Соверше́нство пра́выхъ наста́витъ и́хъ, и поползнове́нiе отрица́ющихся плѣни́тъ и́хъ. Не упо́льзуютъ имѣ́нiя въ де́нь я́рости: пра́вда же изба́витъ от сме́рти.

Пра́вда непоро́чнаго исправля́етъ пути́, нече́стiе же впада́етъ въ непра́вду.

Пра́вда муже́й пра́выхъ изба́витъ и́хъ, безсовѣ́тiемъ же уловля́ются беззако́ннiи.

Сконча́вшуся му́жу пра́ведну, не поги́бнетъ наде́жда: похвала́ же нечести́выхъ поги́бнетъ.

Пра́ведный от ло́ва убѣ́гнетъ, въ него́же мѣ́сто предае́тся нечести́вый.

Во устѣ́хъ нечести́выхъ сѣ́ть гра́жданомъ, чу́вство же пра́ведныхъ благопоспѣ́шно.

Во благи́хъ пра́ведныхъ испра́вится гра́дъ, и въ поги́бели нечести́выхъ ра́дованiе.

Въ благослове́нiи пра́выхъ возвы́сится гра́дъ, усты́ же нечести́выхъ раскопа́ется.

Руга́ется гра́жданомъ лише́нный ра́зума, му́жъ же му́дръ безмо́лвiе во́дитъ.

Му́жъ двоязы́ченъ открыва́етъ совѣ́ты въ со́нмищи, вѣ́рный же ду́хомъ таи́тъ ве́щы.

И́мже и нѣ́сть управле́нiя, па́даютъ а́ки ли́ствiе, спасе́нiе же е́сть во мно́зѣ совѣ́тѣ.

Лука́вый злодѣ́йствуетъ, егда́ сочетава́ется съ пра́веднымъ, ненави́дитъ же гла́са утвержде́нiя.

Жена́ благода́тна возно́ситъ му́жу сла́ву: престо́лъ же безче́стiя жена́ ненави́дящая пра́вды. Бога́тства лѣни́вiи ску́дни быва́ютъ, крѣ́пцыи же утвержда́ются бога́тствомъ.

Души́ свое́й благотвори́тъ му́жъ ми́лостивый, погубля́етъ же тѣ́ло свое́ неми́лостивый.

Нечести́вый твори́тъ дѣла́ непра́ведная: сѣ́мя же пра́ведныхъ мзда́ и́стины.

Сы́нъ пра́ведный ражда́ется въ живо́тъ: гоне́нiе же нечести́ваго въ сме́рть.

Ме́рзость Го́сподеви путiе́ развраще́нни, прiя́тни же ему́ вси́ непоро́чнiи въ путе́хъ свои́хъ.

Въ ру́ку ру́цѣ вложи́въ непра́ведно, не безъ му́ки бу́детъ злы́хъ: сѣ́яй же пра́вду прiи́метъ мзду́ вѣ́рну.

Я́коже усеря́зь златы́й въ но́здрехъ свинiи́, та́ко женѣ́ злоу́мнѣй лѣ́пота.

Жела́нiе пра́ведныхъ все́ благо́е, наде́жда же нечести́выхъ поги́бнетъ.

Су́ть, и́же своя́ сѣ́юще, мно́жайшая творя́тъ: су́ть же и собира́юще чужда́я, умаля́ются.

Душа́ благослове́нна вся́кая проста́я: му́жъ я́рый неблагообра́зенъ.

Удержава́яй пшени́цу оста́витъ ю́ язы́комъ: продая́й пшени́цу ску́по, от наро́да про́клятъ, благослове́нiе же Госпо́дне на главѣ́ подава́ющаго.

Творя́й блага́я и́щетъ благода́ти добры́: и́щущаго же зла́я пости́гнутъ его́.

Надѣ́яйся на бога́тство свое́, се́й паде́тъ: заступа́яй же пра́ведныхъ, то́й возсiя́етъ.

Не сматря́яй своего́ до́му наслѣ́дитъ вѣ́тры: порабо́таетъ же безу́мный разу́мному.

От плода́ пра́вды дре́во жи́зни прозяба́етъ: отъе́млются же безвре́менно ду́ши беззако́нныхъ.

А́ще пра́ведный едва́ спаса́ется, нечести́вый же и грѣ́шный гдѣ́ яви́тся?

Французский (LSG)

La balance fausse est en horreur à l'Éternel, Mais le poids juste lui est agréable.

Quand vient l'orgueil, vient aussi l'ignominie; Mais la sagesse est avec les humbles.

L'intégrité des hommes droits les dirige, Mais les détours des perfides causent leur ruine.

Au jour de la colère, la richesse ne sert à rien; Mais la justice délivre de la mort.

La justice de l'homme intègre aplanit sa voie, Mais le méchant tombe par sa méchanceté.

La justice des hommes droits les délivre, Mais les méchants sont pris par leur malice.

A la mort du méchant, son espoir périt, Et l'attente des hommes iniques est anéantie.

Le juste est délivré de la détresse, Et le méchant prend sa place.

Par sa bouche l'impie perd son prochain, Mais les justes sont délivrés par la science.

Quand les justes sont heureux, la ville est dans la joie; Et quand les méchants périssent, on pousse des cris d'allégresse.

La ville s'élève par la bénédiction des hommes droits, Mais elle est renversée par la bouche des méchants.

Celui qui méprise son prochain est dépourvu de sens, Mais l'homme qui a de l'intelligence se tait.

Celui qui répand la calomnie dévoile les secrets, Mais celui qui a l'esprit fidèle les garde.

Quand la prudence fait défaut, le peuple tombe; Et le salut est dans le grand nombre des conseillers.

Celui qui cautionne autrui s'en trouve mal, Mais celui qui craint de s'engager est en sécurité.

Une femme qui a de la grâce obtient la gloire, Et ceux qui ont de la force obtiennent la richesse.

L'homme bon fait du bien à son âme, Mais l'homme cruel trouble sa propre chair.

Le méchant fait un gain trompeur, Mais celui qui sème la justice a un salaire véritable.

Ainsi la justice conduit à la vie, Mais celui qui poursuit le mal trouve la mort.

Ceux qui ont le coeur pervers sont en abomination à l'Éternel, Mais ceux dont la voie est intègre lui sont agréables.

Certes, le méchant ne restera pas impuni, Mais la postérité des justes sera sauvée.

Un anneau d'or au nez d'un pourceau, C'est une femme belle et dépourvue de sens.

Le désir des justes, c'est seulement le bien; L'attente des méchants, c'est la fureur.

Tel, qui donne libéralement, devient plus riche; Et tel, qui épargne à l'excès, ne fait que s'appauvrir.

L'âme bienfaisante sera rassasiée, Et celui qui arrose sera lui-même arrosé.

Celui qui retient le blé est maudit du peuple, Mais la bénédiction est sur la tête de celui qui le vend.

Celui qui recherche le bien s'attire de la faveur, Mais celui qui poursuit le mal en est atteint.

Celui qui se confie dans ses richesses tombera, Mais les justes verdiront comme le feuillage.

Celui qui trouble sa maison héritera du vent, Et l'insensé sera l'esclave de l'homme sage.

Le fruit du juste est un arbre de vie, Et le sage s'empare des âmes.

Voici, le juste reçoit sur la terre une rétribution; Combien plus le méchant et le pécheur!

Украинский (Огієнко)

Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

مَوَازِينُ غِشٍّ مَكْرَهَةُ الرَّبِّ، وَالْوَزْنُ الصَّحِيحُ رِضَاهُ.

تَأْتِي الْكِبْرِيَاءُ فَيَأْتِي الْهَوَانُ، وَمَعَ الْمُتَوَاضِعِينَ حِكْمَةٌ.

اِسْتِقَامَةُ الْمُسْتَقِيمِينَ تَهْدِيهِمْ، وَاعْوِجَاجُ الْغَادِرِينَ يُخْرِبُهُمْ.

لاَ يَنْفَعُ الْغِنَى فِي يَوْمِ السَّخَطِ، أَمَّا الْبِرُّ فَيُنَجِّي مِنَ الْمَوْتِ.

بِرُّ الْكَامِلِ يُقَوِّمُ طَرِيقَهُ، أَمَّا الشِّرِّيرُ فَيَسْقُطُ بِشَرِّهِ.

بِرُّ الْمُسْتَقِيمِينَ يُنَجِّيهِمْ، أَمَّا الْغَادِرُونَ فَيُؤْخَذُونَ بِفَسَادِهِمْ.

عِنْدَ مَوْتِ إِنْسَانٍ شِرِّيرٍ يَهْلِكُ رَجَاؤُهُ، وَمُنْتَظَرُ الأَثَمَةِ يَبِيدُ.

اَلصِّدِّيقُ يَنْجُو مِنَ الضِّيقِ، وَيَأْتِي الشِّرِّيرُ مَكَانَهُ.

بِالْفَمِ يُخْرِبُ الْمُنَافِقُ صَاحِبَهُ، وَبِالْمَعْرِفَةِ يَنْجُو الصِّدِّيقُونَ.

بِخَيْرِ الصِّدِّيقِينَ تَفْرَحُ الْمَدِينَةُ، وَعِنْدَ هَلاَكِ الأَشْرَارِ هُتَافٌ.

بِبَرَكَةِ الْمُسْتَقِيمِينَ تَعْلُو الْمَدِينَةُ، وَبِفَمِ الأَشْرَارِ تُهْدَمُ.

اَلْمُحْتَقِرُ صَاحِبَهُ هُوَ نَاقِصُ الْفَهْمِ، أَمَّا ذُو الْفَهْمِ فَيَسْكُتُ.

السَّاعِي بِالْوِشَايَةِ يُفْشِي السِّرَّ، وَالأَمِينُ الرُّوحِ يَكْتُمُ الأَمْرَ.

حَيْثُ لاَ تَدْبِيرٌ يَسْقُطُ الشَّعْبُ، أَمَّا الْخَلاَصُ فَبِكَثْرَةِ الْمُشِيرِينَ.

ضَرَرًا يُضَرُّ مَنْ يَضْمَنُ غَرِيبًا، وَمَنْ يُبْغِضُ صَفْقَ الأَيْدِي مُطْمَئِنٌّ.

اَلْمَرْأَةُ ذَاتُ النِّعْمَةِ تُحَصِّلُ كَرَامَةً، وَالأَشِدَّاءُ يُحَصِّلُونَ غِنًى.

اَلرَّجُلُ الرَّحِيمُ يُحْسِنُ إِلَى نَفْسِهِ، وَالْقَاسِي يُكَدِّرُ لَحْمَهُ.

اَلشِّرِّيرُ يَكْسَبُ أُجْرَةَ غِشٍّ، وَالزَّارِعُ الْبِرَّ أُجْرَةَ أَمَانَةٍ.

كَمَا أَنَّ الْبِرَّ يَؤُولُ إِلَى الْحَيَاةِ كَذلِكَ مَنْ يَتْبَعُ الشَّرَّ فَإِلَى مَوْتِهِ.

كَرَاهَةُ الرَّبِّ مُلْتَوُو الْقَلْبِ، وَرِضَاهُ مُسْتَقِيمُو الطَّرِيقِ.

يَدٌ لِيَدٍ لاَ يَتَبَرَّرُ الشِّرِّيرُ، أَمَّا نَسْلُ الصِّدِّيقِينَ فَيَنْجُو.

خِزَامَةُ ذَهَبٍ فِي فِنْطِيسَةِ خِنْزِيرَةٍ الْمَرْأَةُ الْجَمِيلَةُ الْعَدِيمَةُ الْعَقْلِ.

شَهْوَةُ الأَبْرَارِ خَيْرٌ فَقَطْ. رَجَاءُ الأَشْرَارِ سَخَطٌ.

يُوجَدُ مَنْ يُفَرِّقُ فَيَزْدَادُ أَيْضًا، وَمَنْ يُمْسِكُ أَكْثَرَ مِنَ اللاَّئِقِ وَإِنَّمَا إِلَى الْفَقْرِ.

النَّفْسُ السَّخِيَّةُ تُسَمَّنُ، وَالْمُرْوِي هُوَ أَيْضًا يُرْوَى.

مُحْتَكِرُ الْحِنْطَةِ يَلْعَنُهُ الشَّعْبُ، وَالْبَرَكَةُ عَلَى رَأْسِ الْبَائِعِ.

مَنْ يَطْلُبُ الْخَيْرَ يَلْتَمِسُ الرِّضَا، وَمَنْ يَطْلُبُ الشَّرَّ فَالشَّرُّ يَأْتِيهِ.

مَنْ يَتَّكِلُ عَلَى غِنَاهُ يَسْقُطْ، أَمَّا الصِّدِّيقُونَ فَيَزْهُونَ كَالْوَرَقِ.

مَنْ يُكَدِّرُ بَيْتَهُ يَرِثِ الرِّيحَ، وَالْغَبِيُّ خَادِمٌ لِحَكِيمِ الْقَلْبِ.

ثَمَرُ الصِّدِّيقِ شَجَرَةُ حَيَاةٍ، وَرَابحُ النُّفُوسِ حَكِيمٌ.

هُوَذَا الصِّدِّيقُ يُجَازَى فِي الأَرْضِ، فَكَمْ بِالْحَرِيِّ الشِّرِّيرُ وَالْخَاطِئُ!