Скрыть
31:1
31:2
31:4
31:7
31:13
31:14
31:15
31:16
31:17
31:18
31:19
31:20
31:22
31:24
31:27
31:28
31:29
Церковнославянский (рус)
Моя́ словеса́ реко́шася от­ Бо́га, царе́во проро́че­с­т­во, его́же наказа́ ма́ти его́:
что́, ча́до, [соблюде́ши,] что́ рѣче́нiе Бо́жiе? перворо́дне, тебѣ́ глаго́лю, сы́не: что́, ча́до мо­его́ чре́ва? что́, ча́до мо­и́хъ моли́твъ?
Не да́ждь жена́мъ тво­его́ бога́т­ст­ва и тво­его́ ума́ и житiя́ въ послѣ́днiй совѣ́тъ.
Съ совѣ́томъ все́ твори́, съ совѣ́томъ пі́й вино́: си́льнiи гнѣвли́ви су́ть, вина́ да не пiю́тъ,
да напи́в­шеся не забу́дутъ му́дрости и пра́во суди́ти немощны́мъ не воз­мо́гутъ.
Дади́те Сике́ра су́щымъ въ печа́лехъ и вино́ пи́ти су́щымъ въ болѣ́знехъ,
да забу́дутъ убоже́­ст­ва и болѣ́зней не воспомя́нутъ ктому́.
Сы́не, от­верза́й уста́ твоя́ сло́ву Бо́жiю и суди́ вся́ здра́во:
от­верза́й уста́ твоя́ и суди́ пра́ведно, разсужда́й же убо́га и не́мощна.
Жену́ до́блю кто́ обря́щетъ, дража́йши е́сть ка́менiя многоцѣ́н­наго такова́я:
дерза́етъ на ню́ се́рдце му́жа ея́: такова́я до́брыхъ коры́стей не лиши́т­ся:
дѣ́лаетъ бо му́жу сво­ему́ блага́я во все́ житiе́:
обрѣ́тши во́лну и ле́нъ, сотвори́ благопотре́бное рука́ма сво­и́ма.
Бы́сть я́ко кора́бль ку́плю дѣ́я, издале́ча собира́етъ себѣ́ бога́т­ст­во:
и востае́тъ изъ но́щи, и даде́ бра́шна до́му и дѣла́ рабы́нямъ.
Узрѣ́в­ши село́ купи́, от­ плодо́въ же ру́къ сво­и́хъ насади́ стяжа́нiе.
Препоя́сав­ши крѣ́пко чре́сла своя́, утверди́тъ мы́шцы своя́ на дѣ́ло,
и вкуси́, я́ко добро́ е́сть дѣ́лати, и не угаса́етъ свѣти́лникъ ея́ всю́ но́щь.
Ла́кти своя́ простира́етъ на поле́зная, ру́цѣ же сво­и́ утвержда́етъ на вретено́,
и ру́цѣ сво­и́ от­верза́етъ убо́гому, дла́нь же простре́ ни́щу.
Не пече́т­ся о су́щихъ въ дому́ му́жъ ея́, егда́ гдѣ́ заме́длитъ: вси́ бо у нея́ одѣ́яни су́ть.
Сугу́ба одѣя́нiя сотвори́ му́жу сво­ему́, от­ виссо́на же и порфи́ры себѣ́ одѣя́нiя.
Сла́венъ быва́етъ во вратѣ́хъ му́жъ ея́, внегда́ а́ще ся́детъ въ со́нмищи со старѣ́йшины жи́тельми земли́.
Плащани́цы сотвори́ и продаде́ Финикі́аномъ, опоя́санiя же Ханане́омъ.
26Крѣ́постiю и лѣ́потою облече́ся, и воз­весели́ся во дни́ послѣ́днiя.
25Уста́ своя́ от­ве́рзе внима́телно и зако́н­но и чи́нъ заповѣ́да язы́ку сво­ему́.
Тѣ́сны стези́ до́му ея́, бра́шна же лѣ́ностнаго не яде́. 28Уста́ своя́ от­ве́рзе му́дро и зако́н­но.
29Ми́лостыня же ея́ *воз­ста́ви ча́да ея́, и обогати́шася: и му́жъ ея́ похвали́ ю́:
30мно́ги дще́ри стяжа́ша бога́т­ст­во, мно́ги сотвори́ша си́лу: ты́ же предуспѣ́ла и превоз­несла́ся еси́ надъ всѣ́ми:
31ло́жнаго угожде́нiя и су́етныя добро́ты же́нскiя нѣ́сть въ тебѣ́: жена́ бо разу́мная благослове́на е́сть: стра́хъ же Госпо́день сiя́ да хва́литъ.
32Дади́те е́й от­ плодо́въ усте́нъ ея́, и да хвали́мь бу́детъ во вратѣ́хъ му́жъ ея́.
Коне́цъ кни́зѣ при́тчей Соломо́нихъ: и́мать въ себѣ́гла́въ 31.
Еврейский
דִּבְרֵי לְמוּאֵל מֶלֶךְ; מַשָּׂא, אֲשֶׁר־יִסְּרַתּוּ אִמּוֹ׃
מַה־בְּרִי וּמַה־בַּר־בִּטְנִי; וּמֶה בַּר־נְדָרָי׃
אַל־תִּתֵּן לַנָּשִׁים חֵילֶךָ; וּדְרָכֶיךָ, לַמְחוֹת מְלָכִין׃
אַל לַמְלָכִים לְמוֹאֵל, אַל לַמְלָכִים שְׁתוֹ־יָיִן; וּלְרוֹזְנִים, אוֹ (אֵי) שֵׁכָר׃
פֶּן־יִשְׁתֶּה וְיִשְׁכַּח מְחֻקָּק; וִישַׁנֶּה דִּין כָּל־בְּנֵי־עֹנִי׃
תְּנוּ־שֵׁכָר לְאוֹבֵד; וְיַיִן לְמָרֵי נָפֶשׁ׃
יִשְׁתֶּה וְיִשְׁכַּח רִישׁוֹ; וַעֲמָלוֹ, לֹא יִזְכָּר־עוֹד׃
פְּתַח־פִּיךָ לְאִלֵּם; אֶל־דִּין, כָּל־בְּנֵי חֲלוֹף׃
פְּתַח־פִּיךָ שְׁפָט־צֶדֶק; וְדִין, עָנִי וְאֶבְיוֹן׃ פ
אֵשֶׁת־חַיִל מִי יִמְצָא; וְרָחֹק מִפְּנִינִים מִכְרָהּ׃
בָּטַח בָּהּ לֵב בַּעְלָהּ; וְשָׁלָל, לֹא יֶחְסָר׃
גְּמָלַתְהוּ טוֹב וְלֹא־רָע; כֹּל, יְמֵי חַיֶּיה׃
דָּרְשָׁה צֶמֶר וּפִשְׁתִּים; וַתַּעַשׂ, בְּחֵפֶץ כַּפֶּיהָ׃
הָיְתָה כָּאֳנִיּוֹת סוֹחֵר; מִמֶּרְחָק, תָּבִיא לַחְמָהּ׃
וַתָּקָם בְּעוֹד לַיְלָה, וַתִּתֵּן טֶרֶף לְבֵיתָהּ; וְחֹק, לְנַעֲרֹתֶיהָ׃
זָמְמָה שָׂדֶה וַתִּקָּחֵהוּ; מִפְּרִי כַפֶּיהָ, נְטַע (נָטְעָה) כָּרֶם׃
חָגְרָה בְעוֹז מָתְנֶיהָ; וַתְּאַמֵּץ, זְרֹעוֹתֶיהָ׃
טָעֲמָה כִּי־טוֹב סַחְרָהּ; לֹא־יִכְבֶּה בַלַּיִל (בַלַּיְלָה) נֵרָהּ׃
יָדֶיהָ שִׁלְּחָה בַכִּישׁוֹר; וְכַפֶּיהָ, תָּמְכוּ פָלֶךְ׃
כַּפָּהּ פָּרְשָׂה לֶעָנִי; וְיָדֶיהָ, שִׁלְּחָה לָאֶבְיוֹן׃
לֹא־תִירָא לְבֵיתָהּ מִשָּׁלֶג; כִּי כָל־בֵּיתָהּ, לָבֻשׁ שָׁנִים׃
מַרְבַדִּים עָשְׂתָה־לָּהּ; שֵׁשׁ וְאַרְגָּמָן לְבוּשָׁהּ׃
נוֹדָע בַּשְּׁעָרִים בַּעְלָהּ; בְּשִׁבְתּוֹ, עִם־זִקְנֵי־אָרֶץ׃
סָדִין עָשְׂתָה וַתִּמְכֹּר; וַחֲגוֹר, נָתְנָה לַכְּנַעֲנִי׃
עֹז־וְהָדָר לְבוּשָׁהּ; וַתִּשְׂחַק, לְיוֹם אַחֲרוֹן׃
פִּיהָ פָּתְחָה בְחָכְמָה; וְתוֹרַת־חֶסֶד, עַל־לְשׁוֹנָהּ׃
צוֹפִיָּה הֲלִיכוֹת בֵּיתָהּ; וְלֶחֶם עַצְלוּת, לֹא תֹאכֵל׃
קָמוּ בָנֶיהָ וַיְאַשְּׁרוּהָ; בַּעְלָהּ, וַיְהַלְלָהּ׃
רַבּוֹת בָּנוֹת עָשׂוּ חָיִל; וְאַתְּ, עָלִית עַל־כֻּלָּנָה׃
שֶׁקֶר הַחֵן וְהֶבֶל הַיֹּפִי; אִשָּׁה יִרְאַת־יְהוָה, הִיא תִתְהַלָּל׃
תְּנוּ־לָהּ מִפְּרִי יָדֶיהָ; וִיהַלְלוּהָ בַשְּׁעָרִים מַעֲשֶׂיהָ׃
Украинский (Огієнко)
Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п́янкий не князям,
щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
Дайте напою п́янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
він вип́є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам́ятатиме!
Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
Хто жінку чеснотну знайде?
а ціна її більша від перел:
довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!
1 Слова царя Лемуила; 10 похвала добродетельной жены.
Слова Лемуила царя. Наставление, которое преподала ему мать его:
что, сын мой? что, сын чрева моего? что, сын обетов моих?
Не отдавай женщинам сил твоих, ни путей твоих губительницам царей.
Не царям, Лемуил, не царям пить вино, и не князьям – сикеру,
чтобы, напившись, они не забыли закона и не превратили суда всех угнетаемых.
Дайте сикеру погибающему и вино огорченному душею;
пусть он выпьет и забудет бедность свою и не вспомнит больше о своем страдании.
Открывай уста твои за безгласного и для защиты всех сирот.
Открывай уста твои для правосудия и для дела бедного и нищего.
Кто найдет добродетельную жену? цена ее выше жемчугов;
уверено в ней сердце мужа ее, и он не останется без прибытка;
она воздает ему добром, а не злом, во все дни жизни своей.
Добывает шерсть и лен, и с охотою работает своими руками.
Она, как купеческие корабли, издалека добывает хлеб свой.
Она встает еще ночью и раздает пищу в доме своем и урочное служанкам своим.
Задумает она о поле, и приобретает его; от плодов рук своих насаждает виноградник.
Препоясывает силою чресла свои и укрепляет мышцы свои.
Она чувствует, что занятие ее хорошо, и – светильник ее не гаснет и ночью.
Протягивает руки свои к прялке, и персты ее берутся за веретено.
Длань свою она открывает бедному, и руку свою подает нуждающемуся.
Не боится стужи для семьи своей, потому что вся семья ее одета в двойные одежды.
Она делает себе ковры; виссон и пурпур – одежда ее.
Муж ее известен у ворот, когда сидит со старейшинами земли.
Она делает покрывала и продает, и поясы доставляет купцам Финикийским.
Крепость и красота – одежда ее, и весело смотрит она на будущее.
Уста свои открывает с мудростью, и кроткое наставление на языке ее.
Она наблюдает за хозяйством в доме своем и не ест хлеба праздности.
*Встают дети и ублажают ее, – муж, и хвалит ее:
«много было жен добродетельных, но ты превзошла всех их».
Миловидность обманчива и красота суетна; но жена, боящаяся Господа, достойна хвалы.
Дайте ей от плода рук ее, и да прославят ее у ворот дела́ ее!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible