Азбука веры » Би́блия » При́тчей Соломо́нихъ » гл.25

При́тчей Соломо́нихъ, Глава 25

Толкования

Толкования главы

25:1

25:2

см.:Втор.29:29;Рим.11:33;

25:3

см.:Притч.20:5;

25:4

25:5

см.:Притч.20:8;

25:6

25:7

см.:Лк.14:9-10;

25:8

25:9

см.:Сир.19:10;

25:10a

25:10

25:11

25:12

25:13

25:14

см.:Иак.2:16;

25:15

см.:Притч.15:1;

25:16

см.:Притч.24:13;

25:17

25:18

см.:Пс.58:8;

25:19

25:20

25:20a

25:21

25:22

см.:Рим.12:20;1Цар.24:20;

25:23

25:24

см.:Притч.21:9;

25:25

см.:Притч.15:30;

25:26

25:27

см.:Притч.25:16;Сир.3:21;Рим.12:3;

25:28

Церковнославянский (рус)

Сiя́ при́тчи Соломо́ни бы́вшыя нерасположе́нны, я́же списа́ша дру́зiе езекі́и царя́ Иуде́йска.

Сла́ва Бо́жiя кры́етъ сло́во, сла́ва же царе́ва почита́етъ повелѣ́нiя его́.

Не́бо высоко́, земля́ же глубока́: се́рдце же царе́во необличи́телно.

Ку́й неискуше́нное сребро́, и очи́стится чи́сто все́.

Убива́й нечести́выя от лица́ царе́ва, и испра́вится въ пра́вдѣ престо́лъ его́.

Не горди́ся предъ лице́мъ царе́вымъ и на мѣ́стѣ си́льныхъ не ста́ни:

лу́чше бо ти́ е́сть, егда́ рече́тъ: взы́ди ко мнѣ́: не́жели смири́тися тебѣ́ предъ лице́мъ си́льнаго.

Я́же ви́дѣста о́чи твои́, глаго́ли. Не впа́дай въ тя́жбу ско́ро, да не раска́ешися по́слѣжди, егда́ тебѣ́ досади́тъ дру́гъ тво́й.

Вступа́й вспя́ть, не неради́, да не поно́ситъ у́бо тебѣ́ дру́гъ:

^–Благода́ть и любы́ свобожда́етъ, въ ни́хже утверди́ себе́, да не въ поноше́нiи бу́деши, но сохрани́ пути́ твоя́ до́брѣ устро́ены.

сва́ра же твоя́ и вражда́ твоя́ не отсту́питъ, но бу́детъ ти́ ра́вна со сме́ртiю.^–

[Я́коже] я́блоко зла́то во усеря́зи сарді́йскаго ка́мене, си́це рещи́ сло́во при прили́чныхъ ему́.

И [я́коже] во усеря́зь златы́й сарді́йскiй ка́мень многоцѣ́нный вя́жется, [си́це] сло́во прему́дро во у́хо благопослу́шно.

Я́коже исхо́дище снѣ́га въ жа́тву зно́я по́льзуетъ, та́ко вѣ́стникъ вѣ́ренъ посла́вшихъ его́: ду́шы бо употребля́ющихъ его́ по́льзуетъ.

Я́коже вѣ́три и о́блацы и дожде́ве явля́ющiися, та́ко и хва́лящiйся о дая́нiи ло́жнѣмъ.

Въ долготерпѣ́нiи благополу́чiе царе́мъ: язы́къ же мя́кокъ сокруша́етъ ко́сти.

Ме́дъ обрѣ́тъ я́ждь умѣ́ренно, да не ка́ко пресыще́нъ изблюе́ши.

Не учаща́й вноси́ти но́гу твою́ ко дру́гу твоему́, да не когда́ насы́щься тебе́, возненави́дитъ тя́.

Дреко́ль и ме́чь и стрѣла́ остра́, та́ко и му́жъ свидѣ́телствуяй на дру́га своего́ свидѣ́телство ло́жное.

Пу́ть зла́го и нога́ законопресту́пнаго поги́бнутъ въ де́нь зо́лъ.

Я́коже о́цетъ неполе́зенъ вре́ду и ды́мъ очи́ма, та́ко припа́дшая стра́сть въ тѣлеси́ се́рдце оскорбля́етъ.

Я́коже мо́лiе въ ри́зѣ и че́рвiе въ дре́вѣ, та́ко печа́ль му́жу вреди́тъ се́рдце.

²²А́ще а́лчетъ вра́гъ тво́й, ухлѣ́би его́: а́ще ли жа́ждетъ, напо́й его́:

²³сiе́ бо творя́, у́глiе о́гненное собира́еши на главу́ его́, Госпо́дь же возда́стъ тебѣ́ блага́я.

²⁴Вѣ́тръ сѣ́верный воздвиза́етъ о́блаки, лице́ же безсту́дно язы́къ раздража́етъ.

²⁵Лу́чше жи́ти во у́глѣ непокры́тѣмъ, не́же во хра́минѣ о́бщей со жено́ю клеветли́вою.

²⁶Я́коже вода́ студе́ная души́ жа́ждущей благопрiя́тна, та́ко вѣ́сть блага́я от земли́ издале́ча.

²⁷Я́коже а́ще кто́ исто́чникъ загражда́етъ и исхо́дище воды́ губи́тъ, та́ко не лѣ́по пра́веднику па́сти предъ нечести́вымъ.

²⁸Я́сти ме́дъ мно́го не добро́: почита́ти же подоба́етъ словеса́ сла́вна.

²⁹Я́коже гра́дъ стѣна́ми разоре́нъ и не огражде́нъ, та́ко му́жъ творя́й что́ безъ совѣ́та.

Французский (LSG)

Voici encore des Proverbes de Salomon, recueillis par les gens d'Ézéchias, roi de Juda.

La gloire de Dieu, c'est de cacher les choses; La gloire des rois, c'est de sonder les choses.

Les cieux dans leur hauteur, la terre dans sa profondeur, Et le coeur des rois, sont impénétrables.

Ote de l'argent les scories, Et il en sortira un vase pour le fondeur.

Ote le méchant de devant le roi, Et son trône s'affermira par la justice.

Ne t'élève pas devant le roi, Et ne prends pas la place des grands;

Car il vaut mieux qu'on te dise: Monte-ici! Que si l'on t'abaisse devant le prince que tes yeux voient.

Ne te hâte pas d'entrer en contestation, De peur qu'à la fin tu ne saches que faire, Lorsque ton prochain t'aura outragé.

Défends ta cause contre ton prochain, Mais ne révèle pas le secret d'un autre,

De peur qu'en l'apprenant il ne te couvre de honte, Et que ta mauvaise renommée ne s'efface pas.

Comme des pommes d'or sur des ciselures d'argent, Ainsi est une parole dite à propos.

Comme un anneau d'or et une parure d'or fin, Ainsi pour une oreille docile est le sage qui réprimande.

Comme la fraîcheur de la neige au temps de la moisson, Ainsi est un messager fidèle pour celui qui l'envoie; Il restaure l'âme de son maître.

Comme des nuages et du vent sans pluie, Ainsi est un homme se glorifiant à tort de ses libéralités.

Par la lenteur à la colère on fléchit un prince, Et une langue douce peut briser des os.

Si tu trouves du miel, n'en mange que ce qui te suffit, De peur que tu n'en sois rassasié et que tu ne le vomisses.

Mets rarement le pied dans la maison de ton prochain, De peur qu'il ne soit rassasié de toi et qu'il ne te haïsse.

Comme une massue, une épée et une flèche aiguë, Ainsi est un homme qui porte un faux témoignage contre son prochain.

Comme une dent cassée et un pied qui chancelle, Ainsi est la confiance en un perfide au jour de la détresse.

Oter son vêtement dans un jour froid, Répandre du vinaigre sur du nitre, C'est dire des chansons à un coeur attristé.

Si ton ennemi a faim, donne-lui du pain à manger; S'il a soif, donne-lui de l'eau à boire.

Car ce sont des charbons ardents que tu amasses sur sa tête, Et l'Éternel te récompensera.

Le vent du nord enfante la pluie, Et la langue mystérieuse un visage irrité.

Mieux vaut habiter à l'angle d'un toit, Que de partager la demeure d'une femme querelleuse.

Comme de l'eau fraîche pour une personne fatiguée, Ainsi est une bonne nouvelle venant d'une terre lointaine.

Comme une fontaine troublée et une source corrompue, Ainsi est le juste qui chancelle devant le méchant.

Il n'est pas bon de manger beaucoup de miel, Mais rechercher la gloire des autres est un honneur.

Comme une ville forcée et sans murailles, Ainsi est l'homme qui n'est pas maître de lui-même.

Еврейский

גַּם־אֵלֶּה מִשְׁלֵי שְׁלֹמֹה; אֲשֶׁר הֶעְתִּיקוּ, אַנְשֵׁי חִזְקִיָּה מֶלֶךְ־יְהוּדָה׃

כְּבֹד אֱלֹהִים הַסְתֵּר דָּבָר; וּכְבֹד מְלָכִים, חֲקֹר דָּבָר׃

שָׁמַיִם לָרוּם וָאָרֶץ לָעֹמֶק; וְלֵב מְלָכִים, אֵין חֵקֶר׃

הָגוֹ סִיגִים מִכָּסֶף; וַיֵּצֵא לַצֹּרֵף כֶּלִי׃

הָגוֹ רָשָׁע לִפְנֵי־מֶלֶךְ; וְיִכּוֹן בַּצֶּדֶק כִּסְאוֹ׃

אַל־תִּתְהַדַּר לִפְנֵי־מֶלֶךְ; וּבִמְקוֹם גְּדֹלִים, אַל־תַּעֲמֹד׃

כִּי טוֹב אֲמָר־לְךָ, עֲלֵה הֵנָּה מֵהַשְׁפִּילְךָ לִפְנֵי נָדִיב; אֲשֶׁר רָאוּ עֵינֶיךָ׃

אַל־תֵּצֵא לָרִב, מַהֵר פֶּן מַה־תַּעֲשֶׂה בְּאַחֲרִיתָהּ; בְּהַכְלִים אֹתְךָ רֵעֶךָ׃

רִיבְךָ רִיב אֶת־רֵעֶךָ; וְסוֹד אַחֵר אַל־תְּגָל׃

פֶּן־יְחַסֶּדְךָ שֹׁמֵעַ; וְדִבָּתְךָ, לֹא תָשׁוּב׃

תַּפּוּחֵי זָהָב בְּמַשְׂכִּיּוֹת כָּסֶף; דָּבָר, דָּבֻר עַל־אָפְנָיו׃

נֶזֶם זָהָב וַחֲלִי־כָתֶם; מוֹכִיחַ חָכָם, עַל־אֹזֶן שֹׁמָעַת׃

כְּצִנַּת־שֶׁלֶג בְּיוֹם קָצִיר, צִיר נֶאֱמָן לְשֹׁלְחָיו; וְנֶפֶשׁ אֲדֹנָיו יָשִׁיב׃ פ

נְשִׂיאִים וְרוּחַ וְגֶשֶׁם אָיִן; אִישׁ מִתְהַלֵּל, בְּמַתַּת־שָׁקֶר׃

בְּאֹרֶךְ אַפַּיִם יְפֻתֶּה קָצִין; וְלָשׁוֹן רַכָּה, תִּשְׁבָּר־גָּרֶם׃

דְּבַשׁ מָצָאתָ אֱכֹל דַּיֶּךָּ; פֶּן־תִּשְׂבָּעֶנּוּ, וַהֲקֵאתוֹ׃

הֹקַר רַגְלְךָ מִבֵּית רֵעֶךָ; פֶּן־יִשְׂבָּעֲךָ, וּשְׂנֵאֶךָ׃

מֵפִיץ וְחֶרֶב וְחֵץ שָׁנוּן; אִישׁ עֹנֶה בְרֵעֵהוּ, עֵד שָׁקֶר׃

שֵׁן רֹעָה וְרֶגֶל מוּעָדֶת; מִבְטָח בּוֹגֵד, בְּיוֹם צָרָה׃

מַעֲדֶה בֶּגֶד בְּיוֹם קָרָה חֹמֶץ עַל־נָתֶר; וְשָׁר בַּשִּׁרִים, עַל לֶב־רָע׃ פ

אִם־רָעֵב שֹׂנַאֲךָ הַאֲכִלֵהוּ לָחֶם; וְאִם־צָמֵא, הַשְׁקֵהוּ מָיִם׃

כִּי גֶחָלִים, אַתָּה חֹתֶה עַל־רֹאשׁוֹ; וַיהוָה, יְשַׁלֶּם־לָךְ׃

רוּחַ צָפוֹן תְּחוֹלֵל גָּשֶׁם; וּפָנִים נִזְעָמִים, לְשׁוֹן סָתֶר׃

טוֹב, שֶׁבֶת עַל־פִּנַּת־גָּג; מֵאֵשֶׁת מִדוֹנִים (מִדְיָנִים), וּבֵית חָבֶר׃

מַיִם קָרִים עַל־נֶפֶשׁ עֲיֵפָה; וּשְׁמוּעָה טוֹבָה, מֵאֶרֶץ מֶרְחָק׃

מַעְיָן נִרְפָּשׂ וּמָקוֹר מָשְׁחָת; צַדִּיק, מָט לִפְנֵי־רָשָׁע׃

אָכֹל דְּבַשׁ הַרְבּוֹת לֹא־טוֹב; וְחֵקֶר כְּבֹדָם כָּבוֹד׃

עִיר פְּרוּצָה אֵין חוֹמָה; אִישׁ, אֲשֶׁר אֵין מַעְצָר לְרוּחוֹ׃

Украинский (Огієнко)

Языки

І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,

бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди!
аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

Володар зм́якшується терпеливістю, а м́якенький язик ломить кістку.

Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.

Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.

Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,

бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!

Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.

Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.

Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.

Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.

Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.