Заблужда́ющiи [непра́ведницы] дѣ́лаютъ зла́я, ми́лость же и и́стину дѣ́лаютъ благі́и. Не вѣ́дятъ ми́лости и вѣ́ры дѣ́лателiе злы́хъ: ми́лостыни же и вѣ́ры у дѣ́лателей благи́хъ.

Во вся́цѣмъ пеку́щемся е́сть изоби́лiе: любосла́стный же и безпеча́льный въ ску́дости бу́детъ.

Вѣне́цъ прему́дрыхъ бога́тство и́хъ, житiе́ же безу́мныхъ зло́.

Изба́витъ от злы́хъ ду́шу свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи́вая ле́стный.

Во стра́сѣ Госпо́дни упова́нiе крѣ́пости, ча́домъ же свои́мъ оста́витъ утвержде́нiе [ми́ра].

Стра́хъ Госпо́день исто́чникъ жи́зни, твори́тъ же укланя́тися от сѣ́ти сме́ртныя.

Во мно́зѣ язы́цѣ сла́ва царю́: во оскудѣ́нiи же лю́дстѣ сокруше́нiе си́льному.

Долготерпѣли́въ му́жъ мно́гъ въ ра́зумѣ, малоду́шный же крѣ́пко безу́менъ.

Кро́ткiй му́жъ се́рдцу вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чу́вственно.

Оклевета́яй убо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и́, почита́яй же его́ ми́луетъ ни́щаго.

Во зло́бѣ свое́й отри́нется нечести́вый: надѣ́яйжеся на Го́спода свои́мъ преподо́бiемъ пра́веденъ.

Въ се́рдцы бла́зѣ му́жа почі́етъ прему́дрость, въ се́рдцы же безу́мныхъ не познава́ется.

Пра́вда возвыша́етъ язы́къ: умаля́ютъ же племена́ грѣси́.

Прiя́тенъ царе́ви слуга́ разу́мный, свои́мъ же благообраще́нiемъ отъе́млетъ безче́стiе.

Украинский (Огієнко)

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Чи ж не блудять, хто оре лихе?
А милість та правда для тих, хто оре добро.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

Арабский (Arabic Van Dyke)

حِكْمَةُ الْمَرْأَةِ تَبْنِي بَيْتَهَا، وَالْحَمَاقَةُ تَهْدِمُهُ بِيَدِهَا.

اَلسَّالِكُ بِاسْتِقَامَتِهِ يَتَّقِي الرَّبَّ، وَالْمُعَوِّجُ طُرُقَهُ يَحْتَقِرُهُ.

فِي فَمِ الْجَاهِلِ قَضِيبٌ لِكِبْرِيَائِهِ، أَمَّا شِفَاهُ الْحُكَمَاءِ فَتَحْفَظُهُمْ.

حَيْثُ لاَ بَقَرٌ فَالْمَعْلَفُ فَارِغٌ، وَكَثْرَةُ الْغَلَّةِ بِقُوَّةِ الثَّوْرِ.

اَلشَّاهِدُ الأَمِينُ لَنْ يَكْذِبَ، وَالشَّاهِدُ الزُّورُ يَتَفَوَّهُ بِالأَكَاذِيبِ.

اَلْمُسْتَهْزِئُ يَطْلُبُ الْحِكْمَةَ وَلاَ يَجِدُهَا، وَالْمَعْرِفَةُ هَيِّنَةٌ لِلْفَهِيمِ.

اِذْهَبْ مِنْ قُدَّامِ رَجُل جَاهِل إِذْ لاَ تَشْعُرُ بِشَفَتَيْ مَعْرِفَةٍ.

حِكْمَةُ الذَّكِيِّ فَهْمُ طَرِيقِهِ، وَغَبَاوَةُ الْجُهَّالِ غِشٌّ.

اَلْجُهَّالُ يَسْتَهْزِئُونَ بِالإِثْمِ، وَبَيْنَ الْمُسْتَقِيمِينَ رِضًى.

اَلْقَلْبُ يَعْرِفُ مَرَارَةَ نَفْسِهِ، وَبِفَرَحِهِ لاَ يُشَارِكُهُ غَرِيبٌ.

بَيْتُ الأَشْرَارِ يُخْرَبُ، وَخَيْمَةُ الْمُسْتَقِيمِينَ تُزْهِرُ.

تُوجَدُ طَرِيقٌ تَظْهَرُ لِلإِنْسَانِ مُسْتَقِيمَةً، وَعَاقِبَتُهَا طُرُقُ الْمَوْتِ.

أَيْضًا فِي الضِّحِكِ يَكْتَئِبُ الْقَلْبُ، وَعَاقِبَةُ الْفَرَحِ حُزْنٌ.

اَلْمُرْتَدُّ فِي الْقَلْبِ يَشْبَعُ مِنْ طُرُقِهِ، وَالرَّجُلُ الصَّالِحُ مِمَّا عِنْدَهُ.

اَلْغَبِيُّ يُصَدِّقُ كُلَّ كَلِمَةٍ، وَالذَّكِيُّ يَنْتَبِهُ إِلَى خَطَوَاتِهِ.

اَلْحَكِيمُ يَخْشَى وَيَحِيدُ عَنِ الشَّرِّ، وَالْجَاهِلُ يَتَصَلَّفُ وَيَثِقُ.

اَلسَّرِيعُ الْغَضَبِ يَعْمَلُ بِالْحَمَقِ، وَذُو الْمَكَايِدِ يُشْنَأُ.

اَلأَغْبِيَاءُ يَرِثُونَ الْحَمَاقَةَ، وَالأَذْكِيَاءُ يُتَوَّجُونَ بِالْمَعْرِفَةِ.

الأَشْرَارُ يَنْحَنُونَ أَمَامَ الأَخْيَارِ، وَالأَثَمَةُ لَدَى أَبْوَابِ الصِّدِّيقِ.

أَيْضًا مِنْ قَرِيبِهِ يُبْغَضُ الْفَقِيرُ، وَمُحِبُّو الْغَنِيِّ كَثِيرُونَ.

مَنْ يَحْتَقِرُ قَرِيبَهُ يُخْطِئُ، وَمَنْ يَرْحَمُ الْمَسَاكِينَ فَطُوبَى لَهُ.

أَمَا يَضِلُّ مُخْتَرِعُو الشَّرِّ؟ أَمَّا الرَّحْمَةُ وَالْحَقُّ فَيَهْدِيَانِ مُخْتَرِعِي الْخَيْرِ.

فِي كُلِّ تَعَبٍ مَنْفَعَةٌ، وَكَلاَمُ الشَّفَتَيْنِ إِنَّمَا هُوَ إِلَى الْفَقْرِ.

تَاجُ الْحُكَمَاءِ غِنَاهُمْ. تَقَدُّمُ الْجُهَّالِ حَمَاقَةٌ.

اَلشَّاهِدُ الأَمِينُ مُنَجِّي النُّفُوسِ، وَمَنْ يَتَفَوَّهُ بِالأَكَاذِيبِ فَغِشٌّ.

فِي مَخَافَةِ الرَّبِّ ثِقَةٌ شَدِيدَةٌ، وَيَكُونُ لِبَنِيهِ مَلْجَأٌ.

مَخَافَةُ الرَّبِّ يَنْبُوعُ حَيَاةٍ لِلْحَيَدَانِ عَنْ أَشْرَاكِ الْمَوْتِ.

فِي كَثْرَةِ الشَّعْبِ زِينَةُ الْمَلِكِ، وَفِي عَدَمِ الْقَوْمِ هَلاَكُ الأَمِيرِ.

بَطِيءُ الْغَضَبِ كَثِيرُ الْفَهْمِ، وَقَصِيرُ الرُّوحِ مُعَلِّي الْحَمَقِ.

حَيَاةُ الْجَسَدِ هُدُوءُ الْقَلْبِ، وَنَخْرُ الْعِظَامِ الْحَسَدُ.

ظَالِمُ الْفَقِيرِ يُعَيِّرُ خَالِقَهُ، وَيُمَجِّدُهُ رَاحِمُ الْمِسْكِينِ.

اَلشِّرِّيرُ يُطْرَدُ بِشَرِّهِ، أَمَّا الصِّدِّيقُ فَوَاثِقٌ عِنْدَ مَوْتِهِ.

فِي قَلْبِ الْفَهِيمِ تَسْتَقِرُّ الْحِكْمَةُ، وَمَا فِي دَاخِلِ الْجُهَّالِ يُعْرَفُ.

اَلْبِرُّ يَرْفَعُ شَأْنَ الأُمَّةِ، وَعَارُ الشُّعُوبِ الْخَطِيَّةُ.

رِضْوَانُ الْمَلِكِ عَلَى الْعَبْدِ الْفَطِنِ، وَسَخَطُهُ يَكُونُ عَلَى الْمُخْزِي.

Синодальный

Языки

1 О мудрости и глупости вообще. 8 Более частное изображение мудрых и глупых, различие их участи. 20 О богатстве и бедности в связи с мудростью. 28 Параллельное изображение мудрых и глупых, богатых и бедных, господ и слуг.

Мудрая жена устроит дом свой, а глупая разрушит его своими руками.

Идущий прямым путем боится Господа; но чьи пути кривы, тот небрежет о Нем.

В устах глупого – бич гордости; уста же мудрых охраняют их.

Где нет волов, там ясли пусты; а много прибыли от силы волов.

Верный свидетель не лжет, а свидетель ложный наговорит много лжи.

Распутный ищет мудрости, и не находит; а для разумного знание легко.

Отойди от человека глупого, у которого ты не замечаешь разумных уст.

Мудрость разумного – знание пути своего, глупость же безрассудных – заблуждение.

Глупые смеются над грехом, а посреди праведных – благоволение.

Сердце знает горе души своей, и в радость его не вмешается чужой.

Дом беззаконных разорится, а жилище праведных процветет.

Есть пути, которые кажутся человеку прямыми; но конец их – путь к смерти.

И при смехе иногда болит сердце, и концом радости бывает печаль.

Человек с развращенным сердцем насытится от путей своих, и добрый – от своих.

Глупый верит всякому слову, благоразумный же внимателен к путям своим.

Мудрый боится и удаляется от зла, а глупый раздражителен и самонадеян.

Вспыльчивый может сделать глупость; но человек, умышленно делающий зло, ненавистен.

Невежды получают в удел себе глупость, а благоразумные увенчаются знанием.

Преклонятся злые пред добрыми и нечестивые – у ворот праведника.

Бедный ненавидим бывает даже близким своим, а у богатого много друзей.

Кто презирает ближнего своего, тот грешит; а кто милосерд к бедным, тот блажен.

Не заблуждаются ли умышляющие зло? [не знают милости и верности делающие зло;] но милость и верность у благомыслящих.

От всякого труда есть прибыль, а от пустословия только ущерб.

Венец мудрых – богатство их, а глупость невежд глупость и есть.

Верный свидетель спасает души, а лживый наговорит много лжи.

В страхе пред Господом – надежда твердая, и сынам Своим Он прибежище.

Страх Господень – источник жизни, удаляющий от сетей смерти.

Во множестве народа – величие царя, а при малолюдстве народа беда государю.

У терпеливого человека много разума, а раздражительный выказывает глупость.

Кроткое сердце – жизнь для тела, а зависть – гниль для костей.

Кто теснит бедного, тот хулит Творца его; чтущий же Его благотворит нуждающемуся.

За зло свое нечестивый будет отвергнут, а праведный и при смерти своей имеет надежду.

Мудрость почиет в сердце разумного, и среди глупых дает знать о себе.

Праведность возвышает народ, а беззаконие – бесчестие народов.

Благоволение царя – к рабу разумному, а гнев его – против того, кто позорит его.