Заблужда́ющiи [непра́ведницы] дѣ́лаютъ зла́я, ми́лость же и и́стину дѣ́лаютъ благі́и. Не вѣ́дятъ ми́лости и вѣ́ры дѣ́лателiе злы́хъ: ми́лостыни же и вѣ́ры у дѣ́лателей благи́хъ.

Во вся́цѣмъ пеку́щемся е́сть изоби́лiе: любосла́стный же и безпеча́льный въ ску́дости бу́детъ.

Вѣне́цъ прему́дрыхъ бога́тство и́хъ, житiе́ же безу́мныхъ зло́.

Изба́витъ от злы́хъ ду́шу свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи́вая ле́стный.

Во стра́сѣ Госпо́дни упова́нiе крѣ́пости, ча́домъ же свои́мъ оста́витъ утвержде́нiе [ми́ра].

Стра́хъ Госпо́день исто́чникъ жи́зни, твори́тъ же укланя́тися от сѣ́ти сме́ртныя.

Во мно́зѣ язы́цѣ сла́ва царю́: во оскудѣ́нiи же лю́дстѣ сокруше́нiе си́льному.

Долготерпѣли́въ му́жъ мно́гъ въ ра́зумѣ, малоду́шный же крѣ́пко безу́менъ.

Кро́ткiй му́жъ се́рдцу вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чу́вственно.

Оклевета́яй убо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и́, почита́яй же его́ ми́луетъ ни́щаго.

Во зло́бѣ свое́й отри́нется нечести́вый: надѣ́яйжеся на Го́спода свои́мъ преподо́бiемъ пра́веденъ.

Въ се́рдцы бла́зѣ му́жа почі́етъ прему́дрость, въ се́рдцы же безу́мныхъ не познава́ется.

Пра́вда возвыша́етъ язы́къ: умаля́ютъ же племена́ грѣси́.

Прiя́тенъ царе́ви слуга́ разу́мный, свои́мъ же благообраще́нiемъ отъе́млетъ безче́стiе.

Греческий [Greek (Koine)]

σοφαὶ γυναῖκες ᾠκοδόμησαν οἴκους ἡ δὲ ἄφρων κατέσκαψεν ταῖς χερσὶν αὐτῆς

ὁ πορευόμενος ὀρθῶς φοβεῖται τὸν κύριον ὁ δὲ σκολιάζων ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἀτιμασθήσεται

ἐκ στόματος ἀφρόνων βακτηρία ὕβρεως χείλη δὲ σοφῶν φυλάσσει αὐτούς

οὗ μή εἰσιν βόες φάτναι καθαραί οὗ δὲ πολλὰ γενήματα φανερὰ βοὸς ἰσχύς

μάρτυς πιστὸς οὐ ψεύδεται ἐκκαίει δὲ ψεύδη μάρτυς ἄδικος

ζητήσεις σοφίαν παρὰ κακοῖς καὶ οὐχ εὑρήσεις αἴσθησις δὲ παρὰ φρονίμοις εὐχερής

πάντα ἐναντία ἀνδρὶ ἄφρονι ὅπλα δὲ αἰσθήσεως χείλη σοφά

σοφία πανούργων ἐπιγνώσεται τὰς ὁδοὺς αὐτῶν ἄνοια δὲ ἀφρόνων ἐν πλάνῃ

οἰκίαι παρανόμων ὀφειλήσουσιν καθαρισμόν οἰκίαι δὲ δικαίων δεκταί

καρδία ἀνδρὸς αἰσθητική λυπηρὰ ψυχὴ αὐτοῦ ὅταν δὲ εὐφραίνηται οὐκ ἐπιμείγνυται ὕβρει

οἰκίαι ἀσεβῶν ἀφανισθήσονται σκηναὶ δὲ κατορθούντων στήσονται

ἔστιν ὁδὸς ἣ δοκεῖ ὀρθὴ εἶναι παρὰ ἀνθρώποις τὰ δὲ τελευταῖα αὐτῆς ἔρχεται εἰς πυθμένα ᾅδου

ἐν εὐφροσύναις οὐ προσμείγνυται λύπη τελευταία δὲ χαρὰ εἰς πένθος ἔρχεται

τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν πλησθήσεται θρασυκάρδιος ἀπὸ δὲ τῶν διανοημάτων αὐτοῦ ἀνὴρ ἀγαθός

ἄκακος πιστεύει παντὶ λόγῳ πανοῦργος δὲ ἔρχεται εἰς μετάνοιαν

σοφὸς φοβηθεὶς ἐξέκλινεν ἀπὸ κακοῦ ὁ δὲ ἄφρων ἑαυτῷ πεποιθὼς μείγνυται ἀνόμῳ

ὀξύθυμος πράσσει μετὰ ἀβουλίας ἀνὴρ δὲ φρόνιμος πολλὰ ὑποφέρει

μεριοῦνται ἄφρονες κακίαν οἱ δὲ πανοῦργοι κρατήσουσιν αἰσθήσεως

ὀλισθήσουσιν κακοὶ ἔναντι ἀγαθῶν καὶ ἀσεβεῖς θεραπεύσουσιν θύρας δικαίων

φίλοι μισήσουσιν φίλους πτωχούς φίλοι δὲ πλουσίων πολλοί

ὁ ἀτιμάζων πένητας ἁμαρτάνει ἐλεῶν δὲ πτωχοὺς μακαριστός

πλανώμενοι τεκταίνουσι κακά ἔλεον δὲ καὶ ἀλήθειαν τεκταίνουσιν ἀγαθοί οὐκ ἐπίστανται ἔλεον καὶ πίστιν τέκτονες κακῶν ἐλεημοσύναι δὲ καὶ πίστεις παρὰ τέκτοσιν ἀγαθοῖς

