Кто́ взы́де на не́бо и сни́де? кто́ собра́ вѣ́тры въ нѣ́дра? кто́ возврати́ во́ду въ ри́зу? кто́ обдержа́ вся́ концы́ земли́? ко́е и́мя его́? или́ ко́е и́мя сы́ну его́, да разумѣ́еши?

Вся́ бо словеса́ Бо́жiя раздеже́на: защища́етъ же са́мъ благоговѣ́ющихъ ему́.

Не приложи́ ко словесе́мъ его́, да не обличи́тъ тя́, и ло́жь бу́деши.

Дво́е прошу́ у тебе́: не отими́ от мене́ благода́ти пре́жде уме́ртвiя моего́:

су́етно сло́во и ло́жно дале́че от мене́ сотвори́, бога́тства же и нищеты́ не да́ждь ми́: устро́й же ми́ потре́бная и самодово́лная,

да не насы́щься ло́жь бу́ду и реку́: кто́ мя ви́дитъ? или́ обнища́въ укра́ду и клену́ся и́менемъ Бо́жiимъ.

Не преда́ждь раба́ въ ру́цѣ господи́на, да не когда́ проклене́тъ тя́, и исче́знеши.

Ча́до зло́ клене́тъ отца́ и ма́терь не благослови́тъ.

Ча́до зло́ пра́ведна себе́ су́дитъ, исхо́да же своего́ не измы́.

Ча́до зло́ высо́ки о́чи и́мать, вѣ́ждома же свои́ма возно́сится.

Ча́до зло́ ме́чь зу́бы [своя́] и́мать, и члено́вныя я́ко сѣ́чиво, е́же губи́ти и пояда́ти смире́нныя от земли́ и убо́гiя и́хъ от человѣ́къ.

Пiя́вица имѣ́ три́ дще́ри, любо́вiю возлю́блены, и три́ сiя́ не насы́тишася ея́, и четве́ртая не удовли́ся рещи́: дово́лно [ми́ е́сть].

А́дъ и по́хоть жены́, и земля́ ненапое́ная водо́ю и вода́ и о́гнь не реку́тъ: довлѣ́етъ.

О́ко руга́ющееся отцу́ и досажда́ющее ста́рости ма́терни, да исто́ргнутъ е́ вра́нове от де́брiя и да снѣдя́тъ е́ птенцы́ о́рли.

Трiе́ ми су́ть невозмо́жная уразумѣ́ти, и четве́ртаго не вѣ́мъ:

слѣда́ орла́ паря́ща [по возду́ху] и пути́ змі́а [ползу́ща] по ка́мени, и стези́ корабля́ плову́ща по мо́рю и путі́й му́жа въ ю́ности [его́].

Тако́въ пу́ть жены́ блудни́цы: я́же егда́ сотвори́тъ, и измы́вшися, ничто́же, рече́, содѣ́яхъ нелѣ́по.

Тре́ми трясе́тся земля́, четве́ртаго же не мо́жетъ понести́:

а́ще ра́бъ воцари́тся, и безу́мный испо́лнится пи́щею, и раба́ а́ще изжене́тъ свою́ госпожу́,

и ме́рзкая жена́ а́ще ключи́тся добру́ му́жу.

Четы́ри же су́ть малѣ́йшая на земли́, сiя́ же су́ть мудрѣ́йша му́дрыхъ:

мра́вие, и́мже нѣ́сть крѣ́пости и уготовля́ютъ въ жа́тву пи́щу:

и хирогри́лли, язы́къ не крѣ́покъ, и́же сотвори́ша въ ка́менiихъ до́мы своя́:

безца́рни су́ть пру́зiе, и вою́ютъ от еди́наго повелѣ́нiя благочи́нно:

я́щерица [Евр.: пау́къ.], рука́ми опира́ющися и удо́бь уловля́ема су́щи, живе́тъ во тве́рдехъ царе́выхъ.

Трiе́ су́ть, я́же благопоспѣ́шно хо́дятъ, четве́ртое же, е́же до́брѣ прохо́дитъ:

ски́менъ льво́въ крѣпча́е звѣре́й, и́же не отвраща́ется, ни устраша́ется скота́,

и пѣ́тель ходя́ въ ко́кошѣхъ благоду́шенъ, и козе́лъ предводи́тель ста́ду, и ца́рь глаго́ляй къ наро́ду во язы́цѣ.

А́ще вда́си себе́ въ весе́лiе и простре́ши ру́ку твою́ со сва́ромъ, пору́ганъ бу́деши.

Мельзи́ млеко́, и бу́детъ ма́сло. А́ще ли но́здри че́шеши, изы́детъ кро́вь: а́ще же извлече́ши словеса́, изы́дутъ су́дове и тя́жбы.

Французский (LSG)

Paroles d'Agur, fils de Jaké. Sentences prononcées par cet homme pour Ithiel, pour Ithiel et pour Ucal.

Certes, je suis plus stupide que personne, Et je n'ai pas l'intelligence d'un homme;

Je n'ai pas appris la sagesse, Et je ne connais pas la science des saints.

Qui est monté aux cieux, et qui en est descendu? Qui a recueilli le vent dans ses mains? Qui a serré les eaux dans son vêtement? Qui a fait paraître les extrémités de la terre? Quel est son nom, et quel est le nom de son fils? Le sais-tu?

Toute parole de Dieu est éprouvée. Il est un bouclier pour ceux qui cherchent en lui un refuge.

N'ajoute rien à ses paroles, De peur qu'il ne te reprenne et que tu ne sois trouvé menteur.

Je te demande deux choses: Ne me les refuse pas, avant que je meure!

Éloigne de moi la fausseté et la parole mensongère; Ne me donne ni pauvreté, ni richesse, Accorde-moi le pain qui m'est nécessaire.

De peur que, dans l'abondance, je ne te renie Et ne dise: Qui est l'Éternel? Ou que, dans la pauvreté, je ne dérobe, Et ne m'attaque au nom de mon Dieu.

Ne calomnie pas un serviteur auprès de son maître, De peur qu'il ne te maudisse et que tu ne te rendes coupable.

Il est une race qui maudit son père, Et qui ne bénit point sa mère.

Il est une race qui se croit pure, Et qui n'est pas lavée de sa souillure.

Il est une race dont les yeux sont hautains, Et les paupières élevées.

Il est une race dont les dents sont des glaives Et les mâchoires des couteaux, Pour dévorer le malheureux sur la terre Et les indigents parmi les hommes.

La sangsue a deux filles: Donne! donne! Trois choses sont insatiables, Quatre ne disent jamais: Assez!

Le séjour des morts, la femme stérile, La terre, qui n'est pas rassasiée d'eau, Et le feu, qui ne dit jamais: Assez!

L'oeil qui se moque d'un père Et qui dédaigne l'obéissance envers une mère, Les corbeaux du torrent le perceront, Et les petits de l'aigle le mangeront.

Il y a trois choses qui sont au-dessus de ma portée, Même quatre que je ne puis comprendre:

La trace de l'aigle dans les cieux, La trace du serpent sur le rocher, La trace du navire au milieu de la mer, Et la trace de l'homme chez la jeune femme.

Telle est la voie de la femme adultère: Elle mange, et s'essuie la bouche, Puis elle dit: Je n'ai point fait de mal.

Trois choses font trembler la terre, Et il en est quatre qu'elle ne peut supporter:

Un esclave qui vient à régner, Un insensé qui est rassasié de pain,

Une femme dédaignée qui se marie, Et une servante qui hérite de sa maîtresse.

Il y a sur la terre quatre animaux petits, Et cependant des plus sages;

Les fourmis, peuple sans force, Préparent en été leur nourriture;

Les damans, peuple sans puissance, Placent leur demeure dans les rochers;

Les sauterelles n'ont point de roi, Et elles sortent toutes par divisions;

Le lézard saisit avec les mains, Et se trouve dans les palais des rois.

Il y en a trois qui ont une belle allure, Et quatre qui ont une belle démarche:

Le lion, le héros des animaux, Ne reculant devant qui que ce soit;

Le cheval tout équipé; ou le bouc; Et le roi à qui personne ne résiste.

Si l'orgueil te pousse à des actes de folie, Et si tu as de mauvaises pensées, mets la main sur la bouche:

Car la pression du lait produit de la crème, La pression du nez produit du sang, Et la pression de la colère produit des querelles.

Украинский (Огієнко)

Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!

Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,

і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих…

Хто на небо ввійшов і зійшов?
Хто у жмені свої зібрав вітер?
Хто воду в одежу зв́язав?
Хто поставив усі кінці землі?
Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай!
Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь?
і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім́я мого Бога.

Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

Дві дочки в кровожерця: Дай, дай!
Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!…

Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!…

Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!…

Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

كَلاَمُ أَجُورَ ابْنِ مُتَّقِيَةِ مَسَّا. وَحْيُ هذَا الرَّجُلِ إِلَى إِيثِيئِيلَ، إِلَى إِيثِيئِيلَ وَأُكَّالَ:

إِنِّي أَبْلَدُ مِن كُلِّ إِنْسَانٍ، وَلَيْسَ لِي فَهْمُ إِنْسَانٍ،

وَلَمْ أَتَعَلَّمِ الْحِكْمَةَ، وَلَمْ أَعْرِفْ مَعْرِفَةَ الْقُدُّوسِ.

مَنْ صَعِدَ إِلَى السَّمَاوَاتِ وَنَزَلَ؟ مَنْ جَمَعَ الرِّيحَ في حَفْنَتَيْهِ؟ مَنْ صَرَّ الْمِيَاهَ في ثَوْبٍ؟ مَنْ ثَبَّتَ جَمِيعَ أَطْرَافِ الأَرْضِ؟ مَا اسْمُهُ؟ وَمَا اسْمُ ابْنِهِ إِنْ عَرَفْتَ؟

كُلُّ كَلِمَةٍ مِنَ اللهِ نَقِيَّةٌ. تُرْسٌ هُوَ لِلْمُحْتَمِينَ بِهِ.

لاَ تَزِدْ عَلَى كَلِمَاتِهِ لِئَلاَّ يُوَبِّخَكَ فَتُكَذَّبَ.

اِثْنَتَيْنِ سَأَلْتُ مِنْكَ، فَلاَ تَمْنَعْهُمَا عَنِّي قَبْلَ أَنْ أَمُوتَ:

أَبْعِدْ عَنِّي الْبَاطِلَ وَالْكَذِبَ. لاَ تُعْطِنِي فَقْرًا وَلاَ غِنًى. أَطْعِمْنِي خُبْزَ فَرِيضَتِي،

لِئَلاَّ أَشْبَعَ وَأَكْفُرَ وَأَقُولَ: «مَنْ هُوَ الرَّبُّ؟» أَوْ لِئَلاَّ أَفْتَقِرَ وَأَسْرِقَ وَأَتَّخِذَ اسْمَ إِلهِي بَاطِلاً.

لاَ تَشْكُ عَبْدًا إِلَى سَيِّدِهِ لِئَلاَّ يَلْعَنَكَ فَتَأْثَمَ.

جِيلٌ يَلْعَنُ أَبَاهُ وَلاَ يُبَارِكُ أُمَّهُ.

جِيلٌ طَاهِرٌ فِي عَيْنَيْ نَفْسِهِ، وَهُوَ لَمْ يَغْتَسِلْ مِنْ قَذَرِهِ.

جِيلٌ مَا أَرْفَعَ عَيْنَيْهِ، وَحَوَاجِبُهُ مُرْتَفِعَةٌ.

جِيلٌ أَسْنَانُهُ سُيُوفٌ، وَأَضْرَاسُهُ سَكَاكِينُ، لأَكْلِ الْمَسَاكِينِ عَنِ الأَرْضِ وَالْفُقَرَاءِ مِنْ بَيْنِ النَّاسِ.

لِلْعَلُوقَةِ بِنْتَانِ: «هَاتِ، هَاتِ!». ثَلاَثَةٌ لاَ تَشْبَعُ، أَرْبَعَةٌ لاَ تَقُولُ: «كَفَا»:

الْهَاوِيَةُ، وَالرَّحِمُ الْعَقِيمُ، وَأَرْضٌ لاَ تَشْبَعُ مَاءً، وَالنَّارُ لاَ تَقُولُ: «كَفَا».

اَلْعَيْنُ الْمُسْتَهْزِئَةُ بِأَبِيهَا، وَالْمُحْتَقِرَةُ إِطَاعَةَ أُمِّهَا، تُقَوِّرُهَا غُرْبَانُ الْوَادِي، وَتَأْكُلُهَا فِرَاخُ النَّسْرِ.

ثَلاَثَةٌ عَجِيبَةٌ فَوْقِي، وَأَرْبَعَةٌ لاَ أَعْرِفُهَا:

طَرِيقَ نَسْرٍ فِي السَّمَاوَاتِ، وَطَرِيقَ حَيَّةٍ عَلَى صَخْرٍ، وَطَرِيقَ سَفِينَةٍ فِي قَلْبِ الْبَحْرِ، وَطَرِيقَ رَجُل بِفَتَاةٍ.

كَذلِكَ طَرِيقُ الْمَرْأَةِ الزَّانِيَةِ. أَكَلَتْ وَمَسَحَتْ فَمَهَا وَقَالَتْ: «مَا عَمِلْتُ إِثْمًا!».

تَحْتَ ثَلاَثَةٍ تَضْطَرِبُ الأَرْضُ، وَأَرْبَعَةٌ لاَ تَسْتَطِيعُ احْتِمَالَهَا:

تَحْتَ عَبْدٍ إِذَا مَلَكَ، وَأَحْمَقَ إِذَا شَبعَ خُبْزًا،

تَحْتَ شَنِيعَةٍ إِذَا تَزَوَّجَتْ، وَأَمَةٍ إِذَا وَرَثَتْ سَيِّدَتَهَا.

أَرْبَعَةٌ هِيَ الأَصْغَرُ فِي الأَرْضِ، وَلكِنَّهَا حَكِيمَةٌ جِدًّا:

النَّمْلُ طَائِفَةٌ غَيْرُ قَوِيَّةٍ، وَلكِنَّهُ يُعِدُّ طَعَامَهُ فِي الصَّيْفِ.

الْوِبَارُ طَائِفَةٌ ضَعِيفَةٌ، وَلكِنَّهَا تَضَعُ بُيُوتَهَا فِي الصَّخْرِ.

الْجَرَادُ لَيْسَ لَهُ مَلِكٌ، وَلكِنَّهُ يَخْرُجُ كُلُّهُ فِرَقًا فِرَقًا.

الْعَنْكَبُوتُ تُمْسِكُ بِيَدَيْهَا، وَهِيَ فِي قُصُورِ الْمُلُوكِ.

ثَلاَثَةٌ هِيَ حَسَنَةُ التَّخَطِّي، وَأَرْبَعَةٌ مَشْيُهَا مُسْتَحْسَنٌ:

اَلأَسَدُ جَبَّارُ الْوُحُوشِ، وَلاَ يَرْجعُ مِنْ قُدَّامِ أَحَدٍ،

ضَامِرُ الشَّاكِلَةِ، وَالتَّيْسُ، وَالْمَلِكُ الَّذِي لاَ يُقَاوَمُ.

إِنْ حَمِقْتَ بِالتَّرَفُّعِ وَإِنْ تَآمَرْتَ، فَضَعْ يَدَكَ عَلَى فَمِكَ،

لأَنَّ عَصْرَ اللَّبَنِ يُخْرِجُ جُبْنًا، وَعَصْرَ الأَنْفِ يُخْرِجُ دَمًا، وَعَصْرَ الْغَضَبِ يُخْرِجُ خِصَامًا.