Азбука веры » Би́блия » При́тчей Соломо́нихъ » гл.17

При́тчей Соломо́нихъ, Глава 17

Толкования

Толкования главы

17:1

см.:Притч.15:17;

17:2

см.:Сир.10:28;

17:3

см.:Притч.27:21;Сир.2:5;Иер.17:10;

17:4

17:5

см.:Притч.14:31;

17:6a

17:6

см.:Пс.127:6;2Тим.1:5;

17:7

17:8

17:9

см.:Притч.10:12;Сир.6:5;

17:10

17:11

17:12

17:13

см.:Втор.32:35;1Пет.3:9;Рим.12:17:19;1Фес.5:15;

17:14

17:15

см.:Притч.24:24;Ис.5:23;

17:16

17:16a

17:17

см.:Притч.18:25;Сир.12:8-9;

17:18

см.:Притч.6:1;Притч.11:15;

17:19

см.:Притч.6:14;

см.:Притч.15:20;

см.:Притч.15:13;

см.:Притч.21:14;

см.:Еккл.2:14;Еккл.8:1;

17:25

см.:Притч.15:20;

17:26

17:27

см.:Иак.1:19;

17:28

Церковнославянский (рус)

Лу́чше укру́хъ хлѣ́ба со сла́стiю въ ми́рѣ, не́жели до́мъ испо́лненъ мно́гихъ благи́хъ и непра́ведныхъ же́ртвъ со бра́нiю.

Ра́бъ смы́сленъ облада́етъ влады́ки безу́мными, въ бра́тiихъ же раздѣли́тъ [имѣ́нiе] на ча́сти.

Я́коже искуша́ется въ пещи́ сребро́ и зла́то, та́ко избра́нная сердца́ у Го́спода.

Злы́й послу́шаетъ язы́ка законопресту́пныхъ, пра́ведный же не внима́етъ устна́мъ лжи́вымъ.

Руга́йся убо́гому раздража́етъ сотво́ршаго его́, ра́дуяйся же о погиба́ющемъ не обезвини́тся: ми́луяй же поми́лованъ бу́детъ.

^–Вѣ́рному ве́сь мíръ бога́тство, невѣ́рному же ниже́ пѣ́нязь.

Вѣне́цъ ста́рыхъ ча́да ча́дъ: похвала́ же ча́домъ отцы́ и́хъ.^–

Неприли́чны су́ть безу́мному устнѣ́ вѣ́рны, ниже́ пра́ведному устнѣ́ лжи́вы.

Мзда́ благода́тей наказа́нiе употребля́ющымъ: и а́може а́ще обрати́тся, успѣ́етъ.

И́же таи́тъ оби́ды, и́щетъ любве́: а и́же ненави́дитъ скрыва́ти, разлуча́етъ дру́ги и дома́шнiя.

Сокруша́етъ преще́нiе се́рдце му́драго: безу́мный же бiе́мь не чу́вствуетъ [ра́нъ].

Прекосло́вiя воздви́жетъ вся́къ злы́й: Госпо́дь же а́нгела неми́лостива по́слетъ на́нь.

Впаде́тъ попече́нiе му́жу смы́сленну: безу́мнiи же размышля́ютъ зла́я.

И́же воздае́тъ зла́я за блага́я, не подви́гнутся зла́я изъ до́му его́.

Вла́сть дае́тъ словесе́мъ нача́ло пра́вды: предводи́телствуетъ же ску́дости пря́ и бра́нь.

И́же су́дитъ пра́веднаго непра́веднымъ, непра́веднаго же пра́веднымъ, нечи́стъ и ме́рзокъ у Го́спода.

Вску́ю бя́ше имѣ́нiе безу́мному? стяжа́ти бо прему́дрости безсе́рдый не мо́жетъ.^–

^–И́же высо́къ твори́тъ сво́й до́мъ, и́щетъ сокруше́нiя: остроптѣва́яй же учи́тися впаде́тъ во зла́я.

На вся́ко вре́мя дру́гъ да бу́детъ тебѣ́, бра́тiя же въ ну́ждахъ поле́зни да бу́дутъ: сего́ бо ра́ди ражда́ются.

Му́жъ безу́менъ пле́щетъ и ра́дуется себѣ́, я́коже поруча́яйся испору́читъ дру́га своего́, на свои́хъ же устна́хъ о́гнь сокро́вищствуетъ.

Грѣхолю́бецъ ра́дуется сва́ромъ, а жестокосе́рдый не усря́щетъ благи́хъ.

Му́жъ удобопрело́жный язы́комъ впаде́тъ во зла́я: се́рдце же безу́мнаго болѣ́знь стяжа́вшему е́.

Не весели́тся оте́цъ о сы́нѣ ненака́заннѣмъ: сы́нъ же му́дръ весели́тъ ма́терь свою́.

Се́рдце веселя́щеся благоимѣ́тися твори́тъ: му́жу же печа́льну засы́шутъ ко́сти.

Прiе́млющему да́ры непра́ведно въ нѣ́дра не предуспѣва́ютъ путiе́: нечести́вый же укланя́етъ пути́ пра́вды.

Лице́ разу́мно му́жа прему́дра, о́чи же безу́мнаго на концѣ́хъ земли́.

Гнѣ́въ отцу́ сы́нъ безу́менъ, и болѣ́знь ро́ждшей его́.

Тщеты́ твори́ти му́жу пра́ведну не добро́, ниже́ преподо́бно навѣ́товати власте́мъ пра́веднымъ.

И́же щади́тъ глаго́лъ произнести́ же́стокъ, разу́менъ: долготерпѣли́вый же му́жъ прему́дръ, лу́чше и́щущаго нау́ки.

Несмы́сленному вопроси́вшу о му́дрости, му́дрость вмѣни́тся: нѣ́ма же кто́ себе́ твори́тъ, возмни́тся разу́менъ бы́ти.

Французский (LSG)

Mieux vaut un morceau de pain sec, avec la paix, Qu'une maison pleine de viandes, avec des querelles.

Un serviteur prudent domine sur le fils qui fait honte, Et il aura part à l'héritage au milieu des frères.

Le creuset est pour l'argent, et le fourneau pour l'or; Mais celui qui éprouve les coeurs, c'est l'Éternel.

Le méchant est attentif à la lèvre inique, Le menteur prête l'oreille à la langue pernicieuse.

Celui qui se moque du pauvre outrage celui qui l'a fait; Celui qui se réjouit d'un malheur ne restera pas impuni.

Les enfants des enfants sont la couronne des vieillards, Et les pères sont la gloire de leurs enfants.

Les paroles distinguées ne conviennent pas à un insensé; Combien moins à un noble les paroles mensongères!

Les présents sont une pierre précieuse aux yeux de qui en reçoit; De quelque côté qu'ils se tournes, ils ont du succès.

Celui qui couvre une faute cherche l'amour, Et celui qui la rappelle dans ses discours divise les amis.

Une réprimande fait plus d'impression sur l'homme intelligent Que cent coups sur l'insensé.

Le méchant ne cherche que révolte, Mais un messager cruel sera envoyé contre lui.

Rencontre une ourse privée de ses petits, Plutôt qu'un insensé pendant sa folie.

De celui qui rend le mal pour le bien Le mal ne quittera point la maison.

Commencer une querelle, c'est ouvrir une digue; Avant que la dispute s'anime, retire-toi.

Celui qui absout le coupable et celui qui condamne le juste Sont tous deux en abomination à l'Éternel.

A quoi sert l'argent dans la main de l'insensé? A acheter la sagesse?... Mais il n'a point de sens.

L'ami aime en tout temps, Et dans le malheur il se montre un frère.

L'homme dépourvu de sens prend des engagements, Il cautionne son prochain.

Celui qui aime les querelles aime le péché; Celui qui élève sa porte cherche la ruine.

Un coeur faux ne trouve pas le bonheur, Et celui dont la langue est perverse tombe dans le malheur.

Celui qui donne naissance à un insensé aura du chagrin; Le père d'un fou ne peut pas se réjouir.

Un coeur joyeux est un bon remède, Mais un esprit abattu dessèche les os.

Le méchant accepte en secret des présents, Pour pervertir les voies de la justice.

La sagesse est en face de l'homme intelligent, Mais les yeux de l'insensé sont à l'extrémité de la terre.

Un fils insensé fait le chagrin de son père, Et l'amertume de celle qui l'a enfanté.

Il n'est pas bon de condamner le juste à une amende, Ni de frapper les nobles à cause de leur droiture.

Celui qui retient ses paroles connaît la science, Et celui qui a l'esprit calme est un homme intelligent.

L'insensé même, quand il se tait, passe pour sage; Celui qui ferme ses lèvres est un homme intelligent.

Еврейский

טוֹב פַּת חֲרֵבָה וְשַׁלְוָה־בָהּ; מִבַּיִת, מָלֵא זִבְחֵי־רִיב׃

עֶבֶד־מַשְׂכִּיל, יִמְשֹׁל בְּבֵן מֵבִישׁ; וּבְתוֹךְ אַחִים, יַחֲלֹק נַחֲלָה׃

מַצְרֵף לַכֶּסֶף וְכוּר לַזָּהָב; וּבֹחֵן לִבּוֹת יְהוָה׃

מֵרַע מַקְשִׁיב עַל־שְׂפַת־אָוֶן; שֶׁקֶר מֵזִין עַל־לְשׁוֹן הַוֹּת׃

לֹעֵג לָרָשׁ חֵרֵף עֹשֵׂהוּ; שָׂמֵחַ לְאֵיד, לֹא יִנָּקֶה׃

עֲטֶרֶת זְקֵנִים בְּנֵי בָנִים; וְתִפְאֶרֶת בָּנִים אֲבוֹתָם׃

לֹא־נָאוָה לְנָבָל שְׂפַת־יֶתֶר; אַף, כִּי־לְנָדִיב שְׂפַת־שָׁקֶר׃

אֶבֶן־חֵן הַשֹּׁחַד בְּעֵינֵי בְעָלָיו; אֶל־כָּל־אֲשֶׁר יִפְנֶה יַשְׂכִּיל׃

מְכַסֶּה־פֶּשַׁע מְבַקֵּשׁ אַהֲבָה; וְשֹׁנֶה בְדָבָר, מַפְרִיד אַלּוּף׃

תֵּחַת גְּעָרָה בְמֵבִין; מֵהַכּוֹת כְּסִיל מֵאָה׃

אַךְ־מְרִי יְבַקֶּשׁ־רָע; וּמַלְאָךְ אַכְזָרִי, יְשֻׁלַּח־בּוֹ׃

פָּגוֹשׁ דֹּב שַׁכּוּל בְּאִישׁ; וְאַל־כְּסִיל, בְּאִוַּלְתּוֹ׃

מֵשִׁיב רָעָה תַּחַת טוֹבָה; לֹא־תָמִישׁ (תָמוּשׁ) רָעָה, מִבֵּיתוֹ׃

פּוֹטֵר מַיִם רֵאשִׁית מָדוֹן; וְלִפְנֵי הִתְגַּלַּע, הָרִיב נְטוֹשׁ׃

מַצְדִּיק רָשָׁע וּמַרְשִׁיעַ צַדִּיק; תּוֹעֲבַת יְהוָה, גַּם־שְׁנֵיהֶם׃

לָמָּה־זֶּה מְחִיר בְּיַד־כְּסִיל; לִקְנוֹת חָכְמָה וְלֶב־אָיִן׃

בְּכָל־עֵת אֹהֵב הָרֵעַ; וְאָח לְצָרָה, יִוָּלֵד׃

אָדָם חֲסַר־לֵב תּוֹקֵעַ כָּף; עֹרֵב עֲרֻבָּה, לִפְנֵי רֵעֵהוּ׃

אֹהֵב פֶּשַׁע אֹהֵב מַצָּה; מַגְבִּיהַּ פִּתְחוֹ, מְבַקֶּשׁ־שָׁבֶר׃

עִקֶּשׁ־לֵב לֹא יִמְצָא־טוֹב; וְנֶהְפָּךְ בִּלְשׁוֹנוֹ, יִפּוֹל בְּרָעָה׃

יֹלֵד כְּסִיל לְתוּגָה לוֹ; וְלֹא־יִשְׂמַח, אֲבִי נָבָל׃

לֵב שָׂמֵחַ יֵיטִב גֵּהָה; וְרוּחַ נְכֵאָה, תְּיַבֶּשׁ־גָּרֶם׃

שֹׁחַד מֵחֵיק רָשָׁע יִקָּח; לְהַטּוֹת, אָרְחוֹת מִשְׁפָּט׃

אֶת־פְּנֵי מֵבִין חָכְמָה; וְעֵינֵי כְסִיל, בִּקְצֵה־אָרֶץ׃

כַּעַס לְאָבִיו בֵּן כְּסִיל; וּמֶמֶר, לְיוֹלַדְתּוֹ׃

גַּם עֲנוֹשׁ לַצַּדִּיק לֹא־טוֹב; לְהַכּוֹת נְדִיבִים עַל־יֹשֶׁר׃

חוֹשֵׂךְ אֲמָרָיו יוֹדֵעַ דָּעַת; וְקַר־ (יְקַר־) רוּחַ, אִישׁ תְּבוּנָה׃

גַּם אֱוִיל מַחֲרִישׁ חָכָם יֵחָשֵׁב; אֹטֵם שְׂפָתָיו נָבוֹן׃

Украинский (Огієнко)

Языки

Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м́ясної зо сваркою.

Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.

Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.

Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.

Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.

Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.

Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.

Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.

На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.

Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.

Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.

Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!

Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.

Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?

Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.

Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.

Хто сварку кохає, той любить гріх;
хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.

З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.

Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!

Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.

І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.