Скрыть
20:3
20:4
20:8
20:11
20:13
20:14
20:15
20:17
20:18
20:21
20:23
20:27
20:30
Церковнославянский (рус)
Неви́н­но вино́, укори́знен­но же пiя́н­ство, и вся́къ пребыва́яй въ не́мъ не бу́детъ прему́дръ.
Не ра́зн­ствуетъ преще́нiе царе́во от­ я́рости льво́вы: раздража́яй же его́ и при­­мѣша́яйся ему́ согрѣша́етъ въ свою́ ду́шу.
Сла́ва му́жу от­враща́тися от­ досажде́нiя: вся́къ же безу́менъ си́ми соплета́ет­ся.
Поноси́мь лѣни́вый не усрамля́ет­ся, та́кожде и зае́мляй пшени́цу въ жа́тву.
Вода́ глубока́ совѣ́тъ въ се́рдцы му́жа: му́жъ же прему́дръ исче́рплетъ ю́.
Вели́ка ве́щь человѣ́къ, и драга́я му́жъ творя́й ми́лость: му́жа же вѣ́рна [вели́ко] дѣ́ло обрѣсти́.
И́же безъ поро́ка живе́тъ въ пра́вдѣ, блаже́ны оста́витъ дѣ́ти своя́.
Егда́ ца́рь пра́веденъ на престо́лѣ ся́детъ, не проти́вит­ся предъ очи́ма его́ ничто́же лука́во.
Кто́ похва́лит­ся чи́сто имѣ́ти се́рдце? или́ кто́ де́рзнетъ рещи́ чи́ста себе́ бы́ти от­ грѣхо́въ?
Вѣ́съ вели́къ и ма́лъ, и мѣ́ра сугу́ба, нечи́ста предъ Го́сподемъ обоя́:
и творя́й я́ въ начина́нiихъ сво­и́хъ за́пнет­ся: ю́нота съ преподо́бнымъ, и пра́вый пу́ть его́.
У́хо слы́шитъ, и о́ко ви́дитъ: Госпо́дня дѣла́ обоя́.
Не люби́ клевета́ти, да не воз­несе́шися: от­ве́рзи о́чи тво­и́ и насыща́йся хлѣ́ба.
Зло́, зло́, рече́тъ стяжава́яй, и от­ше́дъ тогда́ похва́лит­ся.
Е́сть зла́то и мно́же­с­т­во ка́менiй драги́хъ, сосу́дъ че́стенъ устнѣ́ разу́мны.
Возми́ ри́зу его́, я́ко испору́чникъ бы́сть чужды́я, и за чужду́ю воз­ми́ зало́гъ от­ него́.
Сла́докъ е́сть человѣ́ку хлѣ́бъ лжи́, но пото́мъ испо́лнят­ся уста́ его́ ка́менiя.
Помышле́нiе въ совѣ́тѣ угото́вит­ся, въ правле́нiи же твори́тъ бра́нь.
Открыва́яй та́йну хо́дитъ ле́стiю: и прельща́ющему устна́ми сво­и́ми не при­­мѣша́йся.
Злосло́вящему отца́ или́ ма́терь уга́снетъ свѣти́лникъ, зѣ́ницы же оче́съ его́ у́зрятъ тму́.
Ча́сть поспѣ́шна въ нача́лѣ, въ послѣ́днихъ не благослови́т­ся.
Не рцы́: от­мщу́ врагу́: но потерпи́ Го́спода, да ти́ помо́жетъ.
Ме́рзость Го́сподеви сугу́бый вѣ́съ, и мѣ́рило лжи́во не добро́ предъ ни́мъ.
От Го́спода исправля́ют­ся стопы́ му́жу: сме́ртный же ка́ко уразумѣ́етъ пути́ своя́?
Сѣ́ть му́жеви ско́ро нѣ́что от­ сво­и́хъ освяща́ти: по обѣ́тѣ бо раска́янiе быва́етъ.
Вѣ́ятель нечести́выхъ е́сть ца́рь му́дръ и наложи́тъ на ня́ ко́ло.
Свѣ́тъ Госпо́день дыха́нiе человѣ́комъ, и́же испыта́етъ та́йная утро́бы.
Ми́лостыня и и́стина сохране́нiе царю́, и объи́дутъ престо́лъ его́ въ пра́вдѣ.
Лѣ́пота [е́сть] ю́нымъ прему́дрость: сла́ва же ста́рымъ сѣди́ны.
Ра́ны и сокруше́нiя срѣта́ютъ злы́хъ, я́звы же въ сокро́вищихъ чре́ва.
Французский (LSG)
Le vin est moqueur, les boissons fortes sont tumultueuses; Quiconque en fait excès n'est pas sage.
La terreur qu'inspire le roi est comme le rugissement d'un lion; Celui qui l'irrite pèche contre lui-même.
C'est une gloire pour l'homme de s'abstenir des querelles, Mais tout insensé se livre à l'emportement.
A cause du froid, le paresseux ne laboure pas; A la moisson, il voudrait récolter, mais il n'y a rien.
Les desseins dans le coeur de l'homme sont des eaux profondes, Mais l'homme intelligent sait y puiser.
Beaucoup de gens proclament leur bonté; Mais un homme fidèle, qui le trouvera?
Le juste marche dans son intégrité; Heureux ses enfants après lui!
Le roi assis sur le trône de la justice Dissipe tout mal par son regard.
Qui dira: J'ai purifié mon coeur, Je suis net de mon péché?
Deux sortes de poids, deux sortes d'épha, Sont l'un et l'autre en abomination à l'Éternel.
L'enfant laisse déjà voir par ses actions Si sa conduite sera pure et droite.
L'oreille qui entend, et l'oeil qui voit, C'est l'Éternel qui les a faits l'un et l'autre.
N'aime pas le sommeil, de peur que tu ne deviennes pauvre; Ouvre les yeux, tu seras rassasié de pain.
Mauvais! mauvais! dit l'acheteur; Et en s'en allant, il se félicite.
Il y a de l'or et beaucoup de perles; Mais les lèvres savantes sont un objet précieux.
Prends son vêtement, car il a cautionné autrui; Exige de lui des gages, à cause des étrangers.
Le pain du mensonge est doux à l'homme, Et plus tard sa bouche est remplie de gravier.
Les projets s'affermissent par le conseil; Fais la guerre avec prudence.
Celui qui répand la calomnie dévoile les secrets; Ne te mêle pas avec celui qui ouvre ses lèvres.
Si quelqu'un maudit son père et sa mère, Sa lampe s'éteindra au milieu des ténèbres.
Un héritage promptement acquis dès l'origine Ne sera pas béni quand viendra la fin.
Ne dis pas: Je rendrai le mal. Espère en l'Éternel, et il te délivrera.
L'Éternel a en horreur deux sortes de poids, Et la balance fausse n'est pas une chose bonne.
C'est l'Éternel qui dirige les pas de l'homme, Mais l'homme peut-il comprendre sa voie?
C'est un piège pour l'homme que de prendre à la légère un engagement sacré, Et de ne réfléchir qu'après avoir fait un voeu.
Un roi sage dissipe les méchants, Et fait passer sur eux la roue.
Le souffle de l'homme est une lampe de l'Éternel; Il pénètre jusqu'au fond des entrailles.
La bonté et la fidélité gardent le roi, Et il soutient son trône par la bonté.
La force est la gloire des jeunes gens, Et les cheveux blancs sont l'ornement des vieillards.
Les plaies d'une blessure sont un remède pour le méchant; De même les coups qui pénètrent jusqu'au fond des entrailles.
Украинский (Огієнко)
Вино то насмішник, напій п́янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
Страх царя як рик лева;
хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?
Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.
Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.
Не кохайся в спанні, щоб не збідніти;
розплющ свої очі та хлібом наситься!
Зле, зле!
каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.
Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.
Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.
Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.
Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.
Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!
Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!
Не кажи: Надолужу я зло!
май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.
Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?
Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.
Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.
Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.
Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.
ШАРОБ масхара медорад, бӯза талотум мекунад, ва ҳар кӣ саргарми он гардад, хирадманд намешавад.
Ҳайбати подшоҳ мисли ғурриши шери ҷавон аст; касе ки ӯро ба хашм оварад, ҷони худро дар хатар мемонад.
Аз ҷанҷол дур шудан барои одам шараф аст, вале ҳар шахси беақл манша мекунад.
Коҳил зимистон шудгор намекунад, ва дар мавсими дарав толиби ҳосил мешавад – ва намеёбад.
Андешаи дили одам обҳои чуқур аст, вале шахси хирадманд онҳоро мекашад.
Бисёр касон ба шахси эҳсонкоре дучор меоянд, вале кист, ки тавонад шахси аминро биёбад?
Одил дар беайбии худ рафтор мекунад; хушо писарони ӯ баъд аз ӯ!
Подшоҳ, ки бар курсии доварӣ менишинад, бо нигоҳи чашмони худ ҳар бадиро пароканда мекунад.
Кист, ки тавонад бигӯяд: «Дили худро тоза кардаам, аз гуноҳи худ пок шудаам»?
Сангҳои дигар-дигар, андозаҳои дигар-дигар – ҳар дуяш ҳам назди Парвардигор зишт аст.
Бача низ аз рӯи корҳояш шинохта мешавад, ки оё рафтораш пок ва рост аст ё не.
Гӯши шунаво ва чашми бино – ҳар дуяшро ҳам Парвардигор офаридааст.
Хобро дӯст надор: мабодо бенаво гардӣ; чашмонатро воз кун, то ки аз нон сер шавӣ.
Харидор мегӯяд: «Бад аст, бад аст»; вале пас аз рафтани худ аз харидаш фахр мекунад,
Тилло ва ҷавоҳири бисёре ҳаст, вале лабҳои оқилона аз ҳар чиз гаронбаҳотар аст.
Либоси ӯро бигир, чунки ба бегона зомин шудааст: ва аз ӯ, ки зомини шахси ғайр аст, гарав бигир.
Нони ҳаром ба кас ширин аст, вале баъд даҳони ӯ аз сангреза пур мешавад.
Нақшаҳо бо машварат ба амал меояд, ва ту бо тадбирсозӣ ҷанг бикун.
Хабаркаш сирро ошкор мекунад; пас ту бо даҳаняла алоқа накун.
Касе ки падару модари худро дашном диҳад, чароғаш дар торикии зулмот хомӯш мешавад.
Меросе ки дар аввал бо осонӣ ба даст омада бошад, оқибаташ бобаракат намешавад.
Нагӯй: «Барои бадӣ интиқом мегирам»; ба Парвардигор таваккал намо, ва Ӯ туро наҷот медиҳад.
Сангҳои дигар-дигар назди Парвардигор зишт аст, ва тарозуи нодуруст хуб нест.
Қадамҳои кас аз ҷониби Парвардигор аст; пас одамизод чӣ гуна тавонад роҳи худро бифаҳмад?
Чизеро сабукфикрона муқаддас хондан ва баъд аз назр мулоҳиза кардан – дом аст барои одамизод.
Подшоҳи хирадманд шариронро пароканда мекунад, ва чархро бар онҳо мегардонад.
Рӯҳи одам чароғи Парвардигор аст, ки тамоми ботинро месанҷад.
Эҳсон ва ростӣ подшоҳро нигаҳбонӣ мекунад, ва ӯ тахти худро бо эҳсон тақвият медиҳад.
Ҷалолати ҷавонон қуввати онҳост, ва шавкати пирон – мӯи сафедашон.
Ҷароҳатҳои шаллоқ давои шахси бадкор аст, ва зарбу лат, ки андаруни батн фурӯ меравад.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible