Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
19:1
см.:Притч.28:6;
19:2
см.:Притч.6:18;
19:4
см.:Притч.14:20;
19:6
19:7
19:8
19:9
см.:Притч.21:28;
19:10
см.:Притч.30:21-22;
19:11
см.:Притч.14:29;
19:13
см.:Притч.10:1;
19:14
см.:Притч.18:23;
19:15
19:19
19:20
19:22
19:23
19:24
см.:Притч.26:15;
19:25
см.:Притч.21:11;
19:26
см.:Притч.15:20;
19:27
19:29
Лу́чше е́сть убо́гъ ходя́й въ простотѣ́ свое́й, не́же бога́тый стропти́въ устны́ свои́ми и несмы́сленъ.
Идѣ́же нѣ́сть уче́нiя души́, нѣ́сть добро́, и и́же ско́ръ е́сть нога́ма, по́ткнется.
Неразу́мiе му́жа погубля́етъ пути́ его́, и Бо́га вино́вна твори́тъ въ се́рдцы свое́мъ.
Бога́тство прилага́етъ дру́ги мно́ги: ни́щiй же и от су́щаго дру́га оставля́емь быва́етъ.
Свидѣ́тель лжи́въ безъ му́ки не бу́детъ: оклевета́яй же непра́ведно не убѣжи́тъ ея́.
Мно́зи угожда́ютъ ли́цамъ ца́рскимъ: вся́къ же зо́лъ быва́етъ въ поноше́нiе му́жеви.
Вся́къ, и́же убо́гаго бра́та ненави́дитъ, и от содру́жества дале́че бу́детъ. Мы́сль блага́я вѣ́дящымъ ю́ приближа́ется, му́жъ же му́дръ обря́щетъ ю́. Мно́го творя́й зла́ соверша́етъ зло́бу, а и́же раздража́етъ словесы́, не спасе́тся.
Стяжа́вый му́дрость лю́битъ себе́, а и́же сохраня́етъ ра́зумъ, обря́щетъ блага́я.
Свидѣ́тель лжи́вый не безъ му́ки бу́детъ, а и́же разжиза́етъ зло́бу, поги́бнетъ от нея́.
Не по́льзуетъ безу́мному сла́дость, и а́ще ра́бъ на́чнетъ съ досажде́нiемъ облада́ти.
Ми́лостивъ му́жъ долготерпи́тъ, похвала́ же его́ превосхо́дитъ законопресту́пныхъ.
Царе́во преще́нiе подо́бно рыка́нiю льво́ву, и я́коже роса́ зла́ку, та́ко ти́хость его́.
Сту́дъ е́сть отцу́ сы́нъ безу́менъ, и нечи́сты обѣ́ты от мзды́ блудни́цы.
До́мъ и имѣ́нiе раздѣля́ютъ отцы́ ча́домъ: от Го́спода же сочетава́ется жена́ му́жеви.
Стра́хъ содержи́тъ му́жа женонра́вна: душа́ же пра́зднаго вза́лчетъ.
И́же храни́тъ за́повѣди, соблюда́етъ свою́ ду́шу, а нерадя́й о свои́хъ путе́хъ поги́бнетъ.
Ми́луяй ни́ща взаи́мъ дае́тъ богови, по дая́нiю же его́ возда́стся ему́.
Наказу́й сы́на твоего́, та́ко бо бу́детъ благонаде́женъ: въ досажде́нiе же не взе́млися душе́ю твое́ю.
Злоу́менъ му́жъ мно́го отщети́тся: а́ще же губи́тель е́сть, и ду́шу свою́ приложи́тъ.
Слу́шай, сы́не, отца́ твоего́ наказа́нiя, да му́дръ бу́деши въ послѣ́дняя твоя́.
Мно́ги мы́сли въ се́рдцы му́жа: совѣ́тъ же Госпо́день во вѣ́къ пребыва́етъ.
Пло́дъ му́жеви ми́лостыня: лу́чше же ни́щь пра́ведный, не́жели бога́тъ лжи́въ.
Стра́хъ Госпо́день въ живо́тъ му́жеви: а безстра́шный водвори́тся на мѣ́стѣхъ, идѣ́же не наблюда́ется ра́зумъ.
Скрыва́яй въ нѣ́дрѣхъ ру́цѣ свои́ непра́ведно ниже́ ко усто́мъ свои́мъ принесе́тъ я́.
Губи́телю ра́ны прiе́млющу, безу́мный кова́рнѣе бу́детъ: а́ще же облича́еши му́жа разу́мна, уразумѣ́етъ чу́вство.
Безче́ствуяй отца́ и отрѣва́яй ма́терь свою́ срамоту́ прiи́метъ и поноше́нiе.
Сы́нъ оставля́яй храни́ти наказа́нiе о́тчее поучи́тся словесе́мъ злы́мъ.
Выруча́яй о́трока несмы́слена досажда́етъ оправда́нiю: уста́ же нечести́выхъ пожру́тъ су́дъ.
Уготовля́ются невозде́ржнымъ ра́ны, и муче́нiя подо́бнѣ неразу́мнымъ.
Mieux vaut le pauvre qui marche dans son intégrité, Que l'homme qui a des lèvres perverses et qui est un insensé.
Le manque de science n'est bon pour personne, Et celui qui précipite ses pas tombe dans le péché.
La folie de l'homme pervertit sa voie, Et c'est contre l'Éternel que son coeur s'irrite.
La richesse procure un grand nombre d'amis, Mais le pauvre est séparé de son ami.
Le faux témoin ne restera pas impuni, Et celui qui dit des mensonges n'échappera pas.
Beaucoup de gens flattent l'homme généreux, Et tous sont les amis de celui qui fait des présents.
Tous les frères du pauvre le haïssent; Combien plus ses amis s'éloignent-ils de lui! Il leur adresse des paroles suppliantes, mais ils disparaissent.
Celui qui acquiert du sens aime son âme; Celui qui garde l'intelligence trouve le bonheur.
Le faux témoin ne restera pas impuni, Et celui qui dit des mensonges périra.
Il ne sied pas à un insensé de vivre dans les délices; Combien moins à un esclave de dominer sur des princes!
L'homme qui a de la sagesse est lent à la colère, Et il met sa gloire à oublier les offenses.
La colère du roi est comme le rugissement d'un lion, Et sa faveur est comme la rosée sur l'herbe.
Un fils insensé est une calamité pour son père, Et les querelles d'une femme sont une gouttière sans fin.
On peut hériter de ses pères une maison et des richesses, Mais une femme intelligente est un don de l'Éternel.
La paresse fait tomber dans l'assoupissement, Et l'âme nonchalante éprouve la faim.
Celui qui garde ce qui est commandé garde son âme; Celui qui ne veille pas sur sa voie mourra.
Celui qui a pitié du pauvre prête à l'Éternel, Qui lui rendra selon son oeuvre.
Châtie ton fils, car il y a encore de l'espérance; Mais ne désire point le faire mourir.
Celui que la colère emporte doit en subir la peine; Car si tu le libères, tu devras y revenir.
Écoute les conseils, et reçois l'instruction, Afin que tu sois sage dans la suite de ta vie.
Il y a dans le coeur de l'homme beaucoup de projets, Mais c'est le dessein de l'Éternel qui s'accomplit.
Ce qui fait le charme d'un homme, c'est sa bonté; Et mieux vaut un pauvre qu'un menteur.
La crainte de l'Éternel mène à la vie, Et l'on passe la nuit rassasié, sans être visité par le malheur.
Le paresseux plonge sa main dans le plat, Et il ne la ramène pas à sa bouche.
Frappe le moqueur, et le sot deviendra sage; Reprends l'homme intelligent, et il comprendra la science.
Celui qui ruine son père et qui met en fuite sa mère Est un fils qui fait honte et qui fait rougir.
Cesse, mon fils, d'écouter l'instruction, Si c'est pour t'éloigner des paroles de la science.
Un témoin pervers se moque de la justice, Et la bouche des méchants dévore l'iniquité.
Les châtiments sont prêts pour les moqueurs, Et les coups pour le dos des insensés.
טוֹב־רָשׁ הוֹלֵךְ בְּתֻמּוֹ; מֵעִקֵּשׁ שְׂפָתָיו, וְהוּא כְסִיל׃
גַּם בְּלֹא־דַעַת נֶפֶשׁ לֹא־טוֹב; וְאָץ בְּרַגְלַיִם חוֹטֵא׃
אִוֶּלֶת אָדָם תְּסַלֵּף דַּרְכּוֹ; וְעַל־יְהוָה, יִזְעַף לִבּוֹ׃
הוֹן, יֹסִיף רֵעִים רַבִּים; וְדָל, מֵרֵעהוּ יִפָּרֵד׃
עֵד שְׁקָרִים לֹא יִנָּקֶה; וְיָפִיחַ כְּזָבִים, לֹא יִמָּלֵט׃
רַבִּים יְחַלּוּ פְנֵי־נָדִיב; וְכָל־הָרֵעַ, לְאִישׁ מַתָּן׃
כָּל אֲחֵי־רָשׁ שְׂנֵאֻהוּ, אַף כִּי מְרֵעֵהוּ רָחֲקוּ מִמֶּנּוּ; מְרַדֵּף אֲמָרִים לֹא־ (לוֹ־) הֵמָּה׃
קֹנֶה־לֵּב אֹהֵב נַפְשׁוֹ; שֹׁמֵר תְּבוּנָה, לִמְצֹא־טוֹב׃
עֵד שְׁקָרִים לֹא יִנָּקֶה; וְיָפִיחַ כְּזָבִים יֹאבֵד׃ פ
לֹא־נָאוֶה לִכְסִיל תַּעֲנוּג; אַף, כִּי־לְעֶבֶד מְשֹׁל בְּשָׂרִים׃
שֵׂכֶל אָדָם הֶאֱרִיךְ אַפּוֹ; וְתִפאַרְתּוֹ, עֲבֹר עַל־פָּשַׁע׃
נַהַם כַּכְּפִיר זַעַף מֶלֶךְ; וּכְטַל עַל־עֵשֶׂב רְצוֹנוֹ׃
הַוֹּת לְאָבִיו בֵּן כְּסִיל; וְדֶלֶף טֹרֵד, מִדְיְנֵי אִשָּׁה׃
בַּיִת וָהוֹן נַחֲלַת אָבוֹת; וּמֵיְהוָה, אִשָּׁה מַשְׂכָּלֶת׃
עַצְלָה תַּפִּיל תַּרְדֵּמָה; וְנֶפֶשׁ רְמִיָּה תִרְעָב׃
שֹׁמֵר מִצְוָה שֹׁמֵר נַפְשׁוֹ; בּוֹזֵה דְרָכָיו יוּמָת (יָמוּת)׃
מַלְוֵה יְהוָה חוֹנֵן דָּל; וּגְמֻלוֹ, יְשַׁלֶּם־לוֹ׃
יַסֵּר בִּנְךָ כִּי־יֵשׁ תִּקְוָה; וְאֶל־הֲמִיתוֹ, אַל־תִּשָּׂא נַפְשֶׁךָ׃
גֹּרַל־ (גְּדָל־) חֵמָה נֹשֵׂא עֹנֶשׁ; כִּי אִם־תַּצִּיל, וְעוֹד תּוֹסִף׃
שְׁמַע עֵצָה וְקַבֵּל מוּסָר; לְמַעַן, תֶּחְכַּם בְּאַחֲרִיתֶךָ׃
רַבּוֹת מַחֲשָׁבוֹת בְּלֶב־אִישׁ; וַעֲצַת יְהוָה, הִיא תָקוּם׃
תַּאֲוַת אָדָם חַסְדּוֹ; וְטוֹב־רָשׁ מֵאִישׁ כָּזָב׃
יִרְאַת יְהוָה לְחַיִּים; וְשָׂבֵעַ יָלִין, בַּל־יִפָּקֶד רָע׃
טָמַן עָצֵל יָדוֹ בַּצַּלָּחַת; גַּם־אֶל־פִּיהוּ, לֹא יְשִׁיבֶנָּה׃
לֵץ תַּכֶּה וּפֶתִי יַעְרִם; וְהוֹכִיחַ לְנָבוֹן, יָבִין דָּעַת׃
מְשַׁדֶּד־אָב יַבְרִיחַ אֵם; בֵּן, מֵבִישׁ וּמַחְפִּיר׃
חַדַל־בְּנִי לִשְׁמֹעַ מוּסָר; לִשְׁגוֹת, מֵאִמְרֵי־דָעַת׃
עֵד בְּלִיַּעַל יָלִיץ מִשְׁפָּט; וּפִי רְשָׁעִים, יְבַלַּע־אָוֶן׃
נָכוֹנוּ לַלֵּצִים שְׁפָטִים; וּמַהֲלֻמוֹת, לְגֵו כְּסִילִים׃
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його…
Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього;
а коли за словами поради женеться, нема їх!
а коли за словами поради женеться, нема їх!
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже;
хто дороги свої легковажить, помре.
хто дороги свої легковажить, помре.
Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
Хто батька грабує, хто матір жене?
Це син, що застиджує та осоромлює,
Це син, що застиджує та осоромлює,
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.