Скрыть
1:14
Церковнославянский (рус)
При́тчи соломо́на сы́на дави́дова, и́же ца́р­ст­вова во Изра́или,
позна́ти прему́дрость и наказа́нiе и уразумѣ́ти словеса́ му́дрости,
прiя́ти же изви́тiя слове́съ и разрѣше́нiя гада́нiй, уразумѣ́ти же пра́вду и́стин­ную и су́дъ исправля́ти:
да да́стъ незло́бивымъ кова́р­ст­во, отроча́ти же ю́ну чу́в­ст­во же и смы́слъ.
Си́хъ бо послу́шавъ, му́дрый прему́дрѣе бу́детъ, а разу́мный стро­и́тел­ст­во стя́жетъ:
уразумѣ́етъ же при́тчу и те́мное сло́во, рѣче́нiя же прему́дрыхъ и гада́нiя.
Нача́ло прему́дрости стра́хъ Госпо́день, ра́зумъ же бла́гъ всѣ́мъ творя́щымъ его́: благо­че́стiе же въ Бо́га нача́ло чу́в­ст­ва, прему́дрость же и наказа́нiе нечести́вiи уничижа́тъ.
Слы́ши, сы́не, наказа́нiе отца́ тво­его́ и не от­ри́ни завѣ́товъ ма́тере тво­ея́:
вѣне́цъ бо благода́тей прiи́меши на тво­е́мъ версѣ́ и гри́вну зла́ту о тво­е́й вы́и.
Сы́не, да не прельстя́тъ тебе́ му́жiе нечести́вiи, ниже́ да восхо́щеши,
а́ще помо́лятъ тя́, глаго́люще: иди́ съ на́ми, при­­общи́ся кро́ве, скры́емъ же въ зе́млю му́жа пра́ведна непра́ведно:
пожре́мъ же его́ я́коже а́дъ жи́ва, и во́змемъ па́мять его́ от­ земли́,
стяжа́нiе его́ многоцѣ́н­ное прiи́мемъ, испо́лнимъ же до́мы на́шя коры́стей:
жре́бiй же тво́й положи́ съ на́ми: о́бще же влага́лище стя́жемъ вси́, и мѣше́цъ еди́нъ да бу́детъ всѣ́мъ на́мъ.
Не иди́ въ пу́ть съ ни́ми: уклони́ же но́гу твою́ от­ сте́зь и́хъ:
но́зѣ бо и́хъ на зло́ теку́тъ, и ско́ри су́ть излiя́ти кро́вь.
Не безъ пра́вды бо простира́ют­ся мре́жи перна́тымъ:
ті́и бо убі́й­ст­ву при­­обща́ющеся, сокро́вищ­ст­вуютъ себѣ́ зла́я: разруше́нiе же муже́й законопресту́пныхъ зло́.
Сі́и путiе́ су́ть всѣ́хъ творя́щихъ беззако́н­ная: нече́стiемъ бо свою́ ду́шу отъ­е́млютъ.
Прему́дрость во исхо́дѣхъ по­е́т­ся, въ сто́гнахъ же дерзнове́нiе во́дитъ,
на кра́ехъ же стѣ́нъ проповѣ́дует­ся, у вра́тъ же си́льныхъ при­­сѣди́тъ, во вратѣ́хъ же гра́да дерза́ющи глаго́летъ:
ели́ко у́бо вре́мя незло́бивiи держа́т­ся пра́вды, не постыдя́т­ся: безу́мнiи же доса́ды су́ще жела́телiе, нечести́вiи бы́в­ше, воз­ненави́дѣша чу́в­ст­во
и пови́н­ни бы́ша обличе́ниемъ. Се́, предложу́ ва́мъ мо­его́ дыха́нiя рѣче́нiе, научу́ же ва́съ мо­ему́ словеси́.
Поне́же зва́хъ, и не послу́шасте, и простира́хъ словеса́, и не внима́сте,
но от­мета́сте моя́ совѣ́ты и мо­и́мъ обличе́ниемъ не внима́сте:
у́бо и а́зъ ва́­шей поги́бели посмѣю́ся, пора́дуюся же, егда́ прiи́детъ ва́мъ па́губа,
и егда́ прiи́детъ на вы́ внеза́пу мяте́жъ, низвраще́нiе же подо́бно бу́ри прiи́детъ, или́ егда́ прiи́детъ ва́мъ печа́ль и градоразоре́нiе, или́ егда́ на́йдетъ на вы́ па́губа.
Бу́детъ бо егда́ при­­зове́те мя́, а́зъ же не послу́шаю ва́съ: взы́щутъ мене́ злі́и и не обря́щутъ.
Возненави́дѣша бо прему́дрость, словесе́ же Госпо́дня не прiя́ша:
ниже́ хотѣ́ша внима́ти мо­и́мъ совѣ́томъ, руга́хуся же мо­и́мъ обличе́ниемъ.
Тѣ́мже снѣдя́тъ сво­и́хъ путі́й плоды́ и сво­его́ нече́стiя насы́тят­ся:
и́бо, зане́ оби́дѣша младе́нцевъ, убiе́ни бу́дутъ, и истяза́нiе нечести́выя погуби́тъ.
Мене́ же слу́шаяй всели́т­ся на упова́нiи и почі́етъ безъ стра́ха от­ вся́каго зла́.
Синодальный
Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израильского,
чтобы познать мудрость и наставление, понять изречения разума;
усвоить правила благоразумия, правосудия, суда и правоты;
простым дать смышленость, юноше – знание и рассудительность;
послушает мудрый – и умножит познания, и разумный найдет мудрые советы;
чтобы разуметь притчу и замысловатую речь, слова мудрецов и загадки их.
Начало мудрости – страх Господень; [доброе разумение у всех, водящихся им; а благоговение к Богу – начало разумения;] глупцы только презирают мудрость и наставление.
Слушай, сын мой, наставление отца твоего и не отвергай завета матери твоей,
потому что это – прекрасный венок для головы твоей и украшение для шеи твоей.
Сын мой! если будут склонять тебя грешники, не соглашайся;
если будут говорить: «иди с нами, сделаем засаду для убийства, подстережем непорочного без вины,
живых проглотим их, как преисподняя, и – целых, как нисходящих в могилу;
наберем всякого драгоценного имущества, наполним домы наши добычею;
жребий твой ты будешь бросать вместе с нами, склад один будет у всех нас», –
сын мой! не ходи в путь с ними, удержи ногу твою от стези их,
потому что ноги их бегут ко злу и спешат на пролитие крови.
В глазах всех птиц напрасно расставляется сеть,
а делают засаду для их крови и подстерегают их души.
Таковы пути всякого, кто алчет чужого добра: оно отнимает жизнь у завладевшего им.
Премудрость возглашает на улице, на площадях возвышает голос свой,
в главных местах собраний проповедует, при входах в городские ворота говорит речь свою:
«доколе, невежды, будете любить невежество? доколе буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание?
Обратитесь к моему обличению: вот, я изолью на вас дух мой, возвещу вам слова мои.
Я звала, и вы не послушались; простирала руку мою, и не было внимающего;
и вы отвергли все мои советы, и обличений моих не приняли.
За то и я посмеюсь вашей погибели; порадуюсь, когда придет на вас ужас;
когда придет на вас ужас, как буря, и беда, как вихрь, принесется на вас; когда постигнет вас скорбь и теснота.
Тогда будут звать меня, и я не услышу; с утра будут искать меня, и не найдут меня.
За то, что они возненавидели знание и не избрали для себя страха Господня,
не приняли совета моего, презрели все обличения мои;
за то и будут они вкушать от плодов путей своих и насыщаться от помыслов их.
Потому что упорство невежд убьет их, и беспечность глупцов погубит их,
а слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась зла».
Арабский
امثال سليمان بن داود ملك اسرائيل.

لمعرفة حكمة وأدب لادراك اقوال الفهم.

لقبول تأديب المعرفة والعدل والحق والاستقامة.

لتعطي الجهال ذكاء والشاب معرفة وتدبّرا.

يسمعها الحكيم فيزداد علما والفهيم يكتسب تدبيرا.

لفهم المثل واللغز اقوال الحكماء وغوامضهم.

مخافة الرب راس المعرفة. اما الجاهلون فيحتقرون الحكمة والادب

اسمع يا ابني تأديب ابيك ولا ترفض شريعة امك.

لانهما اكليل نعمة لراسك وقلائد لعنقك

يا ابني ان تملقك الخطاة فلا ترض.

ان قالوا هلم معنا لنكمن للدم لنختف للبريء باطلا.

لنبتلعهم احياء كالهاوية وصحاحا كالهابطين في الجب.

فنجد كل قنية فاخرة نملأ بيوتنا غنيمة.

تلقي قرعتك وسطنا. يكون لنا جميعا كيس واحد.

يا ابني لا تسلك في الطريق معهم. امنع رجلك عن مسالكهم.

لان ارجلهم تجري الى الشر وتسرع الى سفك الدم.

لانه باطلا تنصب الشبكة في عيني كل ذي جناح.

اما هم فيكمنون لدم انفسهم. يختفون لانفسهم.

هكذا طرق كل مولع بكسب. يأخذ نفس مقتنيه

الحكمة تنادي في الخارج. في الشوارع تعطي صوتها.

تدعو في رؤوس الاسواق في مداخل الابواب. في المدينة تبدي كلامها

قائلة الى متى ايها الجهال تحبون الجهل والمستهزئون يسرّون بالاستهزاء والحمقى يبغضون العلم.

ارجعوا عند توبيخي. هانذا افيض لكم روحي. اعلمكم كلماتي

لاني دعوت فابيتم ومددت يدي وليس من يبالي

بل رفضتم كل مشورتي ولم ترضوا توبيخي

فانا ايضا اضحك عند بليتكم. اشمت عند مجيء خوفكم

اذا جاء خوفكم كعاصفة وأتت بليتكم كالزوبعة اذا جاءت عليكم شدة وضيق.

حينئذ يدعونني فلا استجيب. يبكرون اليّ فلا يجدونني.

لانهم ابغضوا العلم ولم يختاروا مخافة الرب.

لم يرضوا مشورتي. رذلوا كل توبيخي.

فلذلك ياكلون من ثمر طريقهم ويشبعون من مؤامراتهم.

لان ارتداد الحمقى يقتلهم وراحة الجهال تبيدهم.

اما المستمع لي فيسكن آمنا ويستريح من خوف الشر

Los proverbios de Salomón hijo de David, rey de Israel,

para aprender sabiduría y doctrina,
para conocer razones prudentes,
para adquirir instrucción y prudencia,
justicia, juicio y equidad;
para dar sagacidad a los ingenuos,
y a los jóvenes inteligencia y cordura.
El sabio los escucha y aumenta su saber,
y el inteligente adquiere capacidad
para entender los proverbios y sentencias,
las palabras de los sabios y sus enigmas.

El principio de la sabiduría es el temor de Jehová;
los insensatos desprecian la sabiduría y la enseñanza.

«Escucha, hijo mío, la instrucción de tu padre
y no abandones la enseñanza de tu madre,
porque adorno de gracia serán en tu cabeza,
y collares en tu cuello.
Hijo mío, si los pecadores intentan engañarte,
no lo consientas.
Si te dicen: “Ven con nosotros,
pongamos asechanzas para derramar sangre,
acechemos sin motivo al inocente;
los tragaremos vivos, como el seol,
y enteros, como los que caen en la fosa;
hallaremos toda clase de riquezas,
llenaremos nuestras casas con el botín.
Ven, une tu suerte a la nuestra
y hagamos una bolsa común entre todos”,
tú, hijo mío, no vayas en el camino con ellos,
sino aparta tu pie de sus veredas,
porque sus pies corren hacia el mal,
se apresuran a derramar sangre.
En vano es tender una red
ante los ojos del ave,
pero ellos a su propia sangre ponen asechanzas,
contra sí mismos tienden la trampa.
Así son las sendas de todo el que es dado a la codicia,
la cual quita la vida de sus poseedores.

»La sabiduría clama en las calles,
alza su voz en las plazas;
Clama en los principales lugares de reunión,
a la entrada de las puertas de la ciudad dice sus razones:
“¿Hasta cuándo, ingenuos, amaréis la ingenuidad?
¿Hasta cuándo los burlones desearán burlarse
y los insensatos aborrecerán el conocimiento?
¡Volveos a mi reprensión!,
pues ciertamente yo derramaré mi espíritu sobre vosotros
y os haré saber mis palabras.
Yo os llamé, pero no quisisteis escuchar;
tendí mi mano, pero no hubo quien atendiera,
sino que desechasteis todos mis consejos
y rechazasteis mi reprensión;
por eso, también yo me reiré en vuestra calamidad,
me burlaré cuando os venga lo que teméis,
cuando venga como una destrucción lo que teméis
y vuestra calamidad llegue como un torbellino;
cuando sobre vosotros venga tribulación y angustia.

»”Entonces me llamarán, pero no responderé;
me buscarán de mañana, pero no me hallarán.
Por cuanto aborrecieron la sabiduría
y no escogieron el temor de Jehová,
sino que rechazaron mi consejo
y menospreciaron todas mis reprensiones,
comerán del fruto de su camino
y se hastiarán de sus propios consejos.
Porque el desvío de los ignorantes los matará,
la prosperidad de los necios los echará a perder;
pero el que me escuche vivirá confiadamente,
estará tranquilo, sin temor del mal.”


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки