается на распутиях, на площадях ведет она смелую речь.
На краях стен проповедуется, возседает при вратах правителей, во вратах же города дерзновенно говорит:
«Доколе невинные соблюдают правду, - не постыдятся; безумцы же, жадные до насилия, и нечестивые ненавидят знание
И поэтому заслуживают обвинения. Вот я предложу вам моего дыхания речь, преподам вам мое слово,
Так как я звала, и вы не послушали; умножала слова, и вы не внимали,
Но отвергли мои советы, обличениям моим не вняли:
Посему и я посмеюсь вашей погибели, порадуюсь, когда придет на вас пагуба.
И когда внезапно постигнет вас мятеж, настанет страшное бедствие, подобно бури, когда придет на вас скорбь, теснота и постигнет вас пагуба;
Тогда будете звать меня, и я не услышу вас; будут искать меня злые, и не найдут.
Так как они возненавидели мудрость и слова Господня не приняли,
Не хотели внимать советам моим, а обличения мои осмеяли;
Посему они будут вкушать от плодов путей своих и насыщаться от нечестия своего.
Так как они обижали невинных, то и будут убиты и бедствие погубит нечестивых.
Слушающий же меня будет жить в надежде и почиет без страха от всякого зла».
Французский (LSG)
Proverbes de Salomon, fils de David, roi d'Israël,
Pour connaître la sagesse et l'instruction, Pour comprendre les paroles de l'intelligence;
Pour recevoir des leçons de bon sens, De justice, d'équité et de droiture;
Pour donner aux simples du discernement, Au jeune homme de la connaissance et de la réflexion.
Que le sage écoute, et il augmentera son savoir, Et celui qui est intelligent acquerra de l'habileté,
Pour saisir le sens d'un proverbe ou d'une énigme, Des paroles des sages et de leurs sentences.
La crainte de l'Éternel est le commencement de la science; Les insensés méprisent la sagesse et l'instruction.
Écoute, mon fils, l'instruction de ton père, Et ne rejette pas l'enseignement de ta mère;
Car c'est une couronne de grâce pour ta tête, Et une parure pour ton cou.
Mon fils, si des pécheurs veulent te séduire, Ne te laisse pas gagner.
S'ils disent: Viens avec nous! dressons des embûches, versons du sang, Tendons des pièges à celui qui se repose en vain sur son innocence,
Engloutissons-les tout vifs, comme le séjour des morts, Et tout entiers, comme ceux qui descendent dans la fosse;
Nous trouverons toute sorte de biens précieux, Nous remplirons de butin nos maisons;
Tu auras ta part avec nous, Il n'y aura qu'une bourse pour nous tous!
Mon fils, ne te mets pas en chemin avec eux, Détourne ton pied de leur sentier;
Car leurs pieds courent au mal, Et ils ont hâte de répandre le sang.
Mais en vain jette-t-on le filet Devant les yeux de tout ce qui a des ailes;
Et eux, c'est contre leur propre sang qu'ils dressent des embûches, C'est à leur âme qu'ils tendent des pièges.
Ainsi arrive-t-il à tout homme avide de gain; La cupidité cause la perte de ceux qui s'y livrent.
La sagesse crie dans les rues, Elle élève sa voix dans les places:
Elle crie à l'entrée des lieux bruyants; Aux portes, dans la ville, elle fait entendre ses paroles:
Jusqu'à quand, stupides, aimerez-vous la stupidité? Jusqu'à quand les moqueurs se plairont-ils à la moquerie, Et les insensés haïront-ils la science?
Tournez-vous pour écouter mes réprimandes! Voici, je répandrai sur vous mon esprit, Je vous ferez connaître mes paroles...
Puisque j'appelle et que vous résistez, Puisque j'étends ma main et que personne n'y prend garde,
Puisque vous rejetez tous mes conseils, Et que vous n'aimez pas mes réprimandes,
Moi aussi, je rirai quand vous serez dans le malheur, Je me moquerai quand la terreur vous saisira,
Quand la terreur vous saisira comme une tempête, Et que le malheur vous enveloppera comme un tourbillon, Quand la détresse et l'angoisse fondront sur vous.
Alors ils m'appelleront, et je ne répondrai pas; Ils me chercheront, et ils ne me trouveront pas.
Parce qu'ils ont haï la science, Et qu'ils n'ont pas choisi la crainte de l'Éternel,
Parce qu'ils n'ont point aimé mes conseils, Et qu'ils ont dédaigné toutes mes réprimandes,
Ils se nourriront du fruit de leur voie, Et ils se rassasieront de leurs propres conseils,
Car la résistance des stupides les tue, Et la sécurité des insensés les perd;
Mais celui qui m'écoute reposera avec assurance, Il vivra tranquille et sans craindre aucun mal.
Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете?
Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
бо відступство безумних заб́є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible