Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Прит. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » При́тчей Соломо́нихъ » гл.18

При́тчей Соломо́нихъ, Глава 18

Толкования
Толкования главы
18:1
18:2
18:3
18:4
см.:Притч.20:5;
18:5
см.:Лев.19:15;Втор.1:17;Притч.24:23;Сир.42:1;
18:6
18:7
см.:Притч.10:14;Притч.12:13;
18:8
18:9
18:10
18:11
см.:Пс.19:2;Притч.14:26;
18:12
см.:Притч.10:15;
18:13
см.:Притч.16:18;
18:14
см.:Сир.11:8;
18:15
18:16
18:17
см.:Притч.17:8;Мф.2:11;
18:18
18:19
18:20
18:21
см.:Притч.14:14;Ис.3:10;
18:22
см.:Притч.13:3;Иак.3:8-10;
18:23
см.:Притч.19:14;
18:24
см.:Сир.13:4;
18:25
см.:Притч.17:17;
Церковнославянский (рус)
Вины́ и́щетъ му́жъ хотя́ от­лучи́тися от­ друго́въ, на вся́ко же вре́мя поноси́мь бу́детъ.
Не тре́буетъ прему́дрости му́жъ скудо­у́менъ, зане́ па́че во́дит­ся безу́мiемъ.
Егда́ прiи́детъ нечести́вый во глубину́ зо́лъ, неради́тъ: нахо́дитъ же ему́ безче́стiе и поноше́нiе.
Вода́ глубока́ сло́во въ се́рдцы му́жа, рѣка́ же изска́чущи и исто́чникъ жи́зни.
Чуди́тися лицу́ нечести́ваго не добро́, ниже́ преподо́бно укланя́ти пра́ведное на судѣ́.
Устнѣ́ безу́мнаго при­­во́дятъ его́ на зло́, уста́ же его́ де́рзостная при­­зыва́ютъ сме́рть.
Уста́ безу́мнаго сокруше́нiе ему́, устнѣ́ же его́ сѣ́ть души́ его́.
Лѣни́выя низлага́етъ стра́хъ: ду́ши же муже́й жена́мъ подо́бныхъ вза́лчутъ.
Не исцѣля́яй себе́ во сво­и́хъ дѣ́лѣхъ бра́тъ е́сть погубля́ющему себе́ сама́го.
Изъ вели́че­ст­ва крѣ́пости и́мя Госпо́дне, къ нему́же при­­тека́юще пра́ведницы воз­но́сят­ся.
Имѣ́нiе бога́ту му́жу гра́дъ тве́рдъ, сла́ва же его́ вельми́ при­­сѣня́етъ.
Пре́жде сокруше́нiя воз­но́сит­ся се́рдце му́жу и пре́жде сла́вы смиря́ет­ся.
И́же от­вѣща́етъ сло́во пре́жде слы́шанiя, безу́мiе ему́ е́сть и поноше́нiе.
Гнѣ́въ му́жа укроща́етъ ра́бъ разу́мный: малоду́шна же человѣ́ка кто́ стерпи́тъ?
Се́рдце разу́мнаго стя́жетъ чу́в­ст­вiе, ушеса́ же му́дрыхъ и́щутъ смы́сла.
Дая́нiе человѣ́ка распространя́етъ его́ и съ си́льными посажда́етъ его́.
Пра́ведный себе́ сама́го оглаго́лникъ во первосло́вiи: егда́ же при­­ложи́тъ супоста́тъ, облича́ет­ся.
Прекосло́вiя утоля́етъ молчали́вый и во власте́хъ опредѣля́етъ.
Бра́тъ от­ бра́та помога́емь, я́ко гра́дъ тве́рдъ и высо́къ, укрѣпля́ет­ся же я́коже основа́ное ца́р­ст­во.
От плодо́въ у́стъ му́жъ насыща́етъ чре́во свое́, и от­ плодо́въ усте́нъ сво­и́хъ насы́тит­ся.
Сме́рть и живо́тъ въ руцѣ́ язы́ка: удержава́ющiи же его́ снѣдя́тъ плоды́ его́.
И́же обрѣ́те жену́ добру́, обрѣ́те благода́ть, прiя́лъ же е́сть от­ Го́спода тишину́.
И́же изгоня́етъ жену́ до́брую, изгоня́етъ блага́я: держа́й же прелюбо­дѣ́йцу безу́менъ и нечести́въ.
Съ моле́нiи глаго́летъ убо́гiй, бога́тый же от­вѣща́етъ же́стоко.
Му́жъ любо­́венъ къ дру́жбѣ, и е́сть дру́гъ при­­лѣпи́выйся па́че бра́та.
Греческий [Greek (Koine)]
προ­φάσεις ζητεῖ ἀνὴρ βουλό­με­νος χωρίζεσθαι ἀπο­̀ φίλων ἐν παν­τὶ δὲ καιρῷ ἐπονείδιστος ἔσται
οὐ χρείαν ἔχει σοφίας ἐνδεὴς φρενῶν μᾶλλον γὰρ ἄγεται ἀφροσύνῃ
ὅταν ἔλθῃ ἀσεβὴς εἰς βάθος κακῶν κατα­φρονεῖ ἐπέρχεται δὲ αὐτῷ ἀτιμία καὶ ὄνειδος
ὕδωρ βαθὺ λόγος ἐν καρδίᾳ ἀνδρός ποταμὸς δὲ ἀναπηδύει καὶ πηγὴ ζωῆς
θαυμάσαι προ­́σωπον ἀσεβοῦς οὐ καλόν οὐδὲ ὅσιον ἐκκλίνειν τὸ δίκαιον ἐν κρίσει
χείλη ἄφρονος ἄγουσιν αὐτὸν εἰς κακά τὸ δὲ στόμα αὐτοῦ τὸ θρασὺ θάνατον ἐπι­καλεῖται
στόμα ἄφρονος συν­τριβὴ αὐτῷ τὰ δὲ χείλη αὐτοῦ παγὶς τῇ ψυχῇ αὐτοῦ
ὀκνηροὺς κατα­βάλλει φόβος ψυχαὶ δὲ ἀνδρογύνων πεινάσουσιν
ὁ μὴ ἰώ­με­νος ἑαυτὸν ἐν τοῖς ἔργοις αὐτοῦ ἀδελφός ἐστιν τοῦ λυμαινο­μέ­νου ἑαυτόν
ἐκ μεγαλωσύνης ἰσχύος ὄνομα κυρίου αὐτῷ δὲ προ­σδραμόν­τες δίκαιοι ὑψοῦν­ται
ὕπαρξις πλουσίου ἀνδρὸς πόλις ὀχυρά ἡ δὲ δόξα αὐτῆς μέγα ἐπι­σκιάζει
προ­̀ συν­τριβῆς ὑψοῦται καρδία ἀνδρός καὶ προ­̀ δόξης ταπεινοῦται
ὃς ἀπο­κρίνεται λόγον πρὶν ἀκοῦσαι ἀφροσύνη αὐτῷ ἐστιν καὶ ὄνειδος
θυμὸν ἀνδρὸς πραΰνει θεράπων φρόνιμος ὀλιγόψυχον δὲ ἄνδρα τίς ὑποίσει
καρδία φρονίμου κτᾶται αἴσθησιν ὦτα δὲ σοφῶν ζητεῖ ἔννοιαν
δόμα ἀνθρώπου ἐμπλατύνει αὐτὸν καὶ παρα­̀ δυνάσταις καθιζάνει αὐτόν
δίκαιος ἑαυτοῦ κατήγορος ἐν πρωτολογίᾳ ὡς δ᾿ ἂν ἐπι­βάλῃ ὁ ἀν­τίδικος ἐλέγχεται
ἀν­τιλογίας παύει κλῆρος ἐν δὲ δυνάσταις ὁρίζει
ἀδελφὸς ὑπὸ ἀδελφοῦ βοηθού­με­νος ὡς πόλις ὀχυρὰ καὶ ὑψηλή ἰσχύει δὲ ὥσπερ τεθεμελιωμένον βασίλειον
ἀπο­̀ καρπῶν στόμα­τος ἀνὴρ πίμπλη­σιν κοιλίαν αὐτοῦ ἀπο­̀ δὲ καρπῶν χειλέων αὐτοῦ ἐμπλη­σθή­σε­ται
θάνα­τος καὶ ζωὴ ἐν χειρὶ γλώσ­σης οἱ δὲ κρατοῦν­τες αὐτῆς ἔδον­ται τοὺς καρποὺς αὐτῆς
ὃς εὗρεν γυναῖκα ἀγαθήν εὗρεν χάριτας ἔλαβεν δὲ παρα­̀ θεοῦ ἱλαρότητα
22aὃς ἐκβάλλει γυναῖκα ἀγαθήν ἐκβάλλει τὰ ἀγαθά ὁ δὲ κατέχων μοιχαλίδα ἄφρων καὶ ἀσεβής
Французский (LSG)
Celui qui se tient à l'écart cherche ce qui lui plaît, Il s'irrite contre tout ce qui est sage.
Ce n'est pas à l'intelligence que l'insensé prend plaisir, C'est à la manifestation de ses pensées.
Quand vient le méchant, vient aussi le mépris; Et avec la honte, vient l'opprobre.
Les paroles de la bouche d'un homme sont des eaux profondes; La source de la sagesse est un torrent qui jaillit.
Il n'est pas bon d'avoir égard à la personne du méchant, Pour faire tort au juste dans le jugement.
Les lèvres de l'insensé se mêlent aux querelles, Et sa bouche provoque les coups.
La bouche de l'insensé cause sa ruine, Et ses lèvres sont un piège pour son âme.
Les paroles du rapporteur sont comme des friandises, Elles descendent jusqu'au fond des entrailles.
Celui qui se relâche dans son travail Est frère de celui qui détruit.
Le nom de l'Éternel est une tour forte; Le juste s'y réfugie, et se trouve en sûreté.
La fortune est pour le riche une ville forte; Dans son imagination, c'est une haute muraille.
Avant la ruine, le coeur de l'homme s'élève; Mais l'humilité précède la gloire.
Celui qui répond avant d'avoir écouté Fait un acte de folie et s'attire la confusion.
L'esprit de l'homme le soutient dans la maladie; Mais l'esprit abattu, qui le relèvera?
Un coeur intelligent acquiert la science, Et l'oreille des sages cherche la science.
Les présents d'un homme lui élargissent la voie, Et lui donnent accès auprès des grands.
Le premier qui parle dans sa cause paraît juste; Vient sa partie adverse, et on l'examine.
Le sort fait cesser les contestations, Et décide entre les puissants.
Des frères sont plus intraitables qu'une ville forte, Et leurs querelles sont comme les verrous d'un palais.
C'est du fruit de sa bouche que l'homme rassasie son corps, C'est du produit de ses lèvres qu'il se rassasie.
La mort et la vie sont au pouvoir de la langue; Quiconque l'aime en mangera les fruits.
Celui qui trouve une femme trouve le bonheur; C'est une grâce qu'il obtient de l'Éternel.
Le pauvre parle en suppliant, Et le riche répond avec dureté.
Celui qui a beaucoup d'amis les a pour son malheur, Mais il est tel ami plus attaché qu'un frère.
Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
Господнє Ім́я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив́язаний.
Глава:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible