Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
14:4
14:7
14:9
14:10
14:11
см.:Притч.12:7;
14:12
см.:Притч.16:25;
14:13
14:14
см.:Ис.3:10-11;
14:17
см.:Притч.12:16;
14:20
см.:Притч.19:7;
14:22
14:23
см.:Притч.12:11;
14:25
см.:Притч.12:17;
14:26
см.:Притч.18:11;
14:28
14:29
см.:Притч.19:11;
14:30
14:33
Му́дрыя жены́ созда́ша до́мы: безу́мная же раскопа́ рука́ма свои́ма.
Ходя́й пра́во бои́тся Го́спода: развраща́яй же пути́ своя́ обезче́стится.
Изъ у́стъ безу́мныхъ же́злъ досажде́нiя: устнѣ́ же му́дрыхъ храня́тъ я́.
Идѣ́же нѣ́сть воло́въ, я́сли чи́сты: а идѣ́же жи́та мно́га, я́вна волу́ крѣ́пость.
Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́етъ же ло́жная свидѣ́тель непра́веденъ.
Взы́щеши прему́дрости у злы́хъ, и не обря́щеши: чу́вство же у му́дрыхъ удо́бно.
Вся́ проти́вна [су́ть] му́жеви безу́мну: ору́жiе же чу́вствiя устнѣ́ прему́дры.
Прему́дрость кова́рныхъ уразумѣ́етъ пути́ и́хъ: бу́йство же безу́мныхъ въ заблужде́нiи.
До́мове беззако́нныхъ тре́буютъ очище́нiя, до́мове же пра́ведныхъ прiя́тни.
Се́рдце му́жа чу́вственно печа́ль души́ его́: егда́ же весели́тся, не примѣша́ется досажде́нiю.
До́мове нечести́выхъ исче́знутъ, селе́нiя же пра́во творя́щихъ пребу́дутъ.
Е́сть пу́ть, и́же мни́тся человѣ́комъ пра́въ бы́ти, послѣ́дняя же его́ прихо́дятъ во дно́ а́да.
Ко весе́лиемъ не примѣшава́ется печа́ль: послѣ́дняя же ра́дости въ пла́чь прихо́дятъ.
Путі́й свои́хъ насы́тится дерзосе́рдый, от размышле́нiй же свои́хъ му́жъ бла́гъ.
Незло́бивый вѣ́ру е́млетъ вся́кому словеси́, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́янiе.
Прему́дръ убоя́вся уклони́тся от зла́, безу́мный же на себе́ надѣ́явся смѣшава́ется со беззако́ннымъ.
Остроя́ростный безъ совѣ́та твори́тъ, му́жъ же му́дрый мно́гая терпи́тъ.
Раздѣля́ютъ безу́мнiи зло́бу, кова́рнiи же удержа́тъ чу́вство.
Попо́лзнутся злі́и предъ благи́ми, и нечести́вiи послу́жатъ предъ две́рьми пра́ведныхъ.
Дру́зiе возненави́дятъ друго́въ убо́гихъ: дру́зiе же бога́тыхъ мно́зи.
Безче́стяй убо́гiя согрѣша́етъ, ми́луяй же ни́щыя блаже́нъ.
Заблужда́ющiи [непра́ведницы] дѣ́лаютъ зла́я, ми́лость же и и́стину дѣ́лаютъ благі́и. Не вѣ́дятъ ми́лости и вѣ́ры дѣ́лателiе злы́хъ: ми́лостыни же и вѣ́ры у дѣ́лателей благи́хъ.
Во вся́цѣмъ пеку́щемся е́сть изоби́лiе: любосла́стный же и безпеча́льный въ ску́дости бу́детъ.
Вѣне́цъ прему́дрыхъ бога́тство и́хъ, житiе́ же безу́мныхъ зло́.
Изба́витъ от злы́хъ ду́шу свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи́вая ле́стный.
Во стра́сѣ Госпо́дни упова́нiе крѣ́пости, ча́домъ же свои́мъ оста́витъ утвержде́нiе [ми́ра].
Стра́хъ Госпо́день исто́чникъ жи́зни, твори́тъ же укланя́тися от сѣ́ти сме́ртныя.
Во мно́зѣ язы́цѣ сла́ва царю́: во оскудѣ́нiи же лю́дстѣ сокруше́нiе си́льному.
Долготерпѣли́въ му́жъ мно́гъ въ ра́зумѣ, малоду́шный же крѣ́пко безу́менъ.
Кро́ткiй му́жъ се́рдцу вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чу́вственно.
Оклевета́яй убо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и́, почита́яй же его́ ми́луетъ ни́щаго.
Во зло́бѣ свое́й отри́нется нечести́вый: надѣ́яйжеся на Го́спода свои́мъ преподо́бiемъ пра́веденъ.
Въ се́рдцы бла́зѣ му́жа почі́етъ прему́дрость, въ се́рдцы же безу́мныхъ не познава́ется.
Пра́вда возвыша́етъ язы́къ: умаля́ютъ же племена́ грѣси́.
Прiя́тенъ царе́ви слуга́ разу́мный, свои́мъ же благообраще́нiемъ отъе́млетъ безче́стiе.
La femme sage bâtit sa maison, Et la femme insensée la renverse de ses propres mains.
Celui qui marche dans la droiture craint l'Éternel, Mais celui qui prend des voies tortueuses le méprise.
Dans la bouche de l'insensé est une verge pour son orgueil, Mais les lèvres des sages les gardent.
S'il n'y a pas de boeufs, la crèche est vide; C'est à la vigueur des boeufs qu'on doit l'abondance des revenus.
Un témoin fidèle ne ment pas, Mais un faux témoin dit des mensonges.
Le moqueur cherche la sagesse et ne la trouve pas, Mais pour l'homme intelligent la science est chose facile.
Éloigne-toi de l'insensé; Ce n'est pas sur ses lèvres que tu aperçois la science.
La sagesse de l'homme prudent, c'est l'intelligence de sa voie; La folie des insensés, c'est la tromperie.
Les insensés se font un jeu du péché, Mais parmi les hommes droits se trouve la bienveillance.
Le coeur connaît ses propres chagrins, Et un étranger ne saurait partager sa joie.
La maison des méchants sera détruite, Mais la tente des hommes droits fleurira.
Telle voie paraît droite à un homme, Mais son issue, c'est la voie de la mort.
Au milieu même du rire le coeur peut être affligé, Et la joie peut finir par la détresse.
Celui dont le coeur s'égare se rassasie de ses voies, Et l'homme de bien se rassasie de ce qui est en lui.
L'homme simple croit tout ce qu'on dit, Mais l'homme prudent est attentif à ses pas.
Le sage a de la retenue et se détourne du mal, Mais l'insensé est arrogant et plein de sécurité.
Celui qui est prompt à la colère fait des sottises, Et l'homme plein de malice s'attire la haine.
Les simples ont en partage la folie, Et les hommes prudents se font de la science une couronne.
Les mauvais s'inclinent devant les bons, Et les méchants aux portes du juste.
Le pauvre est odieux même à son ami, Mais les amis du riche sont nombreux.
Celui qui méprise son prochain commet un péché, Mais heureux celui qui a pitié des misérables!
Ceux qui méditent le mal ne s'égarent-ils pas? Mais ceux qui méditent le bien agissent avec bonté et fidélité.
Tout travail procure l'abondance, Mais les paroles en l'air ne mènent qu'à la disette.
La richesse est une couronne pour les sages; La folie des insensés est toujours de la folie.
Le témoin véridique délivre des âmes, Mais le trompeur dit des mensonges.
Celui qui craint l'Éternel possède un appui ferme, Et ses enfants ont un refuge auprès de lui.
La crainte de l'Éternel est une source de vie, Pour détourner des pièges de la mort.
Quand le peuple est nombreux, c'est la gloire d'un roi; Quand le peuple manque, c'est la ruine du prince.
Celui qui est lent à la colère a une grande intelligence, Mais celui qui est prompt à s'emporter proclame sa folie.
Un coeur calme est la vie du corps, Mais l'envie est la carie des os.
Opprimer le pauvre, c'est outrager celui qui l'a fait; Mais avoir pitié de l'indigent, c'est l'honorer.
Le méchant est renversé par sa méchanceté, Mais le juste trouve un refuge même en sa mort.
Dans un coeur intelligent repose la sagesse, Mais au milieu des insensés elle se montre à découvert.
La justice élève une nation, Mais le péché est la honte des peuples.
La faveur du roi est pour le serviteur prudent, Et sa colère pour celui qui fait honte.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.
На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.
Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.
Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.
Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.
Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.
Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.
Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.
Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.
Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.
Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.
Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.
Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.
Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.
Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.
Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.
Чи ж не блудять, хто оре лихе?
А милість та правда для тих, хто оре добро.
А милість та правда для тих, хто оре добро.
Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.
Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.
Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.
У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.
Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.
У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.
Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.
Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.
Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.
Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.
Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
ҲИКМАТИ зан хонаи вайро бино мекунад, вале зани аблаҳ бо дасти худ онро вайрон мекунад.
Касе ки бо роҳи рост равад, тарсгори Парвардигор аст, вале касе ки роҳҳояш каҷ аст, Ӯро хор медорад.
Дар даҳони аблаҳ навдаи ғурур аст, вале лабҳои хирадмандон онҳоро нигаҳбонӣ мекунад.
Агар барзаговҳо набошад, охур холист, вале аз қуввати барзагов маҳсулот бисёр аст.
Шоҳиди амин дурӯғ намегӯяд, вале шоҳиди козиб суханони дурӯғ мебофад.
Масхарабоз хикмат меҷӯяд, ва намеёбад; вале барои оқил дониш осон аст.
Аз ҳузури шахси аблаҳ дур шав, вагар на лабҳои оқилонаро нахоҳӣ донист.
Ҳикмати шахси бофаросат – дар фаҳмидани роҳи ӯст; вале беақлии аблаҳон макр аст.
Беақлонро гуноҳ миёнарав аст, вале дар миёни росткорон – ҳусни таваҷҷӯҳ.
Дил талхии ҳиссиёти худро медонад, ва дар шодии вай бегонае иштирок надорад.
Хонаи шарирон вайрон мешавад, вале хаймаи росткорон нашъунамо меёбад.
Роҳе ҳаст, ки ба назари кас рост менамояд, вале оқибаташ роҳҳои мамот аст.
Дар вақти ханда ҳам баъзан дили кас дард мекунад, ва шодие ҳаст, ки оқибаташ андӯҳ аст.
Каҷдил аз роҳҳои худ сер мешавад, ва шахси нек – аз амалиёти худ,
Соддадил ба ҳар сухан имон меоварад, вале бофаросат ба ҳар қадами худ диққат медиҳад.
Хирадманд метарсад ва аз бадӣ дур мешавад, вале аблаҳ пурғурур ва худписанд аст.
Тундмизоҷ беақлӣ мекунад, ва шахси дасисакор нафратангез аст.
Насиби соддадилон беақлист, вале дониш тоҷи бофаросатон аст.
Бадон назди некон сархам меистанд, ва шарирон – пеши дарвозаҳои одилон.
Бенаво барои ёри худ низ нафратангез аст, вале сарватдор дӯстони бисёре дорад.
Касе ки аз ёри худ нафрат дорад, гуноҳ мекунад, вале хушо касе ки хайрхоҳи мискинон аст!
Оё бадандешон гумроҳ намешаванд? Вале эҳсон ва ростӣ бо некандешон аст.
Дар ҳар кори сахт нафъе ҳаст, вале пургӯӣ фақат сӯи бенавоӣ мебарад.
Тоҷи хирадмандон сарвати онҳост; вале тавонгарии аблаҳон беақлист.
Шоҳиди ростгӯй ҷонҳоро халос мекунад, вале шоҳиди маккор суханони дурӯғ мебофад.
Дар худотарсӣ қалъаи мустаҳкаме ҳаст, ва вай барои фарзандонаш паноҳгоҳ мешавад.
Худотарсӣ чашмаи ҳаёт аст, ва аз домҳои мамот дур мекунад.
Шавкати подшоҳ дар бисёрии қавм аст, ва шикасти амир дар камии қабила аст.
Собир пурхирад аст, вале зудранҷ беақлиро зоҳир месозад.
Дили ором ҳаёти ҷисм аст, вале ҳасад фасоди устухонҳост.
Касе ки бенаворо ба танг оварад, Офаринандаи ӯро хорӣ медиҳад, вале касе ки ба мискин марҳамат мекунад, Ӯро ҷалол медиҳад.
Шарир барои бадии худ рад карда мешавад, вале одил дар вақти мамоти худ низ ба Худо паноҳ мебарад.
Ҳикмат дар дили оқил қарор меёбад, вале он чи андаруни аблаҳон аст, ошкор мешавад,
Адолат қавмро сарбаланд мегардонад, вале гуноҳ нанги қабилаҳост.
Таваҷҷӯҳи подшоҳ бар бандаи соҳибфаҳм аст, вале хашми ӯ – бар каси нанговар.