ἐν παντὶ μεριμνῶντι ἔνεστιν περισσόν ὁ δὲ ἡδὺς καὶ ἀνάλγητος ἐν ἐνδείᾳ ἔσται

στέφανος σοφῶν πανοῦργος ἡ δὲ διατριβὴ ἀφρόνων κακή

ῥύσεται ἐκ κακῶν ψυχὴν μάρτυς πιστός ἐκκαίει δὲ ψεύδη δόλιος

ἐν φόβῳ κυρίου ἐλπὶς ἰσχύος τοῖς δὲ τέκνοις αὐτοῦ καταλείπει ἔρεισμα

πρόσταγμα κυρίου πηγὴ ζωῆς ποιεῖ δὲ ἐκκλίνειν ἐκ παγίδος θανάτου

ἐν πολλῷ ἔθνει δόξα βασιλέως ἐν δὲ ἐκλείψει λαοῦ συντριβὴ δυνάστου

μακρόθυμος ἀνὴρ πολὺς ἐν φρονήσει ὁ δὲ ὀλιγόψυχος ἰσχυρῶς ἄφρων

πραΰθυμος ἀνὴρ καρδίας ἰατρός σὴς δὲ ὀστέων καρδία αἰσθητική

ὁ συκοφαντῶν πένητα παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν ὁ δὲ τιμῶν αὐτὸν ἐλεᾷ πτωχόν

ἐν κακίᾳ αὐτοῦ ἀπωσθήσεται ἀσεβής ὁ δὲ πεποιθὼς τῇ ἑαυτοῦ ὁσιότητι δίκαιος

ἐν καρδίᾳ ἀγαθῇ ἀνδρὸς σοφία ἐν δὲ καρδίᾳ ἀφρόνων οὐ διαγινώσκεται

δικαιοσύνη ὑψοῖ ἔθνος ἐλασσονοῦσι δὲ φυλὰς ἁμαρτίαι

δεκτὸς βασιλεῖ ὑπηρέτης νοήμων τῇ δὲ ἑαυτοῦ εὐστροφίᾳ ἀφαιρεῖται ἀτιμίαν

Французский (LSG)

La femme sage bâtit sa maison, Et la femme insensée la renverse de ses propres mains.

Celui qui marche dans la droiture craint l'Éternel, Mais celui qui prend des voies tortueuses le méprise.

Dans la bouche de l'insensé est une verge pour son orgueil, Mais les lèvres des sages les gardent.

S'il n'y a pas de boeufs, la crèche est vide; C'est à la vigueur des boeufs qu'on doit l'abondance des revenus.

Un témoin fidèle ne ment pas, Mais un faux témoin dit des mensonges.

Le moqueur cherche la sagesse et ne la trouve pas, Mais pour l'homme intelligent la science est chose facile.

Éloigne-toi de l'insensé; Ce n'est pas sur ses lèvres que tu aperçois la science.

La sagesse de l'homme prudent, c'est l'intelligence de sa voie; La folie des insensés, c'est la tromperie.

Les insensés se font un jeu du péché, Mais parmi les hommes droits se trouve la bienveillance.

Le coeur connaît ses propres chagrins, Et un étranger ne saurait partager sa joie.

La maison des méchants sera détruite, Mais la tente des hommes droits fleurira.

Telle voie paraît droite à un homme, Mais son issue, c'est la voie de la mort.

Au milieu même du rire le coeur peut être affligé, Et la joie peut finir par la détresse.

Celui dont le coeur s'égare se rassasie de ses voies, Et l'homme de bien se rassasie de ce qui est en lui.

L'homme simple croit tout ce qu'on dit, Mais l'homme prudent est attentif à ses pas.

Le sage a de la retenue et se détourne du mal, Mais l'insensé est arrogant et plein de sécurité.

Celui qui est prompt à la colère fait des sottises, Et l'homme plein de malice s'attire la haine.

Les simples ont en partage la folie, Et les hommes prudents se font de la science une couronne.

Les mauvais s'inclinent devant les bons, Et les méchants aux portes du juste.

Le pauvre est odieux même à son ami, Mais les amis du riche sont nombreux.

Celui qui méprise son prochain commet un péché, Mais heureux celui qui a pitié des misérables!

Ceux qui méditent le mal ne s'égarent-ils pas? Mais ceux qui méditent le bien agissent avec bonté et fidélité.

Tout travail procure l'abondance, Mais les paroles en l'air ne mènent qu'à la disette.

La richesse est une couronne pour les sages; La folie des insensés est toujours de la folie.

Le témoin véridique délivre des âmes, Mais le trompeur dit des mensonges.

Celui qui craint l'Éternel possède un appui ferme, Et ses enfants ont un refuge auprès de lui.

La crainte de l'Éternel est une source de vie, Pour détourner des pièges de la mort.

Quand le peuple est nombreux, c'est la gloire d'un roi; Quand le peuple manque, c'est la ruine du prince.

Celui qui est lent à la colère a une grande intelligence, Mais celui qui est prompt à s'emporter proclame sa folie.

Un coeur calme est la vie du corps, Mais l'envie est la carie des os.

Opprimer le pauvre, c'est outrager celui qui l'a fait; Mais avoir pitié de l'indigent, c'est l'honorer.

Le méchant est renversé par sa méchanceté, Mais le juste trouve un refuge même en sa mort.

Dans un coeur intelligent repose la sagesse, Mais au milieu des insensés elle se montre à découvert.

La justice élève une nation, Mais le péché est la honte des peuples.

La faveur du roi est pour le serviteur prudent, Et sa colère pour celui qui fait honte.

Украинский (Огієнко)

Языки

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Чи ж не блудять, хто оре лихе?
А милість та правда для тих, хто оре добро.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.